Планування технічного сервісу машино-тракторного парку в ТОВ «Агріпорт-Норд»

Пояснювальна записка до курсового проекту Планування технічного сервісу машино-тракторного парку в ТОВ «АГРІПОРТ-НОРД»

Вступ

Високоефективне використання сільськогосподарської техніки, підтримання й відновлення її надійної і довговічної працездатності можливе на базі науково-обґрунтованої комплексної системи технічного обслуговування і ремонту, яка забезпечує справність машин при її дотриманні.

Комплексна система технічного обслуговування і ремонту — це сукупність взаємопов'язаних засобів, документів і виконавців, які підтримують і відновлюють якість сільськогосподарської техніки, яка є складовою цієї системи.

Комплексна система технічного обслуговування і ремонту сільськогосподарської техніки в агропромисловому комплексі є документом, що містить основні концепції, положення і нормативи інженерного забезпечення працездатності машин і обладнання, підвищення рівня ефективності їх використання з найменшими затратами коштів і праці.

Виконання вимог комплексної системи забезпечить ефективне вирішення основних задач в агропромисловому комплексі:підвищити продуктивність праці й збільшити виробництво продуктів на основі забезпечення надійної технічної готовності сільськогосподарської техніки при мінімальних трудових і грошових витратах на ці цілі;поліпшити організацію і підвищити якість робіт із технічного обслуговування і ремонту машин і обладнання, забезпечивши добре їх збереження і подовження терміну служби;удосконалити структуру, склад і розвиток ремонтно-обслуговуючої бази агропромислового комплексу; прискорити впровадження науково-технічного прогресу у використанні сільськогосподарської техніки, підтриманні і відновленні її працездатності на основі планово-запобіжної системи технічного обслуговування і ремонту з використанням прогресивних методів, способів і засобів її реалізації.

Планово-запобіжна система передбачає примусове проведення технічного обслуговування машин через установлені строки, ремонт виконується в залежності від технічного стану машини. Сучасні засоби й методи діагностування технічного стану дають повну можливість з великою ефективністю застосовувати цю систему, щоб зменшити обсяг необґрунтованих робіт, пов’язаних з розбиранням, ремонтом (відновленням) і складанням машин.

Разом з тим враховується, що в усіх машинах завжди в більшій або меншій мірі мають місце зношування, деформації та інші дефекти, для усунення яких треба виконувати демонтажно-монтажній ремонтно-відновні роботи.

Система управління якістю сільськогосподарської техніки може бути представлена по вертикалі в складі ієрархічної системи управління якістю сільгосптехніки (у тому числі державної, галузевої, відомчої) і ринкової системи управління якістю на горизонтальному рівні взаємодій виготовлювача-постачальника-посередника-дистриб'ютора-споживача.

Технічний сервіс — це комплекс робіт та послуг із забезпечення аграріїв сільськогосподарськими машинами, ефективного використання та підтримання їх у справному стані протягом всього періоду експлуатації.

Мета концепції технічного сервісу — це забезпечення якості техніки в процесі постачання її споживачам і послуг при виконанні технологічних процесів по технічному обслуговуванню і ремонту техніки, тощо, запасних частин і технологічних матеріалів.

Задачі концепції при технічному обслуговуванні техніки зводяться до наступного:

· визначитися з номенклатурою основних технологічних операцій технічного обслуговування за (агрегатом, вузлом, системою, механізмом, тощо) тобто з урахуванням виду техніки і її складності;

· обґрунтувати і поліпшити технологічні процеси технічного обслуговування (агрегату, вузла, системи, механізму, тощо);

· обґрунтувати і підібрати технологічне устаткування, пристрої, інструменти, технологічні матеріали для виконання кожної із операцій технічного обслуговування;

· обґрунтувати й поліпшити правила й умови контролю якості сільськогосподарської техніки і технологічних процесів технічного обслуговування.

1. Характеристика господарства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» засновано у 2005році. На даний момент товариство очолює генеральний директор Васильєв Юрій Миколайович. Юридична адреса установи: Сумська обл., Путивльський р-н., с. Рев’якіно, вул. Першотравнева, 43. Відстань до обласного центру Суми — 125 км. Пріоритетними напрямами діяльності товариства є:

· вирощування зернових та технічних культур (льону); надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту;

· оптова торгівля зерном, насіння та кормами для тварин.

Середня чисельність працівників у 2013 році склала 41 особа, серед них 36 робітників та трактористів і 5 чоловік — апаратного управління.

Розподіл робітників за сферами діяльності на 100% відповідає рослинництву.

ТОВ «Агріпорт-Норд» знаходиться у південній межі мішаних лісів у східній частині Полісся. Ґрунти зони — дерново-підзолисті. Клімат помірно-континентальний, зими помірно холодні.

Середньодобова температура найхолоднішого місяця (січня) — 6,5 °C; середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) + 19,9 °C.

Взагалі на території господарства склалися дуже вигідні природно-кліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур. Але іноді, в окремих випадках, при великій кількості опадів складаються несприятливі умови для збирання врожаю сільськогосподарської продукції.

1.1 Аналіз практики проведення робіт технічного сервісу за складом машино-тракторного парку сільськогосподарського підприємства

Центральна, виробничо-технічна база господарства згідно з типовими проектними вирішеннями складається з чотирьох технологічних секторів:

* технічного обслуговування і ремонту машин;

* тривалого зберігання машин (машинний двір);

* міжзмінної стоянки машин і машинно-тракторних агрегатів;

* зберігання та видачі нафтопродуктів.

Крім вказаних секторів, виробнича база має адміністративно-побутові будівлі та приміщення.

