Сутнісна характеристика інноваційної поведінки економічної системи

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження процесів розвитку інноваційної діяльності, створення сприятливих умов для здійснення ефективних інновацій були і залишаються в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів таких як Й. Шумпетер, П. Друкер, Р.А. Фатхутдінов, І. Ансофф, Н.І. Новицкий, Л.І. Федулова, О. Кузьмін та іншіх. Однак багато питань на сучасному етапі розвитку інноваційної науки залишаються невизначеними, зокрема, потребує уточнення та доповнення понятійно-термінологічний апарат, деякі дефініції потребують якісно нового змістовного наповнення.

Невирішені частини проблеми. Розв’язання проблем забезпечення розвитку економіки значною мірою пов’язане з необхідністю комплексного вирішення завдань розвитку на всіх рівнях економічної системи. При цьому важливим є забезпечення інноваційно-активної поведінки суб'єктів господарювання, а для цього потрібне чітке усвідомлення стосовно сутності інноваційної поведінки економічної системи [і]. Вивчення проблеми забезпечення ефективної інноваційної поведінки економічної системи неможливе без чіткого розуміння сутності та визначення поняття «інноваційна поведінка».

Метою дослідження є розкриття сутності та визначення поняття інноваційної поведінки економічної системи.

Основні результати дослідження. Поняття «інноваційна поведінка» в економічній літературі майже не використовується, а це означає що ще не сформовано осмисленість даного поняття, що в свою чергу створює перешкоди для успішного інноваційного розвитку економічної системи. Для того щоб дати визначення економічної категорії «інноваційна поведінка» необхідно дослідити такі поняття як інновація, інноваційний процес, інноваційний розвиток, інноваційний потенціал економічної системи.

Існує багато підходів до розуміння поняття «інновація», найбільш значимі з них представлено в табл. 1.

Таблиця 1Зміст поняття «інновація»

інноваційний поведінка економічний Розрізняють кілька видів інновації. Перша класифікація базується на об'єкті [2, 8]:

• — товарна — впровадження нового продукту;
• — технологічна — впровадження нового методу виробництва;
• — технічна — впровадження нового засобу виробництва, модернізація конструкції відомого технічного об'єкту;
• — ринкова — створення нового ринку товарів і послуг;
• — маркетингова — освоєння нового джерела постачання сировини;
• — управлінська — реорганізація структури управління;
• — соціальна — впровадження заходів з метою покращення життя населення;
• — екологічна — впровадження заходів з питань охорони довкілля.

В основі другої класифікації лежить ринкова сутність інновації [2, 8]:

• — постійні інновації - такі удосконалення наявних виробів, які не вносять значних змін у спосіб їх використання споживачами;
• — переривчасті інновації - повністю нові вироби, які вимагають від споживачів зусиль для прийняття нових звичок щодо їх використання, але не справляють істотного впливу на раніше наявні ринки;
• — підривні інновації - інновації, які створюють новий ринок завдяки іншим вартостям, які в кінцевому рахунку (і несподівано) розповсюджуються на раніше наявний ринок та повністю його змінюють.

Отже, залежно від об'єкта і предмета дослідження інновації можна розглядати: як зміни, як процес та як результат [2].

Інноваційність — це креативні можливості і спроможності господарюючих суб'єктів створювати різні типи інновацій за допомогою творчого руйнування свого техніко-технологічного, організаційно-управлінського, соціо-еколого-економічного, інституційного та іншого внутрішнього середовища існування. Інноваційність — це креативні можливості і спроможності господарюючих суб'єктів транслювати, мультиплікувати різні типи інновацій шляхом запозичення їх з іншої технікотехнологічної, організаційно-управлінської, соціо-еколого-економічної, інституційної та іншої зовнішньої середовища свого існування. Прискорення соціально-економічного розвитку здійснюється за допомогою різних методів стратегування основних форм інноватизації, які є основою підвищення комунікативно-синергетичної ефективності економічної діяльності і впливають на інноваційне насичення структур економічного розвитку [3].

Інноваційний процес, як справедливо відзначив американський економіст Дж. Брайт, єдиний в своєму роді процес, об'єднуючий науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Він складається в одержанні нововведення і простирається від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи весь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання.

Розрізняють три форми інноваційного процесу :

• — простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
• — простий міжорганізаційний (товарний);
• — розширений.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес — це створення і використання нововведення усередині однієї організації; новшество в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. Простий міжорганізаційний процес — нововведення виступає як предмет купівлі-продажу, тобто відбувається поділ його функції і споживача. Розширений інноваційний процес — це створення нових виробників нововведення і порушення монополії виробника-піонера, що через взаємну конкуренцію сприяє удосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається або пропонованої послуги.

Інноваційний розвиток (галузі економіки, регіону в цілому або підприємства) можна визначити як зміну пропорцій між галузями й усередині них, між окремими виробництвами, а також як зміни в продуктової та технологічної стратегії підприємств, при яких реакція на динаміку факторів зовнішнього середовища (запити споживачів, наявність ресурсів, вплив з боку держави, громадськості тощо) здійснюється на основі використання результатів науково-технічного прогресу у вигляді впроваджених результатів наукових розробок (виробництво нових продуктів, використання нових технологій та ін.), що призводять до якісних змін у результатах діяльності в соціальному, економічному та екологічному аспектах [4].

Інновації можуть бути джерелом розвитку лише за умови активного і ефективного їх використання, а також створення сприятливого економічного середовища для їх генерування. У цій зв’язку необхідно говорити про інноваційний потенціал як про потенційної здатності нових ідей, продуктів і технологій створювати нові цінності, що проявляється в конкретних бізнеспроцесах лише під впливом зацікавленості власників та грамотного управління людьми.

