Особливості формування регіональної політики Швеції на сучасному етапі розвитку Європейського Союзу

Особливості формування регіональної політики Швеції на сучасному етапі розвитку Європейського Союзу

Проблематика регіональної політики, як в її загальних теоретичних аспектах, так і стосовно реальних процесів, що відбуваються в Європі (перш за все, в Швеції), є об'єктом дослідження багатьох учених. Спеціальним об'єктом своїх наукових досліджень регіональну політику в Європейському Союзі обрали С. Артоболевський, І. Бусигіна, Є. Фатєєв та інші[1;2;3]. У цих дослідженнях розглядаються різні аспекти формування і розвитку регіональної політики Швеції в останні 10−15 років, приводиться велика кількість практичних і статистичних даних, прогнозується розвиток регіональної політики.

Наукові дослідження зарубіжних авторів Д. Харві, Р. Хербек, А. Хоппе, Р. Штурм та інших[4;5;6;7] присвячені проблемам регіональної політики і регіоналізації Європи.

Разом з тим, в науковій літературі відчувається недолік комплексних політичних досліджень з проблем регіональної політики Швеції, зокрема з новими процесами істотного розширення рамок ЄС.

Національна програма регіонального розвитку в Швеції вперше була прийнята в 1972р., потім кожні 3−4 року. Так, в Законі про регіональну політику, прийнятому риксдагом в 1985р., основні цілі були сформульовані таким чином. Регіональна політика повинна бути спрямована на сприяння збалансованому демографічному розвитку різних частин країни і надання кожному в Швеції незалежно від місця мешкання роботи, послуг і сприятливого навколишнього середовища. Повинен використовуватися потенціал розвитку сільської місцевості. Регіональна політика повинна проводитися з метою сприяння позитивному розвитку підприємств, зайнятості і т.п. у всіх частинах країни, а також для міжрегіонального балансу. Регіональна політика у великій мірі повинна ґрунтуватися на мобілізації доступних місцевих і регіональних ресурсів. Для досягнення цієї мети уряд і риксдаг розглядали дію на регіональний розвиток всіх найважливіших ухвалених рішень, розробляли набір заходів регіональної політики і визначали основні напрями проведення регіональної політики Швеції. За останні десятиліття економіка Швеції зазнала значні зміни унаслідок посилення глобалізації, лібералізації міжнародної торгівлі іпотоків капіталу, технологічного прогресу і вступу Швеції в ЄС з 1995р. За останні роки зростання ВВП на душу населення в Швеції було декілька вище, ніж в середньому в ЄС в колишньому складі з 15 країн, але декілька нижче щодо середнього показника ОЄСР. При цьому економічний розвиток в багатьох шведських регіонах, зокрема в районі озера Меларен (виключаючи Стокгольм), Ськоне, західній частині Швеції і Смоланді, гірше за показники в інших європейських регіонах Крім того, регіональні диспропорції за останні десятиліття поглибилися.

Регіони Північної Швеції, включаючи Вермланд і Даларну, продемонстрували, нарівні з деякими регіонами Німеччини, якнайгірший економічний розвиток як в показниках валового регіонального продукту, так і зайнятості за період 1995;2002рр., який був достатньо успішним загалом для Швеції. Приріст регіонального доходу на душу населення найбільш високий в південних частинах країни. З п’яти місцевих ринків праці, які продемонстрували найбільш високі темпи приросту, два знаходилися в Західному Геталанді і три в Смоланді (Йончепінг, Крунуберг і Кальмар).

В 2006р. Центральне статистичне бюро (ЦСБ) Швеції вперше опублікувало дані про зміну об'єму валового регіонального продукту у всіх 21 ленах в постійних цінах. Ці дані охоплювали зміни ВРП за 2000;2004рр. Найбільш високі темпи регіонального економічного зростання показали Еребру (+15,1%), Халланд (+14,6%) і Блекинге (+13,9%). Найбільш низькі темпи зростання продемонстрували Вестманланд (+0,6%), Кальмар (+2,4%), Емтланд (+4,4%) і Йончепінг (+4,7%). З трьох ленів, куди входять найбільші міста Швеції, найбільш високі темпи спостерігалися в Стокгольмі (+11,2%), за ним слідував Вестра Геталанд (+9,9%). Ськоне (+7,4%) розвивалося слабкіше, і його показник був нижче середнього по країні (+9,2%).

