Санітарна освіта

РЕФЕРАТ на тему:

Санітарна освіта

Санітарна освіта — обов’язковий розділ діяльності кожного ліку­вально-профілактичного закладу, професійний обов’язок кожного медичного працівника лікарні й поліклініки.

Метою санітарно-освітньої роботи є розповсюдження се­ред населення, в тому числі серед хворих, гігієнічних знань, які повинні охопити всі розділи гігієни (харчування, житла, праці, сус­пільної, особистої тощо), пояснювати шкідливий вплив алкоголю, куріння, навчати надавати першу допомогу при нещасних випадках (травмах, отруєннях, опіках, обмороженнях) і захворюваннях.

За допомогою санітарної освіти медичні працівники лікуваль­но-профілактичних закладів можуть впливати на:

1) запобігання захворюванням (методом пропаганди здорового способу життя);

2) раннє звертання за медичною допомогою (методом пропаганди заходів первинної профілактики окремих захворювань);

3) строк видужання (в процесі постійного лікарняного спостереження);

4) ефективність лікування і відновлення працездатності (реабілі­тації);

5) повторну госпіталізацію (методом пропаганди заходів вто­ринної профілактики).

Таким чином, санітарно-освітня робота в діяльності лікуваль­но-профілактичних закладів — один із основних інструментів профі­лактики, що безпосередньо впливає на ефективність лікувальної і профілактичної роботи й тим самим — на економічні показники охорони здоров’я.

Крім цього, відомо: практика, що склалась за багато років, недо­статньо враховує нові завдання, які стоять перед охороною здоров’я, сучасні форми медичного обслуговування, розвиток спеціалізованої медичної допомоги, подальший розвиток методу диспансеризації, особ­ливості технічного прогресу, засобів інформації, підвищення санітар­ної і загальної культури населення. Деякі питання гігієнічного на­вчання і виховання в діяльності лікувально-профілактичних закладів ще не розроблено, Інші вимагають уточнення й оптимізації.

У санітарно-освітній роботі виділяють три основні ланки: сані­тарна освіта в поліклініках, на дільниці, в стаціонарі. Проводиться ця робота серед окремих контингентів: у поліклініках — серед здо­рових людей, людей під загрозою хвороби та хворихна дільницісеред населення, хворих і їх близькихв стаціонарі - серед хворих і відвідувачів, З окремими контингентами населення санітарно-освітня робо­та проводиться за певними методиками. Із здоровими — цільова інформаціяз хворими диференційно: при гострих захворюваннях — обов’язковий мінімум інформації, при хронічних захворюваннях (дис­пансерних) — курс очно-заочного навчанняз хворими в стаціона­рі - гігієнічне навчання госпіталізованих тощо. Тому серцевиною змісту санітарно-освітньої роботи медичного персоналу серед насе­лення повинна бути пропаганда здорового способу життя.

Пропаганда здорового способу життя включає широке коло гігієнічних питань:

1. 1)гігієна праці;

2. 2)2) гігієна відпочинку, в тому .числі достатній сон;

3. 3)3) гігієна побуту, в тому числі гігієна житла;

4. 4)4) профілактика отруєнь в тому числі засобами побутової хімії, бо­ротьба з виробничим шумом тощо;

5. 5)5) фізкультура, спорт, туризм;

6. 6)6) загартовування;

7. 7)7) раціональне харчування;

8. 8)8) особиста гігієна;

9. 9)9) боротьба з шкідливими звичками — курінням, зловживанням алкоголем, наркотиками тощо.

Пропаганду здорового способу життя потрібно розглядати як базис багатопланової й ефективної профілактики широкого кола захво­рювань, в тому числі тих, боротьба з якими найбільш актуальна: серцево-судинні, злоякісні новоутворення, захворювання обміну тощо.

Санітарно-освітня робота є обов’язковим розділом роботи палатної медичної сестри. Рекомендуються такі форми санітарно-освітньої роботи: бесіди з хворими, випуск санітарних бюлетнів, складання інформаційних листків, оформлення тематичних папок, надання допомоги лікарю в проведенні лекцій, демонстрація слайдів на медичну тему.

Медичні сестри повинні брати участь у створенні й роботі бібліотечного відділення. Відомо, що для створення бадьорого на­строю у хворих, впевненості у видужанні необхідна і добре підібра­на на різні теми медична література.

Цікавість у хворих можуть викликати тематичні папки, що складаються з листівок, вирізок з газет, ілюстрацій на визначену тему, наприклад, про шкідливість куріння, аборту, запобігання СНІДу, користь загартовування організму.

Проводити бесіди потрібно доступною мовою, без використан­ня складної медичної термінології, з різноманітними цікавими при­кладами з особистого досвіду. Мета бесіди — допомога хворим запо­бігти деяким захворюванням, засвоїти принципи надання першої медичної допомоги при відмороженнях, опіках, отруєннях, травмах, втраті свідомості, правила і методи проведення штучного дихання. Бесіди повинні бути недовгими, цікавими, корисними, їх проводять протягом 15−20 хвилин з окремими хворими чи групою хворих ста­ціонару, що складається з 3-Ю людей з однаковими захворювання­ми або хворими окремих палат.

