Кровосисні двокрилі.
Арахнози та ентомози тварин (морфологія, біологія, діагностика)
Кров ссуть тільки самки. У них ротовий апарат колючо-сисного типу (у самців лижучого типу), розташований на нижньому краю голови та має вигляд хоботка. До боків його приєднані двочленисті щупики, вкриті рідкими волосками. У самок хоботок складається з м’ясистої темного кольору нижньої губи, яка на дистальному кінці розпадається на дві лопаті, покреслені жолобками, подвійних стилетоподібних нижніх… Читати ще >
Кровосисні двокрилі. Арахнози та ентомози тварин (морфологія, біологія, діагностика) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Ґедзі
Ґедзі - найбільші двокрилі гематофаги із ряду Diptera, підряду Вrachycera, родини Таbanidae. У ветеринарії найбільше значення мають ґедзі родів: Таbanus, Аtylotus, Нуbomitra, Наеmatopoda (дощовики) та Сhrysops (пістряки).
Морфологія. За розміром ґедзі поділяються на великих, середніх та дрібних. Довжина їх тіла 6−30 мм. Колір тіла жовтий, сірий, бурий та чорний.
Голова велика, з переду витягнута, по боках її - великі фасеточні очі, які у живих особин переливаються кольорами веселки. У деяких видів посеред тім'я є ще три простих очка. З переду голови розташовані 3−4 членисті антени, які закінчуються паличкоподібними відростками, що складаються з декількох (3−7) сегментів.
Кров ссуть тільки самки. У них ротовий апарат колючо-сисного типу (у самців лижучого типу), розташований на нижньому краю голови та має вигляд хоботка. До боків його приєднані двочленисті щупики, вкриті рідкими волосками. У самок хоботок складається з м’ясистої темного кольору нижньої губи, яка на дистальному кінці розпадається на дві лопаті, покреслені жолобками, подвійних стилетоподібних нижніх щелеп, шаблеподібних верхніх щелеп, верхньої губи, яка зрослася з надглоточником, та підглоточника, в середині якого проходить слинна протока. У самців верхня щелепа редукована, вони харчуються соком рослин.
Груди ґедзів широкі, масивні. Крила великі, прозорі або трохи темнуваті з-за плям. Позаду крил знаходяться жужальця. Ноги розвинені, волосаті, закінчуються парою кігтиків та трьома присисними подушечками. Черевце широке, мішкоподібне, складається із семи сегментів, при насиченні кров’ю об'єм його збільшується. Самки після запліднення та насичення кров’ю відкладають яйця купками на стеблах рослин, які ростуть поблизу водоймищ. Яйця циліндричної форми, косо зрізані на верхньому полюсі. Відкладені яйця білуваті, під час дозрівання стають темно-бурими. Через 6−10 діб із яєць виходять личинки веретеноподібної форми. Тіло їх складається з голови, трьох грудних та дев’яти черевних сегментів. Довжина личинки, яка щойно покинула яйце, 2,3−2,7 мм. Під час дозрівання, після шести линьок — біля 45 мм. Личинки, які завершили линьку, перетворюються на лялечку.
Рід Таbanus — найбільші ґедзі. Довжина тіла 16−30 мм. Фасеточні очі охряно-зелені, сині, рідше коричнюваті. Вусики коротші за голову. Крила прозорі, в спокої розставлені. Гомілки задніх ніг без шпор.
Рід Нуbomitra — ґедзі середнього розміру, 12−22 мм завдовжки, злегка вкриті волосками. Фасеточні очі зелені або сині. На тім'ї ще троє простих очей. Вусики коротші, ніж голова. Крила з темними плямами та смужками, в спокої широко розставлені. Гомілки задніх ніг зі шпорами.
Рід Наеmatopoda — дрібні комахи сірого кольору. Довжина тіла 6−10 мм. Вусики довші за голову. Фасеточні очі не яскраві. На тім'ї очей немає. Крила сірі, з мармуровим малюнком, в спокої вони складені над черевцем. На відміну від інших видів вони активні у похмуру погоду.
Рід Сhrysops — пістряки (6−10 мм), із золотистими очами та строкато-кольоровими крилами, на тім'ї має ще троє простих очей.
Гедзі широко розповсюджені, багаточисельні в місцях, де багато водоймищ, боліт та дерев’яної рослинності. На півдні їх фауна більш різноманітна. Ґедзі смокчуть кров з різних ділянок тіла, але частіше ділянки голови, шиї та грудей. Для тамування спраги вони летять до водоймищ. Хазяями для них є коні, велика рогата худоба, рідше вівці, собаки та інші. Ґедзі активніше нападають на тварин темного кольору. Під час смоктання крові вони проколюють шкіру, у ранку вводять слину, яка має токсичні властивості. Ґедзі можуть смоктати кров з трупів і це робить їх небезпечними переносниками збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Молоді тварини важче переносять укуси комах, ніж дорослі. За інтенсивного нападу ґедзів тварини дуже непокояться. У коней в місцях укусів виникають місцеві набряки, підшкірна клітковина у ділянці грудей, живота та препуція болісна. У корів знижуються надої на 15−20%, незважаючи на добрий підніжний корм, знижується працездатність та вгодованість тварин.
Ґедзів ловлять на тілі тварин, на вікнах приміщень, а також на пасовищах спеціальними ловушками.