Професійно-педагогічна діяльність вчителя технологій

Зміст Вступ

1. Сутність професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

1.1 Мета та завдання педагогічної діяльності вчителя технологій

1.2 Основні види професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

2. Структура професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

2.1 Cкладові частини педагогічної діяльності вчителя технологій

3. Основні функції професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

4. Професійно-педагогічне спілкування Висновок Використана література педагогічний вчитель технологія професійний

Вступ Актуальність.

Дана курсова робота розкриває характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і реального забезпечення технологічної підготовки учнів у школах (на уроках, позакласних заняттях тощо).

Багато педагогів сучасності намагалися розкрити діяльність вчителя на уроці його статус між дітьми та колеутивом і вплив який він здійснює на дітей.Дана постать вчителя є актуальною до тепер адже кожен день суспільство не стоїть на місті і рухається в перед і з цим виникають нові технології, засоби подання інформації змінюються методи та форми ведення уроків, занять та сама структура уроку. Можна навідь провести порівняння навчання сучасності з минулим століттям.Тому вчителеві потрібно весь час поповнювати свої знання і іти вногу з технічним, науковим прогресом.

Об'єктом вивчення в даній курсовіляй роботі є особистість вчителя і його професійно-педагогічна діяльність.

Предметом дослідження є основні види професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій.

Метою курсової роботи є доведення значущості діяльності вчителя та визначення вимог до його особистості.

Відповідно до поширеної концепції (Н. В. Кузьміна) професійно-педагогічна діяльність розглядається як неперервний процес розв’язання вчителем нескінченного ряду педагогічних задач, спрямованих на досягнення загальної мети — формування особистості учня, його світогляду, переконань, свідомості, поведінки.

Педагогічна діяльність має, передусім, велике соціальне значення, бо йдеться про формування людської особистості. «Учитель, виховуючи підростаюче покоління, готуючи його до життя й праці, — пише Д. Ніколенко, — здійснює одну з найважливіших функцій суспільства. Навчаючи молодь творчо засвоювати здобуті людством знання, формуючи особистість як суб'єкта пізнання і праці, здатного рухати вперед науку, техніку і мистецтво. Розвиток самого суспільства залежить від здійснюваного школою і вчителем цілеспрямованого розвитку творчих сил особистості» .

Підкреслюючи високу відповідальність педагога за результати своєї праці, В. Сухомлинський писав, що «ні в якій справі помилки і невдачі не призводять до таких тяжких наслідків, як в учительській. Учитель зобов’язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре. Тому актуальність проблеми, її винятково важливе соціально-педагогічне значення, наявність суперечностей, що стосуються вчителя дали підстави для обрання теми нашого дослідження: «Професійно-педагогічна діяльність вчителя технологій»

1. Сутність професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

1.1 Мета та завдання педагогічної діяльності вчителя технологій Переміни в українському суспільстві які здійснились на засадах відвертості, демократії, милосердя і поваги висуває на перший план людину, здатну забезпечити подальший рух країни шляхом прогресу. Таких людей може виховати лише демократична, гуманна національна школа.

Значну роль в цьому процесі має відіграти робота загальноосвітньої середньої школи, сприяти формуванню всебічного розвитку особистості та поглибленню знань учнів з освітньої галузі «Технології», оскільки остання сприяє розширенню кругозору підростаючого покоління на даному етапі розвитку.

Педагог є ключовою фігурою, яка формує основи світогляду підростаючого покоління, керує його діями в пізнанні оточуючого світу.

Для вчителя трудового навчання таке твердження може видатися дивним. Адже при засвоєнні цього предмета близько 70% навчального часу припадає на самостійні практичні роботи учнів, що можуть виконуватись без прямого тручання педагога. Та досвід показує, що керівна його роль полягає у продуманій і спланованій підготовці до самостійної роботи школярів. Учитель підбирає зміст техніко-технологічних відомостей та підбирає методичний інструментарій передавання їх учням. Він відбирає об'єкт праці з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших чинників. Учитель планує хід заняття, чітко визначаючи місце кожного конструктивного елементу для досягнення дидактичних цілей. Йому належить правильно організувати учнів до роботи, що допоможе згуртувати дитячий виробничий колектив та сприятиме налагодженню справжніх ділових і товариських стосунків.