Економічне зростання і конкурентоспроможність стимулюється зростанням продуктивності праці в промисловості. По цьому показнику в даний час Швеція знаходиться на середньому рівні по ОЕСР, але декілька поступається середньому рівню ЄС у складі 15 країн. У регіональному розрізі ситуація строкатіше, а з 5 комун з найбільш високим приростом місцевої продуктивності праці в промисловості дві знаходилися у Вестерботтені, а інші в центральній і південній Швеції.

Структура підприємницького сектора і ступінь спеціалізації різні в регіонах Швеції. Невеликі і середні регіони з обмеженою номенклатурою торгових і промислових підприємств все більше залежать від декількох крупних підприємств, що підвищує їх уразливість. В результаті жорсткої глобальної конкуренції і структурних змін в даний час найуразливіші такі традиційні промислові райони, як Бергслаген, частини Смоланда, Дальсланд і південне побережжя Норрланда. Уразливі і деякі успішніші регіони із-за свого високого ступеня спеціалізації. В той же час регіони навколо найбільших міст володіють найбільш широкою номенклатурою галузей. По частці витрат на НІОКР у валовому регіональному продукті при загальнонаціональному рівні 2,9% в 2003р. серед регіонів виділялися Західна Швеція (5,4%), Стокгольм (3,1%) і Південна Швеція (також 3,1%). У справі підвищення інноваційних можливостей регіону важливими чинниками вважаються частка населення з вищою освітою і ступінь наукомістка в оброблювальній промисловості, що тісно пов’язане з галузевою структурою регіону.

У невеликих регіонах з високою питомою вагою зайнятих у сфері послуг рівень наукоємності відносно невисокий, тоді як в регіональних центрах з університетами і найбільших містах з їх передмістями рівень наукоємності високий. Рівень освіти також широко розрізняється по ленам. 60% населення країни з вищою освітою проживає в трьох найбільших містах. Останніми роками динаміка зайнятості в 21 лені країни була різною залежно від глибини економічного спаду на початку 1990;х років. Стокгольм був єдиним леном, в якому число зайнятих в 2000р. перевищило показник 1990р. Важливо було і те, що регіональні вікові структури сформувалися в результаті великої притоки молоді в столичний і університетські регіони у поєднанні із слабким зростанням в інших частинах країни.

Згідно прогнозам ЦСБ Швеції частка населення в професійно активному віці і питома вага молоді продовжуватимуть скорочуватися у всіх ленах до 2030р., що у свою чергу означає, що число молодих і літніх людей щодо кількості людей у віці від 20 до 64 років продовжить підвищуватися у всіх ленах. Але ситуація буде гірша в регіонах, де вже зараз несприятлива вікова структура. Вигідно відрізняються такі лени з високою питомою вагою людей з вищою освітою, як Стокгольм, Упсала, Вестерботтен і Ськоне. У Швеції, як і в інших членах ЄС, збільшується частка літніх людей. Найбільш високі питомі ваги пенсіонерів прогнозуються в Норрланде, Бергслагене і північно-східній частині Смоланда.

Швеція відрізняється від більшості інших країн Європи великими відстанями і рідкісною населеністю. Населення розподілене дуже нерівномірно, що знаходить свій вираз в домінуванні Стокгольма і великому числі невеликих і середніх міст, розташованих далеко один від одного. Населення Швеції сконцентроване усередині трикутника, в кутках якого розташовуються три найбільші міста Стокгольм, Гетеборг і Мальме, і уздовж частини узбережжя Норрланда. 80% населення проживає на 30% території країни. Відбувається процес урбанізації і скорочення чисельності населення в багатьох частинах країни. Ситуація в малих і середніх містах також розрізняється залежно від їх географічного положення чи є вони частиною регіону поблизу найбільших міст або вони є більш менш ізольованим регіональним центром. У багатьох комунах адміністративні центри виступають у важливій ролі регіональних або місцевих центрів надання послуг і промисловості для навколишньої сільської місцевості і малих міст.

