Подільський соціально-економічний район

Реферат на тему:

Подільський соціально-економічний район

Подільський соціально-економічний район розташований в західно-центральній частині України та охоплює Тернопільську, Хмельницьку та Вінницьку області. Площа його складає 60,9 тис. км² або 10,1% території держави. В складі трьох областей виділяється 64 адміністративних райони, 47 міст, з них державного, республіканського та обласного значення — 11. Також нараховується 73 селища міського типу і 3900 сіл. Найбільшу площу в Подільському соціально-економічному районі займає Вінницька область — 26,5 тис. км² або 43,5% площі районудля неї ж характерна і найбільша кількість адміністративних одиниць і утворень.

На території району проживає 4435 тис. осіб, що складає 8,9% населення України. Чисельність мешканців в адміністративних областях коливається від 1157 тис. осіб в Тернопільській області до 1815 тис. осіб в Вінницькій області.

Район спеціалізується в економіці України на виробництві сільськогосподарської продукції (13,1%), харчовій промисловості (12,1%), будівельних матеріалах (8%) та легкій промисловості (8%).

Географічне положення

Географічне положення Подільського соціально-економічного району і своєрідним і досить унікальним. Розташування району в межах держави можна оцінити як західно-центральне. На заході район межує з Карпатським, на півночі - з Центральним і на півдні - з Причорноморськими соціально-економічними районами. Також на півдні, в межах Вінницької області район має вихід до державного кордону з Молдовою. У геолого-тектонічному відношенні район розташований в межах Подільської плити з переважно рівнинним характером території.

В економіко-географічному положенні району традиційно виділяються як позитивні, так і негативні риси. Серед позитивних моментів в першу чергу слід виділити галузеве транспортно-географічне положення. Район лежить на перехресті міжнародних залізничних, автомобільних, трубопровідних і електричних артерій: залізниць Київ — Тернопіль — Львів — Прага, Київ — Хмельницький — Львів — Краків, Брест — Тернопіль — Бухаресттрубопровідних: нафтопроводів Уренгой — Помари — Ужгород, Оренбург — Західний кордон, газопровід «Союз» — ЛЕП ВінницяАльбертірша (Угорщина), Хмельницька АЕС — Ряшів (Польща) та ін. Важливе значення для міжнародних і міжрайонних зв’язків має Дністер. Розташування в сприятливих грунтово-кліматичних умовах дозволяє розвивати потужне сільське господарство з спеціалізацією рослинництво і м’ясо-молочне скотарство.

Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється далеке розташування від важливих сировинних районів і розвинутих індустріальних районів країни. Також район не має прямого виходу до моря. В незначній мірі використовується прикордонне положення з Молдовою.

Історико-географічні передумови формування території району і його господарства Територія і населення подільського соціально-економічного району має складну історію, що в цілому привело до її об'єднання в єдине територіально-господарське утворення.

В давнину ця територія відносилась до східнослов'янських. В IX-XI ст. територія входила до складу Київської Русі, а до 1349р. — Галицько-Волинського князівства.

Після татарсько-монгольської навали і відсутності прямих нащадків в княжому роді Романовичів, територія опиняється в складі Великого князівства Литовського, а після 1596р. — в складі Королівства Польського (Речі Посполитої).

Негативно відбились на розвитку території району поділи Польщі (1772, 1793, 1795рр.), коли більша частина Тернопільської області відійшла до складу Австро-Угорщини, а територія сучасної Хмельницької, Вінницької та північ Тернопільської області - до Росії. Значним поштовхом в розвитку економіки краю було будівництво залізниць Львів — Тернопіль — Чернівці (1866), Львів — Тернопіль — Підволочиськ (1872).

У 1918;1919рр. входила до складу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), а Тернопіль навіть недовгий період був столицею. Вінничина і Хмельниччина з березня 1917р. входила до складу Української Народної Республіки (УНР). 22 січня 1919р. відбулось об'єднання двох українських держав в єдину, але таке об'єднання було зупинене об'єднаними силами імперіалістичних загарбників.

