Я – майбутня лідерка!

Твір Я — майбутня лідерка!

Я — майбутня лідерка!

… зачинає жіноцтво заставлятися над своїм і свого народу положеннямзачинає уважніше розглядатися кругом себезачинає брати живіший уділ в громадських справах.

Олена Кисілевська

Багато людей, чуючи про жінку-лідера, уявляють таку собі «даму в галстуку», з дзвінким голосом, який уже обрид всім її підлеглим. А якою ж насправді є жінка-лідер? Перш ніж почати описувати її портрет, потрібно визначити, хто такі лідери.

Як відомо існують різні теорії походження лідерства. Я схиляюсь до «теорії рис». У межах цієї теорії існує так звана харизматична концепція лідерства, згідно з якою лідер — людина, що наділена «харизмою», тобто надзвичайними якостями, що і є причиною підкорення інших цій людині. На цьому ґрунті виникають суперечки: одні вважають, що риси лідера людина має від народження, інші ж думають, що їх можна набути протягом життя. Я припускаю, що обидві версії мають право на існування, тому що будь який уроджений талант потребує вдосконалення.

Чоловіча і жіноча психологія значно різняться між собою. Якщо перші ідуть навпростець, долаючи всі перешкоди з допомогою інтелекту та сили, то другі використовують хитрість і кмітливість. Відкритість, рішучість, наполегливість, інтуїтивність, вміння йти на компроміс — ось риси притаманні жінкам-лідерам. Що ж до зовнішніх якостей, то жінка-лідер має бути справжньою леді. На її приємне доброзичливе обличчя завжди хочеться подивитися. Вона часто усміхається, не тільки знає, а й дотримується правил етикету. Говорить спокійно, м’яко, негучно. Вона не ганяється за дорогим і екстравагантним одягом, а вибирає речі, які їй пасують. Вигляд жінки-лідера повинен викликати захоплення і привертати до неї людей.

На даний момент Україна прагне стати демократичною державою. Але саме жінки можуть побудувати демократію. Для чоловіків є характерною агресивна реакція самозахисту, тобто вони не терплять критики і думок, які суперечать їхнім власним. То як у такому випадку вони можуть будувати демократичну державу, в якій кожна людина має право на власну думку, в якій головним джерелом влади є народ. що ж до жінок, то у них знижена реакція при самозахисті. Тому саме жінкам притаманний демократичний стиль лідерства. Крім того, саме жінки зможуть відродити українську культуру. З давніх-давен жінкам присвячували книги, пісні, вірші, сонети. Жінка була втіленням краси і вічності, хоронителем домашнього вогнища. Жінки згуртовують родину і настановляють дітей, тому саме вони закладуть фундамент для майбутніх поколінь і на цьому фундаменті збудують велику відроджену Україну.

Я думаю, що нам потрібно ламати стереотипи про «сильну» і «слабку» стать. Маргарет Тетчер сказала: «Я намагаюся не помічати, що я — жінка. Я дивлюся на себе, як на прем'єр-міністра». Декілька років тому Латвія на чолі з Вайрою Віке-Ферейберг ввійшла в ЄС.

Жінки — це вже не домогосподарки, які стоять позаду свого чоловіка. Жінки — це політичні лідери, які ведуть свої країни до кращого життя.

Письменниця і громадська діячка ХІХ ст. Наталія Кобринська висловила протест проти безправності жіноцтва — передусім українського — в Австро-Угорській, Російській та інших імперіях. Основним принципом її життя була боротьба за емансипацію жінки. Ми живемо у ХХІ столітті, але якщо подивитися реально, то жінки і досі користуються меншими правами за чоловіків. Можливо, не так явно як колись але ця нерівноправність проявляється.

А в чому ж взагалі полягає поділ на «слабку» і «сильну» стать? Чоловіки асоціюють себе з фізичною силою і витривалістю. Звичайно, їх не замінити на господарстві. Але у парламенті … Вони зуміли її застосувати при владі. Не встигнуть поставити на голосування законопроект, як стадо інтелегентних людей з портфелями зривається з місця і починає попереднє голосування кулаками. Невже такі політики потрібні нашій державі ?..

Я вважаю, що коли жінки отримають рівний статус з чоловіками, то вони, використовуючи свою інтуїцію, жіночу лагідність і м’якість, зможуть направити політику нашої держави у нове русло.

Якщо вже говорити про поділ на «слабку» і «сильну» стать, то виникає логічне питання: чим жінки заважають чоловікам при владі? Можливо тим, що вони принциповіші і з ними важче домовитись?

Як би там не було, але Україні необхідно жіноче лідерство. Зараз є дуже важливим створення жіночих організацій. на чолі таких організацій повинні стояти жінки-лідерки, які вже добилися чималого успіху. Метою таких організацій має стати всесторонній розвиток жіноцтва і допомога у реалізації їхніх лідерських задумів і проектів. Такі організації допоможуть збільшити кількість жінок-лідерок.

Я вважаю себе майбутньою лідеркою. Прагнення стати лідером у мене з’явилося після ознайомлення з життям і творчістю видатних українок. З метою стати лідером я почала працювати над науковою роботою, в якій планую висвітлити ще не відомі сторінки життя і біографії Наталії Кобринської. На даний момент я змогла досягти чималих успіхів у навчанні та організаторській діяльності у власній школі Вірю в те, що колись досягну такого ж успіху у житті нашої славної країни. Взірцями для мене стали такі видатні жінки, як княгиня Ольга, Роксолана, Наталія Кобринська, а також Юлія Тимошенко. Саме остання з цих жінок є лідером у нашій країні. Лідером, який незважаючи на всі приниження твердо йде до поставленої мети.

Український пророк середини ХV століття Василь Німчим передбачив на зламі ХХ і ХХІ століть «прийде до влади на берегах Дніпра — Борисфена жінка. І настане на тій землі порядок та злагода» .

Я маю велику надію, що це пророцтво здійсниться, і Україною справді буде керувати жінка.