Аналіз собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції

План

1. Мета, завдання та інформаційна база аналізу собівартості продукції

2. Аналіз собівартості за елементами і статтями витрат

3. Аналіз витрат на 1 гривню товарної продукції

4. Аналіз собівартості виробів

5. Визначення резервів зниження собівартості

Список використаної літератури собівартість асортимент ціна

1. Мета, завдання та інформаційна база собівартості продукції

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та збут.

Показник собівартості, з одного боку, комплексно характеризує виробництво, а з іншого — основні причини і чинники, що впливають на ефективність. Мета економічного аналізу собівартості - управління витратами виробництва, створення необхідних умов для послідовного зниження собівартості продукції, робіт і послуг у всіх ланках суб'єкта господарювання.

До завдання аналізу собівартості входять:

— встановлення динаміки і ступеня виконання плану за найважливішими показниками собівартості;

— визначення впливу приватних чинників на формування собівартості продукції;

— виявлення резервів зниження собівартості.

Аналіз собівартості продукції дозволяє виявити можливості підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у процесі виробництва і збуту продукції. Вивчення собівартості продукції сприяє правильнішій оцінці показників прибутку і рентабельності.

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції, характеру участі у процесі виробництва витрати поділяють на основні та накладні.

Основні витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, тобто з технологічним процесом.

Накладні витрати пов’язані зі створенням необхідних умов для функціонування виробництва, його організацією, управлінням та обслуговуванням підрозділів або підприємства в цілому.

Залежно від способів включення витрат у собівартість окремих видів продукції розрізняють прямі та непрямі витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певних видів продукції і можуть бути прямо віднесені на собівартість продукції. Якщо на підприємстві виробляється один вид продукції, то всі витрати на її виробництво є прямими. Якщо ж виробляється декілька видів продукції, то окремі витрати неможливо прямо віднести до виробництва якогось одного виду продукції. Ці витрати називаються непрямими (амортизація виробничого обладнання, електроенергія, спожита на технологічні цілі, тощо).

Залежно від характеру зв’язку і обсягів виробництва продукції витрати виробництва поділяють на постійні та змінні.

Постійні - це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді.

Змінні - це такі витрати, величина яких залежить від зміни масштабів виробництва.

Джерелами інформації є форми річного звіту: «Звіт про витрати на виробництво продукції підприємства» , — «Звіт з праці», «Зведена таблиця основних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства», також калькуляції на найважливіші види продукції і дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Аналіз собівартості продукції починають із характеристики змін у структурі фактичних витрат на виробництво з планом чи з минулим періодом.

Але за цими даними не можна зробити якихось висновків про виконання плану із собівартості, оскільки звітні й планові показники витрат на виробництво належать до різних обсягів продукції. Для того щоб можна було їх порівняти, треба перерахувати планову собівартість на обсяг і асортимент фактично випущеної продукції, а також порівняти собівартість одиниці продукції, визначити зниження собівартості товарної продукції, порівняти витрати на 1 грн товарної продукції.

2. Аналіз собівартості за елементами і статтями витрат Аналіз витрат за елементами має загальноекономічний характер, оскільки дозволяє виділити перенесену і знову створену вартість, відокремити витрати виробництва, що є вартістю засобів виробництва і фонд оплати праці, від частини доданого продукту, що включається у собівартість. Структура витрат за економічними елементами відображає матеріаломісткість, енергоємність, трудомісткість виробництва, характеризує рівень кооперації виробництва. Зміна структури витрат за економічними елементами характеризується даними такої таблиці.

Таблиця 1 — Кошторис витрат на виробництво

Угруповання витрат за елементами показує, що витрачено, які природні ресурси і в якій пропорції споживати у виробництві.

Угруповання витрат за статтями калькуляції у собівартості товарної продукції характеризує призначення витрат і їх роль у процесі виробництва, відображає зв’язок витрат і результатів, визначає доцільність витрат. Особливо важливо, що таке угруповання виявляє роль витрат у процесі виробництва, оскільки їх можна розділити на витрати, безпосередньо пов’язані із виготовленням виробів і повністю споживані в одноразовому процесі виробництва, і витрати на управління і обслуговування.

Витрати за елементами і статтями відрізняються кількісно: перші включають усі витрати підприємства за певний період, тобто повністю відображають вартість спожитих природних ресурсів, включаючи оплату праці; другі відображають тільки витрати, пов’язані з виробництвом товарної продукції упродовж даного періоду.

