Розробка технологічного процесу виготовлення друкарських форм для випуску журнальної продукції

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: стор., джерел.

Тема дипломного проекту: Розробка технологічного процесу виготовлення друкарських форм для випуску журнальної продукції «Хитрощі та секрети роботи в Photoshop CS».

Мета: розробити журнальну продукцію на тему: «Хитрощі та секрети роботи в Photoshop CS».

Результати роботи: пояснювальна записка; примірник готового видання; електронна версія пояснювальної записки та готового видання на CD.

При розробці журналу були використані програми: Adobe Photoshop та Adobe InDesign.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ, ТЕРМІНІВ

AP — Adobe Photoshop

Мал. — малюнок

dpi — dots per inch

Кб — кілобайт Мб — мегабайт т.ін. — таке інше

Викор. — використовують ПК — персональний комп’ютер

CD — compact disk

CD-ROM — compact disk read only memory)

CMYK — кольорова модель (голубий-пурпуровий-жовтий-чорний)

RGB — кольорова модель (червоний-зелений-синій)

ВСТУП

ЖУРНАЛ — періодичне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничо-практичних та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Залежно від змісту журнали поділяють на такі види:

громадсько-політичні;

наукові;

науково-популярні;

популярні;

виробничо-практичні;

літературно-художні;

реферативні.

Залежно від призначеності журнали поділяють на такі види:

Журнали для широкого кола читачів;

журнали для фахівців;

журнали для дітей різної вікової категорії (для дошкільнят, для молодших школярів, середнього та старшого віку).

Залежно від класифікації журнали випускають різних форматів та два варіанти оформлення видання. Кожен варіант оформлення передбачає розміри шпальт і середника, формату, кількість шпальт на сторінці журналу.

Для складання тексту журналів треба використовувати друкарський, фотоскладальний чи комп’ютерний шрифт. Для складання заголовків рубрик можна використовувати складально-друкарський, чи рисований шрифт.

Гарнітура шрифту повинна бути зручна для читання.

Для складання тексту реферативних, наукових, виробничо-практичних журналів треба використовувати шрифт одної-двох гарнітур з широким асортиментом накреслень вічка, журналів для дітей — шрифти більше чотирьох гарнітур.

Кегль шрифту основного тексту обирає видавець залежно від виду журналу та з урахуванням зручності для читання. Додатковий текст складають кеглем меншим на 1 -2п за кегль основного тексту.

Ширина шпальт повинна становити 13? х 6? кв. проміжок між шпальтами повинен становити 8−12п. у разі використання проміжків 6п., рекомендовано використовувати відокремлюючи лінійки.

Залежно від змісту та призначення журнали можуть мати ілюстрації. У літературно-художніх журналах великого та середнього обсягу ілюстративність не повинна перевищувати 5%, але в журналах для юнацтва можна збільшувати кількість ілюстрацій до 15%, а в журналах з публіцистичними та критичними матеріалами — зменшувати кількість ілюстрацій до 3%.

У літературно-художніх, громадсько-політичних і науково-популярних журналах малого обсягу ілюстрації повинні бути нарівні з текстом основним джерелом інформації, Ілюстрації в таких журналах повинна становити від 30% до 70%.

У журналах для дошкільнят ілюстративність повинна становити від 80 % до 90%., у журналах для школярів середнього та старшого віку від 20 % до 40%. У журналах для дошкільнят та молодших школярів повинні бути, в основному, багатоколірні ілюстрації.

Журнали можна випускати способом офсетного чи високого друкування.

Для друкування журналів залежно від способу друкування використовують папір для Високого друку № 1, № 2 та папір офсетний № 1, № 2. Для друкування обкладинок використовують обкладинковий папір або офсетний папір маса площі 1 м² понад 120 г. Для друкування одного номера журналу необхідно використовувати папір однієї марки (ґатунку) з однієї партії.

У журналах повинні бути відтворені всі елементи тексту та ілюстрацій. Зображення повинні бути чіткі, однакової контрастності як в одному примірнику, так і в усьому тиражі. Зображення кольорових ілюстрацій повинні відповідати оригіналові, бути насичені та зберігати всі кольори. Фарби на зображенні повинні бути суміщені. Розміри полів повинні відповідати стандартам певного розміру.

Журнали, в залежності від обсягу можуть бути зшиті дротом, скріплені клейовим способом або нитками.

Залежно від обсягу журнали випускають в обкладинці типу 1, 2, 3, 4 або без неї. На першій сторінці обкладинки обов’язково треба зазначати назву журналу, його номер, рік видання та міжнародний номер захисту авторських прав — ІSВN На корінці обкладинки типу 2 та 3 треба розмістити назву журналу, номер та рік видання, якщо корінець до 7 мм. Залежно від призначення обкладинка може бути віддрукована одною — чотирма фарбами.

Існує 5 основних способів друку: високий, плоский офсетний, глибокий, флексографічний і трафаретний (шовкографія). Шовкографію розглядають, як окремі друкарські секції у друкарських машинах інших способів друку, що використовуються для лакування або нанесення додатково однієї або двох фарб на відбиток іншого способу друку. Спосіб глибокого друку ще не вичерпав свій потенціал, але нині у виробництві етикеток і пакувальних засобів він існує, швидше, як виняток. Натомість за останні роки флексографічний спосіб друку посів друге місце після офсету.

Сьогодні офсетний спосіб друку найпоширенішій, найрозвинутіший і тому він забезпечений різноманітним обладнанням, матеріалами та технологіями. Крім того офсетні технології вигідні при будь-якому (дрібному, середньому та масовому) виробництві, коли вимоги до якості дуже високі та коли пакування виготовляють на папері, тонкому картоні (до 1,2 мм).

