Прояви антонімії у творі Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика»

Зміст.

• Вступ
• Розділ 1. Антонімія у англійські мові
• 1.1 Поняття антонімії у англійській мові
• 1.2 Класифікація антонімів у англійській мові
• Розділ 2. Прояви контекстуальної антонімії у творі Роальда Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика»
• 2.1 Особливості антонімічного контекстуального перекладу твору Р. Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика»
• 2.2 Функції контекстуальних антонімів на основі твору Роальда Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика»
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ.

Актуальність. Своєрідність англійської мовної системи полягає в змінності як невід'ємної її структури, так і окремих елементів. Глибокі якісні зміни в системі мови охоплюють значний період кількох віків, але і зміни, які відбулись протягом шістдесяти років, виявились значними, що позволяє виявити «стрибок» як результат розвитку. Тема змін та зрушень у мовній системі є та буде актуальною, оскільки мовна еволюція не стоїть на місці, змінюючи з часом не тільки окремі елементи, але і структуру в цілому, про що свідчать різноманітні прояви сучасної англійської мови. Англійська мова має багатий словниковий запас, який ми використовуємо, коли описуємо свої почуття, предмети і явища навколишнього світу, викладаємо свої вимоги і намагаємося щось довести.

Антонімія представлена як досить широкий клас семантичної кореляції і є засобом вираження категорії «протилежність». Антонімія — це явище, при якому в лексичному значенні слів відображена їх протилежність один одному. Головним критерієм є постійне, спільне їх використання в контекстах. Антонімія буквально пронизує все мовлення: від розмовного до самих вершин поетичного і прозового слова, що дає змогу залишатись актуальним питанням у вивченні та аналізі англійської мови.

Мета даної роботи полягає у виявленні та аналізі контекстуальних антонімів,їх функцій та проявів на основі прикладів.

Предметом даної роботи є контекстуальні антоніми у англійській мові.

Об'єктом роботи є антонімія у англійській мові.

Завдання даної роботи:.

1. розкрити зміст поняття «антонімія» у англійській мові.

2. описати класифікацію антонімів у англійській мові.

3. виявити функції та прояви контекстуальних антонімів на основі тексту.

Матеріал дослідження: розмовний компонент, сучасна розмовна англійська мова, текст, приклади.

Методи: при дослідженні теми в роботі були використані такі наукові методи: аналіз (основні прояви, складові англійської мовної системи), синтез (проаналізований феномен контекстуальних антонімів у англійській мові), конкретизація та порівняння; метод узагальнення (висновки).

Теоретична значимість роботи полягає у виявленні, спостереженні та вивченні основних проявів та функції англійських контекстуальних антонімів, їх структурне функціонування у реченні, у тексті та у художньому творі загалом.

антонімія роальд дал контекстуальний.

Розділ 1. Антонімія у англійські мові.

1.1 Поняття антонімії у англійській мові.

Розвиток сучасного мовознавства характеризується все більш пильною увагою лінгвістів до питань смислової структури слова, до системного розгляду різних рівнів мови, в тому числі лексики.

Дослідження найважливіших проблем теоретичної семантики, описової лексикології та лексикографії, вжиті за останній час в цілому ряді робіт, дають підставу стверджувати, що лексика, незважаючи на величезну кількість її одиниць і багатовимірний характер їх відносин, являє собою певну систему. На жаль, не всі категорії і виміри цієї системи достатньо вивчені. Як в українській, так і в англійській мовах відкритим залишається питання розуміння антонімів та антонімії, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених даній проблемі. Справа в тому, що автори (Новиков А.А., Введенська Л. А., Шмельов Д. Н. та ін.) Представляють свою інтерпретацію питання і свої шляхи вирішення проблеми визначення антоніма, які найчастіше, або практично дублюють один одного, або є діаметрально протилежними.

Антоніми — слова з протилежним значенням. В підручниках з лексикології вони визначаються і як слова «різного звучання, які виражають протилежні, але співвідносні один з одним, поняття» .

Щоб і поняття протилежного значення і протилежність адекватно відображали семантику антонімів, служили засобом для їх впізнання, необхідно вкласти в них «строгий» сенс, тобто, семантично обмежити. Одним з таких обмежень є вказівка на співвідносні протилежні значення.

