Аналіз діяльності ВАТ «Люботинський хлібозавод»

Вступ

хлібозавод пшеничний номенклатура

Навчально-виробнича практика на харчових підприємствах є основоположною в підготовці висококваліфікованих фахівців, адже це одна з найважливіших програм практичної підготовки студентів в період навчання в університеті. Практика проводиться на четвертому курсі протягом шости тижнів на підприємствах харчової промисловості.

Мета практики — оволодівання сучасними методами, формами та знаряддями праці в галузях харчової та переробної промисловості; формування необхідних вмінь та навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних виробничих умовах; поглиблення теоретичних знань, отриманих при вивчені загально-інженерних та спеціальних дисциплін на основі роботи на підприємстві.

Під час навчально-виробничої практики студенти детально знайомляться з виробничо-господарською діяльністю підприємств, з існуючими технологічними процесами, системою постачання та збуту готової продукції, організацією виробництва, охороною праці, заходами з охорони навколишнього середовища, з роботою лабораторії, з контролем технологічних параметрів і контролем якості готової продукції.

За час проходження практики студент вивчає виробництво, збирає та обробляє матеріали. Відомості про підприємство студент одержує шляхом особистих спостережень, вивчення документації, під час бесід з керівником практики, спеціалістами виробництва з технологічних, організаційних та економічних питань.

Загальне ознайомлення з підприємством

Люботинський хлібозавод — це спеціалізоване підприємство по виробництву хлібобулочних виробів. Він знаходиться за адресою Харківська обл., м. Люботин, вул. Деповська, 127. Хлібозавод був заснований в 1946 році. В перші роки своєї роботи випічка хлібобулочних виробів досягала до 7 тон на добу. З кожним роком хлібозавод збільшував свою потужність. В 1980 — 1990 роках виробництво хлібобулочних виробів досягло до 20 тон за добу, випікалось до 17 видів хлібобулочних виробів. В даний період виробництво хлібобулочних виробів знизилось до 1 тони на добу, у зв’язку зі зменшенням попиту на хліб та великою конкуренцією. Випікається 8 видів хлібобулочних виробів. Виробнича потужність використовується на 1.0%.

Діяльність товариства :

— випуск продукції по номенклатурі і в асортименті

— оптова торгівля

— виробництво дерев’яної тари

— здійснення перевезень вантажів транспортом підприємства

— проведення поточних і капітальних ремонтів будівель та устаткування.

Основна мета хлібозаводу — випуск та реалізація хлібобулочних виробів. Хлібобулочні вироби поставляються більш ніж у 34 торгівельних точок м. Люботина, а також селище міського типу Манченки, село Шарівка, село Огульці Валківського району .

Всього укладено 40 договорів на поставку хлібобулочних виробів. Хлібозавод має 3 обладнані спеціалізовані хлібні машини для перевезення хлібобулочних виробів. В торговельну мережу х/булочні вироби поставляються власним транспортом.

Чисельність співробітників налічує 35 чоловік, на чолі з председателем правлінняЛобунецем Сергійом Борисовичем.

Режим роботи хлібозаводу з понеділка по п’ятницю 8.00−17.00.

Організаційна структура управліннямпрідприємством представлена на рис. 1.

Рисунок 1. Організаційна структура управліннямпрідприємством

Асортимент виробляємої продукції

На хлібозаводі випікаються подові види хліба та булочні вироби, які випікаються в нічну зміну. При заводі одночасно діє кондитерський цех для випічки тортів і тістечок.

Хлібозавод включає такі відділення:

· Склад БЗБ

· Кондитерський цех

· Мініпекарня

· Механічна майстерня

· Відділення для підготовки сировини

· Заквасочне відділення

· Відділення для приготування тіста

· Тісторозробне відділення

· Пекарне відділення

· Хлібосховище

· Експедиція Весь технологічний процес випічки житньо-пшеничного хліба повністю автоматизований, крім укладання хліба в контейнери.

Хліб житньо-пшеничний випікається безперервно, а булочні вироби виготовляються періодичним способом, заміс тіста проводиться в діжах. хліб житньо-пшеничний готується на рідких заквасках, а хліб білий та булочні вироби на густих традиційних опарах.

Таблиця 1.1- Асортимент продукції, що випускається на підприємстві

Асортимент хлібозаводу включає в себе 20 видів хлібобулочних виробів і широкий асортимент кондитерських виробів, який включає бісквітно-кремові, бісквітні з суфле, бісквітні з кремом та суфле, комбіновані з кремом та суфле, повітряні з суфле торти, тістечка і рулети.

Ознайомлення з водопостачанням, теплопостачанням, енергозабезпеченням

На хлібозавод вода поступає з, Люботинводоканалу". На підприємство вода подається для задоволення господарських, санітарно-гігієнічних, технологічних цілей водою, яка відповідає за своїми якостями гігієнічним нормам і вимогам питної води. Вода підлягає спеціальному очищенню, дезинфекції на відповідних спорудах і подається по трубопроводах до місць споживання.

На даному заводі використовується централізоване водозабезпечення, тобто вода насосами подається із поверхневих або підземних джерел. Якість води, якою постачається харчове підприємство, відповідає вимогам стандарту на питну воду ГОСТ 2874–82.

Підприємство забезпечується парою із власних котлів, марки МЗК-7АГ, продуктивністю 1 т/год.

Опалюється підприємство також із власної котельні. Як вид палива на підприємстві використовується газ.

Тут встановлені компресори марки КСЕ-5М. Встановлена компресорна установка для опалювання. Опалюється підприємство також із власної котельні.

Встановлена компресорна установка для отримання холоду GTM 40-KB фірмиPannofoss.