Друк здійснюють на багато фарбових аркушевих офсетних машинах без перевертального пристрою, але, в деяких випадках, із секцією лакування. Залежно від масовості виробництва використовують машини різних форматів: при дрібному виробництві — малоформатні, при середньому та масовому —напів форматні та повного формату (700?1000 мм).

Аркушеві офсетні машини — досить дороге обладнання, однак, збалансованість масовості виробництва, фарбовості та після друкарського обладнання робить офсетні технології вигідними, бо немає обмежень щодо якості, і, якщо є невелика кількість після друкарських операцій, то й щодо собівартості продукції.

Як спеціалізовані, так і універсальні друкарські машини середнього і великого форматів (понад 520?720 мм) для виготовлення продукції елітної якості пропонують такі провідні фірми, що випускають друкарське офсетне обладнання: «Heidelberg», «Man Roland», «Koening & Bauer» (KBA), «Komori», «Shionara», «Mitsubishi».

Оригінальність дизайну, цікаві графічні елементи, вдало підібрана гама кольорів підсвідомо спонукають покупця до вибору того чи іншого товару. Відвойовуючи свого покупця, виробник використовує елементи, які стимулюють збут товару. Це різні преміальні купони, розіграші, лотереї.

Метою даної дипломної роботи є розробка дизайну журналу і технологічного процесу для друкування офсетним способом.

В дипломній роботі проведено техніко-економічні розрахунки, в результаті чого одержані такі показники: обсяг продукції в грошовому виразі —11 111 грн.; прибуток — 55 555 грн.; рентабельність виробництва — 59%; окупність капітальних вкладень — 1,5 роки. Ці показники, як і проведені технологічні розрахунки, підтверджують економічну доцільність вибраної техніки і технології.

1 ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

Таблиця 1

Розробка технічної характеристики видання, що проектується

1.1 Розробка технічної характеристики видання, що проектується

Формат видання дипломного проекту 210*270 мм, зроблений журналом — це зручний і розповсюджений формат паперу.

Розробка оригінал-макету — готовий журнал у цифровій формі на CD у кольоровому та монохромному варіантах, відповідні паперові варіанти.

Графічні елементи журналу: растрова графіка — фон, фотографії; векторна графіка — текст, логотип, та інші графічні елементи.

Кольори:

CMYK — блакитний-пурпуровий-жовтий-чорний. Один з методів передачі кольору. Є субтрактивною колірною моделлю, застосовуваною для опису джерел, відображаючи колірне випромінювання. Дана модель є основою кольорового поліграфічного процесу. Чорний колір доданий у модель через недосконалість застосовуваних при друку фарб для поліпшення й спрощення відтворення чорних об'єктів.

RGB — червоний-зелений-синій. Одна із систем передачі кольору. Є адитивною колірною моделлю, у якій потрібний колір виходить змішанням світлових випромінювань трьох первинних кольорів — червоного, зеленого й синього. Застосовується для випромінюючих джерел кольору. Змішання 100% первинних кольорів дає білий цвіт. Їх повна відсутність — чорний.

Спосіб друку — офсетний.

Журнал — періодичне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничо-практичних та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Макет (з французького слова maguette — модель) — модель чого-небудь, попередній зразок, який зображує будь-що в маленьких розмірах. Макет — це ще еталон для верстання сторінок видання і монтажу з розкладкою сторінок на друкованому листі затвердженого видання.

Оригінал-макет — це останній підписаний у видавництво макет. Оригінал-макет — це ще кінцевий продукт, отриманий у результаті верстання. За допомогою програми верстання він передається у типографію для тиражування.

Шрифт — це набір символів, виготовлених в одному стилі. У кожного шрифту є своя назва, наприклад Times New Rоman a6o Аrіаl.

Шрифти, які були використані для оформлення буклету: Arial Narrow, Arial Black, Comic Sans MS.

Дизайнер, створювач реклами — кожен із них стоїть перед проблемою вибору шрифту, художніх ефектів, прийомів оформлення, найбільш відповідних. Художньо оформлений текст можливо створювати в різних програмах: векторних редакторах Corel Draw і Adobe Illustrator, спеціальних пристроїв для оформлення тексту Corel Depth, Adobe Type Twister та інших програмах для виготовлення ЗD-написів Font F/X і Туреr, а також растрових редакторів Adobe Photoshop і Fractal Designer Pointer. Динамічно змінені шрифти можливо створювати за допомогою програм Para Noise та Font Lad.

Шрифт (нім. Schrift, від Schreiber — писати) — графічно упорядковане зображення знаків письма.

Шрифт — це:

— сукупність символів, маючих однакову гарнітуру або стиль тексту. Кожен шрифт має свої прототипи у вигляді набору символів.

— набір друкарських або відображених на дисплеї символів одного типу, стилю, розміру;

— комбінація окремих знаків, форма яких спроектована заздалегідь, постійно може бути змінена;

— комплект типографських літер однієї гарнітури шрифту, одного розміру шрифту і одного кеглю.

В операційній системі Windows функціонують дві групи шрифтів: растрові шрифти і векторні шрифти.

Символи растрових шрифтів складаються з крапок, утворюючих матрицю, котра характеризує символ.

Символи векторних шрифтів представляють собою контур, складові елементи якого описуються математичними формулами. Векторний шрифт гapно масштабується і нема необхідності зберігати в комп’ютері шрифти різних масштабів. На комп’ютері шрифти зазвичай зберігаються в файлах маючи розміщення font i fft. В стандартному наборі Windows ці файли розміщені, як правило в папці C: Windows FONTS.

Окремі програми можуть зберігати свої шрифти і в окремих папках, наприклад:

С: Program Files Adobe Page Maker 7.0;

C: Program Files Adobe Illustrator 10 Support Files Contents Windows System.

C: Program Files Adobe Photoshop 7.0 required і т.ін.

