Міжнародні розрахунки та валютні операції (на матеріалах комерційного банку КБ «Фінанси та кредит»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з курсу «Міжнародні розрахунки та валютні операції» (на матеріалах комерційного банкуКБ «Фінанси та кредит»)

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ У ФОРМІ БАНКІВСЬКОГО ПЕРЕКАЗУ, ДОКУМЕНТАРНИХ ІНКАСО ТА АКРЕДИТИВА

1.1. Банківський переказ

1.2. Документарне інкасо

1.3. Документарний акредитив

2. ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ НА УМОВАХ «СПОТ», «ФОРВАРД», СВОП"

2.1. Продаж та купівля валюти на умовах «Спот»

2.1.1. Порядок купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ

2.1.2. Заявка по продаж валюти КБ «Фінанси та кредит»

2.1.3. Заявка на покупку валюти в КБ «Фінанси та кредит»

2.2. Продаж та купівля валюти на умовах «Форвард»

2.3. Продаж та купівля валюти на умовах «Своп»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП

Міжнародні торгівельні розрахунки, ліцензування валютних операцій, купівля-продаж валюти для проведення розрахунків та застосування банківських валютних розрахунково-платіжних інструментів в Україні регулюється двома основними Законами та десятками інструкцій Національного банку України.

Згідно ДЕКРЕТУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15−93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV):

— у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

— здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Закон України «Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті"// № 185/94-ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 31 травня 2007 року N 1108-V):

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін строку розрахунків діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

В дійсній контрольній роботі виконаний теоретичний аналіз керівних та методологічних документів в банківській системі України, які забезпечують функціонування основних банківських інструментів забезпечення міжнародних торгівельних розрахунків станом на серпень 2008 року.

В матеріалах роботи наведені всі реальні форми банківських документів по оформленню міжнародних торгівельних експортно-імпортних розрахунків та інструкції по їх заповненню згідно вичерпному переліку інструктивних джерел Національного банку України.

Банк «Фінанси та Кредит» пропонує послуги міжнародних розрахунків, що забезпечують проведення експортно-імпортних операції клієнтів.

Співпраця з банком при проведенні валютних операцій має низку переваг:

прийнятні тарифи та індивідуальний підхід до кожного клієнта

висока швидкість проходження платежів

зарахування коштів на рахунки клієнтів у день їх зарахування на коррахунок Банку

здійснення обов’язкового та вільного продажу валюти, що надійшла у день її зарахування на розподільний рахунок клієнта

можливість придбання та перерахування придбаних валютних коштів «день у день»

постійна взаємодія з клієнтами при проведенні операцій купівлі-продажу іноземної валюти

проведення конверсійних платежів, що дозволяють при наявності поточного рахунку у одній іноземній валюті здійснити розрахунки у іншій валюті

робота у системі «валютний Клієнт-Банк» економить час та зменшує витрати на поїздки до Банку.

та додаткових послуг:

безкоштовні консультації у сфері валютного законодавства

оперативне надання інформації про останні зміни у валютному законодавстві

пропонування оптимальних схем розрахунків за зовнішеьоекономічними операціями та допомога при укладанні необхідних документів

безкоштовна щоденна розсилка «Бізнес-підтримка від Банку «Фінанси та Кредит» з актуальною інформацією (курси валют, котировки на українському та міжнародному ринках, ставки депозитів, зміни у валютному законодавстві та ін.)

Фахівці відділу документарних операцій Банку «Фінанси та Кредит» готові надати повний спектр послуг:

комплексного супроводу контрактів консультаційні послуги з питань оптимізації документарних розрахунків коректування зовнішньоекономічних контрактів відповідно до валютного регулювання України та міжнародних правил UCP500, UCP525, ISP98 (ICC Publication 590), ICC Publication 458

максимально оперативне виконання розпоряджень по документарних розрахунках

Банк пропонує наступні форми документарних розрахунків:

безвідзивні непідтверджені та підтверджені акредитиви акредитиви з відстроченням платежу акредитиви з «червоною смугою» (передбачають авансовий платіж) револьверні акредитиви

трансферабельні (перекладні) акредитиви резервні акредитиви тендерні гарантії

гарантії платежу гарантії виконання договорів (контрактів) гарантії повернення авансового платежу

імпортне інкасо експортне інкасо

Надання копій фактичних банківських платіжних документів по міжнародним операціям неможливе, оскільки внутрішньою інструкцією КБ «Фінанси та кредит» вони віднесені до банківської та комерційної таємниці і можуть надаватися тільки, згідно умов закону України «Про банки та банківську діяльність», за обґрунтованим письмовим запитом.

1. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ У ФОРМІ БАНКІВСЬКОГО ПЕРЕКАЗУ, ДОКУМЕНТАРНИХ ІНКАСО ТА АКРЕДИТИВА

1.1 Банківський переказ

Банківський переказ в іноземній валюті здійснюється згідно «Положенню про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» з використанням:

кореспондентських рахунків банку — резидента України, відкритих за угодами у банках — нерезидентах за кордоном у різних видах валют;

шифроповідомлень «електронною поштою» про надходження та проплату коштів з кореспондентських рахунків за наказами банку-кореспондента з застосуванням всесвітніх банківських мереж класа SWIFT між банками — резидентами та банкаминерезидентами;

відкриттям для клієнтів в банкахрезидентах України валютних рахунків [12], на яких «віддзеркалюються» грошові потоки коштів надходження (витрат) валюти клієнтів через кореспондентські рахунки банку в банках-нерезидентах.

Відділ зовнішньоекономічної діяльності КБ «Фінанси та кредит» здійснює усі форми міжнародних розрахунків, використовуючи при цьому всесвітню систему по міжбанківських фінансових телекомунікаціях SWIFT.

Основними банками-кореспондентами КБ «Фінанси та кредит» в далекому зарубіжжі є наступні [39]:

Таблиця 1.1

Список основних банків-корреспондентів банку «Фінанси та кредит»

В табл.1.2 наведені тарифи КБ «Фінанси та кредит» на банківські перекази в іноземній валюті.

Таблиця 1.2

* - при відсутності на рахунку власної іноземної валюти оплата проводиться у гривні за курсом НБУ на день проведення операції.

В табл.1.3 наведене платіжне доручення в іноземній валюті, яке застосовується клієнтами для формування наказів банку на проведення банківського переказу в іноземній валюті.

Згідно з «Положенням про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або про-даж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

бенефіціар — кінцевий отримувач коштів або банківських металів, на рахунок якого зараховуються кошти в іноземній валюті або банківські метали, переказ яких був ініційований за допомогою платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах;

внутрішньобанківське повідомлення — документ на переказ коштів, складений відокремленим структурним підрозділом банку, що не має статусу юридичної особи (філією банку), на підставі поданих клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, який надсилається до уповноваженого банку та на підставі якого формується повідомлення до іноземного банку про перерахування коштів в іноземній валюті на користь бенефіціара;

день валютування транскордонного переказу (далі - день валютування) — день, починаючи з якого переказані клієнтом кошти в іноземній валюті переходять у власність бенефіціара, який визначається уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, і узгоджується з ним в договорі про розрахунково-касове обслуговування. До настання дня валютування сума переказу обліковується в уповноваженому банку, що обслуговує клієнта;

платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах — розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому банку, що його обслуговує, виконати переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь бенефіціара;

транскордонний переказ (далі - переказ коштів в іноземній валюті) — рух коштів в іноземній валюті, який здійснюється за ініціативою клієнта уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Клієнт, ініціатор цієї операції та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.

Порядок оформлення платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах [30],[28] :

1. Платіжне доручення в іноземній валюті заповнюється латинськими літерами, а платіжне доручення в банківських металах — українською мовою (кирилицею) або латинськими літерами. Разом з тим сума іноземної валюти, зазначена словами, заповнюється українською мовою (кирилицею). Назва (для фізичної особи — прізвище, ім'я та по батькові) та місцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськими літерами або українською мовою (кирилицею). Під час переказу коштів у валютах країн СНД та Балтії дозволяється заповнювати платіжне доручення в іноземній валюті російською мовою.

Допускається використання англомовних аналогів назв текстових елементів бланків, але тільки разом з їх українською назвою.

2. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

3. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах обов’язково мають містити такі реквізити:

— код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024;

— назву документа — «Платіжне доручення в іноземній валюті» або «Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах» ;

— номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може включати цифри та слова);

— дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число — цифрами, місяць — цифрами або словами, рік — цифрами);

— найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта (назва країни, міста);

— повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою клієнта, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання), його місцезнаходження (назва країни, місто);

— номер рахунку клієнта в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

— цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378) (далі - Класифікатор);

— суму переказу або масу банківських металів в тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

— суму переказу або масу банківських металів в тройських унціях та назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;

— назву бенефіціара (для бенефіціара — фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові), його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку, на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара — фізичної особи, яка не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

— найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

— призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.6 цього Положення);

— комісійні - зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (OUR) або бенефіціара (BEN), або клієнта та бенефіціара (SHA) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта;

— код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

— код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

— ідентифікаційний код клієнта — для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається ідентифікаційний номер платника податків;

— відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має проставляється лише її підпис).

Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах можуть містити такі допоміжні реквізити:

— код уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

— SWIFT-код (BIC kod) банку бенефіціара, IBAN банку бенефіціара;

— найменування та інші реквізити банку-посередника (заповнюється за потреби);

— номер рахунку клієнта, з якого здійснюється списання комісійної винагороди;

— строки виконання переказу: «терміновий» — сьогодні, «строковий» — наступного робочого дня уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, або «звичайний» — на третій робочий день уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, ураховуючи день надходження платіжного доручення до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

4. Найменування та місцезнаходження банку бенефіціара, назва бенефіціара, номер його рахунку в платіжному дорученні в іноземній валюті мають відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються до уповноваженого банку разом з платіжним дорученням в іноземній валюті для здійснення уповноваженим банком валютного контролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунку клієнта.

5. Клієнт заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж в іноземній валюті або перерахування банківських металів та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів або банківських металів бенефіціару.

Таблиця 1.3

Надання SWIFT — повідомлення (відповідно до тарифів банку)

так ні

Надаємо право АКІБ «Укрсиббанк"у утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта

ПІДПИС (SIGNATURE) ПЕЧАТКА (STAMP)

1.2 Документарне інкасо

Інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом — «Міжнародні правила по інкасо», що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC). В теперішній час діє редакція Правил 1995 р [6]:

«Документи» означають фінансові документи та комерційні документи:

«фінансові документи» — переказні векселі, прості векселі, чеки та інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу грошима;

«комерційні документи» — рахунки, транспортні документи, товаророзпорядчі документи чи інші подібні документи, які не є фінансовими документами.

" Чисте інкасо"  — це інкасо фінансових документів, не супроводжуємих комерційними документами.

«Документарне інкасо» означає інкасо :

фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами;

комерційних документів, не супроводжуємих фінансовими документами;

Згідно Міжнародним правилам [6], інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою:

— одержання акцепту чи платежу;

— видачі документів проти акцепту чи платежу.

Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи.

Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів:

— рахунок-фактура, що виписується експортером і містить інформацію про товар;

— відвантажувальні документи;

— страхові поліси;

— сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.

Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.

Інкасова форма розрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати.

У міжнародній практиці можливі два варіанти оплати інкасових документів:

— інкасо з негайним платежем (документи проти платежу);

— інкасо на умовах відстрочки платежу (документи проти акцепту).

У випадку використання інкасо в розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо, застосування інкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що підтверджує виставляння документів на інкасо.

Імпортеру ж при інкасовій формі розрахунків необхідно настоювати на варіанті оплати документів проти акцепту з максимально можливою відстрочкою платежу. До настання терміну платежу по інкасо імпортер має право ознайомитися в банку з інкасовими документами. Однак, ці документи залишаються в розпорядженні банку до моменту їхньої оплати (акцепту тратт) і у випадку несплати повертаються банку експортера з вказівкою причин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага не завжди реалізується на практиці. Так, імпортер може одержати товар (наприклад, по одному з оригіналів коносамента, висланому експортером разом з товаром) до моменту представлення йому документів. Тоді підвищується ризик необґрунтованої затримки платежу покупцем.

Інкасова форма розрахунків особливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплату дійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносно невеликі.

Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за своєчасністю здійснення платежів, хоча банки не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати чи акцепту документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і, відповідно, періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер вправі відмовитися від оплати представлених документів.

У цьому випадку експортер понесе витрати, пов’язані зі збереженням вантажу, продажем його третій особі чи транспортуванням назад у свою країну.

У цьому зв’язку, у розрахунках по інкасо можуть використовуватися різні способи прискорення і забезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу, інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортера банківської гарантії платежу на користь експортера, що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру варто прагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час як для імпортера звертання в банк за гарантією пов’язано з додатковими витратами.

Інкасове доручення обов’язково повинно мати наступні реквізити [33]:

а) Дані про банк, від якого отримане інкасове доручення, його повну назву, адресу (поштову та СВІФТ), номера тел.

б) Дані про принципала (бенефіціара), його повну назву, адресу та тел.

в) Дані про платника, його повну назву, адресу та тел.

г) Дані про представляючий банк д.) Сума валюти, яка належить да інкасування е) Перелік додатків з документами (поаркушно);

ж) Строки та умови отримання платежу чи акцепту;

з) Умови передачі документів проти :

платежа чи акцепта, інші умови.

В табл.1.4 наведені тарифи КБ «Фінанси та кредит» на обслуговування операцій по документарному інкасо (2008 р).

Таблиця 1.4

Тарифи на обслуговування операцій по документарному інкасо (2008)

1.3 Документарний акредитив

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 р., публікація МТП N 500 (UCP500) [5 ], застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов’язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.

Терміни «документарний акредитив» і «резервний акредитив» (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:

(I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або

(II) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

(III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

По операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, але не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть мати стосунок документи.

Питання здійснення операцій за документарними акредитивами, а саме — порядок відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки під час розрахунків за зовнішньоекономічними договорами, регулює «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документальними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями¹ (далі - Положення N 514)».

При цьому, Положення N 514 встановлює загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями і передбачає, що уповноважені банки у своїй діяльності керуються іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, що регулюють розрахунки у формі акредитивів. В тексті заяви про відкриття акредитива, яка подається до уповноваженого банку-емітента, особанаказодавець акредитива самостійно зазначає, яким міжнародним правилам акредитив має бути підпорядкований (пункт 1.3 розділу I Положення 514).

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями визначає:

1. В акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива (шляхом платежу за пред’явленням або платежу з розстрочкою, або акцепту чи негоціації, або змішаного платежу).

2. Платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива.

3. Акредитив є угодою, що відокремлена від договору з купівлі-продажу або іншого документа, який має силу договору, на якому він базується.

Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами або іншими видами виконання зобов’язань.

Здійснення уповноваженим банком операцій за імпортним аккредитивом:

1. Надання до уповноваженого банку заяв про відкриття акредитива та порядок відкриття акредитива

1.1. Для відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку (далі - уповноважений банк-емітент) заяву про відкриття документарного акредитива (далі - заява про відкриття акредитива), зразок якої наведено в додатку до цього Положення, або за довільною формою із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів згідно з пунктом 1.3 цієї глави.

1.2. Заява про відкриття акредитива заповнюється з використанням відповідних технічних засобів та копіювального або самокопіювального паперу або від руки.

Заява про відкриття акредитива подається наказодавцем акредитива до уповноваженого банку-емітента в паперовій формі не менше ніж у трьох примірниках. Перший примірник заяви про відкриття акредитива (незалежно від способу його заповнення) має містити відбиток печатки та підписи осіб наказодавця акредитива, які заявлені ним у картці із зразками підписів та відбитком печатки, або надаватися в електронному вигляді за допомогою системи «КлієнтБанк», підписаний електронними цифровими підписами (у цьому разі уповноважений банк-емітент самостійно роздруковує три примірники заяви про відкриття акредитива).