Хлібопекарські підприємства виготовляють продукцію на замовлення споживачів. Асортимент виробів погоджується відповідно до договору укладеного між постачальником і споживачем. Підприємство має право вносити зміни до погодженого асортименту з урахуванням попиту споживачів і наявності сировини.

Вимоги до території, основні та допоміжні об'єкти, цехи, дільниці, їх розташування.

Територія підприємства огороджена, має два в'їзди. Щільність забудови ділянки не перевищує 35%. Територія підприємства освітлена відповідно до СНІП «Природне і штучне освітлення». Територія розділятися на виробничу і господарську зони. У виробничій зонф розміщений головний виробничий корпус, складські приміщення для сировини і готової продукції, побутові приміщення та ін. У господарській зоні розміщені ремонтні майстерні, склад тари і палива, мусороприємникі і та ін. В'їзди у виробничу і господарську зони окремі.

Тара, будівельні та господарські матеріали повинні зберігаються в складах.

Собівартість та відпускна ціна одиниці продукції

Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Собівартість продукції є не тільки найважливішою економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного і постійного капіталу), що знаходиться в розпорядженні підприємства.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

Облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції; База для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутковості на рентабельність;

Економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічного переозброєння і розширення діючого підприємства;

Визначення оптимальних розмірів підприємства;

Економічне обґрунтування і прийняття будь — яких управлінських рішень.

Розрахунок собівартості одиниці продукції.

Собівартість одиниці продукції, що виробляється на існующей і проектованої техніці, розраховується за наступними статтями витрат:

· Сировина на основні матеріали:

· Енергія на технологічні потреби;

· Виплати на оплату праці виробничих робітників;

· Відрахування на соціальні потреби;

· Витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

· Витрати на освоєння та підготовку виробництва;

· Витрати на управління і організацію праці;

· Комерційні витрати.

· Використання відходів виробництва.

Вироби, що повертаються з продажу (черстві), переробляються в мочку і панірувальне борошно, що використовується при виробництві хлібобулочних виробів або реалізується в торговельній мережі.

Відходи, що утворюються при зачистці тістоприготувального і тісторазделочного обладнання борошняний кошторис, борошняний вибій використовується на кормові цілі.

Техніка безпеки

При виробленні хлібобулочних виробів повинні дотримуватися вимоги охорони праці і техніки безпеки, що містяться в Державних стандартах безпеки праці та діючих «Правилах техніки безпеки та виробничої санітарії для підприємств хлібопекарської і макаронної промисловості». Дотримання «Правил» обов’язкове для всіх керівників, інженерно-технічних працівників, робітників і службовців підприємства. Відповідальність за дотримання «Правил» при експлуатації підприємства покладається на керівника підприємства.

Для кожної професії або виду робіт на підприємстві розроблені та затверджені в установленому порядку інструкції з охорони праці. Виробничий персонал може бути допущений до ведення технологічного процесу тільки після проходження інструктажу з охорони праці, що включає вступний інструктаж та інструктажі на робочому місці (первинний і плановий періодичний), про ч1м повинен бути зроблений запис в журналі інструктажу.І нструктаж проводить безпосередньо керівник ділянки робіт.При зміні технології, освоєнні нових технологічних процесів, модернізації та впровадженні нових видів сировини і матеріалів, адміністрація підприємства розробляє нові інструкції з охорони праці та провести позапланові інструктажі з працюючими

Охорона навколишнього середовища

На хлібозаводі проводять заходи з охорони атмосферного повітря, грунтів, водойм, надр, рослинного і тваринного світу від виробничих забруднень. Основним джерелом забруднення атмосферного повітря є спалювання різного палива. Характер забруднення залежить від виду палива, особливостей горіння та очищення викидів. Шкідливі речовини, що знаходяться в атмосфері, сприяють виникненню у людини гострих респіраторних захворювань. роектів охорони навколишнього середовища розробляється відповідно до вимог Посібника по складанню розділу проекту (робочого проекту) «Охорона навколишнього природного середовища» до СНіП 1.02.01−85, розробленого ЦНДІ проект.

Питання охорони природи і раціонального використання природних ресурсів розглядаються з повним урахуванням особливостей природних умов району розташування підприємства, оцінюватися з його впливу на екологію прилеглого району, можливості попередження негативних наслідків в найближчій і віддаленій перспективі.

Охорона навколишнього природного середовища полягає у здійсненні комплексу технічних рішень щодо раціонального використання природних ресурсів і заходів щодо запобігання негативного впливу підприємства на навколишнє середовище.

Охорона атмосферного повітря від забруднень

Хлібозавод викидає в атмосферу шкідливі речовини в складі:

а) різні види органічного пилу (борошняна, цукрова) при прийомі, зберіганні і підготовці сировини;

б) пари етилового спирту і вуглекислого газу прибродінні тіста;

в) пари етилового спирту, летких кислот (оцтової) і альдегідів (оцтових) при випічці хлібобулочних виробів;

г) акролеїн при випічці формового і подового хліба;

д) пари етилового спирту, летких кислот (оцтової), альдегідів (оцтових) при охолодженні і зберіганні випечених виробів;

е) окис вуглецю та оксиди азоту від хлібопекарських печей при використанні в якості палива природного газу;

ж) пил, зварювальний аерозоль, окисли марганцю, аміак, окис вуглецю та оксиди азоту, пари лугу — від допоміжного виробництва.

