Инновационная політика энергопредприятий

смотреть на реферати схожі на «Інноваційна політика енергопідприємств «.

Сьогодні більшість індустріально розвинутих країн пов’язує довгостроковий стійке зростання насамперед із переходом на інноваційний шлях развития.

Звісно ж, що у недалекому майбутньому стане очевидна реальна потреба у виробленні і здійснення єдиного підходи до проблемам інноваційного зростання із боку новоствореного міністерства та низки інших федеральних міністерств та, курирують питання освіти, зовнішньої торгівлі, захисту інтелектуальної власності та засобами визначення загальної економічної стратегії государства.

Світова практика пропонує широкий, спектр економічних інструментів науково-технічної, інноваційної і промислової політики, з допомогою яких можна управляти інноваційним процесом на макроі мікрорівнях. Проте їх використання у повному обсязі вимагає значних фінансових ресурсів, що не під силу найбагатшим странам.

Разом із цим у настільки прямолінійному підході не потрібно, оскільки одні й самі інструменти працюють неоднаково у різних умовах. Тому нині основне проблема у тому, щоб із урахуванням накопиченого світового досвіду вибрати і використовувати найефективніші в умовах інструменти управління і зосередити ними наявні у розпорядженні суспільства ресурси. Інакше кажучи, слід визначити важелі економічного управління, які дозволять виходити траєкторію інноваційного зростання з найменшими витратами найдефіцитніших ресурсов.

Звісно ж, що у сьогодні найбільш універсальними важелями для російської економіки є следующие:

> розвиток венчурних механізмів освоєння нововведений,.

> створення сприятливих умов приватних капіталовкладень в сферу.

НДДКР і нових технологий,.

> вирівнювання (у бік підвищення) інноваційного потенціалу регіонів і територій шляхом активізації наявних проблем них науково-технічних ресурсов,.

> ширше використання можливостей технологічних трансфертів у національному та міжнародному масштабах.

Останніми роками в індустріально розвинених країн відзначається стійке усунення заходів підтримки наукомісткого провадження з прямого фінансування на непрямі методи стимулювання, які до того нерідко доводять на практиці свою вищу эффективность.

Одною з найбільш поширених форм — спеціальні податкові пільги, які б проведенню НДДКР і здійсненню інноваційної діяльності. Попри розмаїття національних підходів до цього питання, можна говорити, що й стрижнем стало зниження прибуток промислових компаній, тісно увязываемое з досягнутим підприємством рівнем інноваційної сприйнятливості. Чим він вище, тим більше коштів податкових пільг можна було одержати, але за умови, що це підприємство доможеться у кінцевому результаті успішної комерціалізації результатів НДДКР і починає отримувати достатню прибыль.

До того ж підприємство, не був зацікавлений у освоєнні нових наукомістких видів продукції або технологій, при раціональному «ринковому «економічному поведінці навряд чи буде вкладати зароблені вартість проведення або фінансування, результати яких немає принесуть в доступній для огляду перспективі помітної віддачі, отже, така фірма нічого очікувати на отримання встановлених податкових льгот.

У цьому базується ідея непрямого податкового стимулювання, яка стоїть у останнє двадцятиліття дедалі більшої популярності. Держава позначає перед приватним сектором певну мету і виділяє фінансові ресурси їхньому досягнення. Проте дані ресурси не розподіляються безпосередньо між конкретними фірмами, а усім потенційних претендентів в формі пільг зі сплати прибуток. Скористатися податковими пільгами зможуть лише з них, які самі прагнуть і здатні діяти у зазначеному державою направлении.

До спеціальних податкових пільг, широко які у розвинених країнах із метою стимулювання інноваційної діяльності, можна віднести: можливості цілковитого списання поточних некапитальных витрат за дослідження та розробки щодо розміру оподатковуваної базы,.

> можливість перенесення термінів списання витрат за НДДКР з оподатковуваної бази найбільш сприятливий підприємствам період, що особливо вигідно знову створюваним інноваційним фірмам і тих підприємствам, які мають у своєму цей час достатньої прибутку, щоб скористатися повному обсязі встановленими податковими льготами,.

> прискорена амортизація устаткування й будинків, що використовуються проведення НИОКР,.

> надання податковий кредит, що дозволяє промисловим фірмам зменшувати вже нарахований податку з прибутку на величину, рівну певному відсотку від вироблених витрат на НДДКР і/або відсотку від своїх приросту за певний период.

Помітно вплинуло приплив приватних інвестицій у аналізовану сферу грають В. Гвоздицький і більш універсальні заходи макроекономічного регулювання — ставка банківського відсотка, рівень оподатковування прибутку промислових компаній, і доходів громадян, величина ставки податку операції із цінними паперами і др.

Істотним резервом належала для розширення можливостей інноваційного зростання масштабах держави є вирівнювання (у бік підвищення) інноваційного потенціалу регіонів і територій шляхом активізації наявних вони й не які у обсязі науково-технічних ресурсов.

Як показує світовий досвід, навіть більше благополучні регіони зазвичай вимагають підвищення інноваційного потенціалу, оскільки це справді дає кращі шанси для підтримки або підвищення конкурентоспроможності розміщених у них підприємств, створення додаткових робочих місць (з допомогою освіти і масштабів діяльності нових фірм), залучення філій великих компаній, зокрема зарубіжних. Остання обставина має чимале значення з погляду появи і натомість процесів глобалізації нових можливостей для пошуки додаткових фінансових ресурсів регіонального розвитку. Нарешті, пильна увага до інноваційним проблемам сприяє диверсифікації економіки регіонів з високий рівень спеціалізації виробництва, схильні до більшого ризику при зміні кон’юнктури ринку чи наступі кризисов.

Отже, можна говорити, що забезпечення регіонального інноваційного розвитку — як економічна, а й соціальнополітичне завдання, потребує серйозного ставлення з боку федерального уряду та регіональних (муніципальних) органів власти.

Проблема особливо актуальна для Росії із її федеральним пристроєм, істотною децентралізацією державного управління і підвищення економічної самостійності регіонів. Нові умови змінюють колишні стереотипи господарського поведінки й змушують шукати додаткові ресурси для регіонального розвитку тільки й й не так у Москві, скільки на місцях в розрахунку насамперед на власні сили та ще розкриті возможности.

У світовій практиці апробований ряд організаційно-економічних заходів, сприяють регіональному інноваційного развитию:

> здійснення спеціальних цільових програм на загальнодержавному, регіональному і місцевому уровнях,.

> прямі державні субсидії і цільові асигнування региональных.

(місцевих) органів власти,.

> податкові пільги, створені задля стимулювання регіонального інноваційного развития,.

> формування наукових (технологічних, інноваційних) парков,.

> створення інкубаторів малого інноваційного бизнеса,.

> утворення із егідою держави й місцевих органів виконавчої центрів про передачу технологій з держсектора в промышленность,.

> організація управлінського консультування підприємців та інші меры.

Разом про те очевидно, що конкретна політика в аналізованої області є «мистецтво можливого «й складывающимися економічними умовами. Тому немає єдиного рецепта застосування різних заходів для його реалізації. Кожне держава й кожен регіон підходять вирішення завдань регіонального інноваційного розвитку з урахуванням своїх особливостей, традицій, ресурсів немає і потребностей.

Отже, сучасна теорія і практика управління пропонують державі потужні й перевірені важелі, що можуть сприяти висновку національної економіки на траєкторію інноваційного зростання. Разом про те для їх успішного застосування необхідна адекватна поставленим цілям державна економічна політика. У ряду пріоритетів повинні перебувати підтримка фундаментальних досліджень, розвиток освіти, стимулювання інноваційної роботи і заохочення зусиль, спрямованих для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних производителей.

ПОДІЛ 1.

Сучасне стан виробничого апарату ПЕК России.

і значення інноваційної політики у сучасних условиях.

Нині виробничої бази промисловості України загалом характеризуется:

> високий рівень зносу активною частиною основных,.

> низькою інноваційної активністю, що перешкоджає технологічного оновленню промисловості, зростанню продуктивності машин і оборудования.

У найрозвиненіших країнах продуктивність техніки із застосуванням систем інтелектуалізації виробництва, CALS-технологий вище, перевищує масу звичайної універсального устаткування, в 20−25 разів, і більш. Всупереч таким закономірностям економічні перетворення на Росії супроводжуються різким зниженням інноваційної діяльності. Коли наприкінці 80-х рр. інноваційноактивних підприємств із промисловості України загалом було 60−70% (тобто. лише на рівні розвинутих країн), то останні роки їхнього чисельність становить 1,5−2,5%.

Економічний стан доки дозволяє оживити цієї діяльності зза нестачі власних коштів (їхня частка у инновационно-активных підприємств у загальних витратах на інновації становить 77%), низького платоспроможного попиту продукцію та і через високе вартості нововведень. Висока інноваційна активність й у депресивних галузей з великою часткою імпортної своєї продукції внутрішньому ринку. Це свідчить про їхньому прагненні вижити в конкурентної боротьби. У той час в експортоорієнтованих галузях інноваційна активність нижче, що він відповідає загальносвітовим тенденціям ринкової экономики.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку газу і виробництва палива й енергії (електроенергії та тепла), їх транспортування, і розподілу і використання. У його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торф’яна) й електроенергетики, тісно пов’язані з усіма галузями народного господарства. Характерно наявність розвиненою виробничої інфраструктури в вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і газу), їхнім виокремленням єдині сети.

Від розвитку великою мірою залежать динаміка, масштаби і техникоекономічні показники громадського виробництва, насамперед промисловості. Масові й ефективні паливно-енергетичних ресурсів є основою формування багатьох територіально-виробничих, у цьому числі промислових комплексів, визначаючи їх спеціалізацію на енергоємних производствах.

Сприйняття Росії в усьому асоціюється, передусім, з її величезними територіями, адекватної широтою національної російської натури й величезним природним паливно-енергетичним потенціалом російських надр. Хоч би які політичні, адміністративні, економічні зміни походили в Росії, ці її ознаки є незмінною характерною рисою страны.

Росія — єдина серед великих промислово розвинених країн світу, яка лише цілком забезпечена паливно-енергетичними ресурсами, а й у значних розмірах експортує паливо і электроэнергию.

У той самий час сучасний стан та перспективи розвитку та функціонування вітчизняного паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), в силу його значимості для всієї економіки нашої країни, вимагають пильної уваги та якісного аналізу, тим більше сформовані останніми роками тенденції в ПЕК викликають серйозну тревогу.

Частка комплексу у обсязі промислового виробництва країни сягає майже 30%, обсягом ВВП — 15%, у податкових надходженнях федерального бюджету останні роки вона сягає 55−68% й у експортному балансі країни — 45−50%. Паливно-енергетична сфера за умов Росії є найважливішим чинником якого забезпечення життєдіяльності суспільства, його соціальноекономічного благополучия.