У 1939р. було приєднано територію Західної України до УРСР, що безпосередньо зачепило і територію району. Позитивним тут було лише те, що територія району почала функціонувати в межах одного державного утворення. Загалом за роки більшовицького панування відбулись суттєві соціально-економічні зміни — було проведено однобічну індустріалізацію, колективізація в сільському господарстві привела до ліквідації прошарку «середняків» на селі і поступово виродила поняття власника на землі.

На території району сформувався односторонньо орієнтований на метрополію аграрно-сировинний територіально-виробничий комплекс. Сільське господарство і похідні від нього галузі харчової та легкої промисловості стали профілюючими для району.

Населення і працересурсний потенціал

Населення Подільського соціально-економічного району складає 4438 тис. осіб. 41% населення проживає в Вінницькій області. Пересічна щільність населення району є нижчою від середньоукраїнської і складає 72,8 осіб/ км2. Найвищою в межах району вона є в Тернопільскій області - 83,9 осіб/ км2.

Демографічна ситуація в останнє десятиліття характеризується стійкою тенденцією до скорочення населення. За даний період чисельність населення скоротилась більш ніж на 45 тис. осіб. Найвищою є народжуваність в Тернопільській області - 9,6 осіб на 1000 мешканців, середня ж по району — 9 о/оо. щодо смертності, то найвищою вона є в Вінницькій області - 16,4 о/оо, а середня по району — 15,3 о/оо. Таким чином природній приріст складає - 6.3 о/оо, що дещо нижче від персічноукраїнського (-7,0 о/оо) показника.

Район має один з найнижчих в Україні показників урбанізованості - 46%. Саме тут розташована область з одним з найнижчих показників урбанізованості - 41,5%.

З 47 міст лише 4 мають населення понад 100 тис. осіб (крім обласних центрів це ще Кам’янець-Подільський). Решта міст відноситься до групи малих. Слабо сформованими є локальні системи міського розселення, хоча і відіграють провідну роль в інтегрованих системах і підсистемах розселення, що включають і сільське розселення.

Район добре забезпечений трудовими ресурсами. Зважаючи на переважно агроіндустріальний розвиток району, можна говорити про надмірне забезпечення працересурсним потенціалом. В середньому по району рівень зайнятості населення перевищу 70% (найвищий цей показник в Хмельницькій області - 76,6%).

За національним складом в районі значну перевагу мають українці (перше місце серед соціально-економічних районів України за цим показником), що складають понад 92% (59% з них проживає в сільській місцевості). Незначну частку населення займають росіяни, поляки, євреї та представники інших національностей.

Природні умови і ресурси

Подільський соціально-економічний район розташований в центральній частині Правобережної України в лісостеповій зоні.

Рельєф території переважно височинний — вся територія Подільського району розташована в межах Подільської височини з пересічними висотами 250−280 м. (максимальна відмітка — на сході Тернопільської області - 417м). Серед несприятливих фізико-географічних процесів виділяється розвинута яружно-балкова система та процес карстування у Тернопільській області.

Клімат району помірно-континентальний. Достатня кількість опадів (640 мм на північному заході і 530 мм — на південному сході), м’яка і порівняно недовготривала зима, тепле і вологе літо стали суттєвим фактором у вирощуванні сільськогосподарських культур (технічних і зернових). З несприятливих кліматичних умов, що впливають на сільське господарство, в першу чергу слід віднести хуртовини, ожеледиці, тумани, грози з градом.

Район відноситься до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.

На Поділлі поширені родючі чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, що за шкалою якості ґрунтів відносяться до добре та середньо родючих.

Район добре забезпечений водними ресурсами. Річки відносяться до басейнів Дністра, Південного Бугу та Прип’яті. В середньому на 1 мешканця району припадає 1,1 тис. м3 води. В межах району є два водосховища — Дністровське на Дністрі і Ладижинське — на Південному Бузі. Великих природних озер на території району немає.

