Аналіз банком кредитоспроможності позичальника на базі матеріалів АКБ «Приватбанк»

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Курсова робота з курсу «Банківські операції»

за темою: Аналіз банком кредитоспроможності позичальника на базі матеріалів АКБ «Приватбанк»

шифр групи ____________________

спеціальність___________________

Науковий керівник

___________________

Київ

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників — юридичних осіб в комерційному банку

1.1 Економічна сутність та ризики процесів банківського кредитування

1.2 Процедури оцінки фінансового стану та короткострокової кредитоспроможності позичальників — юридичних осіб в вітчизняних банках

1.3 Методи дисконтованих оцінок платоспроможності позичальників при довгостроковому інвестиційному кредитуванні

1.4 Менеджмент необхідного рівня забезпеченості кредитів Розділ 2. Аналіз процесів кредитування юридичних осіб в АКБ «Приватбанк»

2.1 Аналіз кредитного портфелю та управління кредитним ризиком в АКБ «Приватбанк»

2.2 Процедури оцінки фінансового стану позичальника ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» для видачі короткострокового кредиту в оборотні кошти

2.3 Процедури оцінки ефективності довгострокового кредитування по лінії ЕБРР інвестиційного проекту виробництва нового препарату «Пантолайф» на Тернопільській фармацевтичній фабриці

Розділ 3. Шляхи розвитку нових технологій і процедур оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальників — юридичних осіб

3.1 Бюро кредитних історій позичальників в ринкових країнах світу та досвід ефективності застосування їх послуг

3.2 Недержавні бюро кредитних історій в Україні та ефективність їх послуг при оцінці кредитоспроможності позичальника Висновки Список використаної літератури Додатки

Вступ Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що оцінка фінан-сового стану та кредитоспроможності позичальника формується на всебічному і грунтовному аналізі усієї інформації, що дає змогу оцінити кредитний ризик клієнта.

Мета курсової роботи полягає в проведенні аналізу методів оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника — юридичної особи в комерційному банку ЗАТ «Приватбанк» та розробці заходів по зменшенню рівня кредитного ризику за рахунок удосконалення кредитних процедур роботи з позичальником.

Предметом дослідження є управління ризиком кредитного портфелю та вплив технології банківських кредитних процедур оцінювання фінансового стану та кредитоспроможності позичальника на зменшення ризиків кредитування. Об'єктом дослідження є діяльність ЗАТ КБ «Приватбанк» в галузі кредитування юридичних осіб.

Методи дослідження, застосовані в курсовій роботи — кількісні та якісні методи оцінки ефективності роботи комерційних банків, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності банку (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).

Інформаційно-методологічна база досліджень курсової роботи — звітні документи ЗАТ КБ «Приватбанк» за 2001;2006 роки, інформаційні аналітичні бази Національного банку України та Асоціації українських банків, Закони України та нормативні документи НБУ з комп’ютерної бази «Ліга-Закон».

Практичне значення отриманих результатів курсової роботи — в обґрунтованій підтримці формування ЗАТ КБ «Приватбанк» недержавних бюро кредитних історій в Україні як основного засобу поліпшення якості оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальників застосуванням компьютерного моделювання комплексних рейтингових оцінок позичальника.

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників — юридичних осіб в комерційному банку

1.1 Економічна сутність та ризики процесів банківського кредитування Банківський кредит — дуже зручна й у багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, яка дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (у відмінність, наприклад, від ринку цінних паперів, де терміни й інші умови позики стандартизовані).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах раціонального кредитування, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість .

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахун-ках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Процес банківського кредитування складається з ряду етапів, кожний з який окремо забезпечує рішення конкретних задач, а в сукупності вони спрямовані на досягнення мети банківського кредитування — одержання банківського прибутку.

На першому етапі банківського кредитування аналізуються і відбираються заявки клієнтів на одержання кредиту. У заявці визначаються цільове призначення кредиту, його сума, термін використання, дата погашення, характеристика і економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. Після ознайомлення з документами службовець розмовляє з майбутнім позичальником, що має велике значення для наступного рішення питання про надання кредиту. На цьому етапі банк приділяє увагу вірогідності документів і інформації, на підставі яких зважується питання про надання кредиту.