У глобалізованій економіці перевагу мають крупні регіони з широкою диверсифікацією галузей, значення яких посилюється в національній економіці. Тому виходом з положення, що створилося, може стати збільшення регіонів. Постійно росте відстань між місцем мешкання і роботи, при цьому час знаходження в дорозі не збільшується. У деяких частинах країни, зокрема в регіоні Стокгольма і долини озера Меларен, це виявляється наочно. У північних і рідконаселених частинах Швеції з віддаленими або ізольованими місцевими ринками праці відстані у багатьох випадках дуже великі, тому укрупнення регіонів навряд чи вирішить проблему. Географічне положення Швеції з її великими відстанями усередині країни і віддаленістю від стратегічно важливих ринків означає, що ефективність транспортної системи і електронного зв’язку мають вагоме значення у конкурентоспроможності шведської промисловості. Виходом може бути розширення торгівлі з новими членами ЄС і з сусідніми країнами ЄС і створення сприятливих умов для шведських компаній на світовому ринку.

Для Швеції характерні довга берегова смуга, холодний клімат, низька щільність населення і відносно невеликі об'єми виробництва товарів. Ці умови особливо виявилися в ЄС, де Швеція знаходиться на більшій відстані від основних європейських ринків і випробовує більше утруднень добиратися до них в порівнянні з країнами, розташованими ближче до центру Європи. Часто це означає вищі витрати по доставці товарів в порівнянні з іншими членами ЄС, що у свою чергу підсилює залежність конкурентоспроможності шведської промисловості від ефективності перевезень. Кожна частина країни повинна сприяти економічному зростанню і стійкому розвитку Швеції. Тому політика регіонального розвитку зосереджена на підвищенні темпів економічного зростання, стійкості розвитку і рівня послуг для населення у всіх частинах країни. Основна мета цієї політики спрогнозувати структурні проблеми, уникнути їх і створити належні умови для регіонального зростання і підвищення конкурентоспроможності. Економічне зростання створюється на місцевому і регіональному рівні людьми, що працюють в компаніях. Політика регіонального розвитку заснована на тому, що місцеві ринки праці створюють структурні передумови зростання в рідко населених і сільських районах і малих і середніх містах. Забудовані райони і рідко заселені і сільські райони розглядаються як взаємозв'язані райони. Найважливіша роль держави полягає в створенні хороших умов для стійкого регіонального розвитку. Це вимагає вдосконалення співпраці між центральним урядом, місцевими і регіональними властями.

Мета політики регіонального розвитку це регіони з ефективними стійкими місцевими ринками праці, які пропонують високий рівень послуг по всій країні. Ця мета досягається шляхом: добре розроблених дій держави; чіткішій регіональній відповідальності за розробку певних областей політики і добре розробленого загального уявлення про положення справ; чіткого розподілу відповідальності між центральним урядом і комунами; навчання і виконання програм як інструменти розвитку; регіональних зіставлень як рушійна сила змін; співпраці з ЄС в рамках його структурної і регіональної політики; виконань накреслених заходів[7].

Політика об'єднання ЄС націлена на стимулювання економічного і соціального зближення в рамках ЄС, на скорочення регіональних відмінностей і нерівності між людьми. Її основним інструментом є структурні фонди, які відіграють приблизно одну третю частину бюджету ЄС. На основі цілей політики об'єднання і переглянутих пріоритетів Лісабонської стратегії Європейська рада встановила три мети політики об'єднання на період 2007;2013гг.: конвергенція, регіональна конкурентоспроможність і зайнятість, європейська територіальна співпраця. Є три види програм: трансграничні, транснаціональні і міжрегіональні. Шведська національна стратегія регіональної конкурентоспроможності, підприємництва і зайнятості на період 2007;2013рр. доповнює шведський план заходів шляхом виявлення пріоритетів і основних напрямів регіональній конкурентоспроможності, підприємництва і зайнятості, які також сприяють досягненню мети Лісабонської стратегії. Стійкий розвиток є загальною стратегічною метою як для ЄС, так і Швеції.