Сектор технічного обслуговування та ремонту машин включає центральну ремонтну майстерню (ЦРМ), відкриті майданчики та навіси для ремонту сільськогосподарських машин, матеріально-технічний склад з майданчиком для навантаження, розвантаження і зберігання великогабаритної техніки та матеріалів, пост зовнішньої очистки та миття машин.

Ремонтна майстерня розміщується в кількох будівлях. До її складу, крім основних дільниць (механічної, зварювальної тощо), входять пости технічного обслуговування та діагностування тракторів і комбайнів, а також розбирально-складальне відділення.

Сектор тривалого зберігання машин включає закриті приміщення, навіси, майданчики для зберігання машин та обладнання. У цьому секторі є спеціально обладнанні майданчики для складання нових машин і розбирання списаних, також склад для зберігання знятих із машин вузлів і деталей та пост консервації машин.

Пункт видачі нафтопродуктів включає в себе пост заправки машин та приміщення для зберігання консистентних мастил і невеликих ємкостей із спеціальними маслами.

Пункт обслуговування і ремонту розташований в майстерні, розрахований на виконання ТО-1, ТО-2 і СТО тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин. Тут також проводиться поточний ремонт нескладних машин.

Майданчик з бетонним покриттям для стоянки агрегатів на базі гусеничних тракторів розміщений поближче до в'їзних воріт. Майданчик з менш дорогим асфальтобетонним покриттям для стоянки агрегатів на базі колісних тракторів за розмірами у 2−3 рази більший попереднього. Частиною цього сектора є майданчик для стоянки, складання та короткочасного зберігання широкозахватних машин — зчіпок, лущильників, штангових обприскувачів тощо. Під нього відведена територія за межами ПТО.

Також там наявні опалюванні гаражі для тракторів, що експлуатуються в холодний період. У господарстві ремонтно-обслуговуюча база організована за таким варіантом:Усі підрозділи і вся техніка розміщується в, одному господарському центрі. Особливість цієї бази полягає в тому, що в її основу покладено проект ремонтно-обслуговуючої бази МТП підрозділу (пункту технічного обслуговування), який доповнено необхідними об'єктами центральної виробничої бази.

Наявна кількість тракторів господарства зображена у Таблиці 1.

Таблиця 1 Характеристика тракторного парку сільськогосподарського підприємства

Данні про склад інженерно технічного персоналу ремонтно-обслуговуючої бази ТОВ «Агріпорт-Норд» приведено у таблиці 1. 2

Таблиця 1.2 Структура інженерно-технічної служби С/Г підприємства

2. Організаційна частина

2.1 Основні вимоги

Організація технічного сервісу в умовах сільськогосподарського підприємства передбачає чітке знання основних норм і правил та застосування їх в практичній роботі.

Особливу увагу звертають: на визначення місця виконання технологічних операцій технічного сервісу в структурі ремонтно-обслуговуючої бази; на ступінь участі ремонтно-обслуговуючих підприємств; на вибір організаційних форм виконання технічного обслуговування.

Невід'ємною складовою належної організації технічного сервісу є вибір прогресивних і економічно обґрунтованих форм обслуговування автотракторної і сільськогосподарської техніки.

Технічне обслуговування тракторів і машин конкретних марок необхідно здійснювати відповідно до інструкцій з експлуатації та нормативно-технічної документації, а проведення сезонних технічних обслуговувань (весна-літо), (осінь-зима) необхідно поєднувати з проведенням чергових періодичних операцій технічного обслуговування.

Перевіряти параметри технічного стану складових частин трактора, або машини конкретної марки потрібно із застосуванням контрольно-діагностичного обладнання. За результатами діагностування слід проводити регулювання (відновлення параметрів), якщо фактичне значення їх перевищує допустимі відхилення, вказані в нормативно-технічній документації.

Особливу увагу слід акцентувати на порядок щоденного обліку наробітку, тракторів і машин, наростаючим підсумком з початку експлуатації нового або капітально відремонтованого трактора чи машини. Для ведення обліку напрацювання до ТО і ремонтів на кожний трактор видається спеціальний талон, згідно якого виконується заправка паливом.

Технічне обслуговування тракторів, автомобілів та С/Г машин виконується силами і засобами підприємства, а за окремими марками машин і тракторів сервісними центрами технічного сервісу.

2.2 Структура та організаційна система технічного сервісу за машинами

Структура та організаційна система технічного сервісу містить ряд основних положень:

* управління якістю сільськогосподарської техніки при виготовленні;

* теоретичні і концептуальні положення управління якістю технічного сервісу сільськогосподарської техніки при поставці;

* нормативно-технічна документація й методи оцінки якості сільськогосподарської техніки;

* матеріально-технічне забезпечення технічного сервісу;

* загальні положення управління якістю продукції;

* методи і засоби оцінки якості повнокомплектних машин;

* правове забезпечення якості техніки, тощо.

Організаційна система технічного сервісу машин в період їх експлуатації складається із таких функціональних підсистем:

* контролю якості.

* постачальницької;

* матеріально-технічної;

* технологічної;

Однією з найбільш вагомих по суті в структурі технічного сервісу є «операція технічного обслуговування», під якою розуміють закінчене технічне обслуговування складової частини машини, яке виконується на одному робочому місці працівником відповідної кваліфікації.

До операцій кожного виду ТО входять: миття, контроль, очищення, мащення, регулювання, контроль різьбових з'єднань на заданий момент затягування, заміна окремих частин (наприклад, фільтрувальних елементів), тощо.

Технічне обслуговування виконують за план-графіком операцій технічного сервісу, відповідно до встановленого виробітку. При цьому для ТО встановлено періоди експлуатації.

Згідно ГОСТ 20 793–81 експлуатація тракторів без технічного обслуговування не допускається.