Енергетичний комплекс Росії є невід'ємною частиною світового енергетичного ринку. Росія одна із великих у виробників і експортером паливно-енергетичних ресурсів. Хоча дещиця нашої країни у структурі попиту енергоресурси протягом останніх 10 років істотно знизилася, насамперед через скорочення внутрішнього ринку енергоресурсів. У той самий час Росія бере активну участь у формуванні міжнародної торгівлі енергетичними ресурсами. У 1998 р. Росія займала друге місце у світі (після країн Близького Сходу), як експортер нафти і нафтопродуктів, і навіть перше місце міждержавної торгівлі мережним природного газу. Основним ринком для російських енергоресурсів виступають країни Західної, Центральній і Східній Європи, котрим частка Росії у сумарному імпорті становить понад 50% по мережному газу і близько 23% по нафти та нафтопродуктів. До того ж, географічне розташування Росії визначає її особливу роль транзиті енергоресурсів не більше євразійського континенту, забезпечуючи найбільш ефективну конфігурацію енергетичної інфраструктури як по осі захід — схід, а й у напрямах південь — північ і з півдня — північний захід континента.

Отже, геополітичне значення енергетики Росії важливо не лише російської економіки, а є важливим елементом процесу розвитку європейських енергетичних ринків, і, отже, світової энергетики.

Існує різка диспропорція між частками різних видів палива на сумарних розвіданих запасах та його часток на виробництві енергоресурсів: на нафта і природний газ припадає менше чверті загальних запасів, але де вони забезпечують понад 80% виробництва, а вугілля й природний уран при 76% запасів дають лише 13% поставок энергии.

Газова промисловості, у перехідний пе-ріод виявилася як найбільш стійкий і досить ефективний сектор ПЕК країни, забезпечивши близько 50% внутрішнього енергоспоживання, понад 40 кримінальних% валютних надходжень від цього топливноенергетичних ресурсів, близько 25% податкових надходжень у бюджет.

Збереження цілісності ЕСГ з поетапної реструктуризацією галузі (виділенням непрофільних виробничих структур) дозволили забезпечити стійке її функціонування ході економічних реформ. Добування газу в 1990;1999 рр. знизилася на 8,5% переважно внаслідок скорочення попиту газ Росії і близько платоспроможного попиту країн СНД. Стала і ефективна робота галузі забезпечувалася експлуатацією унікальних по потужності та ефективності родовищ і газотранспортних систем, споруджених в 70−80 годы.

У 1999;му р. видобуток газу Росії становить близько 590 млрд. м3, їх близько 86% видобувало у Західному Сибіру. Три родовища (Ямбургское, Уренгойское, Ведмеже) забезпечували 72% видобутку газу России.

Газотранспортна система (Єдиної системи газопостачання — ЕСГ) включає 148,8 тыс. км магістральних газопроводів (з урахуванням ізольованих газових компаній протяжність газопроводів Росії більше 150 тыс. км), 693 компресорних цехів потужністю 41,7 млн. кВт, 22 об'єкта підземного зберігання газа.

ВАТ «Газпром «розробляє 68 родовищ із розвіданими запасами 17,3 трлн. м3, їх 10 родовищ у Західному Сибіру з запасами 13,5 трлн. м3 (78%).

Як і кожна галузь, ПЕК має свої особливості, не враховуючи яких навряд чи варто прогнозувати прийняття рішень, адекватних наслідків і які враховують довгострокову перспективу. До найважливішої особливості паливно-енергетичного комплексу є сверхдлинный цикл капіталізації, що становить 5−15 років, за середнього періоді після відкриття родовища на початок його розробки удесятеро років. Такі цифри означають, що перші 10 років існування будь-якого родовища, присвячені його розвідці та облаштування, гранично витратні і вимагають довгострокові інвестиційні коштів, яких ринку капіталу зараз просто нет.

Слід також брати до уваги ряд наявних у вітчизняної нафтової галузі великих проблем. Так, вже нині понад 70 відсотків% добуваних запасів припадає на низкодебитных свердловин, непрацюючий фонд близький до 30%. Забезпеченість доведеними вилучаються запасами вбирається у 20−25 років (щодо окремих компаніям — 15 років). У цьому загальної еволюції нефігазового комплексу властива негативна динаміка. Приміром, в 1990;ті роках тлі певного падіння обсягів добування і нафтопереробки обсяги експлуатаційного буріння скоротилися майже 4 разу, а переробка на вітчизняних НПЗ — в 2,5 разу (зараз завантаження нафтопереробних потужностей становить 57% при технологічної нормі 80−85%). Інакше кажучи, російський нафтової комплекс, як і весь вітчизняний ПЕК, використовує той потенціал, який створили на початок 90-х років у СРСР, що об'єктивно веде до деградації його виробничих мощностей.

Ще однією вагомою проблемою є низьку якість виробничих потужностей. Так, глибина нафтопереробки російській НПЗ вбирається у 65% (на НПЗ США — майже 90 їх%), який визначає високу частку мазуту на структурі вітчизняної переробки нафти і необхідність імпорту високооктанових сортів бензина.

За оцінками спеціалістів РАН, збереження діючих тенденцій еволюції нафтового комплексу можуть призвести 2005 року до зниження видобутку нафти до 225 млн. тонн на рік (за потреби 285 — 335 млн. т), що сприятиме втрати енергетичній безпеці країни. Якщо основна акцент, як і зараз, буде зроблено за забезпеченні внутрішніх потреб у нафтопродуктах, то можливі втрати від скорочення експортних поставок досягнуть 50% від теперішнього рівня, що означає як втрати від експортних мит, і прямих податків від компаній. З іншого боку, буде втрачено західноєвропейський, та й інші нафтові рынки.

Важливо зазначити, що у сформованих російських економічних реаліях вимога МВФ перехід російського ПЕКу направити на розрахунки у країні тільки у грошової форми теоретично вірно, але його практичне втілення ще більшою мірою скоротить інвестиційні можливості нафтового комплексу. Адже всі выручаемые в грошової форми кошти ПЕК спрямовує на бюджет, а бартер і заліки, яких найбільші споживачі паливно-енергетичних ресурсів (передусім, Збройні сили, сільське господарство та інші федеральні споживачі) чи відмовляться з доброї волі, не вважається довгостроковими інвестиційними ресурсами.

Електроенергетика як частину ПЕК країни об'єднує все процеси генерування, передачі, трансформації та споживання електроенергії. вона є стрижнем матеріально-технічної бази общества.

Виробництво електроенергії у кожен час має відповідати розмірам споживання (з урахуванням потреб самих електростанцій і втрат надходжень у мережах), тому виникаючі з урахуванням електроенергетики зв’язку мають сталістю, безперервністю здійснюються мгновенно.

Електроенергетика вирішальним чином впливає як в розвитку, а й у територіальну організацію народного господарства, насамперед самої промышленности.

Розвиток електроенергетики Росії полягає в наступних принципах:

> концентрація виробництва електроенергії шляхом будівництва великих районних електростанцій, використовують дешеве паливо і гидроэнергоресурсы ,.

> комбіноване виробництво електроенергії та тепла для теплофикации міст і індустріальних центров,.

> широке освоєння гидроэнергоресурсов з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації і рыбоводства,.

> розвиток атомної енергетики, особливо у районах з напруженим топливноенергетичним балансом,.

> облік екологічних вимог під час створення об'єктів электроэнергетики,.

> створення енергосистем, формують єдину високовольтну мережу страны.

Виробничий потенціал електроенергетики Росії у час становлять електростанції загальної потужністю понад 214 млн. кВт і лінії електропередачі всіх класів напруги загальною протяжністю 2,5 млн. км, в тому числі 150 тыс. км мережі напругою від 220 до 1150 кВ. Більше 90% цього потенціалу зосереджене у Єдиної енергетичної системі (ЄЕС) Росії, що охоплює всю обжиту територію від кордонів до Далекого Сходу, і одна із найбільших у світі централізовано керованих энергообъединений.

З розпадом СРСР електроенергетика зазнала серйозні зміни у організаційну структуру управління електроенергетикою. За підсумками акціонування підприємств нашої галузі було створено єдина холдингова компанія, куди входять РАТ «ЄЕС Росії «і 72 регіональні енергопостачальні компанії (АО-энерго). Її створення сприяло підтримці інтеграції країни й соціальної підтримки населення за умов економічної кризи і дозволило забезпечити досить надійне постачання країни електричної і тепловою енергією. У цьому поруч із регіональними ринками електроенергії, обслуживаемыми відповідними АО-энерго, створили Федеральний оптовий ринок (ФОРЭМ), готовий до міжрегіональної торгівлі электроэнергией.

Технічний рівень кваліфікації і технічний стан більшості підприємств та ПЕК не відповідають до сучасного рівня, часом відповідають вимогам безпеки і охорони навколишнього середовища, стають критичними. Основні фонди галузей ПЕК вже мають сильний знос і великий вік, що з високої капіталомісткості та інвестиційної інерційності комплексу створює величезну загрозу енергетичній безпеці країни. Зокрема знос основних фондів енергетики сьогодні становить близько 60%.

З 1990 р. встановлена на з 213,3*106 кВт зросла лише до 214,1*106 кВт. Падіння виробництва електроенергії становило з 1082,1*109 кВт*ч 1990 р. до 827*109 кВт*ч 1998;го г.

Науково-технічна політика РАТ «ЄЕС Росії» орієнтована для підвищення ефективності виробництва, створення для сталого розвитку енергосистем та підтримка енергетичної безопасности.

Стратегічним пріоритетом галузевих тематичних програм є розробка нових видів устаткування та технологій електроенергетичної галузі ХХI століття. Найважливішим подією 1999 р. вважатимуться схвалене Міннауки Росії рішення про організацію галузевого позабюджетного фонду НДДКР в РАТ «ЄЕС Росії». У 2000р. формування фонду НДДКР у межах РАТ «ЄЕС Росії» завершиться і це дозволить прискорити просування новітніх розробок, необхідних електроенергетиці России.

Серійне виробництво газотурбінних агрегатів великої потужності - техніки світового рівня — відкриє шлях до істотного відновлення старіючих виробничих потужностей. Найбільші успіхи були досягнуті у освоєнні газотурбінного агрегату великий мощности-110 МВт. Успішно завершено 1-ша стадія заводських випробувань 1-го зразка, 2000 р. 2- і його зразок буде установлено в Іванівській ГРЭС.

Тривають дослідження, у рамках федеральної цільової програми «Паливо і енергія», серед завдань яка передбачає створення низки екологічно чистих й економічно ефективних технологій спалювання на ТЕС низькосортних видів твердого палива, і навіть нових технологій очищення димових газів котлів від забруднюючих речовин і утилізації золошлаковых відходів енергетичного производства.