Шрифти можуть розміщуватися в файлах інших форматів, наприклад в файлах Personalize Adobe Type Manager з розміщенням ptb або ptm.

Хоча шрифт у нас один, характеристик у нього багато: стилі, типи, розміри та інші характеристики шрифту. Існує ще така класифікація: регулярний, заготовочний шрифт.

1.2 Вибір і обґрунтування прийнятого технологічного процесу

У цій дипломній роботі описується розробка дизайну журналу та електронний спосіб складання, який є найсучаснішим методом, що використовується у поліграфії. Він передбачає використання комп’ютерно-видавничих систем (КВС). КВС включають 3 основні складові — це спеціаліст, який володіє комп’ютерною технікою, друга — інформаційне забезпечення, яке складається з видавничої специфікації, і нормативної та методичної літератури; і нарешті, третя — програмне та апаратне забезпечення. За допомогою КВС можна швидше і краще обробляти текстову та графічну інформацію, виконувати електронну верстку та монтаж, виводити фотоформи або виводити інформацію безпосередньо на друкарську форму. З одного боку застосування комп’ютерних технологій дає змогу перекласти на «плечі» комп’ютера рутинну роботу і вивільнити час для творчого процесу, а з іншого, — суттєво розширити можливості творчої особистості, надаючи їй для творчості новітні інструменти та засоби. Перевагами КВС є скорочення технологічного процесу, полегшення праці людей, скорочення витрат на виробництво.

Вимоги до оригіналу і технічної документації

У кожному ілюстративному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології і якість паперу, на якому вони будуть відтворені. Лініатура растру при відтворенні тонових одноі багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від характеру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машини, на якій буде друкуватися продукція. Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими, нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний чорний колір. Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготовленні з фотознімків, які мають однакову щільність найтемнішого і найсвітлішого полів зображення. Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом офсетного чи глибокого друку і монтажуватися на одну форму повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх повинен входити в одну гаму. Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом друку в чотири фарби повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібраних за шкалами охоплення кольорів. При відтворенні музейних картин з діапозитивів слід пам’ятати, що на них повинна бути шкала фарб, від фотографована разом із картиною. З метою точного відтворення зображення ілюстративні оригінали повинні, по можливості, мати формат, близький до заданого.

Для сканування ілюстрацій в дипломній роботі запроектований сканер DuoScan T2500 фірми AGFA. Фірма AGFA — один із лідерів з виробництва та продажу насвітлювачів, професійних сканерів та витратних матеріалів. Сканери фірми AGFA, серії DuoScan — це професійні сканери з високою роздільною здатністю і великими можливостями.

Інший спосіб отримання ілюстрацій для журналу — це каталоги і галереї з великою кількістю різноманітних фотографій і кліпардів.

У даній дипломній роботі для створення оригінал-макету журналу вибрано комп’ютер APPLE Power Macintosh G4. Power Mac G4 — це графічна станція для професіоналів, створена спеціально для використання у видавничій справі. Двох процесорний Power Mac G4 з тактовою частотою 500 МГц значно перевершує продуктивність попередніх моделей і конкурентів; він може справлятися з будь-яким завданням: від верстки і складання до обробки графіки та відеомонтажа. Для покращення роботи за комп’ютером використовується плоский монітор фірми MITSUBISHI Diamond Pro 920 з діагоналлю 19 дюймів.

Якісний графічний дизайн повинен враховувати можливості кожного із способів оформлення. Їх вибір здійснюється згідно з конкретними вимогами до виробництва журналу і поліграфічними можливостями.

Програма растрової графіки Photoshop 7.0

Зіскановані ілюстрації обробляємо в графічному пакеті Photoshop 7.0. Найкращою програмою для обробки та створення растрової графіки є ADOBE Photoshop. Щоб запустити дану програму можна використати меню кнопки «Пуск», де знаходиться піктограма програми Photoshop 7.0. Після цього програма завантажиться і з’явиться її головне вікно. В головному вікні знаходяться: панель інструментів, панель параметрів інструментів, меню програми, вікно редагування зображення, палітри, рядок стану. В рядку стану відображається поточний масштаб зображення, інформаційне поле, назва вибраного інструмента і підказка щодо його використання. В інформаційному полі Photoshop повідомляються різні корисні дані. Photoshop пропонує 51 інструмент, але в палітрі інструментів можна одночасно бачити всього 22 піктограми. У Photoshop 7.0 є 10 видів інструментів:

1. інструменти виділення: прямокутна і овальна область, горизонтальний і вертикальний рядок, ласо, багатокутне і магнітне ласо, магічна паличка;

2. інструмент переміщення;

3. інструмент кадрування;

4. інструменти малювання: пензлик, олівець, штамп і штамп візерунку, пензлик стану і зображувальний пензлик подій, резинка, фонова і магічна резинка, градієнт і заливка;

5. інструменти редагування: виправляючий пензлик, розмиття і різкість, освітлювач і затемнювач, палець і губка;

6. інструменти векторного малювання: виділення елементів контура, стрілка часткового виділення, перо і довільне перо, перо з плюсом і перо з мінусом, прямокутник і заокруглений чотирикутник, еліпс і багатокутник, лінія і форма користувача;

7. інструменти тексту: горизонтальний і вертикальний тексти, горизонтальний і вертикальний текст-маски;

8. інструменти масштабування: рука, масштаб, фрагмент і виділення фрагмента;

9. інструменти виміру: піпетка, відбір кольорів, лінійка;

10. допоміжні інструменти: примітка, звуковий супровід.

Кожний інструмент пов’язаний зі своєю панеллю параметрів, яка служить для настроювання його властивостей і можливостей. Нижче інструментів знаходиться вікно керування основним кольором і кольором фону. Наступні дві піктограми призначені для роботи з вибраними областями (це піктограми переключення від вибраних областей до швидкої маски і навпаки).

