Загальна характеристика оціночних показників діяльності підприємств
З цього приводу Генрі Форд писав: «Успіх у виробництві залежить винятково від мистецтва виробника служити споживачеві, пропонуючи те, що йому подобається. Йому можна догодити вищою якістю і низькими цінами. І той, хто зможе дати споживачу кращу якість за низькими цінами, неодмінно стане на чолі індустрії — незалежно, які товари він випускає. Одностороннє орієнтування на ціни замість працювати без… Читати ще >
Загальна характеристика оціночних показників діяльності підприємств (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Загальна характеристика оціночних показників діяльності підприємств.
Кризовий стан української економіки, що охопив усі галузі в період з кінця 80-х до другої половини 90-х років минулого століття, був викликаний не тільки розладом господарських зв’язків після розпаду Радянського Союзу, а й наростаючою негативною тенденцією спаду ефективності виробництва ще радянської економіки. Це виражалося у стійкому зниженні обсягів виробництва, постачань продукції, падінні фондота матеріаловіддачі. Продуктивність праці підвищувалося переважно за рахунок цінових факторів.
Вихід із кризової ситуації багато в чому залежить від вирішення проблем підвищення ефективності виробництва в умовах ринкових відносин, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого потенціалу підприємств, економії усіх видів ресурсів, структурної перебудови як в окремих галузях економіки, так і в усьому народному господарстві. Після фінансової кризи 1998 р. намітилася тенденція до збільшення українського внутрішнього валового продукту (ВВП), що триває дотепер.
Перехід підприємств на роботу в умовах ринкових відносин потребує удосконалювання господарського механізму, цінової політики. Тому дослідження ефективності виробництва потребує комплексного підходу. Підвищення ефективності виробництва розглядається у двох основних аспектах:
• дослідження закономірностей розвитку окремих її напрямів;
• комплексний аналіз тенденцій зміни ефективності виробництва загалом під впливом найсуттєвіших факторів.
В умовах ринкових відносин кожне підприємство самостійно виробляє власну економічну стратегію поводження на ринку. Важливу роль при цьому відіграють різні аспекти управління — менеджмент і маркетинг. На наш погляд, основними функціями менеджменту є:
• розробка прогнозу і стратегічного плану розвитку підприємства;
• реалізація планів досягнення наміченої економічної ефективності виробництва.
Ці дві функції менеджменту на підприємстві є ключовими. Оскільки першочергове завдання ринкових відносин — підвищення ефективності виробництва, то вирішення цього питання дасть змогу припинити негативні тенденції скорочення обсягу виробництва і зниження якісних показників роботи, стабілізувати економіку підприємств.
У сучасних умовах перед керівниками і фахівцями підприємств різних галузей промисловості постала гостра проблема одержання фундаментальних знань у галузі менеджменту. Цю проблему можна зокрема вирішити, вивчаючи праці основоположників менеджменту. Теорію і практику управління створили класики менеджменту: Ф. Тейлор, А. Файоль, Г. Форд. Вони заклали основи наукового управління підприємствами, що дало змогу західним країнам значно збільшити продуктивність праці, врегулювати відносини підприємців з працівниками тощо.
Так, Ф. Тейлор писав: «Наукова організація управління не передбачає як свою необхідну передумову жодного великого винаходу або відкриття нових і вражаючих фактів. Вона передбачає лише певну нову комбінацію елементів, якої колись не існувало: тобто таке збирання, аналіз, групування і класифікацію уже відомих даних у нові закони і правила, що ці колишні розрізнені знання організовуються в нову чітко побудовану науку» .
Фундамент здорової економіки — забезпечення ринку необхідною продукцією і товарами.
З цього приводу Генрі Форд писав: «Успіх у виробництві залежить винятково від мистецтва виробника служити споживачеві, пропонуючи те, що йому подобається. Йому можна догодити вищою якістю і низькими цінами. І той, хто зможе дати споживачу кращу якість за низькими цінами, неодмінно стане на чолі індустрії - незалежно, які товари він випускає. Одностороннє орієнтування на ціни замість працювати без помилок характеризує той тип людей, які не мають права вести справи, бути власниками засобів виробництва» .
Багатство нації, добробут народу залежать не від кількості грошей, а від кількості і якості матеріальних благ, тобто — від ефективності функціонування виробничої сфери.
У нормальній економіці збільшення грошових доходів відбувається паралельно із збільшенням обсягів продукції і відповідно до нього. В умовах економічної кризи збільшення обсягу грошової маси супроводжується скороченням обсягу виробленої продукції. А для споживача необхідно виробляти більше продукції високої якості, знижувати її вартість за рахунок скорочення матеріальних і трудових витрат на виробництво.
Основним інструментом здійснення цього положення в ринковій економіці є ціна реалізації. Ціни повинні стимулювати підвищення ефективності виробництва і визначатися її рівнем.
У системі ринкового механізму під ефективністю виробництва треба розуміти віддачу від витрат праці і виробничих ресурсів. Економічна ефективність — це відношення ефекту (результату) виробництва до джерел, факторів, коштів, що брали участь у створенні продукту. Економічна ефективність переважно вимірюється за допомогою вартісних показників, про що буде сказано далі. При цьому варто враховувати ту важливу обставину, що в умовах ринкової економіки на будь-який вартісний показник ефективності істотно впливає динаміка цін.
Нестабільність цін, зумовлюється тим, що нині у країні функціонує економіка перехідного періоду, коли ринкові відносини ще не діють на повну силу, розвинений ринок з його ефективною мотивацією праці тільки формується, здорова конкуренція перебуває в початковому стані. В таких умовах об'єктивний ринковий механізм орієнтування підприємств на підвищення рентабельності й ефективності поки що діє не в усіх галузях народного господарства.
В умовах ринкових відносин до оцінки діяльності підприємства висуваються нові підвищені вимоги. Раніш аналіз зводився переважно до оцінки ступеня виконання плану. Але тепер, коли планові показники вилучені зі статистичної звітності, а завдання підвищення ефективності виробництва вирішує ринковий механізм, змінюються мета і характер аналізу. У цьому зв’язку посилюється роль служби управління (менеджменту) на підприємстві. У ринковій економіці діяльність працівників служб управління — менеджерів — повинна бути націлена на зріст ефективності виробництва. Так, управління працею повинно сприяти збільшенню обсягів виробництва і прибутку.
Пропонований навчальний посібник ставить завдання звернути увагу на ті зміни, що відбуваються в перехідний період до ринкової економіки. Розглянемо їх докладніше.
Актуальність проблеми підвищення ефективності виробництва в умовах ринкової економіки Підвищення ефективності виробництва є ключовою проблемою економіки на сучасному етапі. Що ж таке ефективність виробництва?
Економічна ефективність виробництва є категорією, що характеризує його результативність. Категорія «ефективність виробництва» властива будь-якій суспільно-економічній формації. При всіх способах виробництва людей цікавить порівняння витрат і результатів своєї праці.
Розрізняють два підходи до оцінки економічної ефективності виробництва. Економічну ефективність у загальному вигляді можна відобразити як відношення ефекту (результату) до витрат живої й опредметненої праці. Така загальна модель може мати два основних вираження:
• економічна ефективність виробництва визначається відношенням отриманих результатів до витрат (витратний метод);
• ефективність виробництва визначається відношенням отриманих результатів до використаних ресурсів (ресурсний метод).
Зокрема, коефіцієнт віддачі на інвестований капітал дорівнює: Сума прибутку до виплати процентних сум за довгостроковими зобов 'язаннями і до відрахування податкових витрат / Середньорічна сума всіх активів підприємства мінус короткострокові зобов 'язання, або середньорічна сума капіталізованих коштів акціонерного капіталу плюс довгострокові зобов’язання.
Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу — довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. З нього судять про фінансовий стан підприємства. Наприклад, фінансова стійкість знижується, процентна ставка на позикові кошти стає вищою, ніж величина коефіцієнта.
В умовах ринку важливе місце належить показнику рентабельності віддачі акціонерного капіталу, оскільки переважна частина зароблених доходів підприємству не належить (процентні виплати за довгостроковими зобов’язаннями, податкові витрати). Тому в основу розрахунку покладено дохід після оподатковування, віднесений до середньорічної вартості акціонерного капіталу.
Рентабельність віддачі акціонерного капіталу розраховують так:
Сума чистого прибутку після виплати процентних сум за довгостроковими зобов’язаннями і після сплати податків/ Середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.
Запропоновані розрахунки показників рентабельності розширюють і збагачують сформовану на практиці методику аналізу, що важливо для оцінки роботи підприємств в умовах ринкових відносин.
Список використаної та рекомендованої літератури.
1.Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: ИНФРА-МНОРМА, 1997.
2.Ладанов И. Д. Практический менеджмент. — М.: «Красный Пролетарий», 1995.
3.Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. — К.- 1993. — С. 52.
4.Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: 1998.
5.Павлова Л. Н. Финансы предприятия: Учебник. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
6.Стэнворт Дж., Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ, под ред. Павловой Л. Н. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
7.Управление организацией: Учеб. для вузов / Под ред. А. Г. Поршнева и др. — М.: ИНФРА — М.1999.
8.Управление персоналом: Учебник / Под ред. Кибанова. А. Я. — М.: ИНФРА-М, 1998.
9.Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К.: Знання, 1998.
10.Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових Умовах. — К.: Міжнарод. фінансова агенція, 1998.
11.Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — 992.
12.Щербаков А. И. Новый подход к управлению: крупные объединения. — М.: Экономика, 1990.
13.Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.