Система статистичної звітності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Реферат

На тему: Система статистичної звітності

Виконав: Андрєєв Б.В.

Одеса 2008

План

Вступ.

Статистична звітність у правоохоронних органах.

Статистична звітність у судах.

Статистична звітність в органах юстиції.

Вимоги, що пред’являються до статистичних даних, та їх надійність.

Висновок.

Список використаної літератури.

Статистична звітність у правоохоронних органах

Статистична звітність — це офіційний документ, що містить дані про діяльність організацій, підприємства, установи у вигляді заповненого формуляра (бланка таблиці), який подається у визначені строки зa вказаною адресою.

Кожна форма статистичної звітності повинна мати обов’язкові реквізити, а саме:

— назва статистичного звіту;

— номер і дата затвердження форми звіту;

— адреси, за якими подається стат. звітність;

— період, за який складено звітність, та термін подання;

— дата складання звітності;

— посади та підписи посадових осіб, які відповідають за повноту і достовірність даних.

Організацію статистичної звітності та управління нею покладено на Державний комітет статистики України.

Сутність статистичної звітності в правоохоронних органах як основної форми статистичного спостереження полягає в тому, що кожний міськрайлінорган внутрішніх справ, територіальні органи прокуратури, Служби безпеки, юстиції тощо за єдиними формами, затвердженими Державним комітетом статистики України, в установленому законом порядку представляють вищестоящому органу відповідні дані.

Статі-стична звітність включає низку різних статистичних показників, за допомогою яких забезпечується оперативний контроль за розвитком соціально-економічних процесів та оперативне керівництво відповідною діяльністю. Ця звітність представляє собою систему взаємопов'язаних показників, які характеризують діяльність правоохоронних органів, судів та органів юстиції, детально висвітлюють усі стадії кримінального та цивільного процесів.

Наказом Державного комітету статистики України від 26 лютого 1998 року № 86 затверджені такі форми державної статистичної звітності, які характеризують стан боротьби зі злочинністю:

* звіт № 1 «Про зареєстровані злочини» (піврічна);

* звіт № 1-А «Про зареєстровані злочини і результати роботи» (місячна);

* звіт № 1−03 «Про результати боротьби з організованими злочинними групами» (піврічна);

* звіт № 2 «Про осіб, що вчинили злочини» (піврічна);

* звіт № 2-А «Про осіб, що вчинили злочину які працювали на підприємствах, установах, організаціях» (річна);

* звіт № 5 «Про виявлені злочини в сфері економічної діяльності» (піврічна);

* звіт М 360 «Про результати боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (квартальна).

Статистичні дані, за зазначеними формами звітності, Міністерство внутрішніх справ України за кожний звітний період в установлений термін надсилає Державному комітету статистики України.

Крім цього, Державним комітетом статистики України у 1997 році затверджена державна міжвідомча статистична звітність форми 1-«КОР» «Звіт про виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією». Цей звіт складається щоквартально МВС України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Державною податковою адміністрацією України.

Він містить чотири розділи: адміністративна практика; види корупційних діянь та інші правопорушення; служби, які виявили корупційні діяння (за результатами розгляду протоколів); відповідальність за умисне невиконання своїх обов’язків по боротьбі з корупцією (ст. 11 Закону).

При цьому необхідно зауважити, що всі відомості у звіті представлені у розрізі суб'єктів корупційних діянь, органів, які ведуть боротьбу з корупцією, а також у розрізі корупційних діянь та спеціальних обмежень.

Статистичний звіт про виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією» становить великий інтерес для аналізу стану протидії корупції, для оцінки роботи відповідних органів, які ведуть боротьбу із корупційними проявами.

Відомості про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, відображаються у статистичному звіті форми № 1-АП. Цей звіт складається щорічно органами та посадовими особами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення відповідно до вимог статей 218−244⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення або інших законодавчих актів.

При аналізі статистичних даних, що характеризують стан боротьби з адміністративними правопорушеннями, необхідно зважувати на те, що інші органи адміністративної юрисдикції, крім органів внутрішніх справ, не мають належного обліку адміністративних правопорушень. Часто він має відомчий характер і тому є неповним.

