Аксіологічні функції зоонімів у фразеологізмах перської мови

Аксіологічні функції зоонімів у фразеологізмах перської мови

Вступ

Люди завжди намагалися пізнати особливості буття та життя інших народів. Один з шляхів такого пізнання прослідковується через мову, тобто через фразеологію. Щоб визначити в чому полягає національна своєрідність фразеологізмів, потрібно володіти знаннями особливостей багатьох сторін життя народу. Кожна мова має оригінальну фразеологію, що пов’язана з неповторністю побуту, звичаїв, культури та й загалом ментальності народу. У фразеології ще більшою мірою, ніж у лексиці, відображено національну картину світу.

Фразеологія є найбільш яскравим і своєрідним засобом вираження думки і передачі стилістичних нюансів будь-якої мови. Закономірності утворення стійких сполучень і їх значень складають специфічну особливість кожної мови. Фразеологізми глибоко проникли в перську мову і тісно пов’зані з елементами різних рівнів, що при відсутності досліджень з різних проблем фразеологічної системи мови негативно позначається на вивченні інших областей мови, в тому числі лексики, морфологічного та синтаксичного ладу [10:4].

Зоонімічна символіка у фразеології становить одну із сфер, у якій яскраво виявляється специфіка мовної картини світу того чи іншого народу, тому фразеологізми з компонентом зоонімом виявляють систему етнічно-зумовлених асоціацій та оцінок.

Актуальність дослідження полягає у тому, що для сучасних лінгвістичних досліджень характерні пошуки національної специфіки кожної мови, а фразеологічні одиниці - це саме ті засоби, які відображають національну картину світу. Перські фразеологізми з компонентом зоонімом виражають емоційно-оціночне ставлення до навколишньої дійсності і розкривають уявлення народу про світ, про його специфічні особливості та відображають всю складність та багатогранність перської мови.

Мета дослідження — визначити аксіологічні функції перських фразеологізмів з тваринними номінаціями на позначення людини.

Основні завдання дослідження:

1. Висвітлити теоретичні засади дослідження фразеологізмів перської мови;

2. З’ясувати наскільки значення зоонімів може впливати на загальне значення фразеологічної одиниці;

3. Порівняти людину з об'єктами тваринного світу;

4. Подати тематичну класифікацію перських фразеологізмів з компонентом зоонімом

Об'єкт дослідження — фразеологізми перської мови, в стуктурі яких присутні тваринні номінації.

Предмет дослідження — аксіологічні функції зоонімів як компонентів фразеологічних одиниць.

Методи дослідження: описовий метод, за допомогою якого здійснена класифікація перських фразеологізмів з компонентом зоонімом;

Джерела дослідження — фразеологічні словники перської мови [2,11]

Матеріал дослідження — 102 фразеологічні одиницівиділені із словників методом суцільної вибірки

Практичне значення дослідження полягає в тому, що дані, отримані в результаті дослідження, можуть бути використані при викладанні перської мови та спецкурсів, а також при укладанні фразеологічних словників.

1. Теоретичні засади дослідження фразеологізмів перської мови

1.1 Прислів'я та приказки як фразеологічні одиниці

Фразеологія — сукупність фразеологізмів даної мови; розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови [4:241]. Вона містить у своєму складу різні за ступенем стійкості словосполучення і речення, які характеризуються постійністю лексичного складу і структури, цілісністю загального значення і відтворюваністю в якості готових мовних одиниць [10:7].

Фразеологізми — стійкі словосполучення, які не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень, а відтворюються: якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеологічного запасу, а не будує його заново. Фразеологізм — відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом і структурою [4:241−242].

Стійкі сполучення в перській мові настільки різноманітні у структурному, семантичному та стилістичному плані, що будь-яка систематизація чи класифікація буде умовною [6:176]. Фразеологічний матеріал перської мови можна класифікувати за різними ознаками: за граматичною організацією компонентів і їх семантичних відношень; за образно-стилістичними функціями фразеологічних одиниць; за походженням тощо [10:36].

Найважливішим є поділ на афористичні фразеологізми та власне фразеологізми. До першої групи належать прислів'я, літературні варіанти прислів'їв (сентенції, афоризми), крилаті вирази. Вони вирізняються експресивністю, емоційністю, а особливо своєю повчальною функцією. До другої - стійкі сполучення, тобто фразеологізми, які виступають еквівалентами слів та виконують номінативну функцію. Вони характеризуються більшою різноманітністю структури, семантики та стилістичного використання, ніж афористичні фразеологізми [6:177].

В основі іншої класифікації фразеологізмів лежить їх синтаксична будова, тому і виділяються наступні типи: фразеологізми, які мають структуру словосполучень та структуру речень. Ця класифікація показує структурні різновиди фразеологічних одиниць та основні їхні функції. В основі фразеологізмів із структурою словосполучень лежить стрижневе слово. Залежно від того, до якого граматичного класу належить це слово, фразеологізми-словосполучення поділяються на іменні, дієслівні та союзні. До фразеологічних одиниць із структурою речень належать поєднання слів, які мають предикативний характер [10:37]. В перській мові стійкі поєднання такого роду досить поширені, тому немає ніяких підстав виключати їх із фразеологічного складу мови [10:21].

У зв’язку з розглядом стійких речень як одного із структурних типів фразеології постає питання віднесення прислів'їв та приказок до її складу. Це питання давним-давно є предметом жвавих дискусій між фразеологами. Супротивниками цього є вчені, які вважають, що повноцінними фразеологічними одиницями можуть бути тільки фразеологізми із структурою словосполучень, що виконують номінативну функцію. Усі стійкі утворення, які не є номінативними одиницями, виключають із складу фразеології. Проте, більшість вчених вважають, що стійкі за своєю структурою і значенням речення складають невід'ємну частину фразеології. До фразеологічних одиниць цього типу належать прислів'я та приказки, а також інші різновиди фразеологізмів, які мають структуру речень [10:240].

Так, М. Шакі не вважає прислів'я і приказки частиною фразеології, хоча вказує у них наступні фразеологічні риси: а) стійкість лексичного складу; б) сенс прислів'їв і приказок має алегоричний характер і традиційно стійкий; в) відтворюваність в мові як готові одиниці [10:241].