Нормування викидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище проводиться шляхом встановлення гранично допустимих викидів цих речовин в атмосферу (ПДВ).ПДВ — це маса викидів шкідливих речовин в одиницю часу від даного джерела або сукупності джерел забруднення атмосфери міста або іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислового підприємства і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземную концентрацію, не перевищує їх гранично допустимі концентрації (ГДК) для населення, рослинного і тваринного світу. ПДВ є основою для планування заходів та проведення екологічної експертизи щодо запобігання забруднення атмосфери. Нормативи ПДВ в цілому для підприємства повинні встановлюватися в сукупності значень ПДВ для окремих діючих, проектуються та реконструюються джерел забруднення. Розрахунок величини нормативів ПДВ проводиться на підставі рекомендацій «Методики розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств» ОНД-86 Держкомгідромету СРСР.

Екологічний паспорт та загальна оцінка рівня екологічності підприємства

На підприємстві Віткрите акціонерне товариство «Люботинський хлібозавод» розроблений «екологічний паспорт» який погоджений головою державного комітету охорони природи м. Харкові. У паспорті дана характеристика джерел виділення і викидів шкідливих речовин в атмосферу, їх кількість. У паспорті даний розрахунок і затверджені гранично допустимі викиди за наступними показниками:

Зважені речовини — 0,0019 кг Ванадію пятіокися — 0,089

Марганцю оксиди — 0,0009

Сажа — 0,0216

Сірчистий ангідрид за рік — 30,106

Вуглецю оксид за рік — 16,069

Фтористий водень — 4,776

Всього — 53,1172 кг Перевищення граничнодопустимі норм викидів (ПДВ) по підприємству немає. Для зниження ПДВ проводиться капітальний ремонт печей. По інвентаризації відходів виробництва і вжитку по екологічному паспорту.

Пожежна безпека на території підприємства

Забороняється зберігання різних матеріалів, готової продукції біля стін будівель і споруд, а також у протипожежних розривах між будівлями та устаткуванням. Використаний обтиральний матеріал (промаслені ганчірки, паперу і т.п.) збирається в спеціальні металеві ящики з кришками і в міру накопичення виноситися в безпечне в пожежному відношенні місце. Зберігання легкозаймистих і горючих рідин і інших горючих матеріалів у цехах, лабораторіях, майстернях, у гаражах забороняється.Не допускати, щоб ЛЗР проливалися на підлогу. Допоміжні матеріали в цехах зберігаються в коморах у кількостях, обумовлених цеховими виробничими інструкціями. Пожежні крани у всіх приміщеннях повинні бути обладнані рукавами і стовбурами, укладені в дерев’яні, засклені і пофарбовані в червоний колір шафки. Шафки повинні бути закриті. Рукава зі стволами повинні бути підключені до пожежних кранів. Кожні півроку рукави повинні перекочуватися на іншу складку. Пожежні гідранти біля головних виробничих будинків повинні перебувати в справному стані, в зимовий час очищатися від снігу та льоду. Стоянка автотранспорту, складування сторонніх матеріалів, обладнання близько гідрантколодцев і на їх кришках забороняється. На гідрантколодец повинен бути встановлений покажчик-пірамідка його місцезнаходження або наноситися покажчик на найближчу від колодязя стіну будівлі.

Усі цехи, майстерні, адміністративні та побутові приміщення повинні мати первинні засоби пожежогасіння згідно норм. Весь пожежний інвентар, вогнегасники повинні міститися в справному стані, знаходитися на видних місцях. Забороняється використовувати не за призначенням та захаращувати проходи до засобів пожежогасіння. На кожний вид вогнегасника повинна бути розроблена інструкція про порядок його застосування та технічного обслуговування. У кожному цеху, складі і т.п.повинен вестися облік пожежного інвентарю та засобів пожежогасіння. Відповідальні за пожежну безпеку особи повинні своєчасно відправляти на перезарядку вогнегасники (у міру використання, періодично через 5 років, при відсутності пломб і табличок і т.п.).

У кожному цеху, поверсі побутових та адміністративних будинків повинні бути вивішені на видних місцях схеми евакуації людей на випадок пожежі, таблички із зазначенням прізвищ відповідальних за пожежну безпеку осіб. Користування саморобними та несправними електроприладами, Тимчасова електропроводка категорично забороняється. Всі електричні шафи мають бути закриті на замки, ключі повинні зберігатися у спеціалізованого персоналу. Забороняється складування сторонніх предметів, металу і інна електричних щитах, обладнанні, у вентиляційних камерах. Всякі роботи, пов’язані із застосуванням відкритого вогню (електро-і газозварювальні) у підрозділах і на території можуть проводитися тільки за наявності спеціального наряду-допуску (дозволу) на виробництво вогневих робіт.

Особиста гігієна та санітарія працівників

Особиста гігієна — це гігієнічні правила поведінки людини на виробництві та в побуті.

Особливо ретельно треба стежити за чистотою рук. Руки треба мити перед початком роботи, при переході від однієї роботи до іншої.

Після кожної перерви, після користуванням туалетом, треба мити руки теплою водою з милом, щіточкою, мочалкою. Після миття рук треба дезінфікувати 0.2 розчином хлорного вапна. Потім руки витирають чистим рушником, електрополотенцем сушать, але краще використовувати індивідуальні серветки, разового використання.

Нігті слід стригти коротко. Працівники роблять виробничий манікюр — повну обробку нігтів, без покриття їх лаком. На руках не повинно бути годинників, кілець та інших прикрас. Вони перешкоджають ретельному миттю рук і можуть бути причиною попадання в їжу мікробів. На руках не повинно бути гнійників, тому порізи, опіки потрібно своєчасно лікувати.

Санітарний одяг Призначення — захищати харчові продукти від можливого забруднення їх одягом працівників. Санітарний одяг шиють з білої бавовняної, легко трасуючої тканини, вона не повинна заважати руху працівників і повинна повністю закривати його особистий одяг. У кишенях забороняється зберігати предмети особистого туалету (дзеркала, гребінці, помаду і т. д.).