У програмі Photoshop 7.0 існують спеціальні команди — «Фільтри», які призначені для корекції зображення і створення різних ефектів. Загалом програма має більш як сто фільтрів. Щоб використати який-небудь фільтр Photoshop, вистарчає вибрати його назву з меню Filter (Фільтр). Якщо на зображенні нема виділених областей, то фільтр діє з однаковою силою на все зображення. В іншому випадку фільтр діє тільки в межах виділеної області. Photoshop має декілька груп фільтрів: створювач візерунків, вільне спотворення, художні, розмиття, штрихи, викривлення, шум, пікселізація, візуалізація, ескіз, стилізація, текстура. Фільтр Zigzag дозволяє створювати на зображенні хвилі, які розходяться, ніби від кинутого у воду каменя. Параметри Amount (Сила) задає висоту цих хвиль, а Ridges (Гребні) — їх кількість. Використовуючи опції зі списку Style (Стиль), можна створити не лише радіальні хвилі, які розходяться, але і хвилі, які сходяться до центру або водоворот. Всі ці параметри знаходяться в діалоговому вікні фільтра Zigzag, щоб відкрити вікно потрібно вибрати його зі списку фільтрів.

За допомогою програми Photoshop можна також здійснити сканування різноманітних ілюстрацій, фотографій, будь-якої друкованої продукції. Коли файл зі сканованим зображенням відкривають у Photoshop, в першу чергу потрібно замінити кольорову модель RGB на CMYK. В меню Image (Зображення), в підменю Mode (Режим) знаходяться всі різновиди моделей: від чорно-білої до багатоканальної.

Наступним етапом буде виконання кольорокорекції. Для простих випадків корекції тонів у Photoshop 7.0 застосовуються команди: Auto Levels (Автоматична корекція тонів), Auto Contrast (Автоматична корекція контрастності), Auto Color (Автоматична корекція кольору) і Equalize (Вирівняти яскравість). Ці команди не мають діалогових вікон і весь процес корекції бере на себе сама програма. Перед тим, як приступити до корекції рівнів яскравості зображення добре було б мати інструмент для оцінки цих рівнів. Такий інструмент є і викликати його можна за допомогою команди Histogram (Гістограма) з меню Image (Зображення). Гістограма зображається графіком, де по осі Х відкладається значення яскравості, а по осі Y — кількість пікселів, які відповідають яскравості.

Команда Brightness/Contrast (Яскравість/Контраст) з меню Image, підменю Adjust (Корекція), дозволяє швидко, просто і наочно регулювати яскравість і контраст зображення. Діалогове вікно має всього два параметри: Brightness (Яскравість) і Contrast (Контраст). Пересуваючи маркер вліво, можна зменшити яскравість і контраст, а вправо — збільшити значення цих параметрів.

Команда Levels (Рівні) з підменю Adjust меню Image дозволяє вручну, а значить, більш точно, настроїти рівні яскравості зображення. У верхній частині діалогового вікна Levels знаходиться гістограма з трьома рівнями яскравості. На цій гістограмі програма показує вхідні рівні яскравості, а маркери визначають ширину діапазону рівнів яскравості. У нижній частині діалогового вікна розташована смуга з двома маркерами. Положення цих маркерів визначає ширину вихідного діапазону яскравості. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють три маркери під гістограмою. Чорний маркер відповідає чорному кольору, білий маркер — білому. Сірий маркер відповідає значенню яскравості 128, тобто середині діапазону яскравості. Зміщуючи крайні маркери до країв гістограми, ми задаємо новий діапазон яскравості.

Команда Curves (Криві) — одна з найважчих у Photoshop, але вона дозволяє визначити необхідну кількість діапазонів яскравості і відрегулювати їх дуже точно. Найважливішим елементом діалогового вікна цієї команди є крива, яка займає площу майже всього вікна. По осі Х відкладаються вхідні рівні яскравості, а по осі Y — вихідні. з метою редагування форми кривої застосовуються два елемента: «Крива» і «Олівець». За допомогою кривої можна задати опорні точки, а зміщуючи їх мишкою можна задати саму форму. За допомогою Олівця можна просто намалювати нову криву. Незначні зміни кривої деколи призводять до помітних змін у зображенні.

Як для корегування тонів є важливий баланс світла і тіней, так і для корегування кольору важливий є баланс кольорів. Команда Variations (Варіант) дозволяє провести не лише кольорову корекцію, але і корекцію відтінків зображення. Після вибору Variations/Adjust/Image в діалоговому вікні цієї команди можна відкоригувати кольори в 3 діапазонах: Shadows (Тіні), Midtones (Середні тони), Highlights (Світлі тони). В лівому верхньому куті знаходяться дві зменшені копії зображення: до корекції і після неї. Ще одну копію поточного зображення розміщено в центрі групи із шести мініатюр, кожна з яких відповідає одному з основних кольорів. У правому нижньому куті діалогового вікна знаходиться група з трьох мініатюр, які призначені для корекції тонів вибраного діапазону. Це мініатюри для відсвітлювання або затемнення тонів. Командою Color Balance (Кольоровий баланс) корекція здійснюється для кожного з трьох основних інтервалів тонів окремо.

Командою Hue/Saturation (Кольоровий тон/Насиченість) можна змінити кольорові тони, насиченість і яскравість як цілого зображення, так і окремих кольорових інтервалів.

Команда Selective Color (Вибіркова корекція кольору) — це вибіркова корекція базових кольорів у зображенні шляхом зміни пропорції чотирьох кольорів моделі CMYK.

