Розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання

Курсова робота на тему Розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання

ВСТУП логічний мислення молодший школяр Актуальність теми. Одним з найважливіших періодів у розвитку і формуванні людини є навчання її в початковій школі. В цей час закладаються основи розумового розвитку дітей, створюються передумови для підготовки самостійно мислячої, критично оцінюючої свої дії людини, здатної зіставляти, порівнювати, висувати безліч способів вирішення проблем, оцінювати їх і вибирати найбільш раціональний, виділяти головне і робити узагальнені висновки, застосовувати отримані знання на практиці. Необхідною умовою досягнення таких результатів виступає розвиток у дитини логічного мислення як найважливішого чинника, що забезпечує ефективність її подальшого навчання в школі, успішність у професійній підготовці та житті.

Психологічні основи, сутність, чинники і способи розвитку логічного мислення досліджені в роботах П. П. Блонського, Д. М. Богоявленського, А.В. Брушлінського, Л.І. Божович, Л. М. Веккер, Л. С. Виготського, К.Ф. Лебединської, Н.А. Менчинської, С.Л. Рубінштейна та інших.

Педагогічні аспекти розвитку логічного мислення в навчальному процесі школярів знайшли відображення в працях Ю. К. Бабанського, І.А. Барташнікової, В.П. Бєспалько, П.Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Є.М. Кабанова-Меллер, В. Ф. Паламарчук та багатьох інших. У педагогічних дослідженнях цих та інших авторів розглянуті проблеми взаємозв'язку логічного мислення і творчого саморозвитку школярів, методи та технології розвитку логічного мислення, освоєння логічних операцій школярами, їх зв’язок з розумовим розвитком дитини. У даних роботах даються не тільки методичні рекомендації з розвитку логічного мислення, але і міститься велика кількість логічних завдань, які можуть бути використані при навчанні молодших школярів.

Разом з тим, незважаючи на велику кількість досліджень з різних аспектів розвитку логічного мислення, в тому числі і у молодших школярів, дану проблему не можна вважати вирішеною. Заслуговують на дослідження особливості розвитку логічного мислення учнів молодшого шкільного віку на різноманітних уроках. Це і зумовило вибір теми дослідження «Розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання».

Об'єкт дослідження: розвиток логічного мислення молодших школярів в ході освітнього процесу.

Предмет дослідження: особливості розвитку логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання.

Мета дослідження: вивчення оптимальних умов і конкретних методів розвитку логічного мислення молодших школярів на уроках читання.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання.

2. Виявити особливості логічного мислення молодших школярів.

3. Емпірично дослідити рівень розвитку логічного мислення дітей на етапі молодшого шкільного віку.

4. Розробити та апробувати систему вправ, направлену розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання.

5. Перевірити ефективності розробленої системи вправ.

Джерельна база представлена різноманітними авторськими теоріями, монографіями, статтями. Зокрема, були використані такі джерела як «Основы общей психологии» С.Л. Рубінштейна [18], звідки була взята теорія операцій уявного моделювання; «Мышление и речь» Л. С. Виготського [6], де представлена структурна модель та види понять.

Не можна оминати таке важливе джерело як «Психология» Р.С.Нємова [13], яке розкриває всю термінологічну базу дослідження. При дослідженні особливостей розвитку логічного мислення та визначення психолого-педагогічних аспектів розвитку логічного мислення учнів початкової школи використовувалися статті [16], [17], та монографія «Педагогические условия развития логического мышления младших школьников"[15] Є.Г. Рєвіної. Деякі відомості з досліджуваної теми взяті з джерел: «Личность и ее формирование в детском возрасте» Д.І. Божович та монографій Д.Б. Ельконіна [21; 22; 23].

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в аналізі основних понять пов’язаних з проблематикою розвитку логічного мисленя учнів початкових класів на уроках читання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що її результати можуть бути використані у процесі діяльності вчителя на уроках читання, а також при розвитку логічного мислення учнів початкових класів.

Обсяг і структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів (кожен з яких ділиться на три підрозділи), висновків до розділів та загального висновку, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.1 Феномен мислення та мисленнєвої діяльності в психолого-педагогічній літературі

До найважчих і найменш досліджених проблем психології належить вивчення мислення.

Що таке мислення і яка його роль в пізнанні, праці, житті цікавило людство з давна. Вже в період античності у філософії виникло розмежування органів почуття (відчуття) і діяльності мислення. З тієї пори проблема мислення перебуває в полі зору вчених.

Активно психологічні дослідження мислення ведуться вже починаючи з XVII століття. В цей час і протягом наступного досить тривалого періоду історії психології мислення фактично ототожнювалося з логікою, а як єдиний його вид, що підлягає вивченню, розглядалося понятійне теоретичне мислення. Сама здатність до мислення вважалася природженою, а мислення, як правило, розглядалося поза розвитком.

Мислення в асоціативній емпіричній психології у всіх його проявах зводилося до асоціацій, зв’язків, слідів минулого і вражень, отриманих від теперішнього досвіду. Один з основоположників асоціативної психології А. Бен відводив асоціаціям за схожістю основну роль у мисленні.

Р. Еббінгауз, Р. Мюллер, Т. Циген, визначні представники експериментальної психології того часу, вважали, що універсальними законами є закони асоціації. Так, поняття, думки, висновки характеризуються як асоціації уявлень. Саме мислення стало називатися репродуктивним. Мислення розглядалося нерідко як похідна функція від інших психічних функцій: пам’яті, уваги.

Згідно думки А. Н. Соколова, мислення — це узагальнене відображення об'єктивної дійсності в її закономірних, найбільш істотних зв’язках і відношеннях. Воно характеризується спільністю і єдністю з мовленням. Іншими словами, мислення є психічний процес пізнаня, пов’язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, з вирішенням завдань, з творчим перетворенням дійсності.

Основними елементами якими оперує мислення, є поняття (відображення загальних і істотних ознак будь-яких предметів і явищ), судження (встановлення зв’язку між предметами і явищами; воно може бути істинним і хибним), умозаключення (висновок з одного або кількох суджень нового судження), а також образи та уявлення.