У цьому плані особливе значення надається розвитку дослідницьких робіт, вкладених у створення вугільних енергоблоків потужністю 300−500 МВт, розрахованих працювати з суперкритическими параметрами пара. Світовий досвід показує, що з освоєння цих установок дозволяє на вугільних ТЕС без шкоди довкілля досягти значень ККД, порівнянні з показниками парогазових установок, працівників природному газі. Ці праці можуть бути прискорені у разі ухвалення рішення про спорудженні нової ТЕС такого типа.

У разі крайнього дефіциту коштів у інвестиційну і інноваційну діяльність Товариства, особливу увагу приділяють підвищенню надёжности, економічності та безпеки чинного парку енергоустановок і продовження його експлуатаційного ресурсу. Розглядаються можливості її збільшення частки безпаливних електростанцій у структурі генеруючих потужностей, техпереозброєння і винесла нове будівництво ТЕС з урахуванням використання передових технологій, і навіть оптимізація завантаження чинного оборудования.

У 1999;му р. тривало розвиток програми російсько-японського співробітництва у сфері модернізації ТЕС Росії. Основна мета здійснення програми — підвищення ефективності роботи ТЕС у сфері зменшення викидів у повітря діоксиду вуглецю і виконання обома країнами міжнародних зобов’язань, що випливають із Конвенції ООН зі зміни глобального климата.

Для оптимізації режимів роботи ЄЕС Росії, залучення у баланс дешевих потужностей електростанцій, що працюють у ізольованих районах, і зменшення втрат надходжень у період до 2005 р. намічається запровадити майже п’ять тис. км ліній електричних зв’язків напругою 500−1150 кВ і від. Спорудження В 500−1150 кВ «Сибирь-Урал-Центр» дозволить залучити до балансі ЄЕС Росії дешеву електроенергію сибірських электростанций.

Поруч із додаються зусилля з відновлення паралельної роботи энергообъединений у межах колишньої ЄЕС СРСР, ефективному їх функціонуванню на засадах, і навіть по інтеграції ЄЕС Росії із іншими енергетичними системами Євроазіатського континента.

Стан ПЕК багато чому визначається проблемами фінансовоекономічного характеру. Фінансова дестабілізація в галузях ПЕК через зростання неплатежів з боку споживачів продукції комплексу веде до зростання заборгованості підприємств нашої галузі у бюджети всіх деяких галузей і позабюджетні фонди. При підвищенні дебіторську заборгованість ПЕК втрачає можливість фінансування інвестицій, що стає особливо гостро відчутним за умов старіння і високу зношеність основних фондів, що призводять до некомпенсируемому выбытию виробничих потужностей та навіть неможливості простого воспроизводства.

Зниження дохідності бюджету є ще одне загрозу безпеці як енергетичної, і економічної. Неплатежі підприємств ставляться практично до всіх видів їх зобов’язань, зокрема й у бюджети всіх рівнів. Це спричиняє зростанню заборгованості споживачів бюджетних установ за отримані енергоресурси. Криза платежів та послаблення платоспроможного попиту споживачів призводить до того, що вони оплачують лише половини яка поставляється їм энергии.

Попри наявні труднощі й негативні явища у топливноенергетичному комплексі ПЕК у цілому справляється з завданнями на поставку паливних і енергетичних ресурсів підприємствам, і населенню країни. ПЕК продовжує залишатися стабілізуючим фактом економіки. Слід зазначити, що у ПЕК неплатежі покупців продукції комплексу у 1,5 разу перевищують борг ПЕКу постачальникам, цим підприємства ПЕКу є кредиторами окремих галузей экономики.

Останніми роками енергоємність валового внутрішнього продукту збільшилася на 15−16%, електроємність — на 30−32%. Сьогодні підвищення ефективність використання енергії - непросто засіб зниження витрат, а найважливіший важіль зростання економіки. Відповідно до Федеральної цільової Програмою «Енергозбереження Росії» у період 1998;2005гг має бути зекономлено 285−370 млрд. кВтч електричний і 340−425 млн. Гкал теплової енергії, 205−275 млн.тут.

Суттєвий внесок у досягнення поставленої мети може зробити електроенергетика. Зниження ефективності роботи галузі стало чітко виявлятися останніми роками зростанням комерційних втрат енергії (збільшилися на 9−11 млрд. кВт*ч), погіршення завантаження устаткування, збільшення кількості персоналу у галузі, падіння конкурентоспроможності підприємств електроенергетики (1997 року введення потужностей у незалежних виробників на 120 МВт перевищили введення в отрасли).

У є тенденція поглиблення проблеми, чому сприятиме старіння устаткування (до 2005 року виробить свій ресурс близько сорока% до 2010 року — 55% діючих потужностей), зниження обсягів продажів і ефективності інвестицій у електроенергетику (за 1991;97гг. обсяг інвестицій у порівняних цінах знизився в 6 раз, а удільні капвкладення на одиницю впроваджуються потужностей зросли втричі), проблема неплатежей.

У умовах найважливішим є підвищення ефективності електроенергетики при мінімізації витрат за її функціонування та розвитку. Одне з способів її вирішення — розробка Програми енергозбереження як системи заходів для підвищення ефективність використання палива й енергії у галузі та зниження їх потерь.

Підвищення енергоефективності електроенергетики вимагає комплексного рішення економічних, організаційних і технічних завдань і нерозривно пов’язане з підвищенням загальної ефективності роботи функціонування та розвитку отрасли.

Стратегічними економічними і організаційними завданнями є такі: > Рішення проблеми неплатежів й забезпечення відповідності тарифів реальним затратам виробництво та транспорт енергії і його реальної споживчої цінності (забезпечує дієві стимули до енергозбереження як в споживачів, і у галузі), > Нормалізація інвестиційного клімату (забезпечення «прозорості» АТ енергетики, формування механізму забезпечення гарантії повернути інвестиції) щодо залучення зовнішніх джерел інвестицій, > Створення механізму стимулювання енергоефективності в отрасли.

(комплекс економічних, організаційних і адміністративних заходів, які забезпечують виявлення резервів зростання енергоефективності та його реалізації), > Розширення використання можливостей управління попитом (управління режимами, енергозбереження в споживачів й у будівництві незалежні джерела енергії такою мірою, у якій це комусь вигідно АТенерго), > Створення системи фінансування енергозбереження з урахуванням використання усіх можливих джерел коштів. Вирішення перелічених економічних пріоритетів і організаційних завдань дозволить реалізувати що у енергетиці резерви зростання энергоэффективности.

Стратегічними завданнями у сфері енергозберігаючої технічної політики у виробництві й транспорті електричної й теплової енергії являются:

> Підвищення технічного рівня електроенергетики (проведення ефективного техпереоснащення та реконструкції які б виробляли ресурс діючих електростанцій і будівництво нових з урахуванням сучасних технологій) (потенціал економії палива — 20−25 млн. туп на год),.

> Розвиток електричних мереж для оптимального завантаження найбільш економічного устаткування й зниження втрат на транспорт електроенергії (потенціал економії палива й енергії - 7−8 млн. туп на год),.

> Розвиток теплофикации (збільшення комбінованого виробництва електричної й теплової енергії й у створенні теплофікаційних систем на сучасної схемної і технологічного основі) (потенціал економії палива — 10 млн. туп на год),.

> Витіснення органічного палива шляхом збільшення частки енергетичному балансі ГЕС і для нетрадиційних джерел энергии.

(потенціал економії палива — 7−8 млн. туп на год),.

> Зниження витрати енергії на технологічні потреби і матеріальних втрат при транспорті електричної й теплової енергії (потенціал економії палива й енергії - 8−9 млн. туп на год),.

> Підвищення економічності чинного устаткування) (потенціал економії палива — 20−25 млн. туп на год).

Теоретичний потенціал економії палива й енергії з допомогою реалізації перелічених стратегічних напрямів становить приблизно 70 млн. тут та може бути реалізований протягом 15−20 років, проте вимагає витрат у у сумі понад 380 млрд. руб у період (ціни січня 1998 р). Зниження витрат палива й енергії на 70 млн. тут забезпечує зниження паливної складової собівартості на 27% і запобігає викид у повітря близько 1 млн. т забруднюючих речовин, 8 млн. т золошлаковых відходів, 100 млн. т СО2.

Очікувані рівні потреби країни у електричної й теплової енергії може бути забезпечені з меншими витратами за умови значного застосування управління попитом споживачів. Стратегічними завданнями технічної політики у сфері управління попитом являются:

> Використання організаційних і технічних засобів управління електричними і тепловими навантаженнями (режимами) споживачів для оптимізації завантаження енергетичного устаткування, зменшення потреби у введенні пікових потужностей та купівлі пікової енергії з оптового рынка,.

> Оснащення споживачів лічильниками витрати електричної й теплової енергії зниження комерційних втрат энергии,.

> Участь будівництві незалежні джерела енергії підвищення режимів роботи енергетичного устаткування чи як альтернативи введення нових потужностей та мережному строительству,.

> Установка енергозберігаючого устаткування в споживачів для розвантаження перевантаженого енергетичного устаткування й сетей,.

> Участь реконструкції та створенні теплофікаційних систем новому схемної і технологічного основі для максимізації виробітку електроенергії в комбінованому циклі і збільшення комерційного відпустки тепла.

Теоретичний потенціал зниження електричної й теплової навантаження в споживачів з допомогою управління режимами становить приблизно 20%. Це означає зниження уведень пікових потужностей у перспективі щонайменше ніж 10% і економію інвестицій у розмірі 50−60 млрд. карбованців на цінах січня 1998 р (8−10 млрд. долларов).

Здійснення енергозберігаючих заходів в споживачів дозволяє знизити завантаження перевантажених мереж, і трансформаторів, зменшити обсяг інвестицій у розвиток електроенергетики і знизити інвестиційну складову у тарифі. Реалізація навіть 1/5 потенціалу електроі теплосбережения в споживачів (відповідно 20 млрд. кВтч і 40 млн. Гкал) знизить потреба у нових потужностях на 5−6%, що він відповідає економії інвестицій у розмірі 25−35 млрд. руб (4−6 млрд. долл).

Проте з урахуванням стану з відтворенням сировинної бази на нафтогазової промисловості, оціненим як критичне, і збереження економіки негативних тенденцій (високі податки, неплатежі, несприятливий інвестиційний клімат) слід розглядати варіант, коли енергозабезпечення країни може висунути під загрозу. Запобігання розвитку — як економічною проблемою, а й одну з найважливіших загальноекономічних й почасти політичних проблем. Забезпечення умов нарощування рівня виробництва й експорту енергетичних ресурсів у самому недалекому майбутньому є важливим державної завданням, від виконання якої заздрості швидкість і успішність виходу країни на траєкторію стійкого і більш якісного економічного роста.