Щоб вирізати зображення потрібно скористатися інструментом виділення. Після того, як створено межу навколо об'єкту, інструментом Ласо, який повинен залишитися на зображенні, вибираємо команду Inverse (Інверсія) меню Select (Виділення). Після цієї команди виділяється фон, який потрібно викинути, а об'єкт, який повинен залишитися, стає неактивний. Залишається тільки натиснути клавішу Delete і викинути фон. Для створення навколо об'єкту ореола потрібно відкрити діалогове вікно підменю Layer Style (Стиль шару) з меню Layer (Шар). У діалоговому вікні Layer Style знаходяться такі ефекти: внутрішня та зовнішня тінь, освітлення, рельєфність, глянець, накладання кольору, градієнту та візерунку, обрамлення. Команда Outer Glow (Зовнішнє освітлення) служить для створення світлового ореолу навколо об'єкта. В групі опцій Structure (Структура) можна вибрати режим змішування освітлення з нижнім шаром, непрозорість, заповнення (кольором або градієнтною заливкою). Наступна група Elements (Елементи) регулює силу освітлення і його розмитість. Група Quality (Якість) дозволяє створити особливий вид ореолів. Цей ореол застосовується тільки для першої етикетки. Після того, як всі операції виконано і зображення повністю готове, файл зберігається у форматі TIFF після виконання команди Save As (Зберегти як) з меню File (Файл).

Adobe InDesign

Adobe InDesign — програма яка переваги, наприклад можливість працювати на моніторах з високим дозволом. Пакет InDesign підтримує такі файлові формати, як TIFF і EPS, дозволяючи працювати з документами Adobe Illustrator, Photoshop і Adobe PDF.

Однієї з найважливіших цілей було створення програми, що дасть художникам і дизайнерам більше волі й можливостей, чим вони мали, користуючись традиційними інструментами верстки. Програма Adobe InDesign була випущена в серпні 1999 р. В 2003 р. була випущена версія Adobe InDesign 2.0 із численними новими функціями (більше 800). На сьогоднішній день — це найбільш потужна, гнучка й професійна програма верстки.

Створення нового об'єкта.

Для створення нового файлу призначена команда меню File / New (Файл / Новий). Після її вибору користувачеві пропонується вибрати тип створюваного об'єкта: документ, книга, бібліотека.

Зміна одиниць виміру.

Для зміни одиниць виміру необхідно скористатися командою Edit / Preferences / Units&Increments (Редагування / Установки / Система виміру).

Далі в полях Horizontal (Горизонтально) і Vertical (Вертикально) варто вибрати відповідні одиниці виміру (дюйми, міліметри, сантиметри й ін.). Вони можуть збігатися чи ні. Щоб всі відкриваємі документи, що, мали однакові настроювання за замовчуванням, зміни варто вносити при закритих документах.

Зміна параметрів документа.

Для зміни параметрів документа призначена команда File / Document Setup (Файл / Параметри документа).

У діалоговому вікні, що відкрилися, Document Setup (Параметри документа) можна внести зміни наступних параметрів:

— кількість сторінок;

— розворот;

— формат сторінки;

— орієнтація.

Зміна полів і колонок.

Для зміни полів і колонок призначений команда Layout / Margins and Columns (Макет / Поля й колонки).

У діалоговому вікні, що відкрилося, Margins and Columns (Поля й колонки) можна внести зміни наступних параметрів:

— розмір полів;

— кількість колонок;

— розмір середника (інтервалу).

Відображення й вимикання лінійок.

Щоб відобразити лінійки уздовж верхній і лівий краї вікна документа необхідно виконати команду View / Show Rulers (Перегляд / Показати лінійки).

Щоб сховати лінійки призначена команда View / Hide Rulers (Перегляд / Сховати лінійки).

Настроювання границь полів і колонок.

Напрямними називаються не друковані лінії, що, призначені для полегшення розміщення тексту й графіки на сторінці.

У програмі Adobe InDesign є кілька типів направляючих, у тому числі границі полів, які призначені для розміщення таких елементів, як номера сторінок, і границі колонок, що використаються для поділу тексту й графіки. Для відображення направляючих, границь полів і колонок призначений команда View / Show Guides (Перегляд / Показати направляючі). Для того, щоб їх сховати призначена команда View / Hide Guides (Перегляд / Сховати направляючі). Границі полів за замовчуванням відображаються пурпурним кольором, а границі колонок — фіолетовим. Для зміни зовнішнього вигляду границь полів і колонок призначений команда Edit / Preferences / Guides & Pasteboard (Редагування / Установки / направляючі й границі). У діалоговому вікні, що відкривається, Preferences (Установки) з меню, що випадає, Margins (Поля) вибирається колір границь полів. З меню, що випадає, Columns (Колонки) вибирається колір границь колонок. Прапорець Guides in Back (направляючі назад) установлюють, щоб текст і графіка відображалися поверх направляючих. Ще одним типом направляючих є горизонтальні й вертикальні направляючі. Вони мають більшу гнучкість, чим границі колонок і полів, і можуть бути встановлені в будь-якому місці сторінки для полегшення розміщення об'єктів. Окрему направляючу можна створити, витягшись її з лінійки.

Створення напрямної.

1. Помістите курсор над горизонтальною або вертикальною лінійкою.

2. Натисніть на кнопку миші. Курсор прийме вигляд подвійної стрілки.

3.Протягніть мишею, щоб витягти направляючу на сторінку.

Колір горизонтальних і вертикальних напрямних можна змінювати.

Для цього можна виконати команду Layout / Ruler Guides (Макет / Направляючі). Потім вибрати колір направляючих з меню, що випадає, Color (Колір).

У поле View Threshold (Межа видимості) можна задати мінімальний масштаб документа, при якому видні направляючі. Прив’язка об'єктів до направляючих виконується командою View / Snap to Guides (Перегляд / Вирівняти по направляючих).