Ф. І. Зульфігарова розглядає прислів'я і приказки як частину фразеології, оскільки вони мають багато спільного з різновидами фразеологічних одиниць. Проте, вона вказує і на відмінні риси: а)ідіоми заміняються словом-еквівалентом, уживаним у прямому значенні, а прислів'я не можуть мати такої заміни; б) ідіоми можуть мати форму інфінітивних сполучень, тоді як прислів'я і приказки у формі інфінітива не вживаються [10:242].

Прислів'я і приказки тісно пов’язані із життям народу, адже їх зміст відображає і фіксує різноманітні явища цього життя, побут, трудову діяльність, спостереження над природою, домашніми тваринами, соціальні відносини між людьми та інше. Вони найяскравіше свідчать про спосіб мислення, етнопсихологічні особливості та історично-культурний досвід народу.

Перські прислів'я та приказки вперше зафіксовані як самостійні твори в тлумачних словниках, що почали складатися в Ірані ще в XI ст. З XVI ст. перську народну мудрість починають збирати в окремі збірники. Найкращий і найповніший збірник перських і таджицьких паремій — «Приказки і афоризми», який вийшов у Тегерані 1931 року в чотирьох томах. Уклав його іранський учений Алі Акбар Деххода. Цей звід містить 50 тисяч прислів'їв, приказок та афоризмів. Основою цього збірника є літературні зразки, взяті з класичної персько-таджицької літератури, і тільки три тисячі з них записані з народних уст [5:17].

Пов’язуючись своїми структурно-семантичними особливостями з фразеологічним складом перської мови, вони володіють великою самостійністю. Незважаючи на зовнішню простоту, прислів'я і приказки являють собою внутрішньо-складні утворення. «З одного боку це явища мови, які подібні до звичайних фразеологізмів, з другого — логічні одиниці, з третього — художні мініатюри, які відображають факти живої дійсності» [10:241].

Як і фразеологічі одиниці інших типів, прислів'я та приказки характеризуються стійкістю свого значення. Більшість з них за своїм значенням двосторонні: з одного боку вони не відриваються від прямого сенсу висловлювання, що випливає безпосередньо із значень слів; з іншого — характеризуються переносним значенням, що не відповідає значенню слова. Пряме і переносне значення співіснують у одному і тому ж прислів'ї. При цьому головну роль відіграє переносне значення, що визначає характер функціонування прислів'я у мові. Зазвичай вони мають одне переносне значення. При перекладі на іншу мову це значення служить основою для підбору відповідного прислів'я на тій мові, на яку воно перекладається. Порівняно невелика кількість перських прислів'їв не мають переносного значення і вживаються у прямому, що випливає із значень компонентів.

Отже, прислів'я та приказки розглядаються як об'єкт фразеології з таких причин:

1. Прислів'я та приказки, як і власне фраземи, є народними джерелами мудрості, що у більшості випадків не мають автора;

2. Прислів'я та приказки поділяються на тематичні групи за ідеографічним принципом;

3. Багато фразеологізмів є скороченими варіантами прислів'їв;

4. Структура фразем та паремій є стійкою, хоча в їх складі можливі певні варіації

Під впливом робіт В. В. Виноградова в перській мові виділяють три типи фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення. До першого і другого типу відносяться ідіоматичні фразеологізми, які подібні за своє експресивністю, емоційною спрямованістю, проте, різні з точки зору семантичної умотивованості. Фразеологічні сполучення складають багаточисленну групу перської фразеології. До них належить велика кількість дієслівних, іменних, прислівникових та інших відтворюваних сполучень. Сюди можна віднести фразеологізми, один з компонентів яких виступає у переносному значенні [6:185−187]. Погляди В. В. Виноградова в області фразеології викликали критичні зауваження зі сторін інших вчених про те, що він не мав єдиного принципу класифікації фразеологічних одиниць. Фразеологічні зрощення та єдності відділяються один від одного за ознакою умотивованості фразеологічної одиниці, а фразеологічні сполучення — за ознакою обмеженості сполучення слова.

До фразеологічного складу перської мови належать також складові терміни та модельовані утворення. Складові терміни, як типові фразеологічні одиниці, володіють необхідними фразеологічними особливостями: стійкістю лексичного складу, стійкістю і цілісністю загального значення, стійкістю синтаксичної структури. Всі ці властивості забезпечують складовим термінам відтворюваність в якості готових одиниць [10:22]. В сучасній перській мові модельовані утворення представлені різноманітними типами стійких сполучень слів. Вони характеризуються цілісністю і стійкістю граматичного значення, стійкістю синтаксичної структури [10:24].

Завдяки семантичним відношенням між лексемами, які утворюють фразеологізми, виділяють три види фразеологічного значення: немотивоване, частково мотивоване та мотивоване. Під немотивованим розуміємо таке фразеологічне значення, при якому цілісність значення фразеологічної одиниці не випливає із суми значень складових компонентів і не створюється в результаті часткової зміни цих значень. Частково мотивоване значення характеризується тим, що один із компонентів фразеологічної одиниці втрачає лексичне значення, піддається переосмисленню, а інший компонент зберігає своє реальне значення. До одиниць з немотивованим або частково мотивованим значенням належать фразеологізми з образним, метафоричним значенням. Переважно метафоричність виникає завдяки можливості вживання тих самих слів у складі аналогічних за структурою вільних словосполучень. Сферою вживання і яскравою образністю характеризуються поетичні фразеологізми — особливі, метафоричні звороти, які мають стійкий характер, вони набули великого поширення в поезії. Образне значення не належить всім фразеологічним одиницям з немотивованим або частково мотивованим значенням: частина фразеологізмів повністю його втратила і виконує у мовленні номінативну або комунікативну функцію, а інші взагалі його не мали [10:35]. Для мотивованого значення характерне те, що компоненти не втрачають свого лексичного значення та утворюють структурно-семантичну єдність [10:30−31].

Отже, фразеологія — розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови, а фразеологізм — відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом і структурою. Серед фразеологізмів перської мови важливе місце займають прислів'я та приказки, зміст яких відображає і фіксує життя народу.

1.2 Аксіологічна категорія оцінки

прислів'я аксіологічний зоонім фразеологізм Серед сучасних лінгвістичних студій активізуються дослідження проблем переробки інформації про зовнішній світ, що орієнтує людину на побудову особливої картини світу, яка складає основу для її раціональної і осмисленої поведінки у навколишньому просторі. Кожна людина сприймає і усвідомлює світ за допомогою органів чуття і вже на цій основі створює систему уявлень про світ, пропускає її через свою свідомість, дає їм свою оцінку, і, осмисливши результати свого сприйняття, передає їх іншим людям за допомогою мови. Мова є основоположним, найважливішим джерелом знань не тільки про навколишню дійсність, але і про самого себе, а також про свого носія. Усе, що люди роблять у світі здійснюється за допомогою мови. Мова призначена для спілкування та для того, щоб бути засобом обміну інформацією та її накопичення. А це є завданням комунікації, суть якої полягає у передачі та отриманні думок про об'єкти навколишньої дійсності[16].