До основних операцій мислення відносять: аналіз (уявне розділення цілого на частини з подальшим порівнянням), синтез (об'єднання окремих частин в ціле, побудова цілого з аналітично заданих частин), конкретизацію (застосування загальних законів до конкретного випадку), абстрагування (виділення якої-небудь сторони або аспекту явища, яке в дійсності як самостійне не існує), узагальнення (уявне об'єднання подібних за певними ознаками предметів і явищ), а також порівняння і класифікацію.

Важливо відзначити, що основні розумові операції можна представити як оборотні пари: аналіз — синтез, виявлення схожості - виявлення відмінностей, абстрагування — конкретизація. Основними видами мислення є теоретичне (до якого, в свою чергу, відносять понятійне і образне), а також практичне (до нього відносяться наочно-образне і наочно-дійове).

При визначенні мислення як найважливішого самостійного елемента в структурі психіки прийнято вказувати на такі його особливості, як розвиток на сенсорно-образній основі; зворотність мисленнєвих дій; опосередкованість — абстрактність — узагальненість або «концептуальність»; оперування класами, категоріями та системами об'єктів; мовну форму існування, вираження і передачі.

Мислення є найважливішою складовою в загальній динаміці психіки, розгортається у вигляді активності, процесу, послідовності операцій і дій, діяльності.

На шляху здійснення розумового потенціалу і здібностей формуються якості «особистості мислячої», що вказують на стійкі індивідуальні особливості прояву її «розуму», наприклад, швидкість і гнучкість мислення, креативність, проблемність, рефлексивність, продуктивність і ін.

У вітчизняній психології основна увага приділена дослідженням закономірностей розумової діяльності. Особливо це стосується теорій мислення Л. С. Виготського [6], А.Р. Лурії [3], С.Л. Рубінштейна[18], Б.Г. Ананьєва .

Вітчизняні традиції дозволяють підійти до обґрунтування мислення з позиції синтезу багатьох аспектів: соціально-культурного, діяльнісного, когнітивно-структурного, процесуально-динамічного, знаково-символічного, ментального, свідомого, особистісного і ін. У 80−90-і роки дослідження такого роду були здійснені O.K. Тихомировим [20], К.А. Абульхановою-Славською [3], М. А. Холодною, Л. М. Веккером.

Операції уявного моделювання С.Л. Рубінштейна[18]

Мислення, взяте з точки зору його дифференційованої операціональноїпобудови, виступає явищем внутрішнім і швидкоплинним. Підсвідомість і злиття операцій роблять його слабо доступним для рефлексії і зовнішнього спостереження. Однак дослідження граматично організованих висловлювань як мовних виразів мислення або предметних дій як аналогів деяких розумових актів дозволяють реконструювати таємний динамічний підтекст мислення.

Одну з найбільш, переконливих реконструкцій такого роду здійснив С.Л. Рубінштейн.

1. Розрізнення — операція виділення елементів з мислимого цілого і їх відділення один від одного. Процес розрізнення добре проявляється у висловах, що перераховують складові частини і ознаки (якості, властивості, функції, зв’язки) цілісного об'єкта.

2. Порівняння — операція уявного зіставлення розділених об'єктів або їх ознак для подальшого встановлення подібності та відмінності між ними. Виявляється у висловлюваннях про специфічні особливості співвідношень явищ.

3. Знаходження подібності (спорідненості) — операція, що дозволяє ототожнювати різні об'єкти за однією або декількома ознаками. Виявляється у висловлюваннях про різні явища зі схожими рисами, властивостями.

4. Знаходження відмінностейоперація, завдяки якій однорідні предмети відкриваються як такі, що володіють індивідуальними або типологічними відмінностями один від одного. Виражається у висловлюваннях про відмінні ознаки об'єктів і явищ.

5. Об'єднання в ціле — операція возз'єднання різних предметів, що пройшли порівняння і виявили тісні взаємодії і подібні ознаки в нову структуру. Виражається в судженнях, що підкреслюють співвідношення (причинна залежність, вплив і ін.) елементів в об'єднуючому цілому.

6. Абстрагування і узагальнення — єдині операції виділення істотних, тобто вільних від випадкових привнесень, властивостей і зв’язків об'єкта і об'єднання об'єктів з даними характеристиками в загальну категорію. Яскраво виражаються у висловлюваннях, які підкреслюють узагальнюючі, категоріальні ознаки явищ.

7. Виділення протилежностей — операція поділу ознак об'єктів, що знаходяться в більшому або меншому протиріччі одне з одним. Проявляється через висловлювання, що зіставляють протилежності.

8. Синтез протилежностей — операція поєднання протилежних об'єктів, властивостей, зв’язків в нове ціле, де раніше суперечливе співставляється, гармонізується за рахунок єдності один з одним. Виявляється у висловлюваннях про явища, речі або події, які містять у собі протилежності та виявляють нові можливості їх взаємодії.

9. Конкретизація — зворотна операція по відношенню до абстрагування, визначає узагальнені (видові, родові, універсальні) відмінності, протилежності і тотожності вихідного об'єкта з іншими об'єктами. Як окремий випадок виявляється у висловлюваннях про конкретні явища, які виявляютьяскраву індивідуальність за рахунок критично повного володіння ключовими ознаками або максимальної відповідності законам тих категорій, до яких вони належать.

10. Символізація — операція, близька конкретизації, але передбачає не пряме, а опосередковане співвіднесення вихідного одиничного об'єкта з абстрактними параметрами загальних і універсальних об'єктних категорій. Засобом конкретизації виступає інший реальний об'єкт, який не може бути порівняний з першим, але який критично повно демонструє узагальнену ознаку, яка абстрактно поєднує обидва об'єкти. Виявляється в метафоричних висловлюваннях, а також у висловлюваннях з переносним змістом.

За характером операцій видно, що їх можна розділити на розрізнюючі, об'єднуючі і синтезуючі. Емпіричні та теоретичні операції розрізнення виступають «аналітичними»; об'єднання емпіричних ознак і теоретичний синтез належать до розряду «синтезуючих». Подібні міркування стали підставою для визначення С.Л. Рубінштейном єдиного і безперервного розумового процесу як аналітико-синтетичного.