У зв’язку із прийняттям Закону України «Про судоустрій» наказом Державного комітету статистики України від 25 березня 2002 року № 135 затверджена форма державної статистичної звітності № 2 ГУАСМ «Звіт про результати роботи спеціальних підрозділів міліції для забезпечення працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, і по охороні установ судових експертиз».

Зведений звіт складається щоквартально з наростаючим підсумком і надсилається Головним управлінням адміністративної служби міліції МВС України Державному комітетові статистики України до 10 числа після звітного періоду.

У зв’язку із змінами у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві України з метою інвентаризації та удосконалення форм державних статистичних спостережень з питань правової статистики, наказом Державного комітету статистики України від 18 грудня 2002 року № 448, за поданням Генеральної прокуратури України, затверджені нові форми статистичної звітності:

* форма № П «Про роботу прокурора» (піврічна);

* форма № 1 -СЛ «Про роботу органів слідства» (квартальна);

* форма № 1-В «Звіт про зареєстровані злочини і події» (місячна).

Необхідність складання зазначених форм статистичних спостережень поширюється: № П — на прокурорів усіх рівнів; 1-СЛ — на слідчих і дізнавачів органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкову міліцію Державної податкової адміністрації України та Служби безпеки України; № 1-В — на військові прокуратури регіонів та Генеральну прокуратуру України.

Система показників звіту ф. № П «Про роботу прокурора» побудована на основі Закону України «Про прокуратуру». Структура звіту сформована, відповідно, за галузями прокурорського нагляду. Звіт про роботу прокурора складається із семи розділів:

* розділ І - «Нагляд за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави»;

* розділ II — «Нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю»;

* розділ III — «Підтримання державного обвинувачення в судах»;

* розділ IV — «Представництво інтересів громадян і держави в судах»;

* розділ V — «Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян;

* * розділ VI — «Розгляд звернень»;

* розділ VII — «Реалізація принципу гласності в діяльності органів прокуратури».

Перший розділ містить показники роботи прокурорів з питань нагляду за додержанням законів про соціально-економічні, політичні права і свободи громадян, міжнаціональні відносини, а також законів, що регулюють економічні відносини, про охорону навколишнього природного середовища про адміністративні правопорушення, про відповідальність за порушення митних правил і контрабанду, про державний кордон, з питань нагляду за додержанням законів на транспорті, про охорону прав неповнолітніх та з інших галузей законодавства.

У другому розділі відображаються дані про нагляд за додержанням законів органами дізнання і попереднього слідства, про ефективність і результативність прокурорського нагляду, стан законності при провадженні дізнання та слідства. У самостійній таблиці виділені показники про нагляд за додержанням законності в діяльності органів внутрішніх справ, служби безпеки, митних установ та прикордонних військ у стадії слідства та дізнання.

Дані про підтримання прокурором державного обвинувачення у кримінальних справах, внесення касаційних і окремих подань та принесення протестів відображаються у третьому розділі звіту.

Розділ четвертий складається з чотирьох таблиць, в яких відображаються показники про участь прокурора у розгляді справ судом, розгляд подань і протестів прокурора, а також дані щодо пред’явлення і розгляду позовів (заяв) прокурора у цивільному і арбітражному судочинстві.

П’ятий розділ містить дані щодо нагляду за додержанням законів у місцях Застосування заходів примусового характеру, ізоляторах, спеціальних приміщеннях, приймальниках-розподільниках для неповнолітніх. У цьому розділі відображаються показники роботи прокурора з питань нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства в слідчих ізоляторах МВС, а також тюрмах, у виправно-трудових та виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових профілакторіях, у психіатричних лікарнях тощо.

У шостому розділі враховуються всі скарги, заяви, листи та інші звернення громадян, депутатів і посадових осіб, пов’язані з порушеннями закону, які надійшли до прокуратури. Документом первинного обліку роботи прокурора з питань розгляду та вирішення скарг в органах прокуратури є статистична картка на скаргу.