При аналізі собівартості товарної продукції за статтями витрат враховується вплив таких чинників (табл. 2):

· зміна обсягу продукції;

· зміна структури продукції;

· зміна собівартості окремих виробів.

Таблиця 2 — Собівартість товарної продукції за статтями витрат

1. Визначення впливу зміни обсягу продукції:

(графа 5), (1)

де S — собівартість виробу;

N — кількість виробів.

2. Визначення впливу структури продукції:

; (2)

де — вплив обсягу і структури продукції.

3. Вплив змін собівартості виробів:

(графа 3 — графа 4). (3)

Графа 8 = Графа 7: Підсумок графи 3 · 100%.

Подальший аналіз собівартості товарної продукції полягає в деталізації витрат за кожною статтею калькуляції. В першу чергу необхідно аналізувати ті витрати, за якими допущені значні перевитрати (графа 7), непродуктивні втрати, а також за статтями, що мають істотну питому вагу в собівартості продукції.

Витрати основних матеріалів, палива, енергії, придбаних напівфабрикатів, комплектуючих виробів деталізують за двома групами чинників: кількісними і якісними. Обидві групи чинників впливають на зміну норми витрати матеріальних цінностей і мають узагальнені назви: кількісна — «чинник норм» і якісна — «чинник цін». Вплив зміни витрат на заробітну плату основних робітників аналізують роздільно за формами оплати праці відрядників і погодинників. Важливо виявити непродуктивні витрати на виплату заробітної плати. Істотною особливістю аналізу витрат за обслуговування і управління виробництвом є їх різна залежність від зміни обсягу виробництва.

Загальногосподарські і позавиробничі витрати, як правило, постійні. При зростанні обсягу виробництва їх частка у собівартості товарної продукції скорочується. Аналіз накладних витрат ведуть у динаміці за роками і кварталами в абсолютних сумах і з розрахунку на одну гривню товарної продукції. До прийомів аналізу цих витрат необхідно віднести деталізацію кошторисних статей, складові їх витрати. Загальновиробничі витрати здебільшого є умовно-змінними, і при аналізі відхилень за окремими статтями кошторису загальновиробничих витрат ці планові витрати підлягають перерахунку на фактичний обсяг виробництва. Перерахунок проводять множенням кошторисної суми за аналізованою статтею на відсоток виконання плану з товарної продукції.

Для повноти аналізу накладних витрат необхідно розглядати динаміку питомих витрат з обслуговування і управління виробництвом на 1 гривню продукції (табл. 3).

Таблиця 3 — Динаміка витрат з обслуговування і управління виробництвом

При аналізі накладних витрат необхідно перевірити обґрунтованість бази, що приймається для розподілу непрямих витрат, і правильність їх розподілу.

Аналіз причин браку і шляхів їх усунення — необхідний етап аналізу собівартості товарної продукції. Аналіз непродуктивних витрат за кожною статтею витрат полягає у порівнянні їх питомих розмірів із розрахунку на 1 гривню повної собівартості товарної продукції і виявленні причин встановлених відхилень, а також у визначенні можливостей зниження і повної ліквідації таких витрат.

3. Аналіз витрат на 1 гривню товарної продукції

У тих випадках, коли відбуваються часте оновлення виробництва, зміна номенклатури робіт, продукції, послуг, при аналізі собівартості продукції необхідно вивчити показник витрат на одну гривню товарної продукції:

Витрати на 1 грн товарної продукції обчислюють в копійках як частку від ділення повної собівартості всієї товарної продукції на її обсяг, виражений в оптових цінах підприємства.

(4)

Порівнюючи їх, визначимо загальне відхилення фактичного показника від плану, на яке впливають такі фактори:

— структура асортименту товарної продукції, тобто співвідношення питомої ваги окремих видів продукції в загальному її обсязі;

— рівень повної собівартості окремих видів продукції;

— рівень оптових цін на споживані сировину і матеріали, а також тарифи на електроенергію і вантажні перевезення;

— рівень оптових цін підприємства на вироблену продукцію.

Застосуванням ланцюгових підстановок визначаємо вплив окремих факторів на собівартість продукції.

Для того, окрім планового і звітного показника витрат, треба розрахувати такі варіанти підстановок:

1. Зміну структури та асортименту:

(5)

де N₁ — фактична кількість виробів кожного виду;

S_пл — планова собівартість окремих виробів;

Ц — планова ціна виробу;

n — кількість назв виробів.