Структурна модель та види понять Л. С. Виготського[6]

Одна з кращих типологій, що враховує внутрішню подібність індивідуальної і соціально-історичної еволюції понять, належить Л. С. Виготському. Виділені їм різновиди понять вдало переводяться в план типізації концептів зрілого суб'єкта мислення. Генетично найбільш ранніми в дорослому понятійному мисленні є синкретичні поняття. Вони формуються способом випадкового, ситуативного, асоціативногопоєднання логічно не поєднуємихречей і подій. У синкретичну «в'язку» можуть потрапити будь-які елементи реальності, немов суб'єкт несвідомо переконаний, що «все в світі пов’язано з усім» незліченною кількістю безпосередніх відносин. Синкретичними елементами понятійного ладу дорослого виступають, наприклад, думки та образні картини екзотичних снів, ідеї ритуальних, обрядових і деяких ігрових дій, поетичні аглютинації, жартівливі «нісенітниці». Дитинство сучасної людини відзначено також розвитком понять-в-комплексах або понять-колекцій. Такими концептами об'єднуються предмети, явища, події, які або разом об'єктивно беруть участь впевній практичній дії, або являють собою різні ситуативні форми одного і того ж факту. Або пов’язані безпосереднім процесом реалізації якогось конкретного предметного бажання, або ж в сукупності слугують матеріалом для словесного виокремлення загальних властивостей, отриманих при первинному емпіричному абстрагуванні. Концепт «одяг» об'єднуєдля дитини тільки те, що реально носиться в будинку або на прогулянці; «гра» передбачає усамітнення з улюбленими іграшками[6, с.91−93]. «Колекційне мислення» відгукується в нашому дорослому інтелектуальному відношенні до світу, коли ми мимоволі користуємося прийомами буденного визначення речей, добре знайомих з дитинства, непорушних в своїй очевидності з часів, коли казки, легенди, перекази і проста життєйська мудрість оточуючих були для нас основним джерелом знання про життя. Особливою магією володіє для нас логіка древніх узагальнень, що стосуються людських якостей, яку ми іноді стихійно відтворюємо, не підозрюючи, що її зразки з’явилися тисячоліттятому. До процесів утворення концептів-комплексів безпосередньо приєднуються процеси формування псевдопонять, які структурно схожі з істинними поняттями, але відрізняються від них відносною нестійкістю перед впливом сенсорно-перцептивних вражень, прямою участю в практичних діях у вигляді конкретних «рецептів», вказівок і регламентів. Крім того, вони відрізняються «законодавчим» характером в сенсі керівництва повсякденним життям і негнучкістю в умовах, що вимагають когнітивних перетворень Розвиток істинних понять, а з ними утвердження в індивідуальній або колективній понятійній системі законів вербалізації, категоризації, ієрархічності і раціоналізації знання є, за Виготським завершальним етапом думкогенеза.

1.2 Особливості логічного мислення дітей на етапі молодшого шкільного віку На думку І.С. Якиманської педагогічний аспект вивчення логічного мислення, як правило, полягає в розробці та експериментальній перевірці необхідних методів, засобів, умов, факторів організації процесу навчання, розвиваючих та формуючих логічне мислення в учнів. Багатьма дослідниками наголошується, що одним з найважливіших завдань навчання в школі є формування в учнів навичок здійснення логічних операцій, навчання їх різним прийомам логічного мислення, озброєння знаннями логіки і вироблення у школярів умінь і навичок використання цих знань у навчальній та практичній діяльності.

Можливість засвоєння логічних знань і прийомів дітьми молодшого шкільного віку перевірялася в психолого-педагогічних дослідженнях В. С. Аблова, Є.Л. Агаєва, Х.М. Веклірової, А.А. Любінського, Л.Ф. Обухової, Н.Г. Салминої, Т.М. Тепленької та інших. У роботах даних авторів доводиться, що в результаті правильно організованого навчання молодші школярі швидко набувають навички логічного мислення, зокрема, уміння узагальнювати, класифікувати і аргументовано обґрунтовувати свої висновки. Разом з тим, єдиного підходу до вирішення питання, як організувати таке навчання, у педагогічній теорії немає. Деякі педагоги вважають, що логічні прийоми є невід'ємною частиною наук, основи яких включені в зміст освіти, тому в учнів при вивченні шкільних предметів автоматично розвивається логічне мислення на основі заданих образів (В.Г. Бейлінсон, М.М. Поспєлов, М.Н. Скаткін).Інший підхід виражається в думці частини дослідників про те, що розвиток логічного мислення тільки через вивчення навчальних предметів є малоефективним, такий підхід не забезпечує повноцінного засвоєння прийомів логічного мислення і тому необхідні спеціальні навчальні курси з логіки (Ю.І. Верінг, Н.І. Ліфінцева, В.С. Нургалієв, В.Ф. Паламарчук).Ще одна група педагогів (Д.Д. Зуєв, В.В. Краєвський) вважають, що розвиток логічного мислення учнів потрібно здійснювати на конкретному предметному змісті навчальних дисциплін через акцентуацію, виявлення та роз’яснення логічних операцій.Але яким би не був підхід до вирішення цього питання, більшість дослідників сходяться в тому, що розвивати логічне мислення в процесі навчання це означає:

1) розвивати в учнів уміння порівнювати спостережувані предмети, знаходити в них спільні властивості і відмінності;

2) виробляти вміння виділяти суттєві властивості предметів і відволікати (абстрагувати) їх від другорядних, несуттєвих; вчити дітей розчленовувати (аналізувати) предмет на складові частини з метою пізнання кожної складової частини і з'єднувати (синтезувати) розчленовані подумки предмети в одне ціле, пізнаючи при цьому взаємодію частини і предмету як єдине ціле;? вчити школярів робити правильні висновки зі спостережень або фактів, уміти перевіряти ці висновки; прищеплювати вміння узагальнювати факти; розвивати в учнів уміння переконливо доводити істинність своїх суджень і спростовувати помилкові умовиводи;? стежити за тим, щоб думки учнів викладалися виразно, послідовно, несуперечливо, обґрунтовано.Таким чином, розвиток логічного мислення безпосередньо пов’язаний з процесом навчання. Формування первинних логічних умінь при певних умовах може успішно здійснюватися у дітей молодшого шкільного віку [17, с.142−143].

