Попередження інфекційних захворювань. 
Гігієна праці медичних працівників

РЕФЕРАТ

на тему:

" Попередження інфекційних захворювань.

Гігієна праці медичних працівників" .

ПЛАН.

1. Попередження інфекційних захворювань.

2. Гігієна праці медичного персоналу.

Список використаної літератури

1. Попередження інфекційних захворювань Профілактика інфекції є складною уже через свою багато­плановість, пов’язану з безліччю при­чин розвитку її та умов, що сприяють цьому.

Особливо важливим є жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перев’язочних — на­гальне завдання. Це передусім підви­щення вимог щодо асептичного режи­му до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналі­зму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургіч­ного відділення (операційного блоку) та старшої операційної сестри, про­вітрювання палат, дезінфекція по­стелі, вологе прибирання тощо. Ви­сокий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу (спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоно­сіїв) та хворих (миття хворих під ду­шем з антимікробним милом, повна ізоляція хворих з відкритими вогни­щами інфекції від здорових), макси­мальне скорочення перебування хво­рих перед операцією у відділенні, уникнення перев’язки в палаті дозво­ляють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.'.

Ретельне дослідження та обстежен­ня хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та пору­шень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують за­грозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних дослід­жень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до опе­рації, змазування шкіри операційно­го поля перед операцією антисепти­ками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, по­криття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, корис­тування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлен­ня до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не ма­ють абсорбуючих властивостей, шва­ми та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо роз­витку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургі­чної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень (мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо), а та­кож післяопераційна (ранова та по­рожнинна) місцева і загальна інфек­ції. Тому запобігання цим видам ін­фекції складає найважливішу пробле­му. Профілактика інфекції випадко­вих ран та пошкоджень полягає в своє­часній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагод­жена робота травматологічних пунк­тів, медпунктів, хірургічних кабі­нетів, станцій «Швидкої допомоги» має величезне значення як для про­філактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих. У лікуванні цих ран ос­нову складає первинна хірургічна обробка, найкраще в перші 6−12 год після нанесення рани, але не пізніше 24 год, з подальшими допоміжними засобами (дренування порожнини рани, місцеві хімічні та фізичні впли­ви на неї, асептичні та антисептичні пов’язки, фізметоди, загальні захо­ди). Поряд із хірургічною обробкою рани в профілактиці ранової специфіч­ної інфекції (правець, сказ) велику роль відіграють імунізація хворих (па­сивна, чи пасивно-активна, чи лише активна). Запобігання інфікуванню мікротравм грунтується на санітарній освіті людей та своєчасній обробці мікротравм, зокрема обмиванні по­шкодженого місця, якщо воно за­бруднене, стимулюванні кровотечі з проколу шляхом стискання м’яких тканин з боків у зоні пошкодження, змазуванні місця ушкодження анти­септичним засобом — розчином йоду, спирту чи брильянтового зеленого з по­дальшим закриттям його клеєм БФ-2 чи лейкопластирем або змазуванням ураженого місця антисептичною клеє­вою рідиною. Для обробки мікро­травм запропоновано багато таких спеціальних антимікробноклейових композицій, які при нанесенні на по­шкоджене місце тверднуть. Вони дають одночасно і дезінфікуючі, й гер­метизуючі ефекти (рідина М.В. Но-викова, клей БФ-2 тощо). Велику роль у профілактиці інфекції випад­кових ран відіграють радикальне ви­далення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз (краще без електрокоагуляції), негусте накла­дання швів та розташування їх у без­посередній близькості від краю (не більше 0,5 см), бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асеп­тики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургіч­ної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити про­філактично антибіотики (краще з гру­пи напівсинтетичних пеніцилінів — ам­піцилін чи пентрексил та ін.) або один із сульфаніламідних препаратів (суль­фадиметоксин та ін.), які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запален­ня (так звана інфікована рана), для запобігання розвитку в ній гнійного запалення («гнійної рани») рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні пов’язки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкри­те лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках (АТУ) та загальні заходи (антибіотикотерапія тощо). Раннє закриття рани, аж до пластичного (невільним чи вільним клаптем шкіри), є добрим профілак­тичним засобом проти розвитку ін­фекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани (стадія серозного запалення) в їх по­рожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.

