Ігри економічної спрямованості

Такою економічною діяльністю для дітей може бути спостереження за економічними процесами, виконання соціально-економічних ролей, участь в економічних взаємозв'язках між людьми (обмін, продаж, купівля). Для дошкільників це стає можливим саме в процесі ігрової діяльності, оскільки гра починається з перетворення реальної соціально-економічної ситуації в уявну. Саме тому вихователю слід звернути увагу на основні позиції в організації ігор економічної спрямованості та керівництво ними:

• · ігри економічної спрямованості мають бути тим полігоном, на якому діти відпрацьовують елементарну економічну діяльність, розвивають власні морально-економічні якості, збагачують первинний економічний досвід;
• · необхідно дотримуватися поетапності впровадження ігор економічної спрямованості в навчально-виховний процес: на першому етапі це будуть дидактичні ігри, що допомагають формувати елементарні економічні поняття; на другому — ситуативні, орієнтовані на засвоєння найтиповіших способів соціально-економічної поведінки; на третьому — сюжетно-рольові, зокрема ігри-стратегії, які дають змогу поповнити досвід дій у різноманітних соціально-економічних ситуаціях;
• · необхідно пам’ятати, що для будь-якої гри економічної спрямованості необхідна термінологічна підтримка. Отже, діти мають засвоїти ключові економічні поняття гри;
• · у процесі гри важливою є робота, спрямована на формування й закріплення знань з економічної сфери, але особливого значення набуває процес формування якостей, ставлень, цінностей особистості. Це обумовлено тим, що сформований ціннісно-мотиваційний компонент є призмою, через яку дитина стане розглядати, оцінювати соціально-економічну сферу життя й уже на цій основі набувати економічного досвіду;
• · сюжети гри мають бути максимально наближені до інтересів дітей, ґрунтуватися, на реальних ситуаціях, з якими діти стикаються повсякдень;
• · діти мають отримати можливість у процесі гри виконувати різні соціально-економічні ролі та оцінювати одну й ту саму ситуацію з різних позицій (покупець — продавець; касир — клієнт банку тощо);
• · вихователеві не треба брати на себе провідну роль у грі. Необхідно дати дітям можливість робити помилки, знаходити їх, виправляти, збагачуючи таким чином власний досвід;
• · у процесі гри важливо не мінімізувати проблеми. Розглянуті суперечливі та конфліктні соціально-моральні ситуації сприятимуть формуванню морально-економічних якостей дитини.

Педагог має пам’ятати:

• · морально-економічні якості формуються не лише в штучно створених ігрових ситуаціях. З цією метою доцільно використовувати й реальні соціально-економічні ситуації, що виникають щодня (відмова дитини прибрати за собою речі, псування книг, конфлікт через іграшку тощо);
• · процес економічного виховання має гармонійно інтегруватися з усіма напрямами навчально-виховного процесу.

На першому етапі використовуються дидактичні ігри як самостійна форма організації навчання і як частина заняття. Кожна дидактична гра має своє навчальне завдання, але в більшості випадків головною метою гри є закріплення знань, набутих дітьми під час занять.

Дидактичні ігри економічної спрямованості розподіляються, як і майже всі ігри, відповідно до їх тривалості в часі на короткочасні та тривалі. На заняттях здебільшого проводяться короткочасні ігри, оскільки час заняття обмежений. Тривалі ігри організовуються з дітьми на прогулянках та у вільний від занять час.

Залежно від кількості учасників з дітьми на першому етапі проводяться індивідуальні (від 2 до 4 учасників), групові (від 4 до 8 учасників) ігри.

Усі ігри мають різний характер навчальної мети: орієнтування в новому матеріалі, закріплення отриманих знань, узагальнення матеріалу. Відповідно до цього з дітьми проводяться ігри на орієнтування, закріплення чи узагальнення матеріалу.

Залежно від наявності дидактичні ігри розподілялися на ігри з обладнанням та без обладнання. Безперечно, більшість інформації діти отримають через зорове сприйняття, отже, у процесі формування економічної досвідченості необхідно збільшити кількість наочного матеріалу.

Залежно від основного типу розумової здібності ігри поділяються на вербальні та невербальні. Невербальні дидактичні гри проводяться за допомогою карток з економічним змістом.