Дані про кількість письмової інформації, направленої до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, місцевих органів міністерств та державних комітетів, в обласні, районні, міські, сільські, селищні ради та їх виконавчі органи про стан законності, правопорядку та захисту прав людини відображаються у сьомому розділі звіту.

Крім того, органи прокуратури, починаючи з січня 2003 року, складають такі форми державної звітності щодо діяльності органів слідства і дізнання:

* форма № 1-СЛ «Звіт про роботу органів досудового слідства (квартал ь н а);

* форма № 1-СЛМ «Основні показники роботи органів слідства та дізнання «(місячна).

Статистичний звіт форми № 1-СЛ «Звіт про роботу органів досудового слідства» складається з чотирьох розділів, які всебічно характеризують роботу слідчих апаратів:

* розділ І - Справи, з яких закінчено слідство органами прокуратури (без повторних);

* розділ II — Робота слідчого апарату органів прокуратури;

* розділ III — Затримано осіб в якості підозрюваних;

* розділ IV — Дані про осіб, стосовно яких провадження закрито (без повторних) за реабілітуючих підстав;

* розділ V — Зупинені справи (без повторних);

* розділ VI — Додаткове розслідування (без додаткового направлення);

* розділ VII — Результати додаткового розслідування".

Статистичний звіт форми № 1-СЛМ складається всіма органами прокуратури, органами внутрішніх справ наростаючим підсумком щомісяця і надсилається за підпорядкованістю органам вищого рівня до встановлених чисел після звітного періоду.

Відділи статистики прокуратури областей узагальнюють і аналізують інформацію, що надійшла, готують аналітичні матеріали щодо структури і динаміки злочинності, ефективності роботи органів слідства та дізнання. Зведені дані відділи статистики подають до Генеральної прокуратури і обласного статистичного управління.

Статистична звітність у судах

Коротко зупинимося на статистичній звітності судів, яка висвітлює роботу судів з розгляду кримінальних і цивільних справ.

Основною ланкою судової системи України є місцеві загальні суди першої інстанції районні, районні у містах, міські та місько-районні суди. Саме тому статистична звітність судів загальної інстанції є найбільш розгалуженою і детальною.

Спільним наказом Державного комітету статистики України, Верховного Суду України та Міністерства юстиції України від 27 травня 2002 року № 206/90/44/5 затверджені так форми статистичних звітів про роботу судів загальної юрисдикції (крім господарських): № 1 — «Звіт про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ»; № 1-А — «Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності»; № 1-К — «Звіт про розгляд судами справ на виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією»: № 1-Е — «Звіт про роботу касаційної інстанції Верховного Суду України з розгляду кримінальних справ щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі»; № 2 — «Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції»; № 3 — «Звіт про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ»; № 4-А — «Звіт щодо звернення до виконання рішень судів у частині майнових стягнень»; № 6 — «Звіт про кількість осіб, засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру, та види кримінального покарання»; № 7 -* «Дані з розрізі статей Кримінального кодексу України про кількість засуджених осіб»; № 8 -«Звіт про склад засуджених»; № 9 — «Звіт про кількість осіб, засуджених за скоєння злочинів у розрізі галузей господарства»; № 10-«Звіт про засуджених та види кримінального покарання»; № 11;

«Звіт про склад засуджених, місце і час вчинення злочину»; № 11-А -«Звіт про засуджених за окремими галузями господарства»; № 12 -«Звіт про неповнолітніх засуджених»; № 12-А — «Звіт судів щодо застосування до, неповнолітніх примусових заходів виховного характеру»; № 13 — «Звіт про неповнолітніх засуджених»; № 14 — «Судимість у розрізі військових формувань України»; № 16 — «Звіт про направлення до ЛТП»; № 17 — «Звіт про виконання Законів України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів“ та „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві“ в процесі провадження справ судами»; № 20 -«Звіт апеляційного суду про розгляд апеляцій в кримінальних справах»; № 21 — «Звіт апеляційного суду про розгляд апеляцій в кримінальних справах»; № 22 — «Звіт апеляційної інстанції про розгляд цивільних справ»; № ЗО — «Звіт про розгляд кримінальних справ судом касаційної інстанції»; № 31 — «Звіт про розгляд кримінальних справ судом касаційної інстанції»; № 32 — «Звіт про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження»; № 33 — «Звіт про розгляд цивільних справ судом касаційної інстанції»; .№ 34 — «Звіт про результати перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами»; № 35 — «Звіт про результати перегляду постанов Вищого господарського суду України в касаційному порядку Верховним Судом України».