Сукупність робіт по всіх складових частинах машин, взаємопов'язаних за періодичністю, трудомісткістю, групами складності та іншими ознаками, є системою технологічних операцій ТО.

Спосіб організації технічного обслуговування характеризується вибором, взаємодією засобів та об'єктів обслуговування. У господарстві використовують комбінований спосіб організації технічного обслуговування машин при якому частину машин, у напружений період польових робіт, обслуговують у стаціонарному пункті технічного обслуговування. До об'єктів, що працюють далеко від центральної садиби, виїжджають пересувні засоби технічного обслуговування на місця їх роботи.

Спосіб технічного обслуговування кожного агрегату вибирають залежно від прямих затрат коштів.

Допустимі відстані переїздів тракторів від місця роботи до стаціонарного пункту технічного обслуговування наведено в Таблиці 2.

Таблиця 2 Допустимі відстані переїздів агрегатів від місць роботи до стаціонарних пунктів ТО

Керування технічним обслуговуванням МТП полягає у плануванні для кожної машини конкретних строків виконання усіх видів обслуговування, матеріально-технічного забезпечення та контролю за своєчасним повним і якісним виконанням робіт.

Правильне планування та чітко налагоджений контроль технічного обслуговування є необхідними умовами високої технічної готовності та ефективного використання МТП.

При цьому в господарстві та підрозділі інженерно-технічна служба повинна бути організована таким чином, щоб виконавці ТО потребували лише консультативної допомоги спеціалістів, а адміністративне втручання керівників було б мінімальним.

Керування технічним обслуговуванням машин у бригаді чи відділку залежно від організаційної форми ТО та від структури управління здійснюють здебільшого помічник бригадира тракторної бригади, механік відділку або старший майстер-наладчик.

Планування ТО поділяються на оперативне і перспективне. Основним завданням оперативного планування ТО є визначення конкретних строків проведених робіт і доведення цих строків до конкретних виконавців — майстрів, слюсарів-ремонтників, механізаторів. Здійснюється оперативне планування шляхом складання оперативних графіків ТО. Його проводять на рівні підрозділів, оскільки там ведеться щоденний облік обсягу виконаних робіт, витрати палива кожним машинно-тракторним агрегатом. Основою для оперативного планування ТО є план механізованих робіт даного підрозділу (бригади, відділку) чи в цілому господарства і визначене за ним планове завантаження кожної машини. Планове завантаження трактора може бути виражене в мот. годинах його роботи, в умовних еталонних гектарах та в кілограмах витраченого палива. Враховуючи, що для контролю за своєчасним проведенням ТО необхідні показники, які досить чітко, без додаткових розрахунків відбивають роботу, завантаження трактора, як правило, виражають у кілограмах витраченого палива.

Обов’язкова і вчасна постановка машин на технічне обслуговування може бути досягнена шляхом обмеження видачі палива для машини, якій в установлений графіком строк не проведено обслуговування. На практиці управління постановкою машин на технічне обслуговування шляхом обмеження видачі палива здійснюється кількома методами: за допомогою талонів, жетонів та лімітно-облікових: книжок. Суть цих методів полягає в тому, що заправник може видати трактористу лише ту кількість палива, що відповідає періодичності ТО-1.

В ТОВ «Агріпорт-Норд» керування постановки машин на ТО виконується за допомогою лімітно-облікових книжок. Воно полягає в тому, що на кожний трактор на період експлуатації від одного до наступного ТО-3 видається комплект обліково-контрольних документів у вигляді лімітно-облікової книжки. Вона включає шістнадцять комплектів заправних відомостей, нарядів на проведення ТО, а також їх контрольних корінців. Усі ці документи пронумеровані. Крім того, у книжці проставлена марка і номер трактора, ліміт витрати палива між обслуговуваннями, номери технічних обслуговувань в установленій послідовності. При виході трактора з технічного обслуговування заправочна відомість виривається і зберігається у заправника. У ній проставляється кількість взятого пального і підраховується підсумок витрати. При використанні всього ліміту заправник припиняє видачу палива, відриває з книжки наряд на чергове обслуговування, записує в ньому кількість витраченого палива і віддає трактористу. Лише після проведення технічного обслуговування тракторист отримує нову заправочну відомість. Заправочна відомість є документом бухгалтерської звітності і здається заправником у бухгалтерію господарства. Наряд лімітно-облікової книжки є основним документом на нарахування заробітної плати виконавцям технічного Обслуговування — майстру-наладчику, його помічнику, трактористу-машиністу та ін. Наряди також здаються у бухгалтерію, а їх контрольні корінці залишаються в лімітно-обліковій книжці.

Підсумкові записи з книжки в кінці року заносяться у формуляр (паспорт) трактора.

2.3 Розрахунок річного план-графіка ТО і ремонтів тракторів

Оперативні графіки ТО не лише визначають конкретні строки робіт, а й допомагають правильно організувати роботу майстра-наладчика, слюсарів, механізаторів. Вони також дають достовірну інформацію про своєчасність обслуговування машин, що є додатковим стимулом для дотримання в господарстві системи ТО.

Перспективне (техніко-економічне) планування проводиться, як правило, на рік і полягає у визначенні обсягів-робіт та їх розподілу між об'єктами і дільницями ремонтно-обслуговуючої бази господарства та підприємствами; районного та обласного рівнів. Першим завданням цього планування є розробка річного плану технічного обслуговування і ремонту окремих типів машин — тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин, тваринницьких ферм та ін. На відміну від оперативного, у річному плані визначається кількість технічних обслуговувань і ремонтів на плановий період, тобто на рік, чи на певний місяць планового року. Визначена кількість технічних обслуговувань і ремонтів є основою для планування матеріально-технічного забезпечення роботи МТП.