Звернемося до аналізу понять «людська діяльність» і «педагогічна Діяльність» .

С. Гончаренко у своєму педагогічному словнику, під «діяльністю» розуміє" активність індивіда (суб'єкта. Харламов визначає поняття діяльності як «розмаїття людини; все те, що вона робить» Сенс педагогічної професії виявляється в діяльності, яку здійснюють її представники і яка називається педагогічною. Вона являє собою особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на передачу від старших поколінь молодшим накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку та підготовку до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.Очевидно, що діяльність здійснюють не лише педагоги, а і батьки, громадьскі організації керівники підприємств та установ, виробничі та інші групи, а також певною мірою засиби масової інформації.Однак у першому випадку ця діяльність професійна, а у другому-загально педагогічна, яку вільно або мимоволі здійснює кожна людина і по відношенню до самої себе, займаючись самоосвітою і самовихованням. Педагогічна діяльність як професійна має місце у спеціально організованих суспільством освітніх установах: дошкільних закладах, школах, професійно технічних-училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки.Отже педагогічна діяльність-особливий вид суспільнокорисної діяльності дорослих людей, свідомонаправленої на підготовку підростаючого покоління до життя у відповідності з економічними політичними моральними естетичними та іншими цілями суспільства.Розгорнуте визначення педагогічної діяльності-це діяльність по створенню умов для розвитку учнів засобами навчання виховання та освіти націлена на заохочення їх до культурних досягнень людства та формування активної, відповідальної, вільної особистості.

Своє трактування педагогічної діяльності дає Л. Захаров погляди на діяльність таких видатних вчених, як Романець, С. Рубінштейн та інші.Їх погляди дозволяють розглядати діяльність вчителя як в аспекті методологічного розуміння діяльності людини взагалі так і вузькоконфесійному її розумінні. Педагогічна діяльність організовує об'єктивний процес виховання прискорює і покращує підготовку дітей до життя, тому що вона озброєна:

— педагогічною теорією (теоретичними знаннями);

— педагогічним досвідом (практичним досвідом);

— системою спеціальних установ.

Для проникнення в сутність педагогічної діяльності необхідно звернутись до аналізу її побудови, яку можна представити як єдність мети, мотивів, дії (операцій)результату. Системоутворюючою характеристикою діяльності, у тому числі і педагогічної, є мета.

Мета педагогічної діяльності - явище історичне. Вона розробляється і формується як відображення тенденції соціального розвитку, пред’являючи сукупність вимог до сучасної людини з урахуванням його духовних і природних можливостей. У ній укладені, з одного боку, інтереси і очікування різних соціальних та етнічних груп, а з іншогопотреби й прагнення окремої особистості.

Центральною ланкою будь-якої педагогічної діяльності є мета виховання дитячої особистості.Метаце передбачення бажаного можливого кінцевого результату діяльності.Педагогічна мета відображає в собі філософські економічні, моральні, правові, естетичні, біологічні уявлення суспільства про людину та її призначення в житті суспільства.Таким чином цілі роботи вчителя визначаються суспільством тобто вчитель не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці.Цілі педагогічної діяльності-явище динамічне.І логіка їх розвитку така що виникаючи як відображення обєктивних тенденцій суспільного розвитку і приводячи зміст форми і методи педагогічної діяльності у відповідність до потреб суспільства, вони складаються в розгорнуту програму поетапного руху до вищої мети розвитку особистості в гармонії з самою собою і соціумом але конкретні завдання які виходять з мети, вчитель повинен висувати сам погодившись з педагогічними умовами.

Діяльність вчителя-завжди творча діяльність з управління іншою діяльністю — діяльністю учнів.При цьому вчитель повинен вибудовувати логіку своєї діяльності з опорою на потреби та інтереси вихованця і перетворювати їх в задані суспільством цілі навчально-виховної роботи.