Другий етап процесу кредитування припускає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявність передумов для одержання кредитів, здатності їхнього одержання. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отрима-ні кредити, його поточне фінансовий стан і перспективи змін, здатність при необхідності мобілізувати кошти з різних джерел. Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає попереднє розрахункове рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Після цього банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробці умов кредитування, підготовці і складанню кредитного договору. Після чіткого визначення характеристик кредиту (а за договором досягнута згода по всіх його умовах) складається текст кредитного договору.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів. Але, оскільки кредит видається на певний строк, а підприємницька діяльність на протязі кредитного строку — ризикована і не прогнозується з 100% гарантіями, завжди при прийнятті рішення про можливість кредитування підкріплюється додатковим забезпеченням кредиту та регульованою процентною ставкою кредиту.

Четвертий етап банківського кредитування характеризується тим, що банк контролює виконання умов кредитного договору. Ціль цього етапу — забезпечити своєчасність і повноту повернення кредиту і відсотків.

Останнім (п'ятим) етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Оскільки основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів — основними питаннями останнього етапу кредитування є банківський контроль та профілактика проблемних (неповернутих у строк) кредитів .

Ризик є невiд'ємною ситуативною характеристикою будь-якої діяльності кожного суб'єкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик — тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

— надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв) одному клiєнту або групi позичальникiв (концентрацiя кредитних ринкiв);

— надання кредитiв позичальникам, котрi пов’язанi системою участi з банкiром або банком, наявнiсть дочiрнiх структур банку (чинник «зв'язаного кредитування»).

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або вiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його реальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування кредитом та погашення позики (проведення обстежень, перевiрок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансової дiяльностi клiєнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних операцiй:

— надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку;

— поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не знайомi банку або для функцiонування в котрих банк недостатньо оснащений;

є) неефективне стягнення позик та процентiв у зв’язку з конфлiктами мiж банком та компанiями, що знаходяться у власностi банкiра або банку.

На підставі оцінки фінансової діяльності та поточного фінансового стану позичальника, можливих перспектив розвитку банк поділяє позичальників — юридичних осіб на наступні категорії [13]:

1. Клас «А» — фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;

2. Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

3. Клас «В» — фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені.

4. Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою;

5. Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зо-бов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості, який визначається:

а) «добрим» :

— якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

— або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

б) «слабким» :

— якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

— або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

в) «незадовільним» :

— якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики (табл.1.1).

Таблиця 1.1. — Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції [13]

При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов’язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме (табл.1.2) [13]:

Таблиця 1.2. — Класифікація кредитних заборгованостей

Банк, надаючи позику, повинен контролювати дотримання обов’язкових економiчних нормативiв регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, визначених нормативами кредитного ризику в «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» :

— максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

— великих кредитних ризиків (Н8). Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

— максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9). Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

— максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановлення максимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший метод захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами). Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших однакових умов, меншим буде ступiнь ризику неповернення боргу, позаяк ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв.

Нормативними документами класифіковано наступні абсолютні величини розміру резервування кредитного ризику (табл.1.3) [13]:

Таблиця 1.3 — Коефіцієнти резервування категорій кредитних заборгованостей

Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банк фактично визначає рівень кредитного ризику, який він візьме на себе.

1.2 Процедури оцінки фінансового стану та короткострокової кредитоспроможності позичальників — юридичних осіб Кредитоспроможнiсть позичальника — це здатнiсть юридичної або фiзичної особи повнiстю та у строк розрахуватися зi своїми борговими зобов’язаннями. Вона не фiксує неплатежi за минулий перiод або на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможнiсть на найближчу перспективу.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів [73]:

— оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

— прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Національний банк України в «Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов’язково. Методика оцінювання фінансового стану позичальника, перелік аналітичних показників, їхні нормативні значення та значущість (встановлюється за бальною системою з огляду на вагомість кожного показника серед інших) визначаються окремо для кожної групи позичальників. У загальному випадку виокремлюють такі групи позичальників: юридична особа, банк, фізична особа.