Термін «потенціал» означає можливості тієї чи іншої системи, її внутрішні ресурси, потужність і енергію, які можуть бути мобілізовані для тих чи інших цілей при різних умовах.

Поняття інноваційного потенціалу, що забезпечує зростання системи за рахунок нововведень, економічну модель вперше було введено К. Фріменом [5].

Інноваційний потенціал — це наявність і збалансованість ресурсів, рівень розвитку яких достатній для здійснення ефективної інноваційної діяльності; включає організаційний та інституційний механізми, що забезпечують інноваційну діяльність; містить невикористані, передбачувані (приховані) можливості ресурсів, які можуть бути приведені в дію для реалізації інноваційної стратегії.

Також, інноваційний потенціал — це певна характеристика здатності економічної системи до змін, поліпшення, прогресу на основі трансформації наявних ресурсів у новий якісний стан [6].

Тобто інноваційний потенціал економічної системи можна розглядати як сукупність можливостей, наявних у економічної системи, для досягнення інноваційних цілей цієї системи [7].

Розглянемо також значення термінів поведінка та економічна поведінка.

Поведінкою у біхевіоризмі вважають видимі прояви, які можна спостерігати, необіхевіористи додають також внутрішні стани, пов’язані із зовнішніми проявами, у когнітивній психології поведінка розглядається як мислене представлення, а не зовнішній спостережний акт поведінки [8].

Економічна поведінка — система соціальних дій, пов’язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу. Поняття «економічна поведінка» може і повинно використовуватися в економічному аналізі стосовно окремого економічного агента, фірми, підприємства, міжнародної організації чи корпорації для пояснення причинно-наслідкового механізму реальних подій в економіці та їх прогнозування [9,10].

Тоді, що ж таке інноваційна поведінка? На думку Молостова Н. Ю. інноваційна поведінка — це функціональна система творчості, яка обумовлена інноваційним потенціалом особистості або спільноти, що включає здатність створювати, сприймати, реалізовувати нововведення, своєчасно позбавлятися від застарілого, недоцільного досвіду і творчі прагнення особистості чи колективу по перетворенню дійсності [11].

Балабанова В.І. інноваційну поведінку визначає як процес, спрямований на розробку інновацій, реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або вдосконалений продукт, що… у новий чи удосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки [12].

Павлова Е.Р. вважає, що інноваційна поведінка займає провідне місце в процесі розробки і реалізації нововведень, є функцією інноваційної свідомості, яке його регулює, а вищою формою інноваційної поведінки називає самостійну розробку і активне впровадження нововведень [12].

В якості прикладів інноваційної поведінки В. Вест і Дж. Фарр розглядають пошук нових технологій, розробку і подання нових шляхів досягнення цілей, застосування нових методів у професійній діяльності, вивчення нових ресурсів для застосування нових ідей [13].

Висновки. З огляду на змістовне наповнення розглянутих понять, на наше переконання, сутнісна характеристика інноваційної поведінки економічної системи має ґрунтуватись на таких засадах:

• 1) становлення економічної системи на інноваційний шлях розвитку;
• 2) постійний пошук інноваційного шляху розвитку та оновлення економічної системи або її перехід на нові якісні рівні;
• 3) комплексні дії направлених на створення сприятливих умов для розвитку інноваційних процесів економічної системи; укріплення та зросту її потенціалу як інструмент для досягнення цілей системи;
• 4) націленість на інноваційний розвиток системи задля підняття її конкурентоспроможності шляхом ефективного використання ресурсів; покращення загальних умов функціонування, створення умов стійкого розвитку економічної системи.

Таким чином, інноваційна поведінка — це комплексна економічна категорія, яка охоплює зовнішні та внутрішні дії системи, встановлює форму її існування в навколишньому середовищі, ґрунтується на здатності економічної системи до встановлення та реалізації стратегічних і тактичних цілей, впровадження на цій основі нових ідей та реалізації свого потенціалу.

Подальша робота передбачає дослідження різних проявів та факторів інноваційної поведінки економічних систем.

Література

• 1. Сімченко Н.О. Системно-структурні проблеми сталого розвитку в контексті інноваційних перетворень / Н.О. Сімченко // Актуальні проблеми економіки. — № 7 (109), 2010. — С. 13−20
• 2. Луциків І. Економічна суть інноваційної діяльності / І. Луциків // Галицький економічний вісник. — № 2 (27), 2010. — С. 89−95.
• 3. Лунев А. П. Инновационное развитие регионов — зарубежный опыт (организационные и экономические механизмы): научное издание / А. П. Лунёв, И. Ю. Петрова, В. А. Камаев и др.; под ред. проф. А. П. Лунёва, проф. И. Ю. Петровой. — Астрахань: Изд. Дом «Астраханский университет», 2009. — 140 с.
• 4. Рогова Е. М. Венчурный менеджмент: учеб. пособие / Е. М. Рогова, Е. А. Ткаченко, Э. А. Фияксель. М.: Изд. дом Гос. ун-та — высшей школы экономики, 2011. — 440 с.
• 5. Мосейко В. О. Определение инновационного потенциала предприятия на основе факторного подхода / В. О. Мосейко, С. А. Князев // Вестн Волгогр. гос. ун-та; Сер. 3. Экономика. Экология. — 2008. — № 2 (13). — С. 17−23.
• 6. Войнаренко М. П. Макроекономічне моделювання розвитку економічної системи [Електронний ресурс] / М. П. Войнаренко // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. — 2011. — №