2. Зміну собівартості окремих виробів:

(6)

3. Зміну цін на матеріали:

(7)

4. Зміну відпускних цін на продукцію:

(8)

Приклад 1

Таблиця 4 — Вплив кожного із чинників на зміну витрат на одиницю товарної продукції

За даними таблиці визначимо, що відхилення здійснюється за рахунок:

— зміни структури та асортименту продукції: + 47,6 — 47,5 = = + 0,1 к.;

— зміни собівартості продукції: 50, 6 — 47,6 = +0,3 к.;

— зміни ціни: 48,0 — 50,6 = - 2,6.

4. Аналіз собівартості виробів При аналізі виконання плану за собівартістю окремих видів продукції необхідно зіставити звітну собівартість із плановою і середньорічною за попередній рік. Крім того, доцільно зіставити планову собівартість звітного року з її рівнем, досягнутим в IV кварталі попереднього року. За окремими видами продукції (виробами, роботами і послугами) наводиться розшифрування даних про склад і структуру витрат (табл. 5).

Таблиця 5 — Аналіз собівартості виробу

Основна увага при аналізі собівартості виробів звертається на зміну прямих статей витрат, оскільки комплектуючі статті вивчаються при аналізі собівартості товарної продукції. При аналізі вартості основних матеріалів вивчається вплив зміни норм, цін та інших чинників на зміну вартості конкретних видів матеріалів, що входять у виріб. При аналізі основної заробітної плати враховується зміна трудомісткості і тарифних ставок, необхідних для виконання конкретних видів робіт під час виробництва виробу.

На основі аналізу окремих чинників, що впливають на собівартість виробів, необхідно підрахувати втрати, недоотриману економію і резерви зниження витрат виробництва. При знаходженні резервів зниження собівартості виробів, робіт, послуг необхідно використовувати методику функціонально-вартісного аналізу.

5. Визначення резервів зниження собівартості

Основні джерела резервів зниження собівартості промислової продукції () становлять:

збільшення обсягу виробництва :

(9)

де S_в, S_ф — відповідно можливий і фактичний рівень собівартості виробу;

ДЗ — додаткові витрати, необхідні для використання резервів збільшення випуску продукції.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають лише змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.

Резерви скорочення витрат виявляються за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової прогресивнішої техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці та ін.), які сприятимуть економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії та ін.

Економію витрат з оплати праці (РЗП) у результаті впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати шляхом множення різниці між трудомісткістю виробів до впровадження (ТМ₁) і після впровадження (ТМ₂) відповідних заходів на планований рівень середньочасової оплати праці (ОП_пл.) і на кількість планованих до випуску виробів (VВП_пл):

. (10)

Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, що включаються у собівартість продукції (відрахування до фонду соціального захисту населення, на утримання дитячих дошкільних установ та ін.).

Резерв зниження матеріальних витрат (РМЗ) на виробництво запланованої продукції за рахунок впровадження нових технологій та інших оргтехзаходів можна визначити так:

(11)

де Р₁, Р₂ — витрати матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів;

Ц_пл — планові ціни на матеріали.

Резерв скорочення витрат на зміст основних засобів за рахунок реалізації, консервації, передачі в довгострокову оренду і списання непотрібних, зайвих будівель, машин, устаткування (РОВФ) визначається множенням первинної їх вартості на норму амортизації (НА):

. (12)

Резерви економії накладних витрат виявляються на основі їх факторного аналізу за кожною статтею витрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, економного використання засобів на відрядження, поштово-телеграфні і канцелярські витрати, скорочення втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв та ін.

Додаткові витрати на використання резервів збільшення виробництва продукції (Д_в) визначаються окремо за кожним видом витрат. Це в основному заробітна плата за додатковий випуск продукції, витрати сировини, матеріалів, енергії та інші змінні витрати, які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції і-го вигляду, помноженому на фактичний рівень питомих змінних витрат (b_фі):

(13)

Приклад 2

Фактичний випуск виробу, А становить 50 400 грн; резерв його збільшення — 1600 грн; фактична сума витрат на виробництво всього випуску — 22 680 тис. грн; резерв скорочення витрат за всіма статтями — 816 тис. грн; додаткові змінні витрати на використання резерву збільшення виробництва продукції - 496 тис. грн (1600 · 310). Резерв зниження собівартості одиниці продукції становитиме:

тис. грн.

Аналогічні розрахунки проводяться за кожним видом продукції, а за необхідності - і за кожним організаційно-технічним заходом, що дозволяє повніше оцінити їх ефективність.