На першому етапі разом із проведенням ігор економічної спрямованості відбувається систематичне проведення занять економічної спрямованості.

Кожне заняття будується відповідно до поставленої мети й містить різні структурні блоки:

• — вступна частина, що готує дітей до сприймання матеріалу;
• — термінологічна частина — розкриває основні поняття, що використовуються на занятті;
• — ігрова апробація матеріалу через проведення різноманітних ігор;
• — варіативна частина, яка проводиться за вибором вихователя (завдання з образотворчої діяльності, формування математичних уявлень, ознайомлення з навколишнім світом);
• — заключна частина заняття.

Розгляньмо детально кожен структурний компонент заняття.

Будь-яке заняття на всіх етапах розпочинається із вступної частини. Для підготовки дітей до позитивного сприймання матеріалу застосовуються соціально-комунікативні ігри К. Фопеля, що позитивно впливає на формування в дітей уміння відчувати й розуміти іншого, вчитися домовлятись та взаємодіяти. Прикладом є ігри «Хустка та пір'ячко», «Акваріум», «Репортер» тощо. Дітям пропонується взятися за краї хустки, на середині якої кладуть пір'ячко. Лише дружні, чутливі рухи дають змогу пір'ячку красиво літати, а не вистрибувати за межі хустки. У застосуванні завдань віддається перевага тим, що сприяють актуалізації знань дітей, необхідних у процесі заняття.

Після вступної йде термінологічна частина. Її основна мета полягає в розкритті основних понять, що використовувались на занятті.

Проведена термінологічна частина є підґрунтям для наступної частини заняття — ігрової апробації матеріалу. Безумовно, ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці, саме тому залежно від поставленої навчально-виховної мети проводяться різні види дидактичних ігор. Детально всі види дидактичних ігор та їх класифікацію було розглянуто вище.

Зауважимо, що всі структурні блоки заняття можуть йти у будь-якій послідовності, повторюючись кілька разів. Так, після розглянутого нового поняття йде ігрова апробація, після якої діти продовжують ознайомлюватися з іншими поняттями.

Проведення варіативної частини дозволяє вихователеві за власним вибором займатися економічним вихованням дітей у межах будь-якого заняття, що дозволяє самостійно планувати весь навчально-виховний процес. Це дуже зручно в умовах, коли вихователі обмежені в навчальному часі.

Варіативна частина містить різноманітні творчі завдання з розвитку мовлення (розгадування загадок, робота з прислів'ями та приказками, складання оповідань, казок тощо), з формування елементарних математичних уявлень (порівняння чисел, геометричних фігур, аналіз, синтез, групування та класифікація понять, самостійне складання задач тощо), завдання з образотворчої діяльності (ознайомлення з творами мистецтва, їх аналіз, зображення предметів тощо), ознайомлення з навколишнім світом (проведення екскурсій, спостереження за поведінкою тварин і сезонними змінами в житті рослин тощо).

Заключна частина заняття проводиться на всіх етапах формування економічної досвідченості дітей. Її основна мета — підсумок заняття, оголошення завдання дітям для сумісного виконання з батьками та результатів діяльності дітей. Підсумок підводиться в довільній формі з наголошенням на головних моментах заняття. Повторюються розглянуті поняття та їх значення. На деяких заняттях діти можуть отримувати завдання для спільного виконання з батьками; більшість цих завдань спрямовуються на розширення світогляду дитини. Ось деякі з них: простежити за діяльністю продавця, роздивитися кольори купюр, скласти перелік продуктів, необхідних для харчування сім'ї впродовж одного дня тощо.

На першому етапі також діти можуть вести зошит з економічного виховання (зошит у клітинку), у якому в разі потреби роблять під керівництвом вихователя помітки, виконують завдання з образотворчої діяльності, вклеюють вирізки з журналів тощо. Також можна використовувати зошит творчих завдань для дітей та їх батьків (А.В.Сазонова).