Для розробки річного плану технічного обслуговування МТП необхідно підготувати такі вихідні дані: склад МТП за типами і марками машин, кількість нових машин за тилами і марками, надходження яких передбачено у плановому році, кількість машин за типами і марками, що їх буде списано з балансу господарства; характеристику технічного стану кожної машини на початок планового року; планове завантаження машин; нормативну періодичність технічного обслуговування машин. Для отримання всіх показників, що визначаються на основі річного плану ТО, необхідно, крім того, мати нормативи всіх видів матеріальних та фінансових витрат на технічне, обслуговування, ремонт і зберігання машин.

Складання річного плану ТО і ремонту тракторів передбачає визначення кількості та календарних строків їх проведення, розрахунок затрат праці і коштів.

Річний план-графік ТО і ремонту техніки розробляється окремо для кожного виду машин і тракторів, комбайнів, автомобілів, сільськогосподарських машин тощо. Результатом розробки план-графіка є визначення кількості ремонтів і технічних обслуговувань всіх видів для кожної групи або марки машин.

Вихідними даними для розробки річного плану-графіка технічного обслуговування і ремонту тракторів є:

· марка трактора;

· господарський номер;

· вид, місяць, рік останнього ремонту;

· напрацювання від останнього ремонту (мотогодин, кількість витраченого палива, ум.од.га;

· планове завантаження на рік і по місяцях кількості витраченого палива (мотогодин або ум. од. га);

· періодичність технічного обслуговування залежно від групи трактора;

· відсоток завантаження тракторів по місяцях року.

Показники завантаження тракторів за рік беруться із річної звітності, планів механізованих робіт, технологічних карт.

2.4 Обґрунтування структури ланок з проведення ТО за складом МТП

технічний сервіс тракторний сільськогосподарський Форма організації технічного обслуговування визначає конкретних виконавців робіт. При цьому розрізняють бригадно-індивідуальну та спеціалізовану форми організації робіт.

ТОВ «Агріпорт-Норд» має достатню матеріально-технічну базу і забезпечене кваліфікованими кадрами, організовує технічне обслуговування МТП власними силами. Такий метод організації вважається економічно доцільним та ефективним, якщо чисельний склад МТП достатній для повного завантаження існуючої виробничо-технічної бази господарства та засобів технічного обслуговування.

Виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту машин спеціалізованими ланками має істотні переваги порівняно з бригадно-індивідуальною формою організації:

· ремонтно-обслуговуючі роботи виконують спеціалісти, для яких ця робота є основною і які зацікавлені у високій якості роботи;

· спеціалізовані ланки, зацікавлені в механізації і автоматизації робіт, у впровадженні нового обладнання, досягнень науки і передового досвіду;

· дана форма організації робіт сприяє підвищенню продуктивності агрегатів, скороченню простоїв техніки та експлуатаційних витрат, покращенню умов праці механізаторів.

Основою вказаної форми організації ремонтно-обслуговуючого виробництва є створення спеціалізованих ланок у складі майстрів-наладчиків, заправників, майстрів-діагностів, майстрів та слюсарів по ремонту машин, а також чіткий розподіл між ними всіх робіт з технічного забезпечення МТП. При цьому проведення ЩТО машин покладено на механізатора, котрий також бере участь у виконанні складних видів технічного обслуговування, допомагаючи робітникам спеціалізованих ланок.

За кожним робітником спеціалізованої ланки закріплюють певну групу машин, котрі він постійно обслуговує відповідно до профілю своєї роботи. Спеціалізовані ланки повинні охоплювати весь машинно-тракторний парк. Якщо буде упущений якийсь вид обслуговування або певна група машин, то система технічного обслуговування не буде повноцінною і ефективність його різко знижується.

Кількість ланок і їх склад визначаються конкретними умовами господарств.

Склад спеціалізованої ланки з проведення технічного обслуговування визначається значенням річної трудомісткості операцій технічного обслуговування за складом МТП, виконуваних на пункті технічного обслуговування (ПТО).

В таблиці 2.1 приведено склад ланок з виконання технічних обслуговувань.

Таблиця 2.1 Склад ланки для виконання ТО

В ТОВ «Агріпорт-Норд» технічне обслуговування виконує майстер-налагоджувач і два слюсарі з ремонту машин.

2.5 Вибір технологічного обладнання, оснастки, приладів та інструментів для дільниці ТО і діагностування машин

Однією із головних умов, що забезпечують якісне і своєчасне виконання робіт з технічного обслуговування МТП є наявність необхідної матеріально-технічної бази.

Вибір технологічного устаткування необхідно розпочинати відповідно його класифікації складності:

· стендове обладнання;

· організаційна оснастка (верстаки, стелажі, пересувні монтажні столи, мийні ванни, тощо);

· прилади;

· пристосування.

Кількість допоміжного устаткування (стелажі, підставки, шафи, столи, тумбочки, верстаки, прості настільні пристосування, прилади, інструменти тощо) приймають без розрахунків, за потребою, користуючись довідниками та навчальними посібниками та користуючись переліком типового устаткування.

Добуті за розрахунками дані, а також допоміжне устаткування, яке прийняте без розрахунків, зведено у таблицю 2.2, зазначивши марку, кількість.

2.6 Обґрунтування виконання мийно-очисних, кріпильно-регулювальних, контрольно-діагностичних та змащувально-заправочних робіт з тракторами

Основні положення виконання мийно-очисних робіт

В системі операцій ТО очистка та миття машин відіграють важливу роль тому, що ретельне їх виконання дає можливість швидко виявити місця поломок, підтікання технологічних рідин, відшарування фарби тощо. Зазначені роботи виконують на початку кожного виду технічного обслуговування.