У порівнянні з іншими районами України, Подільський соціально-економічний район на 30% забезпечений власними лісовими ресурсами. Перевагу мають дуб пухнастий, дуб звичайний, а також граб і бук.

У порівнянні з іншими районами, Подільський є бідним на мінеральні ресурси, що знайшло свій відбиток у галузевій структурі промислового комплексу району. З паливних ресурсів поширені торф і буре вугілля в Тернопільській області, що мають місцеве значення. Рудні мінеральні ресурси практично відсутні. Досить багатий район на нерудні корисні копалини, що і зумовило значний розвиток індустрії будівельних матеріалів. Так, господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменю (Глуховецьке, Турбівське, Великогадономецьке — Вінницька обл.) — до 350 родовищ пісковиків гіпсів, мергелю, крейди (найбільші - Почаївське, Великобірківське, Теребовлянське, Бучацьке, Заліщицьке, Кремененцьке в Тернопільській областіКам'янець-Подільське, Ново-Ушицьке в Хмельницькій області). Є також поклади цегельно-черепичної сировини, гончарних глин. Наявність Українського кристалічного щита обумовлює видобуток такої будівельної сировини як граніти (Гніванськ, Стрижавське, Жежелівське у Вінницькій області, Шепетівське в Хмельницькій області), мармуру (Кам'янець-Подільське).

Велике значення в районі мають джерела мінеральних вод, що мають лікувальне та рекреаційне значення (Хмільник, Житник, Липовець у Вінницькій областіГусятинське, Настасівське, Конопківське у Тернопільській областіПолонське, Шепетівське у Хмельницькій області).

Отже, природні умови та ресурси району є сприятливими для розвитку сільського господарства, будівельної індустрії та рекреації. Водночас, така звуженість мінерчльно-сировинної бази гальмує розвиток промислового комплексу району.

Функціонально-компонентна структура

Територіально-господарський комплекс Подільського соціально-економічного району має складну галузеву і функціонально-компонентну будову, що складається з низки взаємозв'язаних міжгалузевих територіальних комплексів: машинобудівного, легкого, харчового, лісового, хімічного, індустріально-будівельного, рекреаційного, хімічної індустрії, паливно-енергетичного і транспортного. Більшість з згаданих комплексів розвивається на основі трудових і природних ресурсів і забезпечує як власні, так і міжрайонні потреби.

Машинобудівний комплекс представлений виробництвом сільськогосподарських машин, приладобудуванням, виробництвом освітлювальної техніки і радіоапаратури. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу, інфраструктуру міських поселень і споживача.

У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри — насамперед це багатофункціональні обласні центри, а також Бар, Могилів-Подільський, Ямпіль, Кам’янець-Подільський, Красилів, Шепетівка і вузькопрофільні - Гайсин, Жмеринка, Козятин, Ладижин, Хмільник, Бучач, Городок, Дунаївці, Деражня, Славута, Старокостянтинів. Загалом нараховується до 243 підприємств цього комплексу. Нажаль сьогодні галузь перебуває не в кращому стані. Так, сільськогосподарське машинобудування вважається одним з напрямків спеціалізації Подільського соціально-економічного району. Але наразі галузь знаходиться в занепаді.

З агропромисловим комплексом тісно пов’язані галузі харчової та легкої промисловості.

Переробка цукрового буряка є однією з галузей спеціалізації регіону (тут виробляється понад ¼ цукру України, найбільше — у Вінницькій області). Найбільші центри з переробки цукрового буряка — Тернопіль, Хоростків, Чортків, Красилів, Городок, Вінниця.

Борошномельна та її похідна — хлібопекарська промисловість, представлена практично у всіх міських поселеннях району. Тут виробляється до 13% борошна України.

Регіон є важливим по виробництву м’яса (24,4% від загальноукраїнського виробництва), ковбас (12.3%), масла (15,0%), твердих жирів (23,2%).

Основними центрами текстильної, швейної і трикотажної промисловості є Тернопіль (бавовняний комбінат), Хмельницький, Дунаївці. Переважно підприємства галузі працюють на привізній сировині.