Практичні ситуаційні завдання Завдання 1

Проаналізувати повну собівартість продукції в цілому і за основними елементами витрат. Урахувати вплив зовнішнього фактора та зробити відповідні висновки.

Розрахунок

Аналіз собівартості продукції, як правило, починають із вивчення повної собівартості продукції в цілому і за основними елементами витрат.

Загальна сума витрат (З_заг) може змінитися через:

— обсяг випуску продукції в цілому по підприємству (VВП);

— її структуру (У_ді);

— рівень змінних витрат на одиницю продукції (В_і);

— суму постійних витрат на весь випуск продукції (А):

(14)

Для розрахунку впливу цих факторів дані наведені в табл. 6.

Таблиця 6 — Фактична структура витрат на виробництво продукції за звітний рік

Висновок. Таким чином, загальна сума витрат більша за планову на 6216 тис. грн (84 168 — 77 952), або на 8%, у тому числі: за рахунок перевиконання плану за обсягом виробництва продукції і зміни її структури вона зросла на 2688 тис. грн (80 640 — 77 952), а за рахунок зростання собівартості продукції - на 3528 тис. грн (84 168 — 80 640), або на 4,38%.

З метою об'єктивнішої оцінки діяльності підприємств і більш повного виявлення резервів при аналізі собівартості продукції необхідно враховувати вплив зовнішнього інфляційного фактора. Для цього фактичну кількість спожитих ресурсів на виробництво продукції потрібно помножити на зміну середнього рівня цін за кожним видом ресурсів і результати скласти:

(15)

На підприємстві, що аналізується, за рахунок даного фактора загальна сума витрат на виробництво продукції зросла порівняно з запланованою на 3225 тис. грн. Отже, за рахунок зниження рівня ресурсомісткості продукції (трудомісткості, витрат матеріалів на одиницю продукції) витрати знизилися на 303 тис. грн:

?З = ?З- ?З = 3528 — 3225 = +303 тис. грн.

Таким чином, частка зовнішніх факторів зростання собівартості продукції даного підприємства становить 91,4% (3225: 3528 · 100), а внутрішніх — 8,6% (303: 3528 · 100), що потрібно враховувати при аналізі прибутку та інших показників.

Завдання 2

Проаналізувати повну собівартість, витрати на 1 грн товарної продукції, прибуток, рентабельність продукції, питому вагу прибутку в товарній продукції за виробом № 1 згідно із даними. Зробити висновок, дані розрахунку занести до таблиці і запропонувати напрямки із зниження витрат на виробництво.

Розрахунок Щоб проаналізувати собівартість, витрати на 1 грн товарної продукції, прибуток, рентабельність продукції, питому вагу прибутку в товарній продукції за виробом № 1 згідно із даними і їх вплив на загальнозаводські результати, необхідно закінчити розрахунок загальних витрат на виробництво продукції і, виходячи з них, визначити коефіцієнти розподілу непрямих витрат (витрати на устаткування, загальновиробничі і адміністративні витрати) по відношенню до заробітної плати, а витрати на збут до загальнозаводської собівартості і, скориставшись цими коефіцієнтами, визначити ці витрати у грошовому виразі за виробом № 1.

Визначення зазначених коефіцієнтів здійснимо на прикладі витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування.

Визначивши дані коефіцієнти і перемноживши їх на суму заробітної плати за виробом № 1, одержимо величину відповідних витрат у грошовому виразі.

Щоб визначити витрати на одиницю продукції як за окремими статтями, так і в цілому, ділимо відповідні сумарні витрати за виробом № 1 на n-ну кількість виробів.

Величину нормативного нагромадження визначаємо множенням заданого планового коефіцієнта нагромадження на величину комерційної (повної) собівартості. А питому вагу прибутку визначаємо діленням прибутку (суми нагромадження) на величину товарної продукції.

Величину ПДВ визначаємо множенням нормативу ПДВ на відпускну ціну товару.

Витрати на одну гривню товарної продукції визначаються діленням повної собівартості на відпускну собівартість (ціну).

Результати розрахунку зводимо в таблицю 7.

Таблиця 7

Щоб визначити вплив витрат за виробом № 1 на витрати по підприємству в цілому, то необхідно визначити ціну одиниці окремих виробів, для чого необхідно знати прямі витрати на виробництво цього виду продукції. До цих витрат належать витрати на сировину і матеріали, паливо і електроенергію. Непрямі витрати визначаються, виходячи із загальних витрат на випуск усіх видів продукції пропорційно заробітній платі, а витрати на збут пропорційно загальнозаводській собівартості.

