Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Правовий статус Державної служби України з питань праці

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Координує відповідно до законодавства роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного… Читати ще >

Правовий статус Державної служби України з питань праці (реферат, курсова, диплом, контрольна)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КУРСОВА РОБОТА Правовий статус Державної служби України з питань праці

Зміст Вступ

Розділ 1. Утворення державної служби України з питань праці та її сутність

1.1 Оптимізація центральних органів виконавчої влади

1.2 Сутність новоствореної Державної служби України з питань праці

Розділ 2. Правосуб'єктність державної служби України з питань праці

2.1 Основні завдання та організація діяльності Держпраці

2.2 Права Державної служби України з питань праці

2.3 Структура та керівництво Держпраці

Розділ 3. Відповідність держпраці України стандартам міжнародної організації праці

Висновок Список використаних джерел

Вступ Актуальність роботи. Необхідність визначення правового статусу державної служби України з питань праці обумовлена визначенням України як правової, демократичної, соціальної держави, що потребує неухильного дотримання всіма суб'єктами управління законів країни.

Діяльність спеціально уповноважених контролюючих органів держави — державних служб — залишається малоефективною, не завжди приносить бажані результати. Це значною мірою пояснюється недостатньою визначеністю їх правового статусу, місця в системі органів виконавчої влади, а також тим, що форми та методи роботи інспекцій не відповідають вимогам ринкової економіки, не сприяють упровадженню нових методів управління.

Зауважимо, що інколи під час визначення повноваження і статусу органу влади не береться до уваги його (органу) правосуб'єктність у широкому значенні. Поняття адміністративно-правового статусу дійсно відображає особливості органу, його місце в системі державних органів, компетенцію, завдання, повноваження, відповідальність.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступають суспільні відносини щодо дієвої системи інспекції праці.

Предмет — узагальнення теоретичних розробок та практики їх застосування під час визначення статусу Дежпраці України.

Метою курсової роботи є науково-теоретичне дослідження правового статусу Дердавної служби України з питань праці, яка, по-суті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю з позицій сьогодення.

Відповідно до поставленої мети курсової роботи, необхідно вирішити ряд завдань:

· Охарактеризувати сутність новоствореної Державної служби України з питань праці та розглянути положення постанови «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», відповідно до якого ця служба утворена";

· Розкрити та деталізувати завдання, цілі, права і обов’язки, структуру Держпраці;

· Проаналізувати відповідність Держпраці стандартам МОП.

Методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.

Для цього у роботі було використано такі методи: порівняльно-правовий; діалектичний; формально-логічний; формально-догматичний (юридичний) — при здійсненні тлумачення окремих термінів та понять.

Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1. Утворення державної служби України з питань праці та її сутність

1.1 Оптимізація центральних органів виконавчої влади Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», з метою оптимiзацiї системи центральних органiв виконавчої влади та вiдповiдно до пунктiв 9i9−1 статтi 116 Конституцiї України Кабiнет Мiнiстрiв України постановив:

«Утворити Державну службу України з питань працi, реорганiзувавши шляхом злиття Державну iнспекцiю з питань працi та Державну службу гiрничого нагляду та промислової безпеки i поклавши на Службу, що утворюється, функцiї з реалiзацiї державної полiтики, якi виконували органи, що припиняються (крiм функцiй з реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони надр), а також функцiї з реалiзацiї державної полiтики у сферi гiгiєни працi та функцiї iз здiйснення дозиметричного контролю робочих мiсць i доз опромiнення працівників». [10]

Згідно даної постанови — установити, що центральнi органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганiзацiї iнших центральних органiв виконавчої влади, є правонаступниками органiв, якi реорганiзуються.

Центральнi органи виконавчої влади, що припиняються згiдно з цiєю постановою, продовжують здiйснювати повноваження та функцiї у визначених сферах до завершення здiйснення заходiв з утворення центральних органiв виконавчої влади, яким передаються повноваження та функцiї центральних органiв виконавчої влади, що припиняються. [10]

Оскільки відповідно до даної постанови Державна служба України з питань праці є частково правонаступником Державної iнспекцiї з питань праці, то, на нашу думку, слід наголосити в кількох словах щодо її сутності та повноважень.

Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) — до 10 вересня 2014 р. — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Держпраці України входила до системи органів виконавчої влади і забезпечувала реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином, як стало відомо з вищенаведеного, 10 вересня 2014р. було прийнято Постанову Кабміну № 442 [10], якою скасовано Державну інспекцію з питань праці. Її правонаступник—Державна служба України з питань праці.

1.2 Сутність новоствореної Державної служби України з питань праці

Державна служба України з питань праці (Держпраці)—центральний орган виконавчої влади України, утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442 шляхом злиття Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, Державної інспекції з питань праці.

Держпраці реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Діяльність цього органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра соціальної політики.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Останні утворені шляхом реорганізації відповідних органів колишнього Держгірпром нагляду.

Держпраці очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від21 січня 2015 р.№ 27-р ГоловоюДержавної служби України з питань праці призначено Чернегу Романа Тарасовича. [12]

Нещодавно, а саме, 27 березня 2015 року Голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега під час брифінгу в Будинку Уряду презентував новоутворену Службу та ознайомив з її основними завданнями. [24]

За словами Голови Служби, згідно із постановою Кабміну від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці. Відповідно до Положення новостворена служба об'єднує функції, які виконували Державна інспекція України з питань праці, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та функції у сфері гігієни праці і здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників, які раніше виконувала Держсане підслужба. [9]

Роман Чернега зазначив, що завдяки оптимізації економія бюджетних коштів складе орієнтовно 7,5 млн. грн. [24]

Зауважимо, що Державна служба України з питань праці одна з перших держорганів, що утворюються на виконання рішення Уряду про оптимізацію, які вже мають затверджене положення і структуру Служби. А також положення про утворення територіальних органів в областях.

Об'єднання функцій правового і технічного інспектування і надання послуг зі сторони Державної служби з питань праці дозволить зменшити навантаження на суб'єктів господарювання, оскільки перевірки здійснюватимуться не кількома державними органами, а єдиним державним органом — Державною службою з питань праці. Це також оптимізує витрати на забезпечення діяльності виконання державних функцій, підвищить діяльність управлінського апарату як на центральному і територіальному рівнях. Крім того, спрощується доступ громадян до захисту трудових прав, отримання різного роду консультацій, довідок і порядку застосування штрафних санкцій під час виконання трудових відносин, правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Тепер громадяни чи підприємства можуть звертатися для вирішення цих проблем не до трьох державних органів, а до одного. Таким чином, виконується завдання Уряду щодо спрощення будь-яких адміністративних перешкод для ефективнішого дотримання законодавства і захисту трудових прав громадян.

Зазначимо, що чисельність новоствореної Служби сформовано за рахунок чисельності Держгірпром нагляду та Держпраці, а також частково за рахунок чисельності штатних працівників Держсанепідем служби. Загалом рішенням Уряду встановлено граничну чисельність Служби на рівні З 636 працівників, з яких 158 — працівники центрального апарату, що майже на 12% менше чисельності працівників, які виконували функції Держпраці та Держігпромнагляду. Тобто послідовно триває процес оптимізації державних органів і скорочення чисельності державних службовців. [24]

Також слід вказати, що окрім завдань, які ми вже описали вище, Держпраці здійснює комплексне управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; державне регулювання і контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; організовує та здійснює державний нагляд у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи.

Планується приділити особливу увагу приведенню актів законодавства у відповідність до вимог ЄС, а також відміні застарілих радянських норм.

Розділ 2. Правосуб'єктність державної служби України з питань праці

2.1 Основні завдання та організація діяльності Держпраці

Як вже було зазначено вище, постановою «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці» від 11.02.2015 № 96 Кабінет Міністрів України визначив основні завдання та права нового органу виконавчої влади, що контролюватиме дотримання законодавства про працю.