1.3. Заява про відкриття акредитива обов’язково має містити такі реквізити:

код заяви про відкриття акредитива відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024;

назву документа — «Заява про відкриття документарного акредитива» ;

вид акредитива — відкличний, безвідкличний (зазначається конкретний вид акредитива). Якщо не зазначено, що акредитив відкличний, то він уважатиметься безвідкличним;

підтвердження акредитива — зазначається в разі потреби;

дату заяви про відкриття акредитива (число — цифрами, місяць — цифрами або словом, рік — цифрами). Цю дату може проставляти уповноважений банк-емітент. Дата відкриття акредитива (дата відправлення повідомлення до банку) та дата, зазначена в заяві про відкриття акредитива, можуть не збігатися;

строк дії або дату та місце закінчення строку дії акредитива, а саме кількість днів від дати відкриття акредитива (якщо в договорі не зазначена конкретна дата) або остання дата приймання документів для оплати акредитива та місце його закінчення (та/або назву країни, та/або назву міста, та/або найменування банку);

назву наказодавця акредитива, що зазначається згідно з реквізитами договору, що не суперечить назві, заявленій у картці зі зразками підписів та відбитком печатки, а також його місцезнаходження (та/або назву країни та/або міста);

назву бенефіціара — його назву, місцезнаходження та номер рахунку (зазначається за потреби). Ці реквізити мають відповідати реквізитам договору;

назву банку бенефіціара, авізуючого банку та виконуючого банку — його назву та адресу, у тому числі S.W.I.F.T. — код (BIC code) або номер телексу, які також мають відповідати реквізитам договору за умови їх зазначення в договорі.

Такі реквізити, як наказодавець акредитива, бенефіціар, банк бенефіціара, авізуючий банк, виконуючий банк заповнюються латинськими літерами або кирилицею (російською мовою) за умови, що акредитив відкрито на користь бенефіціара з країн СНД та Балтії. Можливо заповнення також інших реквізитів заяви про відкриття акредитива кирилицею (російською мовою) за умови, що акредитив відкрито на користь бенефіціара з країн СНД та Балтії;

суму та назву іноземної валюти — сума заповнюється цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою). Назва іноземної валюти зазначається літерним кодом іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів

— стислий опис товару (послуг) згідно з договором. Маса, число одиниць товару (можлива різниця за ними), кількість, ціна за одиницю товару зазначаються в разі потреби;

умови поставки — мають відповідати умовам, визначеним чинною редакцією Офіційних правил тлумачення торгових термінів, розроблених Міжнародною торговельною палатою (ІНКОТЕРМС), та договору;

перелік документів — назву документів, проти яких здійснюватиметься платіж за акредитивом, і кількість їх оригіналів та/або копій;

спосіб виконання акредитива — має зазначатися таке: «платити за пред’явленням документів» або «платити з розстрочкою», або «акцептувати переказні векселі (тратти) бенефіціара», або «негоціювати», або інше;

комісійні винагороди та відшкодування витрат — зазначається, за чий рахунок буде оплачено комісійні винагороди та відшкодування витрат банків;

підписи відповідальних осіб та відбиток печатки проставляють відповідно до пункту 1.2 цієї глави.

Крім цього, у заяві про відкриття акредитива наказодавець акредитива може зазначати те, що:

він доручає уповноваженому банку-емітенту утримати комісійну винагороду та відшкодування витрат, що належать банку-емітенту та іншим банкам, які братимуть участь в обслуговуванні акредитива, з його рахунку;

він доручає уповноваженому банку-емітенту списати кошти в іноземній або національній валюті з поточного рахунку (зазначається номер рахунку) для резервування грошового забезпечення за акредитивом;

він доручає уповноваженому банку-емітенту, у якому відкрито рахунок, відкрити акредитив відповідно до укладеного між уповноваженим банком-емітентом та наказодавцем акредитива кредитного договору та/або договору про відкриття непокритого акредитива;

акредитив підпорядковується УПДА або іншим міжнародним документам, затвердженим Міжнародною торговельною палатою.