Лісопереробний комплекс представлений головним чином виробництвом меблів (Вінниця, Бар, Бершадь. Гайсин, Тернопіль, Бережани, Хмельницький. Ізяслав, Кам’янець-Подільський, Летичів). З цією галуззю тісно пов’язано виготовлення фанери, картону, целюлозно-паперової продукції.

Індустріально-будівельний комплекс структурно складається з галузей, що виробляють будівельні матеріали і власне галузей будівництва. Він повністю орієнтується на місцеву сировину і переважно на місцевого споживача.

Перша група галузей комплексу включає виробництво будівельного каменю, в’яжучих матеріалів (цементу, вапна, гіпсу), стінових матеріалів (залізобетонних виробів і конструкцій, цегли), облицювальних, ізоляційних і покрівельних матеріалів.

Заводоуправління будівельних матеріалів розташовані у Бережанах, Зборові, Монастириську, Волочиську, Жмеринці.

До промисловості будівельних матеріалів належать фарфорові заводи у Полонному, Тернополі та фарфоровий завод у Славуті.

Другу групу галузей складає будівництво. Найбільшими вузлами і центрами будівництва є обласні і районні центри. Основну роль тут відіграє житлове будівництво, хоча темпи введення нових житлових площ є незначними — 600 тис. м2 або до 10% від загальнодержавних житлових площ. ,.

Хімічна промисловість є однією з важливих складових частин промислового комплексу, хоча вона і представлена великою кількістю підприємств. Насамперед це Вінницький хімічний комбінат, Тернопільський завод штучної шкіри «Вінітекс», Тернопільська фармацевтична фабрика, а також низка дрібних підприємств — Скалатська фабрика побутової хімії, Товстенський завод пластмасових виробів, Могилів-Подільський завод побутової хімії. Вінницький хімічний комбінат випускає гранульований і марганізований суперфосфат, мийні речовини, пестициди. Почаївська фабрика «Пластик» випускає непроникний для ультрафіолету лист для теплиць, трубопроводи і шланги з пластмас, пластмасові бочки і ящикиПідволочиський завод пластмасових виробів — взуттєві підошви з пластмас. Вінницькі підприємства «Хімпром», «Радуга» виробляють полімери, ефіри, альдегіди, монофосфати амонію та калію, оліфу, фарби. Фенолові масла, мило, миючі засоби на основі жирних кислот, чорнило виробляє Славутська фабрика «Лотос» .

Територією району також проходять газопроводи Урегной — Помари — Ужгород, а також планується переспективний нафтопровід Одеса — Броди, що також може створити додаткові робочі місця для населення району поряд з його європейською важливістю.

Провідну роль, як вже згадувалось, в господарській структурі району відіграє сільське господарство. В значній мірі це пов’язано з сприятливими природними умовами, хоча з іншого боку це обумовлює однобокість розвитку господарської структури району. Сільське господарство представлено зерново-буряківничим напрямком в рослинництві та м’ясо-молочним напрямком в тваринництві.

У сільськогосподарському виробництві використовується понад 3,5 млн. га або до 59% від загальної земельної площі району. Як видно, понад 72% земель використовуються під ріллю.

Другою важливою галуззю сільськогосподарського виробництва є тваринництво, де переважає молочно-м'ясне скотарство, а також птахівництво. Для їх розвитку в районі є достатня кормова база — посіви кормових культур, продукція комбікормової промисловості, відходи цукрової, спиртової та плодоовочеконсервної промисловості. Найпоширенішими породами ВРХ є симентальська, чорно-ряба, червоно-поіьськаосновна порода свиней — велика біла. Район дає 13,6% м’яса, 14,0%, 8,7% яєць України. Місцеве значення відіграє бджільництво і рибальство.