Аналiз кредитоспроможностi та фiнансового стану позичальника проводяться банком на пiдставi:

1) документiв та матерiалiв, отриманих безпосередньо вiд клiєнта;

2) документiв та матерiалiв про клiєнта у базах даних банку;

3) iнформацiї з оточення клiєнта.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

— фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

— обсяг реалізації;

— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів — у динаміці);

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

— собівартість продукції (у динаміці);

— прибутки та збитки (у динаміці);

— рентабельність (у динаміці);

— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

В табл. Б.1 — Б.4 наведені алгоритми розрахунків показників діяльності підприємства — з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 «Баланс» та Форма 2 «Звіт про результати фінансової діяльності» :

Розрахунок класу кредитоспроможності проводиться при розрахунках фінансової стійкості та ліквідності підприємства. При цьому впроваджені типові форми «Класу кредитоспроможності» (табл.1.4) :

Таблиця 1.4. — Клас кредитоспроможності позичальників

1.3 Методи дисконтованих оцінок кредитоспроможності позичальників при довгостроковому інвестиційному кредитуванні

Довгострокове інвестиційне кредитування проекту може тривати роками й десятиліттями. У проектному аналізі прийнятий метод зрівнювання різночасових грошей, так зване дисконтування.

Майбутня цінність Бс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:

(1.1)

де С — сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;

d — постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;

t — тривалість розрахункового періоду (в роках);

Сьогоднішня цінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:

(1.2)

Критерії, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) засновані на дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться критерії:

чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV);

індекс рентабельності інвестиції (Probability Index, PI);

внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);

модифікована внутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);

дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).

До другої групи відносяться критерії:

строк окупності інвестиції (Payback Period, PP);

коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

а) Метод розрахунку чистого приведеного ефекту Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягом прогнозованого періоду. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД — чистий дисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [57]:

(1.3)

(1.4)

Якщо NPV>0, то проект варто прийняти; якщо NPV<0, то проект варто відкинути; NPV=0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.5)

де j — прогнозований середній рівень інфляції.

б) Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції

Цей метод є по суті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД (індекс доходності) розраховується по формулі [57]:

(1.6)

Якщо PI>1, то проект варто прийняти; якщо PI<1, то проект варто відкинути; якщо PI=1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку PI. модифікується в такий спосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

(1.7)

в) Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції

Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.

Іншими словами, якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння [57]:

(1.8)

За допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1

(1.9)

де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому

f (r1)>0 (f (r1)<0)); r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f (r2)<0 (f (r2)>0)).

г) Метод визначення строку окупності інвестицій Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємих у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень.

(1.10)

1.4 Менеджмент оцінки необхідного рівня забезпеченості кредитів Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов позитивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елементом визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання.

Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції(табл.1.10 — 1.11):

Таблиця 1.10

Коефіцієнти безумовних гарантії до розрахунку резервів під кредитні ризики

Таблиця 1.11

Розрахунок чистої вартості застави позичальника

Розділ 2. Аналіз процесів кредитування юридичних осіб в АКБ «Приватбанк»

2.1 Аналіз кредитного портфелю та управління кредитним ризиком в АКБ «Приватбанк»

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЗАТ КБ «Приватбанк»), зареєстровано в Національному банку України 19 березня 1992 року, реєстраційний номер — 92. Форма власності — колективна. Ідентифікаційний код по ЕДРПОУ — 14 360 570. Місцезнаходження банку відповідно установчим документам: 49 094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50. На сьогоднішній день у банку працює понад 28 тисяч співробітників, з них 3 650 — у головному офісі банку.

У табл. А.1 — А.5 Додатку, А приведені звітні баланси і звіти про фінансові результати АКБ «Приватбанк» за 2000 — 2006 роки [78 — 80].