Аксіологічна категорія оцінки є результатом оцінної діяльності мовця і має об'єктивно-суб'єктивний характер, оскільки, з одного боку, базується на цінності предмета чи явища, а з іншого — ця цінність зумовлена індивідуальними особливостями сприйняття предметів чи явищ і знаходить своє відображення у розрізненні схвалення / несхвалення мовцем об'єкта оцінки[15].

Сучасне мовознавство розвивається в антропоцентричному напрямі, вивчаючи зв’язок мови з мисленням людини, її емоційним світом, загальнолюдськими та національно-культурними цінностями. Розвиток антропоцентризму в лінгвістиці сприяв становленню нового наукового напрямку — лінгвістичної аксіології, що вивчає систему цінностей етносу і способи її репрезентації в мові і культурному континуумі. Людина, вступаючи в різноманітні відношення зі світом, пізнає, оцінює і практично перетворює його. Саме аксіологія вивчає оцінне відношення людини до світу, адже це наука про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини[16].

Оцінка — це така думка про предмет, яка виражає його характеристику з огляду на категорії цінності, а цінність — це будь-який предмет певного зацікавлення, бажання, прагнення тощо. Поняття цінності всеохопне: людина оцінює все, що було, є та буде. Аксіологія — одна з фундаментальних проблем гуманітарного і соціально-наукового пізнання, оскільки аналіз цінностей входить як аксіологічний компонент не тільки у філософські, але й соціологічні, психологічні, лінгвістичні та інші концепти[18].

Категорія оцінки — складна і багатогранна, саме тому її вивчення в філософському та психологічному аспектах дає поштовх і для мовознавчих досліджень. Вона має розгалужену мережу спеціальних і неспеціальних форм мовного вираження, тому не існує ізольовано, а входить до системи структурно-семантичних і функціональних категорій мови. Оцінка передбачає наявність у мові такої думки про денотат, яка виражає його характеристику з огляду на категорії цінності. У лексиці оцінка об'єктів виражається через семантику слів і словосполучень, адже вони не тільки мають граматичне та лексичне значення, але й одночасно виражають оцінку суб'єкта. Отже, оцінка, тобто аксіологічне значення, входить до складу семантичної структури лексичної одиниці і є оцінним компонентом семантики слова чи словосполучення[17].

Оцінні значення можуть виникати в результаті перенесення найменування на основі диференціюючої, асоціативної ознаки та на основі стереотипів. Людина оцінює предмети і живі істоти в залежності від їх корисності, придатності. Оцінка може визначатися і суб'єктивним смаком, і громадською думкою, вона також залежить від національних особливостей сприйняття навколишнього світу. Оцінюючи те чи інше явище, що виступає носієм цінності, людина встановлює його значущість, тобто відповідність чи невідповідність своїм інтересам, смакам, уподобанням і т. п. Залежно від міри відповідності/невідповідності оцінка може виражатися в різних формах — схвалення або осуду, згоди або критики, симпатії або антипатії, любові або ненависті тощо. У найзагальнішому вигляді ціннісні властивості речей і явищ позначаються категоріями «добро — зло», «корисність — шкідливість», «краса — потворність» і т. п. Поняття цінності співвідносне з такими поняттями, як «значущість», «корисність» або «шкідливість».

Саме прислів'я та приказки мають на меті оцінити якості людини за допомогою її порівняння з предметом, що має позитивні або негативні властивості. В якості предмета порівняння можуть виступати різні об'єкти живої або неживої природи. Сам факт позначення людини через її порівняння з твариною створює образну номінацію. Народні прислів'я та приказки ще здавна сформували у свідомості людей відношення до об'єктів живої або неживої природи через їх порівняння з людьми. Тому переносно-образне значення тварина — людина сформувалося протягом багатьох років.

Отже, людина, пізнаючи світ, оцінює і перетворює його. А оцінні відношення людини до світу вивчає аксіологія — наука про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини.

2. Аксіологічні функції перських фразеологізмів з компонентом зоонімом

2.1 Тематична класифікація перських фразеологізмів з компонентом зоонімом

Відображення природи, зокрема її тваринного світу, належить до давніх часів, коли людина вважала себе її частиною, а саму природу персоніфікувала, тобто наділяла її рисами, які притаманні людині. Тому у свідомості різних культур і народів сформувалися свої уявлення про представників флори і фауни, які представлені у народній творчості, а саме у казках, прислівях та приказках тощо. Так і з’явилися фразеологічні одиниці, до складу яких входять назви тварин, яким притаманні людські якості - працьовитість, вірність, хитрість та ін.

Тварини відіграють важливу роль в житті кожної людини. Ще з давніх часів люди обожнювали і використовували тварин, наприклад, приносячи їх у жертву. Людина ніколи не обходилася без тварин, вони перебувають у тісній взаємодії, адже тварини — невід'ємна частина людства. Тварин з давніх часів вважали супутниками людини: вони давали їжу, захищали, були друзями або, навпаки, наводили своїм виглядом жах. У кожного народу були свої священні тварини, яким поклонялися, яких ретельно оберігали. Значна роль тварин у картині світу відображається в мовній картині світу. Зоонімічна символіка у фразеології становить одну із сфер, у якій яскраво виявляється специфіка мовної картини світу того чи іншого народу.

Фразеологічні одиниці з тваринними номінаціями розкривають схожість між об'єктами предметного (тваринного) світу та непредметного світу людських почуттів та емоцій, виявляють систему етнічно-зумовлених асоціацій та оцінок. Царство тварин — невід'ємна частина реального світу, виступає могутнім фактором створення образної картини світу. Вони являють собою цінний матеріал як для вивчення особливостей зооморфної метафори, так і для дослідження конотативних значень. На особливу увагу заслуговує характеристика оцінно-експресивної метафори. Завдяки своїй природі оцінно-експресивна метафора здатна породжувати стереотипи — національно-культурні уявлення (образи), що відіграють величезну роль у продукуванні мовою вторинного символічного простору[15].