Для ефективного розвитку мислення молодших школярів необхідно, перш за все, спиратися на вікові особливості психічних процесів дітей. Молодший шкільний вік характеризується наявністю суттєвих зрушень у розвитку мислення під впливом цілеспрямованого навчання, яке в початковій школі будується на основі характеристики предметів і явищ навколишнього світу. Особливість дітей молодшого шкільного віку — пізнавальна активність. До моменту вступу до школи молодшому школяреві, крім пізнавальної активності, вже доступне розуміння загальних зв’язків, принципів і закономірностей, що лежать в основі наукового знання. Тому одним з основних завдань, які покликана вирішувати початкова школа для освіти учнів, є формування якомога повнішої картини світу, що досягається, зокрема, за допомогою логічного мислення, інструментом якого є розумові операції .

У початковій школі на основі допитливості, з якою дитина приходить до школи, розвиваються навчальна мотивація і інтерес до експериментування. Самостійність, яку дитина дошкільного віку виявляв в ігровій діяльності, вибираючи ту чи іншу гру і способи її здійснення, перетворюється в учбову ініціативність і самостійність суджень, способів і засобів діяльності. В результаті сформованого в дошкільному закладі уміння слідувати зразкам, правилам, інструкціям у молодших школярів розвивається довільність психічних процесів, поведінки, виникає ініціативність у пізнавальній діяльності.На основі сформованого в ігровій діяльності вміння використовувати предметні замінники, а також уміння розуміти зображення і описувати образотворчими засобами побачене і своє ставлення до нього розвивається знаково-символічна діяльність молодших школярів — уміння читати графічну мову, працювати зі схемами, таблицями, графіками, моделями.

Активне включення в навчання моделей різного типу сприяє розвитку у молодших школярів наочно-дієвого і наочно-образного мислення. Молодші школярі відрізняються від дітей старшого віку реактивністю психіки, схильністю відразу ж реагувати на вплив. У них яскраво виражене прагнення до наслідування дорослим. Їх розумова активність, таким чином, спрямована на те, щоб повторити, застосувати. Вони висловлюють міркування, що виявляють лише видимість розуміння складних явищ.

Молодші школярі не виявляють самостійного інтересу до виявлення причин, змісту правил, питання ж вони задають тільки з приводу того, що і як потрібно робити, тобто для мислення молодшого школяра є характерним деяке переважання конкретного, наочно-образного компонента, невміння диференціювати ознаки предметів на суттєві і несуттєві, відокремлювати головне від другорядного, встановлювати ієрархію ознак і причинно-наслідкові зв’язки.

Отже, основними особливостями логічного мислення молодших школярів є: переважання чуттєвого, діяльнісного аналізу над абстрактним; здійснення синтезу переважно в наочній ситуації без відриву від дій з предметами; несформованість базових умінь для проведення узагальнення; невміння виділяти істотні ознаки, найчастіше, замінюючи їх зовнішніми яскравими ознаками предметів. У той же час це не означає, що у них відсутня логічне мислення. Дослідження Л.Ф. Обухової [14, c.213]. показали, що можливості молодших школярів значно ширше тієї логічної діяльності, яка переважно здійснюється в початковій школі. Вони можуть освоювати більш складний теоретичний і логічний матеріал.

1.3 Психолого-педагогічні аспекти розвитку логічного мислення учнів початкової школи Шкільна навчальна практика показує, що багато вчителів початкових класів не завжди приділяють достатньо уваги розвитку логічного мислення і вважають, що всі необхідні розумові навички розвинуться з віком самостійно. Дана обставина призводить до того, що в початкових класах сповільнюється зростання розвитку логічного мислення дітей і, як наслідок, їх інтелектуальних здібностей, що не може не позначитися негативно на динаміці їх індивідуального розвитку в подальшому. Тому існує об'єктивна необхідність пошуку таких психолого-педагогічних умов, які сприяли б найбільш ефективному розвитку логічного мислення у дітей молодшого шкільного віку, значному підвищенню рівня освоєння дітьми навчального матеріалу, вдосконаленню сучасного початкової освіти, не збільшуючи при цьому навчальне навантаження на дітей.

При обґрунтуванні педагогічних умов розвитку логічного мислення молодших школярів Ревіна Є.Г. [15,с.31] виходила з таких основних концептуальних положень:

1. навчання і розвиток являють собою єдиний взаємопов'язаний процес, стрибок у розвитку стає умовою глибокого і міцного засвоєння знань (Д.Б. Ельконін, В. В. Давидов, Л. В. Занков, Є.Н. Кабанова-Меллер та ін);

2. найважливішою умовою успішного навчання є цілеспрямоване і систематичне формування в учнів навичок здійснення логічних прийомів (С.Д. Забрамна, І.А. Подгорецька та ін);

3. розвиток логічного мислення не може здійснюватися ізольовано від навчального процесу, він повинен бути органічно пов’язаний з розвитком предметних умінь, враховувати особливості вікового розвитку школярів (Л.С. Виготський, І.І. Кулібаба, Н. В. Шевченко та ін.)

Виходячи з цього, нею були виокремлені і сформовані такі педагогічні умови формування логічного мислення молодших школярів: наявність у педагогів стійкої спрямованості на розвиток логічного мислення; забезпечення мотивації учнів до освоєння логічних операцій; реалізація діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів до розвитку логічного мислення; забезпечення варіативності змісту занять.

Базовою умовою в даному комплексі умов виступає наявність у педагогів стійкої спрямованості на розвиток логічного мислення молодших школярів. У процесі шкільного навчання учню необхідно не просто повідомляти «суму знань», але і формувати у нього систему взаємопов'язаних знань, що утворюють внутрішню упорядковану структуру. Формування впорядкованої системи знань, в процесі якого різні відомості постійно зіставляються один з одним в самих різних відносинах й аспектах, по різному узагальнюються і диференціюються, входять в різні ланцюжки взаємозв'язків, веде до найбільш ефективного засвоєння знань і до розвитку логічного мислення. Все це вимагає від педагога перебудови традиційно сформованої структури уроку, виділення розумових операцій в навчальному матеріалі, спрямованості його діяльності на навчання учнів логічним операціям. І якщо у педагога цього немає, якщо у нього відсутнє бажання змінювати щось у звичному для нього навчальному процесі, то ні про який розвиток логічного мислення молодших школярів говорити не доводиться, і які б умови цього процесу не обґрунтовувалися, вони залишаться теоретичними положеннями.