Для порівняння витрат на виробництво продукції за виробом № 1 і витрат на виробництво всієї продукції розраховуємо структуру витрат.

Із структури витрат видно, що в загальних витратах питома вага сировини і матеріалів за виробом № 1 нижча від відповідного показника у витратах за виробництвом в цілому на 0,5 проц. пункти (16,8 — 17,3 = - 0,5), а показники питомої ваги за зарплатою тотожні.

Паливо і електроенергія у структурі виробу № 1 перевищують показник в загальних витратах на 0,3 проц. пункти (3,0 — 2,7 = 0,3).

Обчислимо матеріаловіддачу і зарплатовіддачу за виробом № 1 і за даними по підприємству в цілому. Матеріаловіддача за підприємством в цілому становить 5011,5/870 = 5,76; за виробом № 1 832/140 = 5,94.

При такій матеріаловіддачі по підприємству в цілому можна було б збільшити випуск продукції на:

870 · 5,94 — 5011,5 = 156,3 тис. грн,

або на 156,3: 5011,5 · 100 = 3,1%

Так само можна зробити розрахунок за зарплатовіддачею. Зарплатовіддача по підприємству в цілому дорівнює 5011,5/1650 = 3,037; за виробом № 1 832/275 = 3,025.

За зарплатовіддачею показник за виробом № 1 нижчий від показника по підприємству в цілому і це негативно впливає на показники загальнозаводські.

Якщо врахувати, що підприємство в цілому досягло б матеріаловіддачі на рівні виробу № 1, то була можливість знизити витрати на матеріали на:

870 — 5011,5/5,94 = 870 — 843,7 = 26,3 тис. грн, а отже, і на таку суму збільшити прибуток.

Тоді прибуток замість 1156,5 становив би 1156,5 + 26,3 = =1182,8 тис. грн, а рентабельність виробництва продукції 1182,8/3855 — 26,3 = 1182,8 · 100/3828,7 = 30,9% замість 30%.

А щоб визначити величини такого впливу, необхідно розрахувати структуру витрат і вплив кожної статті витрат на підприємницьку діяльність у цілому. Оскільки це планові показники і непрямі витрати на окремі вироби, то відносимо їх залежно від загальнозаводських і розраховуємо лише вплив матеріальних і трудових витрат.

Висновок.

Як видно із розрахунків, при досягненні матеріаловіддачі по підприємству в цілому на рівні матеріаловіддачі виробу № 1, можна досягнути зниження витрат сировини і матеріалів на 26,3 тис. грн, що дало б можливість підвищити рентабельність на 0,9 проц. пункти. Основні шляхи зниження витрат на виробництво передбачуваної продукції є в першу чергу раціональним використанням сировини і матеріалів і фонду оплати праці.

Завдання 3

Провести аналіз показників, що характеризують результативність організації виробництва і реалізації продукції за виробами № 1 і № 2 згідно з даними. Зробити висновок і результати розрахунку занести до таблиці.

Розрахунок Оціночні показники і методика аналізу.

Результативність підприємницької діяльності в комплексній підсистемі організації виробництва і реалізації продукції характеризують такі показники:

— виконання завдання за обсягом виробництва продукції в натуральному і грошовому вираженні;

— зниження витрат на виробництво 1 грн товарної продукції;

— підвищення рентабельності виробництва продукції і збільшення суми прибутку.

Розрахунок Темп зростання визначається за формулою Темп р. = Пок. Ф / Пок. пл. • 100 (%). (16)

Абсолютне відхилення:

Пок. ф = Пок. Ф — Пок. пл. (17)

За виробами № 1 і № 2 було: за першим виробом зниження ціни на 2%, за виробом № 2 підвищення на 0,2%. Вплив на випуск товарної продукції зробили зміни в кількісному випуску продукції. За першим виробом зменшено на 200 одиниць, за другим збільшено на 400 одиниць.

На прибуток негативний вплив мало зростання витрат на 1 грн ТП. За першим виробом вони зросли на 24,2%, за другим на 15% і замість планових 76,9 коп. на 1 грн товарної продукції вони становили за виробом № 1 — 95,5 коп.; за № 2 — 88,4 коп.