Звіти складаються накопичувальним підсумком, шляхом підсумовування даних за відповідні звітні періоди: півріччя, рік.

Як бачимо, назва статистичних звітів значною мірою розкриває їх зміст, що допомагає орієнтуватися в отриманні необхідних даних для проведення статистичного або кримінологічного аналізу.

Зазначені звіти містять показники, що характеризують не тільки кількість і характер судових справ, розглянутих судами, а і всебічні дані про засуджених, характер вироків та рішень судів, відомості про суми заподіяної шкоди та багато інших.

У переліку форм статистичної звітності, крім того, наведені форми звітності про роботу та розгляд судами кримінальних та цивільних справ у касаційному порядку, а також дані про роботу апеляційних судів.

Згідно з Указом Президента України «Про Положення про Державну судову адміністрацію України» від 3 березня 2003 року, на цей центральний орган виконавчої влади, крім інших, покладені завдання щодо вивчення практики організації діяльності судів, організації робот і з ведення судової статистики, діловодства та архіву.

Статистична звітність в органах юстиції

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну статистику», наказом Державного комітету статистики України від 1 липня 2003 року № 198 затверджена форма державного статистичного спостереження № 1 «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» та Інструкція щодо її заповнення. Дія даного наказу поширюється на органи юстиції України. Збір, обробку та подання зведеної інформації покладено на Міністерство юстиції України, яке надсилає ці дані до Державного комітету статистики України на 40-й день після звітного періоду.

Статистичний звіт за формою № 1 «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» складається з трьох розділів:

* розділ, А «Виконавчі провадження»;

* розділ Б «Провадження за сумами в грн.»;

* розділ В «Довідка».

До звіту заносяться всі дані про рух виконавчих документів, які надійшли на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) до районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС; грошові суми, обліковані в книгах обліку депозитних сум та коштів спеціального фонду виконавчого провадження на кінець звітного періоду; наслідки розгляду судами скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та інші дані, передбачені статистичною звітністю про роботу органів державної виконавчої служби. _:

Крім цього, у звіті обліковуються виконавчі документи:

а) про конфіскацію майна, видані на підставі вироків судів за кримінальними справами та постанов судів за справами про адміністративні правопорушення;

б) про конфіскацію майна засуджених, виданих на підставі вироків судів за кримінальними справами;

в) за судовими рішеннями та за рішеннями господарських судів про стягнення коштів до бюджету, у тому числі стягнення мита, штрафів, фінансових санкцій тощо;

г) та інші.

У нотаріальних конторах основною формою державного статистичного спостереження є «Звіт про роботу державних та приватних нотаріусів» форма № 1 — нотаріат.

Структурно звіт складається з двох граф, одна з яких призначена для обліку роботи державних нотаріусів, друга — для обліку роботи приватних, а також 60 рядків — показників, які всебічно характеризують діяльність нотаріусів.

У звіті містяться дані про кількість державних нотаріальних контор, чисельність нотаріусів та їх консультантів, кількість підтверджених цивільних договорів (на будівництво; відчуження майна, земельних ділянок, транспортних засобів, приватизації; застави), видано свідоцтв, засвідчено копій документів. Надаються дані про суми грошових коштів, отриманих за вчинення нотаріальних дій, розрахунки з бюджетом, Пенсійним фондом тощо.