Відповідно до вищенаведеного, розглянемо основні завданнями Держпраці, якими є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи. [9]

Таким чином, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:

— узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерства та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики;

— готує та подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності;

— координує відповідно до законодавства роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

— здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;

— розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування України, всеукраїнських організацій роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання, бере участь у розробленні та виконанні інших державних і галузевих програм;

— здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю;

— здійснює контроль за правильністю застосування роботодавцями списків на пільгове пенсійне забезпечення, готує пропозиції щодо вдосконалення таких списків;

— здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці;

— здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування;

— здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу);

— здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині:

реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів;

подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

— здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

— здійснює контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування нещасних випадків на виробництві, їх документальним оформленням і веденням обліку, виконанням заходів з усунення причин нещасних випадків;

— здійснює в установленому законодавством порядку державний нагляд (контроль) за діяльністю Фонду соціального страхування України;

— здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гігієни праці, у тому числі нагляд (контроль) за:

факторами виробничого середовища та виробничих операцій, наявність яких може шкодити здоров’ю працівників;

виконанням заходів щодо запобігання виникненню професійних захворювань;

дотриманням вимог санітарних норм та правил;

своєчасним здійсненням профілактичних заходів, спрямованих на попередження шкідливої дії факторів виробничого середовища і трудового процесу, збереження здоров’я працівників;

наявністю обов’язкових медичних оглядів працівників;

— здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань:

забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту;

монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення;

виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів;

організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань;

— здійснює державний гірничий нагляд з питань:

правильності розробки родовищ корисних копалин у частині їх безпечної експлуатації;

додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час дослідно-промислової розробки та експлуатації родовищ корисних копалин;

додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини;

правильності та своєчасності проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов’язаних із користуванням надрами;

готовності державних воєнізованих гірничорятувальних служб та формувань і диспетчерських служб до локалізації та ліквідації наслідків аварій;

— здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гірничих відносин на підприємствах вугільної, гірничорудної та нерудної промисловості, під час проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації, ліквідації або консервації гірничих підприємств;

— здійснює нагляд (контроль) за дотриманням умов спеціальних дозволів на користування надрами в частині державного гірничого нагляду;

— здійснює державний нагляд (контроль) у сфері діяльності, пов’язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об'єктами, з питань проведення ідентифікації та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;

— здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності;

— здійснює нагляд (контроль) на ринку за об'єктами технічних регламентів та бере участь у розробленні правил і процедури ринкового нагляду за об'єктами технічних регламентів та інших нормативно-правових актів у відповідній сфері;

— здійснює дозиметричний контроль робочих місць та доз опромінення працівників;

— здійснює контроль за відповідністю визначеним вимогам віднесення вугільних шахт, що небезпечні внаслідок наявності газу, можливості раптових викидів та гірських ударів, до відповідних категорій;

— забезпечує складення санітарно-гігієнічних умов праці для подальшого визначення зв’язку захворювання з умовами праці;

— організовує проведення:

експертизи проектної документації на відповідність вимогам нормативно-правових актів із забезпечення безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

державної технічної експертизи безпеки проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації гірських гірничих підприємств, експертизи проектів з протиаварійного захисту гірських гірничих підприємств;

державної експертизи умов праці із залученням Держсанепідслужби;

випробування устаткування та матеріалів, технічного огляду устаткування, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, незалежної експертизи проектно-конструкторської документації на відповідність вимогам нормативно-правових актів із промислової безпеки, охорони та гігієни праці;

експертизи проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, реєстрації, огляду, випробування виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення;

експертної оцінки стану безпеки охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, об'єктів підвищеної небезпеки, а також експертного обстеження (технічного діагностування) устаткування машин, механізмів підвищеної небезпеки;

— проводить:

розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам;

технічне розслідування обставин та причин виникнення аварій, пов’язаних із використанням газу в побуті, а також видає за результатами таких розслідувань обов’язкові до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами рішення;

розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь;

моніторинг стану умов праці та здоров’я працівників, що є складовою державного соціально-гігієнічного моніторингу;

— готує та подає пропозиції щодо призначення органів з оцінки відповідності;

— погоджує:

ліквідацію та консервацію гірничих об'єктів або їх ділянок, споруд, пов’язаних із користуванням надрами, в установленому законодавством порядку;