Заява про відкриття акредитива може містити такі допоміжні реквізити:

назву та адресу підтверджуючого банку (зазначається в разі потреби);

часткові відвантаження та перевантаження — зазначаються відповідною позначкою щодо можливості/неможливості використання акредитива частинами або припустимості/неприпустимості його оплати за документами, які свідчать про часткове відвантаження або про те, що під час перевезення товар підлягає перевантаженню з одного виду транспорту на інший;

місце відвантаження — назва компанії та/або міста або іншого населеного пункту, залізничної станції, морського або річкового порту, аеропорту тощо (зазначається потрібне) та/або назва країни, з якої відправляється товар;

останню дату відвантаження або кількість днів від дня відкриття акредитива, або від іншої події - зазначається за потреби;

місце доставки (транспортування) — місце кінцевого призначення: назва компанії та/або міста або іншого населеного пункту, залізничної станції, морського або річкового порту, аеропорту та/або назва країни, у якій має розвантажуватися товар, або в якому зобов’язання продавця щодо поставки товару вважатимуться виконаними;

період подання документів — має зазначатися максимальний строк подання документів за акредитивом до виконуючого банку після дати відвантаження для їх перевірки і схвалення. Якщо в акредитиві не зазначено період подання документів, то документи мають прийматися виконуючим банком не пізніше 21 дня від дати відвантаження, якщо за умовами акредитива передбачено подання транспортного документа, але в межах строку дії акредитива;

назва одержувача вантажу;

додаткові умови — зазначається будь-яка потрібна додаткова інформація. У разі потреби додаткові реквізити заяви про відкриття акредитива може самостійно визначати уповноважений банк-емітент.

1.4. Разом із заявою про відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку-емітента оригінал та копію договору (з підписами відповідальних осіб, засвідченими відбитком печатки) або інший документ, який згідно із законодавством України має юридичну силу договору, оформлений відповідно до вимог законодавства України.

1.5. Відповідальний працівник уповноваженого банку-емітента перевіряє правильність заповнення реквізитів заяви про відкриття акредитива та їх відповідність таким реквізитам договору: наказодавець, бенефіціар, вид акредитива, валюта і сума, опис товару, умови поставки, перелік документів, розподіл витрат. У разі неточності заповнення реквізитів або невідповідності вищевказаних реквізитів договору заява про відкриття акредитива повертається наказодавцю акредитива без виконання із зазначенням причини повернення.

1.6. Уповноважений банк-емітент відкриває акредитив за умови, що він забезпечений грошовими коштами наказодавця акредитива (покритий акредитив), або на підставі відкритих наказодавцю акредитива уповноваженим банком-емітентом кредитних ліній, або на підставі отриманих у кредит коштів, або на підставі гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або без будь-якого забезпечення згідно з внутрішніми положеннями уповноваженого банку-емітента (непокритий акредитив).

1.7. Облік коштів грошового забезпечення акредитива здійснюється в уповноваженому банку-емітенті на відповідних балансових рахунках. У разі відкриття акредитива без стовідсоткового грошового забезпечення (непокритий акредитив) частина суми акредитива, не забезпеченої грошовими коштами, обліковується в уповноваженому банку-емітенті на відповідному позабалансовому рахунку, призначеному для обліку непокритих акредитивів.

1.8. Якщо іноземна валюта грошового забезпечення акредитива відрізняється від виду іноземної валюти, у якій відкривається акредитив, визначеного умовами акредитива, то сума коштів грошового забезпечення акредитива за вимогою уповноваженого банку-емітента може бути збільшена на суму можливих ризиків від зміни курсів іноземних валют за умови, що це передбачено в заяві про відкриття акредитива та/або в договорі банківського рахунку та/або інших договорах, укладених між наказодавцем акредитива та уповноваженим банком-емітентом.

1.9. Якщо кошти грошового забезпечення надані в грошовій одиниці України, то в разі значного зростання курсу іноземної валюти або гривні в заяві про відкриття акредитива наказодавець акредитива може передбачити право уповноваженого банку-емітента списати (у день виконання платежу за акредитивом) з поточного рахунку наказодавця акредитива додаткову суму коштів у національній валюті для здійснення операції з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення покриття за акредитивом у повному обсязі.

1.10. Якщо, виходячи з інтересів уповноваженого банку-емітента, виконуючий та/або підтверджуючий, та/або авізуючий банк мають бути іншими банками, ніж ті, що зазначені в заяві про відкриття акредитива, то в цьому разі уповноважений банк-емітент узгоджує з наказодавцем акредитива питання щодо зміни виконуючого та/або підтверджуючого, та/або авізуючого банку. На заяві про відкриття акредитива уповноважений банк-емітент проставляє позначку про зміну виконуючого та/або підтверджуючого, та/або авізуючого банку. Надання наказодавцем акредитива письмової згоди про внесення цих змін до заяви про відкриття акредитива не є обов’язковим.