В такій рідко населеній країні як Швеція, в якій багато регіонів з невеликими місцевими ринками праці, тісніший зв’язок між ними може забезпечити укрупнення регіонів. Воно може зменшити уразливість регіону і дозволить досягти більшої спеціалізації, що дуже важливе для підвищення конкурентоспроможності. Укрупнення регіонів включає не тільки розширення місцевих ринків праці, але і можливостей отримання послуг і підготовки. Важливу роль в цьому процесі грає розвиток транспортної мережі. В рамках діяльності ЄС по створенню транс'європейських транспортних мереж, які включають автомобільні і залізні дороги, аеропорти, порти, внутрішні водні і морські шляхи, з 30 проектів Швеція бере участь в трьох: міст через Ересунд (завершений в 2000р.), Північний трикутник і балтійські морські шляхи. Шведські пріоритети в Північному трикутнику входять в рамки національного довгострокового планування будівництва автомобільних і залізних доріг протягом 2004;2015рр. Велика частина шведських ініціатив пов’язана з поліпшенням доступності в містах і повідомлення між містами, наприклад, будівництвом залізничного тунелю в Мальме, залізничній лінії уздовж західного побережжя між Мальме і Ґетеборгом і дорогі Е6 через Бохюслен. Проект балтійських морських шляхів націлений на підвищення ефективності морського транспорту шляхом розвитку інфраструктури у вигляді криголамів, інформаційних систем, інфраструктури портів і повідомлення з портами як з наземною, так і морської сторони. Доступність поліпшується і завдяки інформаційним технологіям, які зменшують відстані як усередині Швеції, так і між країнами. Створення передового інформаційного суспільства з сучасною інфраструктурою і послугами в області інформаційних технологій може спростити повсякденне життя і поліпшити якість життя всіх верств населення у всіх кінцях країни. Це може компенсувати віддаленість від послуг або ринків і важливо як для ведення бізнесу, так і для життя в рідко населених і сільських районах. Ця співпраця може приймати різні форми. Одним з перших прикладів стало введене ще в 1950;х роках вільне переміщення робочої сили в рамках північних країн.

Крім виділених вище пріоритетів уряд Швеції приділяє особливу увагу як положенню в Північній Швеції, так і умовам життя в містах і ролі міст в підвищенні регіональної і національної конкурентоспроможності. Особливі умови економічного, соціального і екологічного розвитку сільських районів відображені перш за все в стратегії програми сільського розвитку. Умови розвитку в північній частині Швеції унікальні для Західної Європи. Поєднання виключно низької щільності населення, великих відстаней і холодного клімату стримує розвиток динамічної промисловості і конкурентоспроможність в цих регіонах. В рамках ЄС специфічні умови північних частин Швеції і Фінляндії були відображені в Договорі про вступ Швеції і Фінляндії. Через згадані вище умови північні країни отримали додаткове фінансування з метою підвищення регіональної конкурентоспроможності і зайнятості. У нових напрямах регіональної підтримки на період 2007;2013рр. Європейська комісія надає Швеції певні можливості використання різних форм підтримки. У районах з низькою щільністю населення (менше 12,5 жителя на 1 кв. км. по рівню III) як і раніше можуть надаватися транспортні субсидії. Додаткові види підтримки можуть також надаватися в районах з виключно низькою щільністю населення (менше 8 жителів на 1 кв. км. по рівню II). Велика увага приділяється і стійкому зростанню міст і передмість навколо найбільших міст. Проблеми міст необхідно розглядати в регіональному контексті і включати в програми регіонального розвитку. Згідно ухвали 2003 р. про регіональний розвиток розробляються програми регіонального розвитку, які повинні стати стратегіями стійкого регіонального розвитку на основі цілісного погляду на довгостроковий розвиток. Програми регіонального розвитку націлені на координацію різних ініціатив. Їх реалізація показує, що половина виділених фінансових коштів поступає з державного сектора через політику на ринку праці, регіонального розвитку, в області економіки, культури і транспорту. Уряд упевнено, що програми регіонального зростання завоювали тверду регіональну підтримку, зосередившись на створенні умов стійкого зростання для промисловості.