З дітьми, що видужують, проводять 10−15-хвилинні бесіди з пи­тань дотримання особистої гігієни, загартовування організму. Цей матеріал доцільно супроводжувати демонстрацією слайдів, відеофільмів і мультфільмів. Матеріал засвоюється краще, якщо бесіди проводять в навчальних кімнатах, їдальнях, холах. У палатах заняття допускають тільки з хворими, яким рекомендовано суворий ліжковий режим.

Теми і тексти бесід повинні бути завчасно складені і затвер­джені завідуючим відділенням.

Важливе і самостійне значення має санітарно-освітня робота з первинної профілактики окремих захворювань. Потрібно, щоб ця робота проводилась методично правильно, особливо в плані цільо­вої інформації, що забезпечить раннє виявлення захворювань.

Таким чином, санітарно-освітня робота медичного персоналу може забезпечити необхідний об'єм і високу якість гігієнічного на­вантаження та виховання населення — важливого елемента ліку­вально-профілактичної діяльності кожного медичного працівника.

У системі заходів санітарної освіти використову­ють різноманітні методи і засоби.

Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний.

їх реалізують через такі форми санітарної осві­ти, як лекції, бесіди, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (усний метод) — публікації у дру­кованих засобах масової інформації, науково-попу­лярні книги, брошури, пам’ятки, бюлетені, стенди із запитаннями і відповідями (друкований метод) — експозиції, муляжі, фотографії, малюнки, плакати (наочний метод) — телебачення, відеофільми, діафіль­ми, університети та школи здоров’я, курси для на­селення і хворих, виставки, театралізовані вистави (змішаний метод).

На вибір методів і засобів санітарної освіти впли­ває тип ситуації, за якої реалізують той чи той сані­тарно-освітній захід. Розрізняють такі ознаки ситуа­цій, які мають значення під час вибору засобів санітарної освіти: екстремальність або неекстремальність події, однорідність або неоднорідність кон­тингенту, обізнаність (готовність, рівень) або нео­бізнаність слухачів (учасників).

Організаційно-методичну, координаційну та опе­ративну роботу з гігієнічного навчання та вихован­ня населення проводять обласні, міські та районні Центри здоров’я, кабінети та інспектори-методисти санітарної освіти в СЕС, територіальні медичні об'єд­нання, окремі лікувально-профілактичні заклади.

Базова структура Центру здоров’я передбачає на­явність таких взаємопов'язаних підрозділів: органі­заційного відділу, методичного відділу (кабінету), лек­ційного бюро, бібліотеки-читальні, фонду наочних посібників, видавничої групи, кінолекторію, складу науково-популярної літератури, навчальних ауди­торій тощо.

Центр здоров’я здійснює планування, організацій­но-методичне та консультативне керівництво діяльніс­тю з гігієнічного навчання та виховання населення на території обслуговування, підготовку та видання (сприяння виданню) науково-популярної літератури, організацію радіота телепередач, виставок, лекцій, курсових та інших заходів із санітарної освіти насе­лення, координацію та обмін досвідом роботи ліку­вально-профілактичних закладів із цих питань.

Важлива роль у проведенні санітарно-просвітньої роботи належить Товариству Червоного Хреста — добровільній громадській організації, яка проводить велику роботу у сфері надання допомоги потерпі­лим від стихійного лиха, у навчанні населення на­виків щодо надання першої медичної допомоги під час травмувань, отруєнь, гострих станів, організації донорства, проведення масових санітарно-оздоровчих заходів, а також патронажу окремих хворих.

Товариство Червоного Хреста України входить до Міжнародної організації Червоного Хреста і Черво­ного Півмісяця.

Цю організацію створено Женевською Конвен­цією, прийнятою 1864 р. На багатьох підприємствах та установах функціонують первинні організації Товариства Червоного Хреста, які створюють роз­галужену мережу санітарних постів, санітарних упов­новажених, патронажних медичних сестер, шкіл та керують їхньою діяльністю.

До санітарно-освітньої роботи залучають також усіх працівників аптечних закладів. У кожному за­кладі повинен бути складений план цієї роботи, пе­релік лекторів та відповідальних осіб, тем лекцій, бесід, графік їхнього проведення тощо (за нормати­вами на кожного медичного працівника припадає для цієї роботи 4 год на місяць).

ЛІТЕРАТУРА.

1. Беляков В. Д., Жук Е. Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. — М.: Меди­цина, 1988. — 320 с.

2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо­дарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. № 383.

3. Габович Р. Д., Познанский С. С., Шахбазян Г. Х. Гигиена. — К.: Вища школа, 1983. — 320с.

4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г. Н. Сердкжовской. — М.: Медицина, 1989. — 320с.

5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін. Навч. посібник — К: Здоров’я, 1999. — 568 с.

6. Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я. — Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997. — 328 с.

7. Даценко І.І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екологіїНавчальний посібник. — К.: Здоров’я, 1999. — 694 с.

8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Дацен­ко. — Львів: Світ, 2001. — 471 с.