Багато вчених вважає, що під поняттям «антонімія» є не проста протилежність, яка може бути виражена запереченням (наприклад, білий — небілий, говорити — не говорити), а протиставлення значень, виражених різними коренями (наприклад, бідний — багатий, сухий — мокрий). [11,c.13].

Також, визнання антонімів як різнокорінних слів не відображає дійсного стану речей. Антонімічні пари в українській мові утворюються за допомогою приставок (не — і ін.), А в англійській виражаються за допомогою афіксів (un-, im, — a, — dis, mis). [11,c.15] На противагу точки зору, що антоніми можуть мати лише слова, які виражають якість, можна навести думку професора Л. А. Вараксина, що доходить до висновку, що «сутність явища антонімії не може бути зведена лише до якісної протилежності лексичних одиниць», і далі - «розряд слів, які є вираженням протилежних понять, при такому обмеженні абсолютно невиправдано звужується, що ускладнює лінгвістичний аналіз антонімії як єдиного, цілісного явища». [8,c.29].

Однак, приділення надмірної уваги якісній ознаці дещо звузило розуміння протилежності, а отже, і обмежило поняття антонімії. У «Словнику лінгвістичних термінів» О.С. Ахманової можна знайти таке визначення антонімів: «1. Це слова, що мають у своєму значенні якісну ознаку і тому здатні протиставлятися одне одному як протилежні за значенням. Наприклад: хороший — поганий, близький — далекий, добрий — злий, і т.д. Слова, протиставлені один одному як корелятивні (брат — сестра), які позначають протилежно спрямовані дії (йти — приходити) тощо.» [10,c.38].

Огляд робіт з антонімії в зарубіжному мовознавстві дає Х. Геккелер в своїй книзі «Структурна семантика і теорія семантичного поля». Він відзначає, що в порівнянні з синонімією, антонімія вивчалася значно менше. Вона стала самостійним об'єктом дослідження в основному останнім часом у зв’язку з розвитком структурної лінгвістики. І, тим не менш, визначення цього явища має, в порівнянні з прийнятим традиційним, достатньо диференційований характер.

За даними словника лінгвістичних термінів Дж. Кноблоха, «антонімом вважається слово, яке вступає з іншим словом у відношенні контрадикторної, або корелятивної протилежності». [13,c.87] Разом з тим слід зазначити ряд робіт, які містять об'єктивні пропозиції у вирішенні цього питання. Це, перш за все, ті праці, які розширюють колишнє вузьке розуміння антонімії. У своєму дослідженні про синоніми І. Філліпец намічає кілька структурних типів антонімів, які висловлюють не тільки якість, але і кількість, оцінку, просторові і тимчасові відносини, протилежності дій і станів.

Що стосується саме англійської мови, то важливу лепту у дослідженні англійських антонімів вніс Дж. Лайонз, який мав тенденцію диференціювати глобальне розуміння антонімії. У своїх роботах «Структурна семантика» і «Введення в теоретичну лінгвістику» Дж. Лайонз представив свого роду класифікацію всіх антонімів англійської мови за типами протилежностей. Він виділив три класи антонімів — комплементарні, власне антоніми і конверсиви та описав їх властивості.

Проблема антонімії в системі термінології не викликає гострих суперечок в англійському мовознавстві. Цей лексико-семантичний процес (на відміну від термінологічної полісемії і термінологічної синонімії) у термінологічній системі протікає так само, як і аналогічний загальномовний процес, що обумовлено специфікою цього явища. Антонімічні відношення слів незалежно від сфери їх функціонування не стосуються їх стилістичної забарвленості і виразності, вони засновані на точному протиставленні двох конкретних протилежних якостей або станів. Таким чином, антонімічні відносини не суперечать специфіці терміна, не порушують основні принципи термінології, в числі яких слід назвати точність, однозначність, стилістичну нейтральність.

Крім того, говорячи про антонімічні протилежності термінів, вчені беруть за основу логічне протиставлення наукових понять і вважають, що в самій природі наукових понять містяться передумови для створення антонімічних опозицій.