проекти стандартів, технічних умов, інші документи на засоби праці та виробництва, технологічні процеси;

проекти проведення дослідно-промислового видобування корисних копалин, проекти і щорічні плани їх видобування та переробки, а також проекти будівництва підземних споруд щодо додержання вимогГірничого закону України, законодавства з промислової безпеки та охорони праці;

проекти планів розвитку гірничих робіт щодо їх безпечного ведення, а також норм відбору, втрат корисних копалин на підприємствах, що видобувають тверді, рідкі та газоподібні корисні копалини;

типові навчальні плани і програми навчальних дисциплін «Охорона праці», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та інших навчальних дисциплін, пов’язаних із зазначеною сферою;

типові навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці;

проекти гірничих підприємств щодо запобігання шкідливому впливу гірничих робіт на життя та здоров’я населення, а також проекти захисту об'єктів, розташованих на гірничому відводі, від шкідливого впливу гірничих робіт під час підробки таких об'єктів гірничими роботами;

— видає у передбачених законодавством випадках:

ліцензії на виробництво вибухових матеріалів промислового призначення та контролює дотримання ліцензійних умов;

дозволи на право проведення вибухових робіт і виготовлення засобів їх механізації;

свідоцтва на придбання і зберігання вибухових матеріалів промислового призначення;

дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, контролює дотримання умов дії таких дозволів;

свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки;

гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва та експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин;

— здійснює у передбачених законодавством випадках реєстрацію:

великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, веде їх облік та визначає порядок проведення державного технічного огляду таких засобів;

декларацій безпеки об'єктів підвищеної небезпеки;

гірничих відводів на розробку родовищ місцевого значення;

— веде облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об'єктів нафтогазового комплексу та інших об'єктів;

— визначає уповноважені організації у сфері проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

— бере участь:

у проведенні державної експертизи (перевірки) технологічної, конструкторської, технічної документації на впровадження нових технологій, виготовлення засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту щодо відповідності їх нормативним актам про охорону праці;

у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів промислового та виробничого призначення, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

у проведенні державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва відповідно до вимог законодавства;

у роботі комісій з розслідування нещасних випадків на виробництві;

у розслідуванні обставин і причин аварій, розкрадання та втрат вибухових матеріалів, приймає за матеріалами зазначеного розслідування у межах своєї компетенції відповідні рішення;

у роботі з удосконалення системи ведення обліку, звітності та державної статистики з питань, що належать до компетенції Держпраці;

у професійній атестації експертів, які проводять експертизу проектної та містобудівної документації щодо дотримання нормативів з питань охорони праці;

— веде державний реєстр нормативно-правових актів з питань праці, охорони праці, зайнятості населення та гігієни праці, державний реєстр об'єктів підвищеної небезпеки;

— сприяє формуванню реєстру підприємств та організацій відповідно до груп ризику для здоров’я працівників та Державного реєстру професійних захворювань;

— організовує формування та ведення інформаційної бази для прогнозування та проведення аналізу тенденцій забезпечення прав людини відповідно до компетенції Держпраці;

— здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до компетенції Держпраці, вивчає, узагальнює та поширює досвід іноземних держав, бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів, залученні та координації міжнародної технічної допомоги, представляє у визначеному порядку інтереси України у міжнародних організаціях;

— формує державне замовлення на науково-дослідні роботи з питань охорони праці, гігієни праці, промислової безпеки, безпечного ведення робіт, здійснення державного гірничого нагляду, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, об'єктами підвищеної небезпеки, контролює виконання державного замовлення;

— формує та фінансує державне замовлення на підготовку кадрів з питань гігієни праці;

— виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління;

— забезпечує оприлюднення інформації про стан дотримання законодавства з питань, що належать до її компетенції, про свою діяльність, бере участь у проведенні соціального діалогу та взаємодії із всеукраїнськими професійними спілками і організаціями роботодавців з питань, що належать до її компетенції;

— проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань, що належать до її компетенції, у тому числі з питань недопущення дискримінації на робочих місцях ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

— вживає заходів до створення та розвитку інформаційних систем і ресурсів Держпраці;

— забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, залучення громадян до участі в управлінні державними справами, ефективну взаємодію з інститутами громадянського суспільства, сприяє здійсненню громадського контролю за діяльністю Держпраці;

— забезпечує роботодавців і працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням;

— здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Держпраці, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління;

— забезпечує здійснення в апараті і територіальних органах соціального діалогу з питань реалізації державної політики у сфері трудових відносин, оплати праці, охорони праці, гігієни праці та соціального захисту, укладення колективних договорів (угод), створення умов для трудової діяльності працівників та роботи профспілкових організацій відповідно до законодавства;

— організовує інформаційну та видавничу діяльність з питань, що належать до її компетенції;

— видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов’язкового державного страхування обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства;

— складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення і накладає адміністративні стягнення;

— зупиняє, припиняє, обмежує експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов’язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у передбачених законодавством випадках, а також анулює видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

— здійснює фіксацію процесу проведення перевірок з використанням засобів аудіо-, фотота відеотехніки;

— накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці;

— здійснює інші повноваження, визначені законом. [9]

Слід зазначити, що Держпраці з метою організації своєї діяльності: забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Держпраці, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління; здійснює добір кадрів в апарат Держпраці та на керівні посади в її територіальні органи, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери її управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держпраці та її територіальних органів; забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави; організовує планово-фінансову роботу в апараті Держпраці, її територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів в апараті Держпраці відповідно до встановлених правил; контролює та координує діяльність територіальних органів Держпраці. [9]

Ми погоджуємось з думкою В. Л. Костюка про те, що трудо-правові повноваження Держпраці мають універсальний характер, у частині поширення на увесь спектр трудових правовідносин і тому доцільним є використання досвіду Російської Федерації, у якій Федеральна інспекція праці здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства про працю та охорону праці у зв’язку з чим він пропонує створити єдину державну службу з питань державного нагляду у сфері праці [16, с. 6, 8].

Ефективність застосування трудового законодавства значною мірою залежить від діяльності служби праці. І.Я. Кисельов, порівнюючи роботу служб праці в різних країнах, зазначає, що на практиці Держпраці праці часто безсила що-небудь зробити з таких причин:

недостатні покарання за дії, що перешкоджають роботі інспекторів;

складна процедура застосування законодавства;

недостатньо повноважень служби праці, зокрема, у багатьох випадках інспекція позбавлена права притягати до відповідальності винного підприємця, а повинна звертатися в адміністративні або судові органи;

невелика чисельність працюючих в службі праці [15, с. 218].

Таким чином, ми бачимо, що спектр завдань Державної служби України з питань праці значно розширився, але й водночас увібрав в себе завдання своїх правонаступників. Держпраці має право здійснювати як нагляд, так і контроль. Відтак, будемо сподіватися, що оптимізація влади державних органів в Україні призведе до позитивного результату.

2.2 Права Державної служби України з питань праці

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право:

— залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, вчених, представників організацій роботодавців, профспілок та інших інститутів громадянського суспільства, а також підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Держпраці;

— отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених на неї завдань інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики — статистичні дані;

— користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку, іншими технічними засобами;

— скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції;

— безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці;

— проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів;

— одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки про результати проведення експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан виконання профілактичної роботи, причини порушень законодавства та про вжиття заходів для їх усунення;

— надавати роботодавцю обов’язкові для розгляду рекомендації щодо внесення у відповідний строк до споруд, технологічних чи організаційних процесів змін, що необхідні для приведення таких процесів у відповідність із положеннями законодавства з питань охорони праці та гігієни праці і підвищення рівня захищеності працівників;

— залучати працівників правоохоронних органів до здійснення заходів з державного нагляду (контролю) у сфері, що належить до компетенції Держпраці;

— заслуховувати звіти посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції Держпраці;

— використовувати транспортні засоби спеціалізованого призначення, у тому числі із символікою Держпраці. [9]

2.3 Структура та керівництво Держпраці

Державна служба України з питань праці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Державна служба України з питань праці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституціїта законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Державну службу України з питань праці очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Голова Держпраці має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданнями Прем'єр-міністра України, внесеними на підставі пропозицій Міністра соціальної політики.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держпраці, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у Держпраці може утворюватися колегія.