У ПЕКу заплановано впровадити 20 технологій. Цілі - топливосбережение (електроенергетика), підвищення нафтовіддачі, інтенсифікація видобутку (нафтовидобуток), поглиблення переробки нафти та комплексність використання сировини (нафтопереробка), зниження екологічної навантаження (всі галузі), впровадження високопродуктивного устаткування (газова і вугільна), в хімічної та нафтохімічної промисловості - 39. Поліпшення якості продукції, адаптація номенклатури до ринкової кон’юнктури. Реалізація цих програм до 2005 р. скоротить загальне витрачання потребує матеріальних та топливноенергетичних ресурсів у промисловості, з урахуванням різних варіантів прогнозу, до 3,7−5%, а ВВП збільшиться на 3,5−4,7%.

Кризові явища погіршили становище інноваційної сфери як найменш конкурентоспроможного суб'єкта інвестиційного ринку. Так було в 1995;1996 рр. в паливної промисловості фінансові інвестиції перевищували інвестиції в технологічні інновації удванадцятеро т.д.

До 1998 р. частка інвестицій на технологічне переозброєння промисловості становить близько 6% від загальних обсягів інвестицій у основний капітал (у реалізації% - кошти предприятий).

Отже, інноваційна сфера промисловості окремо не змогла адаптуватися до різкого зменшення фінансування (зумовленого під час першого чергу недоліком власні кошти підприємств) і більш жорстких вимог, які висуваються ринком до інноваційної продукції. У результаті стався спад інноваційної діяльності практично переважають у всіх отраслях.

Структура витрат за інновації (по стадіям інноваційного циклу) показує, що підприємства приділяють основну увагу поточним потребам, спрямовуючи більш 60% цих коштів у технологічну підготовку виробництва і придбання устаткування. Перед НДДКР, які забезпечують наукові заділи інновацій, припадає менш як 17% загальних витрат. До негативних явищ слід віднести недостатню увагу до маркетинговим дослідженням (1,6% загальних витрат за інновації) і підготовці персоналу до роботи за новими технологіям (0,6%).

Орієнтація створення нових видів продукції і на технологій визначається конкурентної стратегією галузей. У хімічної та нафтохімічної, паливної промисловості, металургії, де головним чинником конкурентоспроможності стало зниження витрат виробництва та якості продукції, акцент робиться відновлення технологічної бази. У галузях, конкурентоспроможність яких пов’язане насамперед відновленням асортименту (наприклад, у легку промисловість), різко зросла частка витрат за продуктові инновации.

Основний чинник незадовільною конкурентоспроможності - високі витрати виробництва, у яких визначальними є матеріальні витрати. Отже, найважливіше економічне вплив інноваційної діяльності на конкурентоспроможність — технологічне відновлення підприємств з урахуванням ресурсозберігаючих технологій і підвищення якості випущеної їхній базі продукції з допомогою запровадження нових разработок.

Інноваційна політика галузей ПЕКу, котрим мало стоїть проблема подолання спросовых обмежень рахунок підвищення конкурентних якостей продукції, мусить бути орієнтована як і найближчими роками, і у віддаленій перспективі розширення масштабів застосування ресурсозберігаючих технологій, мінімізацію техногенного навантаження на навколишнє середовище і створення устаткування, підвищує надійність функціонування систем транспортування і збереження энергоносителей.

Масштаби і темпи технічного переоснащення виробництв загалом визначаються інвестиційними можливостями економіки. Проте що б значення має тут інноваційна діяльність конкретних підприємств. У багатьох інвестиційно насичених галузей (електроенергетика, нафтовидобувна і газова промисловість) їй не приділяють уваги (видатки технологічні інновації у яких становлять не менше 1% загальних інвестицій у основний капитал).

Усилившаяся останні роки сировинна орієнтація виробництва багато в чому обумовлена низькою конкурентоспроможністю переробних деяких галузей і свідчить про примітивізації структури народного господарства. Ця тенденція, своєю чергою, пов’язані з негативними структурними процесами в інвестиційної сфері. Виробничі інвестиції переважно направляють у ПЕК й частково в металургію (1997 р. — 41,8%, 1998 р. — 45,5%). Переробні галузі залишаються інвестиційно депресивними, за винятком зв’язку (телекомунікацій), де капіталовкладення ростуть головним чином з допомогою закордонних кредитів (складових приблизно 30% вкладених инвестиций).

Зміна ж самі тенденції вкрай утруднено через брак ефективного міжгалузевого переливу капіталу. Практично в усіх галузях переважає механізм самофінансування. У довгостроковому періоді навіть за низький рівень інвестування технологічних інновацій вплив технологічного потенціалу на структурні зрушення у сфері матеріального виробництва може вистачити значимым.

Інноваційна діяльність має здійснюватися відповідно до цілями середньостроковій програми соціально-економічного розвитку і бути ув’язана з логікою і етапами його реалізації. У першому етапі важливий орієнтир для підвищення цінової конкурентоспроможності товаровиробників на ринку, розширення випуску імпортозамісної продукції з допомогою раціональної завантаження устаткування й освоєння науково-технологічних напрацювань. Це дозволить направити інвестиційні ресурси не так на приріст потужностей, але в їх якісне відновлення. Найбільший ефект можливий за некапіталомістких галузях з швидким оборотом капіталу, високої бюджетної ефективністю і мінімальної вартістю створення нових робочих місць, таких, як харчова, легка, медична промисловість і машинобудування, випускають продукцію споживчого призначення. Через війну зміняться структурні диспропорції між сировинними і обробними виробництвами в користь останніх за збереження інерційної динаміки в топливно-сырьевом секторі та прискориться формування накопичень в обробній промышленности.

На наступний етап пріоритетами мають стати кардинальне відновлення виробничого апарату з урахуванням використання інноваційних технологій та її реалізації досвіду в прикладної науці, підвищення ефективності основний капітал, подальше на зміну структури товарного виробництва та розвиток інвестиційного машинобудування. Необхідний комплексний механізм активізації інноваційної роботи і підвищення її результативності, який передбачає концентрацію і цільову спрямованість ресурсів фінансування стратегічних розробок, залучення додаткові засоби (зокрема з допомогою позабюджетних джерел), гарантії, і страхування ризиків, формування ринку інноваційних проектів і адекватної йому інфраструктури, і навіть всебічне використання цінових, податкових і митних методів стимулювання випуску та її реалізації конкурентоспроможної продукции.

Державна підтримка великих, системних інновацій повинна здійснюватися у першу чергу через реалізацію цільових інноваційних програм, органічно пов’язаних зі середньостроковими перспективами розвитку реального сектори й соціально-економічними прогнозами.

ПОДІЛ 2. Характеристика запропонованих нововведень на аналізованому енергетичному предприятии.

Доведення чинного енергетичного устаткування до проектних ТЭП.

1. Впровадження скоєних систем шлакоудаления.

2. Модернізація устаткування котельних і турбінних установок.

3. заходи щодо підвищення ефективності теплоізоляції, зниженню втрат тепла з допомогою технічних і організаційних мероприятий.

ПОДІЛ 3.

Розрахунок приросту чистої дисконтированной прибыли.

за аналізований период.

При розрахунку чистого дисконтированного доходу (ЧДД) від нововведень капітальні витрати вкладаються у протягом першого року й починаючи з другого року аналізований об'єкт отримує додаткову прибуток. Загалом вигляді формула розрахунку ЧДД має вид:

ЧДД = [pic](Тt Эt — Иt — Kt) (1 + r/100)-t, крб. де: Т — обрій расчета,.

Тt — тариф, яким відпускається енергія на рік t,.

Эt — обсяг реалізованої енергії в натуральному вираженні рік t, кВт*ч, Иtсумарні витрати за t-ый рік, включаючи суму налогов,.

Кtкапітальні витрати на рік t, .r — номінальна банківська ставка,.

%. Обсяг реалізованої електроенергії у натуральному вираженні визначається по формуле:

Эt=Ny hy (1-kсн)(1-kпот), кВт. годин де: Ny — встановлена на, кВт*ч, hy — число годин використання встановленої потужності, год, kсн — коефіцієнт витрати за власні потреби, частки, kпот — коефіцієнт втрат електроенергії у електричних ланцюгах, доли.

Розрахунки наведені у табл.1 :

Таблиця 1 |Показник |Обознач|Номе|Годы | | |ение, |р | | | |од. |прое| | | |изм-я |кта | | | | |2 |6266,65|6491,64|6647,2|6806,6|6969,8|7136,9| | | | | | |8 |5 |4 |4 | | | |3 |6266,65|6450,64|6605,3|6763,6|6925,8|7091,8| | | | | | |0 |6 |2 |7 | |Поточні | І, 106|1 |4101,13|4049,13|4167,1|4288,5|4413,4|4542,0| |витрати |крб | | | |2 |3 |9 |9 | | | |2 |4101,13|3920,43|4034,6|4152,2|4273,2|4397,8| | | | | | |9 |7 |9 |3 | | | |3 |4101,13|4134,59|4255,0|4379,0|4506,6|4637,9| | | | | | |5 |2 |0 |0 | |Капітальні| До, 106|1 |7000,00| | | | | | |затраны |крб | | | | | | | | | | |2 |7400,00| | | | | | | | |3 |7200,00| | | | | | |Грошовий | Rt=Пт-|1 |-4834,4|2394,68|2431,1|2467,9|2504,9|2542,2| |потік |Від, 106| |9 | |9 |6 |9 |6 | | |крб | | | | | | | | | | |2 |-5234,4|2571,22|2612,6|2654,3|2696,5|2739,1| | | | |9 | |0 |8 |5 |1 | | | |3 |-5034,4|2316,05|2350,2|2384,6|2419,2|2453,9| | | | |9 | |5 |4 |2 |7 | |Коэф.дискон| r |1 |1,00 |0,91 |0,83 |0,75 |0,68 |0,62 | |тирования | | | | | | | | | | | |2 |1,00 |0,91 |0,83 |0,75 |0,68 |0,62 | | | |3 |1,00 |0,91 |0,83 |0,75 |0,68 |0,62 | |Дисконтиров| Rt*(1-|1 |-4834,4|2176,98|2009,2|1854,2|1710,9|1578,5| |анный |р)-t | |9 | |5 |2 |4 |5 | |ден.поток | | | | | | | | | | | |2 |-5234,4|2337,47|2159,1|1994,2|1841,7|1700,7| | | | |9 | |7 |7 |8 |7 | | | |3 |-5034,4|2105,50|1942,3|1791,6|1652,3|1523,7| | | | |9 | |5 |2 |6 |2 | |ЧДП | 106 |1 |4495,44| | | | | | | |крб | | | | | | | | | | |2 |4798,98| | | | | | | | |3 |3981,07| | | | | | |(Rt*(1-р)-t |1 |-4834,4|-2657,5|-648,2|1205,9|2916,9|4495,4| |, 106 крб | |9 |1 |6 |5 |0 |4 | | |2 |-5234,4|-2897,0|-737,8|1256,4|3098,2|4798,9| | | |9 |2 |5 |3 |1 |8 | | |3 |-5034,4|-2928,9|-986,6|804,99|2457,3|3981,0| | | |9 |9 |3 | |5 |7 | | | | | | | | | | | | | | | | |Ток1= |3,350 | | | | | | | | |Ток2= |3,370 | | | | | | | | |Ток3= |3,551 | | |.

ПОДІЛ 4.

Многокритериальный вибір пріоритетного напрями инновации.

У четвертому розділі ми проводимо експертизу науково-технічного розвитку в енергосистемі комплексу критеріїв — економічному, екологічному, соціальному. Підбираючи групу експертів у складі студентів своєї групи (5−7 людина), проводимо оцінку компетентності експертів у вирішенні питання соціальної й екологічної цінності альтернативних нововведень. І тому проводиться оцінка компетентності експертів силами самих експертів, включаючи самооцінку. У результаті мають отримати оценки:

1, якщо l-й експерт вважає s-ого експерта компетентним. Кls=.

0, інакше. Загальна ж оцінка компетентності експертів визначається по формуле:

[pic][pic], s=l, n |Оцінка компетентності групи експертів | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Экспер|Э1 |Э2 |Э3 |Э4 |Э5 |Ai |A | | |т | | | | | | | | | |Э1 |8 |8 |9 |4 |7 |7,2 |0,209 | | |Э2 |5 |4 |5 |7 |5 |5,2 |0,151 | | |Э3 |7 |6 |8 |8 |9 |7,6 |0,221 | | |Э4 |9 |7 |7 |6 |8 |7,4 |0,215 | | |Э5 |7 |8 |6 |9 |5 |7 |0,203 | | | | | | | | |34,4 | | |.

Aij — оцінка i-ого експерта j-ым экспертом.

N — число экспертов,.

А і - середня оценка,.

Aij = (Aij/ N.

А1 = (8+8+9+4+7)/5=7,2.

А2 = (5+4+5+7+5)/5=5,2.

А3 = (7+6+8+8+9)/5=7,6.

А4 = (9+7+7+6+8)/5=7,4.

А5 = (7+8+6+9+5)/5=7,0.

А — нормована оценка.

А = А і/(Ai.

А = 7,2/34,4=0,209.

А = 5,2/34,4=0,151.

А = 7,6/34,4=0,221.

А = 7,4/34,4=0,215.

А = 7,0/34,4=0,203.

Далі ми проводимо оцінку нововведень із соціального, екологічному і економічному критерію. Оцінка можна проводити в балах, шляхом ранжирування нововведень чи методом парних переваг. У нашій роботі ми приймати метод парних предпочтений.

Краще рішення то, можливо вибрано шляхом многокритериальной оцінки з урахуванням пріоритетності трьох використовуваних критеріїв: економічного, екологічного, социального.

Матриці парних порівнянь варіантів нововведень складаються по кожному із критеріїв. Елемент матриці парних порівнянь визначається по правилу: а максимизируемых критеріїв [pic], [pic].

1, якщо [pic] [pic] [pic].

[pic] =.

0, інакше. б) для минимизируемых критеріїв [pic], [pic].

1, якщо [pic] [pic] [pic].

[pic] =.

0, інакше. де r — номер критерію, i (j) — номер нововведений.

Оцінка нововведень із соціального критерию.

| |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |1 |0 |1 |Н1 |1 |1 |1 | |Н2 |1 |1 |1 |Н2 |0 |1 |1 | |Н3 |0 |0 |1 |Н3 |0 |0 |1 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |1 |0 |0 |Н1 |1 |0 |0 | |Н2 |1 |1 |1 |Н2 |1 |1 |0 | |Н3 |1 |0 |1 |Н3 |1 |1 |1 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | |Н1 |1 |0 |0 | | | | | |Н2 |1 |1 |0 | | | | | |Н3 |1 |1 |1 | | | | | | | | | | | | | |.

Оцінка нововведень із соціального критерию.

з урахуванням компетентності экспертов.

Sr = (Kl*Arl.

Arl — матриця подвигу порівнянь, l-ого експерта для r -того критерия.

Kl — коефіцієнт компетентності l-ого эксперта.

L — число экспертов,.

Sr — сумарна матриця для r -того критерия.

| |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |0,209 |0,000 |0,209 |Н1 |0,151 |0,151 |0,151 | |Н2 |0,209 |0,209 |0,209 |Н2 |0,000 |0,151 |0,151 | |Н3 |0,000 |0,000 |0,209 |Н3 |0,000 |0,000 |0,151 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |0,221 |0,000 |0,000 |Н1 |0,215 |0,000 |0,000 | |Н2 |0,221 |0,221 |0,221 |Н2 |0,215 |0,215 |0,000 | |Н3 |0,221 |0,000 |0,221 |Н3 |0,215 |0,215 |0,215 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | |Н1 |0,203 |0,000 |0,000 | | | | | |Н2 |0,203 |0,203 |0,000 | | | | | |Н3 |0,203 |0,203 |0,203 | | | | |.

На базі матриць парних порівнянь альтернативних нововведень по окремим критеріям розраховується сумарна матриця по формуле:

[pic] де k — число критериев.

Сумарна матриця | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |1,000 |0,151 |0,360 | |Н2 |0,849 |1,000 |0,581 | |Н3 |0,640 |0,419 |1,000 |.

З сумарною матриці визначається результуюча матрица:

1, якщо [pic].

[pic]=.

0, у протилежному случае.

У результуючої матриці підраховується сума елементів по рядкам, що є сумою балів за всі критеріям оценки.

Sijl елемент матриці Sr,.

Rr — результуюча матриця для r-ого критерію. | |Н1 |Н2 |Н3 |Бали |Ранги | |Н1 |1 |0 |0 |1 |3 | |Н2 |1 |1 |1 |3 |1 | |Н3 |1 |0 |1 |2 |2 |.

З цієї матриці видно, що найбільшим перевагою експерти при оцінці із соціального критерію набуло другого нововведение.

Оцінка нововведень по екологічному критерію | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |1 |0 |0 |Н1 |1 |0 |1 | |Н2 |1 |1 |1 |Н2 |0 |1 |0 | |Н3 |1 |0 |1 |Н3 |1 |1 |1 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |1 |0 |0 |Н1 |1 |0 |1 | |Н2 |1 |1 |0 |Н2 |1 |1 |1 | |Н3 |1 |0 |1 |Н3 |0 |0 |1 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | |Н1 |1 |1 |0 | | | | | |Н2 |0 |1 |1 | | | | | |Н3 |1 |0 |1 | | | | | | | | | |Оцінка нововведень із соціального критерію | |з урахуванням компетентності експертів. | | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |0,209 |0,000 |0,000 |Н1 |0,151 |0,000 |0,151 | |Н2 |0,209 |0,209 |0,209 |Н2 |0,000 |0,151 |0,000 | |Н3 |0,209 |0,000 |0,209 |Н3 |0,151 |0,151 |0,151 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |Н2 |Н3 | |Н1 |0,221 |0,000 |0,000 |Н1 |0,215 |0,000 |0,215 | |Н2 |0,221 |0,221 |0,000 |Н2 |0,215 |0,215 |0,215 | |Н3 |0,221 |0,000 |0,221 |Н3 |0,000 |0,000 |0,215 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | |Н1 |0,203 |0,203 |0,000 | | | | | |Н2 |0,000 |0,203 |0,203 | | | | | |Н3 |0,203 |0,000 |0,203 | | | | |.

Сумарна матриця | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | | |Н1 |1,000 |0,203 |0,366 | | | | | | |Н2 |0,645 |1,000 |0,628 | | | | | | |Н3 |0,785 |0,151 |1,000 | | | | | | | | | | | | | | | | |Результуючий вектор матриця | | |Н1 |Н2 |Н3 |Бали |Ранги | | | | |Н1 |1 |0 |0 |1 |3 | | | | |Н2 |1 |1 |1 |3 |1 | | | | |Н3 |1 |0 |1 |2 |2 | | | |.

З цієї матриці видно, що найбільшим перевагою експерти при оцінці по екологічному критерію набуло другого нововведение.

Матриця парних порівнянь по ЧДП.

(оцінка нововведень економічним критерію) |ЧДП |Н1 |Н2 |Н3 |Бали |Ранги | | | | | |4495,44 |4798,9|3981,07| | | | | | | | |8 | | | | | | | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | | |Н1 |1 |0 |0 |1 |3 | | | | |Н2 |1 |1 |1 |3 |1 | | | | |Н3 |0 |1 |1 |2 |2 | | | | | | | | | | | | | | |Сумарна матриця | | |Н1 |Н2 |Н3 | | | | | | |Н1 |3 |0 |0 | | | | | | |Н2 |3 |3 |3 | | | | | | |Н3 |2 |1 |3 | | | | | | | | | | | | | | | | |Результуючий вектор матриця | | |Н1 |Н2 |Н3 |Бали |Ранги | | | | |Н1 |1 |0 |0 |1 |3 | | | | |Н2 |1 |1 |1 |3 |1 | | | | |Н3 |1 |0 |1 |2 |2 | | | |.

Отже, в аналізованому прикладі кращим яляется нововведення № 2, котре набрало найбільшу баллов.

ПОДІЛ 5.

Факторний аналіз приросту прибыли.

від науково-технічного розвитку производства.

У п’ятому розділі проводиться факторний аналіз приросту прибутку, отриманої з допомогою науково-технічного розвитку производства.

Факторний аналіз прибутків і обсягу реалізації енергії слід засновувати на наведених нижче формулах.

Сумарна зміна прибыли:

[pic] П (= (24 643,2*106 кВтч*0,2634руб/кВтч — 24 383,8*106 кВтч*0,257руб/кВтч) -.

((24 643,2*106кВтч*0,257кг/кВтч*0,27руб/кгут+.

+22руб/кВтч*24 643,2*106 крб) -(0,32кг/кВтч*.

*24 383,8*106 кВтч*0,26руб/кгут+26руб/кВтч*24 383,8*106 кВтч)) = 225,14*106 руб.

Приріст прибутку з допомогою зміни обсягу реалізації і ресурсоотдачи визначається по формуле.

[pic].

Ін = (24 643,2*106 кВтч*0,257руб/кВтч-24 383,8*106 кВтч*0,257руб/кВтч) — ((24 643,2*106кВтч*0,257кг/кВтч *0,26руб/кгут+24 643,2*106 руб*26руб/кВтч).

-(0,32кг/кВтч*24 383,8*106 кВтч*0,26руб/кгут+.

+26руб/кВтч*24 383,8*106 кВтч)) = 66,908*106 руб.

Приріст обсягу реалізації енергії з допомогою зміни обсягу реалізації в натуральному выражении:

(Аэ = (Э1 Т0 — (Э0 Т0.

Аэ = (24 643,2*106 кВтч*0,257руб/кВтч ;

— 24 383,8*106 кВтч*0,257руб/кВтч) =66,666*106 руб.

Втрати (приріст) прибутку зміну тарифів на енергію та ціни ресурсов:

[pic],.

Пт =(24 643,2*106 кВтч*0,2634руб/кВтч-24 643,2*106 кВтч*0,257руб/кВтч) -.

((24 643,2*106кВтч*0,257кг/кВтч*0,27руб/кгут+.

+22руб/кВтч*24 643,2*106 крб) — (24 643,2*106кВтч*0,257кг/кВтч.

*0,26руб/кгут+24 643,2*106 руб*26руб/кВтч) = 158,232*106 руб.

Приріст (втрати) обсягу реалізації енергії зміну тарифов:

[pic],.

Ат =24 643,2*106 кВтч*0,2634руб/кВтч — 24 643,2*106 кВтч*0,257руб/кВтч =.

=158,333*106 крб де: Э0 (Э1) — реалізацію електроенергії у базовому (звітному) періоді в натуральному выражении,.

Т0 (Т1) — тариф на електроенергію в базовому (звітному) периоде,.

Z0 (Z1) — видатки ресурси в натуральному вираженні базовом.

(звітному) періоді (витрата топлива),.

Ц0 (Ц1) — ціна відповідного виду витрат ресурсу в базовом.

(звітному) періоді (ціна одиниці топлива).

ПОДІЛ 6.

Визначення окремих структурних елементів приросту чистий прибуток — складових екстенсивного, інтенсивному розвиткові, приросту прибутку з допомогою кон’юнктури рынка.

У шостому розділі курсового проекту визначаються окремі структурні елементи приросту прибутку з допомогою екстенсивних, інтенсивних чинників, а також приросту прибутку з допомогою кон’юнктури рынка.

Таблица.

Вихідні дані з оцінки рівня інтенсифікації енергосистеми з допомогою реалізації нововведення |№ п/п |Показники |Ум. |Роки | | | |позначення і | | | | |од. изм-я | | | | | |1 |2 | |1 |Встановлена мощность|Nу, 103 кВт |4500,00 |4500,00 | |2 |Кількість годин |Ну, час/год |6300,00 |6300,00 | | |використання | | | | | |встановленої потужності| | | | | | | | | | |3 |Коефіцієнт витрати |Ксн, % |6,00 |5,00 | | |э/э за власні | | | | | |потреби | | | | | | | | | | |4 |Коефіцієнт втрат надходжень у |Кпот, % |8,50 |8,50 | | |мережах | | | | |5 |Питома витрата |в, кг/кВтч |0,32 |0,30 | | |палива | | | | |6 |Ціна палива |Цт, руб/кгут |0,26 |0,27 | |7 |Питома заробітна |із, руб/кВт |26,00 |22,00 | | |плата | | | | |8 |Тариф на |коп/кВтч |257,00 |263,43 | | |електроенергію | | | | |9 |Питома вартість |ф, руб/кВт |3920,00 |4089,10 | | |фондів | | | | |10 |Середня норма |Рф, % |10,00 |10,00 | | |рентабельності | | | | | |виробничих | | | | | |фондів | | | | | | | | | |.

Для проведення розрахунків слід скористатися нижеприведенными розрахунковими формулами:

|Объем реалізації енергії на рік t в натуральному |Эt=Nу h (1 — | |вираженні: |Ксн)(1-Кпот) | |Обсяг реалізації енергії на рік t в вартісному |Цт= Эt Пе | |вираженні: | | |Недоліки виробництва енергії на рік t: |И1 = Эt Иt | |Удільні витрати виробництва енергії на рік t: |Иt = btСt + 3t | |Удільні витрати виробництва енергії при |Инов= bt+1Ct+Зt | |реалізації нововведення на рік t+1 у цінах t року: | | |Вартість основних та оборотних фондів на рік t: |Фt=Фоснt+Фобt | |Показа|Усл. позначення і од. изм-я |Роки | |тели | | | | | |1 |2 | |Эt |10*6 кВт*ч |24 383,835 |24 643,237| | | | |5 | |ВР |10*6 рубгод |6266,6456 |6491,6448| | | | |38 | |І «t |рубгод*кВт*ч |0,1 681 907 |0,1 590 873| | | | |73 | |І «новий |рубгод*кВт*ч |0,1 629 907 |- | |Иt |10*6 рубгод |4101,1339 |3920,4279| | | | |14 | |Фt=Фос|10*6 рубгод |18 522 |19 320,997| |нt+Фоб| | |5 | |t | | | | |Ф «| рубгод*кВт*ч |0,7 596 016 |0,7 840 283| | | | |77 | | | |dЭФнтр|10*6 рубгод |66,6 710 585 | |dЭФинт|10*6 рубгод |0,6 794 934 | |Кинт | |1,16103E-05 | |dЭФэкс|10*6 рубгод |66,60 310 916 | |т | | | |Кэкст | |0,1 138 023 | |dЭинт | |0,1 019 173 | |dЭэкст| |0,998 980 827 | |dЭФрын|10*6 рубгод |158,4 289 911 | |dЭФнтр|10*6 рубгод |66,6 710 585 | |dП |10*6 рубгод |225,1 000 496 | |dинт | |0,301 863 | |dэкст | |0,29 588 225 | |dрын | |0,703 815 887 | |dсум | |1 |.

Значимість оборотних фондів беруть у межах від 4% від величини Фосн. Результати підрахунків за даними формулам зведені в табл.

Таблиця. |Показник |Э1 |Э2 |И1 |И2 |Инов |Ф1 |Ф2 | |Розмірність |млн.кВтч |руб/кВтч |млн.руб | |Значення |24 383|24643,|0,16 819 |0,15 909|0,1629|18 533 |19 321 | | |, 8 |2 | | |9 | | |.

У розділі курсового проекту визначаються окремі структурні елементи приросту прибутку з допомогою екстенсивних, інтенсивних чинників, а також приросту прибутку з допомогою кон’юнктури ринку. Розрахунок приростів чистої прибутку за аналізований період проводиться у разі формуле.

[pic] де: Аt, Аt-1 — обсяг реалізованої продукції t-ом і (t-1) периоде,.

St, St-1 — собівартість одиниці енергії в t-ом і (t-1) периоде,.

Эt — обсяг реалізованої енергії в натуральному вираженні t-ом периоде,.

Фt, Фt-1 -виробничі фонди енергосистеми в t-ом і (t-1) периоде,.

[pic] = (1+ РПР) — коефіцієнт приведення з урахуванням чинника времени,.

[pic] Рk — середня галузева норма прибыли,.

[pic]РПР — норматив приведення затрат,.

[pic]Трозрахунковий період рівний 5-ти годам.

Розрахунок інтенсифікації виробництва, у електроенергетиці має власну специфіку. Вона у цьому, що виробничі колективи енергетичних підприємств що неспроможні повною мірою впливати на динаміку витрат і результатів виробництва, оскільки формування обсягу виробництва та прибутку визначається причинами, куди підприємства не можуть безпосередньо впливати. Ці причини такі: режим навантаження споживачів, структура споживачів електроенергії, структура енергобалансу енергосистем, гідрометеорологічні умови, рівень середнього тарифу відпустки енергії, введення потужностей, введення електричних сетей.

Вплив зазначених чинників може у значною мірою спричинити ефективність виробництва на енергопідприємствах і створити неправильне уявлення про внесок колективу, у підвищення інтенсифікації виробництва. У курсовому проекті розглядати проблеми інтенсифікації виробництва лише на рівні енергосистеми. Зниження суспільно-необхідних витрат праці (ОНЗТ) на одиницю готової продукції є показник підвищення ефективності виробництва. Щоб співаку визначити рівень інтенсифікації виробництва, необхідно виявити динаміку зазначених витрат за одиницю виробленої продукції базовому і звітному роках. Підвищення інтенсифікації виробництва виражається економією ОНЗТ на одиницю готової продукції в базовому і звітному годах.

Основним чинником інтенсифікації виробництва, у електроенергетиці стало зниження матеріаломісткості (витрат пального на одиницю продукції), собівартості, фондоємності і трудомісткості продукції. У цьому коли з зазначеним показниками відзначається різноспрямована динаміка, то такому разі сума показників відбиває динаміку зниження (перевитрати) сумарних витрат за одиницю виробленої продукции.

Слід зазначити, що абсолютна величина економії недостатньо повно відповідає рівню інтенсифікації виробництва. А, щоб більш достовірно визначити рівень інтенсифікації виробництва, необхідно розрахувати також відносну величину співвідношення ефекту від інтенсифікації до витрат, вызвавшими цей ефект, за аналізований період. Коефіцієнт інтенсифікації розраховується за формуле:

Кинт=(Эинт /(И2 +РфФ2).

Кинт = 67,943/(1590,87 +0,1*19 320) = 1,161.

Визначення рівня інтенсифікації виробництва, з приросту економії на одиницю готової продукції, має важливе методичне значення. Під гаслом інтенсифікації часто впроваджується нова техніка, вводяться також виробничі потужності, які знижують сумарні видатки одиницю готової продукції, а збільшують обсяг виробленої продукції. Якщо знову запроваджувані потужності, нова техніка не знижують сумарні видатки вироблену продукцію, то обсяги виробництва поповнюється колишньої організаційно-технічною основі виробництва, розширюються лише масштаби виробництва. Таке розширення виробництва можливо було б на основі традиційної техніки. Це означає, що у такі випадки виробництво розвивається экстенсивно.

Коефіцієнт екстенсивного розвитку розраховується за формуле.

Кэк = [pic]Ээк / (И2 + Рф Ф2).

Кэкс =66,603/(1590,87+0,1*19 320) = 0,0113.

Слід зазначити, що у реальної господарської практиці поруч із інтенсивними і екстенсивними чинниками розвитку (внутрішніми чинниками) діють також зовнішні ринкові чинники. Це зумовлює необхідність поділу доларів додаткового прибутку на ринкову і внутрішню складові. Останню можна трактувати як ефект від участі науковотехнічного розвитку. Який, своєю чергою, розкласти на додатковий прибуток з допомогою інтенсивному розвиткові і вносять додаткову прибуток з допомогою екстенсивного розвитку. Таке уточнення призводить до наступним розрахунковим формулам. Приріст економічного ефекту з допомогою інтенсивному розвиткові производства:

[pic] ЭФинт = [(И1 — Инов) — Рф (Ф2 — Ф1)]Э2 ,.

[pic]ЭФинт= (0,1682 — 0,163)24643,238- 0,1(0,784;

0,759)24643,238=0,0679 млн руб.

Рфинт=(И1 — Инов)/ (Ф2 — Ф1)=(0,1682−0,163)/(0,784−0,759)=0,208 де Инов — питомі витрати при реалізації нововведення у цінах базового року. Приріст економічного ефекту з допомогою екстенсивного розвитку производства:

(ЭФэкс=Т1(Э2-Э1) — И1 (Э2 — Э1)-РфФ1(Э2-Э1) ,.

[pic] ЭФэкс= 0,257(24 643,238−24 383,8) — 0,1682*(24 643,238−24 383,8);

— 0,1*0,759*(24 643,238−24 383,8)= 66,603 млн руб.

Рфинт= (Т1-И1)/Ф1=(0,257−0,1682)/0,759=0,117 Додаткова прибуток, отримувана з допомогою ринкових чинників определяется.

[pic]ЭФрын = [(Т2 — Т1) — (И2 — Инов)]Э2.

(ЭФрын =(263,43−257)/1000*24 643,238-(0,1687;

0,1670)*24 643,238=158,429 млн руб. Додаткова прибуток з допомогою внутрішні чинники, тобто. відбиває науковотехнічне розвиток, визначається по формуле.

[pic] ЭФнтр=[pic]ЭФвнутр=Т1(Э2 — Э1)-(ИновЭ2 -И1Э1)-Рф (Ф2Э2-Ф1Э1).

=[pic]ЭФинт+[pic]ЭФэкст.

(ЭФнтр=0,26* (24 643,238−24 383,8)+(0,1682*24 383,8 -0,163*24 643,238) + 0,1*.

(0,76*24 383,8−0,784*24 643,238) = 66,671 млн руб.

Рф= (Т1(Э2 — Э1) — (ИновЭ2 -И1Э1))/(Ф2Э2-Ф1Э1)= (0,26* (24 643,238;

24 383,8)+(0,1682*24 383,8 -0,163*24 643,238))/ (0,784*24 643,238;

0,76*24 383,8)= =0,193.

Аналіз даної формули показує, що спільна ефект науково-технічного розвитку складається з основних джерел. Перший — зростання реалізації, другий — зниження витрат. У принципі так можливі такі ситуації, коли відбувається зростання обсягу виробництва та немає економії на витратах. Чи, навпаки, обсяги виробництва рівні й є економія витрат виробництва. Але такі можливі і такі ситуації, коли приріст ефекту від науковотехнічного розвитку складається як алгебраїчна сума ефектів з зазначених двох источников.

Важливе значення має тут визначення частки інтенсифікації у процесі розвитку. Йдеться про опредении тієї частини вчених у загальному обсязі приросту прибутку, що утворюється не збільшенням обсягу виробництва, а це рівнозначно екстенсивному його розвитку, а зниженням сумарних витрат за одиницю готової продукції: dЭинт=[pic]ЭФинт/[pic]ЭФнтр

dЭинт=0,0679/66,671 = 0,001 Неважко розрахувати також частку загалом її обсязі, яка формується з допомогою екстенсивних чинників dЭэк= [pic]ЭФэк/[pic]ЭФнтр

dЭэкст= 66,603/66,671 = 0,999.

Розрахунок частки прибутку з допомогою інтенсифікації і завдяки екстенсивних чинників зростання має виняткового значення під управлінням науковотехнічним розвитком виробництва, у енергосистемах, галузі загалом. Йдеться про виявленні тенденцій розвитку електроенергетичного виробництва. Значення цієї проблеми особливо зростає у умовах формування ринку, коли зростання прибутку набуває важливого значення для самостійних підприємств (організацій). З погляду економіки загалом небайдуже, рахунок яких чинників відбувається зростання обсягу прибутку (інтенсивних чи екстенсивних). Збільшення прибутку можливо шляхом залучення додаткових матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, коли немає зниження сумарних витрат за одиницю готової продукції, тобто. розвиток виробництва йде екстенсивно. Але й у такий спосіб підприємства, можуть отримати додаткову прибуток, що має бути прийняте до уваги у процесі оцінки ефективності управління виробництвом, т.к. це дозволяє без інтенсифікації виробництва отримати додатковий приріст прибутку. Така тимчасова вигода може обернутися підприємств зниженням науковотехнічного рівня производства.

Для інтересів макроекономіки особливе значення має тут інтенсивний шлях розвитку, економія матеріальних, трудових, фінансових ресурсів на одиницю готової продукції, впровадження енергозберігаючих технологій, зниження частки ручної праці, матеріаломісткості, трудомісткості продукції. Бо загальна величина прибутку складається із трьох факторов:

(П= [pic]ЭФинт + [pic]ЭФэкс + [pic]ЭФрын = [pic]ЭФвнутр + [pic]ЭФрын,.

(П =0,0679+66,603+158,429=225,1 млн руб. можна визначити частку кожного із чинників загалом зміні прибутку: dинт = [pic]ЭФинт/(П, dэк = [pic]ЭФэк / (П, dрын =[pic]ЭФрын / (П. dинт =0,0679/225,1=0,0003, dэкст=66,603/225,1=0,2959, dрын=158,429/225,1.

=0,7038 Усе це має знайти свій відбиток у господарському механізмі управління отраслью.

Графічне уявлення отриманих результатів наведено на наступній діаграмі: [pic].

ПОДІЛ 7.

Оцінка економічну ефективність інноваційного процесса.

У сьомому розділі курсового проекту необхідно розрахувати критерії ефективності обраного нововведення і аналіз чутливості цих критеріїв. Послідовність проведення розрахунків й їх особливості продекламовано на чисельній прикладі по шагам.

Крок 1. Визначити чистий дисконтированный дохід (ЧДД).

Для визначення ЧДД що необхідно дати відсоток дисконтування r, використовуючи формулу: r = банківська ставка + рівень інфляції + рівень ризику проекту Прийняті розрахунку вихідні дані: банківська ставка 10% річних, рівень інфляції: 2% на рік, премія за ризик: 8%: r = (10%+2%+8%)/100% = 0,2 Розрахунок чистого дисконтированного доходу приведено у наступній таблиці: |t |Выручка|Суммарны|Кап. |(1+0,2)|Дисконт|Дисконт|Rt*(1+0|ЧДД | | |Эt*Т |е |Затраты|-t |ір. |ір. |, 2)-t | | | | |издержки|Кt | |Притоки|Оттоки | | | | | |Иt | | |Пt |Оt | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 | |0 |6,267 |4,101 |7,400 |1,000 |6,267 |11,501 |-5,234 |-5,234| |1 |6,492 |3,920 |- |0,833 |5,410 |3,267 |2,143 |-3,092| |2 |6,647 |4,035 |- |0,694 |4,616 |2,802 |1,814 |-1,278| |3 |6,807 |4,152 |- |0,579 |3,939 |2,403 |1,536 |0,259 | |4 |6,970 |4,273 |- |0,482 |3,361 |2,061 |1,300 |1,559 | |5 |7,137 |4,398 |- |0,402 |2,868 |1,767 |1,101 |2,660 | |Сума |- |- |7,400 |- |26,461 |23,801 |2,660 |2,660 |.

Таким чином, ЧДД при розрахунку обрії T=6 років одно 2660*106 крб., тобто. більше нуля. На діаграмі показано зміна ЧДД за літами реалізації проекту. [pic].

Крок 2. Визначити внутрішню норму дохідності (ВНД).

Для визначення ВНД необхідно з’ясувати, при який величині коефіцієнта дисконтування проект на заданому обрії розрахунку буде безубыточен. Якщо вона нижчий рівня точки беззбитковості, то проект неэфективен. Крапка ВНД перебуває в перетині графіка зміни ЧДДт з віссю абсцис, тобто. коли ЧДДт= 0.

Для цього він необхідно провести послідовність розрахунків величини ЧДД за зміни коефіцієнта дисконтування r з заданим кроком. Так було в аналізованому прикладі величина r змінювалася від 0,2 до отримання ЧДДт < 0 з кроком приблизно 0,05 (5%). Результати розрахунку наведені у нижчевикладених таблицях і рисунке.

|t |Выручка|Суммарны|Кап. |(1+0,3)|Дисконт|Дисконт|Rt*(1+0|ЧДД | | |Эt*Т |е |Затраты|-t |ір. |ір. |, 3)-t | | | | |издержки|Кt | |Притоки|Оттоки | | | | | |Иt | | |Пt |Оt | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 | |0 |6,267 |4,101 |7,400 |1,000 |6,267 |11,501 |-5,234 |-5,234| |1 |6,492 |3,920 |- |0,769 |4,994 |3,016 |1,978 |-3,257| |2 |6,647 |4,035 |- |0,592 |3,933 |2,387 |1,546 |-1,711| |3 |6,807 |4,152 |- |0,455 |3,098 |1,890 |1,208 |-0,503| |4 |6,970 |4,273 |- |0,350 |2,440 |1,496 |0,944 |0,442 | |5 |7,137 |4,398 |- |0,269 |1,922 |1,184 |0,738 |1,179 | |Сума |- |- |7,400 |- |22,654 |21,475 |1,179 |1,179 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |t |Выручка|Суммарны|Кап. |(1+0,4)|Дисконт|Дисконт|Rt*(1+0|ЧДД | | |Эt*Т |е |Затраты|-t |ір. |ір. |, 4)-t | | | | |издержки|Кt | |Притоки|Оттоки | | | | | |Иt | | |Пt |Оt | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 | |0 |6,267 |4,101 |7,400 |1,000 |6,267 |11,501 |-5,234 |-5,234| |1 |6,492 |3,920 |- |0,714 |4,637 |2,800 |1,837 |-3,398| |2 |6,647 |4,035 |- |0,510 |3,391 |2,059 |1,333 |-2,065| |3 |6,807 |4,152 |- |0,364 |2,481 |1,513 |0,967 |-1,098| |4 |6,970 |4,273 |- |0,260 |1,814 |1,112 |0,702 |-0,396| |5 |7,137 |4,398 |- |0,186 |1,327 |0,818 |0,509 |0,114 | |Сума |- |- |7,400 |- |19,917 |19,803 |0,114 |0,114 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |t |Выручка|Суммарны|Кап. |(1+0,5)|Дисконт|Дисконт|Rt*(1+0|ЧДД | | |Эt*Т |е |Затраты|-t |ір. |ір. |, 2)-t | | | | |издержки|Кt | |Притоки|Оттоки | | | | | |Иt | | |Пt |Оt | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 | |0 |6,267 |4,101 |7,400 |1,000 |6,267 |11,501 |-5,234 |-5,234| |1 |6,492 |3,920 |- |0,667 |4,328 |2,614 |1,714 |-3,520| |2 |6,647 |4,035 |- |0,444 |2,954 |1,793 |1,161 |-2,359| |3 |6,807 |4,152 |- |0,296 |2,017 |1,230 |0,786 |-1,573| |4 |6,970 |4,273 |- |0,198 |1,377 |0,844 |0,533 |-1,040| |5 |7,137 |4,398 |- |0,132 |0,940 |0,579 |0,361 |-0,679| |Сума |- |- |7,400 |- |17,882 |18,561 |-0,679 |-0,679|.

[pic].

З графіка слід, що з ВНД близько 41,5% буде отримана величина ЧДД рівна нулю. Отже, ВНД значно перевищує величину коефіцієнта дисконтування, прийняту у проекті (20%). У результаті вважатимуться даний проект безубыточным.

Крок 3. Визначення терміну окупності і індексу дохідності проекта.

Термін окупності проекту (Струм) визначається за такою формуле:

Струм = t — ЧДД / (ЧДДt+1- ЧДДt), де: t — останній рік, коли ЧДДt < 0, у своїй ЧДДt+1 > 0. Струм =3 — (-737,85*106 крб) / (1256,43*106 руб-737,85*106 крб) =3,37 року Індекс дохідності (ІД) проекту визначається по формуле:

ИД=дисконтированный доход/дисконтированные витрати =.

=26 461*106 руб/23 801*106 крб =1,112*106 руб Поскольку ІД >1, те й за цим показником проект теж можна прийняти до реализации.

Крок 4. Оцінка чутливість проблеми та стійкості проекта.

Під чутливістю проекту розуміються мінімальні значення його показників, у яких зберігається ефективність проекту, а під сталістю — збереження показників ефективності проекту на різних ситуаціях. Проект вважатимемо стійким, якщо відхиленні показників проекту (капітальні вкладення, обсяг продажу, поточні витрати й макроекономічні чинники) на 10% у бік, зберігається умова ЧДД > 0.

Таблиця 5.

Зміна ЧДД при зменшенні обсягу реалізації енергії |Показники |Зменшення реалізації енергії | | |0% |2% |10% |15% | |Обсяг реализации|26,461 |25,932 |23,815 |23,339 | |Поточні издержки|16,401 |16,401 |16,401 |16,401 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |2,131 |0,014 |-0,463 |.

[pic].

З аналізу наведених вище даних слід, що навіть за зменшенні обсягу продажу на 10% ЧДД >0. Проект вважатимуться стійким до показника обсягу продажу, бо за зменшенні обсягу продажу на 10% ЧДД = 14 млн руб.

Оцінимо тепер дозволене збільшення величини капітальних видатків. Результати розрахунку зміни ЧДД зі збільшенням величини капітальних видатків представлені на рис.

|Показатели |Збільшення величини кап. витрат | | |0% |10% |20% |30% |40% | |Обсяг реализации|26,461 |26,461 |26,461 |26,461 |26,461 | |Поточні издержки|16,401 |16,401 |16,401 |16,401 |16,401 | |Кап. Витрати |7,400 |8,140 |8,880 |9,620 |10,360 | |ЧДД |2,660 |1,920 |1,180 |0,440 |-0,300 |.

З даних слід, що дозволене збільшення капітальних витрат має не більше, ніж 35,95% (у своїй ЧДД = 0). У цій показнику проект вважатимуться стійким зміну капітальних видатків, оскільки за збільшення їх на 10% - ЧДД = 1880*106 крб. [pic].

Аналогічно можна оцінити стійкість проекту зміну поточних витрат. Результати підрахунків наведено на рис.

|Показатели |Збільшення величини поточних витрат | | |0% |5% |10% |15% |20% | |Обсяг реализации|26,461 |26,461 |26,461 |26,461 |26,461 | |Поточні издержки|16,401 |17,221 |18,041 |18,861 |19,681 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |1,840 |1,020 |0,200 |-0,620 |.

[pic].

З даних слід, що передвиборне збільшення поточних витрат має не більше, ніж 16,22% ЧДД [pic] 0. Проект вважатимуться стійким зміну поточних витрат, бо за збільшення їх на 10% ЧДД =1020 млн руб.

Оцінка чутливість проблеми та опірності зміни зовнішніх чинників полягає у дослідженні можливостей зміни значень банківської ставки і цьогорічної премії за ризик. Це дослідження проводять аналогічно проведеним вище расчетам.

|Показатели |Збільшення банківської ставки | | |10% |20% |30% |40% | |Обсяг реализации|26,461 |22,654 |19,917 |17,882 | |Поточні издержки|16,401 |14,075 |12,403 |11,161 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |1,179 |0,114 |-0,679 |.

[pic].

З даних слід, що банківська ставка мусить бути не більш як 31,5% (ЧДД = 0). Проект вважатимуться стійким зміну банківської ставки, бо за банківської ставці =20% ЧДД =1179 млн руб.

|Показатели |Збільшення премії за ризик | | |8% |10% |20% |30% | |Обсяг реализации|26,461 |22,036 |19,462 |17,538 | |Поточні издержки|16,401 |13,697 |12,126 |10,952 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |0,939 |-0,063 |-0,813 |.

[pic] З даних слід, що премія за ризик мусить бути лише 19,55% (ЧДД = 0). Проект вважатимуться стійким зміну премії за ризик, бо за премії за ризик= 10% ЧДД =939 млн руб.

|Показатели |Зменшення тарифу | | |0% |10% |20% |30% | |Обсяг реализации|26,461 |23,815 |21,169 |18,523 | |Поточні издержки|16,401 |16,401 |16,401 |16,401 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |0,014 |-2,632 |-5,278 |.

[pic].

З даних слід, що зниження тарифу повинно бути більш як 10,05% (ЧДД = 0). Проект вважатимуться стійким зміну тарифу, бо за тарифі =10% ЧДД =14 млн руб.

|Показатели |Збільшення ціни палива | | |0% |10% |20% |30% |40% | |Обсяг реализации|26,461 |26,461 |26,461 |26,461 |26,461 | |Поточні издержки|16,401 |17,225 |18,049 |18,873 |19,697 | |Кап. Витрати |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 |7,400 | |ЧДД |2,660 |1,836 |1,012 |0,188 |-0,636 |.

[pic].

З даних слід, що ціна палива слід збільшити лише на 32,45% (ЧДД = 0). Проект вважатимуться стійким зміну ціни на всі паливо, бо за збільшенні ціни на всі паливо на 10% ЧДД =1836 млн руб.

По результатам проведеного цьому розділі експертизи проекту складена зведена таблиця даних по чутливість проблеми та стійкості проекта:

|Показатели |Базовое|Чувствительность|10%-я стійкість | | |значени|(предельное |(стійкий чи | | |е |зміна), % |хисткий проект) | |Обсяг реалізації, |26,461 |10,05 |Стійкий | |млрд.руб/год | | | | |Капітальні витрати, |7,400 |35,95 |Стійкий | |млрд.руб. | | | | |Поточні витрати, |16,401 |16,22 |Стійкий | |млрд.руб/год | | | | |Банківська ставка в |10 |31,5 |Стійкий | |місяць, % | | | | |Ризик, % |8 |19,55 |Стійкий | |Тариф, руб/кВт | |10,05 |Стійкий | |Ціна на паливо, руб/кг | |32,45 |Стійкий |.

ВЫВОД.

У запровадження я обосновываю актуальність проблеми інноваційної діяльність у сучасних умовах. Розглядаю питання, пов’язані з економічної політикою, яку проводять у країні. Слід зазначити важливість проблеми підвищення ефективності інноваційної політики в стране.

У першому його розділі «Сучасне стан виробничого апарату і значення інноваційної політики у сучасних умовах «я розглядаю наскільки гостра питання технічного переоснащення, підвищення темпів введення потужностей у галузі. Підкреслюю можливість й необхідність залучення іноземних інвестицій у розвиток електроенергетичного виробництва. Я обосновываю значення підвищення ефективності науковотехнічного розвитку, необхідність інтенсифікації наукової діяльності, підвищення ефективності виробництва з допомогою нововведень як у виробничому, і у соціально-економічної системах управления.

Суть третього розділу в мене зводиться для пошуку і опису нововведень, які можна використовуватимуться отримання додаткового прибутку на аналізованому енергетичному предприятии.

У четвертому розділі я розраховую приріст чистої дисконтированной прибутку за аналізований период.

У четвертому розділі ми проводимо експертизу науково-технічного розвитку в енергосистемі комплексу критеріїв — економічному, екологічному, соціальному. Підбираючи групу експертів з числа студентів своєї групи (5−7 людина), проводимо оцінку компетентності експертів у вирішенні питання соціальної й екологічної цінності альтернативних нововведень. І тому проводиться оцінка компетентності експертів силами самих експертів, включаючи самооцінку. Далі ми проводимо оцінку нововведень із соціального, екологічному і економічному критерію. Оцінка можна проводити в балах, шляхом ранжирування нововведень чи методом парних переваг. У нашій роботі ми приймати метод парних предпочтений.

На цьому розділу видно, що найбільшим перевагою експерти при оцінці із соціального критерію набуло другого нововведение.

У п’ятому розділі проводиться факторний аналіз приросту прибутку, отриманої з допомогою науково-технічного розвитку производства.

У шостому розділі курсового проекту визначаються окремі структурні елементи приросту прибутку з допомогою екстенсивних, інтенсивних чинників, а також приросту прибутку з допомогою кон’юнктури ринку. У нашій роботі ринковий чинник має максимальне значение.

У сьомому розділі курсового проекту я розраховую критерії ефективності обраного нововведення і виконую аналіз чутливості цих критеріїв. З нього видно, що це проект нововведення є стійким за всі критеріїв оцінки. У зв’язку з цим, його проведення є целесообразным.

1. Методичні вказівки до курсовому проектування по дисциплине.

" Інноваційний менеджмент «/Сост.: А. А. Зарнадзе, И. Ю. Новоселова. ГУУ,.

2000 г.

2. Інноваційний менеджмент. Довідкове посібник/ під ред. П. Н. Завлина,.

А.К.Казанцева, Л. Э. Миндели.- Санкт-Петербург, 1997.

3. Ольховський РР., Тумановский О. Г. Перспективи вдосконалення теплових електростанцій // Електричні станції, № 1 2000 г.

4. Юнь Про., Борисов У. Інноваційна діяльність у промисловості //.

Економіст, № 9 1999 г.

5. Дагаєв А. Важелі інноваційного зростання // Проблеми теорії та практики управління, № 5 2000 г.

6. «Електричні станції» № 5 2000 г.

7. «Енергія» № 8 2000 г.

8. «Електричні станції» № 1 2000 г.

9. http: internet 10. http: internet.