Так, образ собаки в міфології іранців має дуже давню історію. У зороастрійців собака — це свята істота, яка по-святості знаходиться одразу після людини. Годівля собаки має велике значення: їжа, дана собаці, призначається для душ померлих. Для виконання похоронних обрядів у зороастризмі використовують білих чотириоких собак, адже чотириокість — здатність собак бачити саму смерть, із чим пов’язаний ритуал «сагдід», коли собака своїм поглядом проганяє від мертвого тіла девів. Дві собаки оберігають міст Чінват, що веде у інший світ [1:320]. Негативне ставлення до собаки як до нечистої тварини пропаговане офіційним ісламом:

Уђ дЗТ? ВИЗП ЗУК де ОжП? УСФ г? ФжП де П?ђЗде [sag-e-nвzi вbвd вst na xudi saraљ mi љovad na digвne] - «назійська собака ні своїх, ні чужих не впізнає» — про безсовісну людину, яка втратила сором і нікого не визнає [2:329];

гЛб Уђ ЃЗ? еге СЗ ђСЭКд [mesl-e-sag pвyi hame rв gereftan] - «як собака, хапати всіх за ногу» — бути грубіяном, лихословом [2:329];

гЛб Уђ ЃФ?гЗд ФП [mesl-e-sag paљimвn љod] - «каятися як собака» — про нещире каяття [2:329];

ЃжУК Уђ ИСж? ?Ф?Пе [pust-e-sag be ruy kaљide] - «собачу шкуру на лице одягнув» — про підлих людей [2:329];

Уђ НУд Пбе [sag-e-hasan dele] - «ледаща собака»? 1) пустун, нероба 2) людина, яка пхає ніс не в свої справи [11:51];

Уђ СжУ? Зе [sag-e-ru siyвh] - «зганьблена собака»? грішник, віровідступник [11:51];

Уђ еСТе гСЦ [sag-e-harze maraz] - «безкорислива собака»? грубіян, нахаба [11:51];

ИЗ Уђ ИМжЗб СЭКд [bв sag be javвl raftan] - «сперечатися з собакою»? сперечатися з базікою, пустословом [11:51]

Проте, сліди давнього шанування цієї тварини продовжували зберігатися. З одного боку, коли собака часто фігурувала як вірний супутник святого, а з іншого — в різноманітних народних обрядах охоронної та лікувальної магії [1:321]:

СОг УС Уђ Уђ ?дП ЪбЗМ [raxm-e-sag sag konad alвj] - «рану на голові собаки вилікує тільки собака» — в давні часи цю тварину використовували для лікування. В Ірані рани собаки заживають тільки тоді, коли їх злиже інша собака [2:329].

На перший погляд, образ кішки асоціюється тільки з позитивним значенням, адже в ісламі вони дуже шануються, оскільки одна з них, на ім'я Муезза, жила в самого пророка Мухаммеда. В пам’ять про неї всім кішкам був дозволений вільний вхід у мечеть. Також убивство кішки вважалося серйозним злочином, прирівнювалося до убивства людини. Проте, у міфології іранців ця тварина виражає більше негативне значення. Наприклад:

гЛб ђСИе [mesl-e-gorbe] - «як кіт» — про невдячну людину [2:438];

ђСИе ЪЗИП [gorbe-e-abed] - «благочестива кішка» — лицемір [11:387];

ђСИе ПС ТдПЗд? СПд [gorbe dar zendвn kordan] - «бути скупим» [11:387];

ВеУКе ИСж? ВеУКе И? З ?е ђСИе ФЗОК дТдП [вhaste be ravi вhaste biya ke gorbe be рвxat na zanad] - «тихо іди, тихо приходь, щоб кішка не вдарила тебе рогами» — у своїх справах будь обережний і обачний;

ђСИе Ие ПдИе ЗЭКЗПЎ Уђ Ие У? дИе ЗЭКЗП [gorbe be dombe вftвd, sag be sakmobe вftвd] - «кішка кидається на сало, собака — на тельбуху» — про ненажерливу і пожадливу людину [2:438];

ђСИе СЮХЗдПд [gorbe-e-raqsвndan] - «танцююча кішка»? хитрувати [11:387];

ђСИе СЗ ЗТ еС ШСЭ ИЗбЗ И? дПЗТ? ЌеЗС ПУК ж ЃЗ ЃЗ??д г? В? П [gorbe rв вz har taraf bвlв bindвzi иahвr dast-о-pв pвyin mi вyad] - «як не підкинь кішку, вона приземлиться на 4 лапи» — про спритних людей, які твердо дотримуються своєї моралі

Конотації зоонімів корова та бик також повинні бути лише позитивними, адже у багатьох східних народів вони вважаються священними. Биків і корів оберігали і шанували, а їх вбивство прирівнювалося до найстрашнішого злочину. У Стародавньому Ірані першими творіннями Ахура Мазди були два бика — білий та сяючий, перша людина і перша рослина. Після смерті бика залишалася його душа, до якої зверталися для того, щоб пасовища ставали ситими. Душа бика також карала винного і відновлювала справедливість[19]. Проте, у перській мові ці тварини набувають конотації дурості та тупості. Наприклад:

гЛб ђЗж [mesl-e-gвv] - «як корова» — дурний, тупий [2:435];

КЃЗбе ђЗж ЗУК де Иж ПЗСП де Уж [tapвle-e-gвv вst na bu dвrad na su] - «коров'ячий гній ні запаху, ні характерних властивосткй» — про нецікаву людину, «ні риба, ні м’ясо» [2:435];

ђЗж И? ФЗН ж Пг [gвv-e-bi рвh-o-dam] - «корова без рогів і хвоста» — чудовисько [2:435];

ђЗж де гд Ф? С [gвv-e — noh man љir] - «корова, яка дає дев’ять манів молока, але у кінці перекидає усе це молоко» — про людину, яка одним махом зводить нанівець усі свої справи [2:435];

гЛб ђЗж Ѓ?ФЗд? УЭ? П [mesl-e-gвv piрвni-e-sefid] - «як бик з білою міткою на лобі» — «як біла ворона» [11:382]

Образ птаха, як однієї з основних природніх стихій — неба, у міфології іранців має тисячолітню історію. Так, півень — «перський птах» давньогрецької літератури, шанувався в давньому Ірані як супутник бога Сраоші, ворог девів, що своїм співом змушував їх до втечі. Півень чи ворон — постійні супутники сонця Мітри. Птах також часто виступає в текстах Авести як іпостась бога війни[19]. Однак, образ півня у перській мові асоціюється з конфліктною людиною, забіякою, шибеником:

гЛб ОСжУ [mesl-e-xorus] - «як півень» — забіяка [2:193];

ОСжУ И? гНб [xorus-e-bi mohel] - «непередбачуваний півень» — 1) людина, яка говорить недоречні речі; 2) нахаба; 3) непроханий гість; 4) людина, яка здійснює нетактовний вчинок [11:550];

ОСжУ Ѓ?С [xorus-e-pir] - «старий півень» — про стару людину, яка відчуває себе молодою [11:550];

гЛб ОСжУ Мдђ? [mesl-e-xorus-e-jangi] - «як бойовий півень» — про скандальну людину [11:550]

Образ солов'я пов’язаний з образом людини, яка багато говорить:

гЛб ИбИб [mesl-e-bolbol] - «як соловей» — базіка [2:65];

ИбИб ФПд [bolbol љodan] - «стати соловйом» — багато говорити, базікати [11:216];

ИбИб ТИЗд [bolbol-e-zabвn] - «солов'їна мова» — балакучий [2:65];

гЛб ИбИб НСЭ ТПд [mesl-e-bolbol harf zadan] - «говорити як соловей» — говорити витонченою мовою, блищати красномовством [2:65]

Горобець так як і інші птахи набуває негативної конотації:

ђдМФ? Пб [gonjeљk del] - «серце горобця» — про боягузливу людину [11:440];

ђдМФ? СжТ? [gonjeљk ruzi] - «на горобинному прожитку» — жебрак, бідна людина, яка має мізерний дохід [11:440];

ђдМФ? Ќ?УК ?е ЗИђжФКФ ИЗФП [gonjeљk иist ke вbguљtaљ bврad] - «що таке горобець, щоб з нього получився абгушт?» — про незначну справу, від якої очікують набагато більше, ніж насправді є [2:452]

Образ лева посідає чільне місце в мистецтві Ірану, адже він є одиним з провідних персонажів. Лев пов’язаний з культом сонячної Мітри, згідно з яким знак лева для сонця є домом. Центральне значення символу лев+сонце в іранській культурі зробило його знаком влади і державності [9:211−212]. Також він асоціюється з хороброю, сміливою та безстрашною людиною:

гЛб Ф? С [mesl-e-љir] - «як лев» — про сміливу, відважну людину [2:355];

Ф?С ФПд [љir љodan] - «стати левом» — осміліти, стати хоробрим [11:124];

Ф?С ОПЗ [рir-e-xodв] - «лев Божий» [11:124];

Ф?С? ?З СжИЗеї [љiri yв rubвh] - «лев ти чи лисиця?» (ти переміг чи переможений?) [2:355]

До 1979 р. лева зображували на іранських монетах, тому він ще може набувати такого значення, як:

Ф?С ж НШ ЗдПЗОКд [љir-о-hat вndвhtan] - «кидати жереб» [2:355]

Образ риби пов’язаний з водою, водною стихією і має культ чудової, надприродної істоти. Сліди такого культу відбилися в зороастрійських міфах про священну рибу Кару, яка згадується в авестійському тексті Вендідад та пехлевійському джерелі Менок-е-храд. Ці міфологічні комплекси, очевидно, збереглися і в мусульманський час, трансформувавшись, в уявлення про особливу сакральну чистоту риби та різноманітні легенди про рибу-захисницю Бога [12:326]:

гЗе? СЗ еС жЮК ЗТ ВИ Иђ?С? КЗТе ЗУК [mвhi rв har vaqt вz вb be giri tвze вst] - «коли не виймеш рибу з води вона завжди свіжа» — 1) хорошу справу можна здійснити в будь-який момент; 2) користь від цього можна отримувати коли завгодно [2:476]

Наявне і негативне значення:

гЗе? ПжП? [mвhi-e-dudi] - «копчена риба» — про кволу, немічну людину [2:476];

гЛб гЗе? ЗТ ВИ И? Сжд ЗЭКЗПе [mesl-e-mвhi вz вb birun вftвde] - «немов риба, витягнута з води» — про розгублену людину [2:476];

ЗТ СжП НФ? гЗе? г?ђ?СП [вz rud-e-haљk mвhi mi girad] - «в висохлій річці рибу ловлять» — про скупих людей [2:476]

Образ змії — багатозначний і універсальний, адже вона може уособлювати добро і зло, мудрість і сліпу пристрасть, зцілення і отруту. Все це можна пояснити суперечливістю якостей, які має змія: вона небезпечна, однак її отрута і убиває, і лікує; її образ життя дуже прихований, що надає їй ореолу таємничості. У перській мові ця тварина набуває конотації злості, підступності; змією називають злу, лицемірну, лукаву людину:

гЛб гЗС [mesl-e-mвr] - «як змія» — про погану людину [2:472];

гЛб гЗС ТОг ОжСПе [mesl-e-mвr zaxm xurde] - «як поранена змія» — людина, яка затаїла ненависть до іншої людини [2:472];

гЛб гЗС ђТ?Пе [mesl-e-mвr gazide] - «як ужалена змія» — людина, яка страждає від болі [2:472];

гЗС ПС Ѓ?СЗед [mвr dar pirвhan] - «змія в сорочці» — про прихованого, замаскованого ворога [11:439];

гЗС Пж ТИЗд [mвr-e-du zabвn] - «змія з двома язиками» — про лукаву людину [11:439];

гЗС ЃФК ОжП СЗ г?ђРЗСП ВгЗ Ож? ОжП СЗ дг?ђРЗСП [mвr puрt-e-xud rв mi gozвrad вmв xuy-e-xud rв nemi gozвrad] - «змія змінює шкуру, але не змінює натуру» [11:439];

гЗС ОжФ ОШ ж ОЗб [mвr-е-xuљ xat-о-xвl] - «змія красивого забарвлення» — «вовк в овечій шкірі» [11:439];

гЗС ПС ВФ? д ПЗФКд [mвr dar врin dврtan] - «тримати змію в рукаві» — приховувати ворожість [11:439];

ЗдЮПС гЗС ОжСПе? е ЗЭЪ? ФПе [вnqadr mвr xurde ke вfai љode] - «стільки змій зїв, що став удавом» — про мудрих, досвідчених людей [2:472]

У перських казках про тварин змія виступає негативним персонажем. Дуже часто сюжет розгортається так, що людина або якась тварина рятує від смерті змію, яка потім жалить свого рятівника.