Результати розрахунку записуємо в таблицю 8:

Таблиця 8

Як бачимо із таблиці, випуск товарної продукції за першим виробом зменшився на 107,7 тис. грн при зменшенні кількості виробів на 200 одиниць, за другим виробом ТП збільшилася на 132 тис. грн при збільшенні кількості на 500 шт.

Значно знизився прибуток за першим виробом на 174,7 тис. грн і за другим на 89,3 тис. грн. Знизилася рентабельність. Збільшились витрати на 1 грн товарної продукції за виробами № 1 на 18,6 коп., за виробами № 2 на 11,5 коп.

Висновок. Підприємницьку діяльність підприємства в нашому прикладі фактично було націлено на виконання виробничого завдання будь-якою ціною, а не на інтенсифікацію виробництва і не на дотримання виконання плану в асортименті, що необхідно змінити на майбутній період.

Завдання 4

Проаналізувати показники, що характеризують результативність використання загальновиробничих витрат на виробництво продукції згідно з даними. Зробити висновок, а результати розрахунку звести в таблицю.

Розрахунок Оціночні показники і методика аналізу.

Загальновиробничі витрати у значному ступені залежно від структури цехів і підприємства в цілому, від організації управлінської діяльності на рівні цеху, від організації аналітичної і синтетичної роботи управлінського персоналу, від відношення управлінського персоналу до своїх обов’язків.

Ці витрати не є прямими і не знаходяться у прямій залежності від обсягів виробництва. Тому їх необхідно регулювати і пов’язувати з обсягами виробництва, забезпечити прибутковість діяльності підприємства.

Основним показником, що характеризує використання загальновиробничих витрат, це їх питома вага, що припадає на одиницю продукції, а також обсяг продукції, що припадає на одиницю цих витрат.

Ефективність використання загальновиробничих витрат характеризується коефіцієнтом ефективності, що визначається шляхом ділення суми прибутку (зниження собівартості) на величину зазначених витрат у грошовому вираженні:

К_е.з.в.в = П_р/Е_зв.в, (18)

де К_е.ц.в — коефіцієнт ефективності використання загальновиробничих витрат;

П_р — прибуток або відхилення за собівартістю або результат за витратами за статтями матеріали, зарплата, утримання і експлуатація обладнання.

Таблиця 9

Розрахунок Користуючись наведеною вище формулою, проводимо розрахунок і результати записуємо в таблицю 9.

Як видно із наведених розрахунків, перевитрати за загальновиробничими витратами становлять по підприємству в цілому: абсолютні 60 тис. грн., а перераховані на фактично отриманий прибуток 187,7 тис. грн. Найбільші перевитрати за виробами № 4, № 5 і № 2. Це свідчить про те, що незважаючи на збільшення загальновиробничих витрат, ефективності від їх використання управлінський персонал не досягнув: мають місце перевитрати за статтями: сировина і матеріали, зарплата і утримання устаткування. Як бачимо, внутрішній економічний механізм здебільшого був спрямований на екстенсивний шлях розвитку.

5. Висновок. Необхідно всі складові внутрішнього економічного механізму підприємства спрямувати на забезпечення інтенсифікації виробництва.

Завдання 5

Провести аналіз показників, що характеризують результативність використання адміністративних витрат на виробництво продукції згідно з даними. Зробити висновок і результати звести в таблицю.

Розрахунок Адміністративні витрати є залежно від структури управління підприємством і від організації управлінської діяльності на рівні підприємства і окремих підрозділів, від організації аналітичної і синтетичної роботи управлінського персоналу, від їх відношення до виконання своїх обов’язків. Вони не змінюються пропорційно обсягу робіт і не залежать від нього, але при аналізі їх використання необхідно визначити причини зростання і не допускати до збільшення їх питомої ваги в загальнозаводській собівартості продукції і до зменшення прибутку на одиницю адміністративних витрат. Ці показники і характеризують рівень їх використання у порівнянні із базовим періодом.

П_в а/в = А/в / 3/зс, (19)

К_е ва/в = П_р / А/в, (20)

П_в а/в в ТП = А/в / ТП, (21)

де П_в а/в — питома вага адміністративних витрат у собівартості продукції;

А/в — адміністративні витрати, тис. грн;

ТП — товарна продукція, тис. грн;

3/зс — загальнозаводська собівартість, тис. грн;

К_е ва/в — коефіцієнт ефективності використання адміністративних витрат;

П_р — прибуток, тис. грн;

П_в а/в в ТП — питома вага адміністративних витрат у товарній продукції.