Наступний етап формування економічної досвідченості дітей. Мета педагогічної діяльності полягає у формуванні різних способів поведінки в певній економічній ситуації та в життєвих ситуаціях, пов’язаних з вибором. У результаті отримання термінологічної підтримки, дитина може бути здатна виконувати різні соціально-економічні ролі в процесі життєдіяльності. формування. Зміст робіт з реалізації педагогічних умов впродовж другого етапу полягає у наступному:

• · включення до програми навчально-виховного процесу інтелектуальних завдань економічної спрямованості;
• · проведення дидактичних та ситуативних ігор економічної спрямованості з метою формування різних способів соціально-економічної поведінки й формування в дітей особистісних якостей, необхідних для успішних соціально-економічних відносин;
• · систематичне проведення занять економічної спрямованості з метою подальшого збагачення словникового запасу дітей та ознайомлення з різними формами соціально-економічної поведінки.

Запропоновані дітям різноманітні завдання, як і на першому етапі, пов’язані з різними видами діяльності дошкільників: комунікативно-мовленнєвою, пізнавальною, трудовою, предметно-практичною та художньою. Творчі завдання використовуються з метою ознайомлення дітей з різними ситуаціями, що можуть виникнути в процесі життєдіяльності, і з різними варіантами поведінки в таких ситуаціях.

Представлені нижче завдання використовуються на заняттях з економічного виховання й на інших видах занять залежно від типу діяльності, який виступає домінуючим у конкретному виді завдання. Завдання пов’язані переважно з розумовою діяльністю дітей і поділяються на три групи: завдання на розвиток класифікаційних умінь, здатності до абстрагування; завдання на підвищення здатності мислити за аналогією; завдання на розвиток здатності до узагальнення, формування понять (варіанти завдань представлено у третьому розділі).

На другому етапі проводяться також дидактичні й ситуативні ігри економічної спрямованості, які використовуються як самостійна форма організації навчання і як частина заняття.

Дидактичні ігри економічної спрямованості проводяться з метою подальшого розширення, узагальнення, систематизації та доповнення вже сформованих знань з економічної сфери. У подальшому ці знання виступають як необхідна термінологічна підтримка на заняттях і в процесі ігрової діяльності дітей. Види дидактичних ігор, проведених на другому етапі, збігаються з видами ігор, проведених на першому етапі.

Разом з продовженням роботи над збагаченням знань за допомогою дидактичних ігор відбувається формування певних способів соціально-економічної поведінки за допомогою ситуативних ігор економічної спрямованості. Розгляньмо їх особливості та види.

Ситуативна гра становить собою елемент або частину сюжетно-рольової гри. У ній наявна конкретна ситуація, що потребує певних дій від її учасників. Дітям пропонується соціально-економічна ситуація, яку вони мають, по-перше, проаналізувати, по-друге, розглянути різні варіанти її розв’язання та різні способи дій і поведінки всіх учасників, по-третє, кілька разів обіграти різні варіанти й наприкінці зробити конкретні висновки щодо поведінки в схожій ситуації на майбутнє.

Ситуативна гра дуже схожа із сюжетно-рольовою за своєю структурою: сюжет, ролі, зміст, ігрові дії, правила. Відмінність цієї гри полягає в її багатоваріантності. У процесі ситуативної гри діти виконують різні ролі, аналізують власну діяльність і діяльність усіх її учасників. Діти грають за складеним ними й ретельно проаналізованим сюжетом. Їм доводиться бути ініціативними, самостійними, активними учасниками. Отже, ситуативна гра готує дитину до участі в сюжетно-рольовій грі на третьому етапі.

Ситуативні ігри розподіляються на три види залежно від їх основної функції: гра-альтернатива, гра активного включення та гра-експеримент.

У грі-альтернативі основне завдання, що стоїть перед дітьми, — це знаходження економічного компромісу або найоптимальнішого виходу в конкретній соціально-економічній ситуації. Так, дітям пропонується проаналізувати ситуацію, знайти варіанти розв’язання проблеми, проаналізувати їх, а потім спробувати цю ситуацію обіграти.

Наступним видом ситуативної гри є гра активного включення. Основне завдання, що ставиться перед дітьми, — це знаходження оптимального виходу в певній економічній ситуації або правильне розв’язання економічної задачі. Під час гри кожен із дітей стає учасником ситуації не лише в процесі її обговорення, але й у результаті обігравання.