Робота із сіткою.

Направляючі й границі - це не єдиний спосіб вирівнювання об'єктів. Як основу для компонування елементів сторінки може використатися сітка. Вона потрібна для рівного розташування тексту. Для відображення сітки призначена команда View / Show Document Grid (Перегляд / Показати сітку документа) або View / Show Baseline Grid (Перегляд / Показати базову сітку). Для вимикання сітки використаються команди: View / Hide Document Grid (Перегляд / Сховати сітку документа) або View / Hide Baseline Grid (Перегляд / Сховати базову сітку). Для зміни зовнішнього вигляду сітки призначена команда Edit / Preferences / Grids (Редагування / Установки / Сітки). Колір сітки встановлюється в меню, що випадає, Color (Колір). Розмір основного кроку сітки задається в полях Gridline Every (Основний крок сітки) областей Horizontal (Горизонтально) і Vertical (Вертикально). Для установки прив’язки до сітки призначена команда View / Snap to Document Grid (Перегляд / Прив’язати до сітки документа). Збереження документа виробляється так само, як у будь-якій іншій програмі. При збереженні можна задати об'єкту тип: документ або шаблон.

Створення текстових фреймів.

У програмі InDesign текст розташовується в об'єктах, названих фреймами. Аналогічно іншим об'єктам можна змінювати розмір і форму текстових фреймів.

Для створення текстового фрейму використається інструмент Type (Текст) .Необхідно його активізувати, потім перемістити курсор на сторінку й протягши мишу по діагоналі створити прямокутний фрейм. На екрані з’явиться фрейм із текстовим курсором, що вказує на те, що усередині фрейму можна набирати текст.

Інструмент Type (Текст) завжди створює прямокутні фрейми. Для створення фреймів іншої форми використаються інструменти створення геометричних фігур:

— _ для створення фрейму овальної форми;

— - для створення багатокутного фрейму (опуклого й у формі зірки);

— -для створення фрейму прямокутної форми.

Створення багатокутного фрейму.

Виберіть інструмент Polygon (Багатокутник) подвійним клацанням на панелі інструментів. На екрані з’явиться діалогове вікно Polygon Settings (Установки багатокутника). Введіть значення в поле Number of Sides (Кількість сторін). Якщо залишити значення поля Star Inset (Глибина променів) рівним 0%, то вийде опуклий багатокутник. Якщо встановити значення глибини променів, то вийде зірка. Щоб створити багатокутник, протягніть мишу по діагоналі. По досягненні потрібного розміру фігури відпустите кнопку миші. Для створення фрейму правильної геометричної форми при малюванні відповідним інструментом необхідно втримувати натиснутої клавішу Shift. Установка розміру фрейму.

Виберіть інструмент Ellipse (Еліпс) або Rectangle (Прямокутник) на панелі інструментів. Установите курсор у місце, де хочете створити фрейм. Клацніть мишею на екрані з’явиться діалогове вікно для установки розмірів фрейму. Задайте висоту й ширину фрейму в полях Width (Ширина) і Height (Висота). Натисніть ОК. Після цього буде створений фрейм, верхній лівий кут якого перебуває в місці, зазначеному вами.

Введення тексту.

Для введення тексту усередину фрейму досить вибрати інструмент Type (Текст) і клацнути усередині створеного фрейму.

Установка гарнітури й розміру шрифту.

Стиль шрифту називається гарнітурою. Для установки цих параметрів і інших використається спеціальна палітра Character. Для відображення її на екрані використається команда Window / Type&Tables / Character або команда Type / Character. У полі встановлюється гарнітура шрифту. У полі встановлюється розмір шрифту. У полі встановлюється інтерліньяж. У полі встановлюється трекинг. У полі встановлюється накреслення (напівжирний, підкреслений, курсив, звичайний). У полях встановлюється скривлення тексту по горизонталі й вертикалі. У полі встановлюється нахил символів тексту.

Текстові ефекти.

Програма InDesign дозволяє користуватися текстовими ефектами, такими як All Caps (всі прописні), Small Caps (всі зменшені), Subscript (нижній індекс), Superscript (верхній індекс), Underline (підкреслення), Ligatures (лігатура) — автоматично заміняє буквені сполучення, на зразок «fi» і «fl», комбінованими буквеними формами. Всі ці ефекти задаються в меню палітри Character. Накреслення тексту зміниться відповідно до обраного ефекту.

Форматування абзацу.

Під форматуванням абзацу мається на увазі застосування атрибутів до всього абзацу. Форматування в програмі InDesign здійснюється за допомогою опцій палітри Paragraph (Абзац). Для її відображення призначена команда Window / Type / Paragraph або Type / Paragraph. При форматуванні абзацу варто користуватися наступними прийомами:

— щоб застосувати атрибути до окремого абзацу необхідно помістити текстовий курсор усередині даного абзацу

— для застосування атрибутів до декількох абзаців необхідно виділити частину першого й останнього абзаців і абзаци між ними.

Настроювання виключки й відступів.

Крім звичайних засобів виключки, застосовуваних у програмах верстки й текстових редакторів, у програмі InDesign є кілька нових варіантів виключки.

— виключка вліво — вирівнювання тексту по лівому полю

— виключка по центрі - вирівнювання тексту по центрі

— виключка вправо — вирівнювання тексту по правому полю.

— виключка по форматі вліво — вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка — по лівому краї.

— виключка по форматі по центрі - вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка — по центрі.

— виключка по форматі вправо — вирівнювання тексту по ширині, а останнього рядка — по правому краї.

— виключка повна — вирівнювання тексту по лівому й правому полях.