Таким чином, з одного боку, специфіка антонімії робить можливим поширення цього явища і на сферу термінології, з іншого боку, явище антонімії в термінології викликано самою природою наукових знань.

Оскільки термінологічна антонімія і загальномовна антонімія не мають істотних, принципових відмінностей, до аналізу цих явищ можна застосувати одну і ту ж модель.

Також, антонімія — це важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези («протиставлення»), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження, та оксиморона («дотепно — безглузде»), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення.

Отже, поняття антонімії викликає суперечки та дискусії, проте всі вчені та бачення сходяться на одному визначенні: «Антоніми (від грец. anti «проти» та onyma «ім'я») — різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Багато вчених все ж таки погоджуються, що антонімія відіграє важливу роль в морфологічній мовній системі англійської мови та є важливим стилістичним засобом. [6,c. 204].

1.2 Класифікація антонімів у англійській мові.

Як і синонімія, антонімія є мовним універсалієм англійської мови, який заснований не на схожості, а навпаки, на протиставленні понять. Антоніми у англійській мові поділяються на різні види, опираючись на різні класифікації. Ознака, за якою поняття є протиставленими, може проявлятись по-різному. Антоніми в англійській мові поділяються на такі види:

1. за значенням (семантикою):

1) антоніми якості (bad — good) 2) антоніми кількості (little — a lot) 3) простору (here — there) 4) часу (summer — winter) 5) дії (to cry — to whisper) 6) стану (to stand — to lie) 7) почуття (to love — to hate) 8) стосунки між людьми (the friend — the enemy). [14,c.12] Не мають антонімів слова з чітко закріпленим конкретним значенням. Наприклад: a book, a tea, a house etc. [14,c.13] Також, антоніми у англійські мові поділяються на загальномовні та контекстуальні. Загальномовні антоніми — це слова, антонімічні стосунки яких не зумовлені жодним контекстом. Вони зафіксовані в словниках і відтворюються в однакових умовах. Наприклад: white — black, a day — a night, good — bad. [14,c.14].

Контекстуальні антоніми — це слова, що набувають антонімічних стосунків лише в певному контексті. Вони становлять окрему групу. Вони позначають абсолютно різні поняття, які неможливо об'єднати у антонімічний ряд, але які є протиставлені один одному у певному контексті у межах певного тексту. Контекстуальні антоніми тісно пов’язані з ознаками, властиві поняттям, які виражаються загальномовними антонімами. У мовленні вони можуть протиставляти будь-які слова і навіть синоніми. Особливо, коли одна назва предмету чи явища емоційно чи експресивно нейтральна, а друга містить у собі виразну оцінку, має позитивну чи негативну оцінку.

Загалом, варто зазначити, що антоніми у англійській мові поділяються на різні види, опираючись на різні класифікації. Перша умова класифікації (відповідність одному і тому ж денотату або відповідність різним денотатам) об'єднує три групи власне антонімів і робить їх відмінними від конверсивів, які характеризують один і той же денотат з різних точок зору, позицій. Власне антоніми розрізняються за характером протиставлення членів опозиції. Яскраво виражена спрямованість є відмінною рисою контрадикторних антонімів. Отже, визначення антонімів, можна умовно розділити на три групи.

Перша група — визначення, які відносяться до антонімічних слів з протилежними значеннями. Схожі визначення мають приватні варіації, але головне в тому, що відзначаються наявністю протилежних значень. До другої групи визначення антонімів відносяться ті, в яких робиться спроба окреслити межі антонімії шляхом перерахування основних ознак антонімів і способів їх ідентифікації.

У третю групу можна об'єднати спроби описового визначення антонімів шляхом перерахування та пояснення різних їх властивостей, функцій, способів утворення та вживання. Відомо, що будь-яке визначення покликане відобразити основний зміст досліджуваного об'єкта, визначення будь-якого предмета досягає мети лише в тому випадку, коли в ньому містяться вказівки на його сутність.