Розрахунок Користуючись наведеними вище формулами, проводимо розрахунок і результати записуємо в таблицю 10.

Як видно із наведених даних, адміністративні витрати випереджали темп зростання товарної продукції, а тим більше темп зростання прибутку. Якщо фактична ТП порівняно із плановою становить 98,6%, а прибуток лише 57,5%, то адміністративні витрати — 111,1%. Перевитрати становили 56,1 тис.грн. Але тут необхідно відмітити, що при зростанні адміністративних витрат не поліпшилася ефективність управлінської діяльності як одна з основних підсистем внутрішнього економічного механізму підприємства.

Висновок. Необхідно внутрішній економічний механізм підприємства спрямувати на інтенсивний шлях розвитку, вивчення ринку і забезпечення виготовлення конкурентоспроможної продукції.

Завдання 6

Провести аналіз показників, що характеризують результативність використання витрат на збут у собівартості продукції згідно із даними. Зробити висновок і результати розрахунку звести в таблицю.

Таблиця 10.

Розрахунок Результативність підприємницької діяльності в підсистемі використання витрат на збут у собівартості продукції характеризується дотриманням, а в кращому випадку зниженням цих витрат на одиницю продукції у грошовому і натуральному вираженні. Розрахунок у натуральному вираженні в даний період необхідно проводити у зв’язку з різким коливанням цін, що впливає на сумарну величину витрат на збут і на собівартість виробництва продукції в сумарному вигляді.

Для визначення рівня зниження чи перевитрат за статтею витрат на збут використовується прийом порівняння і визначення абсолютних відхилень:

Т_р = Пок._факт / Пок._пл · 100% (23)

АПок = Пок._ф — Пок._пл, (24),

де Т_р — темп зростання, % або коефіцієнт;

Пок._факт — показник фактичний;

Пок._пл — показник плановий;

АПок — величина абсолютного відхилення.

Результати розрахунку зводимо в таблицю 11.

Таблиця 11

Як видно із таблиці 11, збільшення фактичних перевитрат порівняно з планом становить 18,8%, в загальній сумі 30 тис. грн. Найбільші перевитрати за виробом № 2 = 14,15 тис. грн, за виробом № 5 = 7,9 тис. грн і за виробом № 1 = 6,05 тис. грн.

Найнижчі перевитрати за виробом № 3 = 0,65 тис. грн, перерозподіл витрат на збут ще пояснюється діючою методикою розподілу їх на окремі вироби пропорційно виробничим витратам на виробництво продукції. Але факт залишається фактом, що перевитрати за статтею витрат на збут мають місце і їх необхідно не допускати. Крім загальних витрат, розглянемо витрати на збут на одиницю кожного виробу.

Витрати на збут на одиницю окремих виробів (табл. 12).

Таблиця 12

За даними розрахунку витрат на збут на одиницю окремих виробів видно, що зниження перевитрат порівняно із плановим показником підприємство забезпечило тільки за виробом № 3.

Висновок. З метою підвищення ефективності використання витрат на збут необхідно складові внутрішнього економічного механізму підприємства, такі, як управління, організацію праці і заробітної плати, моральне і матеріальне стимулювання, спрямувати на зниження цих витрат як результат раціонального їх використання, механізації навантажувальних і розвантажувальних робіт, кращої організації праці. Це дало б змогу не тільки вкластися у планові нормативи, але й забезпечити деяке зниження.

Завдання 7. За наведеними нижче даними у таблиці 13 дайте оцінку виконання плану зі зниження собівартості товарної продукції за калькуляційними статтями витрат.

Розрахунок Заповнимо таблицю 14 відповідними показниками.

Таблиця 13 — Дані для аналізу собівартості продукції, тис. грн

Таблиця 14 — Аналіз собівартості продукції, тис. грн

Висновок За даними табл. 14 видно, що відбулося зменшення витрат за такими статтями: сировина та матеріали — на 4671 тис. грн порівняно із планом; позавиробничі витрати — на 3916 тис. грн порівняно із планом і на 14 706 тис. грн порівняно з минулим роком, а також знизилися витрати на утримання та експлуатацію устаткування на 333 тис. грн порівняно із минулим роком.

За всіма іншими статтями відбулося підвищення витрат, що є негативним фактором. Узагалі собівартість за звітний рік порівняно із планом підвищилась на 1804 тис. грн, а порівняно з попереднім роком — на 21 719 тис. грн. Підприємству необхідно переглянути причини перевитрат за окремими статтями, проаналізувати їх природу та активізувати резерви щодо їх зниження.