Для установки відступів необхідно виконати наступні дії:

1) виділити необхідні абзаци;

2) використати засоби керування абзацами:

— - відступ ліворуч (зрушує лівий край абзацу щодо лівого поля текстового фрейму);

— - відступ праворуч (зрушує правий край абзацу щодо правого поля текстового фрейму);

— - абзацний відступ (зрушує перший рядок абзацу щодо всього абзацу).

Установка відбиття між абзацами.

Спочатку необхідно виділити абзаци, для яких установлюється відбиття. Відбиття встановлюється за допомогою опцій палітри Paragraph (Абзац).

Відбиття перед абзацом встановлюються в полы Space Before (Відбиття до). Відбиття після абзацом встановлюються в полі Space After (Відбиття після) .

Створення буквиці.

Буквицею називається перший символ (або символи) абзацу, збільшений у порівнянні зі звичайним текстом і врізаний у текст на глибину декількох рядків. Для її створення спочатку необхідно виділити абзац, у якому буде перебувати буквиця. Потім вказується кількість рядків, що буде займати буквиця, у полі. Кількість символів буквиці задається в полі .

Вставка додаткових символів.

Для вставки додаткових символів використається команда Type / Insert Special Character (Текст / Вставити спеціальний символ). Можна задати гарнітуру й накреслення символу, що вставляється.

Установка зв’язку між фреймами.

Для установки зв’язку між фреймами необхідно виконати наступні дії:

1. Клацнути на символ переповнення першого фрейму. Курсор прийме вид піктограми завантаження.

2. Клацнути усередині другого фрейму, куди необхідно здійснити перенос.

Індикатори зв’язку покажуть, що текст «утікає» у фрейм або «випливає» з нього. Для відображення лінії зв’язку між фреймами спочатку необхідно виділити фрейм, зв’язки якого потрібно відобразити. Потім виконати команду View / Show Text Threads (Перегляд / Показати лінії зв’язку). На екрані з’являться лінії, що показують між якими фреймами встановлений зв’язок.

Настроювання параметрів фрейму.

Створивши текстовий фрейм можна контролювати розподіл тексту всередині нього. Для цього необхідно виконати команду Object / Text Frame Options (Елемент / Параметри текстового фрейму). В області Columns (Колонки) можна встановити наступні параметри:

— Number (Кількість) — призначена для завдання кількості колонок;

— Width (Ширина) — використається для завдання ширини колонок;

— Gutter (Інтервал) — призначено для завдання інтервалу між колонками.

В області Inset Spacing (Відступи від країв фрейму) можна задати відстані від границь фрейму до розташовуваного усередині тексту.

Імпортування зображень у фрейм.

Для імпорту зображення у вже існуючий фрейм необхідно спочатку вибрати цей фрейм інструментом Selection (Чорна стрілка) або Direct Selection (Біла стрілка), а потім скористатися командою File/Place (Файл/Помістити), щоб знайти зображення, яке потрібно вставити. Далі клацнути по кнопці Open (Відкрити) у діалоговому вікні Place (Помістити). Файл автоматично буде вставлений у фрейм. Для припасування розміру зображення під розмір фрейму необхідно спочатку виділити це зображення, а потім скористатися командою Object/Fitting/Fit Content to Frame.

Установка режиму обтікання текстом.

Для установки режиму обтікання фрейму текстом призначена палітра Text Wrap (Обтікання текстом), відобразити яку можна за допомогою команди Window/Text Wrap (Вікно/Обтікання текстом). Для установки обтікання виділите спочатку фрейм інструментом Selection (Чорна стрілка) або Direct Selection (Біла стрілка), а потім у палітрі Text Wrap (Обтікання текстом) один з наступних варіантів обтікання:

— No text wrap (немає обтікання) — текст розташовується зверху на об'єкті або під ним;

— Wrap around bounding box (навколо) — текст розміщається по периметрі обмежувальної рамки об'єкта;

— Wrap around object shape (по контурі) — текст повторює контур фрейму;

— Jump object (зверху й знизу) — ілюстрація міститься врозріз між рядками тексту;

— Jump to next column (перенапрямок) — текст перенаправляється в сусідню колонку або текстовий фрейм.

Крім того, можна у відповідних полях увести значення відступу, щоб задати відстань між текстом і об'єктом.

Додавання сторінок у документ.

Для додавання сторінок у документ у палітрі Pages (Сторінки) призначена кнопка Create new page (Створити нову сторінку) .

Створення нової сторінки-шаблона.

Для цього в палітрі Pages (Сторінки) необхідно клацнути на кнопці властивостей і виконати команду New Master (Нова сторінка-шаблон). На екрані з’явиться діалогове вікно, у якому в поле Prefix необхідно вказати букву для префікса сторінки-шаблона, у поле Name — ім'я сторінки-шаблона, у поле Based on Master необхідно вибрати сторінку-шаблон, на якій буде заснована нова сторінка-шаблон, у поле Number of Pages задається кількість сторінок шаблона.

Використання нового шаблона.

Для застосування створеного шаблона до сторінок документа необхідно в палітрі Pages (Сторінки) клацнути на кнопці властивостей і виконати команду Apply Master to Pages (Застосувати шаблон до сторінок). У діалоговому вікні, що з’явилося, у поле Apply Master вибирається застосовуваний шаблон, а в поле ToPages вказуються сторінки документа, до яких необхідно застосувати шаблон.

Перетворення сторінки документа в шаблон.

Для цього необхідно спочатку виділити сторінку або сторінки, які будуть застосовуватися як шаблон. Потім ці сторінки перетаскуються з області роботи з документом в область роботи із шаблонами. Інший спосіб — зберегти потрібні сторінки, використовуючи опцію Save as Master (Зберегти як шаблон) з меню палітри Pages (Сторінки).

Зміна елементів шаблона.