Відомо також, що будь-яке визначення схематизує, об'єднує, спрощує справжній зміст об'єкта. Цим фактором обумовлені неодноразові спроби лінгвістів адекватно визначити поняття антонімії. Будь-яка з цих спроб певною мірою є прагнення здійснити нездійсненне, бо, строго кажучи, адекватним визначенням є вчення про антоніми в цілому. Враховуючи інформаційну обмеженість будь-якого визначення, необхідно відобразити в ньому лише основні та найзагальніші властивості і відносини, що характеризують об'єкт дослідження.

Основну групу антонімів представляють слова, що позначають певні якості, саме виділення яких можливе тільки як розчленовування даних якостей за допомогою протилежних один одному значень. Особливий тип антонімів представлений парами слів, між значеннями яких «без залишку» розподілена певна семантична область; член такої групи протипоставлені один одному: бути присутнім — відсутнім, одружений — холостий.

Від антонімів слід відрізняти пари слів, які теж в якомусь сенсі протиставлені один одному, однак не протилежні за змістом. Наприклад, слова «продавати і купувати» не є антонімами, а конверсивами, тобто вказують на дії, які здійснюють різні учасники однієї і тієї ж ситуації. Слова вмирати і вбивати, — також не антоніми: вбивати є «козативом» до вмирати, тобто вказує на причину. А як антонім до слова «вмирати» можна розглядати такі дієслова, як народжуватися або оживати.

З антонімією мають схожість такі явища, як оксюморон і енантіосемія. Оксюморон — це поєднання слів, логічно несумісних, що мають протилежні значення, наприклад: живі мощі, убога розкіш, пишне в’янення тощо. Енантіосемія — розвиток у слова протилежного значення, наприклад: переглянути (прочитати, ознайомитися) і переглянути (не помітити).

Працюючи з антонімами, слід враховувати, що одне і те ж слово при наявності декількох значень має кілька антонімів. Зіткнення в мові антонімів багатозначних слів може бути основою каламбуру.

Антоніми використовуються як засіб створення контрасту в літературно-художніх творах.

Вважається загальновизнаним, що в об'єктивному світі і в людському досвіді нічого негативного немає. Два явища можуть стати запереченням одне одного тільки через ставлення несумісності. Але це не означає, що в об'єктивній реальності взагалі немає заперечення. Розвиваючись з часом об'єкт припиняє своє існування, зникає, і, таким чином, стає своїм власним запереченням.

Отже, заперечення реально існує як відношення несумісності і як момент розвитку об'єктів реального світу. Ця реальність заперечення і відображається в мові. Якщо ми будемо визначати антонімію на основі її зв’язку з запереченням, точніше, розглядати заперечення як механізм породження антонімії, то нам доведеться визнати антонімічності весь лексичний склад мови.

Так що ж таке антонімія? Сучасна лексикологія розглядає синоніми і антоніми як крайні, граничні випадки, з одного боку взаємозамінності, з іншого — протиставлення слів за змістом. Протилежні значення встановлюються шляхом аналізу семантичних синтагматико-парадигматичних властивостей слів, виявлення взаємного їх протиставлення у вузьких контекстах, в типових синтаксичних конструкціях.

Як в українській, так і в англійській мовах можна класифікувати антоніми співвідносно якійсь ознаці - якісній, кількісній, тимчасовій, просторовій:

Своя — чужа, my own — other;

Здорова — каліка, were well — cripple;

Вгору — вниз, rising — falling;

Рано — пізно, sooner — later;

День — ніч, day — night;

Радий — не радий, glad — not glad.

За своєю структурою антоніми поділяються на однокореневі і різнокорінні. До різнокорінні словами можна віднести такі приклади, як:

1) живий — мертвий, living — dead;

2) наліво — направо, on the left — on the right;

3) день — ніч, day — night;

4) серйозно — жартійливо, serious — joking.

А до однокорінних:

1) осідланий — неосідланий, saddled — unsaddled;

2) знайомий — незнайомий, familiar — unfamiliar;

3) той — не той, the same — not the same;

4) застебнув — розстебнув, buttoned up — unbuttoned. [6,c.45].