Транспортний комплекс. У Подільському соціально-економічному районі густа мережа залізничних та автомобільних шляхів сполучення. Експлуатаційна протяжність залізниць загального користування становить 2540 кмосновні лінії: Київ — Жмеринка — ОдесаКиїв — ЛьвівВапнярка — Знам’янкаКозятин — БердичівКиїв — Тернопіль — Чернівці. У 1988р. Закінчено електорофікацію ділянки Тернопіль — Хмельницький. Автошляхів з твердим покриттям в районі 173 тис. кмосновін з них: Луцьк — Тернопіль — ЧернівціЛьвів — Тернопіль — Хмельницький — київсудноплавство здійснюється по Дністру та Південному Бузі. Через територію району проходять газопроводи «Союз», Уренгой — Помари — Ужгород.

Функціонально-територіальна структура

У функціонально-територіальній структурі району виділяється три адміністративні області, що є основним її компонентами Тернопільська, Хмельницька та Вінницька. Їх схожість спостерігається в приблизно однаковій кількості населення, значній частці сільського населення, спеціалізації на харчовій та легкій промисловості, а також промисловості будівельних матеріалів. Район займає провідне місце в державі за виробництвом цукрових буряків, зерна і продукції тваринництва.

Вінницька область. У ній сконцентровано 41% населення району, 50% міського населення (найвищий показник в районі), значна частка промислового потенціалу району. Область повністю розміщена в межах степової лісостепової зони на Волино-Подільській височині. Цінними є родючі чорноземи, а також будівельні матеріали. В господарському комплексі області переважають харчова, легка, хімічна і машинобудівна галузі, а також промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві виділяються як рослинництво (виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі), так і тваринництво (молочно-м'ясного напрямку).

Другою за потужністю господарського розвитку та чисельністю населення в районі є Хмельницька область. Її спеціалізація визначається як традиційна для Поділля — це легка, харчова промисловість та промисловість будівельних матеріалів. За рахунок розташування Хмельницької АЕС можна твердити про електроенергетику як галузь спеціалізації. Основну роль в області відіграє м. Хмельницький (260 тис. мешканців). Розвинутими є машинобудування (завод по випуску ковальсько-пресового устаткування, завод тракторних агрегатів), легка (взуттєва і трикотажна фабрики), харчова (макаронна і кондитерська фабрики, молокозавод) промисловості та промисловість будівельних матеріалів (асфальтобетонний завод та завод залізобетонних конструкцій). Поряд з обласним центром важливу роль відіграють міста Шепетівка та Кам’янець-Подільський. Шепетівка (51 тис. мешканців) — промисловий вузол на півночі області, спеціалізується на металообробці, деревообробці, промисловості будівельних матеріалів, харчовій та легкій промисловості. Значним промисловим вузлом на півдні області є Кам’янець-Подільський — центр машиноі приладобудування, верстатобудування, харчової, швейної промисловості та будівельної індустрії.

Тернопільська область — також характеризується традиційною для даного соціально-економічного району спеціалізацією — харчова, легка, машинобудівна промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Найбільш розвинутою є харчова промисловість, що представлена цукровою, м’ясо-молочною, хлібобулочною, макаронною, пивоварною, комбікормовою, спиртовою, концентратно-дріжджевою, кондитерською галузями. Визначальну роль в області відіграє м. Тернопіль (235 тис. мешканців). Тут розташовані ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Ватра», радіозаводи «Оріон» і «Сатурн», авторемонтний завод. Легка промисловість представлена в/о «Текстерно», швейно-галантерейною фабрикоюхарчова промисловість — цукровим, двома хлібзаводами. двома пивоварними заводами, молокозаводом, м’ясокомбінатом. З підприємств будівельної індустрії виділяється завод залізобетонних конструкцій, цегельний, асфальтобетонний та фарфоровий заводи. Також є підприємства деревообробної (меблева фабрика) та хімічної промисловості(фармацевтична фабрика).