Збір, обробка та подання зведеної інформації до Державного комітету статистики України покладено на Міністерство юстиції України. Звіт надсилається один раз на рік до 30 січня наступного за звітним роком.

З 1 січня 2003 року для відділів реєстрації актів цивільного стану наказом Державного комітету статистики України від 30 вересня 2002 року № 356 встановлена така статистична звітність:

* форма № 97 «Про реєстрацію актів цивільного стану» (місячна);

* форма № 97-а «Про реєстрацію актів цивільного стану» (піврічна).

Указані форми державних статистичних спостережень є обов’язковими для всіх відділів реєстрації актів цивільного стану. Унесення до них будь-яких змін, а також запровадження додаткової звітності? порушенням установленого порядку неприпустимі.

Відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції на підставі записів актів цивільного стану, складених у відділі, а також тих, що подані виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, після закінчення звітного місяця складають у трьох примірниках місячний звіт реєстрації народжень, смертей, шлюбів, розірвань шлюбу (ф. № 97).

Звіт за формою № 97 складається в цілому по району (місту) із зазначенням усіх сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, які входять до складу цього району (міста). Перший примірник місячного звіту надсилається відповідно до відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міських управлінь юстиції не пізніше 7-го числа наступного за звітним місяця. У цей самий термін другий примірник місячного звіту (ф. № 97) разом з другими примірниками записів актів цивільного стану, включених до звітів, а також лікарські свідоцтва про смерть, лікарські свідоцтва про перинатальну смерть та копії рішень суду про встановлення факту смерті надсилаються до місцевих органів статистики. Третій примірник місячного звіту залишається у відділі реєстрації актів цивільного стану, який звітує. Відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на підставі поданих звітів про реєстрацію актів цивільного стану двічі на рік складає зведені звіти про реєстрацію актів цивільного стану (ф. № 97-а) і не пізніше 25 липня поточного року та 25 січня наступного за звітним року подає їх до Міністерства юстиції України. У зведений звіт включаються відомості лише в цілому на підпорядкованій території. За поданням Міністерства юстиції України, наказом Міністерства статистики України від 24 жовтня 1994 року № 225 затверджена і введена в дію форма державної статистичної звітності (річна) для адвокатських об'єднань «Звіт про роботу адвокатських об'єднань» № 1-Адв.

Ця звітність складається з двох розділів. У розділі «Юридична допомога» містяться дані про кількість виконаних адвокатом доручень щодо кримінальних та цивільних справ, а також доручень у судах, скільки оскаржено дій судових органів тощо. У другому розділі «Оплата праці адвокатів з державного бюджету» наводяться відомості про виплачені адвокатам грошові кошти з бюджету, а також дані про кількість проведених справ із звільненням громадян від оплати юридичної допомоги органами дізнання та слідства, суду, у тому числі за ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України.

Вимоги, що пред’являються до статистичних даних, та їх надійність

Використання у правозастосовній практиці правоохоронних органів об'єктивної статистичної інформації має велике значення.

По-перше, аналіз даних правової статистики дає можливість оцінити масштаб, динаміку, рівень злочинності та її структуру тощо.

По-друге, на підставі результатів аналізу розвитку злочинності приймаються відповідні управлінські рішення щодо розподілу сил та засобів боротьби зі злочинними проявами.

По-третє, за результатами аналізу статистичних даних розробляється система заходів, спрямованих на нейтралізацію і ліквідацію причин, які сприяють існуванню та розповсюдженню злочинності.

По-четверте, дані правової статистики певною мірою дають можливість судити про ефективність кримінального законодавства та діяльності правоохоронних органів.

З вищевикладеного випливає, що кримінально-статистична інформація повинна відповідати вимогам достовірності, повноти, змістовності та оперативності.

Достовірність та повнота статистичної інформації повністю залежать від рівня відповідальності зареєстрованої злочинності реальному криміногенному стану. Як відомо, боротьба зі злочинністю починається з реєстрації заяв, повідомлень та іншої інформації пре злочин. На їх підставі порушується кримінальна справа або проводиться попередня їх перевірка, за результатами якої також може порушуватися кримінальна справа або виноситися постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

На перший погляд, ця сфера діяльності правоохоронних органів має формальний характер. Водночас, по суті - це оцінка роботи правоохоронців, діяльність, яка повною мірою зачіпає інтереси громадян, національної безпеки, держави та самих правоохоронних органів.