1.11. Уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох робочих днів надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного банку (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива).

Акредитив уважається відкритим з дня відправлення повідомлення про це до іноземного банку, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності.

1.12. Після прийняття рішення про відкриття акредитива відповідальний працівник уповноваженого банку-емітента вносить інформацію щодо операції за акредитивом до журналу реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів (далі в цьому розділі - Журнал), який може вестися як у паперовій, так і в електронній формі.

5. Порядок оплати коштів за імпортним акредитивом

5.1. Оплата коштів за акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом іноземному (авізуючому, виконуючому, підтверджуючому, рамбурсуючому) банку відповідно до умов акредитива та інструкцій, отриманих від іноземного банку.

5.2. Якщо уповноважений банк-емітент має коррахунок в іноземному банку (виконуючому, підтверджуючому, рамбурсуючому), то він уповноважує іноземний банк на списання коштів з цього коррахунку, що зазначається в тексті акредитива або надсилається в окремому повідомленні, або на прохання іноземного банку (виконуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) здійснює міжбанківський платіж за реквізитами, зазначеними цим іноземним банком.

5.3. Якщо умовами акредитива передбачено право іноземного (підтверджуючого, виконуючого) банку виставляти рамбурсну вимогу на рамбурсую-чий банк, то уповноважений банк-емітент має забезпечити відповідне покриття на своєму коррахунку в рамбурсуючому банку на час здійснення платежу. Якщо уповноважений банк-емітент не має коррахунку в рамбурсуючому банку, то уповноважений банк-емітент має діяти відповідно до пункту 5.4 цієї глави.

Якщо уповноважений банк-емітент розмістив кошти за акредитивом на рахунку гарантійного депозиту та грошового покриття в іноземному (виконуючому, підтверджуючому, рамбурсуючому) банку, то уповноважений банк-емітент уповноважує іноземний (виконуючий, підтверджуючий) банк на списання коштів з цього рахунку, що зазначається в тексті акредитива або надсилається окремим повідомленням.

5.4. Якщо уповноважений банк-емітент не має кореспондентських відносин з іноземним (виконуючим, підтверджуючим, рамбурсуючим) банком і не розмістив кошти за акредитивом на рахунку гарантійного депозиту та грошового покриття в іноземному банку, то уповноважений банк-емітент здійснює перерахування коштів (міжбанківський платіж) за акредитивом згідно з реквізитами, що зазначені в інструкціях іноземного (виконуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, або безпосередньо до банку бенефіціара.

5.5. Якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком-емітентом шляхом платежу за пред’явленням відповідних документів, то оплата коштів за цим акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом на користь бенефіціара лише після отримання документів та перевірки їх відповідності умовам акредитива. Якщо документи за акредитивом отримані наказодавцем акредитива безпосередньо від бенефіціара, то уповноважений банк-емітент може зробити запит до банку, що обслуговує бенефіціара, про підтвердження цим банком відправлення документів та інструкцій щодо платежу. Оплата коштів за акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом у строк, що не перевищує трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком відповідного рішення щодо оплати документів за акредитивом. Уповноважений банк здійснює перерахування коштів (міжбанківський платіж) за акредитивом згідно з реквізитами, зазначеними в інструкціях іноземного банку, або бенефіціара, якщо документи отримані від бенефіціара.

5.6. Якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком-емітентом з розстроченням (відстроченням) платежу, то оплата коштів за цим акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом на користь бенефіціара після отримання та перевірки документів на їх відповідність умовам акредитива у строк та в порядку, визначених умовами акредитива. Право володіння документами (проти яких має здійснюватися платіж) наказодавець акредитива отримує до одержання бенефіціаром платежу.

