Застосування інноваційних технологій у процесі підготовки майбутніх керівників з позакласної музично-виховної роботи у гуртках естрадного вокалу

Застосування інноваційних технологій у процесі підготовки майбутніх керівників з позакласної музично-виховної роботи у гуртках естрадного вокалу Осетров Ю. А., аспірант Южноукраинский государственный педагогический университет им. К.Д.Ушинского

В статті розглядаються можливості сучасних технічних засобів та інноваційних комп’ютерних технологій, якими доцільно оволодівати вчителю музики для здійснення професійної позашкільної діяльності. У центрі уваги — особливості технічного забеспечення, шляхи та методи їх використання на заняттях із школярами в самодіяльних гуртках з естрадного співу.

В статье рассматриваются возможности современных технических средств и инновационных компьютерных технологий, которыми целесообразно овладевать учителю музыки для осуществления профессиональной внешкольной деятельности. В центре внимания — особенности технического обеспечения, пути и методы их использования на занятиях со школьниками в самодеятельных кружках эстрадного пения.

Possibilities of modern hardware and innovative computer technologies which it is expedient to seize to the music teacher for realization of professional out-of-school activity are examined in the article. In a spotlight — features of hardware, ways and methods of their use in the occupations with schoolchildren in the amateurish variety singing groups.

інноваційний комп’ютерний заняття естрадний

Проблема застосування новітніх інформаційних технологій та технічних засобів у процесі підготовки фахівця — викладача з естрадного співу є однією з найбільш актуальних для сучасної вітчизняної музичної педагогіки. Це пояснюється тим, що, з одного боку, естрадний спів набуває дедалі більш широкого розповсюдження серед школярів підліткового та юнацького віку; з іншого боку — підготовка та виконання естрадного репертуару безпосередньо потребують від педагога використання нетипових для класичного вокалу, але поширених у аудіо-галузі технічних пристроїв та володіння відповідними технологіями їх використання. 4]

Нагальна потреба нашого суспільства у широкому впровадженні новітніх ефективних засобів та методів навчання відбивається у законі «Про національну програму інформатизації» [3], головні положення якого призвані оптимізувати досягнення науково-технічного та інформаційного розвитку нашої країни, створити умови для рівноправної співпраці із міжнародною науковою та педагогічною спільнотою.

Відзначимо, що в останні роки термін «інформаційні технології» найчастіше виступає синонімом терміну «комп'ютерні технології», відбиваючи той факт, що майже всі сучасні інформаційні технології так чи інакше пов’язані із застосуванням комп’ютеру. Тому можна сказати, що досліджувані нами питання тісно переплітаються із загальною проблемою комп’ютеризації вітчизняної освіти, яке також є надзвичайно актуальним як для педагогічної науки, так і для музично-виховної, освітянської практики.

Значний внесок у рішення проблеми комп’ютерної технології навчання пов’язаний с дослідженнями В. Ф. Шолоховича, Н.Ф.Тализіної, Г. Р. Громова, В.І. Гриценко, О.І. Агапова, Б. С. Гершунського, О.О.Кривошєєва, Г. M. Клеймана, Б. Х. Сендова, С. Пейперта, Б. Хантера, Е.І.Машбица, та ін.; проблеми співацького розвитку дітей і підлітків, всебічно та глибоко розглянуті у чисельних працях O.A.Апраксіної, Ю.Б. Алієва, Є.М.Малиніної, В. О. Багадурова, О.Н. Кісельова.

Більшість з них зосереджується на проблемах суто класичного вокалу, хоча існують і окремі розробки, пов’язані з питаннями методики виховання у дітей навичок естрадного співу (Л.В. Романова, Є.Ю. Белобродова, Є.В. Сомова).

Але у всіх названих вище працях теоретичні засади та методика використання сучасних ТЗН у процесі залучення школярів до естрадного співу розроблені, на наш погляд, недостатньо.

Мета статті — розгляд актуальних технічних засобів та інноваційних комп’ютерних технологій, що використовуються у музичному вихованні, а також специфіки їх застосування у процесі занять із школярами в самодіяльних гуртках з естрадного співу.

Ця мета зумовила постанову наступних завдань:

аналіз головних проблем у галузі навчання естрадному співу школярів та можливих шляхів їх подолання з допомогою застосування ТЗН;

характеристику найбільш поширених музично-технічних засобів, які доцільно використовувати на заняттях з естрадного співу;

розгляд інноваційних технологій та методів застосування певних технічних засобів у процесі підготовки школярів до естрадного виконавства в умовах позашкільної роботи.

Охарактеризуємо спочатку найбільш прості можливості використання комп’ютеру та Інтернету, які можуть, тим не менш, сприяти вирішенню одного з найбільш болючих для сучасної музичної педагогіки, а саме — збагаченню музично-художніх вражень школярів та розвитку в них музичного смаку на матеріалі естрадної пісні.

Відомо, що завдяки поширенню в засобах суспільної інформації музики, невисокої за своїми художніми якостями та розповсюдженню модних музичних шоу, які орієнтують молодь на аматорський рівень виконання, типовою є зацікавленість дітей та шкільної молоді естрадним співом. При цьому інтереси дітей-співаків зорієнтовані, здебільш, на виконання «дорослого» репертуару, у подразнення улюбленим співакам. З цього погляду проблема співацького та художньо-естетичного виховання школярів у процесі занять естрадним вокалом тісно змикається з питанням відбору репертуару, на якому вони навчаються.

Певною мірою ми пояснюємо вибір репертуару активним потягом самих дітей до «дорослої» музики, яка, на жаль, далеко не завжди відповідає як критеріям художньої досконалості, так і віковим попитам школярів за художньо-образним змістом та інтонаційними властивостями. Але існують і об'єктивні причини недоліків у репертуарній політиці, а саме — суттєве зменшення кількості пісень, у порівнянні, наприклад, із 70−80-ми роками минулого століття, що створювались композиторами спеціально для дітей шкільного віку, тобто — з врахуваннями сфери їх сьогоденних інтересів та можливостей.