Аналіз величин оперативних трудомісткостей операцій з обслуговування тракторів показує, що найбільша їх частка припадає на мийно-очисні (25−45 відсотків) роботи.

Для очистки і миття забруднених поверхонь використовують мийні установки з відповідними реагентами, а також різноманітні щітки, скребки, тощо.

Якісна очистка та миття повинні забезпечувати культуру виконання обслуговувальних робіт за автотракторною технікою, не допускаючи забруднення навколишнього середовища. Для цього необхідно Забезпечити утилізацію нафтопродуктів і нейтралізацію хімікатів. Ці завдання можуть бути вирішені запровадженням зворотного водопостачання із використанням електричних і хімічних способів очистки раніше використаних миючих розчинів.

Найдоцільніше організовувати централізований пост зовнішнього миття, що створює кращі можливості для використання зворотного водопостачання. Як правило, пости зовнішнього миття обладнані стаціонарними та пересувними високонапірними мийними установками з ручним монітором. Найбільш поширені два типи мийних машин струменевої дії моніторні (М) і струменеві ©. Більше застосування одержали високонапірні установки, в яких струмінь води подається під тиском (до 12 МПа), що створюється плунжерними насосами.

Для зовнішнього миття використовують пересувні мийні машини.

Основні положення виконання контрольно-діагностичних робіт

Технологічний процес визначення технічного стану машин без розбирання і висновок про необхідність обслуговування або ремонту називають діагностуванням.

Діагностика вивчає форми виявлення технічного стану, методи й засоби виявлення несправностей і прогнозування ресурсу роботи об'єкта без його розбирання.

Для техніки, яка використовується в сільськогосподарських підприємствах аграрно-промислового комплексу України діє планово-запобіжна система ТО і ремонту машин. ТО тракторів і сільськогосподарських машин виконують спеціалізовані ланки.

При плановому ТО тракторів всіма роботами керує майстер-налагоджувач, який виконує контрольно-діагностичні (крім ресурсного діагностування) і регулювальні операції і контролює якість робіт, що виконуються іншими членами ланки.

Перед початком ТО тракторист-машиніст подає відомості про несправності майстру-налагоджувачу, а перед початком ресурсного діагностування майстру-діагносту. Майстер-діагност діагностує вузли і агрегати трактора за допомогою засобів діагностування, що входять до складу стаціонарних або пересувних діагностичних установок. Важливим фактором ефективного ТО є вибір місця його виконання (таблиця 2.3)

Таблиця 2.3 Місце виконання основних видів ТО за тракторами

Діагностика підтримує на високому рівні надійність машин, зменшує витрати запасних частин і матеріалів, знижує затрати праці на профілактику і ремонт, підвищує продуктивність машин і знижує собівартість виконання робіт. Діагностика є технологічним елементом профілактики і ремонту, основним методом виконання контрольних робіт. Специфічною властивістю, що відрізняє діагностику від звичайного визначення технічного стану є не підвищення точності цієї процедури, а насамперед виявлення прихованих несправностей без розбирання.

Пристосованість діагностики до профілактики й ремонту обумовлюється технологічним призначенням, глибиною визначення технічного стану і ступенем спеціалізації. Можлива первинна діагностика дає лише сортувальну інформацію типу «придатний» — «непридатний», необхідну в основному для організації потоків технічного обслуговування і поточних ремонтів. Технологічна діагностика дає відомості про конкретні несправності об'єктів, які необхідні безпосередньо для виконання його обслуговування.

Первинна діагностика може не пов’язуватися із профілактикою і поточним ремонтом (тобто спеціалізована), а технологічна діагностика, навпаки, є частиною обслуговування.

Основні положення виконання кріпильно-регулювальних робіт

При виконанні технічних обслуговувань машин виникає потреба мати справу з такими найбільше поширеними видами з'єднань як роз'ємні та рухомі роз'ємні.

До роз'ємних з'єднань належать такі, які можуть бути розібрані у випадку необхідності без особливих зусиль і без пошкоджень деталей, що до них належать. До цієї групи належать різьбові, шпонкові, шліцеві, конусні з'єднання, а також окремі з'єднання з нерухомими посадками.

Рухомі роз'ємні з'єднання здійснюються за допомогою рухомих посадок по циліндричних, конічних, сферичних, гвинтових і плоских поверхнях різними способами.

Одним із технологічних прийомів при виконанні технічних обслуговувань, що забезпечують вихідні або допустимі параметри технічного стану спряжень є регулювання.

Регулювання — це встановлення і вирівнювання взаємодії частин і випробування (вузла, системи, механізму) машини.

З метою забезпечення якості кріплення багатоболтового з'єднання, затяжку кріпильних елементів необхідно виконувати в заданій послідовності. Недопустимо затягувати гайки підряд одну за другою, так як при цьому може виникнути нерівномірність затягування з'єднання площин дотику деталей, що може бути причиною пошкодження не тільки різьбових з'єднань, а приведе і до руйнування деталей, що поєднуються.

Для рівномірного затягування всіх гайок застосовують спеціальні граничні ключі: одношпиндельні і багатошпиндельні, ручні і механізовані, які відрегульовані на відповідне зусилля затягування, при досягненні якого вони виключаються автоматично.

Існує і другий спосіб рівномірного затягування — це застосування динамометричних ключів з показником величини прикладеного моменту при затягуванні.

Крутні моменти затягування встановлюються у відповідності з номінальним діаметром різьби.

