Доповідь з проблемного питання за темою

Доповідь з проблемного питання за темою.

Особистісно орієнтоване навчання хімії.

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

— самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв’язання назрілих проблем;

— критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

— бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

— самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня;

Сформувати такі якості можливо лише через особистісно-оріентовані технології, оскільки навчання, орієнтоване на середнього учня, засвоєння і відтворення ним знань, умінь та навичок не може задовольнити сучасні потреби. Особистісно-орієнтоване навчання (ООН) — це навчання що:

— забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня;

— надає кожному учневі, виходячи з його здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду, можливість реалізувати себе в навчальній діяльності;

— створює умови для вибору учнем предмета вивчення, оскільки ООН базується на принципі варіативності;

— створює умови для виявлення пізнавальної активності учнів.

Існують такі способи досягнення цієї мети:

— використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

— створення атмосфери зацікавленості учня в роботі класу;

— стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь;

— підтримки учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи (розв'язування задач), аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці;

— створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність у роботі, створення умов для природного самовираження учня.

ООН — це навчання, в якому особистість учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною.

Традиційна парадигма «вчитель — підручник — учень» заміняється новою — «учень — підручник — учитель» .

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно-орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків.

Загальна мета особистісно-орієнтованого навчання конкретизується вчителем на уроці. Для її реалізації ми використовуємо проблемні творчі завданняобговорення з дітьми наприкінці уроку не лише того, що «ми дізналися», а й того, що сподобалося (не сподобалося) і чомущо хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншомуоцінювання відповіді учня й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому помилився.

На кожному уроці перед учнями ставиться конкретне завдання (що вони повинні знати, чому навчитися, якими знаннями оволодіти).

Відповідно до цього з кожної теми розробляються вимоги до знань учнів.

Важлива роль відводиться викладанню програмного матеріалу блоками. Блочне викладання предметів створює ефект «заглиблення» у предметі:

— учитель багато встигає на уроці, не витрачаючи часу на організацію класу;

— більше часу залишається на закріплення матеріалу, на роботу з розвитку мислення учнів;

— зменшується обсяг домашніх завдань;

— є можливість пов’язати вивчення кількох тем, зручніше планувати уроки, ефективніше проводити контроль знань;

— ширші можливості для використання нестандартних уроків, які сприяють розвитку творчого потенціалу учнів;

— покращується дисципліна учнів на уроках.

Важливу роль відіграють і додаткові індивідуальні заняття (ДІЗ), які створюють можливості для підвищення успішності учнів, формування в переважної більшості дітей стійкої системи знань, розвитку їхніх творчих здібностей.

СБН — на початку вивчення теми проводиться оглядово-установча лекція з елементами бесіди (з планом лекції учні ознайомлюються заздалегідь), під час якої акцентується увага на вузлових питаннях теми, їх взаємозв'язок. Враховуючи різний темп сприймання матеріалу учнями, найважливіші питання висвітлюються повторно. Під час лекції в учнів створюється цілісне уявлення про зміст теми. Окремі питання вивчаються на уроках-семінарах, практичних заняттях. Узагальнюючі уроки проводяться у вигляді уроків-подорожей, уроків-конференцій і т.д.

Необхідно урізноманітнювати форми класичного уроку, поглинання знань за рахунок міжпредметних зв’язків відбувається на інтегрованих, бінарних уроках, уроках-панорамахрозвиток творчості учнів, реалізація їхніх потреб у спілкуванні - на уроці прес-конференціїреалізація науково-пошукової, експериментальної роботи учнів — під час захисту рефератів, виконання творчих завданьконтроль знань — на уроці-консультації, уроці-заліку.

Такі форми навчання допомагають учню повніше виявити свою індивідуальність, позбутися страху перед опитуванням або важким завданням, відчути інтерес до уроку й навчання в цілому.

Альтернативою традиційним методам навчання є метод проектів. Як правила це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів виник у 20-х рр. минулого століття в США. Його назвали ще методом проблем .

В основі методу лежить розвиток пізнавальної діяльності учнів, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів — індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв’язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв’язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

На уроках хімії використовуються досліди, відповідні експериментальні роботи, що пов’язано з аргументацією актуальної теми, формуванням проблеми дослідження зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

Рольові проекти — тут структури тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учні виконують певні ролі: науковці, технологи, інженери з охорони праці. Ступінь творчості тут дуже високий.

Інформаційні проекти спрямовані про певний об'єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів.

Прикладні проекти характеризуються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованих на соціальні інтереси учнів (логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

Ці методи на практиці ведуть до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюючи психологічний клімат в класі, оскільки вчитель переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Основним положенням ООН є формування критичного і творчого мислення як пріоритетного напрямку інтелектуального розвитку людини. Критичне мислення сприяє розвитку таких навичок: аналіз інформації, відбір і порівняння фактів, встановлення асоціацій з вивченими явищами, фактами, самостійність, логічна побудова доказів, систематизація результатів.

Творче мислення передбачає такі навички: мислений експеримент, самостійне використання знань для розв’язання нової задачі, здатність комбінувати відомі методи, комплексний підхід до проблеми, здатність передбачити можливі наслідки рішень, що приймаються, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, інтуїтивне розв’язання проблеми. Колективна та індивідуальна робота над тією чи іншою проблемою, яка має на меті розв’язати дану проблему і довести правильність її розв’язку, а й показати результат своєї діяльності як певний продукт, передбачає необхідність у різні моменти пізнавальної, експериментальної, творчої діяльності використовувати сукупність різних навичок. Усі ці навички необхідно формувати.

Особистісно-орієнтована методика сприяє формуванню свідомого ставлення учнів до навчання. Учитель має підтримувати їх у цьому.

Учитель — завжди учень, справжній учитель росте зі своїми учнями і залишиться для них справжнім Учителем тільки роблячи процес навчання постійним пошуком, удосконалюючи педагогічну лабораторію і творчістю, відкриваючи для себе і для учнів все нові і нові грані власної і їхньої душі, зберігаючи вміння щораз відчувати радість і задоволення від спільної праці, бажання щодень відкривати диво. Тільки учитель-громадянин, через завдання розвиненої парадигми направляє свої дієві зусилля на розвиток учня, як творчої особистості. І тоді вимальовується така модель творчої особистості - учня, якому притаманне:

— усвідомлення особистістю власної неповторності, здатності подивитися на себе зі сторони самооцінки, само діагностики, здатності до рефлексії;

— напрацювання кола миттєвих цінностей, які знаходяться в гуманістичній парадигмі, відповідальності за себе перед собою та іншими за вибір життєвого шляху;

— розвиток і удосконалення своїх власних властивостей, сприйняття світу, оволодіння внутрішніми ресурсами фізичного, психічного, морального самовдосконалення;

— створення свого стилю поведінки, спілкування, зовнішності, виборі соціальне доступних способів індивідуального прояву визначення своїх тем, питань в системі людської культури, визначення своїх специфічних функцій в сім'ї, школі, колі друзів.

Ідея формування системи творчого відношення до світу, до людей, до себе із самим собою.