Не можна заколювати санітарний одяг шпильками і голками. Санітарний одяг дозволяється носити тільки в приміщенні. При виході з виробничого приміщення, працівники забовязані знімати спецодяг, а при повернені одягнути його, попередньо вимивши руки. Косинки або ковпаки повинні повністю закривати волосся — це зараджує працівникам охайний вигляд і виключає попадання волосся в їжу. На ногах взуття зручне, не слизьке, легке, без підборів. Забороняється носити сережки, номиисто.

Медогляд Мета — не допустити на виробництво хворих і бактеріоносіїв. Бактеріоносії - це особи, які одужали, але продовжують виділяти в зовнішне середовище збудників перенесеної хвороби.

Медогляд проходить регулярно, один раз в пів року. Перевірка на бактеріоносійность, глістоносійність, флюорографія — один раз на рік. Аналіз крові - один раз на п’ять років.

Профілактичне щеплення проводиться для попередження кишкових інфекційних захворювань та створення імунітету (несприятливість організму до різних хвороб).

До роботи на харчові підприємства не допускаються.

Хворі на черевний тиф;

Паратиф;

Дизентерія;

Епідемічний гепатит;

Хворобами кісток;

На туберкульоз;

Венеричними хворобами;

Шкірні хвороби (короста, лишай, гнійники).

Ознайомлення з системою постачання підприємства та збуту готової продукції

Структурним підрозділом ВАТ «Люботинський хлібозавод», на який покладається функція організації матеріально — технічного забезпечення діяльності підприємства, є відділ постачання. Першочерговим завданням відділу постачання є вибір постачальників та налагодження постійної взаємодії з ними.

Для ВАТ «Люботинський хлібозавод» характерна налагоджена система зв’язків з постачальниками основної сировини (табл. 1)

ВАТ «Люботинський хлібозавод» співпрацює з постачальниками плівки та пакетів для упаковки хлібобулочних виробів, а саме з «Флекс», «Мастер Пак», «Ітак», розташованих у місті Харкові.

Постачання сировини відбувається двома шляхами:

· Фірми постачальники самостійно забезпечують доставку ресурсів;

· ВАТ «Люботинський хлібозавод» здійснює її.

Для забезпечення постачання матеріальних ресурсів, а також для збуту готової продукції підприємство має власний парк вантажного та іншого транспорту.

Протягом кількох останніх років все частіше користується послугами експедиторів, які організовують перевезення та постачання сировини і матеріалів найоптимальніше та з найменшими витратами. Це можуть бути як експедитори фірм — постачальників, так і експедитори ВАТ «Люботинський хлібозавод».

Поставки основної та допоміжної сировини відбуваються щодня. Це обумовлено тим, що, по — перше, підприємство працює в дві зміни (денну та нічну), а одже, працює цілодобово, а по — друге, великим обсягом замовлень, а особливо в нічну зміну, оскільки хлібобулочні вироби купують у першій половині дня.

Сировинне господарство, найменування постачальників

Основною сировиною хлібопекарського виробництва є пшеничне і житнє борошно, вода дріжджі, сіль. До додаткової сировини відносять усі інші продукти, що використовуються в хлібопеченні, а саме масло рослинне, тваринне, маргарин, молоко і молочні продукти, солод, патока та інші. В хлібопекарській промисловості широко використовуються нові види додаткової сировини і покращувачі (поверхнево активні речовини, ферментні препарати, модифікований крохмаль, молочна сироватка, сироваткові концентрати та інші).

Хлібопекарське підприємство має сировинний склад, де зберігається певний запас основної і додаткової сировини. Широке поширення набув безтарний спосіб доставки та зберігання багатьох видів сировини (борошна, цукру, дріжджі, молока, рідких жирів, солі, молочної сироватки, патоки, рослинного масла). При безтарної доставці і зберіганні сировини різко зтягується численність працюючих у складі поліпшується санітарний складів, підвищується культура виробництва, скорочуються втроти сировини, досягається значний економічний ефект у порівнянні з тарним збереженням сировини.

Основною сировиною на виробництві є борошно пшеничне вищого сорту, 1- го сорту, 2- го сорту, житнє обдирне. Основним постачальником борошна є «Новопокровський КХП». Обсяг поставки борошна залежить від випущеної продукції. Іншу сировину: цукор, маргарин, олія рослинна, прянощі надходять із заводів виробників м. Харкова, м. Дніпропетровська, м. Києва та інші.

Сировина, яка зберігається на складі, перед замісом має пройти певну підготовку, в результаті якої поліпшується її санітарний стан та технологічні властивості. При цій підготовці очищають від домішок, жири розтоплюють, дріжджі, сіль і цукор розчиняють у воді, получені розчини фільтрують і перекачують у збірні ємкості і звідки вони надходять у дозатори.

Робота із атестації рівня радіаційної безпеки сировини

Вимоги до зберігання і контролю сировини, готової продукції і допоміжних матеріалів. Підприємства забезпечують транспортування, зберігання і обробку сировини, що надходить, обладнання, пакувальних та допоміжних матеріалів таким чином, щоб не допустити умов, які можуть призвести до забруднення продукту. З дотриманням санітарних норм і правил, що забезпечують безпеку продукції, що випускається.

Вся харчова сировина, що надходить на склад, повинна мати документ, що підтверджує його якість і безпеку і зберігатися партіями відповідно до рекомендацій постачальника з дотриманням санітарно — гігієнічних вимог, що забезпечує збереження його якості.

У склад, призначеному для зберігання харчової сировини і готової продукції, категорично забороняється спільне зберігання не харчових матеріалів, відходів, харчових відходів і сировини, що не має відношення до даного виробництва.