На другому етапі також проводяться такі ситуативні ігри, як гра-експеримент. Їх головна мета полягає у формуванні в дітей спроможності приймати оптимальне рішення методом спроб та помилок.

Третій етап формування економічної досвідченості - діяльнісно-творчий. Мета педагогічної діяльності полягає у формуванні активної поведінки дітей у різних соціально-економічних ситуаціях.

Зміст робіт з реалізації педагогічних умов упродовж третього етапу включає:

• · проведення ситуативних та рольових ігор економічної спрямованості з метою формування креативного способу поведінки й формування в дітей особистісних якостей, необхідних для успішних соціально-економічних взаємин;
• · систематичне проведення занять економічної спрямованості з метою подальшого збагачення словникового запасу дітей та ознайомлення з різними формами соціально-економічної поведінки.

З цією метою проводяться ситуативні ігри і застосовуються різноманітні сюжетно-рольові ігри.

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей. Головна її мета — надати можливість дитині спробувати власні сили та знання в різних соціально-економічних ситуаціях. У такому випадку діти самі вирішують, які знання використовувати, яке рішення приймати та які будуть наслідки всього цього.

На третьому етапі можна проводити наступні сюжетно-рольові ігри: «Супермаркет», «Ринок», «Банк», «Страхове агентство», «Рекламне агентство», «Модельне агентство», «Салон краси», «Кафе», «Ветеринарна клініка» тощо. Діти відображають у грі предметно-трудову діяльність дорослих, стосунки між людьми, сутність їхньої діяльності.

Разом з іграми традиційної класифікації Д. Ельконіна проводяться з дітьми сюжетно-рольові ігри економічної спрямованості, як-от: гра-презентація, театралізація з економічної тематики та гра-стратегія.

Гра-презентація проводиться з метою формування в дітей уміння робити презентації, тобто описувати власну діяльність з найкращого боку. Діти мають презентувати власний (груповий, колективний) проект з виконанням різних соціально-економічних ролей і з розкриттям економічних відносин і процесів. Так, із самого ранку діти отримують завдання: розробити власний бізнес (магазин, фабрику тощо), придумати йому назву, розробити рекламу, розподілити обов’язки, набрати команду працівників тощо.

Театралізація з економічної тематики проводиться з метою повторення різних способів соціально-економічної поведінки. Ця гра організовується за різноманітними сюжетами: «Відвідування крамниці», «Мандрівка на потязі», «Купівля квитка для проїзду трамваєм», «Відвідування кафе» тощо. Перед початком гри діти розподіляються на акторів і глядачів. Усі глядачі, спостерігаючи за процесом гри, можуть втручатися в її хід. Діти ускладнюють завдання, знаходять помилки, допомагають акторам гри. Після гри підводяться підсумки та робляться висновки, а глядачі з акторами міняються своїми ролями.

Також на третьому етапі проводиться з дітьми гра-змагання. За своєю сутністю вона дуже схожа на економічну театралізацію. Але в цій грі визначається найкращий виконавець соціально-економічних ролей. Так, діти по черзі розігрують різні сюжети. Найкращий виконавець ролей визначається шляхом голосування чи за оплесками. Діти також обґрунтовують свій вибір усно: «Ні, Ганнуся зробила краще, вона була така ввічлива!» Діти навчаються аналізувати власні та чужі вчинки за кількома критеріями: правильність і чіткість виконання, культура поведінки, результат діяльності, взаємодія з іншими.

Гра-стратегія має всі структурні компоненти звичайної гри: задум, ігрові ролі, сюжет, ігрові дії та результат гри. Але вся гра будується на реальній проблемі, унаслідок чого виникає інтрига, що охоплює всіх гравців. Стратегічна гра стає можливою лише за умов, що її учасники здатні передбачати можливі результати своїх дій, знаходити нестандартні способи розв’язання проблеми, планувати послідовність дій. В іграх-стратегіях розвиваються інтелектуальні здібності, логічне мислення, уява, відбувається збагачення мовленнєвого досвіду. Визначені характеристики дозволяють розглядати гру-стратегію як основний засіб формування первинного економічного досвіду.