Величини крутних моментів затягування М_кр, різьбових з'єднань деталей, виготовлених із сталей марок сталь 30 — сталь 35, в залежності від номінального діаметра різьби повинні відповідати значенням, приведеним в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Величини крутних моментів* затягування М_кр, різьбових з'єднань деталей сталь 30 — сталь 35, в залежності від номінального діаметра різьби

*Дані по регламентуванню крутного моменту затягування кріпильних різьбових з'єднань з метричною різьбою від М6 до М24 в залежності від розмірів, виду покриття і мащення, класу міцності і класу з'єднання (залежить від навантаження і міри відповідальності).

Основні положення виконання змащувально-заправочних робіт

Вибір раціональної організації і засобів заправки машин нафтопродуктами залежить від напрямку виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, кількості тракторів у бригаді (відділку), відстані від місця їх роботи до стаціонарного поста, тощо. На стаціонарному посту доцільно заправляти трактори, які працюють у полі на відстані не більше як 1,5…2,0 км. В інших випадках їх заправляють, як правило, на місці роботи за допомогою пересувних заправних агрегатів.

Кожний сорт палива, оливи і мастила повинен зберігатися в окремій тарі. Змішування різних сортів однотипових нафтопродуктів є неприпустимим.

При недбалому зберіганні і транспортуванні нафтопродуктів в них потрапляють механічні домішки і вода, які спричиняють передчасний вихід із роботи складових частин машини, порушують процес сумішоутворення і згоряння палива, зменшують потужність і паливну економічність роботи дизеля.

Згідно вимог Державних стандартів, механічних домішок в паливі повинно бути не більше 50 г на 1 т палива. Так потрапляючи в зазори між прицезійними деталями ці домішки, основу яких складає кремнезем (SiO₂) і глинозем (А1₂0з), сприяють спрацюванню тертьових поверхонь, в результаті чого деталі передчасно спрацьовуються.

Не меншу шкоду паливній апаратурі наносить потрапляння води в дизельне паливо, при недбалому його зберіганні. Дотикаючись до робочих поверхонь прицезійних деталей, вода спричиняє їх корозію, яка приводить до заклинювання тертьових спряжень і виходу їх з роботи. Крім того вода знижує теплотворну здатність палива, а відповідно і потужність дизеля. При температурі палива нижче 0° с, частинки води, які входять до складу палива замерзають у вигляді дрібних кристалів льоду, забиваючи паливопроводи, затруднюючи запуск дизеля в зимовий період експлуатації.

Механічні домішки, які можуть входити до складу оливи і пластичних мастил (при недбалому їх зберіганні) діють на тертьові поверхні подібно наждаку, викликаючи прискорене спрацювання їх і передчасний вихід з роботи. При наявності води в оливах і пластичних мастилах тертьові поверхні піддаються корозії.

Щоб запобігти зазначених наслідків, при поступленні палива, олив, пластичних мастил, незалежно від паспортних даних, необхідно перевіряти їх якість за допомогою мобільних лабораторій, або шляхом зовнішнього огляду, фільтрування та відстою. Заправку дизельним паливом двигунів необхідно виконувати після того, як паливо відстоялось не менше 48 годин.

Відповідно до п. 2.6. методики виконання проекту дільниці ТО і діагностування машин, пости технічного обслуговування ПТО повинні бути оснащені сучасним технологічним обладнанням для: виконання технологічних операцій заміни відпрацьованої моторної оливи; промивки системи мащення двигуна внутрішнього згорання; виконання робіт мащення згідно карти-схеми відповідної марки машини.

2.7 Шкали періодичності для тракторів

3. Технологічна частина

3.1 Основні вимоги

Технічний сервіс — це комплекс робіт та послуг із забезпечення аграріїв сільськогосподарськими машинами, ефективного використання та підтримання їх у справному стані протягом всього періоду експлуатації.

Закон України «Про захист прав покупців (користувачів) сільськогосподарських машин» регулює відносини між покупцями (користувачами) сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов’язки покупців (користувачів), визначає механізм реалізації державного захисту покупців (користувачів), обов’язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг.

Покупці (користувачі) сільськогосподарських машин, які перебувають на території України під час використання машин, робіт, послуг з технічного сервісу для виробництва сільськогосподарської продукції мають право на:

• вільний вибір продавця машини й способів її доставки, а також виконавця робіт, послуг з технічного сервісу;

• інформацію про машини, їх виробників та виконавців робіт, послуг з технічного сервісу;

• безпечність для їх життя і здоров’я, навколишнього середовища і майна, придбання машин або виконання робіт, послуг за звичайних умов їх використання, зберігання, обслуговування, транспортування й утилізації;

• належну якість машин та робіт, послуг з технічного сервісу, тощо. Несвоєчасність постановки на лінійку готовності обумовлюється не тільки низькою якістю техніки, але й недосконалістю її оцінки і технологічних процесів обслуговування. Для багатьох машин через дефекти, наробіток на відмовлення менше сезонного навантаження і це веде до непередбачених витрат.

Основні вимоги теоретичних положень формування якості сільськогосподарської техніки передбачають необхідність врахування сукупності таких стадій її життєвого циклу: проектно-конструкторські роботи, виготовлення, постачання, експлуатація, у тому числі використання техніки у технологічних процесах сільськогосподарського виробництва, технічне обслуговування й її відновлення.

При розгляді теоретичних положень технічного сервісу предметом спостережень і досліджень є сільськогосподарська техніка та її складові частини (агрегат, система, вузол, механізм), об'єктом є технологічні процеси технічного сервісу (технічне обслуговування, тощо), умови їх виконання, запасні частини, технологічні матеріали, технологічне і інструментальне обладнання, кадрове і інформаційно-нормативне забезпечення та безпека праці робітників.