При зберіганні сировинних матеріалів організація повинна мати систему ротації, що передбачає випуск із складу в першу чергу матеріалу, що надійшов на зберігання раніше за всіх.

Контейнери із сировинними матеріалами (повні або наполовину заповнені) повинні зберігатися закритими. Вони повинні використовуватися при першій же нагоді. Зберігання пакувальних матеріалів має виключати можливість будь — якого забруднення. Інші матеріали які використовуються у виробництві, повинні утримуватися в маркованих контейнерах і зберігатися окремо.

Запаси сировини

Борошно. Існує два способи зберігання і транспортування борошна: тарний коли борошно зберігають у мішках на складі. Мішки укладають в штабелі на піддонах вручну. Безтарний, коли борошно перевозять в автоборошовозах і зберігають у силосах. При зберіганні борошна після помолу в сприятливих умовах її хлібопекарські властивості поліпшуються.

Сіль. Приміщення для зберігання солі повинно мати її запас на 15 діб. Сіль надходить на хлібопекарські підприємства в мішках і зберігаються в окремому приміщенні насипом або в скринях. Сіль зважаючи гігроскопічності не можна зберігати разом з іншими продуктами. В даний час застосовується спосіб зберігання солі розчиненої у воді. Для цього застосовуються Солерозчинник.

Дріжджі. Зберігаються в ящиках в холодильній камері при температурі 4 — 8 градусів Цельсія. Гарантійний термін зберігання дріжджів в таких умовах 12 діб.

Цукор. Доставлений в мішках цукор зберігається у чистому сухому приміщенні з відносною вологістю повітря 70%. Цукор гігроскопічний, тому в сирому приміщенні він зволожується. Мішки з цукром укладають (на стелажах) в штабелі по вісім рядів у висоту.

Олія. Для зберігання і транспортування олії застосовуються металеві ємкості, місткістю 40 літрів. Рослинні олії зберігаються у темному прохолодному приміщенні, в закритій тарі (бочках або цистернах) при температурі 4 — 6 С. Під впливом кисню повітря, світла і підвищеної температури рослинні масла псуються. Рослинні олії також застосовуються при обробленні тіста, для змащування форм та листів.

Жири. Вносять в тісто в кількості до 20…30%. Для приготування більшості виробів використовується маргарин, для деяких видів здобних виробів — тваринне масло. Якість маргарину повинно відповідати ГОСТ — 240, соняшникова олія ГОСТ — 1128.

Хлібопекарська промисловість є матеріаломісткою. Тому важливу роль у забезпеченні ритмічної і безперервної роботи хлібопекарських підприємств грає складське господарство, що забезпечує зберігання необхідних запасів сировини, палива та інших експлуатаційних матеріалів, а також збереження їх якості. З метою зниження експлуатаційних витрат складських приміщення повинні бути раціонально розміщенні, знаходитися поблизу виробничих і допоміжних цехів і ділянок, повинні бути зручними для приймання та зберігання вантажів, внутрішньо складського в внутрішньо заводського транспортування всіх видів сировини і матеріалів.

Характеристика складських приміщень. Норми запасів, складування сировини

Запас муки при безтарних і тарному зберіганні слід передбачати на 7 діб роботи підприємства. Місткість прийомних бункерів, ємностей на хлібозаводі і ємність транспорту для безтарної доставки сировини повинні бути взаємопов'язані. Для обліку сировини, що надходить на підприємство, передбачається установка автомобільних ваг. Склади безтарного зберігання борошна підрозділяються на наступні типи: закритого — у виробничому приміщенні хлібозаводу або з будівництвом будівлі для складу; відкритого — без будівництва будівлі та частково відкритого — з будівництвом підбункерного і над бункерного приміщень. Для зберігання кожного сорту борошна передбачається не менше двох силосів, один з яких використовується для прийому борошна, другий для її подачі у виробництво. Розташування силосів і бункерів повинно відповідати вимогам нормальної їх експлуатації. При проектуванні складів безтарного зберігання борошна слід приймати проходи між рядами силосів або бункерів не менш 0,7 м, відстань між силонами або бункерами і стіною не менше 0,7 м. на висоту проходу 2,0 м., вище — не менше — 0,25 м. Висота приміщень над силонами (бункерами) повинна бути: не менше 1 м. при розташуванні обслуговуючої площадки нижче кришок силосів (бункерів), відстань від майданчика до конструкції не менше 2 м.; не менше 2 м. при розташуванні майданчика для обслуговування на одній висоті з кришками силосів (бункерів). Зберігання решти сировини (рідкого цукру, дріжджового молока, сироватки, молока) допускається в одному приміщенні. На випадок відсутності безтарного доставки сировини необхідно передбачати його тарне зберігання тривалістю: цукор, рослинна олія, патока — 5 діб, маргарин — 3 діб, дріжджі пресовані - 3 діб, молоко — 20 годин.

Вимоги до перевезення сировини і готової продукції

Організація — виробник, постачальник або споживач кондитерських виробів і продуктів, що є основою (сировиною) для їх виробництва забезпечує їх перевезення таким чином, щоб не допустити умов, які можуть сприяти або призвести до забруднення продукту.

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення кондитерських виробів і продуктів, що є основою (сировиною) для їх виробництва повинні відповідати санітарно — гігієнічним нормативам і забезпечувати вимоги до транспортування конкретного виду кондитерської продукції, та продуктів, що є основою (сировиною) для їх виробництва, встановлених виробником., повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, приведеним в СанПіН 2.3.4.545−96.

Випечений хліб при зберіганні остигає і втрачає в масі за рахунок усихання і черствіння. Ці два процеси є самостійними, але вони знаходяться в деякій залежності один від одного, оскільки м’якиш хліба, що втратив певну кількість вологи, частково втрачає свою м’якість не лише за рахунок процесу черствіння, але і за рахунок зниження вологості.