Утримуючи натиснутої клавіші [Ctrl Shift] необхідно клацнути по елементі, якому потрібно змінити. Елемент буде обраний. Далі вносяться необхідні зміни.

Таблиця 2

Технічна характеристика запроектованого обладнання

1.3 Вибір, обґрунтування і коротка характеристика запроектованого обладнання

В цій дипломній роботі вибрано для роботи комп’ютер (робоча станція) APPLE Power Mac G4 — це професійний комп’ютер. Серце цих комп’ютерів — процесор Power PC G4. Двохпроцесорна модель з тактовою частотою 500 МГц значно перевищує можливості попередніх моделей G4 і може справлятися з будь-яким завданням від верстки до сканування, обробки графіки та відео монтажу. Всі моделі мають супершвидку системну шину 100 МГц, яка забезпечує швидкість передачі даних 800 Мб/сек., 10/100/1000 BASE-T Ethernet — адаптером і високопродуктивною графічною картою ATI RAGE Pro 128 із об'ємом графічної пам’яті 16 Мб, яка встановлюється в локальний графічний порт AGP 2x.

До комп’ютера підключається монітор MITSUBISHI Diamond Pro 920. Маючи найкраще співвідношення ціна/якість, даний монітор завойовує все більшу популярність серед видавництв, рекламних агентств, прес-бюро та інших користувачів, висуваючи на перше місце високі потреби до візуалізації графічної інформації. Нові моделі моніторів MITSUBISHI використовують абсолютно плоску трубку нового покоління Natural Flat Dimondtron. Разом із монітором до Mac G4 підключено сканер AGFA DuoScan T2500. В DuoScan T2500 використовується оптична система з двома лінзами (Dual-Lens), одна з яких призначена для сканування формату 203?355 мм із стандартною роздільною здатністю 1250?2500 dpi, а друга — для сканування полоси 102?355 мм із роздільною здатністю 2500?2500 dpi. Завдяки тому, що тут використовуються дуже плоскі дзеркала, виключається можливість навіть невеликих коливань довжини хвилі і відображення 95−99% потоку світла. Це особливо важливо для сканування з високою роздільною здатністю, коли потрібно точно фокусувати світло.

Наступне обладнання, яке під'єднано до комп’ютера, є струменевий кольоровий принтер Hewlett Packard DeskJet 815C. Цей принтер забезпечує відмінний кольоровий друк фотографічної якості та чіткий друк чорного тексту. HP DeskJet 815C — дуже практичний і зручний у використанні принтер, який задовольняє різноманітні потреби в друці. Його легко настроювати та експлуатувати, він компактний і безшумний. Поліпшена технологія HP Photo RET II з багатошаровим накладанням кольору гарантує відмінні результати фотографічної якості, навіть на звичайному папері. Технологія узгодження кольорів HP Color Smart II забезпечує автоматичне отримання чудових кольорів (ColorSync 2.1.2 і вище для Macintosh). Ідеальної чіткості чорного тексту можна досягти завдяки чорним пігментним чорнилам HP. Ці чорнила HP унікальні тому, що швидко висихають і не змазуються, забезпечуючи завжди якісні результати.

Наступним обладнанням, що використовується в дипломній роботі є RIPпроцесор HEIDELBERG Delta Tower. У робочій станції Delta Tower відбувається процес растрування даних. З'єднання з фотонасвітлювачем здійснюється через Fast Pixel Interface з тактовою частотою 125 МГц, що дає змогу відчутно скоротити час передачі інформації для експонування. Процес пришвидшується за рахунок того, що під'єднана до комп’ютера система виводу працює без пауз, тому виведення відбувається якнайшвидше за допомогою фотовивідного пристрою. Delta Tech 6.0-Workflow — програмне забезпечення для виводу робіт за технологічними схемами «Комп'ютер-плівка», «Комп'ютер-пластина».

Черговим запроектованим устаткуванням фірми HEIDELBERG є насвітлювач Hercules Elite. Він краще, ніж інші моделі забезпечує оптимальне співвідношення ціни і продуктивності. Цей фотовивідний пристрій барабанного типу, що забезпечує найбільш якісні параметри виробничого процесу. Даний насвітлювач ідеально підходить до друкарських машин середнього формату. Формат А2 і оперативність фотонасвітлювача Hercules Elite дозволяють використовувати його, в першу чергу, в до друкарських процесах поліграфічних підприємств і видавництв, що випускають величезну кількість етикеткової та пакувальної продукції.

Ще одним запроектованим обладнанням є проявочний процесор GLUNZ & JENSEN. Фірма GLUNZ & JENSEN виробляє процесори для проявлення плівки та друкарських пластин. Всі процесори відрізняються високою якістю проявлення і мають у собі такі секції: проявлення, фіксаж та висушування. Цей процесор може працювати в лінію з фотовивідним пристроєм настільно-видавничих систем і систем обробки зображення. Може працювати, як з аркушевою фотоплівкою, так і з рулонною з касети. Процесор GLUNZ & JENSEN має автоматичні режими регенерації проявника і фіксажу, підтримки заданої робочої температури в секціях проявлення, фіксажу і сушіння. Для промивки можна використовувати протічну воду.

Для формних процесів в дипломній роботі запроектоване обладнання — копіювальна рама HELIOPRINT CDL8. CDL — копіювальні рами створено, в основному, для копіювання плівок за допомогою денного світла, виготовлення кольоропроби та офсетних форм. Вони є чудовим взірцем високої якості вакуумного притискання та рівномірності експозиції, що забезпечує 2 ключових момента якісного копіювання. В копіювальних рамах CDL джерело світла розміщено внизу в корпусі, але замість поворотного столу використовується або закриваюча верхня кришка, або резинове полотно з роловою прокаткою. У цілому світі ці рами широко відомі і продаються під торговою маркою AGFA.