Для України, протягом останніх п’яти — семи років, об'єктивність та достовірність показників стану злочинності залишається однією з головних проблем, оскільки в цей період мало місце знищення соціального контролю над злочинністю.

Як можна говорити про щорічне скорочення злочинності (зареєстровано 641,9 тис. злочинів у 1995 році та 450,7 тис. злочинів у 2002 році, що становить 70,2% від рівня 1995 року) в країні, де криміналізована економіка, влада та суспільство в цілому і зруйновано професійне ядро правоохоронців оперативних служб, а серед тих, хто залишився, особливу стурбованість викликає зростання кількості правопорушень та корупційних діянь? Проте, тільки у жовтні 2003 року ці «здобутки» у боротьбі зі злочинністю були керівництвом МВС України піддані сумніву Газ. «Іменем Закону», від 3.10.-9.10.2003, № 41.

З певною долею упевненості можна судити про «напругу» та активність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю з даних таб. 3.

Таблиця З

Співвідношення окремих показників злочинності в Україні у 2002 р.

Як свідчать дані таблиці, у 2002 р. щодо майже 60% зареєстрованих заяв та повідомлень про злочин відмовлено в порушенні кримінальної справи і, відповідно, в реєстрації злочинів. Аналогічною була ситуація і в попередні роки. Залишається лише сподіватися на те, що більшість відмовлень у відкритті кримінальних справ була обґрунтованою. Хоча прокурорська практика свідчить про те, що в процесі наглядової діяльності прокуратури викривається чимало випадків приховування злочинів від реєстрації.

Окрім незареєстрованих злочинів, коли працівники правоохоронних органів, які отримали заяву про злочин, не реєструють і не розслідують його, виділяються й такі, як незаявлені злочини та неустановлені злочини.

До незаявлених злочинів відносять злочини, що насправді мали місце, але потерпілі, свідки та інші громадяни, котрі про них обізнані, не повідомляють про них з різних причин. На думку експертів, їх кількість становить понад 60% від злочинів, що фактично вчинені Луиеев В. В- Контроль над преступностью: надежны ли показатели? // Государство и право.- 1995, № 7.

Неустановленими є такі злочини, щодо яких працівники правоохоронних органів здійснили відповідні попередні слідчі дії і за певних причин (обставин) не установили у вчиненому діянні подію або склад злочину та зняли його з обліку. До таких також відносять злочини реально вчинені, але не доведені.

Таким чином, можна з великою долею упевненості твердити, що реальна злочинність за своїм масштабом значно більша за статистично обліковану. А тому, враховуючи те, що це соціальне явище спричиняють негативні обставини економічного, політичного, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, фінансового, професійно-кадрового характеру, маємо всі підстави піддати сумніву надійність сучасних тенденцій у боротьбі зі злочинністю.

Наступною проблемою, і водночас наступним чинником, що впливає на достовірність та повноту даних, які характеризують стан боротьби зі злочинністю, є такий показник роботи правоохоронних органів, як розкриття злочинів. Для органів внутрішніх справ України рівень розкриття злочинів у 2002 році дорівнював у межах від 64,9% по злочинах, вчинених з використанням вибухових речовин, до 98,1% по злочинах у сфері обігу наркотичних засобів. У середньому по Україні рівень розкриття злочинів -83,3%.

Оцінюючи, ситуацію, що склалася у боротьбі зі злочинністю, Міністерство внутрішніх справ України пропонує «роботу блоку кримінальної міліції оцінювати за результатами розкриття і роз слідування злочинів, скоєних за умов неочевидності» Газ. «Іменем Закону», від 3.10.-9.10.2003, № 41. Безумовно, це крой вперед. Але якщо, всупереч презумпції невинуватості, правоохоронні органи будуть і далі звітувати про розкриття злочинів (навіть скоєних в умовах неочевидності) з моменту передачі кримінальної справи до суду, а не після винесення судом обвинувального вироку, — очікувати суттєвих змін на краще у вирішенні цієї проблеми марно.