(Слід памятати що вчителю важливо особистісне прийняття соціального замовлення суспільства, щоб цілі суспільства проростали у педагогічній позиції вчителя).Поняття «завдання» у науковій літературі визначається по-різному.Д.Дубравська вважає: «що здійснена дія відповідає завданню, завдання-це і є мета, дана в певних умовах» .О.Тихомиров визначає завдання як «мету, задану в конкретних умовах і вимагає ефективного способу її досягнення» .Вчений-психолог С. Рубінштейн зазначав: «Початковим моментом розумового процесуи є прблемна ситуація.Мислити людина починає коли у нього зявляється потреба щось зрозуміти…Цією проблемою ситуацією визначається залучення особистості в розумовий процес він завжди спрямований на розвязання якоїсь задачі» .Таким чином, проблема завдання-це результат усвідомлення протиріччя між метою завдання і невідомими шляхами досягнення баженої мети (відсутність певної інформації для досягнення бажаної мети або відсутність певних засобів для досягнення мети).При цьому вирішуються завдання стратегічні, тактичні й оперативні.

Стратегічні завдання-це надзавдання, досягнення деякого педагогічного ідеалу.Для їх здійснення потрібно тривалий час. Завдання стратегічного характеру-це формування світогляду, життєвої позиції, знань про закономірності освоєння людиною обєктивної реальності, сповідування принципів моралі.

Тактичні завдання-це формування в учня певних нових якостей стійких станів (не знавстав знати) вони проявляються у здатності де планування діяльності своєї і підопічних в умінні діагностувати ступіня розвитку культури учнів та прогнозувати зміну ввірених вчителю педагогічних систем (клас, гурток, секція, учнівська група), управляти навчально-виховною діяльністю окремих школярів і цілих класичних колективів і т.д.Завдання тактичного характеру забезпечують етапи виконання стратегічного завдання і також здійснюються в певному часовому інтервалі але в більш короткому.

Операційні завдання-це елементи рішення тактичних завдань. Вини відрізняються тим що їх цілі здійснюються негайно після їх виникнення. Це здатність теоретично обгрунтовано застосовувати адекватні навчально методичні прийоми впливу на свідомість, почуття, волю і поведінку підопічних.

Наприклад, мета вчителя — сформувати моральну поведінку учня.

Таким чином, діяльність вчителя-вихователя за своєю природою є не що інще як прцес вирішення великої кількості завдань різних типів, класів і рівнів.Спецефічною особливістю педагогічних завдань є те, що вони нерідко вимагають напруженої інтелекткальної роботи, аналізу безлічі чинників, умов і обставин.

1.2 Основні види професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій Основними видами педагогічної діяльності які здійснюються в цілому педагогічному процесі, є викладання та виховна робота.

Виховна робота — це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою вирішення завдань гармонійного розвитку особистості.

А викладання — це вид виховної діяльності, який спрямований на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів. За великим рахунком, педагогічна та виховна діяльність — поняття тотожні. Таке розуміння співвідношення виховної роботи та викладання розкриває сенс тези про єдність навчання і виховання.

Навчання, для зручності та більш глибокого його пізнання розглядається ізольовано від виховання. Невипадково педагоги, які займаються розробкою проблеми змісту освіти (В. Кремень, І. Лернер, М. Скаткін та інші є невід'ємними його частинами поряд із знаннями і вміннями, якими людина оволодіває в процесі навчання, вважають досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Без єдності викладання та виховної роботи реалізувати названі елементи освіти не представляється можливим. Висловлюючись образно, цілісний педагогічний процес у його змістовному аспекті - це процес, в якому воєдино злиті: виховуюче навчання" і" навчальне виховання" (А. Дістервег).

Викладання, здійснюване в рамках будь-якої організаційної форми тільки уроку, має звичайно жорсткі часові обмеження, суворо певну мету варіанти способів її досягнення. Найважливішим критерієм ефективного викладання є досягнення навчальної мети. Виховна робота, також здійсшоється у рамках будь-якої організаційної форми, не переслідує прямого досягненні мети, бо вона недосяжна в обмежені, часовими рамками організаційної форми. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне вирішені конкретних завдань, орієнтованих на мету. Чміст навчання, а отже, і логіку викладання можна жорстко (програмувати, чого не допускає зміст виховної роботи. Формування знань, уміш. і навичок з області етики, естетики та інших наук і мистецтв, вивчення яких не передбачено навчальними планами, по суті не що інше, як навчання. У виховній роботі прийнятно планування лише в найзагальніших рисах: ставлення до суспільства, до праці, до людей, до науки (навчання), до природи, до речей, предметів і явищ навколишнього світу, до самого себе. Логіку виховної роботи вчителя в кожному окремо взятому класі не можна визначити наперед нормативними документами.