Перші становлять групу власне лексичних антонімів, другі - лексико-граматичних. У однокореневих антонімів протилежність викликана різними приставками або суфіксами (в англійській мові), які також здатні вступати в антонімічні відносини, наприклад: в англійській мові - dis-, il-, im-, in-, un-, а також суфікси — less, і іноді - ful. [6,c.46].

В окрему групу можна виділити слова — протиставлення один одному за допомогою частки «не» (not в англійській мові):

1) радий — не радий, glad — not glad;

2) сказати — не сказати, tell — not tell;

3) той — не той, the same — not the same. [6,c.47].

Негативна частка NOT маркує предикат висловлювання і, супроводжуючи знаменне слово в реченні, ставить його в певні відносини з однорідними поняттями — цю частку вважають логічною. Частка NOT співвідносить однорідні поняття, і, зокрема, антонімічні пари прикметників і прислівників. Відносини між протилежними поняттями вибудовуються так; little — not much — a lot. [6,c.47] Антонім з негативною часткою NOT займає проміжне положення між протилежними за значенням формами.

Також існує цілий ряд факторів, що є показниками протиставлення, і які нерідко сприяють виникненню антонімічних відносин між прийменниковими сполученнями, а саме:

1. вживання протиставленого союзу but і протиставлення особистих займенників;

2. використання альтернативного союзу or і протиставлення іменника та особистого займенника;

3. вживання в складі другого поєднання з альтернативним союзом either-or;

4. використання в другому поєднанні, поряд з негативною часткою not, протиставленого союзу yet;

5. вживання в складі другого словосполучення прийменника instead of;

6. протиставлення іменника та особистого займенника, в поєднанні з союзом but;

7. використання в словосполученнях антонімічних лексичних одиниць.

Отже, антоніми — це взаємопротилежні за значенням номінативні одиниці мови, які служать для позначення взаємопротилежних одно-сутнісних явищ об'єктивної реальності. Антоніми — це клас слів, які мають семантичними та структурними особливостями, котрі відрізняють їх від інших семантичних класів слів. Клас антонімів збільшується, не має чітких меж і носить відкритий характер. Антонімія — абсолютна мовна універсалія. Антонімами називаються різні за вимовою і протилежні за змістом лексичні одиниці. Вивчення антонімів в англійській мові, так само, як і синонімів, сприяє розширенню запасу слів та підвищення рівня володіння мовою. За допомогою складання антонімічних пар можна запам’ятати значно більше лексичних одиниць, ніж при простому їх заучуванні.

Розділ 2. Прояви контекстуальної антонімії у творі Роальда Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика» .

2.1 Особливості антонімічного контекстуального перекладу твору Р. Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика» .

Переклад є відтворенням оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу, з характерною для нього стилістичною своєрідністю та іншою мовною основою. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Відповідно до цього, точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу. Антонімічний переклад — прийом перекладу, що полягає у заміні поняття, вираженого в оригіналі, протилежним за значенням.

Особливість антонімічного перекладу полягає у використанні в перекладі слова або словосполучення, що має значення, протилежне значенню відповідного англійського слова або словосполучення вжитого в оригіналі. Аналізуючи та перекладаючи твір англійського письменника Роальда Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика», можна навести приклади контекстуального антонімічного перекладу. Наприклад, українські слова любити, подобатись є прямими відповідниками англійських дієслів to love, to lіke і антонімічними відповідниками дієслів to hate, to dіslіke. Необхідність застосування антонімічного перекладу пов’язана ще й з тим, що в сучасній англійській мові для утворення антонімів широко використовуються заперечні префікси. Зважаючи на те, що в англійській мові заперечні префікси відрізняються за формою від заперечної частки not, слова з такими префіксами так само поєднуються із заперечною часткою, як і всі інші слова. Часто саме це й робить неможливим безпосередній переклад слова із досить частим використанням в англійському тексті сполучення заперечної частки not зі словом, що має заперечний префікс, змушує перекладача вдаватись до антонімічного перекладу: «I have the honour and happiness of presenting him to her parents, as a young lady not unworthy to occupy a fitting position in their polished and refined circle» — «Я маю честь представити його її батькам як молоду особу, яка гідна зайняти відповідне становище у вищому колі.» [7,c.48] У наведеному прикладі слово unworthy перекладається антонімічно не тому, що в українській мові відсутня антонімічна група гідний - негідний, а лише через те, що це слово вжите із заперечною часткою. Аналіз кількох прикладів, вже дає підстави вважати, що антонімічний переклад художнього твору має контекстуальний характер. Контекстуальні антоніми — це слова, що набувають антонімічних стосунків лише в певному контексті. Вони позначають абсолютно різні поняття, які неможливо об'єднати у антонімічний ряд, але які є протиставлені один одному у певному контексті у межах певного тексту. Контекстуальні антоніми тісно пов’язані з ознаками, властиві поняттям, які виражаються загальномовними антонімами. У творах вони можуть протиставляти будь-які слова і навіть синоніми. Особливо, коли одна назва предмету чи явища емоційно чи експресивно нейтральна, а друга містить у собі виразну оцінку, має позитивну чи негативну оцінку.