Станом на 01.01.2006 року (за результатами 2005 року) АКБ «Приват-банк» є лідером і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [80]:

— Обсяг валюти активів балансу — 21 664,360 млн.грн.(1 місце);

— Обсяг власного капіталу — 2 307,466 млн.грн.(1 місце);

— Обсяг статутного капіталу — 189,228 млн.євро (2 місце);

— Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля — 16 763,230 млн.грн.(1 місце);

— Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

— 9 966,027 млн.грн.(1 місце);

— Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

— 4 016,333 млн.грн.(3 місце);

— Обсяг балансового прибутку — 472,042 млн.грн.(1 місце);

— Прибутковість статутного капіталу — 41,774% (11 місце);

— Прибутковість активів балансу — 2,179% (6 місце);

На графіках рис. 2.1 наведена динаміка росту обсягів інвестиційно-кредитного портфелю АКБ «Приватбанк» у 2001 — 2006 роках. Як показують графіки — кредитування юридичних осіб є найбільш вагомою часткою активних операцій банка. Але з 3 кварталу 2004 року (системна криза депозитної бази банків за рахунок політичних ризиків виборів Президента України) — АКБ «Приватбанк» почав пріоритетно нарощувати частку кредитування фізичних осіб, що особливо виражено у 1 кварталі 2006 року, коли обсяги кредитів юри-дичним особам зменшились на 2 млрд.грн., а водночас обсяги кредитів фізич-ним особам зросли на 1,2 млрд.грн. і обсяги міжбанківських кредитів зросли на 0,9 млрд.грн. Таким чином, АКБ «Приватбанк» виконує диверсифікацію кредитів по зменшенню обсягів, наданим одному позичальнику, що суттєво зменшує ризик одночасного неповернення кредитів багатьма позичальниками.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів та структура кредитно-інвестиційного портфелю АКБ «Приватбанк» у 2001 -2006 роках Наведена на рис. 2.2 динаміка структури інвестиційно-кредитного портфелю АКБ «Приватбанк» показує, що зміни у структурі характеризуються наступним:

— вагова частка кредитів, наданих юридичним особам, зменшилась з рівня 67,3%(4 квартал 2003 року) до 41,55% (1 квартал 2006 року);

— вагова частка кредитів, наданих фізичним особам, підвищилась з рівня 28,18%(4 квартал 2003 року) до 39,48% (1 квартал 2006 року);

— вагова частка наданих міжбанківських кредитів підвищилась з рівня 1,88%(4 квартал 2003 року) до 13,17% (1 квартал 2006 року);

— вагова частка активів, вкладених в цінні папери, підвищилась з рівня 2,63%(4 квартал 2003 року) до 5,81% (1 квартал 2006 року);

На рис. 2.3 наведена динаміка обсягів створених резервів під ризики кредитних операцій у 2001 — 2006 роках. Як показує аналіз наведених характеристик, відносна процентна частка резервів до загальної суми кредитів зросла від рівня 10,18% у 2001 році до рівня 12,9% у 2004 році та зменшилась до рівня 10,31% у 2006 році, тобто незбалансований заставою кредитний ризик становить не менше 10%.

Згідно «Звіту про класифіковані кредитні операції за формами власності та розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями АКБ «Приватбанк» [13], на рис. 2.4 — 2.12 побудована графічна структура кредитного портфелю АКБ «Приватбанк» станом на 31.12.2005 року Як показує аналіз графіків рис. 2.4 -2.12 найбільш вразливішим місцем в кредитному менеджменті АКБ «Приватбанк» з точки зору забезпечення мінімізації кредитного ризику є адміністрування наступних видів кредитів:

а) Кредити, надані фізособам в інвестиційну діяльність:

— вагова частка в «безнадійних» кредитах — 42,39%;

— вагова частка в «сумнівних» кредитах — 23,25%;

— вагова частка в «субстандартних» кредитах — 12,91%;

б) Кредити, надані фізособам в поточну діяльність:

— вагова частка в «безнадійних» кредитах — 33,12%;

— вагова частка в «сумнівних» кредитах — 18,16%;