Наступною важливою умовою є забезпечення мотивації учнів до освоєння логічних операцій в навчанні. З боку педагога важливо не тільки переконувати учнів у необхідності умінь здійснювати ті чи інші логічні операції, але всіляко стимулювати їх спроби провести узагальнення, аналіз, синтез і ін. Спроба молодшого школяра, нехай і невдала, здійснити логічну операцію повинна оцінюватися вище, ніж конкретний результат отримання знань.

Наступною умовою є реалізація діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів у розвитку логічного мислення. Активна, свідома діяльність молодших школярів є основою високого рівня розвитку логічного мислення. Структура навчального матеріалу повинна бути орієнтована на самостійне і обґрунтоване отримання знань учнями на основі використання і узагальнення їх досвіду, оскільки об'єктивна істина набуває суб'єктивну значущість і корисність, якщо вона засвоєна на «підставі власного досвіду». В іншому випадку — знання формальні. Важлива орієнтація на процес навчання, а не тільки на результат. Реалізація ідей особистісно орієнтованого підходу дозволяє вивести кожного учня на високий рівень розвитку логічного мислення, що забезпечить успіх при засвоєнні навчального матеріалу в освітньому закладі на наступних етапах навчання.

Складання системи варіативних завдань, адекватної віковим та індивідуальним особливостям особистості учня, рівню розвитку його логічного мислення, також є педагогічною умовою розвитку логічного мислення молодших школярів. Використання комплексу логічних завдань в процесі навчання дозволить підвищити продуктивність і динаміку розвитку логічного мислення молодших школярів.

Висновки до першого розділу

1. Мислення — це узагальнене відображення об'єктивної дійсності в її закономірних, найбільш істотних зв’язках і відносинах. Воно характеризується спільністю і єдністю з мовленням. Іншими словами, мислення є психічний процес пізнання, пов’язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, з вирішенням завдань, з творчим перетворенням дійсності. Мислення — вища форма відображення навколишньої дійсності. Завдяки мисленню стає можливим передбачити результати тих чи інших дій, здійснювати творчу, цілеспрямовану діяльність. У вітчизняній психології основна увага була приділена дослідженням закономірностей розумової діяльності. Особливо це стосується теорій мислення Л. С. Виготського, А.Р. Лурії, С.Л. Рубінштейна, Б.Г. Ананьєва.

2. Молодший шкільний вік має глибокі потенційні можливості фізичного та духовного розвитку дитини. Під впливом навчання у дітей формуються два основних психологічних новоутворення — довільність психічних процесів і внутрішній план дій. В процесі навчання діти опановують також прийомами довільного запам’ятовування і відтворення, завдяки яким вони можуть викладати матеріал вибіркового, встановлювати смислові зв’язки.

3. Довільність психічних функцій і внутрішній план дій, прояв здатності дитини до самоорганізації своєї діяльності виникають в результаті складного процесу інтеріоризації зовнішньої організованості поведінки дитини, створюваної спочатку дорослими людьми, і особливо вчителями, в ході навчальної роботи.

4. У результаті цілеспрямованого навчання, продуманої системи роботи можна домогтися в початкових класах такого розумового розвитку дітей, який робить дитину здатною до оволодіння прийомами логічного мислення загальними для різних видів робіт і засвоєння різних навчальних предметів, для використання засвоєних прийомів при вирішенні нових завдань, для передбачення певних закономірних подій чи явищ.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

2.1 Діагностика рівня розвитку логічного мислення дітей молодшого шкільного віку Дослідження розвитку логічного мислення проводилося на базі 2-В класу Гімназії № 31 м.Черкас. Кількість респондентів 30 осіб (учні 7−8 років, з них 8 дівчаток та 22 хлопчика).

Діагностична програма, метою якої було діагностика рівня розвитку логічного мислення включала в себе такі методики:

1. Методика «Виключення понять» (Додаток А).

2. Методика «Послідовність подій» (Додаток Б).

Опис проведення діагностики:

1. Методика «Виключення понять». Мета: методика призначена для дослідження здібностей до класифікації та аналізу.

Інструкція: обстежуваному пропонують бланк з 17 рядами слів. У кожному ряду чотири слова об'єднані загальним родовим поняттям, п’яте донього не відноситься. За 5 хвилин обстежувані повинні знайти ці слова і викреслити їх.

Обробка результатів: підраховується кількість правильних відповідей і залежно від нього визначається рівень сформованості процесів аналізу і синтезу.

2. Методика «Послідовність подій» (запропонована Н.А. Бернштейном). Мета дослідження: визначити здатність до логічного мислення, узагальнення, вміння розуміти зв’язок подій і будувати послідовні умовиводи.

Матеріал і устаткування: складені картинки (від 3 до 6) на яких зображені етапи якоїсь події.

" Подивися, перед тобою лежать картинки, на яких зображено якусь подію. Порядок картинок переплутаний, і тобі треба здогадатися, як їх поміняти місцями, що б стало ясно, що намалював художник. Подумай і переклади картинки, як вважаєш за потрібне, а потім склади по них розповідь про ту подію, яке тут зображено" .

Якщо дитина правильно встановила послідовність картинок, але не змогла скласти гарної розповіді, необхідно поставити їйдекілька запитань, щоб уточнити причину утруднення. Але якщо дитина, навіть за допомогою навідних запитань не змогла впоратися із завданням, то таке виконання завдання розглядається як незадовільне.

Констатуюча діагностика була проведена комплексно, з усією групою дітей. Результати діагностичного дослідження узагальнені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1Узагальнені результати констатувального етапудіагностики

Як видно з узагальнених результатів діагностики, у дівчаток загальний рівень виконання завдань вище, ніж у хлопчиків. Ці показники відображені на рис. 2.1. Кращі результати були показані при виконанні методики «Послідовність подій», так, високий рівень виконання завдань даної методики показали 44% хлопчиків і 17% дівчаток, середній рівень — 56% хлопчиків і 50% дівчаток і низький рівень — 33% хлопчиків, у дівчаток даного показника не було.