Гранична чисельність державних службовців та працівників Держпраці затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура апарату Держпраці затверджується її Головою за погодженням з Міністром соціальної політики.

Штатний розпис і кошторис апарату Держпраці затверджуються Головою Держпраці за погодженням із Мінфіном.

Держпраці є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Розділ 3. Відповідність держпраці України стандартам міжнародної організації праці

Міжнародна організація праці, по-суті, визначає Держпраці основоположним інструментом реалізації концепції гідної праці. Функціонуюча адміністрація праці є передумовою існування дієвої системи інспекції праці, базова умова належного врядування у сфері праці.

Зазначимо, що вдосконалення адміністративних та правових інструментів системи інспектування праці має надзвичайне значення для підвищення загальної ефективності регулювання питань праці. Раціональні системи регулювання питань праці та інспекції праці мають визначальне значення для ефективного управління ринками праці, сталого економічного розвитку та дієвого здійснення міжнародних трудових норм.

МОП виробила низку документів, які закріплюють та просувають спеціальний статус державних органів нагляду та контролю у сфері забезпечення і дотримання прав найманих працівників у їх взаємодії із роботодавцями. Низку загальних положень, що визначають роль, функції і організацію національних систем регулювання питань праці, містять Конвенція МОП 1978 року (№ 150) щодо регулювання питань праці та Рекомендація 1978 року (№ 158). Згадані документи також встановлюють загальну інституційну структуру для розробки, управління, координації та перевірки національної політики в сфері праці.

До розробки окремої конвенції з питань адміністрації праці було прийнято велику кількість стандартів, що охоплюють різні аспекти, пов’язані з адміністрацією праці, в тому числі і норми, що стосуються служби праці. Дані питання містять Конвенція МОП 1948року (№ 88) «Про організацію служби зайнятості» [3], Конвенція 1981року (№ 155) «Про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище» [4], Конвенція 1997року (№ 181) «Про приватні агентства зайнятості» [5], Конвенція 2006року (№ 187) «Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці». Також 46 конвенцій та рекомендацій МОП містять у своїх текстах посилання на Держпраці.

Конвенція і Рекомендація 1947 року (№ 81) «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» [13], поряд з Конвенцією 1969 року «Про інспекцію праці в сільському господарстві» [7]і Рекомендації 1969 року (№ 133) «Щодо інспекції праці в сільському господарстві» [14]встановлюють основу для створення національної системи служби з питань праці.

Конвенція МОП № 150 2004 року «Про адміністрацію праці: роль, функції та організація» [8]і Рекомендація МОП № 158 — єдині міжнародні інструменти, які передбачають створення організаційної структури, в рамках якої здійснюється розробка, реалізація, координація, перевірка та перегляд національної політики в сфері праці.

У Конвенції № 150 визначено поняття «адміністрація праці» та її характеристики, а саме: узгоджена національна трудова політика; скоординована система компетентних органів; організаційна структура, яка передбачає активну участь роботодавців, працівників, та їхніх відповідних організацій; належні кадрові, фінансові та матеріальні ресурси для надання ефективних і дієвих послуг.

Масштаби та різноманітність напрямів регулювання і впровадження соціальної політики, складність і численність питань, які доводиться вирішувати, а також кількість послуг, які треба надавати, — все це вимагає системного підходу до адміністрації праці. Створення інтегрованої загальної системи, де всі тристоронні партнери (тобто уряд, працівники та роботодавці) можуть налагодити скоординоване партнерство одне з одним, є найкращим шляхом побудови динамічних регуляторних механізмів і гарантування гнучкості функціонування адміністрації праці.

Згадані документи ратифіковані Україною, а отже є частиною національного законодавства, обов’язкові до виконання, а їхні положення є пріоритетними щодо Законів України у випадку, коли положення національного законодавства суперечать нормам чинного міжнародного договору. Додатково, Лист Міністерства юстиції України від 01.09.2009р. № 06/01−15/1968 підкреслює, що Конвенції МОП № 81 та № 129 є частиною національного законодавства України та підлягають неухильному виконанню.