— вагова частка в «субстандартних» кредитах — 10,09%;

в) Кредити, надані юрособам за врахованими векселями:

— вагова частка в «безнадійних» кредитах — 8,57%;

— вагова частка в «сумнівних» кредитах — 20,51%;

— вагова частка в «субстандартних» кредитах — 26,95%;

г) Кредити, надані юрособам за внутрішніми торгівельними операціями:

— вагова частка в «безнадійних» кредитах — 6,12%;

— вагова частка в «сумнівних» кредитах — 14,65%;

— вагова частка в «субстандартних» кредитах — 19,25%;

2.2 Оцінка фінансового стану позичальника ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» для видачі короткострокового кредиту в оборотні кошти Позичальник — відкрите акціонерне товариство ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» розташоване за адресою :

70 050, Запорізька область, смт. Кам ' яне Вільнянського району Статутний фонд Товариства 57 070 грн. розподілений на 5 707 000 простих іменних акцій номіналом по 0,01 гривні(1 коп).

Форма власності - колективна (20).

Код ЄДРПОУ — 5 467 607

Код діяльності ПО КВЕД — 14.11.0.

Основний вид діяльності - добування та обробка граніту. Янцівські граніти — сірі граніти з кварцовими білими прожилками — відносяться до груп відносно дешевих гранітів (вартість 1 м² полірованої плитки 10 мм товщини не вище 21 $/м2 при вартості червоно-чорних гранітів Криворізького басейну відповідної товщини не менше 30 $/м2)

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів:

— Форма № 1 «Баланс» — звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

— Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди.

У табл. В.1 Додатку В приведена динаміка статей балансу ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» за 2004 — 2005 роки. У табл.В.2 Додатку В приведена динаміка статей звітів про фінансові результати ВАТ «Янцівській гранітний кар'єр «за 2004 -2005 роки.

Результати розрахунків коефіцієнтів — показників фінансового стану згідно алгоритмів [53], наведені в табл. В.3 — В.7 Додатку В.

Результати 2005 року Як видно з результатів розрахунків показників ліквідності, платоспроможності та джерел покриття виробничих запасів ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» (табл.В.3 — В.7 додатку В) :

на звітну дату показники покриття запасів з стійкого фінансового стану переведені в зону кризового фінансового стану, тобто розмір запасів не відповідає зменшенню капіталу підприємства за рахунок продажу активів (основних фондів), що потребує швидкої реакції, враховуючи певну кризу з реалізацією (падіння дебіторської заборгованості та зростання готової нереалізованої продукції);

показники платоспроможності та ліквідності знаходяться близько до діапазону нормативів для коефіцієнтів ліквідності, за виключенням показника абсолютної ліквідності, тобто необхідно підвищити норматив готівкових грошей на розрахунковому рахунку та в касі, та падіння показника строкової ліквідності за рахунок відміченого падіння рівня дебіторської заборгованості, тобто кризи з реалізацією;

Як видно з результатів розрахунків показників рентабельності та фінансової стійкості в ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр»:

рентабельність активів та власного капіталу по чистому доходу, відповідно, у звітному періоді підвищилась відносно базового, з 68,29% до 102,77% та з 78,36% до 135,34%;

навпаки, рентабельність активів та власного капіталу по валовому реалізаційному прибутку, відповідно, у звітному періоді знизилась відносно базового, з 12,46% до 2,8% та з 14,29% до 3,69%;

рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування з негативного збитку у базовому періоді піднялася до +1,9% у звітному періоді;

наведений рівень рентабельності власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування дуже низький, бо відповідає строку окупності власного капіталу 52,6 років, що робить підприємство інвестиційно непривабливим;

всі показники фінансової стійкості(фінансування, маневреності, незалежності), хоча і зменшилися після часткового продажу основних фондів, і відповідному зменшенню капіталу, одначе відповідають у звітному періоді відносно стійкому стану підприємства;

Як видно з результатів розрахунків показників ділової активності в ВАТ «Янцівський гранітний кар ' єр» :