«Виключення понять» «Послідовність подій»

Рис. 2.1. Діаграма узагальнених результатів констатувального етапу дослідження Виконання завдань методики «Виключення понять» викликало утруднення в основному у хлопчиків, так, високий рівень показали 17% хлопчиків і 33% дівчаток, середній рівень — 17% хлопчиків і 56% дівчаток і низький рівень — 66% хлопчиків і тільки 11% дівчаток. Це пов’язано, на нашу думку, з кращим рівнем розвитку мовлення у дівчаток, так як хлопчики часто інтуїтивно правильно виконували завдання, але пояснити свій вибір, довести свою думку не могли.

2.2 Впровадження системи вправ на розвиток логічного мислення учнів початкових класів на уроках читання Формувальний експеримент здійснювався на базі 2-В класу Гімназії № 31 м. Черкас протягом 3 тижнів на уроках читання у вигляді спеціально-підібраних завдань на розвиток логічного мислення у дітей молодшого шкільного віку.

Оскільки констатувальний етап експерименту показав, що найбільші труднощі діти зазнають в завданнях, що вимагають високого рівня розвитку аналізу і синтезу, які є найважливішими розумовими операціями, нами було приділено увагу на розвиток саме цих процесів. Аналіз пов’язаний з виділенням елементів об'єкта, його ознак або властивостей. Синтез — це поєднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле.У розумовій діяльності людини аналіз і синтез доповнюють один одного, так як аналіз здійснюється через синтез, синтез — через аналіз. Здатність до аналітико-синтетичної діяльності знаходить своє вираження не тільки в умінні виділяти елементи того чи іншого об'єкта, його різні ознаки чи поєднувати елементи в єдине ціле, але і в умінні включати їх в нові зв’язки, побачити їх нові функції.Формуванню цих умінь може сприяти: а) розгляд об'єкта з точки зору різних понять; б) постановка різних завдань до цього об'єкту.

Добираючи пізнавальні завдання до уроків читання у 2 класі, ми дотримувались таких дидактичних вимог:

1. завдання повинні відповідати змісту програмового матеріалу і меті уроку;

2. завдання повинні бути посильними для учнів;

3. завдання повинні бути різноманітними;

4. складність завдань повинна поступово зростати.

Нами були відібрані завдання різних типів, які можуть бути використані на етапі вивчення нового матеріалу, закріплення знань. Деякі завдання були розроблені М.К. Акімовою [1, с.203−206], Н.І. Гребцовою, А. В. Бруклинский [3,с.36], Д. И. Божович [2, с.284−286], а деякі розроблені самостійно.

На етапі ознайомлення з новим матеріалом учням спочатку пропонували ті завдання, які сприяють поповненню, усвідомленню, уточненню та осмисленому відтворенню знань. Потім учні виконували завдання, які вимагають від них самостійного пошуку. На етапі закріплення знань використовували ті завдання, які спонукають учнів до знаходження істотних ознак предметів, явищ, виділення головної думки в прочитаному, доведення правильності висловленого судження тощо. Пізнавальні завдання пропонувались дітям у різній формі: усно, на таблицях або картках, запис на дошці тощо.

У ході роботи над текстом з метою розвитку логічного мисленняучнямпропонувалися такі завдання:

1. Знайди, прочитай частину тексту, де автор передає своє ставлення до зображуваного.

2. Прочитай і перебудуй деформований план відповідно до тексту.

3. Прочитай текст і розмісти готові заголовки до поділеного на частини тексту.

4. Прочитай і добери уривки з тексту до ілюстрацій.

5.Прочитай частину тексту і подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в ній.

6. Прочитай і добери до кожної частини оповідання прислів'я.

7.Ознайомся з текстами і подумай, чим вони схожі між собою.

Ось деякі з подібних видів роботи:

1. Однакові чи різні за змістом? Скласти три речення так, щоб два з них мали однаковий зміст, висловлений за допомогою різних мовних засобів. Третє речення повинно відрізнятися від інших за змістом.

Наприклад, за оповіданням В. Сухомлинського «Дуб під вікном»:

а) Лісник побудував хату і посадив поруч дуба.

б) Лісник побудував хату поруч з молодим дубом.

в) Лісник побудував хату, а поруч посадив дуба.

2. а) Дуб розрісся так, щоб стукав гіллям у вікно.

б) Дуб розрісся так, що заступив вікно.

в) Дуб розрісся так, що затінив гіллям вікно.

3. а) Зрубайте дуба, дідусю, бо темно в кімнаті.

б) Зрубайте дуба, дідусю, тому, що темно в кімнаті.

в) Зрубайте дуба, дідусю, адже темно в кімнаті.

4. а) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив перенести хату на нове місце

б)Оберігаючи дуба, дідусь вирішив перенести хату на нове місце.

в) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив трохи перебудувати хату.

2. «Скласти речення». Кілька речень поділено навпіл і подано в довільномупорядку.

Мовчки прочитайте і з'єднайте ці частини.Наприклад:

Що деякі птахи вилуплюються взимку; Адже не всі знають.

Але нічого не боїться; можна всього навчитися.

3." Доповни речення". Для завдання потрібно добирати такий матеріал, який би допоміг учневі усвідомити побудову та розвиток висловлювання. Розвиваючи у дітей навички передбачувати наступний елемент текстуучням пропонуються такі вправи:

Літня ніч була…(темною, довгою, місячною, короткою) Сашко дуже поспішав, він біг так …(швидко, легко, красиво, задушевно) Всі ці вправи направлені на вдосконалення вміння, яке є важливою складовою частиною загального розуміння цілого тексту.

Працюючи над текстом, завдання добирались передусім використовуючи:

а) метод виконання повної дії як засіб перевірки прочитаного;

б) вибір правильного формулювання, правильної відповіді серед кількох запропонованих учителем;

в) читання і осмислення аналізу тексту за допомогою певних умовних позначень тощо.

Для досягнення цієї мети використовувалися такі види роботи:

1. «Склади текст» Текст розділяється на частини, кожна з яких дається на окремій картці. Прочитай текст мовчки, визнач порядокфрагментів, пронумеруй картки. Прочитай текст вголос.

Вони з білими пелюстками та жовтуватими серединками.