Іншим фактором, що впливає на застосування антонімічного перекладу, є існування в англійській мові цілої низки антонімічних груп, що не мають відповідників в українській мові. При цьому, зазвичай, в українській мові є слово, що відповідає за значенням одному із членів англійської антонімічної групи, а інший член (або члени) цієї групи не мають відповідника. Наприклад, в антонімічній дієслівній парі, взятій з твору to _lіке - to dіslіke, дієслову to _іке приблизно відповідають за значенням українські дієслова подобатись та любити, але для його антоніма відповідників в українській мові немає. Тому під час перекладу дієслова dіslіke необхідно вдаватись до прийому антонімічного перекладу.

Антонімічний переклад часто буває найбільш зручним прийомом передачі смислового та стилістичного значення багатьох виразів. Про це свідчать такі приклади:

Take your time. - Не поспішайте; [7,c.26].

Take it easy. - Не хвилюйтеся / Не беріть близько до серця; [7,c.59].

Mind your own business. - Не твоя справа! / Не втручайся у чужі справи!; [7,c.12].

to keep one's head - не розгубитися; [7,c.23].

Антонімічний переклад у більшості випадків є одним із можливих варіантів перекладу, але у наведених прикладах він є найбільш доречним, а інколи і єдиним. Коли англійське слово або вираз, що передається шляхом антонімічного перекладу, в оригіналі вживається у заперечній формі, то переклад буде мати стверджувальну форму:

Don't sit up, I'll be late. - Не чекайте на мене, лягайте спати. [7,c.67].

He has a ready tongue. - Він за словом у кишеню не лізе. [7,c.56].

No time like the present. - Лови момент. [7,c.72].

To be weighed and found wanting. - Не витримати випробування / Не виправдати надій. [7,c.18].

Отже, можна зробити висновок про те, що антонімічний переклад є контекстуальним і одним із найгнучкіших способів передачі відтінків значення оригіналу. Він є найбільш зручним прийомом передачі смислового та стилістичного значення багатьох виразів. Зважаючи на це, для перекладача важливим є вміння застосовувати антонімічний переклад, особливо у тих випадках, коли в українській мові немає точного словникового відповідника іноземному слову.

2.2 Функції контекстуальних антонімів на основі твору Роальда Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика» .

Антонімічність пов’язана зі значенням слів, що носять умовний і відносний характер. Іноді при вираженні суперечних думок в художніх творах ці слова протиставляються один одному і тільки в цьому випадку контрастують один з одним. Поза контекстом вони не можуть бути антонімами. Доцільним буде називати такі антоніми стилістичними. За допомогою слів-антонімів письменник збагачує словниковий склад своїх творів, створює нові способи вираження, зіставляє образи і події для їх більш різкого висловлювання й, при подібному зіставленні, використовує антоніми як стилістичні засоби. Антоніми належать до важливих і оригінальних художньо-зображувальних засобів мови. Їх стилістичні функції широкі, розгалужені. Аналізуючи твір Р. Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика», слід відзначити велику кількість троп, основаних на опозиції чи протиставленні, що є однією з найважливіших функцій контекстуальних антонімів. Антонімія — це важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези («протиставлення»), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження, та оксиморона («дотепно — безглузде»), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення. Основна стилістична функція контекстуальних антонімів у творі - бути лексичним засобом протиставлення, контрастного зображення природних і соціальних явищ, рис характеру і т.д. Стилістичні функції антонімів різноманітні.