Для профілактики інфікування по­рожнин (черевної, плевральної, че­репа, суглобів) важливе значення мають рання діагностика гострих за­хворювань органів цих порожнин, за­побігання забрудненню їх вмістом та матеріалом з уражених органів та тканин, видалення під час операції за­лишків крові та інших речовин (шма­точків тканини, рідин) шляхом ви­мивання та аспірації їх з тих порож­нин, в яких виконувалось оперативне втручання. В багатьох випадках вико­нують дренування порожнини (трубка­ми, катетерами) з метою як відсмок­тування залишків ексудату, так і вве­дення через трубчасті дренажі антисеп­тиків чи антибіотиків. У профілактиці післяопераційної інфекції не можна переоцінити роль ліквідації в перед­операційний період латентних осе­редків інфекції, анемії, гіпоксемії, де­фіциту білків (гіпопротеїнемії), елект­ролітів та порушень інших видів обміну, особливо вуглеводного (у хво­рих на цукровий діабет) тощо.

Важлива роль належить також дос­татнім доступам при операціях, дос­коналим оперативній техніці та анес­тезії, а також безпосередній профілак­тичній антибіотикотерапії (за 1−2 год перед операцією) в максимальній до­бовій дозі (внутрішньовенне чи внут-рішньом'язово) при втручаннях у хво­рих з дуже забрудненими ранами та інфекційно-запальними хірургічними процесами у внутрішніх органах та у хворих, у яких втручання виконують­ся на товстій та прямій кишках, на серці та судинах з протезуванням, у хворих на цукровий діабет та ін. Профілактична антибіотикотерапія (хіміотерапія) рекомендується в таких випадках:

1) при випадкових забруднених ранах, які не можуть бути своєчасно хірургічне оброблені;

2) при всіх забруднених мікробами операційних ранах;

3) при всіх ранах з ендопротезу-ванням;

4) при операціях у людей з інфек­цією чи у тих, хто щойно перехворів на інфекційну хворобу;

5) при операціях у хворих з попе­реднім ураженням серцевих клапанів (для профілактики ендокардиту);

6) при операціях «чисто-забрудне­них», коли розкривають порожнину кишки, жовчних шляхів тощо.

Профілактично застосовують анти­біотики широкого спектру дії.

Велике значення мають догляд за хворими та ранами, відповідні сані­тарно-гігієнічні умови в палатах пере­бування хворих, раціональне загаль­не лікування хворих (вітамінізоване харчування, корекція гідроіонного балансу та інших порушень обміну, оксигенація, використання імунних, гормональних та ферментних препа­ратів).

Особливу увагу в профілактиці післяопераційної інфекції треба при­діляти підвищенню кваліфікації хі­рургів, особливо тих, хто чергує на невідкладній допомозі, та персоналу відділень інтенсивної терапії і реані­мації, боротьбі з бацилоносійством, яке особливо часто спостерігається у персоналу хірургічних відділень.

У запобіганні інфекційним хірур­гічним захворюванням мають велике значення добре налагоджені санітар­но-гігієнічні умови на виробництві та в побуті, заходи з техніки безпеки на виробництві та своєчасна обробка мікротравм, лікування прихованих осередків латентної інфекції та загаль­них системних хвороб (серцево-судин­них, обмінних, ендокринних, алер­гічних та інших), запобігання та бо­ротьба з ожирінням, заняття фізкуль­турою, оздоровчим спортом, загар­тування.

Безумовно, для профілактики хірургічної інфекції не досить лише медичних заходів. Останні можуть бути ефективні лише на тлі економіч­ного добробуту людей та сприятливих екологічних умов їх проживання.