Логіка побудови гри-стратегії має бути такою.

• 1. Знайомство із заданою ситуацією.
• 2. Визначення загальної перспективи гри-стратегії (далека, близька), декомпозиція цілей і завдань.
• 3. Спільне складання плану спільних дій, розподіл обов’язків, ролей.
• 4. Обговорення можливих проблемних ситуацій, очікуваних перешкод.
• 5. Безпосередні дії дітей з реалізації плану в змінних умовах, що ускладнюють задану ігрову ситуацію.
• 6. Обговорення результату гри, попередні оцінки дій, аналіз помилок і спільний пошук способів подолання помилок (4, с. 9).

Розгляньмо ці структурні елементи гри-стратегії детально.

Гра-стратегія може бути далекою чи близькою. Отже, однією з особливостей гри-стратегії є її необмеженість у часі. Вона може тривати кілька днів. Це залежить, по-перше, від ємності сюжету, по-друге, від поставленої вихователем мети й бажання самих дітей. Зазначимо, що гравці можуть повертатися в початок гри, змінюючи деякі обставини, обігравати ще раз різні варіанти вирішення ситуацій та розподіл ролей.

Створена вихователем початкова ситуація повинна стимулювати дітей до дії, отже, має бути цікавою, пов’язаною з реальним життям, але містити уявні елементи.

Задана ситуація вказує на загальний сюжет гри, наявність у ній ролей, але не називає їх. Від самих учасників гри залежатиме, яким буде її сюжет та дійові особи.

Отже, перспективу гри-стратегії діти складають самостійно під керівництвом вихователя. Дошкільники, обговорюючи різні варіанти дій, намагаються передбачити їх результат і вже потім обрати найоптимальніший план гри. Дуже важливо, щоб у плані спільних дій було враховано побажання й зауваження кожного учасника гри.

Важливою складовою в розробці плану спільних дій є обговорення необхідності наявних у грі ролей та їх розподіл між учасниками. Роль у грі - один з головних компонентів її природи. Методику розподілу ролей діти створюють самостійно під керівництвом вихователя. Так, розподіл лідерських ролей у групі спочатку може відбуватися спонтанно, але пізніше діти доходять висновку, що лідерську роль повинна виконувати найрозумніша, найкмітливіша дитина. Відтак, спочатку діти керуються емоціями під час розподілу ролей, але потім вони починають обмірковувати та обговорювати колективно різні варіанти.

У кожній грі є свої правила. Вони можуть бути єдиними або змінюватися впродовж гри. Не є винятком і гра-стратегія. Ключове поняття терміна правила — право (сукупність етичних суспільних цінностей: справедливість, порядок, моральність, правдивість, надійність, вірність тощо).

Діти поважають і приймають насамперед ті правила, які створювалися з їхньою допомогою, саме вони переносяться дитиною з гри в реальне життя.

Чітко дидактично розроблені правила гри-стратегії не можуть пророчити її результату. Гра практично завжди побудована на випадках.

Отже, важливим компонентом гри є випадки. Вони знімають монотонність і задану обов’язковість гри-стратегії. Випадки — це імпровізаційна сутність правил, це умови, що змінюються під час гри-стратегії, полегшуючи або ускладнюючи процес гри.

Кожна гра повинна орієнтуватися на кінцевий результат. Отже, уся діяльність гравців повинна буди спрямована на досягнення певної мети. Результат гри — це її кінцевий підсумок, ті або інші зовнішні показники, результат, розв’язка й кінець гри, за яким може бути післядія.

Гра-стратегія стимулює сили її учасників, викликає підйом активності, творчості, створює умови для мобілізації всіх потенцій дитини.

Гра-стратегія надає вихователеві унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в непростих, наближених до реальних ситуаціях. Вихователь може оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Аналіз результатів спостережень зумовлює подальші дії педагога. І саме в цьому полягає особливе значення гри-стратегії.

Отже, гра-стратегія характеризується такими позитивними моментами: створює позитивну економічну площину для формування первинного економічного досвіду, спирається на засвоєні знання з економічної сфери, формує особистісні якості, необхідні для успішної економічної діяльності, орієнтується на розвиток корпоративних взаємовідносин дітей.