В міфології іранців присутній образ змії під назвою Афа — це велика, піщана змія, яка окрім малих зубів, має ще два великих зуба, які поєднані залозою, що наповнена отрутою:

гЛб ЗЭЪ? [mesl-e-вfai] - «як змія Афа» — груба, сварлива жінка [2:38];

ЗЭЪ? СЗ ИЗ ТгСП? жС ?СПд [вfai rв bв zomorrod kur kordan] - «засліплювати змію ізумрудом» — здійснювати обман, обманювати [2:38]

Проте, змія вказує на погану людину, яка має і хороші риси:

гЗС ЗђС ТеС ПЗСП ЃЗПТеС ег ПЗСП [mвr вgar zahr dвrad padzahr ham dвrad] - «змія має не тільки отруту, але й цілющу речовину» [2:472]

Конотації, повязані з образом лисиці асоціюються з хитрістю та лукавством цієї тварини. В перських казках про тварин вона є традиційним негативним персонажем. Дуже часто в сюжетних лініях казок зустрічається образ лисиці-посередника або судді. Лисицю просять поділити якусь здобич, а вона з'їдає більшу частину і переконує усіх, що немає кращої судді, ніж вона. Але найчастіше ми зустрічаємо образ лисиці-ошуканки. Зазвичай вона, для того щоб здобути собі їжу, обдурює вовка, барса, їжака, або якусь іншу тварину. Ведучи паразитичний спосіб життя, лисиця завжди тікає від покарання [7:31]:

гЛб СжИЗе [mesl-e-rubвh] - «як лисиця» — хитрун [2:284];

СжИЗе? ИЗТ? [rubвhi-e-bвzi] - «лисяча гра» — лицемірна поведінка, удавання [11:736];

СжИЗе ФПд [rubвh љodan] - «ставати лисицею» — прикидатися, бути лицеміром [11:736];

Пг СжИЗе ђжЗе СжИЗе ЗУК [dam-e-rubвh govah-e-rubвh вst] - «хвіст лисиці - її свідок» — про людей, які підтримують один одного, незважаючи ні на що [2:284]

Якщо говорити про образ осла, то ця тварина завжди асоціюється з такою рисою характеру, як тупість та дурість, але поруч з негативними рисами наявні і позитивні. Наприклад:

гЛб ОС [mesl-e-xar] - «як осел» — про дурну, недолугу, недосвідчену людину [2:186];

ОС ИЗ КФП? П [xar bв taљdid] - «подвійно осел» — цілковитий дурень [2:186];

еСђТ ЗТ Зж ОСКС? У? СЗ дП? Пг [hargez вz u xartar kasi rв na didam] - «ніколи не бачив людину дурнішу за нього» [11:542];

ОС ФПд [xar љodan] - «ставати ослом»? 1) бути обманутим; 2) погано поводитися [11:542];

ОС СЗ ИЗ ВОжСП г? ОжСП ж гСПе СЗ ИЗ ђжС [xar rв bв вxurad mi xurad va morde rв bв gur] - «осла з'їсти разом з годівницею, а небіжчика разом з могилою» — про ненажерливих, жадних людей [2:187];

ОС СЗ ЗТ ђЗж ЭСЮ дг?? дП [xar rв вz gвv farq nemi konad] - «осла від корови не відрізнити» — про дурних людей [11:542];

ЗТ ЗУИ ЭСжП ВгП ж ИС ОС дФУК [вz вsb forud вmad va bar xar neљast] - «з коня зійшов, на осла сів» — змінив вище положення на нижче [2:187];

ОСФ ЗТ Ѓжб ђРФК [xaraр вz pul gozврt] - «осел пройшов через міст» — досягати поставленої мети, домагатися свого [11:542];

ОСФ г? СжП [xaraљ mi ravad] - 1) йому щастить; 2) він має все, що тільки забажає

ОС СЗ ИЗ дгП ПЗЫ г?? дП [xar rв bв namad dвq mi konad] - «осла войлоком таврують» — про спритних людей [2:187];

ОСФ ?д ЗЭУЗС УСФ? д [xaraљ kon вfsвr sarљ kon] - «перетвори його в осла і одягай на нього вуздечку» — про смирних, покірних людей [2:187]

У перській мові образ вовка символізує жорстокість, безжалісність, жадібність:

ђСђ ?е Ие ђбе ЗЭКЗП жЗ? Ие Зд? У ?е ??? ПЗСП [gorg ke be gole вftвd vвy be вn kas ke ieki dвrad] - «якщо вовк нападе на отару, горе тому, у кого одна вівця» [2:443];

гЛб ђСђ ђСУде [mesl-e-gorg-e-gorosne] - «як голодний вовк» — про жадібну людину [2:443];

ђСђ ег? Фе ђСУде ЗУК [gorg hamiрe gorosne вst] - «вовк завжди голодний» — жадібний, ненаситний [2:443];

Проте, йому властиве і таке значення — людина, яка багато пережила, загартована життям, витривала:

ђСђ ИЗСЗд П? Пе [gorg bвrвn dide] - «вовк дощ побачив» — про досвідчену людину, яка пройшла через вогонь і воду [2:443]

Ведмідь в перській мові отримує значення сильної, міцної, але незграбної людини. В перських казках він завжди залишається «в дурнях», над ним сміються, глузують з його тупості, необережності [7:446]:

гЛб ОСУ [mesl-e-xers] - «як ведмідь» — про велику, незграбну людину [11:547];

гЛб ОСУ К? С ОСПе [mesl-e-xers tir xorde] - «як підстрелений ведмідь» — про злу, розгнівану людину [11:547];

ИЗ ОСУ ПС МжЗб ФПд [bв xers dar javвl рodan] - «сперечатися з ведмедем» — зв’язуватися з грубіяном [11:547];

еС МЗ ОСУ ЗУКЎ МЗ? КСУ ЗУК [har jв xers вst, jв-e-tars вst] - «де є ведмідь, там — небезпечно» [2:192]

Зоонім черв’як виражає і позитивне і негативне значення:

гЛб ?Сг ОЗ? [mesl-e-kerm-e-xвki] - «як земляний черв’як» — про худих людей [11:321];

гЛб ?Сг гЪПе [mesl-e-kerm-e-me'de] - «як глист» — про людину хворобливого вигляду [11:321];

