Біологічні особливості, кормова цінність та господарська характеристика багаторічних трав на дослідних ділянках

Вся рослинність луків за господарське-ботанічними ознаками поділяється на такі групи: а) злакові трави; б) бобові трави; в) осоки; г) різнотрав'я. Більшість із них мають високу кормову цінність і використовуються в кормовиробництві.

Після скошування і спасування швидко відростають, протягом весняно-літнього періоду можна одержати 2−3 укоси або 5−6 циклів спасування, не знижуючи при цьому продуктивність, при умові правильного використання. Яке зводиться до своєчасного скошування, підкошування і підживлення добривами травостоїв.

Природні травостої мають меншу кормову цінність, але також широко використовуються в кормовиробництві. За продуктивністю вони також нижчі, але багато видів трав мають приємний запах, хороші смакові та лікувальні властивості.

Крім того багаторічні травостої природних ландшафтів мають велике екологічне значення, які зменшують водну і повітряну ерозію грунту, сприяють розвитку цінних біологічних об'єктів.

Багаторічні трави завдяки своїм біолого-морфологічним особливостям мають велике агротехнічне значення. Використання бобових трав на сіножатях і пасовищах підвищує родючість грунту і його структуру. Завдяки симбіотичним властивостям їх з бульбочковими бактеріями і рослинним решткам, що залишаються після використання.

Однак в природі їх прийнято ділить на більш цінні і менш цінні, а саме до найбільш цінних в кормовому відношенні відносяться бобові трави, злакові до цінних, а осоки і різнотрав'я до малоцінних.

Багаторічні трави мають різнобічне використання в кормовиробництві, їх можна використовувати на сіно безпосередньо з природних луків, зелену масу і силос, а також для створення культурних сіножатей та пасовищ. Значна частина трав які мають високу кормову цінність поширені на території України, досить пристосовані до кліматичних умов і мають високу врожайність. Згодовування тваринам цих трав, як у вигляді зеленої маси, а також сіна сприяє підвищенню їх продуктивності і покращується якість молока та м’яса. Необхідно відмітити, що це ще й найбільш дешеві корми. Травостої більшості трав мають властивість довготривалого використання, як на сіножатях так і на пасовищах. Достатньо ефективні в цьому плані й злакові трави, які покращують грунтові умови за рахунок рослинних решток.

Багаторічні трави розрізняються за складом і формою пагонів, характером облистяності, висотою і розміщенням листя на верхові, напівверхові і низові.

Верхові трави характеризуються, високими, добре облистненими стеблами висотою 0,4−1м і більше. Найбільша кількість зеленої маси у них зосереджено у верхній частині стебла. Краще використовувати їх для створення сінокосів, але можна використовувати і на пасовищах.

Низові трави мають невелику висоту (40 см). В них багато вкорочених пагонів, основна маса листя їх зосереджена в нижньому ярусі.

Із багаторічних трав злакові займають чинне місце серед трав’янистої рослинності, найчастіше вони зустрічаються як дикоростучі і окультурені види трав .Більшість злаків на пасовищі і в сіні тварини поїдають добре і тільки 10% видів трав від загальної кількості тварини поїдають погано, із них шкідливі і отруйні складають 5%.

До злакових трав, які введені в культуру і які знаходились у травостої наших дослідних ділянок відносяться: тимофіївка лучна — це представник мезофітів, який поширений в умовах середнього зволоження з помірним кліматом. Найчастіше культивується в зоні Полісся і Лісостепу. Нещільнокущовий злак з шершавим по краях, плоским світло-зеленим листям. Суцвіття колосовидна волоть. Рослина має мичкувату кореневу систему. В сприятливих умовах може мати високу продуктивність не менше 4 років. Період її вегетації від часу відростання до повного цвітіння 65−75 днів. Тимофіївка переносить затоплення водою в повінь не більше 10 днів. Використовується злак при створенні сіяних луків, має також всі позитивні властивості (урожайність, облистяність 50−65%) для широкого використання в лукопасовищному господарстві.

Трава тимофіївки лучної в Україні в фазу кормової стиглості містить 3,4% протеїну. В 100 кг маси *17,7 к. о. по 113 г перетравного протеїну в кожній. В 100 кг сіна понад 48 к. о. і 3 кг ПП. Врожайність зеленої маси становить близько 200 ц/га, сіна 30−50 ц/га.

Висівають рано навесні в травосумішках з різними злаковими та бобовими травами, Норма висіву від 6 до 10 кг/га залежно від призначення посіву. Сівба весняна підпокривна або під озимі. Основні покривні культури — озима пшениця і ячмінь.

ГРЯСТИЦЯ ЗБІРНА. Багаторічний верховий нещільнокущовий вид злакових трав. Утворює кущ з великої кількості генеративних і укорочених вегетативних пагонів. Має досить розвинену мичкувату кореневу систему, суцвіття двобічна волоть. Б культурному луко-пасовищному господарстві грястиця збірна є незамінним видом для створення травостоїв ранньовесняного і довготривалого використання. Завдяки високій врожайності і добрій отавності грястиці збірної, її травостої можна спасувати 6−7 разів, а на луках укісного призначення проводить 3−4 укоси.

Рослина морозоі посухостійка. До грунтів невибаглива. У травостоях тримається 5−6 років. На пасовищах і в сіні поїдається усіма видами с.-г. тварин.

Б 100 кг трави — 22,5 к. о. по 116 г ПП в кожній.

Сіють рано весною на глибину 10−15 мм. Норма висіву в чистому вигляді 16−18 кг/га. Збирають на сіно в фазі колосіння. Урожайність 300−350 ц/га зеленої маси і 70−80 ц/га сіна.

СТОКОЛОС БЕЗОСТИЙ. Найбільш поширений у культурі кострець безостий. Багаторічний злак, довговічний, верховий, високозимостійкий, посухостійкий, стійкий до весняного затоплення. Утворює потужний кущ з 20−60 пагонів, облистненість 38−42%, з пагонів 45−70% - вегетативні.

Суцвіття — одногрива волоть.

Стоколос безостий є кормовою культурою інтенсивного типу. Сіяні травостої стоколосу можуть давати 80,0−100,0 ц/га сіна. На пасовищах добре поїдається до стеблування.

Можна висівати в чистих (монокультурі) посівах або в сумішках з бобовими, норма висіву відповідно від 20 до 10−12 кг/га.

В 100 кг зеленої маси 15 к. о., сіна — 51 к. о., 140 г. ПП.

ЛИСОХВІСТ ЛУЧНИЙ — багаторічний верховий кореневищно-не-щільнокущовий злак (із короткими кореневищами). Утворює добре облистнені кущі з 50−80 пагонів. Суцвіття — щільна китиця. Коренева система має таку особливість як і в бобових, на коренях утворюються численні бульбочки, які використовують для додаткового живлення атмосферний азот.

При використанні на сіно дає 2 укоси. Після спасування відростає досить швидко. Облистненість надземної маси 45−60%. В 100 кг маси 23,7 к. о. по 134 г ПП на кожну.

Дає високі врожаї в травосумішках з конюшиною і ін. лучними злаковими травами.

Сівба весняна і ранньолітня. Для одержання високих врожаїв потребує внесення NРК. Врожайність трави на пасовищах до 300 ц/га, сіна — 40−60 ц/га.