З метою сприяння регіональній конкурентоспроможності, підприємництву і зайнятості в Швеції була створена програма національного структурного фонду для ЄСФ і восьми програм регіональних структурних фондів для ЄФРР. Реалізація ініціатив цих двох фондів ЄС координуватиметься шляхом тісної співпраці між властями, що відповідають за управління цими фондами і здійснюють виплати, а також в рамках партнерських відносин структурних фондів на регіональному рівні. Протягом програмного періоду 2007;2013рр. вся Швеція отримуватиме кошти в рамках структурного фонду на меті регіональної конкурентоспроможності і зайнятості.

Згідно з рішенням Європейської ради від грудня 2005р. Швеція отримає приблизно 13 млрд. крон на підвищення регіональної конкурентоспроможності і зайнятості (приблизно 7,4 млрд. крон з ЄФРР і близько 5,5 млрд. крон з ЄСФ) і близько 2 млрд. крон на територіальну співпрацю. Політика на ринку праці є ключовою стороною економічної політики і заснована на національних пріоритетах. Це співпадає із стратегією ЄС в області зайнятості і діяльністю ЄСФ і враховувалося при створенні програми національного структурного фонду на період 2007;2013рр., яка охоплюватиме всю Швецію. Вісім програм регіональних структурних фондів фінансуватимуться з ЄФРР і державного бюджету. В майбутньому передбачається також приватне сумісне фінансування, яке, проте, не зможе замінити державне сумісне фінансування. Ці програми створюються великим числом учасників на регіональному і місцевому рівнях і засновані на існуючій співпраці у сфері програм регіонального зростання і програм структурних фондів. Ці програми націлені на співпрацю між лэнами. 8 програм регіональних структурних фондів на період 2007;2013рр. включають наступні частини країни і передбачуваний розподіл засобів з ЕФРР: Північний Норрланд (лени Норрботтен і Вестерботтен 1922 млн. крон), Середній Норрланд (Емтланд і Вестерноррланд 1399 млн. крон), північна частина Середньої Швеції (Евлеборг, Даларна і Вермланд 1545 млн. крон), Стокгольм (лен Стокгольм 297 млн. крон), східна частина Середньої Швеції (Упсала, Седерманланд, Еребру, Вестманланд і Естергетланд 641 млн. крон), Західна Швеція (Вестр 559 млн крон). Засоби з ЄФРР поступатимуть відповідно до критеріїв населення, безробіття, рівня зайнятості, рівня освіти, щільністю населення і ВВП на основі виділення Швеції фінансових коштів Європейською комісією. Вони включають додаткові засоби для чотирьох північних ленів із-за їх виключно низької щільності населення, рішення про яких було ухвалене розділами держав і урядів в бюджеті від грудня 2005р. Вони складають 35 євро на душу населення в рік або в сумі 1,9 млрд. крон. Це фінансування буде розподілено між Північним і Середнім Норрландом. В рамках програм регіональних структурних фондів, які включають три найбільші міста Швеції, особливий пріоритет віддається створенню інвестицій в цих містах.