На луках ростуть ромашки лікарські.

Квіточки розміщені на тоненьких гнучких стеблах.

2. «Дай назву» Вибери влучний заголовок:

Ромашка. Ромашки лікарські. Квіти на луках.

3. «Знайди вказану частину». Прочитай текст. Знайди і підкресли речення у якому розповідається про те кому і за що був вдячний пастух.

У лузі паслося стадо кіз. Пастух втомився й заснув. Вовк підкрався та й схопив одну козу. У пастуха був собака-вівчарка. Він наздогнав вовка і відбив козу.

Пастух був вдячний вірному другові.

4. «Постав запитання» Учневі пропонується самостійно прочитати текст, який попередньо розділений на частини і ставить запитання до кожної частини.

5. «Здогадайся що далі ?». Вправа спрямована на розвиток важливого читацького вміння-передбачати розвиток думки у тексті.

Ласунка Мурка була дивною кішкою. Вона любила солодкий мед.

Одного разу Мурка грілась на сонечку. Тут вона почула знайомий запах. Кішка відкрила зелені очі й вирушила до заповітної мети…

(другу частину тексту пропонується прочитати після дитячих висловлювань).

Перед вуликом ласунка встала на задні лапки. Сунула мордочку у вулик.І раптом пролунало кошаче скімлення. Мурка кинулась у кущі і більше ніколи не лізла у вулик.

Учні початкових класів здатні аналізувати і комбінувати. Тому на наших уроках ми використовували вправи на реконструювання. Після кількох разів прочитання й аналізу оповідання дітям пропонувалося його реконструювати. Можна було замінити головного героя оповідання. Скажімо, в оповіданні йшлося про учня першого класу, як він не хотів учити уроки й отримав двійку. Ми замінимо героя (скажімо, буде дівчинка Галинка, яка дуже любила ходити до школи та була відмінницею).

Можна реконструювати слова, які «загубили» букви, загублені букви повинні бути на якесь правило. Під реконструкцією розуміють ще і зміну слів, сюжетів тощо. До всіх прикметників можна додати префікс «най-» і прочитати відомий текст у новому вигляді.

Також, нами використовувалися різноманітні дидактичні ігри, які з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам’яті, мислення, самостійності та ініціативності. З іншого, розв’язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок.

Використання на уроках такого типу завдань допоможе розвинути в кожного учня гнучкість мислення, навчити кожну дитину логічно розмірковувати, нестандартно розв’язувати проблеми, не зубрити, а думати, самостійно робити висновки, знаходити оригінальні рішення.

Читання в парах:

«луна» (сильнiший учень читає речення, а слабший те саме речення пiсля прослуховування прочитує);

гра «Вовк i заєць» (першим читає речення «заєць» (середнiй чи слабший учень), другим «вовк» вступає, коли «заєць» уже прочитав одне чи пiвтора речення). Гра припиняється, коли обидва читають одне й те саме.)

Індивiдуальне читання:

гра «Засiчка — кидок» (по командi «кидок» дiти всi читають напiвголосно, пiсля команди «засiчка» зупиняються i помiчають останнє слово. Рахують, скiльки слiв за хвилину було прочитано);

гра «Дочитай кiнцiвку» (учитель чи учень читає початок речення чи строфи вiрша, решта класу шукає продовження i вишуканий дочитує);

гра «Прочитай початок» (учитель читає кiнцiвку речення — учень його початок);

«ланцюжок» (використовую ще ланцюжок дiвчаток, ланцюжок хлопчикiв, ланцюжок кожного ряду);

ланцюжок «Снiжок» (читає той, кому впаде снiжинка на пiдручник);

читання зi скороченням (прочитати речення, називаючи слова, що передають основний змiст. Попередньо вчитель визначае абзац тексту, дiти з олiвцями готуються до читання);

читання акторське (за завданням вчителя прочитати: здивовано, байдуже, захоплено, роздратовано, злякано);

читання дикторське (намагатись читати не вiдриваючись вiд тексту, перiодично поглядаючи на «глядачiв» (на клас);

Конкурсне читання (вiрша, оповiдання).

гра «Вчителi — учнi» (особливо з 3 i 4 класу), (сильнiшим дiтям доручаю перше читання тексту та добiр запитань за змiстом, вибiр додаткового цiкавого завдання). Допомагаю тiльки «вчителю» пiд час пiдготовки.

«Ялинка» (будуємо ялинку з слiв на задану тему (хвороба — лiки, огляд, лiжко, таблетки, мiкстура, лiкар, хворий, лiкарня тощо).

«Словесний аукцiон» (iз лiтер поданого слова побудувати всi можливi. Переможець — у кого найдовше слово).

«Суддi й адвокати».

«Суддi» — учнi, що повиннi звинуватити героятвору, знайти його негативнi риси, «адвокати» — виправдати, знайти позитивне у вчинках.

«Склади прислiв’я».

Медок, на, льодок, а, на, думцi, язицi.

Стеле, твердо, м’яко, спати.

Нiж, речам, бiльше, своъм, вiр, очам, чужим.

Лисицею, дивиться, вовком, а, думає.

2.3 Порівняльний аналіз констатувального та контрольного етапів дослідження Після проведення формувальної частини експерименту нами було проведено контрольне дослідження за тими ж методиками, що і при проведенні констатувальної частини експерименту. Узагальнені результати контрольного дослідження представлені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2Узагальнені результати контрольного етапу діагностики

Порівняння отриманих результатів з методик до та після проведення формувальної частини експерименту візуально зображено на рис. 2.2 та 2.3.

Рис. 2.2 Діаграма узагальнених результатів, отриманих за методикою «Виключення понять»

Рис. 2.3 Діаграма узагальнених результатів, отриманих за методикою «Послідовність подій»

Як видно з наведених результатів, можна зробити висновок про значне поліпшення логічних процесів у дітей, в тому числі процесів аналізу, синтезу, класифікації. Збільшилося число дітей, що показують високий рівень виконання завдань, у хлопчиків ці показники значно покращилися. Це може свідчити про ефективність запропонованої нами системи вправ на розвиток логічного мислення. Проте, необхідно і надалі розробляти і вдосконалювати прийоми та методи розвитку логічного мислення на уроках читання, в залежності від індивідуальних властивостей і особливостей кожного окремо взятого учня. Багато чого також буде залежати від педагога, від того, чи буде він враховувати особливості пізнавальних процесів школярів і застосовувати прийоми розвитку логічного мислення в ході пояснення і закріплення матеріалу, чи буде він будувати свої уроки на яскравому, емоційно забарвленому оповіданні або читанні тексту підручника, і від багатьох інших фактів.