коефіцієнт трансформації активів у виручку від реалізації підвищився у звітному періоді на +51,5% (з 0,68 у базовому періоді до 1,03 у звітному періоді);

фондовіддача основних фондів підвищилася у звітному періоді на +87,8% (з 0,9 у базовому періоді до 1,69 у звітному періоді);

коефіцієнт оборотності обігових коштів зменшився на -8,2% (з 2,93 у базовому періоді до 2,69 у звітному періоді), що відповідає зростанню періоду 1-го обороту обігових коштів з 124,66 дня до 135,65 днів;

коефіцієнт оборотності запасів коштів зменшився на -18,5% (з 6,15 у базовому періоді до 5,01 у звітному періоді), що відповідає зростанню періоду 1-го обороту запасів з 59,35 дня до 72,87 дня;

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зріс на +40,2% (з 6,72 у базовому періоді до 9,42 у звітному періоді), що відповідає зниженню періоду 1-го обороту дебіторської заборгованості з 54,33 дня до 38,76 дня;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості зріс на +23,6% (з 7,51 у базовому періоді до 9,28 у звітному періоді), що відповідає зниженню періоду 1-го обороту (погашенню) кредиторської заборгованості з 48,58 дня до 39,33 дня;

Згідно з результатами аналізу попереднього розрахунку підприємству необхідний кредит розміром 400 000 грн. для тимчасового покриття залученим банківським капіталом величини запасів в оборотних коштах.

Підприємство ВАТ «Янцівський гранітний кар ' єр» подає заявку на кредит 400 000 грн. на 1 рік під 25% річних. В якості застави на загальну суму 800 000 грн. надається (баланс-табл.В.1):

— готова продукція вартістю 601,8 тис.грн. ;

— дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 121,5 тис.грн.;

— частина дебіторської заборгованості за відпущену продукцію на суму 78 тис.грн. (з загальної суми 786,7 тис.грн.);

Експертний аналіз з боку банку дає наступну діагностику :

а) Згідно показників табл.1.1 по класам кредитоспроможності:

— по коефіцієнту незалежності = 0,759 — клас 1 (>0,6);

— по коефіцієнту абсолютної ліквідності = 0,189 — клас 2 (0,15 — 0,2);

— по коефіцієнту строкової ліквідності = 0,659 — клас 2 (0,4 — 0,7);

— по коефіцієнту покриття = 0,659 — клас 3 (<1,0);

Таким чином — середній клас кредитоспроможності -2 клас б) Згідно показників табл.1.2, враховуючі 2 клас кредитоспроможності та невисоку рентабельність підприємства, клас позичальника — В.

в) Згідно таблиці 1.4 — кредитна операція відноситься до класу «субстандартна».

г) Згідно табл.1.5 — для субстандартних кредитів рівень заліку застави становить всього 20% від її балансової вартості.

Тобто, рівень застави для надання кредиту в 400 000 грн. повинен бути піднятий до 2 млн.грн.

д) Таким чином, підприємство ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» повинно надати в заставу додатково основних фондів на суму 1,2 млн.грн. з наявних 4,3 млн.грн. (баланс — табл.В.1). Інакше банк відмовить у наданні кредиту, чи може надати кредит на суму 160 000 грн. замість 400 000 грн.

е) Варіант ризикового кредитування банком з еквівалентним підняттям ставки кредитування з 25% до 40% річних — вочевидь не може бути прийнятий підприємством, оскільки підвищена сума процентів на 80 000 грн. з ' їдає весь плановий прибуток підприємства.

2.3 Оцінка ефективності довгострокового кредитування по лінії ЕБРР інвестиційного проекту виробництва нового препарату «Пантолайф» на Тернопільській фармацевтичній фабриці

Фармацевтична продукція, що випускається Тернопільською фармацевтичною фабрикою — самостійним підрозділом ТОВ «Юніфарма» (м.Київ), задовільної якості, її ціна приваблива для покупців, вона користується дуже високим попитом серед населення країн СНД у першу чергу за рахунок прийнятних цін.