Проблеми і перспективи розвитку району

Перспективні напрямки розвитку району пов’язані з ефективним та раціональним використанням наявних в районі ресурсів. В першу чергу це пов’язано з більш високопродуктивним використанням земельних ресурсів. Подільський соціально-економічний район відноситься до районів з найвищим рівнем розораності території, Нерівності рельєфу і висока частка просапних культур у посівних площах зумовлюють активні процеси деградації грунтів і розвиток ерозійних процесів. Тому важливим є розширення використання ґрунтозахисних технологій, насадження лісів, гіпсування та вапнування закислих ґрунтів.

Поряд з цим, важливу роль має зменшення скидів забруднення стічних вод. У 1999 р. сума таких скидів перевищувала 81 млн. м3. Водночас, впродовж 1985 «2000 рр. йде скорочення кількості оборотної та повторно використаної води — 1321 млн. м3, що на 184? млн. м3 менше, ніж в 1995р. вкрай необхідно будівництво нових очисних споруд та поліпшення діючих.

Хоча в районі і немає значних підприємств, що викидають в повітря шкідливі речовини, але є 316 підприємств, що негативно впливають на атмосферне повітря. Щороку в повітря викидається до 220 тис. т шкідливих речовин. Найбільшими забруднювачами повітря є промислові об'єкти і транспорт. Запобіжними екологічними заходами тут можуть бути використання екологічно чистих промислових і сільськогосподарських технологій.

Проблема аграрної реформи не може вважатись завершеною у зв’язку з недосконалістю механізму та протікання реформи. Хоч є і позитиви. Так, в Тернопільській області в основному вдалось уникнути подрібнення великих сільськогосподарських підприємств, які за багатьма технологічними та економічними ознаками переважають малі і середні ПАПи (приватні агропідприємства). Якщо в області в 1999р. було ляше 4% прибуткових підприємств, то в 2000р. їх кількість перевищила 39%.

Не правомірною є практика виплати селянам до 1% доходів від вартості землі, що не збагачує їх як справжніх власників. Так, ЗАТ «Тернопільський агропромисловий комплекс», що охоплює 7 цукрозаводів області орендуватиме у дрібних землевласників до 17 тис. га землі, виплачуючи їм мізерні дивіденти. Але президентський Указ захищає 1%-но відсоткову виплату дивідентів для пайовиків.

Проблематичною видається в сучасному світлі доля енергетики району і особливо атомної. Так, не віришеною залишається питання з ХАЕС в плані добудови другого енергоблоку, адже станція не будувалась як однореакторна. Проблемою є і взагалі подальша доля ХАЕС, ресурс роботи якої розрахований років на 40, а місто-супутник Нетішин (37 тис. мешканців) є однопрофільним і терміново потребує розвить) його галузевої структури.

Актуальною є проблема безробіття. Механізм залучення та використання незайнятого населення можна оптимізувати, застосувавши економічні і організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впроваджуючи сучасні принципи взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських підприємств та се іонними працівниками.

За певних умов район може експортувати робочу силу, однак при цьому треба створити умови для збереження трудового потенціалу з урахуванням того, що експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший, за експорт товарів, оскільки певною мірою розв’язує проблему зайнятості.

Література:

1. 1.Андрейцев Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика. — К.: 1998, 230 с.

2. 2.Бахмачук Ю. А. Доповідь про забезпечення народогосподарського комплексу водою і стан водних ресурсів. — Львів: 2000, 58 с.

3. 3.Білявський Г. О. Основи загальної екології. — К.: 1999, 154 с.

4. 4.Водний кодекс України.

5. 5.Ворнов А. К. Навколишнє середовище та розвиток. — Харків: 1998, 243 с.

6. 6.Друзь В. Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових систем. — Рівне: 2000, 139 с.

7. 7.Махортов Ю. А. Эколого-экономические проблемы использования земельных угодий. — Луганск: 1999, 140 с.

8. 8.Музика О. Л. Проблеми використання водних ресурсів України. — К.: 2000, 352 с.

9. 9.Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

10. 10.Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету Міністрів України.

11. 11.Семенченко П. М. Практика экономического регулирования и охраны окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. — Донецк: 1997, 143 с.

12. 12.Старченко В. Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998, 108 с.