В одному випадку вони конструктивно організовують текст: «it was a nice day, it was the dark night», в іншому — контрастно відтіняють характери героїв творів: «sometimes he was clumsy, sometimes — skillful», у третьому — виступають у ролі уточнюючої функції: «He wasn’t slow, he was so quick». [7,c.34] Антоніми з тимчасовим значенням показують послідовність подій та відкривати внутрішній світ героя. Антоніми у даному творі використовуються як яскравий виразний засіб у художньому мовленні. Письменник бачить життя в контрастах, і це свідчить не про суперечливість, а про цілісність сприйняття ним дійсності.

Основна стилістична функція контекстуальних антонімів у даному творі - це бути лексичним засобом вираження антитези. Звернення до антонімів відображає важливі особливості світогляду та складу письменника. Також, антоніми у творі сприяють розкриттю суперечливої сутності предметів, явищ, наприклад: «one day you’re boring, the other — hilarious.» [7,c.32] Виконуючи антонімічний переклад даного твору, слід зазначити, що функції, що виконують контекстуальні антоніми в творі поділяються на два типи функцій: семантичні та стилістичні.

Семантичні:

1. протиставлення: «I am poor, you are rich.» [7,c.43].

2. протиставлення-зіставлення «long war — a small victory.» [7,c.21].

3. взаємовиключення «This is useful, but it is harmful.» [7,c.77].

4. послідовність, чергування фактів «we are together, but still separately». [7,c.51].

5. порівняння, оцінка «it does not help us, it only hurts us». [7,c.34].

Стилістичні:

1. Антитеза — протиставлення різко контрастних понять, виражається контекстуальною антонімією. «That's one small step for man, one giant leap for mankind». [7,c.63].

2. Оксюморон — троп, стилістична фігура, в контексті якої знаходяться два взаємопов'язані поняття «Funny sadness». [7,c.23].

3. Іронія — вживання слів з протилежним значенням з метою насмішки.

В основному, для визначення в даному художньому творі антонімів необхідно врахувати не тільки їх стилістичну значимість, але і їх семантику. Так як антоніми виражають суперечні значення, їх широко використовують у художніх творах для створення контрасту. А контраст, як відомо, відіграє велику роль у посиленні сили впливу вирази і створенні у читача емоцій. В загальному, на основі твору Р. Дала, можна зробити висновок, що використання антонімів у творі, мали безперечно контекстуальний характер,.

Антоніми, використані у творі Р. Дала «Чарлі і Шоколадна фабрика», є одним із засобів вираження, що підсилює образність, силу естетичного впливу та емоційності. Антоніми, використані у творі, збагачують його літературну мову та мову його образів. Антоніми надають жвавість і природність мови образів, сприяють більш переконливому, точному і мальовничому доведенню подій, портретів і пейзажів з їх найдрібнішими подробицями. Тобто автор не випадково використав антоніми і звертався до них у важливі моменти згідно місцю, характеру подій і образів. В теж час автор зумовив високу образність і вираз існуючих одиниць. Антоніми є вигідним засобом, використовуваним в основному для доведення суперечливих моментів.

Отже, аналізуючи антонімічний переклад твору, можна дійти висновку, що антоніми у творі відіграють здебільшого експресивну функцію, надаючи лексиці різноманіття та збагачуючи структуру тексту.

Висновок.

Отже, антонімія — це явище, при якому в лексичному значенні слів висвітлено їх протиставленням один одному. Головним критерієм є постійне, спільне їх використання в контекстах. Антонімія буквально пронизує всю промову: від розмовної до самих вершин поетичного і прозового слова. Однак звичайне розуміння антонімії припускають протиставлення одного з семантичних компонентів змісту слова, що позначають одну і ту ж саму сутність. Але, в принципі, можливо і більш широке розуміння антонімії, як протиставлення смислових змістів слів, що позначають дві різні сутності, не по одному, а по багатьох семантичним ознаками.