Сільськогосподарська техніка, як предмет спостережень, складається з біля півтори тисячі найменувань сільськогосподарських машин, сотні енергетичних засобів, декілька сотень найменувань тваринницької техніки і транспортних засобів. Приведений перелік груп сільськогосподарської техніки їхні конструктивні особливості, виготовлювачі, виконувані технологічні процеси сільськогосподарського виробництва визначають різноманітність умов і складу технічного сервісу і експлуатації (в тому числі і технічного обслуговування).

Проблема якості сільськогосподарської техніки й послуг при технічному сервісі полягає в глибокій різниці між вимогами споживачів до них і їхньою фактичною якістю. Рішення проблеми задоволення запитів споживачів сільгосптехніки й послуг зв’язано із системою факторів, що впливають на їхню якість.

При розгляді цієї системи необхідно враховувати такі фактори: проектноконструкторські роботи, виготовлення, постачання, експлуатація, технічне обслуговування й ремонт.

Реалізацію даної системи необхідно розглядати концептуально, виходячи із загальної державної політики, сформульованої у законодавчих документах, і спрямованої на розвиток сільськогосподарського виробництва. У цьому плані концепція технічного сервісу по управлінню якістю сільгосптехніки й послуг при її експлуатації повинна включати наступні складові:

• постачання й продаж;

• використання техніки в технологічних процесах сільського господарства;

• технічне обслуговування техніки;

• ремонт техніки.

Для ефективної реалізації цієї концепції вона повинна розглядатися як підсистема управління якістю сільськогосподарської техніки.

Система управління якістю сільськогосподарської техніки може бути представлена по вертикалі в складі ієрархічної системи управління якістю сільгосптехніки (у тому числі державної, галузевої, відомчої) і ринкової системи управління якістю на горизонтальному рівні взаємодій виготовлювачапостачальника-посередника-дистриб'ютора-споживача.

Мета концепції технічного сервісу — це забезпечення якості техніки в процесі постачання її споживачам і послуг при виконанні технологічних процесів по технічному обслуговуванню і ремонту техніки, тощо, запасних частин і технологічних матеріалів.

Задачі концепції при технічному обслуговуванні техніки зводяться до наступного:

• визначитися з номенклатурою основних технологічних операцій технічного обслуговування за (агрегатом, вузлом, системою, механізмом, тощо) тобто з урахуванням виду техніки і її складності;

• обґрунтувати і поліпшити технологічні процеси технічного обслуговування (агрегату, вузла, системи, механізму, тощо);

• обґрунтувати і підібрати технологічне устаткування, пристрої, інструменти, технологічні матеріали для виконання кожної із операцій технічного обслуговування;

• обґрунтувати й поліпшити правила й умови контролю якості сільськогосподарської техніки і технологічних процесів технічного обслуговування.

• Організація робіт та якість виконання вимог до: технічного обслуговування; забезпечення технологічними матеріалами, запасними частинами та їх якість; професійний рівень обслуговуючого персоналу відносяться до суб'єктивних умов використання сільськогосподарської техніки.

• Методологічні основи по запобіганню неякісного виконання операцій технічного обслуговування (діагностування) визначаються системою нормативно-технічної і методичної документації у видах ДСТУ і ГОСТів.

• При виконанні курсового проектування з дисципліни «Технічний сервіс в АПК» доцільно користуватися нормативними документами, оформлення яких виконують згідно з ДСТУ 1.5−2003.

• Технічні умови (ТУ) — нормативний документ (згідно ДСТУ 1.5−2003), який установлює вимоги до конкретної продукції, послуг і регулює стосунки між розробником і споживачем (замовником) продукції, послуг.

• ТУ є невід'ємною частиною комплекту технічної документації на продукцію (вироби, матеріали, речовини, послуги), на яку вони поширюються, або самостійним документом.

Технологічна карта перевірки та регулювання натягу привідних пасів автомобіля КАМАЗ зображено на другому аркуші графічної частини.

4. Економічна частина

4.1 Розрахунок річних витрат на ТО тракторів

При плануванні об'єму робіт з технічного обслуговування і ремонту необхідно знати, що для робіт з технічного обслуговування, поточного ремонту і встановлення на зберігання машин в сільськогосподарських підприємствах агропромислового комплексу України витрачають засоби із поточного фінансування щорічної господарської діяльності, а для виконання капітальних ремонтів засоби утворюються за рахунок амортизаційних відрахувань від всіх основних фондів, які є в наявності в підприємстві.

Після завершення робіт з планування трудомісткості технічних обслуговувань необхідно визначити затрати на ці роботи, використовуючи при цьому нормативи затрат, які викладені в комплексній системі технічного обслуговування і ремонту машин в сільському господарстві.

Витрати на ТО тракторів складаються з прямих і накладних витрат і визначаються за формулою:

С_в=С_п+С_н, грн.

де С_п- прямі витрати, грн.;

С_н— накладні витрати, грн.

Прямі витрати складаються із зарплати виконавців і вартості матеріалів, що використовуються при цьому, витрати визначаються за формулою:

С"=С_р+С_м, гри.

де С_р- заплата робітників, грн.;

С_м— вартість основних матеріалів, грн.

Заробітна плата робітників включає основну, додаткову зарплати та відрахування на єдиний соціальний внесок, який складає 36,3% від розміру основної оплати.

С_р=С_о+С_д+С_єв, грн.

де С₀— основна заробітна плата, грн.;

Сд- додаткова заробітна плата, грн.;

С_єв— відрахування на єдиний внесок, грн.

С_єв=0,363•С_о, грн.

Основна плата робітників визначається за формулою:

С_о=G_m^*•Т_р

де G_m- годинна тарифна ставка, грн./год.;

Т_р— річна кількість оплачуваних годин, год.