Результати навчання практично однозначно визначаються його діяльністю, тобто здатністю викликати і направити пізнавальну діяльність учня. Вихователь змушений рахуватися з тим, що його педагогічні впливи можуть перетинатися з неорганізованими і організованими негативними впливами на школяра. Викладання як діяльність має дискретний характер. Воно зазвичай не передбачає взаємодії з учнями в підготовчий період, який може бути більш-менш тривалим. Особливість виховної роботи полягає в тому, що навіть за умови відсутності безпосереднього контакту з учителем вихованець знаходиться під його опосередкованим впливом. Зазвичай підготовча частина у ипхоший роботі більш тривала, а нерідко і більш значима, ніж основна частина.

Критерій ефективності діяльності учнів у процесі навчання — рівень засвоєння знань і вмінь, оволодіння способами вирішення пізнавальних і практичних завдань, інтенсивності просування у розвитку. Результати діяльності учнів легко виявляються і можуть бути зафіксовані в якіснокількисних показниках. У виховній роботі ускладнено співвідношення результатів діяльності вихователя з виробленими критеріями вихованості. Дуже важко в особистості, що розвивається виділити результат діяльності саме вихователя. У виховному процесі утруднено передбачення результатів тих чи інших виховних дій та їх одержання набагато відстрочено в часі. У виховній роботі неможливо своєчасно встановити зворотний зв’язок.

Зазначені відмінності в організації діяльності викладання та виховної роботи показують, що викладання значно легше за способами його організації і реалізації, а в структурі цілісного педагогічного процесу воно займає підлегле становище. Якщо в процесі навчання практично все можна довести або вивести логічно, то викликати і закріпити ті чи інші відносини особистості значно «ладніше, оскільки вирішальну роль тут відіграє свобода вибору. І тому успішність навчання знасно залежить від сформованого пізнавального інтересу і ставлення до навчальної діяльності в цілому, тобто від результатів не тільки викладання, але і виховної роботи та організації навчання.

Виявлення специфіки основних видів педагогічної діяльності показує, що. викладання і виховна робота в їх діалектичній єдності мають місце у діяльності педагога будь-якої спеціальності. Наприклад, майстер виробничого навчання в системі професійно-технічної освіти в процесі своєї діяльності вирішує дві основні задачі: озброїти учнів знаннями, вміннями і навичками раціонально виконувати різні операції та роботи при дотриманні всіх вимог сучасної технології виробництва і організації праці; підготувати такого кваліфікованого робітника, який свідомо прагнув би до підвищення продуктивності праці, якості' виконуваної роботи, був би організований, дорожив честю свого цеху! підприємства. Хороший майстер не лише передає свої знання учням, але і направляє їх цивільне і професійне становлення. У цьому, власне, і полягає суть' професійного виховання молоді. Тільки майстер, що знає і любить свою справу; людей, зможе прищепити учням відчуття професійної честі і викликати потребу у оволодінні спеціальністю.

Саме так, якщо розглянути коло обов’язків вихователя групи Продовженого дня можна побачити в його діяльності і викладання, і виховну роботу. Положенням про групи продовженого дня визначено завданням вихователя: прищеплювати учням любов до праці, високі моральні якості, звички культурної поведінки і навички особистої гігієни; регулювати режим дня вихованців, спостерігаючи за своєчасним приготуванням домашнього завдання, надавати їм допомогу у навчанні, в розумній організації дозвілля! здійснювати спільно зі шкільним лікарем заходи, що сприяють зміцненим здоров’я і фізичному розвитку дітей; підтримувати зв’язок з вчителем, класним керівником, з батьками вихованців або особами, що їх замінюють. Однак, як видно із завдань, прищеплення звичок культурної поведінки і навичок особистої гігієни, наприклад, — це вже сфера не тільки виховання, але і навчання, яке вимагає систематичних вправ.