Важливою вимогою щодо статистичної інформації є її змістовність, яка визначається системою показників у статистичній звітності, а також програмою спостереження. В органах внутрішніх справ, прокуратури та судах статистична звітність дозволяє певною мірою оцінити стан злочинності, її структуру, характеризувати з позиції кримінології особу злочинця тощо.

Як відомо, в нашій країні боротьбу зі злочинністю веде ціла система правоохоронних органів, функції, зміст і методи яких суттєво відрізняються один від одного. А це значною мірою визначально впливає на особливості обліку злочинів та осіб, що їх вчинили, оскільки цей облік здійснюється на різних стадіях кримінального процесу.

З іншого боку, єдність карної політики вимагає від правоохоронних органів і судів єдиного обліку злочинів, а відтак — максимально повної передачі об'єктивної інформації від одної до другої ланки органів кримінальної юстиції.

Таким чином, змістовність статистичної інформації передбачає єдність показників, що характеризують злочини і злочинців, та відмінність показників, що характеризують особливості оперативно-службової діяльності того чи іншого правоохоронного органу.

Для здійснення ефективного управління у боротьбі зі злочинністю велике значення мають швидкість та своєчасність отримання статистичної інформації. Звідси випливає, що статистична інформація повинна задовольняти такій вимозі, як оперативність. У сучасних умовах ця вимога повністю реалізується введенням у діяльність правоохоронних органів комп’ютеризації обліку. ^>

Крім того, необхідно пам’ятати, що кримінально-статистична інформація має також й інші особливості, які треба враховувати при її аналізі, а саме:

* складність і невизначеність меж об'єкта правової статистики (зокрема, кримінального характеру). Злочинність є найбільш склад ним соціальним явищем як за своєю природою, так і за способами отримання інформації про неї;

* невідповідність даних про злочини і злочинців у часі моменту вчинення злочинів. Як відомо, статистичні дані відображають стан проблеми на момент розслідування злочинів, виявлення злочинців, розгляду справ в суді тощо;

* незбіг у часі інформації про злочини та інформації про злочинців. Злочини можуть бути вже зареєстровані, а відомостей про особу злочинця ще може не бути;

* уточнення інформації про злочини осіб, що вчинили злочин, та злочинців тощо від початку розслідування, розгляду справи в суді та після вступу вироку в законну силу. Більш того, зміни в ці дані можуть вноситися судами після перегляду справи в наглядовому порядку.

Всі ці особливості об'єкта правової статистики необхідно враховувати в ході статистичних спостережень. Лише за таких умов статистична інформація дасть можливість правильно оцінити стан злочинності, виявити тенденції її розвитку, розробити заходи для її протидії.

Специфічною особливістю правової статистики є наявність зворотного зв’язку між результатом аналізу та первинними статистичними даними. Прикладом такого зв’язку може бути скорочення (зменшення) злочинності в окремому районі, місті, області, яке відображено у статистичній звітності. Такий стан можна пояснити двома причинами: посиленням боротьби правоохоронних органів зі злочинністю та приховуванням злочинів від реєстрації з боку співробітників правоохоронних органів. І навпаки, зростання кількості викритих злочинів, відображене у звітності, можна пояснити як послабленням профілактичної роботи та боротьби з нею, так і цілеспрямованою роботою правоохоронних органів по виявленню раніше необлікованих кримінально-караних діянь.

У таких випадках, коли дані правової статистики не дають можливості конкретно та однозначно зробити той чи іншій висновок щодо розвитку злочинності, необхідно аналіз статистичних даних доповнювати результатами вивчення фактичного стану боротьби зі злочинністю на місцях. Результати таких перевірок, безумовно, впливають на об'єктивність оцінки діяльності правоохоронних органів.