При визначенні основної заробітної плати використовуємо новітні годинні тарифні ставки працівників системи Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Затрати праці на проведення технічних обслуговувань тракторів (Т_р) визначаються із таблиці 4

Виготовляється таблиця 4 за встановленою формою, в якій вказується: марки тракторів; кількість ТО-1, ТО-2, ТО-3 та СТО; трудомісткість (люд.-год.) зазначеного виду ТО на кожну марку трактора.

Таблиця 4 Зведена відомість трудових затрат на проведення ТО тракторів

Вартість основних матеріалів (С_м) на проведення технічних обслуговувань за тракторами визначається із таблиці 4.1

Виготовляється таблиця 4.1за встановленою формою, в якій вказується: марки тракторів; кількість тракторів кожної марки; норма витрати палива на одне ТО-2, ТО-3 (кг, л); загальна витрата палива на групу тракторів кожної марки; вартість 1 кг дизельного палива (грн.); загальна вартість палива (грн.) по групах тракторів кожної марки та вартість палива, яка витрачається на проведення ТО всіх тракторів, складу МТП (згідно вихідних даних).

Так само відповідно до кількості ТО, норм витрат на одне ТО, визначається кількість моторного, трансмісійного масла та масла для гідросистем, консистентних змазок, а також їх вартість.

На основі розрахунків таблиць виконуємо розрахунок основної заробітної плати, відрахувань на єдиний внесок, прямі та накладні витрати.

Таблиця 4.1 Річна витрата дизельного палива на ТО тракторів

С_О=683,9•9,82=6715,89 грн.

С_єв= 0,363•6715,89=2437,86 грн.

С_р= 6715,89+2437,86=9153,75 грн.

С_п = 9153,75+655.5=9809,25 грн.

С_н = 0,4•9809,25=3923,7 грн.

С_в = 9809,25+3923,7=13 732,95грн.

5. Охорона праці

5.1 Охорона праці при проведенні робіт на дільниці технічного обслуговування і діагностування машин

При діагностуванні й обслуговуванні машина повинна бути надійно загальмована, важелі коробки передач і розподільника гідросистеми знаходитися в нейтральному положенні. Випробування механізмів і систем машин проводиться тільки після надійного закріплення діагностичних засобів (приладів). При використанні діагностичних засобів потрібно ретельно дотримуватися спеціальних вимог безпеки, що вказані у відповідних інструктажах. Дії робітника, що виконують дану операцію повинні узгоджуватися (наприклад, вмикання рукояток гідророзподільника для перевірки механізму навіски). Діагностування машин краще виконувати, по можливості, при непрацюючому двигуні, включеному ВВП.

При включеному дизелі діагностування складових частин машини проводиться тільки тоді, коли важіль переключанні передач знаходиться в нейтральному положенні й в кабіні немає сторонніх осіб.

Перед тим як пускати двигун необхідно впевнитися, що важіль коробки передач і рукоятки розподільника гідросистеми знаходяться в нейтральному положенні. Під час пуску пускового двигуна вручну забороняється намотувати пусковий шнур на руку. На кінці шнура повинна бути рукоятка при обхваті якої шнур слід пропускати між пальцями. Забороняється доторкатися до обертових (рухомих) частин машини.

Під час діагностування й технічного обслуговування машин поруч не повинні знаходитися сторонні особи.

Засоби, що застосовуються при діагностуванні та технічному обслуговуванні, мають бути справними, відповідати своєму призначенню.

Об'єкти робіт при діагностуванні, попередженні та усуненні несправностей оглядають, використовуючи переносну лампу з напругою не більше 36 В.

Встановлюючи на трубу ежектор приладу потрібно берегтися від можливих опіків рук вихлопною трубою.

Перед замірюванням зазорів у з'єднаннях кривошипно-шатунного механізму із застосуванням компресорно-вакуумної установки необхідно впевнитись у надійності фіксації колінчатого вала за допомогою дії стиснутого повітря.

Пристрій для перевірки забрудненості повітроочисника слід під'єднувати до випускного трубопроводу при виключеному двигуні.

Під час перевірки тиску впорскування і якості розпилювання палива форсунками не можна допустити потрапляння струменя палива на руки, тому що його частинки вдаряючись великою силою, пробивають шкіру і проникають в організм, шкідливо на нього діючи. Недопустимо також потрапляння пару палива в органи дихання, тому випробовувати форсунки без спеціального глушника забороняється. Щоб уникнути розбризкування палива, яке викидається секціями насоса при діагностуванні стану плунжерних пар пристроєм типу КИ-4802, на штуцери секцій, що не перевіряються, накручують захисні ковпачки. Відкривати регулятор подачі палива в насосах типу ТН-9×10 дозволяється тільки при недіючому двигуні. При вимірюванні частоти обертання вала приставним тахометром потрібно бути особливо обережним, щоб не доторкнутися до незахищених рухомих деталей.

Щоб не допустити включення пускового двигуна під час виконання діагностичних і регулювальних робіт, його колінчатий вал прокручують при знятому проводі високої напруги з електрода свічі.

Особливо обережним потрібно бути під час діагностування акумуляторних батарей. Для попередження опіків шкіри не можна допускати потрапляння електроліту на руки, батареї дозволяється очищувати в рукавицях гумових обтиральним матеріалом, змоченим у водному розчині аміаку (нашатирному спирті). При перевірці рівня електроліту користуватись відкритим вогнем не допускається, оскільки суміш водню, який виділяється з електроліту з киснем повітря вибухонебезпечна. Перевіряючи розрядженість акумуляторної батареї навантажувальною вилкою, необхідно остерігатись випадкового дотику до гарячого опору, тому що це може викликати опік. З цієї ж причини недопустима перевірка розрядженості батареї за допомогою короткого замикання клем. При недостатньому рівні електроліту в акумуляторі слід доливати тільки дистильовану воду.