Національне законодавство України також містить окремі положення, що унормовують статус національних органів та служб, залучених до системи контролю і нагляду за додержанням законодавства, яке стосується різних аспектів зайнятості та праці.

Згідно зі ст. 259 Кодексу Законів про працю, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють уповноважені органи, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Такими незалежними суб'єктами є Державна служба України з питань праці (Держпраці) та її територіальні органи. Державний нагляд та контроль у сфері охорони праці реалізують (Ст. 260 КЗпП, ст. 38 Закону України «Про охорону праці»):

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про охорону праці» органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Висновок Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновки про те, що Держпраці виконує важливу соціальну функцію, здійснюючи державний нагляд і контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Результати цієї діяльності безпосередньо впливають на вирішення таких проблем, як виплата заборгованої заробітної плати, дотримання мінімальних гарантій оплати праці та реалізації найманими працівниками своїх трудових прав.

Згідно із постановою Кабміну від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці. Відповідно до Положення новостворена служба об'єднує функції, які виконували Державна інспекція України з питань праці, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та функції у сфері гігієни праці і здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників, які раніше виконувала Держсанепідслужба.

Зауважимо, що Державна служба України з питань праці одна з перших держорганів, що утворюються на виконання рішення Уряду про оптимізацію, які вже мають затверджене положення і структуру Служби. А також положення про утворення територіальних органів в областях.

законодавство праця трудовий право

Список використаних джерел

1. Конституція України II Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІII Відомості Верховної Ради УРСР. — 1971. — Додаток до № 50. — Ст. 375.

3. Конвенція 1948 року (№ 88) «Про організацію служби зайнятості»

4. Конвенція 1981 року (№ 155) «Про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище»

5. Конвенція 1997 року (№ 181) «Про приватні агентства зайнятості»

6. Конвенція 2006 року (№ 187) «Про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці»

7. Конвенція 1969 року «Про інспекцію праці в сільському господарстві»

8. Конвенція МОП № 150 2004 року «Про адміністрацію праці: роль, функції та організація»

9. Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення від 11.02.2015 № 96

10. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Кабінет Міністрів України; Постанова, Схема від 10.09.2014 № 442

11. Розпорядження Про призначення Чернеги Р. Т. Головою Державної служби України з питань праці від 21 січня 2015 р. № 27-р / Кабінет Міністрів України, Київ

12. Рекомендація 1947 року (№ 81) «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі»

13. Рекомендація 1969 року (№ 133) «Щодо інспекції праці в сільському господарстві»

14. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебник для вузов И. Я. Киселев. — М.: Дело, 1999.-728 с.

15. Костюк В. Л. Правосуб'єктність органів, які здійснюють державний нагляд у сфері праці: науково-правовий аспект /В.Л. Костюк. II Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». -2012. -№ 1(5).

16. Лист Міністерства юстиції України Голові федерації профспілок від 01.09.2009 N 06/01−15/1968

17. МОП: Короткий вступ з міжнародних трудових норм, правил гри, Женева, 2005.

18. Навчальна програма МНЦ МОП / Розбудова сучасних і ефективних систем інспекції праці - Основи системи адміністрації праці, Модуль 1 — 54 с.

19. Регулирование вопросов труда и инспекции труда: Проблемы и перспективы. Международное бюро труда. Административный совет. Комитет по занятости и социальной политике. 309 сессия. Женева, 2010

20. Слюсар А. М. Правовий статус суб'єктів трудового права: теоретико-правовий аспект: монографія А. М. Слюсар. — X.: ФІНИ, 2011.-336 с.

21. Чанишева Г.І. Спеціалізована трудова юстиція у країнах Європи: досвід для України //Г.І. Чанишева II Вісник Вищої ради юстиції. -2010.-№ 2, — С. 75−82.

22. Шумляєва І.Д. Проблеми нормативно-правового регулювання державного нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства 11. Д. Шумляєва II Актуальні проблеми державного управління. — 2011.-№ 2(40). — С. 1−8.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою