Бухгалтерський облік на підприємстві

http://.

Вступ бухгалтерський облік грошовий кошти На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

Грошові кошти — це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що грошові кошти відіграють важливу роль в виробничо-господарській діяльності підприємства. Так, за допомогою грошових коштів підприємство в процесі своєї діяльності може закупляти сировину, основні засоби, тим самим нарощувати обсяги виробництва продукції (виконання робіт і надання послуг), що дуже важливо, розраховуватись з працівниками по оплаті праці і т.д. Але для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього грошові кошти, потрібно правильно організувати їх облік і здійснювати контроль за витрачанням.

Предметом дослідження є процес обліку грошових коштів. Об'єктам дослідження є Сільськогосподарське ТОВ «Відродження».

Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість провести поглиблений аналіз організації обліку грошових коштів, контролю за їх використанням та руху грошових коштів в процесі виробничо-господарської діяльності, а це в свою чергу сприятиме досягненню стійкого росту фінансових показників та дає більш повну інформацію про грошові кошти підприємства.

Метою курсової роботи є обґрунтування обліку грошових коштів та їх еквівалентів. Багатогранність поставленої мети визначила необхідність вирішення таких завдань:

· дати характеристику грошових коштів;

· показати, як здійснюється документальне оформлення руху грошових коштів;

· вивчення облікової політики підприємства;

· доцільність впровадження комп’ютерних технологій з організації обліку грошових коштів.

При написанні курсової роботи опрацьовано Закони України, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, накази Міністерства фінансів України та інші нормативні документи з питань організації обліку грошових коштів, періодичні видання, що стосуються даної теми курсової роботи, фінансові звіти ТОВ «Відродження».

Розділ 1. Сутність обліку грошових коштів та їх еквівалентів, види, класифікація На сучасному етапі грошові кошти є найбільш ліквідними активами підприємства. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

В літературних джерелах існують різні підходи щодо визначення поняття «грошові кошти». Для розуміння сутності грошових коштів, проаналізуємо думки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених в різних літературних джерелах. [27].

З макроекономічних позицій Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. розглядають грошові кошти як засоби, які знаходяться в народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення. [2].

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. визначають грошові кошти як засоби збереження вартості й на цій основі використовуються як посередник обімну товарів і послуг.

Бутинець Ф. Ф. надає визначення грошовим коштам згідно з НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: це готівка, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання. [3].

Пушкар М.С. розглядає грошові кошти як грошові знаки національної і іноземної валюти які є платіжними засобами.

Ткаченко Н.М. вважає, що це необхідні для забезпечення господарської діяльності підприємства кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку.

З аналітичного погляду Савицька Г. В. наводить наступне визначення: грошові кошти — це кошти, що зберігаються в касі або на рахунках в банку. Грошові кошти, що находяться на рахунках в банку, не приносять доходу, їх потрібно мати в наявності на рівні безпечного мінімуму.

З фінансової точки зору Г. Г. Кірейцев визначає грошові кошти складовими оборотних активів, їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Американський учений Дж. К. Ван Хорн вважає, що «рух грошових коштів фірми являє собою безперервний процес». Активи фірми являють собою чисте використання коштів, а пасиви — чисті джерела. Обсяг коштів коливається в часі в залежності від обсягу продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К. Р. Макконелла і С. Л. Брю: «Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і гроші.» З точки зору поглиблення пізнання суті грошей, усі визначення можна об'єднати в дві великі групи у відповідності з двома основними підходами: логіко-історичним та функціональним. Перший з них намагається вияснити сутність грошей через вивчення логіки історії їх розвитку, а другий визначає гроші через їх функціональні форми, не порушуючи питання про їх більш глибшу основу. Але ці два підходи є альтернативні лише історично, в рамках наукових шкіл, які склалися. Тим часом за своєю сутністю вони можуть бути об'єднані та доповнювати один одного. [4].

Найбільш послідовно та усвідомлено логіко-історичний підхід до дослідження грошей реалізовано К. Марксом. Проте він не міг не бути обмеженим тими історичними умовами, що існували майже півтора століття тому. В нових умовах цей підхід має бути реалізований з урахуванням сучасного рівня розвитку грошей. [24].

Як видно з наведених визначень, автори по різному підходять до визначення грошових коштів. Проте в усіх визначеннях зустрічається визначення матеріальної основи готівкових коштів — «гроші», «кошти», «знаки», «засоби» і місце зберігання — на рахунках в банку, в касі підприємства.

З проведеного дослідження сутності грошових коштів можна вивести таке їх визначення. Грошові кошти — це найбільш ліквідні активи підприємства, що складаються з готівки, коштів на рахунках в банку та інші еквіваленти.

Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність грошових засобів, які виступають у 2-х формах: готівковий і безготівковий. [10].

Готівкові гроші - засоби обігу, представлені банкнотами і розмінними монетами, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Використання готівкових грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визначення таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.

Безготівкові гроші (кредитні, або депозитні гроші) — засоби обігу які являють собою боргові зобов’язання депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, зазвичай, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в переважно здійснюються в безготівковій формі.

Інформація про грошові потоки підприємства є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових потоків. Економічні рішення, що їх приймають користувачі, вимагають оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також їх часу та визначеності.

Еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов’язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Такі цінні папери, як ощадні сертифікати грошових ринків, депозитні сертифікати, казначейські векселя та короткострокові комерційні векселя, які можуть приносити підприємству відсотки і відповідно додатковий заробіток доцільно класифікувати не як грошові кошти, а як еквіваленти грошових коштів. Причиною такої класифікації можна назвати жорстку обмеженість або штрафи при їх перерахунку в грошові кошти.

Депозитний сертифікат — випускаються банком і є свідченням заборгованості, підлягають анулюванню на певних умовах. Випускаються номіналом в 10 000 і 100 000 та мають бути погашені на протязі від місяця до року, при цьому відсотки сплачуються за короткостроковою відсотковою ставкою, що діє на дату їх випуску.

Казначейський вексель — це зобов’язання певної держави, зазвичай строком від 3-х до 6-ти місяців.

Короткостроковий комерційний вексель — це короткостроковий вексель, який випускається підприємством з високим рейтингом кредитоспроможності.

Для того щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців чи менше з дати придбання.

Інвестиції в інструменти власного капіталу не входять до складу еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є за сутністю еквівалентами грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою викупу.

Банківські позики, як правило, вважаються фінансовою діяльністю. Проте в деяких країнах банківські овердрафти, які підлягають погашенню за вимогою, є невід'ємною частиною управління грошовими коштами суб'єкта господарювання. За таких обставин банківські овердрафти включаються як компонент грошових коштів та їхніх еквівалентів. Характерною рисою таких банківських операцій є часті коливання залишків коштів на банківських рахунках — від перевищення надходжень до перевищення кредиту.

Грошові потоки не включають зміни статей, що становлять грошові кошти або їхні еквіваленти, оскільки ці компоненти є частиною управління грошовими коштами суб'єкта господарювання, а не частиною операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Управління грошовими коштами включає інвестування надлишку грошових коштів в еквіваленти грошових коштів.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

· правильна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

· своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

· забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

· контроль за витрачанням грошових коштів;

· своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

· періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів і дебіторської заборгованості.

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік грошових коштівта їх еквівалентів Нормативне регламентування обліку грошових коштів та їх еквівалентів регулюється відповідними нормативними та законодавчими документами документами:

— Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ;

— Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обміну готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 року;

— Наказ Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»;

— Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10 320 (із змінами і доповненями, остані з яких унесено постановою від 22.12.2010 р. № 573);

— Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності".

— Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.95 р. № 88 (зі змінами та доповненнями);

— Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року № 356;

— План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;

— Інструкція про застосування «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджено Наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30.11. 99 № 291;

— Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 18.02.2013 р. № 45 зі змінами і доповненнями;

— «Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України»;

— Інструкції № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»;

— Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку».

Основний Закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [14].

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інстукцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» та «Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України».

Наказ Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Обіг готівки в Україні регулюється також нормативними та законодавчими документами, які я навела нижче.

Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюються на підставі «Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні - найважливіший закон згідно якого ведуться всі касові операції.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності" визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.95 р. № 88 (зі змінами та доповненнями) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року № 356. Ці Методичні рекомендації спрямованні на узагальнення в регістрах бухгалтерського обліку методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань і фактах фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, їх філій відділів, представництв незалежно від форм власності, організаційно правових форм і видів діяльності, на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов’язань, доходів, витрат, фінансових результатів. Відповідно до методичних рекомендацій № 356 рух грошових коштів відображається в журналі № 1 (дебет рахунків 30 «Каса» та 31 «Поточний рахунок» відображається у відомостях 1.1 та 1.2 відповідно).

Інструкції про застосування «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інстукцією Національного банку України № 4 «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України».

З метою контролю за наявним зверненням був прийнятий цілий ряд нормативних документів, що регулюють порядок ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і документального оформлення. Основним з них є Інструкція з організації роботи з наявним зверненням установ банків України.

Відповідно до Інструкції № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 04.06.2003 року банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки. Як підсумок, можна сказати, що регулювання грошового обігу пов’язане з низкою положень, наказів і законів, які необхідні для виявлення законності та достовірності господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Аналіз нормативно-правових актів з організації бухгалтерського обліку грошових коштів в Україні, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні нормативно — законодавча база щодо готівкового обігу, готівкових та безготівкових розрахунків в основному відповідає потребам підприємства.

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку грошових коштів та їх еквівалентів Основою ефективного функціонування сучасного підприємства є безперервний періодичний рух грошових коштів. Як показує практика, перед господарюючими суб'єктами постійно виникають проблеми щодо організації контролю над поновленням та подальшим збереженням динаміки циклів всієї діяльності підприємства. При цьому, кошти є обмеженим ресурсом, і тому успіх функціонування підприємства в значній мірі залежить від раціонального їх розподілу та використання.

Питання обліку грошових коштів завжди цікавили вчених-економістів, серед яких слід виділити тих, хто зробив найбільший внесок у даній сфері, зокрема: С. Л. Береза, М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Ю. А. Верига, С. Ф. Голов, Г. Г. Кірейцев, М. В. Кужельний, Н. М. Малюга, Є. В. Мних, Л. В. Нападовська, В. В. Сопко та інші. Однак постійні зміни у законодавстві сприяють виникнення нових проблемних аспектів в обліку грошових коштів.

Серед існуючих облікових проблем стосовно руху та наявності грошових коштів слід віднести:

1) визнання та класифікація грошових коштів;

2) правильне їх відображення у фінансовій звітності;

3) організація контролю за процесом збереження та використання грошових коштів;

4) оптимізація надходжень і виплат готівки та формування інформаційної бази даних для аналізу отриманих і втрачених вигод від проведених заходів;

5) повнота та своєчасність відображення в системі обліку рух грошових коштів;

6) матеріально-технічне та організаційне забезпечення ведення обліку грошових коштів.

Основним інформаційним джерелом щодо руху грошових коштів та їх еквівалентів є форма № 3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів». Цей звіт більшість науковців вважають найскладнішим у всій фінансовій звітності підприємства. І це пов’язано із тим, що в цьому звіті можна отримати інформацію про операційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства, поруч із тим є можливість оцінити ситуацію, пов’язану з надходженнями та витрачанням грошових коштів та визначити потреби підприємства щодо використання цих коштів. Тобто дана форма звітності є багатосторонньою, що суттєво ускладнює процес його заповнення. Не менш важливою є й проблема повноти та своєчасності відображення у системі обліку грошових коштів. Адже, якщо грошові кошти не будуть повністю та своєчасно оприбутковані, то не буде чіткого відображення реального розміру коштів. А далі неправильне відображення податкових стягнень. І така помилка тягне за собою ряд інших, які можливо виявити лише під час інвентаризації.

У зв’язку із змінами у НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», з’явилась ще одна проблема пов’язана із порядком заповнення Звіту про рух грошових коштів. Методологія формування нового звіту про рух грошових коштів досить поверхнево визначена в П (С)БО1, відсутні детальні пояснення та рекомендації стосовно заповнення цього звіту. Це призвело до невизначеності та неоднозначності інформації, яку відображають у даній формі звітності. І для уникнення помилок слід розробити конкретні детальні рекомендації для вітчизняних бухгалтерів підприємств, щоб полегшити їх й до того важку роботу.

У розділ балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» включено статтю «Цільове фінансування», яка не має характеру нарахування витрат, а є наслідком прямого надходження активів, у результаті чого виникають зобов’язання відповідно до умов фінансування. Тому у звіті про рух грошових коштів не можна враховувати вплив на прибуток зазначеної статті у складі забезпечень. На нашу думку, доречним є перенесення «Цільового фінансування» до складу зобов’язань.

У свою чергу, у складі витрат і доходів майбутніх періодів (рядки 090, 110 активу Балансу) можуть мати місце дані про необоротні активи і довгострокові зобов’язання, які не мають відношення до операційної діяльності. Тому при заповненні Звіту про рух грошових коштів виникає необхідність проведення аналізу статей витрат і доходів майбутніх періодів. Це ще раз підтверджує необхідність розділу зазначених статей і віднесення їх до відповідних статей Балансу.

Проблеми обліку грошових коштів та їх вирішення є актуальними і важливими для всіх підприємств, адже від достовірності та оперативності обліку залежить вся фінансова діяльність підприємства. Побудова належної системи бухгалтерського обліку грошових коштів передбачає правильність здійснення й відображення всіх етапів їх руху, починаючи з нормативно-правових вимог, заповнення первинних документів, узагальнення та систематизації інформації в регістрах і завершуючи складанням звітності.

Розділ 2. Облік грошових коштів на ТОВ «Відродження».

2.1 Характеристика ТОВ «Відродження», його діяльності та облікової політики Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальність «Відродження» знаходиться в Миколаївській області, Казанківському районі, смт Казанка.

Підприємство керується Законам України «Про підприємство в Україні», «Про власність», Про підприємництво", іншими актами законодавства, статутом підприємства.

Метою діяльності є здійснення виробничо-господарської та іншої діяльності, направленої на отримання прибутку.

Предметом діяльності є:

· виробництво та реалізація на території України високоякісної сільськогосподарської продукції, а також спорідненої продукції, продукції переробки, споживчих товарів, організація власної мережі реалізації продукції;

· надання механізованими загонами послуг з обробітку ґрунту, внесенню мінеральних добрив та засобів захисту рослин, збиранню врожаю;

· ведення сільськогосподарського товарного виробництва, оренда для цих цілей землі чи майна;

· виконання будівельних робіт, виготовлення будівельних матеріалів та виробів;

· роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами;

· діяльність, пов’язана з реалізацією та іншими видами забезпечення потреб ринку у автотракторній техніці, запасних частин та комплектуючих до неї;

· купівля, збір, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, сировини, напівфабрикатів, прийом (закупівля) її у населення, в тому числі за готівку;

· інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство веде облік результатів своєї діяльності, і зокрема, у встановленому порядку веде оперативний облік і статистичну звітність. На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.

Відповідальність за стан обліку, своєчасну здачу бухгалтерської та іншої звітності покладається на головного бухгалтера. Компетенція, права та обов’язки головного бухгалтера визначається чинним законодавством та посадовою інструкцією. На підприємстві є наказ про облікову політику.

Посадові особи несуть встановлену чинним законодавством відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в річному звіті та балансі.

Землі є головним засобом виробництва основної сільськогосподарської продукції і раціональне землекористування має бути результатом дбайливого ведення господарства (таблиця 2.1).

Дані таблиці 1 свідчать про зменшення площі сільськогосподарських угідь господарства в звітному році порівняно з базисним на 490, 0 га. Це є наслідком його реорганізації, в результаті чого площі і деякі види сільськогосподарських угідь були вилучені і виділені фермерам. При цьому спостерігається скорочення площі ріллі на 367,0 га., сінокоси зменшились на 123,0 га. Всі землі підприємства знаходяться в оренді. Підсумовуючи вищенаведене можна вважати, що в структурі землекористування відбулися значні зміни, а саме зменшення загальної земельної площі в 2011 році в порівняні з 2009 роком на 25%, ріллі на 28,0%, а сінокосів на 24%.

Таблиця 2.1 Склад і структура землекористування.

Однією з складових процесу виробництва є трудові ресурси. Від чисельності працівників підприємства, рівня їх кваліфікації в значній мірі залежить використання інших ресурсів (див. таблицю 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка трудових ресурсів і їх використання.

В результаті проведеного аналізу динаміці трудових ресурсів та їх використання встановлено, що середньорічна чисельність робітників в звітному році порівняно з базисним збільшилась на 22 особи або на 11,1%. Якщо проаналізувати зміну показників використання робочої сили в звітному році порівняно з базисним то можна прослідити тенденцію змін: кількість днів відпрацьованих 1-м працівником за рік в цілому зменшилася на 14 днів (8,3%); спостерігається зменшення коефіцієнта використання річного фонду робочого часу на 0,05. Виробництво ВП в співставлених цінах 1-го середньорічного робітника в звітному році проти базисного збільшилося на 29,2%. Це обумовлено збільшенням валового виробництва продукції в цілому по господарству.

Необхідно приділити належну увагу основним фондам господарства. Оскільки за їх відсутності здійснення виробничого процесу є неможливим. Розглянемо наступну таблицю 2.3.

В результаті проведеного аналізу забезпеченості господарства основними фондами та ефективність їх використання, встановлено, що показники фондозабезпеченості збільшилась на 15,4%, а фондоозброєність в звітному році порівняно з базисним зменшилась на 13,3%. Внаслідок збільшення виробництва валової продукції та збільшення кількості працюючих.

Таблиця 2.3 Забезпеченість господарства основними фондами та ефективність їх використання.

Показник фондовіддачі в звітному році склав 0,14 така ж ситуація, ф фондомісткість склала 7,36, що на 33% менше ніж в 2009 році.

В процесі розвитку сільськогосподарського виробництва в кожному господарстві складається певна спеціалізація, накопичується досвід виробництва окремих видів продукції (див. таблицю 2.4).

Як свідчать дані таблиці 2.4, найбільшу питому вагу в структурі ТП в середньому за три роки займає реалізація живої ваги ВРХ 41,5%; значно менша частка припадає на реалізацію зернових та зернобобових 18,5%. Виходячи з цього визначимо спеціалізацію, тобто — господарство має спеціалізацію по вирощуванні ВРХ.

Таблиця 2.4 Обсяг і структура товарної продукції.

Слід відмітити, що значну питому вагу в структурі товарної продукції в цілому по господарству займає реалізація промислової продукції, робіт і послуг 14,2%. Це обумовлено необхідністю пристосування підприємства до існуючих умов ринкових відносин.

Отже спеціалізація яка складається на підприємстві є прийнятою, оскільки в господарстві склалися сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. Спеціалізацію господарства можна вважати економічно обґрунтованою.

Діяльність підприємства характеризується сукупністю економічних показників. Про те який рівень господарювання в підприємстві свідчать дані таблиці. (Додаток К) В результаті аналізу основних показників діяльності господарства встановлено, що в звітному році порівняно з базисним виробництво видно, що дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) збільшився на 11,53%. Це обумовлено, головним чином збільшенням вартості ВП в співставних цінах, хоча чисельність працівників та площа сільськогосподарських угідь змінилися. Це свідчить про підвищення рівня інтенсивності використання землі та продуктивності праці.

Власний капітал зменшився на 10,04%, також зменшився чистий прибуток на 45,1%. Заробітна плата одного працівника збільшилась на 30,69%.

В цілому можна сказати про середній рівень виробництва та наявність резервів діяльності.

Бухгалтерський облік є важливим інформаційним для управління підприємстом і зовнішніх користувачів і повинен бути відповідним чином організований. Організація бухгалтерського обліку на будь — якому підприємстві передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності, з ціллю прийняття відповідних рішень.

Облікова політика ТОВ «Відродження» забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Основним призначенням облікової політики є упорядкування облікового процесу на підприємстві, забезпечення методологічного і методичного відображення майна підприємства, господарських операцій і результатів його діяльності, надання бухгалтерського обліку планомірності і цілеспрямованості, забезпечення ефективності бухгалтерського обліку. Якщо в обліковій політиці відбулися зміни, то у примітках до фінансової звітності розкриваються причини і сутність змін. Але обов’язково вони повинні бути обгрунтовані і оформлені наказом керівника.

Подання інформації про облікову політику і її зміни у фінансовій звітності забезпечує можливість зіставлення фінансових звітів одного підприємства за різні звітні періоди.

На підставі Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку керівником фірми був прийнятий Наказ про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику (див. дод. A). В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення. Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві доручено бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером. Забезпечено безперервність відображення операцій і достовірну оцінку активів, зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, завдяки раціональній організації документообороту.

Отже, облікова політика — це не просто сукупність засобів ведення обліку обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку, залежно від поставлених цілей. Тому облікову політику можна визначити як управління обліком, а у вузькому — як сукупність способів ведення обліку — вибір підприємством конкретної методики ведення обліку.

Організацію обліку грошових коштів і розрахунків на ТОВ «Відродження» здійснює бухгалтерія на чолі із головним бухгалтером даного підприємства.

Кожен з працівників бухгалтерії має свої індивідуальні обов’язки і виконує доручену йому роботу. Бухгалтерія підприємства складається з 5 бухгалтерів.

Якщо взяти в загальному, то даний відділ в свою чергу здійснює і оперативний контроль за здійсненням касової дисципліни — це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати, шляхом дотримання ліміту витрачання готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видачі цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням.

Здійснення контролю за дотриманням розрахункової дисципліни — це систематичне спостереження за своєчасністю пред’явлення (подання) до оплати рахунків покупцям, дотримання строків оплати продукції заготівельними організаціями і рахунків постачальників, за своєчасністю розрахунків з бюджетом, органами соціального страхування, робітниками і службовцями, підзвітними особами, депонентами та іншими дебіторами і кредиторами.

Такий контроль базується на щоденному перегляді виписок із рахунків в банку, об’яв банку про рахунки постачальників і інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у реєстри бухгалтерського обліку. З цією метою складається план контролю за здійсненням касової і розрахункової дисципліни на товаристві. (див. табл. 2.6.). В даній таблиці видно, що контроль за здійсненням касової і розрахункової дисципліни здійснюється у всіх напрямках з видачі і надходження коштів у даному підприємстві.

План контролю за здійсненням касової і розрахункової дисципліни на ТОВ «Відродження».

Таблиця. 2.6.

Важливо також в процесі організації бухгалтерського обліку є розробка плану виконання облікових робіт, який складається із індивідуальних графіків які в свою чергу складаються головним бухгалтером для кожної посадової особи. У графіку перераховуються всі робочі операції з кола обов’язків цієї посадової особи, і зазначені точні строки виконання цих обов’язків.

Так, наприклад, індивідуальний графік роботи касира ТОВ «Відродження» (див. дод. Б). В ньому визначений перелік робіт і строки їх виконання.

Індивідуальні графіки складають у двох примірниках, перший видають виконавцю, а другий залишається у головного бухгалтера.

Для здійснення розрахунків готівкою ТОВ «Відродження» має касу. У касі підприємства зберігається готівка, грошові документи, які є бланками суворого обліку (квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо). Керівник підприємства забезпечив обладнання каси і належне зберігання цінностей у касі та при їх транспортуванні. Посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею та прийманням грошей на «Відроджені» називається касиром. На цю посаду працівник призначається наказом керівника підприємства. У відділі кадрів новопризначеного касира під розписку ознайомлюють з Порядком ведення касових операцій і укладають з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збереженість всіх прийнятих ним цінностей. На сьогодні готівковий обіг регулюється «Порядком ведення касових операцій в національній валюті України».

У випадку необхідності підприємство одержує готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки. Для одержання коштів у касу на виплату заробітної плати фірма складає касові заявки, в яких вони повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Хоча на сьогоднішній день, виплата заробітної плати здійснюється з отриманих за день прибутку від реалізації.

Більшість взаєморозрахунків підприємства «Відродження» здійснюється в безготівковій формі, відповідно і грошові кошти зберігаються в установах банку. Але повністю уникнути розрахунки готівкою неможливо, отже на підприємстві виникає потреба у чітко організованому обліку готівки.

ТОВ «Відродження» має відкритим в банку лише один поточний рахунок, на якому іздійснюються всі операції. При безготівкових розрахунках підприємство використовує платіжні доручення.

ТОВ «Відродження» може здійснювати перекази коштів через підприємства зв’язку без обмеження суми за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком на ім'я окремих громадян: пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар та інші платежі; підприємствам на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків; для зарахування на рахунки у банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Основними джерелами з надходження грошових коштів на рахунок банку є позики банку, готівка з каси, кошти цільового фінансування, доходи майбутніх періодів, доходи від реалізації. Каналами видатків є розрахунки з постачальниками і підрядчиками, платежі до бюджету, перерахунки кредиторам.

Правильна організація обліку безготівкових розрахунків важлива і в тому аспекті, що дозволяє своєчасно проводити грошові розрахунки, тому що несвоєчасність розрахунків призводить до різних штрафів, санкцій і т.д.

2.2 Первинний, аналітичний та синтетичний облік грошових коштів Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05ю1995 року № 88. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Документування грошових коштів регламентуються наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 за № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Наказом визначено форми первинних документів з обліку касових операцій:

· форма № КО-1 «Прибутковий касовий ордер»;

· форма № КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

· форма № КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

· форма № КО-4 «Касова книга».

На ТОВ «Відродження» касир приймає готівку за прибутковим касовим ордером (див. дод. В), які заповнюються бухгалтером і реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, де їм присвоюються порядкові номери. Перелік касових операцій, що оформляються прибутковим касовим ордером, (див. табл. 2.7.).

Виписаний ордер підписується головним бухгалтером і передається касиру, який приймає гроші в касу. Касир перевіряє правильність заповнення ордера та приймає готівку в касу. У момент оприбуткування коштів він реєструє прибутковий касовий ордер у касовій книзі, вказуючи, від кого і за що прийняті гроші та суму надходження. Особі, що здала гроші, видається квитанція до прибуткового касового ордера з печаткою підприємства, завірена підписами головного бухгалтера та касира.

Підставою для оприбуткування коштів, одержаних з банку, є грошовий чек, на основі якого також випускається прибутковий касовий ордер.

Таблиця 2.7 Касові операції, що оформляються прибутковим касовим ордером.

Видача готівки з каси на ТОВ «Відродження» здійснюється на підставі видаткових касових ордерів (Додаток Г), які виписуються бухгалтером і попередньо реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. На додаток до ордера можуть оформлятись інші належно оформлені документи, за якими здійснюються видача готівки: платіжні відомості, розрахунково-платіжні відомості тощо. На загальну суму виплачених за відомостями грошей складається видатковий касовий ордер. Після завершення операцій видачі коштів за відомостями він візується керівником та головним бухгалтером підприємства (або іншими уповноваженими особами). [25].

Видаткові касові ордери оформлюються на підставі наступних документів (див. табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Документи, які є підставою для оформлення видаткових касових ордерів.

Якщо видача грошових коштів здійснюється на підставі видаткового касового ордера, то особа, яка їх отримує, повинна мати паспорт або документ, що його заміняє, і має внести реквізити з документа у спеціальний рядок видаткового касового ордера. У момент здійснення операції видачі грошей ордер реєструється в касовій книзі. Гроші за касовими ордерами видаються й оприбутковуються лише в день їх заповнення.

Після здійснення операції і реєстрації ордерів у касовій книзі касир ставить на документах, які додаються до видаткових ордерів, штамп «Оплачено» або робить на них напис уручну, щоб уникнути їх повторного використання.

Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів побудований таким чином, щоб за його даними можна було контролювати факти надходження та виплати грошей. Не маючи права заповнювати ордери, касир не зможе оприбуткувати надходження коштів або здійснити несанкціоновану видачу коштів на непередбачувані потреби.

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в Касовій книзі, тобто обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. ТОВ «Відродження» веде тільки одну Касову книгу в національній валюті. Касова книга пронумерована, прошнурована та опечатана сургучною печаткою. Кількість аркушів у Касовій книзі підтверджений підписами керівника та головного бухгалтера, а також круглою печаткою підприємства. До обовя’зків касира входить заповнення касової книги.

Касова книга — документ бухгалтерського обліку визначеної форми та графлення, який використовується для обліку наявності та руху готівки в касі підприємства (див. дод Д).

Записи в касовій книзі здійснюються кожного дня, в якому відбуваються операції руху готівки. Для записів на один день відводиться один аркуш. Аркуш касової книги заповнюється вручну у двох примірниках через копіювальний папір. Жодні виправлення та підвищення в касовій книзі не допускаються. У кінці дня, в якому відбувались операції руху готівки, касир виводить залишок коштів у касі. Другий примірник аркуша касової книги є відривним і називається звітом касира.

Звіт касира служить реєстром аналітичного обліку касових операцій. Після одержання звіту касира бухгалтерія робить перевірку всіх записів, зіставляє їх з журналом реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, первинних документів. Перевіряється також правиліньсть заповнення всіх реквізитів первинних документів, їх сум та підсумків, своєчасність їх занесення до звіту касира, здачі надлишку готівки в банк.

Касову книгу можна вести в електронному форматі з додержанням форми, розміру, графлення та порядку заповнення, передбачених до її заповнення в паперовому вигляді. Вона повинна бути надрукована за вимогою контролюючих органів.

Здача готівки в банк оформляється об’явою на внесок готівкою. Цей документ складається з трьох частин: об’яви, що є підставою для зарахування внесених коштів на рахунок; квитанції, яка підтверджує внесення працівником підприємства коштів на рахунок; ордера, який додається до виписки банку як підстава зарахування коштів на рахунок. Виплата коштів на ТОВ «Відродження» здійснюється як за рахунок коштів, отриманих з банку, так і з отриманої готівкової виручки.

Отримання готівки з банку оформляється грошовим чеком. Бланки чеків, зброшуровані в чекові книжки (по 25 або 50 чеків), підприємство купує за поданою заявою в установі банку, в якій обслуговується. Чек заповнюється бухгалтером підприємства, завіряється підписами осіб, підписи яких є на картці і зразками підписів в установі банку та печаткою підприємства. У чеку вказується, для яких потреб і в яких сумах буде отримана готівка в банку та загальна сума її отримання. Разом з чеком заповнюється корінець до нього. Заповнений чек дається касиру чи працівнику бухгалтерії, що виконує його функції, для отримання готівки. Отримана в банку готівка оприбутковується на підставі прибуткового касового ордера. Повнота і своєчасність оприбуткування готівки в касу перевіряється головним бухгалтером, про що робиться відмітка у корінці грошового чека. Жодні виправлення в чеку, навіть обумовлені, не допускаються.

Видача готівки з каси «Відродження» здійснюється для виплати заробітної плати, для придбання товарів і послуг, для покриття витрат на відрядження, на інші цілі.

Видача коштів на заробітну плату здійснюється на підставі платіжних відомостей, (див. дод Е) або розрахунково-платіжних відомостей у триденний термін з дня отримання коштів з банку (включаючи день отримання). Терміни виплати підприємством заробітної плати та авансу встановлюються підприємством і подаються у відділення банку. На загальну суму виплаченої працівникам заробітної плати складається видатковий касовий ордер. Якщо частина заробітної плати працівниками не отримана, то вона вважається депонованою і здається в банк. Списання депонованої заробітної плати з каси здійснюється також на підставі видаткового касового ордера.

Видача коштів на придбання товарів і послуг та на відрядження, на підприємстві здійснюється в день отримання коштів у банку на підставі видаткових касових ордерів або платіжних відомостей. Про їх витрачання підзвітні особи повинні відзвітуватись:

· за кошти, отримані для придбання товарів і послуг, — не пізніше наступного дня після їх отримання в банку;

· за кошти, отримані для відрядження, — у триденний термін після повернення з відрядження.

Невикористаний залишок готівки повертається підзвітною особою в касу з оформленням прибуткового касового ордера та здається в банк на підставі об’яви на внесок готівкою.

Інвентаризація каси на ТОВ «Відродження» проводиться з метою контролю наявності готівкових грошових коштів підприємства. При цьому виявляється відповідність залишків коштів та грошових документів з даними за записами касира.

При проведені інвентаризації каси касир складає касовий звіт за поточний день, додає до нього всі документи, які підтверджують оприбуткування та виплату коштів, надає розписку про те, що всі операції відповідним чином відображені в касовій книзі на підставі первинних документів, та надає для перевірки готівкові кошти та інші цінності, що зберігаються в касі.

Інвентаризаційна комісія перераховує покупюрно гроші та перевіряє наявність цінних паперів та бланків суворої звітності, які зберігаються в касі, та складає Акт інвентаризації. В акті вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги. При цьому звіряється правильність виведення та перенесення залишку на початок дня та використання касиром лише прибуткових та видаткових касових ордерів, складених бухгалтером та зареєстрованих у журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів. Виявлені надлишки готівки оприбутковуються в касу, а недостачі утримуються з винної особи. При цьому складаються такі облікові записи:

1. На суму виявленого надлишку:

Дебет 30 «Каса»;

Кредит 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

2. На суму виявлених нестач:

Дебет 947 «Нестачі і витрати від псування цінностей».

Кредит 30 «Каса».

3. На суму нестач, віднесених на матеріально відповідальну особу:

Дебет 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

Кредит 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Документування операцій на рахунках в банку здійснюється з використанням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, розрахункових чеків, векселів, акредитивів.

Найбільш поширеним документом, який використовується для проведення операцій на поточних рахунках, є платіжне доручення. Платіжне доручення подається в банк платником — власником рахунка. Воно містить доручення перерахувати вказану суму з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Платіжне доручення використовується для сплати податків, платежів у фонди, оплати рахунків постачальникам тощо. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями (див. табл. 2.9).

Усі здійснені на рахунках операції банк реєструє у виписці з рахунка, до якої додаються виправдані документи про проведені операції. Банк подає копії первинних документів платників (другий примірник) з відміткою банку про дату перерахування коштів з рахунка. Виписка є реєстром аналітичного обліку банківських операцій. У ній вказується: дата попереднього руху, залишок на рахунку на початок дня, надходження коштів за банківський день на рахунок клієнта, здійснені ним виплати та залишок на кінець дня. У випадку надходження коштів на рахунок підприємства до виписки додається реєстр документів, за якими кошти були зараховані на рахунок.

Таблиця. 2.9 Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями.

Одержана з банку виписка підлягає обробці на підприємстві. У першу чергу перевіряється обґрунтованість віднесення банком сум на рахунок та списання з рахунка, відповідність сум списання та надходження укладеним документам та угодам. Бухгалтером також проставляється кореспонденція рахунків за окремими операціями. Суми за кредитом рахунка заносяться за кожною випискою в облікові регістри.

Залежно від ступеня деталізації облікової інформації всі рахунки, які використовуються підприємством, можна поділити на дві групи:

I. Рахунки першого і другого порядків на яких відображаються узагальнені об'єкти обліку — синтетичні рахунки.

II. Рахунки третього порядку, на яких відображаються деталізовані на субрахунках об'єкти обліку — аналітичні рахунки.

Вказане групування вказує ступінь узагальнення облікових даних. На синтетичних рахунках він є значно вищим, ніж на аналітичних.

Синтетичні рахунки — рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп господарських засобів та джерел їх утворення (капіталу та зобов’язань), господарських процесів та їх результатів у грошовому виразі.

Однак для прийняття рішень керівниками різних рівнів підприємства потрібна більш деталізована інформація про стан активів та зобов’язань, їх зміни, розміри доходів і витрат за окремими видами продукції тощо. Таку інформацію отримують з аналітичних рахунків, що використовуються для обліку окремих деталізованих об'єктів.

Аналітичні рахунки — рахунки, призначені для обліку деталізованих засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Аналітичні рахунки дають усю потрібну інформацію про наявність об'єкта обліку на початок звітного періоду, зміни, що відбуваються з ним під впливом господарських операцій, та його залишок на кінець звітного періоду.

Між аналітичними рахунками та субрахунками (синтетичними рахунками) існує тісний взаємозв'язок. Сума залишків на початок періоду на аналітичних рахунках дорівнює залишкам на синтетичному рахунку; сума оборотів на аналітичних рахунках дорівнює оборотам на синтетичному рахунку; сума залишків на кінець періоду на аналітичних рахунках дорівнює залишку на синтетичних рахунках та субрахунках використовують оборотні відомості синтетичного обліку.

Облік наявності та руху готівкових грошових коштів ведеться на рахунку 30 «Каса», він має такі субрахунки:

301 «Каса в національній валюті»;

302 «Каса в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом — виплата грошових коштів з каси підприємства.

На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки:

303 «Операційна каса в національній валюті» .

304 «Операційна каса в іноземній валюті» .

Аналітичний облік може вестися за кожною операційною касою або касиром, що забезпечує реалізацію функції збереження майна власника, а також за видами валют. Найбільш достовірний аналітичний облік ведеться у звіті касира, де відображається кожна господарська операція з руху грошових коштів у касі.

Аналітичний облік касових операцій ведеться у «Картці аналітичного обліку готівкових операцій», яка призначена для відображення операцій з готівкою в касі бюджетної установи в розрізі кодів бюджетної класифікації та видів коштів (окремо за загальним та спеціальним фондами й видами коштів спеціального фонду). Картка відкривається щомісячно, записи в ній здійснюються на підставі кожного звіту касира. Регістром синтетичного обліку касових операцій є «Накопичувальна відомість за касовими операціями» — меморіальний ордер 1[12] (див. дод. И).

Кореспонденція рахунків за операціями з обліку готівки.

Рахунок 31 «Рахунки в банках» призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку, і які можуть бути використані для поточних операцій. Він активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів — грошових коштів і має такі субрахунки: 311 «Поточні рахунки в національній валюті» ;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ;

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» ;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» .

Аналітичний облік за рахунком 31 «Рахунки в банках» може вестися за видами рахунків, відкритих у банківських установах. Він повинен надавати можливість щоденно визначати залишки грошових коштів на рахунках в банках, їх рух за певний період, виявляти накопичення грошових коштів понад мінімальної потреби для розміщення його у високоліквідних активах.

Субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» призначений для обліку коштів у національній валюті, які знаходяться на поточному рахунку в банку. Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів в іноземній валюті. На субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» обліковується рух коштів, які знаходяться в акредитивах, на особових рахунках із вантажообігу та в чекових книжках.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку основних операцій з руху грошових коштів на поточних рахунках наведено в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 Кореспонденція рахунків з обліку коштів на поточних рахунках у банку.

Рахунок 33 «Інші кошти» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових документів (у національній та іноземній валюті) та про кошти в дорозі.

Рахунок 33 «Інші кошти» має такі субрахунки:

331 «Грошові документи в національній валюті» ;

332 «Грошові документи в іноземній валюті» ;

333 «Грошові кошти в дорозі в національній валют;».

334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» .

За дебетом рахунку 33 «Інші кошти» відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів у дорозі, за кредитомвибуття грошових документів і списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки. Грошові документи обліковуються на субрахунках 331 «Грошові документи в національній валюті» та 332 «Грошові документи в іноземній валюті» за їх номінальною вартістю.

Аналітичний облік ведеться за видами грошових документів. На субрахунках 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» та 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас чи кас поштових відділень для зарахування на рахунки в банку, але ще не зараховані за призначенням, а також кошти, перераховані з поточних рахунків на міжбанківський валютний ринок для придбання (продажу) іноземної валюти. За дебетом цих рахунків відображаються здані до банку (перераховані на міжбанківський валютний ринок) суми, за кредитом — суми, зараховані на поточні рахунки.

Аналітичний облік грошових коштів у дорозі може вестися в розрізі відділень зв’язку та інших установ (організацій), які прийняли перекази за кожним первинним документом, який підтверджує здавання грошових сум.

Кореспонденція рахунків з обліку інших коштів.

2.3 Відображення обліку грошових коштів у формах звітності.

Відповідно до НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та згідно із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств» метою складання звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Фінансова звітність є основним джерелом інформації при проведенні аналізу фінансово — господарської діяльності підприємства. У фінансових звітах відображаються як фінансовий стан підприємства, так і результати його фінансово — господарської діяльності.

Фінансова звітність підприємства включає:

· «Баланс» (форма № 1), (див. дод. Є);

· «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), (див. дод. Ж);

· «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 3), (див. дод. З);

· «Звіт про власний капітал» (форма № 4);

Сукупність цих форм звітності дає змогу отримати інформацію про всі види діяльності підприємства (операційну, фінансову, інвестиційну), його майновий стан, фінансові ресурси, результати виробничої діяльності та грошові потоки, які забезпечують цю діяльність. Іншими словами, за допомогою фінансової звітності можна отримати комплексну оцінку діяльності суб'єкта господарювання, визначити його економічний потенціал та оцінити перспективи розвитку.

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для складання Звіту про рух грошових коштів можуть застосовуватись такі методи:

1) прямий метод — за яким розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання;

2) непрямий метод — за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

· операцій негрошового характеру;

· будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

· будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

· статей доходу або витрат, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Дане підприємство використовує прямий метод для складання звіту про рух грошових коштів. Для складання звіту про рух грошових коштів за деякий звітний період на ТОВ «Відродження» необхідно мати дані балансу на початок та кінець періоду, а також звіт про фінансові результати за цей період. За даними балансів розраховують зміни в їх статтях за період. Сумарні зміни в статтях активу дорівнюють змінам у статтях пасиву і визначають приріст (зменшення) валюти балансу. Приріст статті активу свідчить про витрати грошових коштів, зменшення — про надходження коштів. Зміни в статтях Балансу використовують у відповідних розділах Звіту при розрахунку чистих грошових потоків: зміни в пасивах — з таким самим знаком, зміни в активах — із протилежним. При цьому зміни в грошових коштах не використовуються при складанні звіту, оскільки вони є основним результатом (підсумком) звіту.

Звiт форми 3 вiдображає iнформацiю про змiни, якi вiдбулися в грошових коштах товариства за звiтний 2012 рiк. Аналiз звiту показує, як впливають рiзнi господарськi операцiї на грошовi потоки. Так, у результатi операцiйної дiяльностi товариства надходження вiд реалiзацiї продукцiї товарiв, робiт, послуг (ряд 010) склали 69 213 тис. грн., вiд отримання субсидiй, дотацiй (ряд 050) 18 тис. грн. Іншi надходження (ряд 080) склали 29 393 тис. грн. В той же час, витрачання товариства у результатi операцiйної дiяльностi у звiтному перiодi були наступними. Витрачання на оплату товарiв (робiт, послуг), (ряд 090) становили 55 315 тис. грн. Витрачання на оплату працiвникам (ряд 105) 4346 тис. грн., на оплату витрат на вiдрядження (ряд 110) 44 тис. грн., на оплату зобов’язань з податку на додану вартiсть (ряд 115) 3695 тис. грн., з податку на прибуток (ряд 120) 428 тис. грн. Вiдрахувань на соцiальнi заходи (ряд 125) 2193 тис. грн. Зобов’язань з iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), (ряд 130) 870 тис. грн. Іншi витрачання (ряд 145) склали 30 527 тис. грн. Результатом руху коштiв вiд iнвестицiйної дiяльностi стало придбання товариством необоротних активiв (ряд 250) на суму 174 тис. грн. Результатом руху коштiв вiд фiнансової дiяльностi товариства за звiтний перiод (ряд 320) є надходження в сумi 3143 тис. грн. вiд отриманої позики. В той же час, на погашення позик (ряд 340) витрачено 3306 тис. грн. Іншi платежi (ряд 360) становили 386 тис. грн. Залишок коштiв на кiнець звiтного року (ряд 430) становив 500 тис. грн.

Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє, виявленню тенденцій в змінах ліквідності та платоспроможності ТОВ «Відродження».

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку грошових коштів та їх еквівалентів.

Інтеграція облікових даних та адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів на ТОВ «Відродження» досягається шляхом використання такої комп’ютерної програми, як «1 С Бухгалтерія».

Основні особливості «1С:Бухгалтерії» :

· ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно до потреб підприємства;

· можливості ведення кількісного і багатовалютного обліку;

· отримання всіх необхідних звітів і різних документів по синтетичному і аналітичному обліку;

· повна налагоджуваність: можливість змінювати і доповнювати план рахунків, систему проводок, наладки аналітичного обліку, форми первинних документів, форми звітності;

· можливості автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Програма відрізняється зручністю в роботі, швидкістю проведення операційі легкістю засвоєння. Є можливість ведення обліку для однієї організації на декількох комп’ютерах і на одному комп’ютері для декількох організацій.

Комп’ютерна система обліку оперативно відображає основні процеси, пов’язані з отриманням різних зведених показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність фірми. Тут інформація проходить єдиним каналом і використовується для будь-яких потреб управління. Комп’ютерна система бухгалтерського обліку забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. Завдяки цій формі фірма має можливість накопичувати, аналізувати, інтерпретувати та надавати інформацію користувачам. Обробка даних при комп"ютерній формі веденя бухгалтерського обліку здійснюється в три етапи. Суть цих етапів можна викласти в таблиці (див. табл. 3.1), по якій можна зрозуміти технологію процесу обробки даних.

Таблиця 3.1 Етапи обробки даних при застосуванні комп’ютерної форми ведення обліку на ТОВ «Відродження».

Журнал операцій Вихідними даними для роботи програми є бухгалтерські проведення, які вносяться в журнал господарських операцій. В програму слід вводити всі бухгалтерські проведення, які відбивають господарську діяльність підприємства. Программа розрахована для зберігання великої кількості проводок — десятків і сотень тисяч, але ми завжди зможемо знайти серед них потрібні по даті, рахунках дебету і, сумі або змісту. Крім того, можна обмежити «видимість» проведень деяким часовим інтервалом, проглядаючи проводки за рік, півроку, квартал і т.д.

Програма дозволяє вводити проведення наступним методом. Ручний ввод проведень: при вводі в журнал ми вказуємо дату, кореспонденцію рахунків, суму і зміст операції. Якщо по указаних нами рахунках ведеться аналітичний облік, то програма вимагає ввести ознаки аналітичного обліку (субконто). Якщо по рахунках бухгалтерського проведення ведеться кількісний і, або валютний облік, то програма вимагає ввести кількість і, або суму в валюті .

Звітність по синтетичному обліку На основі введених проводок програма формує звітність і різні допоміжні документи, а саме:

· оборотно-сальдову відомість по рахунках і (або) субрахунках;

· шахматку відомість;

· аналіз рахунку, який містить підсумки по кореспонденціях цього рахунку з усіма рахунками;

· обороти рахунку, який містить сальдо і обороти по дебету і кредиту рахунку і обороти з іншими рахунками за вказані місяці або квартали;

· зведені проводки — підсумки по всіх використовуваних кореспонденціях;

· аналіз рахунку по датах — залишки, обороти і кореспонденції з іншими рахунками за кожну дату звітного періоду;

· журнальний ордер — вибірка проведень з журналу операцій по визначених рахунках, кореспонденціях та інших ознаках;

· картку рахунка — всі проведення з даним рахунком дозволяє отримати касову книгу, виписку з банку і т.д.

Документи можуть містити дані за місяць, квартал, рік або будь-який інший період часу.

Довільні звіти Програма дає можливість створювати звіти довільної форми. В комплект поставки входить набір звітів податкової інспекції: баланс, додатки до нього, розрахунки податків і т.д. При необхідності бухгалтер може сам змінювати форму будь-якого звіту і формули розрахунку його показників.

Аналітичний облік Повністю можливості програми «1С:Бухгалтерія» розкриваються при веденні аналітичного обліку. В цьому випадку програма дозволяє простежувати розрахунки з конкретними покупцями і постачальниками, враховувати наявність і рух товарів і основних засобів, виконання договорів, розрахунки по зарплаті і з підзвітними особами і т.д.

Слід відзначити, що в «1С:Бухгалтерії» синтетичний і аналітичний облік тісно зв’язані один з одним. Так, при вводі проводок программа запитує реквізити як синтетичного так і аналітичного обліків. Користувач може з одинаковою легкістю отримувати звіти як по синтетичному, так і по аналітичному обліку.

Отже можна побачити, що сучасна комп’ютерна форма ведення бухгалтерського обліку полегшує роботу бухгалтерії підприємства, тому що за рахунок одноразового введення даних забезпечується єдність інформаційної бази. На ТОВ «Відродження» програмне забезпечення дуже чітко розкриває інформацію, сформовану за даними бухгалтерського обліку. Використовуються електронні таблиці, які виконують рознесення проводок в регістри обліку та інше. При застосуванні автоматизованої системи вирішується проблема оперативності аналітичного обліку. Є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати кілька різних розрізів аналітики, які з різних сторін відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюється в інтересах управління за певними ознаками.

Можна зробити такий висновок, що комп’ютеризація обліку надає чимало переваг особливо для управлінського обліку, серед яких:

1). оперативне введення інформації, її обробка і формування вихідної.

інформації безпосереднє забезпечення контролю інформації;

2). скорочення ручної праці, пов’язаної з розрахунками аналітичних показників і заповнення форм внутрішньої бух звітності;

3). значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності;

4). зменшення витрат часу на підготовку інформації.

Отже, застосування комп’ютерної системи обліку — це вдале рішення керівника, так як це поєднання професійних якостей і функцій користувача з інтелектуальними можливостями комп"ютерів, що дозволяє отримати неопхідну для управління і оперативного контролю інформацію.

Для забезпечення точної та повної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів, головному бухгалтеру дозволено своїм розпорядженням затверджувати додаткову систему субрахунків і регістрів аналітичного обліку.

Висновки В даній курсовій роботі на тему «Бухгалтерсій облік грошових коштів» можна зробити наступні висновки.

Грошові кошти є головною складовою всіх фінансових операцій підприємства. Вони беруть участь в забезпеченні всіх видів господарської діяльності, зокрема, фінансових операцій. Внаслідок кругообігу господарських засобів між підприємствами виникають відносини, які називаються розрахунками. Розрахунки можуть здійснюватися в готівковій та безготівковій формі. Грошові обороти, як готівкові так і безготівкові органічно пов’язані між собою і переходять з однієї форми в іншу.

Виконання основних завдань бухгалтерського обліку грошових коштів сприяє забезпеченню одержання достовірної, точної, своєчасної інформації про рух грошових коштів. Дослідження руху грошових коштів згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» на ТОВ «Відродження» дає можливість спостерігати рух грошових коштів у розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Грошові кошти забезпечують проведення поточних операцій. В діяльності підприємства між вхідними та вихідними грошовими потоками завжди є тимчасовий розрив, тому підприємство тримає вільні грошові кошти на поточному рахунку. Крім того, в зв’язку з непередбачуваністю господарських витрат, вони необхідні для виконання непередбачених платежів.

Щодо базового підприємства ТОВ «Відродження», то облікова політика фірми забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності і регулюється наказом про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику.

Позитивними моментами в організації обліку грошових коштів на ТОВ «Відроджені» є комп’ютеризація обліку. Я вважаю, що це вдале рішення керівника, оскільки це поєднання професійних якостей і функцій працівника з інтелектуальними можливостями комп’ютерів.

Для обліку коштів призначений 3 клас рахунків Плану рахунків — «Кошти, розрахунки та інші активи». Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим національним положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Правильна організація контролю грошових коштів забезпечує дотримання касової дисципліни і раціональне використання коштів за призначенням.

Список використаних джерел.

1).Білуха М. Т. Курс аудиту. — Київ: Вища школа: Товариство «Знання», 1998.-569 — 573 с.

2). Базилевич В. Д. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.- К., 2000. — 692с.

3). Бутинець Ф. Ф., Давидюк Т. В. Бухгалтерський управлінський облік. -Житомир: ПП «Рута», 2002. -499 — 592с.

4). Бутинець Ф. Ф., Лайчук С. М., Олійник О.В. Організація бухгалтерського обліку: Підручник.- Житомир: ПП «Рута», 2002. — 590 — 592 с.

5). Бутинець Ф. Ф., Чижевська Л. В. Бухгалтерський управлінський облік: курс лекцій. — Житомир: ПП «Рута», 2000. 110 — 114с.

6). Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі: Навчальний посібник. — Житомир: ПП «Рута», 2000. — 450 — 456с.

7). Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студ. спец «Облік і аудит» вищ. навч. закладів за редакцією Бутинець Ф. Ф. Житомир: ПП «Рута», 2005. -754 — 756с.

8). Бухгалтерський облік і фінансова звітність: навчальний практичний і фінансова звітність: навчальний практичний посібник за редакцією Голова С. Ф. Дніпропетровськ: ТОВ «Балансклуб», 2000. — 765 — 768с.

9). Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник.

10). Голов С. В., Єфименко В.І. Фінансовий і управлінський облік: навчальний посібник для студ. — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. — 240 — 246с.

11). Давидов Г. М. Аудит: Підручник.-К.: «Знання»,. 2004. — 230 — 234 с.

12). Давидов Г. М. Аудит: Навчальний посібник. -2-ге видання перероб. І доп.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 356−363с.

13). Дерій В.А., Кізима А. Я. Аудит: курс лекцій — Тернопіль: Джура, 2002. -80 — 86с.

14). Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» .

15). Інструкція № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 04.06.2003 року.

16). Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 18.02.2013 р. № 45 зі змінами і доповненнями.

17). Кім Г. М., Сопко В. В., Кім С. Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник — к.: Центр навчальної літератури, 2004. — 430- 440с.

18). Наказ Держкомстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

19).Нападовська Л. В. Управлінський облік: монографія. — Дніпропетровськ Наука і освіта, 2000. 201- 224с.

20). Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — Київ: 2004. — 302 — 310 с.

21). Нормативно-практичні матеріали. За редакцією Р.Л.Хом"яка. — Львів:

Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід»,.

2001. — 726 -728с.

22). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»;

23). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».

24). Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10 320 (із змінами і доповненями, остані з яких унесено постановою від 22.12.2010 р. № 573).

25). Постанова Правління НБУ від 09.02.2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку».

26). Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

27). Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К. Знання-прес.

Додаток Наказ № 3.

про облікову політику на підприємстві.

«01» січня 2012 р.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ наказую встановити такі принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства.

I. Організація бухгалтерського обліку.

1.Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік), встановити з 1 січня 2012 року у ТОВ «Відродження» такі засади організації бухгалтерського обліку:

1.1. Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер.

1.2. Кількісний та якісний склад бухгалтерії визначається штатним розписом і затверджується окремим наказом керівника підприємства.

2. Права й обов’язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом про бухгалтерський облік, цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями.

2.1. Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухгалтерський облік головний бухгалтер підприємства:

2.1.1. забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені строки фінансової звітності;

2.1.2. організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

2.1.3. бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних із недостачами та відшкодуванням втрат від недостач, крадіжок і псування цінностей підприємства.

2.2. Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов’язковими для виконання усіма структурними підрозділами й усіма працівниками підприємства.

2.2.1. Цим наказом головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу (крім платіжних доручень).

2.3. Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства, призначеним на відповідну посаду його власником (ми), згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу.

2.3.1. За відсутності головного бухгалтера вищезазначені (див. п. 2.1 цього наказу) обов’язки та відповідальність покладаються на його першого заступника.

2.3.2. Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства.

3. Затвердити перелік посадових осіб, які наділяються правом дозволу на проведення господарських операцій (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

3.1. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій чинному законодавству та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями.

4. Затвердити перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних посадових осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів.

4.1. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій законодавчим актам та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

5. Обов’язок щодо складання фінансової звітності та іншої звітності на вимогу власників, органів статистики покласти на головного бухгалтера.

6. Затвердити правила й графік документообігу відповідно до додатка до цього наказу за переліком документів, затверджених керівником.

ІІ. Ведення бухгалтерського обліку.

1. Бухгалтерський облік на підприємстві здійснювати із застосуванням комп’ютерної бухгалтерської програми 1С: Бухгалтерія.

Відповідальність за відповідність реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації, передбачених цією комп’ютерною програмою, вимогам законодавства, покладається на головного бухгалтера підприємства.

2. Затвердити перелік первинних документів, які застосовуються підприємством у практичній діяльності й офіційно затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу.

3. Затвердити форми первинних облікових документів (зведених первинних документів), які застосовуються підприємством у практичній діяльності, але не затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу.

4. Затвердити перелік посадових осіб, які використовують бланки суворої звітності у роботі.

4.1 Надати право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання угод директору підприємства.

5. Згідно з пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів.

України від 24.05.95 р. № 88, всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою.

6. Установити місце зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, виготовлених як на паперових, так і на магнітних носіях інформації (дискети, компакт-диски). Строки зберігання встановлюються відповідно до законодавства.

7. Затвердити розроблений на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій (див. наказ МФ України від 21.12.99 р. № 291) робочий план рахунків із використанням рахунків першого, другого та третього порядків.

8. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності проводити інвентаризацію активів та зобов’язань відповідно до статті 10 Закону про бухгалтерський облік та інших нормативних документів:

8.1. Інвентаризація активів і зобов’язань, під час якої перевіряються їх наявність, документальне підтвердження і стан та дається оцінка, визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку і розробляються пропозиції щодо зміни окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік), проводиться перед складанням річної фінансової звітності підприємства у період з 15 листопада до 30 грудня та в період з 15 травня до 30 червня в обов’язковому порядку. Точний час і порядок її проведення, відповідальні особи визначаються керівником підприємства окремим письмовим розпорядженням (наказом);

8.2. У всіх інших випадках об'єкти й періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства на підставі чинного законодавства у міру необхідності. (Згідно з Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (далі - Інструкція № 69) наводиться повний перелік об'єктів та періодичність (або умови) інвентаризації).

8.3. Для проведення інвентаризаційної роботи (планових та позапланових інвентаризацій активів та зобов’язань, списання основних засобів, малоцінних, інших матеріальних цінностей тощо) затвердити постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі:

(наводиться перелік членів постійно діючої інвентаризаційної комісії).

8.4. Інвентаризація каси підприємства проводиться не рідше одного разу на місяць.

ІII. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, передбачає повторне відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Загальний контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Контроль за виконанням конкретних пунктів наказу покладається на:

Познякову С. М..

Зі змістом наказу ознайомити (під розписку) усіх посадових осіб, причетних до його виконання.

Керівник підприємства Чіпак І. І..

З наказом ознайомлені: всі працівники ТОВ «Відродженя».

Індивідуальний графік роботи касира ТОВ «Відродження».

23 січня 2011 р. касир ТОВ «Відродження» Шевченко М. Г. отримала з «ПриватБанку», з поточного рахунку на виплату заробітної плати працівникам 3250 грн. Код ЄДРПОУ 3 764 755. Головний бухгалтер підприємства Сіряченко О.В.

ТОВ"Відродження", код ЄДРПОУ 3 764 755 видано 2.02.2011 р. робітнику Іванову Л.Е. кошти в під звіт на витрати по відрядженню, 200 грн. При отримані грошей Іванов Л. Е пред’явив паспорт МО 127 900 виданий Білозерським РУМВС Херсонської обл. 12.04.1999 р.