Отже, з багатьох видів діяльності школярів пізнавальна діяльність не обмежується тільки рамками навчання, яке, у свою чергу, «обтяжене виховними функціями. Досвід показує, що успіхів у викладацькій діяльності домагаються насамперед ті вчителі, які володіють педагогічним умінням розвивати і підтримувати пізнавальні інтереси дітей, створювати на уроці атмосферу спільної творчості, групової відповідальності і зацікавленості у успіхах однокласників. Це говорить про те, що не викладацькі вміння, а вміння виховної роботи є первинними у змісті професійної готовності вчителя. У зв’язку з цим професійна підготовка майбутніх учителів має на меті формування їх готовності до управління цілісним педагогічним процесом.

2. Структура професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій

2.1 Cкладові частини педагогічної діяльності вчителя технологій Незалежно від того чи прийнято в психології розуміння діяльності і багаторівневої системи, компонентами якої є ціль, мотиви, дії і результат стосовно до педагогічної діяльності переважає підхід виділення її компонентів як відносно самостійних функціональних видів діяльності педагога.

Б. Лихачов виділив такі основні компоненти, що входять в структуру педагогічної діяльності:

Початковий компонент педагогічної діяльності - знання педагогічних потреб, тенденцій суспільного розвитку, основних вимог, що пред’являються до людини (тобто вчитель має знати, яку людину треба виховувати для суспільства).

Другий компонент педагогічної діяльності - різноманітні наукові знання, уміння, навички (ЗУН), накопичені людиною в області виробництва, культури, нушшімшх відносин, які в узагальненому вигляді передаються підростаючим і нинишнім. У результаті освоєння цих основ у людини формується упшіомлене ставлення до життя — світогляд.

Третій компонент педагогічної діяльності - власне педагогічні знання, і інший досвід, майстерність, інтуїція.

Четвертий компонент педагогічної діяльності - найвища громадянська, моральна, естетична, екологічна та інша культура її боку і області педагогічної діяльності.

Досліджуючи проблему педагогічної діяльності, Л. Захарова визначила яка чином структура діяльності вчителя.

У даній моделі були позначені п’ять функціональних компонентів:

гностичний;

проектувальний;

конструктивний;

організаторський;

комунікативний.

Гностичний компонент (від грец. — пізнання) належить до сфери знань педагога. Мова йде не тільки про знання свого предмета, а й про знання способів педагогічної комунікації, психологічних особливостей учнів, а також про самопізнання (власної особистості і діяльності).

Проектувальний компонент включає в себе уявлення про перспективні способи навчання і виховання, а також про стратегії і способи їх досягнення. Самоаналіз педагогічної діяльності також входять до складу цього компонента.

Конструктивний компонент — це особливості конструювання педагогом «масної діяльності і активності учнів з урахуванням ближніх цілей навчання і виховання (урок, заняття, цикл занять).

Комунікативний компонент — це особливості комунікативної діяльності Ьшкладача, специфіка його взаємодії з учнями. Акцент ставиться на зв’язку комунікації з ефективністю педагогічної діяльності, спрямованої на досягнення жидаісгичних (виховних та освітніх) цілей.

Організаторський компонент — це система умінь педагога організувати власну діяльність, а також активність учнів. Необхідно підкреслити, що всі компоненти даної моделі часто описуються через систему відповідних умінь вчителя. Представлені компоненти не тільки взаємопов'язані, а й значною мірою перетинаються В. Крутецький відносить такі компоненти конструктивний, організаторський і послідовний компоненти (функції) до загальнотрудових, тобто виявляється в будь-якій діяльності. Але він конкретизує функцію вчителя на етапі реалізації педагогічного процесу, представивши організаторський компонент педагогічної діяльності як єдність інформаційної, розвиваючої, оріентаційної та мобілізаційної функцій.

Особливо слід звернути увагу на дослідницьку функцію, хоча вона іналежить до загальнотрудових. Реалізація дослідницької функції вимагає від вчителя наукового підходу до педагогічних явищ, володіння вміннями е евристичного пошуку та методами науково-педагогічного дослідження, в тому" числі аналізу власного досвіду та досвіду інших вчителів.

Структура педагогічної діяльності не є ієрархічною. Точніше, різні педагоги, відповідно до їх ціннісним самовизначенням, будуть визначати ієрархію наведених елементів педагогічної діяльності та їх складових різним чином.