?Сг ПСОК ЗТ ОжП ПСОК ЗУК [kerm-e-deraxt вz xud deraxt вst] - «деревний черв’як з самого ж дерева» — «людина сама собі шкодить»;

Позитивне значення цього плазуна:

?Сг Ќ?Т? ИжПд [kerm-е-иizi budan] - 1) бути знавцем чогось; 2) пристрасно любити щось [11:321]

?Сг Ќ?Т? ПЗФКд [kerm-е-иizi dврtan] - 1) сильно захоплюватися чимось; 2) з азартом займатися чимось [11:321]

Образ газелі у міфології іранців розглядається як уособлення жіночності, загадковості, благородства і грації:

гЛб Веж [mesl-e-вhu] - «як газель» — легкий, моторний [11:146];

гЛб Веж ИегЗд КдП? ж ЌбЗ? ЗУК [mesl-e-вhu be hamвn tondi-о-иalвki вst] - «вона легка, моторна та стрімка як газель» [11:146];

Веж ЌФг [вhu-e-иeљm] - «з очима газелі» — про красиві, мигдалеподібні очі [11:146]

Отже, зоонімічна символіка у фразеології становить одну із сфер, у якій яскраво виявляється специфіка мовної картини світу того чи іншого народу, адже царство тварин — невід'ємна частина людства, яка виступає могутнім фактором створення образної картини світу. У цьому розділі описано найбільш поширених тварин, які набувають різноманітних людських якостей.

2.2 Емотивна класифікація перських фразеологізмів з компонентом зоонімом

Вивчення проблем емотивності нерозривно пов’язані з вивченням категорії оцінки. Фразеологізми з компонентом зоонімом тяжіють оцінити якості людини за допомогою порівняння її з об'єктами тваринного світу, що мають негативні або позитивні властивості. Сам факт позначення людини через порівняння з твариною створює образну номінацію, що супроводжується позитивною або негативною конотацією, тобто додатковим значенням, що містить інформацію про експресивну силу та оцінну вартість[16]. В конотацію включають емотивний та оцінний компоненти. Емотивність — чуттєва оцінка об'єкта, вираження мовними засобами почуттів людини. Оскільки емоції поділяються на 2 групи — позитивні і негативні, то їх позначення в мові зводяться до позитивно-емотивних і негативно-емотивних.

Приклади фразеологічних одиниць з негативно-емотивною оцінкою:

гЛб ђжУЗбе [mesl-e-gusвle] - «як теля» — простак, дурень, малий [2:45];

гЛб ЗЋПеЗ [mesl-e-вjdahв] - «як дракон» — про ненажерливу людину [11:70];

Зж ПС ТдПђ? ИТ г? ЗжСП [u dar zendegi boz mi вvard] - «йому не щастить в житті» [11:205];

ИТ ђ?П ВжСПд [boz gid вvardan] - «дешево купувати товар» — обманювати [11:205];

гЛб ИТ ЗОЭФ [mesl-e-boz-e-вxfaр] - «як коза Ахфаша» — погоджуватися без жодного розуміння [2:63];

гЛб ЗбЗЫ [mesl-e-вlвq] - «як осел» — про дурну і неосвідчену людину;

?бЗЫ еСђТ ИдЗгФ дг? дФ? дП [klвq hargez be nвmaљ nemi naљinad] - «ворони ніколи не сідають на кришу його будинку» — про скупих людей [2:418];

Э?б гУК [fil-e-mast] - «п'яний слон» — про буйну і невгамовну людину [11:247];

гЛб Э? б ж ЭдМЗд [mesl-e-fil-о-fenjвn] - «як слон і чаша» — про різних людей [11:248];

?ЗС НЦСК Э? б ЗУК [kвr hazrat-e-fil вst] - «ця справа — пана слона» — про важку працю [11:248];

гЛб Ож? [mesl-e — xuk] - «як свиня» — товстун [11:588];

гЛб Ож? К? С ОжСПе [mesl-e — xuk tir xurde] - «як підстрелена свиня» — про сердиту, злу людину [11:588];

гЛб ФЫЗб [mesl-e-љaqвl] - «як шакал» — про жадібну людину [11:104];

Уђ ТСП ИСЗПС ФЫЗб [sak-e-zard barвdar-e-љaqвl] - «жовта собака» — брат шакала — про людей, які подібні між собою [11″ 104];

ИЗМ Ие ФЫЗб ПЗПд [bвj be љaqвl dвdan] - «давати податок шакалу» — давати хабар [11:104]

Приклади фразеологічних одиниць, які виражають позитивно-емотивну оцінку:

гЛб ИСе [mesl-e-bare] - «як ягня» — сумирний, лагідний [2:62];

гЛб ИТгМе [mesl-e-bozmaje] - «як ящірка» — прудкий, моторний, легко досягає поставленої мети [2:64];

ЃФе СЗ ПС ежЗ дЪб г? ?дП [paљe rв dar havв na’l mi konad] - «він може на льоту комара підкувати» — спритний, вправний [2:95];

ЃФе Ќж ЃС ФП ИТдП Э? б СЗ [paљe иu por љod be zanad fil rв] - коли комарів хмари, вони можуть здолати і слона [2:95]

гЛб ђСЗТ [mesl-e-gorвz] - «як кабан» — про відважну, сміливу людину [2:438];

Фразеологізми з компонентом зоонімом можуть позначати різноманітні явища життя, проте, у цій роботі, я розглядає тільки фразеологізми на позначення рис характеру людини, які, як психічне явище, відображаються в мові саме за допомогою фразеологізмів. Співвіднесеність тварини з людиною є результатом того, що вони набувають рис характеру, які притаманні цій людині. Це явище спостерігаємо у поданій таблиці:

З поданої таблиці зрозуміло, що тварин з негативно-емотивною оцінкою більше ніж з позитивною, а це свідчить про схильність людини більше звертати увагу на недоліки. Негативна оцінка передає соціально-обумовлені оцінки властивостей людської особистості.

Конотація зоонімів при формуванні сталих виразів залежить від таких факторів:

1. Роль тварини в міфології, культурі та історії народу (у міфології іранців важливе місце займають такі тварини, як лев, собака, півень, корова, бик)

2. Роль тварини у сільськогосподарському житті народу. Чим більша роль тварини в житті людини, тим вища фразотворча активність даної тварини (сюди належать фразеологізми з такими тваринами, як кінь, півень, курка, осел)

3. Поширеність даної тварини в ареалі проживання іраномовного населення (на території Ірану поширені такі тварини, як лев, газель, верблюд, страус, шакал, лисиця, слон та ін.)

Отже, усіх тварин можна поділити на 2 групи: тварини, які виражають позитивне значення та тварини, які виражають негативне значення. Найяскравішими представниками позитивної групи виступають такі тварини, як ягня, ящірка, кабан, а представниками негативної групи — теля, коза, осел, свиня, слон та ін.

Висновки

Отже, значне місце у лінгвістичних дослідженнях займає фразеологія — розділ мовознавства, який вивчає семантику, структуру, функції та закономірності утворення і розвитку стійких сполучень слів. ЇЇ об'єктом вивчення є фразеологічні одиниці - стійкі сполучення слів, які мають структуру словосполучення або речення, що характеризуються стійкістю цілісного значення, стійкістю синтаксичної структури та відтворюваністю в готовому вигляді.

Перська мова за період свого багатовікового існування створила невичерпний фонд фразеологічних одиниць, які володіють низкою специфічних особливостей. Перські фразеологізми можна класифікувати за різними ознаками. Важливим є поділ на афористичні фразеологізми, які вирізняються експресивністю та повчальною функцією та власне фразеологізми, які виконують номінативну функцію. За синтаксичною будовою виділяють фразеологізми, які мають структуру словосполучень та речень. Ця класифікація найбільш повно і обєктивно охоплює різновиди перських фразеологічних одиниць та відображає основні функції, що виконують ці фразеологізми. Під впливом робіт В. В. Виноградова в перській мові також виділяють фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Сферою вживання і яскравою образністю характеризуються поетичні фразеологізми — особливі, метафоричні звороти, що мають стійкий характер і набули великого поширення в поезії

Прислів'я та приказки займають важливе місце серед афористичних фразеологізмів. Це такі одиниці, які мають структуру речення та характеризуються самостійністю та стійкістю свого значення. Перські прислів'я та приказки, як синтез практичних спостережень багатьох поколінь народу протягом тривалого часу, охоплюють усі аспекти життя та в образній формі відтворюють складність і різнобічність явищ цього життя.

Саме прислів'я та приказки мають на меті оцінити якості людини за допомогою її порівняння з об'єктами живої та неживої природи. Оцінне відношення людини до світу вивчає аксіологія — це наука про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини. Оцінні значення можуть виникати в результаті перенесення найменування на основі диференціюючої, асоціативної ознаки та на основі стереотипів. Оцінюючи те чи інше явище, людина встановлює його значущість, тобто відповідність чи невідповідність своїм інтересам, смакам та уподобанням.

Фразеологічні одиниці, до складу яких входять назви тварин, зявилися давно, адже тварини ще здавна відігравали важливу роль у житті людини. Вони розкривають схожість між об'єктами предметного (тваринного) світу та непредметного світу людських почуттів та емоцій, виявляють систему етнічно-зумовлених асоціацій та оцінок. Царство тварин — невід'ємна частина реального світу, виступає могутнім фактором створення образної картини світу.

Фразеологізми з компонентом зоонімом створюють образну картину світу, а сам факт позначення людини через порівняння з твариною створює номінацію, що супроводжується позитивною або негативною конотацією, тому виражається позитивно-емотивна та негативно-емотивна оцінка. Співвіднесеність тварини з людиною є результатом того, що вони набувають рис характеру, які притаманні цій людині. Хитрість асоціюється з лисицею; тупість — з коровою, ослом, козою, телям; жадібність — з шакалом та вовком; злість — з змією, ведмедем, свинею; сміливість — з левом; лагідність — з ягням, міцність — з ведмедем тощо. Отже, перські фразеологізми з компонентом зоонімом становлять одну із сфер, у якій яскраво виявляється специфіка мовної картини іранського народу.

Список використаної літератури

1. Бертельс Е. Э. Суфизм и суфийская литература / Е. Э. Бертельс. — М.: Наука, 1965. — 527 с.

2. Голэва Г. С. Персидско-русский словарь / Г. С. Голэва. — М.: Грааль, 2010. — 648 с.

3. Короглы Х. Г. Персидские пословицы и поговорки. — М.: Изд. Восточной литературы, 1961. — 361 с.

4. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства / М. П. Кочерган. — К.: Видавничий центр «Академія», 2008. — 367 с.

5. Мудрість народна. — К.: Видавництво «Дніпро», 1984.-123 с.

6. Пейсиков Л. С. Лексикология современного персидского языка /

Л.С. Пейсиков. — М.: Изд. Московського университета, 1975. — 307 с.

7. Персидские сказки / Перевод Р. Алиева, А. Бертельса, Н. Османова, 1958. — 536 с.

8. Постовалова В. И. Картина мира в жизнедеятельности человека. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / В. И Постовалова. — М.: Наука, 1988. — 8−69 с.

9. Ромаскевич А. Изваяния и изображения львов в Иране / А. Ромаскевич.-Изд-во АН СССР, 1939. — 214 с.

10. Рубинчик Ю. А. Грамматика современного персидского литературного языка / Ю. А. Рубинчик. — М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2009. — 600 с.

11. Рубинчик Ю. А. Персидско-русский словарь / Ю. А. Рубинчик. — М.: Советская Энциклопедия, 1970. — 1632 с.

12. Снесарев Г. П. Реликты домусульманских верований / Г. П. Снесарев, 456 с.

13. Символи: Культурний центр «Новий Акрополь» з електронного ресурсу http://www.newacropolis.org.ua/ua/interesting/symbols/? DETAIL=3219

14. Аксіологічний аспект проблеми життя людини і суспільства з електронного ресурсу http://books.br.com.ua/34 184

15. Етнічні символи та стереотипи в українській зоонімній терміносистемі з електронного ресурсу

http://bdpu.org/philological_faculty/Ukr_mova/Krizhko/art2

16. Реалізація аксіологічної функції фразеологізмів з рослинної номінації на позначення інтелектуальної діяльності людини з електронного ресурсу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Filtr/2008₁/08plvurm.pdf

17. Аксіологічна лексика і фразеологія художньо-публіцистичних виступів з електронного ресурсу http://disser.com.ua/contents/3040.html

18. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: категорія оцінки з електронного джерела http://www.lib.ua-ru.net/inode/3043.html

19. Семантика образів і тварин в іконографії іранської торевтики з електронного ресурсу http://prostir.museum/publications/ua? id=95