Висновки до другого розділу

1. З метою дослідження рівня розвитку логічного мислення нами була проведена комплексна діагностика. Дослідження розвитку логічного мислення проводилося на базі 2-В класу Гімназії № 31 м. Черкас. Кількість респондентів 30 осіб (учні 7−8 років, з них 8 дівчаток та 22 хлопчика). Діагностична програма включила в себе такі методики: методика «Виключення понять», методика «Послідовність подій» .

2. Отримані результати діагностик показали, що кращі результати були показані при виконанні методики «Послідовність подій», так, високий рівень виконання завдань даної діагностики показали 44% хлопчиків і 17% дівчаток, середній рівень — 50% хлопчиків і 56% дівчаток і низький рівень — 33% хлопчиків, у дівчаток даного показника не було. Виконання завдань методики «Виключення понять» викликало утруднення в основному у хлопчиків, так, високий рівень показали 17% хлопчиків і 33% дівчаток, середній рівень — 17% хлопчиків і 56% дівчаток і низький рівень — 66% хлопчиків і тільки 11% дівчаток.

3. Формувальний експеримент здійснювався протягом 3 тижнів на уроках читання у вигляді спеціально-підібраних завдань на розвиток логічного мислення у дітей молодшого шкільного віку.

4. Аналіз результатів контрольної діагностики дозволив зробити висновок про значне поліпшення логічних процесів у дітей, в тому числі і процесів аналізу, синтезу, класифікації. Збільшилося число дітей, що показують високий рівень виконання завдань, у тому числі у хлопчиків ці показники значно покращилися. Отже, можна вважати мету нашої роботи досягнутою, а завдання — виконаними.

ВИСНОВКИ У відповідності із завданнями дослідження, в першому розділі курсової роботи був здійснений аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку логічного мислення молодших школярів, виявлено особливості логічного мислення молодших школярів. Було встановлено, що молодший шкільний вік володіє глибокими потенційними можливостями для розвитку логічного мислення дітей. Даний період розвитку особистості є активним пропедевтичним етапом розвитку логічного мислення, в ході якого закладаються основи здійснення логічних операцій аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації, порівняння, абстрагування та інших, які є базою успішного оволодіння навчальною програмою загальноосвітньої школи. До основних вікових особливостей розвитку логічного мислення дітей на етапі молодшого шкільного віку відносяться: переважання чуттєвого, діяльнісного аналізу над абстрактним, здійснення синтезу переважно в наочній ситуації без відриву від дій з предметами, прагнення до підміни операції порівняння об'єктів, зв’язків і відносин між предметами і їх властивостями, заміна сутнісних ознак предметів їх яскравими зовнішніми ознаками.

Ефективність розвитку логічного мислення молодших школярів обумовлена низкою педагогічних умов (наявність у вчителів початкової школи стійкої спрямованості на розвиток логічного мислення учнів, забезпечення мотивації учнів до освоєння логічних операцій, реалізація діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів до розвитку логічного мислення в учнів, забезпечення варіативності змісту навчальних занять).

При аналізі психолого-педагогічної літератури було виявлено, що розвиток логічного мислення дітей в рамках освітнього процесу початкової школи може бути здійснений з використанням таких прийомів: введенням у структуру уроку етапів, що дозволяють акцентувати увагу і зосереджувати зусилля викладача на розвитку логічного мислення учнів, широким використанням на уроках спеціально підібраних навчальних завдань з урахуванням вікових особливостей мислення дітей, активним використанням при виконанні логічних завдань наочно-дієвих і ігрових методів навчання.

Була проведена комплексна діагностика рівня розвитку логічного мислення у 2-В класі Гімназії № 31 м. Черкас, яка показала великий потенціал для розвитку логічного мислення дітей. Діагностична програма включила в себе такі методики: «Виключення понять» для дослідження здатності до класифікації та аналізу, визначення понять, з’ясування причин, виявлення подібності і відмінностей в об'єктах для визначення ступеня розвиненості у дитини інтелектуальних процесів; «Послідовність подій» для визначення здатності до логічного мисленню, узагальнення.

Проведене дослідно-експериментальне дослідження показало наявність позитивної динаміки у розвитку логічного мислення молодших школярів, підвищення інтересу до занять читання і результатів у навчанні. Дана обставина дозволяє визнати проведення дослідно-експериментального дослідження успішним, а доцільність та ефективність запропонованої системи вправ, направлених на розвитку логічного мислення молодших школярів підтвердженими.

Дане дослідження не вичерпує всієї повноти розглянутої проблеми, а пропонує один із шляхів її вирішення. Більш глибокого вивчення, на наш погляд, потребують питання розвитку окремих логічних операцій (аналізу, синтезу, порівняння, визначення понять і ін.) у молодших школярів, підготовки майбутніх викладачів початкової школи до розвитку логічного мислення учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Акимова М. К. Упражнения по развитию мыслительных навыков младших школьников/ М. К. Акимова, В. Т. Козлова. — Обнинск, 2003. — .236с.

Божович Д. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Д. И. Божович. — М., 2008. — 464 с.

Бруклинский А. В. Мышление и прогнозирование. Логико-психологический анализ / А. В. Брушлинский. — М.: Наука, 2009. — 479 с.

Валлон А. Психическое развитие ребенка. Пер. с франц. / А. Валлон. — М.: Просвещение, 1967. — 196с.

Веккер Л. М. Психика и реальность: единая теория психических процессов/ Л. М. Веккер. — М.: Смысл, 2001. — 685 с.

Выготский Л. С. Мышление и речь. Собр. соч. Т. 2/ Л. С. Выготский. — М.: Педагогика, 2009 — 482с.

Гальперин П. Я. К исследованию интеллектуального развития ребенка / П. Я. Гальперин //Вопросы психологии. — 1969 — 162с.