Одним з найважливіших вимог, які пред’являє педагогічна професія, чіткість соціальної та професійної позицій її представників. Саме в ній вчител виражає себе як суб'єкт педагогічної діяльності.

Позиція педагога — це система тих інтелектуальних, вольових і емоційної оцінних відносин до світу, педагогічної діяльності зокрема, які є джерелом його активності. Вона визначається, з одного боку тими вимогами, очікуваннями і можливостями, які пред’являє і надає йому суспільство, а з іншого боку, діють внутрішні, особисті джерела активності потягу, переживання, мотиви і цілі педагога, його ціннісні орієнтації, світоглядні ідеали.

У позиції педагога виявляється його особистість, характер соціальні орієнтації, тип громадянської поведінки та діяльності.

Кожна з цих позицій може давати позитивний і негативний ефект залежно від особистості вихователя.

Однак завжди дають негативні результати несправедливість і свавілля, підігравання дитині перетворення його в маленького кумира і диктатора, підкуп, неповага до особистості дитини, придушення його ініціативи і т. п

3. Основні функції професійно-педагогічної діяльності вчителя технологій У всіх педагогічних системах завжди є дев’ять основних компонентів: мета діяльності, суб'єкт педагогічної діяльності (той, хто керує системою), суб'єкт-об'єкт діяльності (той, ким управляють: дитина, учень, студент) взаємовідносини «суб'єкт» — «суб'єкт-об'єкт», зміст діяльності, способи діяльності педагогічні засоби, організаційні форми і результат діяльності. Всі ці компоненти знаходяться у взаємозв'язку і взаємодії і є нероздільними.

Серед основних функщй педагогічної діяльності (основних напрямків діяльності вчителя П. Підкасистий виокремлює найбільш вагомі. А саме:

Передача знань, умінь і навичок, формування на цій основі світогляду у вихованців.

Розвиток інтелектуальних сил і здібностей підростаючого' покоління, емоційно-вольової та дієво-практичної сфер.

Формування моральної поведінки учнів на основі свідомого засвоєння моральних принципів і навичок поведінки в суспільстві.

Формування естетичного ставлення до дійсності (вчитсь розпізнавати прекрасне й потворне, відстоювати прекрасне).

Зміцнення здоров’я дітей, розвиток їх фізичних сил і здібностей.

Всі ці функції педагогічної діяльності взаємопов'язані. Передача дитини знань, умінь, навичок, організація її різноманітної діяльності закономірно тягнуть за собою розвиток її сутнісних сил, потреб, здібностей, обдарувань. Функції педагогічної діяльності спрямовані на формування різнобічно розвиненої особистості учнів.

Процес утворення і виховання відбувається в різноманітних об'єднаннях людей: у сім'ї, в шкільному класі, в студіях і гуртках, у неформальних групах. Ці об'єднання — суть соціальні системи. Використовуючи поняття «педагогічні система», можна відобразити і узагальнити в ньому різні організації вихователів і вихованців, вчителів та учнів. Будь-яке об'єднання людей, де ставляться педагогічні цілі і вирішуються освітньо-виховні завдання, треба розглядати як педагогічну систему.

Педагогічна система — безліч взаємопов'язаних структурних функціональних компонентів, підпорядкованих цілям виховання, освіти навчання підростаючих поколінь і дорослих людей.

Структурні компоненти — обов’язкові та постійні компоненті педагогічної системи: суб'єкт діяльності, суб'єкт-об'єкт діяльності, їх взаємини.

Функціональні компоненти мінливі в різних педагогічних системах: мета зміст, способи, засоби, організаційні форми діяльності. Такий системний підхі дає можливість цілісно (у взаємозв'язку) вивчати, планувати і організовувати різні об'єднання людей з позицій їх взаємодії, розкривати зв’язки управління. | Таким чином, можна вважати, що педагогічна система виникає тоді, кох з’являється потреба у вихованні, освіті та навчанні будь-яких груп людей. При цьому педагогічна система являє собою складну, безперервно змінну соціальну| систему управління, в якій вирішуються освітньо-виховні завдання досягаються педагогічні цілі.