Завдання 8

Дайте оцінку виконання плану за витратами на 1 грн товарної продукції та обчисліть вплив зміни:

а) структури й асортименту продукції;

б) собівартості окремих видів продукції;

в) цін на сировину та матеріали;

г) оптових цін на товарну продукцію підприємства на зміну витрат на 1 грн товарної продукції.

Таблиця 15 — Дані для аналізу витрат на 1 грн товарної продукції

Розрахунок Розрахуємо показники витрат на 1 грн товарної продукції за визначеними рівнями.

Таблиця 16 — Аналіз витрат на 1 грн товарної продукції

Визначимо вплив зміни факторів на витрати на 1 грн товарної продукції.

1. Зрушення у структурі та асортименті випущеної продукції привели до збільшення витрат на 1 грн товарного випуску на 0,18 коп.: 73,61 — 73,43 = 0,1

2. Подорожчання собівартості окремих видів продукції призвело до збільшення витрат на 1 грн товарного випуску на 0,79 коп.: 74,40 — 73,61 = 0,79.

3. Подорожчання цін на сировину та матеріали призвело до збільшення витрат на 1 грн товарного випуску на 2 грн 1 коп.: 76,41 — 74,40 = 2,01.

4. Зміна оптових цін на продукцію підприємства призвела до збільшення витрат на 1 грн товарного випуску на 0,51 коп.: 76,92 — 76,41 = 0,51.

Висновок Витрати на 1 грн. товарної продукції підвищилися на 3 грн. 49 коп. Усі чотири фактори негативно вплинули на собівартість продукції: їх зміна призвела до підвищення витрат на 1 грн товарного випуску. Підприємству потрібно ретельно переглянути причини перевитрат та активізувати резерви щодо їх зниження.

Список використаної літератури

1. Медведева О. В. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия: Учебник / О. В. Медведева, Е. В. Шпилевская, А. В. Немова. — Рн/Д: Феникс, 2010. — 343 c.

2. Мельник М. В. Экономический анализ в аудите: Учебное пособие для студентов вузов / М. В. Мельник, В. Г. Когденко. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. — 543 c.

3. Панков В. В. Экономический анализ: Учебное пособие / В. В. Панков, Н. А. Казакова. — М.: Магистр, ИНФРА-М, 2012. — 624 c.

4. Пласкова Н. С. Экономический анализ: Учебник / Н. С. Пласкова. — М.: Эксмо, 2010. — 704 c.

5. Романова Л. Е. Экономический анализ: Учебное пособие / Л. Е. Романова, Л. В. Давыдова, Г. В. Коршунова. — СПб.: Питер, 2011. — 336 c.

6. Румянцева Е. Е. Экономический анализ: Учебник / Е. Е. Румянцева. — М.: РАГС, 2010. — 224 c.

7. Савицкая Г. В. Экономический анализ: Учебник / Г. В. Савицкая. — М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. — 649 c.

8. Скамай Л. Г. Экономический анализ деятельности предприятия: Учебник / Л. Г. Скамай, М. И. Трубочкина. — М.: ИНФРА-М, 2013. — 378 c.

9. Сурков И. М. Экономический анализ деятельности сельскохозяйственных организаций / И. М. Сурков. — М.: КолосС, 2012. — 240 c.

10. Толпегина О. А. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для бакалавров / О. А. Толпегина, Н. А. Толпегина. — М.: Юрайт, 2013. — 672 c.

11. Толпегина О. А. Комплексный экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для бакалавров / О. А. Толпегина, Н. А. Толпегина. — М.: Юрайт, 2013. — 672 c.

12. Чернов В. А. Экономический анализ: торговля, общественное питание, туристический бизнес: Учебное пособие для студентов вузов / В. А. Чернов; Под ред. М. И. Баканов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2012. — 639 c.

13. Чуев И. Н. Комплексный экономический анализ финансово-хозяйственной деятельности: Учебник для вузов / И. Н. Чуев. — М.: Дашков и К, 2013. — 384 c.

14. Шейнин Л. Б. Монопольные и другие невыровненные цены: Экономический анализ с примерами из отечественной и зарубежной практики / Л. Б. Шейнин. — М.: ЛИБРОКОМ, 2013. — 224 c.

15. Шмаков А. В. Экономический анализ права: Учебное пособие / А. В. Шмаков. — М.: Магистр, ИНФРА-М, 2011. — 320 c.