5.7. Якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком-емітентом шляхом акцепту переказних векселів (тратт) [документи за акредитивом надходять разом з переказним векселем (траттою)], то уповноважений банк-емітент після перевірки документів на відповідність умовам акредитива акцептує переказний вексель (тратту) та обліковує кошти за цим переказним векселем (траттою) на відповідному позабалансовому рахунку. У день настання строку платежу [термін платежу зазначений у переказному векселі (тратті)] уповноважений банк-емітент перераховує кошти за акредитивом на користь банку, який став законним володільцем переказного векселя (тратти), виписаного бенефіціаром, відповідно до отриманих інструкцій банку.

5.8. Якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується шляхом негоціації переказних векселів (тратт) та/або документів, то негоціюючий банк сплачує кошти за акредитивом бенефіціару згідно з умовами акредитива. Уповноважений банк-емітент зобов’язаний відшкодувати кошти банку, що здійснив негоціацію переказних векселів (тратт) та/або документів, відповідно до умов акредитива та за умови відповідності цих документів умовам акредитива.

5.9. Оплата комісійної винагороди та відшкодування витрат банків здійснюються відповідно до пунктів 8.3 та 8.4 глави 8 розділу II цього Положення.

Здійснення уповноваженим банком операцій за експортним аккредитивом:

1. Авізування умов акредитива уповноваженим банком бенефіціара в разі виконання ним функцій авізуючого та/або виконуючого банку

1.1. Уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара, отримавши від іноземного банку-емітента або іншого банку повідомлення (текст акредитива) про відкриття акредитива на користь бенефіціара, має переконатися в достовірності цього повідомлення (перевірити ключі, підписи, формат S.W.I.F.T.).

У разі потреби уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара надсилає запит до іноземного банку-емітента або іншого банку, через який було передано умови акредитива, для уточнення справжності повідомлення.

До отримання від іноземного банку-емітента або іншого банку, через який було передано умови акредитива, інформації, що підтверджує справжність тексту акредитива, уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара може проінформувати бенефіціара в письмовій або усній формі про отримання повідомлення щодо відкриття йому акредитива.

Після отримання відповідних уточнень, що підтверджують достовірність повідомлення (тексту акредитива), уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара передає текст акредитива для подальшого авізування бенефіціару.

1.2. Якщо уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара за будь-яких причин відмовляється авізувати акредитив, то він негайно має повідомити про це іноземний банк-емітент або інший банк, від якого акредитив був отриманий.

1.3. Відповідальний працівник уповноваженого (авізуючого та/або виконуючого) банку бенефіціара:

а) реєструє акредитив в журналі реєстрації отриманих (експортних) акредитивів (далі в цьому розділі - Журнал), який може вестися як у паперовій, так і в електронній формі.

б) готує супровідний лист, що надсилається бенефіціару, у якому зазначаються рекомендації уповноваженого (авізуючого та/або виконуючого) банку бенефіціара щодо виконання бенефіціаром умов акредитива, або повідомлення, що надсилається на адресу іншого банку бенефіціара, про отримання акредитива.

Супровідний лист засвідчується підписом відповідального працівника та (у разі потреби) відбитком штампа уповноваженого (авізуючого та/або виконуючого) банку бенефіціара і разом з копією тексту акредитива [за винятком інформації про міжбанківські ключі та інформації, призначеної виключно для уповноваженого (авізуючого та/або виконуючого банку бенефіціара)] передається бенефіціару під підпис або надсилається на його адресу поштою, за допомогою системи «Клієнт-Банк», телекса або інших засобів передавання інформації з проханням підтвердження прийняття умов акредитива. Бенефіціар має право надавати згоду на прийняття умов акредитива як в письмовій, так і в усній формі.

Текст повідомлення, що надсилається до іншого банку бенефіціара, має містити всі умови отриманого тексту акредитива [за винятком інформації про міжбанківські ключі та інформації, призначеної виключно для уповноваженого (авізуючого та/або виконуючого) банку бенефіціара).

1.4. Облік суми акредитива в уповноваженому (авізуючому та/або виконуючому) банку бенефіціара здійснюється за відповідним позабалансовим рахунком за максимальною сумою акредитива в день авізування акредитива бенефіціару.

У разі отримання письмової відмови від прийняття умов акредитива уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара списує з обліку суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку та повідомляє банк, від якого було отримано умови акредитива, про відмову бенефіціара від прийняття умов акредитива.