Аналіз педагогічної діяльності, досвід роботи кращих учителів керівників навчальним процесом дозволяють зробити висновок, що головня умовою удосконалення навчально-виховного процесу у трудовій підготовці є професійна майстерність учителів, їх ерудиція, творчий підхід до використай всього найкращого, що є в педагогічній науці і практиці, постійний пошук найбільш результативних педагогічних рішень, критичний аналіз діяльності, що є головними вимогами, яким повинен відповідати професіоналізм кожного вчителя.

4. Професійно-педагогічне спілкування Здатність учителя організувати спілкування стала підґрунтям продуктивної діяльності учня. Педагогічне спілкування як професійно — етичний феномен потребує від учня спеціальної підготовки не лише для оволодіння технологією взаємодії, а й для набуття морального досвіду. Професійне педагогічне спілкування — комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, коллегами. Спілкування слугує способом мовної взаємодії. Спілкування педагога з учнями є специфічними тому, що за статусом вони виступають з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає її і включається в неї. Авторитарний стиль спілкування характеризується жорсткою формою управління взаємодією учасників навчально-виховного процесу за допомогою наказів, вказівок, інструкцій тощо. Цей стиль з точки зору гуманізації та демократизації європейської і світової освіти вважається абсолютно неприйнятним, оскільки порушує права особистості. Демократичний стиль спілкування виявляється в опорі педагога на навчальний колектив, у намаганні зацікавити вихованців навчально-пізнавальною діяльністю, заохоченні їхньої ініціативи та самостійності. Ліберальний стиль характеризується самоусуненням педагога від відповідальності за перебіг і результати навчально-виховних заходів, Таким є психологічний портрет особистісно орієнтованого вчителя: він відкритий і доступний для кожного учня, не виникає страху в дітей, даючи можливість їм висловлювати свої думки і почуття, відвертий у своїх поглядах.

За формою існування мови розрізняють спілкування усне — письмове.

Усне спілкування, як правило, пов’язане з ознаками контактності і безпосередності, а письмове — з ознаками дистантності й опосередкованості. У письмовому тексті втілюються складніші форми мислення, що відображаються у складніших мовних формах: відокремлені звороти, експресивні синтаксичні фігури і багато інших.

Письмовий текст вимагає обдумування. Такий текст є зафіксованим. Усний текст разом з ситуацією, жестами, мімікою, інтонацією дозволяє щось не сказати, не припускає переробки тексту, крім уточнень («Слово — не горобець: вилетить — не спіймаєш»).

Висновок У діяльності вчителя особлива роль належить його вмінням.

Підкреслюючи важливість для педагога володіння своїми почуттями, В. Сухомлинський писав, що «настрій діє блискавично, думка ж плентає десь позаду… — ось що часто вибиває у нас з рук тонкий інструмент влади. Величезною мірою педагогічна мудрість залежить від того, наскільки уміло ми володіємо своїми почуттями.

Таке «перевтілення» вчителем здійснюється для того, щоб вплинути на учня, змусивши його пережити ту чи іншу ситуацію. Окрім того, вчителю необхідно виявляти емоції у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу. Таке виявлення емоцій потребує розвинутого педагогічного самовладання, витримки, вміння моментально вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її вирішувати.

Особливо важливо для педагога витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

Професія вчителя вимагає великого нервового і фізичного напруження, а тому ставить певні вимоги до його здоров’я. Праця педагога передбачає розвиток голосу, добрий зір, вміння довго стояти, багато ходити, вільно і легко рухатись тощо.

Для ефективної діяльності вчителю потрібна така риса, як педагогічна спостережливість. Спостерігаючи за учнями на всіх етапах уроку і в усіх видах їх діяльності, вчитель отримує інформацію про вікові та індивідуальні особливості учнів, їхнє розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання і вчителів, стосунки між учнями та їх поведінку, настрої і психічні стани дітей, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці. Спостережливий учитель виховує спостережливість в учнів. А це, на думку К. Ушинського, сприяє розумовому розвитку дітей.