2. Гігієна праці медичного персоналу Безпосередній догляд за хворими і виконання призначень ліка­ря вимагають від медичних сестер різних дій. Робочий день медсе­стри починається з вирішення організаційних питань та участі в обході хворих, що займає в середньому 1,5−2,0 години. Після цього основна увага приділяється виконанню вказівок лікаря. Залежно від характеру роботи, функціонального призначення кабінетів, па­лат, відділень робота може мати статичний, динамічний характер з напруженням окремих груп м’язів, порушенням функції деяких органів і систем.

Медична сестра повинна забезпечити правильне зберігання медикаментів і роздачу їх хворим, виконання призначень і догляд за хворими (вимірювання температури тіла, проведення ранкової гімнастики, контроль за харчуванням, підготовку до рентгенологіч­них, лабораторних, функціональних досліджень та операцій, прове­дення забору біологічного матеріалу на лабораторні дослідження та відправлення його в лабораторію), контролювати якість проведен-ної санітарної обробки, провести зважування хворих, слідкувати за відвідуванням хворих родичами та організацією передач тощо. Ро­бота з людьми взагалі, а особливо з хворими, вимагає великого психічного й емоційного напруження. Постійний контакт з хвори­ми, зокрема з інфекційними, пов’язаний з небезпекою захворіти.

Робота в рентгенологічних кабінетах і радіологічних відділен­нях пов’язана з негативним впливом іонізуючого випромінювання і постійним контролем за дозою опромінення. Використання елект­ричних приладів як у фізіотерапевтичних кабінетах, так і в стаціо­нарних умовах вимагає дотримання правил техніки безпеки, перед­бачених відповідними Інструкціями.

У відділеннях хірургічного профілю в обов’язки медичної сест­ри входить забезпечення своєчасного направлення хворого на опе­рацію чи дослідження, що вимагають особливих стерильних умов (аортографія, лімфографія, бронхографія, бронхоскопія тощо).

Середні медичні працівники повинні проводити бесіди на сані­тарно-гігієнічні та протиепідемічні теми. Вони зобов’язані вміти підго­тувати бесіду на відповідну тему, проілюструвати її відповідним матеріалом.

Під час роздачі їжі медична сестра контролює, щоб їжу спо­чатку отримали важкохворі, які не можуть встати з ліжка. Ослаб­лених пацієнтів годують.

Середній медичний персонал постійно контактує з родичами, які відвідують хворих, що лежать у відділенні. Медична сестра по­винна не тільки слідкувати за тим, щоб відвідувачі в палаті були без пальта, плаща тощо, але і в халаті. Відвідувачам з гострою респіраторною інфекцією забороняється відвідувати хворих. Дозволяється передавати хворим лише ті продукти, що зазначені в пере­ліку (згідно з профілем відділення та захворюванням осіб).

Відповідно до правил внутрішнього розпорядку, ввечері хворі здійснюють вечірній туалет. Медсестра повинна контролювати його проведення та допомагати важкохворим.

Багато інструментальних та лабораторних досліджень вимага­ють попередньої підготовки. В обов’язки Медичної сестри входить забезпечити хворого необхідним лабораторним посудом, провести інструктаж щодо правил забору біологічних середовищ, умов підго­товки до тих чи інших інструментальних досліджень.

Уночі медсестра контролює виконання правил охоронного ре­жиму: забороняються перебування відвідувачів у відділенні після встановленого часу, перегляд телепередач, голосні розмови, гра в шахи тощо.

Медична сестра повинна чітко виконувати свої функціональні обов’язки, дотримуватись розпорядку дня і виробничої дисципліни, слідкувати за роботою у відділенні, дотримуватись санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму на робочому місці.

Список використаної літератури

1. 1.Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В. А., Сергета В. М., Бойчук Б. Р. та ін. / За ред. В А. Кондратюка. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

2. 2.Медична енциклопедія. В 4-х томах. — М., 1994.

3. 3.Основи гігієни в медичних закладах / За ред. Коваленка Р. В. — К., 1997.