Укладання готової продукції після виходу її з печі і зберігання виробів до відпустки їх в торгівельну мережу є останньою стадією процесу виробництва і здійснюються в хлібосховищах підприємств. Місткість хлібосховищ зазвичай розраховується з врахуванням зберігання змінного вироблення, а при роботі в 2 смени — с обліком півтора змінної роботи.

У хлібосховищі здійснюються облік виробленої продукції, її сортування і органолептична оцінка по бальній системі. Перед відпуском продукції в торгівельну мережу кожна партія виробів піддається обов’язковому перегляду бракером або особою, уповноваженим адміністрацією.

Бракераж як засіб боротьби за відпустку в торгівельну мережу продукції хорошої якості є обов’язковим для всіх хлібопекарських підприємств, що виробляють хліб і булочні вироби. По положенню, що діє, максимальна кількість балів за показники якості — 10. Правила укладання, зберігання і транспортування хлібних виробів визначаються ГОСТ 8227–56.

Укладання в лотки хліба і хлібобулочних виробів повинне вироблятися відповідно до правил укладання, зберігання і перевезення хліба і хлібобулочних виробів по ГОСТ 8227–56. Випечені вироби укладають в чисті дерев’яні лотки (вироби з дефектами відбраковують). Допускається також укладання в лотки з полімерних матеріалів. Застосовують два види дерев’яних лотків: трьох бортні лотки з ґратчастим дном (для крупних виробів) і чотирьох бортні з суцільним днищем. Лотки з полімерних матеріалів використовуються чотирьох бортні.

Хлібосховище розташовують в чистому, сухому і добре провітрюваному приміщенні. У нім не можна зберігати інші продукти і матеріали, а також тримати браковані вироби.

Для зберігання хлібних виробів встановлені максимальні терміни. Даний терміни встановлені з врахуванням черствіння різних видів виробів. Якщо терміни зберігання підвищені, то вироби бракують як що зачерствіли. Терміни зберігання виробів на хлібопекарських підприємствах обчислюються з моменту виходу хліба з печі до моменту доставки його покупцеві. Після випічки хліб стерильний, але в процесі зберігання і перевезення (при порушенні встановлених санітарних правил) він може бути забруднений або обсіменний різними мікроорганізмами.

Реалізація продукції

Організації, що проводять реалізацію кондитерських виробів і продуктів що є основою (сировиною) для їх виробництва повинні забезпечувати умови її приймання та зберігання, встановлені виробником або постачальником.

Приміщення, що використовуються для реалізації кондитерських виробів повинні відповідати санітарним вимогам і санітарно — гігієнічним станом, що забезпечує умови приймання, зберігання і безпосередньо реалізацію харчових продуктів. Реалізація кондитерських виробів повинна здійснюватися відповідно до санітарних вимог і виключати можливість будь — якого забруднення продукту.

Показники якості приймання і зберігання сировини і готової продукції

Для виробництва хлібобулочної і кулінарної продукції використовують тільки високоякісну сировину переважно вітчизняного виробництва, що відповідає вимогам ГОСТу. При прийманні сировини на хлібозаводі проводиться його ретельний аналіз у виробничій лабораторії.

Висока якість продукції забезпечується шляхом постійного контролю на всіх стадіях технологічного процесу на кожній виробничій ділянці хлібобулочного і кондитерських цехів, а також за допомогою фізико — хімічного та органолептичного аналізу готової продукції.

Найменування одержувачів готової продукції

Основним споживачем є - лікарні, магазини, будинок інтернат, табори відпочинку.

Таблиця1. Система постачання основної сировини на ВАТ «Люботинський хлібозавод» і збут готової продукції.

Ознайомлення з виробничими процесам, технологічними лініями в окремих цехах і відділеннях.

Основним продуктом виробництва хлібозаводу с хлібобулочні вироби.

Якість сировини і готової продукції, що виробляється у ВАТ «Люботинський хлібозавод», відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації. Готова продукція проходить технологічну обробку в хлібобулочному цеху. В хлібобулочному цеху встановлено 5 технологічних ліній, 4 із яких спеціалізуються тільки на виробництві хліба.

Лінія № 1. Складається із технічного обладнання для приготування тіста безперервним способом (тістоприготувальний агрегат І8-ХТА-6/1), агрегат П6-ХРМ з тупиковою піччю ФТХ-2−66 на 25 люльок (безпосередньо в печі) по 16 заготівок хліба в кожній.

Лінія № 1. Складається із технічного обладнання для приготування тіста безперервним способом (тістоприготувальний агрегат І8-ХТА-6/1), агрегат П6-ХРМ з тупиковою піччю ФТХ-2−66 на 25 люльок (безпосередньо в печі) по 16 заготівок хліба в кожній.

Призначена для випічки пшеничних сортів формового хліба. Добова продуктивність при розрізці хліба 0,7 кг —10 т.

Лінія № 2. Подібна лінії № 1, на якій виробляють пшеничний формовий хліб.

Лінія № 3. Складається з технологічного обладнання для приготування тіста безперервним способом (тістоприготувальний агрегат Г8-ХТА-6/1), шафа ХРЗ-80 робочих люльок, 8 заготівок в кожній та тонельної печі ПХС-25М. Призначена для випічки пшеничного подового хліба.

Лінія № 4. Введена в дію в 1997 р. Складається з технологічного обладнання для порційного замісу тіста в діжках А2-ХТЗБ, шафи Т1-ХРЗ-80 на 80 люльок по 8 заготівок в кожній реконструйованій печі ПХС-25М. Призначена для випічки пшеничних сортів хліба.

