Строки цвітіння рослин та їх медпродуктивність

Значення рослин для бджільництва зумовлене їхньою нектаропродуктивністю. Її визначають за кількістю цукру в нектарі однієї квітки, всієї рослини і з розрахунку на 1 га. Найбільш об'єктивну оцінку дає показник нектаропродуктивності суцільного масиву рослин на площі 1 га, виражений в кілограмах меду. В такому разі використовують також рівнозначний термін медопродуктивність, що відповідає кількості нектару (в 1 кг меду), який виділяється рослинністю протягом усього періоду цвітіння на площі 1 га. Чим більше виділяється нектару в квітках, чим густіший (до оптимальних величин) травостій, і чим довше функціонують квітки, тим багатший в них запас нектару на одиниці площі. Нектаропродуктивність (кількість цукру в нектарі однієї квітки, мг) квіток окремих рослин коливається в дуже великих межах.

При вивченні загальної медопродуктивності на площі 1 га крім цих даних потрібно також провести облік квіток на рослинах або на 1 м² поверхні крони дерев і кущів та визначити кількість рослин на одиниці площі. Потім відповідними розрахунками визначають загальну кількість квіток на 1 га, що розвиваються за весь період цвітіння.

Послідовність цвітіння медоносів для всіх районів більш-менш однакова, а починатися цвітіння може в більше ранні або пізні строки, залежно від широти й довготи місцевості, умов перебування рослин, а також від метеорологічних показників даного року.

При визначенні строків цвітіння того або іншого медоноса орієнтуються за часом цвітіння першого медоноса. За вихідну рослину прийнято вважати мати-і-мачуху або ліщину.

У південних районах за вихідну рослину беруть абрикос. На 32-й день після початку цвітіння мати-і-мачухи зацвітають сади, а на 75-й день — липа. Після ліщини липа цвіте на 79-й день. При нормальних погодних умовах весни проміжки між цвітінням різних рослин залишаються майже постійними, відхилення не перевищують 5 днів.

Таблиця 1.