Основними компонентами організаційної структури для виконання програм є дві владні структури, що управляють, вісім сумісних структурних фондів і контролюючі комітети. Уповноваженою ЄС організацією по управлінню засобами ЄФРР є НУТЕК. Шведська рада ЄСФ є уповноваженою ЄС організацією по управлінню засобами ЄСФ. Уповноваженою ЄС аудиторською організацією для ЄФРР і ЄСФ є Шведське національне управління по розпорядженню фінансовими коштами (ЄСВ). НУТЕК і Шведська рада ЄСФ розташовуються в кожному регіоні, де діють програми структурних фондів. У кожному такому регіоні діють і сумісні структурні фонди, основним завданням яких є віддання пріоритетів проектам в рамках програм регіональних структурних фондів і регіональних планів ЄСФ. У них входять призначені представники відповідних комун і ландстингів, організацій ринку праці, правлінь ленів, зацікавлених груп і асоціацій. У Північному і Середньому Норрланде до їх числа входять представники парламенту саамів. Уряд призначає голову цих фондів. Перед ухваленням рішень про виділення коштів з ЄФРР і ЄСФ владні структури, що управляють, повинні проконсультуватися з відповідними структурними фондами, які віддають пріоритет ініціативам і проектам в рамках відповідної програми. Контролюючі комітети призначаються урядом. В рамках національної державної підтримки торгівлі і промисловості протягом періоду 2000;2006рр. 15,9% населення Швеції проживали в зонах допомоги, які ділилися на зони, А і В. У грудні 2005р. Європейська комісія прийняла нові керівні напрями регіональної підтримки на період 2007;2013рр. і виклала свої критерії відбору регіонів для включення їх в зони допомоги для країн-членів. Відповідно до них в Швеції в зонах допомоги включені 15,3% населення. Ця цифра заснована на частці населення в зонах з низькою щільністю населення (менше 12,5 жителя на 1 кв. км.), а також включає певні зони з низьким ВРП і високим безробіттям Програми трансграничної співпраці розроблялися вже достатньо давно. Мета територіальної співпраці ділиться між трьома видами програм: трансграничними, транснаціональними і міжрегіональними програмами. Швеція бере участь не менше чим в 10 програмах, з яких міжрегіональна програма і транснаціональна програма Балтійського моря охоплюють всю Швецію, тоді як трансграничні програми охоплюють частини країни. У новому програмному періоді 17 з 21 лена Швеції можуть отримувати допомогу в рамках трансграничної співпраці. Це означає, що ще 7 ленів тепер отримуватимуть допомогу в порівнянні з попереднім програмним періодом. Це результат введення «правила 150 км», яке встановлює, що прибережні регіони, які знаходяться на відстані до 150 км від найближчого узбережжя, мають право на отримання допомоги. Трансграничними програмами в Швеції на період 2007;2013 рр. є: Північ, Ботнія-Атлантика, Швеція-Норвегія, Центральна Балтика, Ересунд-Каттегатт-Ськагеракк і Південна Балтика. Транснаціональні програми націлені на створення стратегічної співпраці крупніших географічних зон, які граничать один з одним або мають велику схожість своїх територіальних умов. Протягом програмного періоду 2000;2008 рр. Швеція частково або повністю була охоплена трьома транснаціональними програмами: Балтійського моря, Північного моря і Північної периферії. З цих програм лише програма Балтійського моря охоплювала всю Швецію. Програма Північного моря включала лише Вестра Геталанд, Вермланд, Халланд, Крунуберг і Ськоне, а програма Північної периферії тільки Норрботтен, Вестерботтен, Вестерноррланд і Емтланд. Тим самим на трансграничні програми будуть направлено 1676 млн. крон, а на транснаціональні програми 414 млн. крон, які будуть розподілені таким чином: 250 млн. крон на програму Балтійського моря, 101 млн. крон на програму Північного моря і 63 млн. крон на програму Північної периферії.

Регіональна політика в Швеції здійснюється в умовах процесів сучасного світового розвитку, що ускладнюються і прискорюються: переходу людства від індустріальної цивілізації до постіндустріалізму та інформаційного суспільства, в умовах глобалізації суспільних відносин. Всі ці процеси впливають на різні країни Європи, у тому числі і на Швецію.

Література

• 1. Артоболевский С. С. Региональная политика в Европейском Союзе // Проблемы и механизмы регионального развития. М., 1998.
• 2. Бусыгина И. М. Стратегии европейских регионов как ответ на вызовы интеграции и глобализации. М., 2003
• 3. Фатеев Е. С. Опыт проведения субнациональной региональной политики в Западной Европе // Проблемы региональной экономики. 1998. № 1−2.
• 4. Harvie K. The Rise of Regional Europe. London and New York. 1994.
• 5. Hoppe A. Europasche Regionalpolitik und ihre nationale Implementation. Leske+Budrich, Opladen. 2001
• 6. Hrbek R., Weyand S. Betriff. Der Europa der Regionen. Mlinchen. 1994.
• 7. Sturm R., Weinmann G. The Information Society and the Regions in Europe. Baden-Baden. 2000.