Греція в ІІ — на початку І тис. до нашої ери

Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного Середземномор’я були загарбані Римом і увійшли до складу Римської держави.

Період ПІ-II тис. дон. е. вважається часом формування грецької народності. Основою цього процесу були взаємодія і поступова асиміляція двох культур: культури прийшлих із півночі ахейських племен і культури догрецького населення.

Процес формування класового суспільства в материковій Греції був складним і суперечливим. Серед ахейських племен виокремилися аристократичні роди, у руках яких сконцентрувалися значні багатства. У різних районах Пелопоннесу, Середньої та Північної Греції виникли перші державні утворення. Починаючи з XVI ст. до н. е. Греція вступила в мікенський2 період своєї історії.

Багато важливих елементів культури (обряди, фресковий живопис, спорудження водогону і каналізації, деякі види зброї) ахейці запозичили з Криту, що був осередком найдавнішої цивілізації в Європі.

Проте це не означає, що мікенська культура була периферійним варіантом культури Криту. У Мікенській цитаделі археологи знайшли масивні золоті персні, діадеми, золотий і срібний посуд, чудово прикрашену зброю.

Основними центрами мікенської культури були палаци, укріплені як цитаделі. Міцні мури з величезних глиб вапняку свідчать про високий рівень інженерної майстерності. Палаци були вишукано розписані, мали ванні кімнати, водогін і каналізацію. Найвизначнішою пам’яткою архітектури цього часу є так звана гробниця Атрея — царський могильник. Грандіозні будівлі свідчать про широке і планомірне застосування підневільної праці. Цікавою знахідкою в одному з палаців Піл оса був архів, у якому налічувалося близько тисячі глиняних табличок. Це був перший архів, знайдений на території Греції.

Лаконічні записи на табличках містять цінну інформацію про економіку, соціальний і державний устрій держав мікенської епохи.

У Греції цього часу праця рабів широко використовувалася в усіх галузях господарства, хоча рабовласницький спосіб виробництва ще не сформувався у всеосяжну економічну систему. Основну масу населення становили напіввільні селяни і ремісники.

Усі землі поділялися на державні та общинні. Державна земля розподілялася на правах умовного (тобто за службу) користування, а общинна — на наділи з приблизно однаковою прибутковістю.

Основні галузі ремісництва перебували у монополії держави, яка здійснювала суворий контроль за використанням сировини і збутом ремісничих виробів.

Одним із квітучих міст мікенського періоду був Піл ос. Уся територія Пілоського царства була поділена на 16 округів, які очолювали намісники. Вони відповідали за надходження до казни податків. Діяльністю двірцевої канцелярії керував цар. Йому допомагали воєвода, жерці, військові та інші посадові особи.

Мікенська цивілізація занепала внаслідок нападу з півночі дорійців.