Лінія № 5. Складається з технологічного обладнання для отримання замісу тіста в діжках А2-ХТЗБ, 5 одиниць обладнання для розділу тіста (тістодільників А2-ХТН та інших тістоформувальних машин), шафи Т1-РЗ-80 на 60 люльок по ПХС-25М. Призначена для випічки різноманітних хлібобулочних сухарних і здобних виробів.

Технологія виробництва хліба пшеничного

Процес виробництва хліба можна поділити на 5 основних етапів:

— підготовка сировини;

— приготування тіста;

— формування виробів;

— випічка;

— охолодження і відпускання хліба.

Формування якості пшеничного хліба Для приготування пшеничного тіста поширені два способи: безопарний і опарний.

При безопарному способі усі компоненти, що входять урецептуру тіста, в повному обсязі вносять одночасно. У результаті замісу одержують тісто густої консистенції. Розвиток дріжджів у ньому утруднений і тому норма введення дріжджів понад 1,5% маси борошна. Тривалість процесу бродіння тіста 3−3,5 год. Економічні переваги не можуть компенсувати якість хліба, вона нижча, ніж при опарному способі.

Опарний спосіб здійснюють у два прийоми. Спочатку одержують опару, в яку вводять 2/3 потрібної за рецептурою води і ½ об'єму борошна. На цій стадії вносять усі дріжджі: їх потрібно 0,75%. Зменшення кількості дріжджів обумовлюється тим, що опара являє собою рідке середовище і складається з основних видів сировини (борошно + вода + дріжджі), навіть сіль не завжди вносять. Розрізняють опару густу — 60−70% борошна, вологість 45%, і рідку — 30% борошна, вологість 65%. По закінченні першої стадії вносять залишки борошна, води і всіх інших за рецептурою компонентів. Тривалість бродіння тіста 1−1,5 год.

Опарний спосіб у порівнянні з безопарним забезпечує краще керування процесом готування тіста, тобто дає можливість вибирати найкращі режими і виробляти більш широкий асортимент хлібобулочних виробів. Двофазне зброджування сприяє поліпшенню структури клейковини тіста і дає змогу одержувати хліб з більш розвиненою шпаруватістю та з найбільшим вмістом пахучих і смакових речовин. Хоча опарний спосіб у порівнянні з безопарним вимагає більшої кількості найменувань операцій та більш складного устаткування й веде до більших витрат сухих речовин, якість хліба при цьому підвищується. Загальна тривалість бродіння на двох стадіях 4,5−6 годин. Узагальнена технологічна схема виробництва хліба опарним способом представлена на рис. 1.4.

Рис.

Підготовка сировини складається з таких стадій: підготовка борошна, виготовлення дріжджової суспензії і приготування розчину солі, підготовка добавок.

Спочатку готують борошно: змішують і просіюють його, відокремлюючи магнітні домішки, нагрівають воду до заданої температури, розчиняють сіль, фільтрують сольовий розчин та дають йому відстоятися, розчиняють дріжджі у воді, очищають і розтоплюють жири, готують інші добавки.

Приготування тіста включає технологічні операції: заміс опари, її бродіння, заміс тіста, бродіння, обмини тіста.

Заміс опари проводять 4−6 хв. до утворення однорідної маси. Тривалість бродіння опари різна: 1,5−3 год.

Потім всі компоненти сировини, що залишилась, дозують згідно з рецептурою та перемішують Заміс тіста триває 5−8 хв. Під час замісу опари і тіста починається процес бродіння. Дріжджі зброджують моноі дисахари, що є у борошні, і дисахарид мальтозу, що утворюється при гідролізі крохмалю. Мета бродіння — накопичення в опарі і тісті смакових і ароматичних речовин, а також приведення тіста за такими показниками, як газоутримуюча здатність і фізичні властивості, у стан, що найбільше підходить до проведення розподілу тіста і випічки.

Під час приготування тіста в результаті набухання білкових речовин утворюється губчастий структурний скелет, який складається з плівок та тяжів-джгутиків, а в результаті бродіння в тісті утворюється вуглекислий газ, який розпушує цей скелет. Якщо бродіння продовжується, то розпушування відбувається і в середині шматків тіста під час попереднього та остаточного вистоювання, а також на початку випікання (до температури 45°С).

Оброблення збродженого тіста проводять у такій послідовності: обминають тісто, розділяють його на шматки, надають кожному з них округлої форми, дають тісту вистоятися в стані спокою, а потім формують.

При бродінні опари і тіста проводять обмини, метою яких є переміщення дріжджових клітин до нового місця харчування, крім цього при обминах видаляється надлишкова кількість двооксиду вуглецю. Крупні бульби двоокису вуглецю перетворюються на дрібні, що сприяє утворенню дрібнопористої м’якушки. Цьому також сприяє розтягання клейковинного каркасу тіста, що відбувається під час обминів. Обмини проводять способом короткочасного перемішування опари і тіста місильними, агрегатами (1−2 хв). Температура бродіння 28−30°С. Визначення кінця визрівання тіста проводять за титрованою кислотністю.

Тісто, що вибродило, направляється на розподіл, який включає у себе поділ тіста на шматки, маса яких повинна бути на 10−15% більше, ніж маса готових виробів з урахуванням упіку і усихання на наступних стадіях.

Отримані шматки тіста на округлюючих машинах округлюють до форми шару. Після округлення шматки тіста зразу попадають на попереднє вистоювання — витримка округлених заготовок пшеничного тіста у стані покою 5−8 хв. Цього часу достатньо для розм’якшування у кусках тіста внутрішніх затверділостей, які з’явились у результаті механічного впливу на тісто при розподілі і округленні (проявлення релаксації).