Основна підприємницька ідея бізнес-плану проекту розгортання виробництва на Тернопільській фармацевтичній фабриці (додатково до виробництва «Пантокрину») нового препарату «Пантолайф», виробництво якого розгорнуто в Росії, полягає в наступному :

1. ТОВ «Юніфарма» на Тернопільській фармацевтичній фабриці розгорнуло технологічний процес виробництва препарату «Пантокрин» та освоїло технологію роботи з вихідною сировиною — пантами оленів, які вирощуються не тільки в Сибіру в Росії, але і на дослідних фермах в Білорусії та Україні.

2. Розгортання випуску в Україні нового препарату «Пантолайф» дозволяє виконати основну стратегічну ціль ТОВ «Юніфарма» — «Ліки від українських виробників — це «Юніфарма» «.

Таблиці вхідних даних інвестиційного проекту

1. Додаткові інвестиції :

1.1 Придбане обладнання за рахунок кредиту на 5 років на суму 7 500 000 грн.(1,4 млн. доларів США) ;

1.2 Кредит взятий під 22% річних ;

1.3 Повернення основної суми кредиту проводиться рівними долями з 1(першого) року по закінченню кожного з п’яти років;

1.4 Збільшення оборотного капіталу з власних коштів становить 500 000 грн.(додаткова емісія облігацій ТОВ);

1.7 Сплата процентів за користування кредитом — щорічна;

В таблицях 2.1, 2.2 наведений алгоритм та результати розрахунку ліквідної вартості обладнання, яке реалізується через 5 років (повного життєвого циклу).

Таблиця 2.1

Ліквідаційна вартість проекту проекту «Пантолайф» (Тернопільська ФФ) ТОВ «Юніфарма»

Таблиця 2.2

Результати інвестиційної діяльності проекту «Пантолайф» (Тернопільська ФФ) ТОВ «Юніфарма»

В таблиці 2.3 наведені результати розрахунку операційної діяльності підприємства на основі вхідних даних.

Таблиця 2.3

Результати операційної діяльності проекту «Пантолайф» (Тернопільська ФФ) ТОВ «Юніфарма»

За результатами розрахунків інвестиційної та операційної діяльностей підприємства (див.табл.2.2, 2.3) розраховуємо результати фінансової діяльності підприємства та грошові потоки (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Результати фінансової діяльності проекту «Пантолайф» (Тернопільська ФФ) ТОВ «Юніфарма»

Розраховуючи в «електронних таблицях» EXCEL-2000 послідовними приближеннями значення ВНД — внутрішньої норми доходності, тобто такого значення % зміни вартості грошей у часі, яка дозволяє вирівняти дисконтовані інвестиції та чистий дисконтований доход підприємства, тобто ВНД — досягнута фактична рентабельність капіталу, маємо:

Таким чином, проведений аналіз ефективності довгострокового кредитування ТОВ «Юніфарма» при впровадженні інвестиційного проекту виробництва нового препарату «Пантолайф» на Тернопільській фармацевтичній фабриці показав, що при ретроспективному рівні прибутків за минулі періоди 630 -720 тис.грн. на рік, прогнозні характеристики кредитуємого проекту за 5 років становлять:

— дисконтований чистий прибуток (NPV) — 9,7 млн.грн.

— строк дисконтованої окупності інвестицій — 2,25 роки (менше 5 років)

— дисконтований індекс доходності 2,21 (вище 1,0)

На фоні сплати банкові 22% річних за користування кредитом та реалізації інвестиційно привабливої для учасників товариства щорічної виплати дивідендів 25% від чистого прибутку, прогнозні потоки доходів проекту дозволяють досягнути внутрішньої норми доходності 44%, що значно вище дисконту вартості капіталу 9−12%, тобто інвестиційний проект може бути прийнятий як кредитором-банком, так і учасниками товариства.