Для ефективної організації навчально-виховної діяльності вчитель має бути уважним. Так, під час уроку йому необхідно тримати в полі зору всіх учнів класу, особливо тих, кому властива підвищена рухливість і недостатній рівень уваги; концентрувати свого увагу на розвитку теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів; зосереджувати свою увагу на написаному, щоб не допустити помилок у словах, формулах, обчисленнях тощо. Ф. Гоноболін вважає, що «увага вчителя до роботи і внутрішнього світу учнів, зазвичай, переростає в уважність як моральну рису особистості» .

Педагогічні здібності відносяться до спеціальних розумових здібностей і спрямовані на формування особистості, на навчання і виховання дітей і дорослих. Майбутньому вчителеві важливо з перших днів навчання у вищому закладі освіти виробляти в себе установку на оволодіння педагогічним мисленням. Для цього важливо вчитися не відкидати важко пояснюване, а спокійно і наполегливо шукати підходи до розуміння складного педагогічного явища, глибоко осмислювати його, перевіряти істинність оцінок і висновків практикою і колективним обговоренням.

Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

Тому вчитель є основною постаттю у педагогічній справі веде та організовує безліч процесів на уроці і контролює діяльність учнів спрямовує їх та підбирає методи навчання. Саме вчитель є будівельником нашого суспільства і провідником у світ. Він не тільки дає знання, а і ознайомлює дітей з різними видами професій. Від того як вчитель підбере навчальний матеріал використає форми та методи на уроці, факультативі, занятті діти засвоять матеріал. Також вчитель знайомить дітей з розвитком суспільства, різними машинами, приладами, а точніше дає дітям знання. Отже без вчителів не буде освіти, суспільство буде необізнане, не буде відбуватись науково технічний прогрес. Тому без вчителя його вкладу в суспільство довго нам не проіснувати в реаліях нашого часу.

Використана література

1.Амонашвили Щ. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса І Шалва Аяександрович Амонашвили. — Минск: Университетское, 1990; 560 с.

2.Вознюк Л. Експертиза сучасного уроку / Л. Вознюк // Відкритий урок — 2003. -№ 9−10.-С.31−35.

3.Гончаренко С. У. Український педагогічний словник і Семен Усіниович Гончаренко. — К.: Либідь, 1997. — 376 с.

4. Гребенюк О. С. Педагогика индивидуальности: курс лекцій /Ольга Степанова Гребенюк. — Калининград: КГУ, 2005.-92 с.

5.Дидактика средней школьї / [Под ред. Н. Н. Скаткина]. — М.: Просвещениє, 1982. — 348 с.

6.Дубравська Д. М. Основи психології / Діна Миколаївна Дубравська. Львів: Видавничий центр «Світ», 2001. — 280 с.

7.Захарова Л. М. Профессиональная компетентность учителя, педагогическое: учеб. пособие /Людмила Михайловна Захарова. -Нонгород: Из-во Нижегор. Ун-та, 1993. — 140 с

8.Крутецкий В. А. Психология: навч. пос. для учащихся пед. училищ Никтор Андреевич Крутецкий. — М.: Просвещение, 2000. — 352 с.

9.Методика трудового навчання: проектно-технологічний підхід: ішнчаиьиий посібник / В. В. Бербец, Н. В. Дубова, О. М. Коберник / .М. ІСоберника, В.К. Сидоренка]. — Умань: Копіцентр, 2007. — 154 с.

10.Методика трудового обучения и общетехнических дисциплин '(Под ред. Д.А.Тхоржевского]. -М.: Просвещение, 1982.-286с.

11.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник. 3-є видання,. Наталія Євгеніївна Мойсеюк. — К.: ВАТ «КДНК», 2001. -608 с.

12.Коберник Г.І. Психолого-педагогічні основи диференційованого підходу до учнів / Г.І. Коберник, П.В. Сісецький // Поч. шк. — 1990. — № 6. С. 8−11.

13.Коберник О. М. Проектування на уроках технологій / О. М. Коберник // Трудова підготовка в закладах освіти. — 2001. — № 4. — С. 23−26.

14.Сидоренко В. К. Перспективи галузі «Технологія» в загальноосвітніх навчальних закладах України / В. К. Сидоренко // Трудова підготовка в закладах освіти. — 2003. — № 4. — С. 4−7.

15.Тхоржевский Д. О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін / Тхоржевский Д. О. — К.: Вищ. шк., 1992. — 334 с.