При вистоюванні шматки тіста збільшуються в об'ємі, покращуються фізичні властивості і структура тіста. Попереднє вистоювання здійснюється зазвичай на стрічкових транспортерах, повз шафи остаточного вистоювання на рівні 2,5−3 м від підлоги, при температурі виробничого приміщення.

При виробництві череневих (подових) круглих і фермових виробів попереднє вистоювання є єдиним і основним, після нього вироби направляються на випічку.

При формуванні складних за формою виробів шматки тіста направляють на формуючі і закатувальні машини. Після придання напівфабрикату потрібної форми його направляють на остаточне вистоювання. Необхідність остаточного вистоювання пов’язана з тим, що при формуванні з заготовок тіста кисень майже повністю витісняється двоокисом вуглецю, порушується пориста структура тіста. Для отримання хліба з гарною пористістю і об'ємним виходом необхідно, щоб заготовки тіста збільшились в об'ємі і здобули рівномірну пористу структуру.

Остаточне вистоювання здійснюється у спеціальних шафах при температурі 35−40°С і відносній вологості 75−85%. Для уникнення завітрювання і утворення затверділої скоринки вироби не повинні обдуватися повітрям. Підвищена вологість зберігає поверхню виробів еластичною, тому збільшення об'єму, яке тут має місце за рахунок інтенсивного бродіння, не призводить до розриву поверхні.

Тривалість остаточного вистоювання — 25−120 хв. залежить від рецептури і особливостей технології. Сформовані шматки тіста розкладають на стрічковому транспортері, де тісто остаточно вистоюється, а потім заготовки цим самим транспортером доставляють до печі для випікання.

Випічка. Останньою стадією виробництва хліба є випічка, яка проводиться у хлібопекарських печах різної конструкції.

Виріб направляють на випічку, яку проводять при температурі від 200 до 260 °C від 8−12 до 55−60 хв. Режими випічки хліба встановлюються для різних видів виробів залежно від сорту борошна, вологості тіста, маси і форми виробів, способу випічки (череневий чи фермовий), параметрів газового середовища пекарської камери і ін.

При підвищенні температури у процесі випікання відбувається термічна денатурація білків та клейстеризація крохмалю. Форма шматків тіста фіксується і вони перетворюються на хліб. Стала форма хліба забезпечується утвореною міцною скориною та гнучкою еластичною м’якушкою При випіканні хліба завжди мають місце втрати маси тіста. Ці втрати називають упіканням хліба. Кількісно упікання виражають як відношення різниці між масою тіста і гарячого хліба: від 6 до 14% залежно від різних факторів. Найбільша частка в масі упікання належить волозі - 95%, решта — спирт, двоокис вуглецю, леткі органічні речовини.

Охолодження. Гарячий хліб потребує обережності, тому що він може зминатися, що погіршує зовнішній вигляд і пористу структуру м’якушки. Тому після випічки хліба перед відправкою у торгову мережу, його передають у хлібосховище для охолодження, і реалізують не раніше, ніж через три години після випічки. Дрібні вироби можна випускати гарячими. У процесі охолодження проходить перерозподіл вологи між різними частинами виробу. Частина вологи йде у навколишнє середовище. Вологість скоринки стабілізується на рівні рівноважної, вологість пластів вирівнюється. Урезультаті такого вологообміну маса виробів зменшується на 1,5−2,5% від маси гарячого хліба, цей процес називають усиханням.

При зберіганні хліба проходить обов’язково процес його старіння, за рахунок старіння біополімерів — білка та крохмалю.

Набула поширення і технологія готування пшеничного тіста на рідких напівфабрикатах. Рідкі опари готують вологістю 65% та вище. Завдяки малій в’язкості та рухливості їх можна транспортувати трубопроводами, що полегшує механізацію процесу приготування та транспортування напівфабрикатів. Бродіння рідких опар відбувається рівномірно та більш інтенсивно. Під час вироблення тіста на рідких напівфабрикатах з інтенсивним замішуванням тіста і скороченням процесу бродіння до оброблення виключається потреба у місткостях для бродіння тіста, підвищуються можливості керування технологічним процесом.

Рідкі опари застосовують вологістю від 65 до 75%. їх готують на пресованих або рідких дріжджах. Інколи в рідкий напівфабрикат кладуть сіль. В одних випадках допускається бродіння тіста до оброблення, в інших тісто після інтенсивного замішування відразу подають на оброблення або короткочасне бродіння.

Під час механізації процесу транспортування рідкий напівфабрикат повинен мати таку рухливість, щоб його можна було переміщувати трубопроводами. Для цього опара повинна мати високу вологість, яка зумовлює низьку в’язкість. Зниження вологості опар на 5% збільшує в’язкість напівфабрикату в 4−5 разів.

Зазвичай вологість рідких опар становить 70%. За такої вологості опара транспортабельна, забезпечує задану точність дозування та містить до 30% всього борошна, що йде на готування тіста.

Вологість рідких опар можна знизити, якщо класти до них частини сольового розчину, що сприяє зменшенню піноутворення та в’язкості, які негативно впливають на транспортування напівфабрикатів насосами. Наявність солі в рідкому напівфабрикаті у невеликих кількостях позитивно впливає на якість хліба під час переробки борошна з клейковиною низької якості, тому що внаслідок гальмування протеолітичного гідролізу білків підвищується газоутримувальна здатність тіста.

На хлібозаводірідкі опари готують безперервним, безперервно-порційним та порційним способами. Раціональнішим є застосування агрегатів безперервної дії.

Важливим способом підвищення продуктивності праці та збільшення економічної ефективності виробництва є інтенсифікація технологічного процесу. Щоб прискорити процес виробництва хліба, доцільно виключити або звести до мінімуму стадії бродіння напівфабрикатів, на які витрачається до 75% загального часу.