Розділ 3. Шляхи розвитку нових технологій і процедур оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальників — юридичних осіб

3.1 Бюро кредитних історій позичальників в ринкових країнах світу та досвід ефективності застосування їх послуг

«Кредитне бюро"(бюро кредитних історій) — це установа, основний вид діяльності якої становить збір, накопичення, обробка, збереження та надання інформації (позитивної та негативної) про виконання фінансових зобов’язань фізичними та юридичними особами.

Світова практика діяльності кредитних бюро довела, що існують досить відчутні загальні переваги від діяльності кредитного бюро. Основні аргументи економічного характеру на користь створення та функціонування кредитного бюро, що містяться в світовій літературі, полягають в наступному:

— наявність кредитної звітності стимулює позичальників погашати кредити, оскільки в протилежному випадку вони ризикують в майбутньому не отримати кредит в іншій кредитній організації. Тобто виникає стимулюючий механізм для підвищення платіжної дисципліни;

— обмін інформацією між кредиторами допомагає їм відрізнити добросовісного позичальника від недобросовісного, і відмовити недобросовісному в отриманні кредиту або встановити більш високі процентні ставки та отримати додаткове забезпечення і гарантії;

— зниження кількості часу та коштів на отримання інформації позитивно відображається на вартості кредиту для позичальників. При відсутності кредитного бюро отримання банками самостійно інформації по окремому позичальнику щодо виконання ним фінансових зобов’язань, при масовому споживчому кредитуванні практично неможливо;

— отримуючи інформацію з кредитної історії, кредитори мають змогу визначатись з наявністю заборгованості по кредитах, які позичальник отримав в інших банках, і визначитись чи не є рівень заборгованості занадто великим для цього позичальника;

— задоволення потреби в надійній та повній інформації знижує вимоги до розміру забезпечення або гарантій для надійних позичальників та збільшує загальні об'єми кредитування;

— створення «кредитної історії» розширює доступ до фінансових послуг суб'єктів малого, середнього бізнесу та фізичних осіб.

Створення механізму обміну інформацією через кредитні бюро позитивно впливає на [72]:

— керування ризиками (процентна ставка визначається в залежності від вірогідності повернення кредиту, що розраховується на підставі даних кредитного бюро);

збільшення загальних об'ємів кредитування;

прискорення процесу прийняття рішень;

якість кредитного портфелю банків;

стабільність банківської системи;

збільшення участі банківського капіталу в економічних процесах країни.

Аналіз функціонування кредитних бюро різних країн показує, що не існує уніфікованого підходу щодо організації роботи, форми власності, обсягу інформації кредитних бюро, але є загальні тенденції щодо організації роботи бюро.

Переважна кількість розвинених країн у вирішенні цього питання керується законами, що регулюють відносини у сфері захисту персональних даних та інформації, а також споживчого кредитування.

Наприклад, при здійсненні діяльності німецьке кредитне бюро керується спеціальним федеральним законом (Federal Data Protection Act); кредитне бюро Франції у своїй діяльності керується законом щодо захисту персональної інформації (Data Protection Act, 1984).

Бюро кредитних історій Канади функціонує відповідно до закону щодо захисту персональної інформації та електронних документів (Personal Information Act). Проте слід зазначити, що кожна провінція Канади має власні особливості функціонування та діяльності кредитних бюро.

У Європі та США застосовуються різні підходи до збору та захисту персональних даних.

У США діють декілька законів, що регулюють збір та розповсюдження персональних даних. Щодо надання кредитних звітів кредитними бюро то у 1971 році (зі змінами 1966 р.) США прийнятий окремий Закон про сумлінну кредитну інформацію (Federal Fair Credit Reporting Act), що докладно регулює видачу кредитних історій. Цей закон визначив право продавати інформацію про споживача без його згоди.

Законодавство країн-членів Європейського союзу підпорядковано Директивам ЄС і відображає їх основні принципи. Вимоги ЄС з питань захисту персональних даних при їх збиранні та обробці викладені у декількох документах ЄС, основними з яких:

1) Конвенція Ради Європи про захист особи у зв’язку з автоматичною обробкою персональних даних (28.01.1981 р.).

2) Директива 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради Європейського союзу від 24 жовтня 1995 року («Директива про приватність»).