Будучи категорією лексико-семантичної системи мови, антонімія являє собою одну з реалій мови: вона властива всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велика подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів.

Антонімія контекстуальна відрізняється від антонімії системної фактом безпосереднього протиставлення, контрасту. Зазвичай, це протиставлення дане лише в певній мовній ситуації - поза контекстом, такі слова не трактуються антонімічними. Протиставлення не є властивістю їхніх значень, семантичної характеристикою цих слів, а носить образний характер

Відносини антонімії виступають одним з найважливіших видів системно-семантичних відносин між одиницями мови. Антонімія являє собою загальносеміотичне явище: в будь-якій системі мається, принаймні, пара знаків, пов’язаних відносинами протилежності.

Контекстуальні антоніми відіграють різноманітні функції у творах, проте, найчастіше це експресивна функція. аналізуючи будь-який твір, слід зазначити, що функції, що виконують контекстуальні антоніми поділяються на два типи функцій: семантичні та стилістичні.

Семантичні:

1. протиставлення.

2. протиставлення-зіставлення.

3. взаємовиключення.

4. послідовність, чергування фактів.

5. порівняння, оцінка.

Стилістичні:

1. Антитеза — протиставлення різко контрастних понять, виражається контекстуальною антонімією.

2. Оксюморон — троп, стилістична фігура, в контексті якої знаходяться два взаємопов'язані поняття.

3. Іронія — вживання слів з протилежним значенням з метою насмішки.

Крім того антонімічні протиставлення характерні для всіх сфер усного та письмового спілкування. Вони типові для надзвичайно різних за своєю комунікативної спрямованості художніх, наукових і газетно — публіцистичних текстів, їх широко використовують засоби масової інформації, без них неможливо уявити собі ведення спору та дискусії. Тому цілком закономірно, що проблема антонімії з кожним роком привертає увагу все ширшого кола науковців і займає важливе місце в сучасній лінгвістиці..

Список використаної літератури.

1. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков. — М.: Просвещение, 2007.

2. Арнольд И. В. Лексика английского языка. — М.: 1986.

3. Булаховський Л. А.

Введение

в языкознание. — М., 2007. Ч.2.

4. Введенская Л. А. Словарь антонимов русского языка М.: АСТ, 2003.

5. Голуб И. Р. Стилистика современного русского языка. (Лексика. Фонетика). — М.: Высшая школа, 1979.

6. Головенко Ю. А. Тексто-структуры современного английского языка. — Смоленск: Гос. Пед. Инс. 2007.

7. Комиссаров В. Н. Словарь антонимов современного английского языка. — М., 2006.

8. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

9. Мостовий М. Н. Лексика англійської мови. Харків. 1993.

10. Максимов Л. Ю. Антонимия как один из показателей качественности прилагательных. — М.: Юнит-Дана, 2007.

11. Міллер Є.М. Виразні можливості антонімів // Русская речь. — 1997. — № 1.

12. Миллер Е. Н. Природа лексической и фразеологической антонимии. — Саратов, 2007.

13. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке — М.: изд. Московского гос. Университета, 2008.

14. Соколова Н. Л. К проблеме определения и классификации антонимов и их стилистического использования // Науч. докл. высш. школы филологической науки-. 2007;№ 6.

15. Степанов Ю. С. Основы общего языкознания.2-е изд. — М., 2008.

16. Шанский Н. М. Лексикология современного русского языка.2-е изд-. М., 2007.

Інтернет-джерела.

1. http://dspace. udpu.org.ua — Кореляція синонімів та антонімів у сучасній англійській мовній системі.

2. http://www.ae-lib.org.ua — Роальд Дал «Чарлі і Шоколадна фабрика» .

3. http://stud24.ru — Антонімія у англійській та українській мовах.

4. http://stud24.ru/foreign-language — Явище антонімії у сучасній англійській мові.

5. http://naub. oa.edu.ua — Синонімічно-антонімічні зв’язки фразеологічних одиниць у англійській мові.

6. http://vishwaraya.org — Класифікація антонімічних пар у англійській мові.

7. http://www.readanybook.com — Roald Dahl — «Charlie and the Chocolate factory».