Таке становище пов’язане і з тим, що вітчизняні дитячі кінофільми, мультфільми з вкрапленнями дитячих пісень майже не випускаються. Майже на видаються і вітчизнянні пісенні твори сучасних композиторів, хоча в Україні, за нашими даними, успішно працює ціла когорта талановитих митців, які пишуть цікаві дитячі естрадні пісні. Серед них — В. Брилін, О. Козовякін, О. Полєвой, С. Шустов та інші. Тому головною проблемою є їх донесення до споживачів, чому може частково сприяти створення інформаційних Web-сайтів, бази даних у Інтернеті, організація спеціалізованих музичних форумів, створення та розміщення в Інтернеті пісень у версії караоке та інше. Одним з важливих аспектів збагачення музичних вражень та розвитку смаку дітей є також можливість накопичення записів видатних виконавців, у тому числі - відеозаписів за допомогою програми «YouTube».

Нагадаємо, що специфіка естрадного виконавства безпосередньо пов’язана з використанням електронної техніки: мікрофонів та навушників, підсилювачів звуку, мікшерних пультів та інших засобів озвучення, з якими має працювати керівник гуртку. Крім того, ефективність виховної роботи викладача у значній мірі залежить і від якості фонограм, тому викладач має бути обізнаним із елементарними функціями звукорежисера.

Все це вказує на необхідність спеціалізованої підготовки майбутнього керівника вокальною дитячою студією, тобто на потребу доповнення навчальних планів комплексом спеціалізованих дисциплін (спец. курсів), в рамках яких студенти мали б змогу не тільки ознайомитись із існуючими музично-комп'ютерними технологіями, а й оволодіти всім комплексом прак-тичних навичок, а саме:

навичками пошукової роботи у Інтернеті;

вміннями користуватись технічними засобами під час проведення занять;

навичками роботи з співаками з використанням мікрофону;

вмінням корегувати звучання під час співу своїх вихованців (робота з мікшерним пультом);

володіння навичками створення робочих аудіо-записів своїх вихованців;

6. володіння технологією підготовки запису учнів за допомогою комп’ютера;

7. засобами обробки звуку у процесі підготовки та коригування фонограм

— так званих «мінусівок».

Охарактеризуємо більш детально можливості ТЗ, якими доцільно було б, на наш погляд, обладнувати естрадні вокальні студії, а також питання, пов’язані із використанням цих ТЗ у процесі естрадно-вокального розвитку школярів та бажаний комплекс навичок, якими повинен володіти керівник вокальної студії.

Сучасна вокальна студія містить у собі необхідну кількість електронних приладів, що вкупі звуться «цифрова вокальна станція». Один з центральних компонентів цифрової стації вокальної студії - комп’ютер. Для забезпечення нормальної роботи його дані мають відповідати певним вимогам. В їх числі - звукова плата (найбільш поширені - «Сreative» та «AudioFire»; професіонали користуються частіше платою «Lexiсon») та повний комплект програмного звукового забезпечення: драйвери, кодеки, віртуальні мікшери, а також програми для запису, озвучення й редагування звуку у можливих форматах «WAVE» і «MІDІ». Всі звукові плати дозволяють використовувати 1(моно) або 2 (стерео) звукових канали (доріжки).

Зрозуміло, що чим більш досконалим та повним буде обладнання студії, тим більше зросте творчий потенціал студії. Але досягнення художнього результату не в меншій мірі залежить від уміння використовувати це обладнання, а ще точніше — від поєднання співацької підготовки виконавця та володіння технічними можливостями апаратури.

Важливим чинником, від якого залежать можливості використання комп’ютеру та комп’ютерних технологій, є програмне забезпечення. Нагадаємо, що на цей час існує чисельний фонд програм (macintosh, windows та інші), частина яких використовується і в нашій країні. Цей фонд регулярно поповнюється. Знайомство з новими програмами та їхніми можливостями можна успішно здійснювати через Інтернет, тому ці дані також доцільно включити до бази посилань, які б орієнтували як педагогів, так і учнів щодо програм у багатомірній інформаційній мережі.

Функції комп’ютера у цілому надзвичайно широкі, але нас у даному випадку цікавить його використання з наступними цілями:

а) вибір, накопичення та відтворення музичних прикладів; інформація, зібрана у комп’ютері, може скласти основу систематизації актуального, а також потенційного репертуару, знань щодо творів, виконавців, композиторів, жанрів, стилів тощо;

б) створення фонограм тобто написання музичних творів за допомогою редакторів SONOR, CUBASE. AUDITION та ін.;

в) звукозапис «живого» виконання співаків або інструментального супроводу до пісні в цифровому форматі, з наступним їхнім зберіганням на комп’ютерних носіях і обробкою в програмах-редакторах звуку;

г) зведення голосів, аранжування та обробка записів;

д) запис звукових компакт-дисків за допомогою DVD-рекордерів;

в) нотна фіксація відомих сприйнятих «на слух» творів;

г) обробка пісень та їх нотний запис,

д) редагування нотних записів та їх подальший друк.

Як бачимо, у цілому комп’ютерні записи можуть використовуватись для створення, збереження інформації та як інструмент контролю і самоконтролю якості виконання.

До обладнання сучасної вокальної студії також належать: мікрофони, мікшерні пульти, підсилювачі звуку, звукові колонки та монітори, навушники, різні звукоутворюючі пристрої (компакт-програвачі-CD, мінідискові програвачі - MD, програвачі на жорстких дисках тощо), принтери та сканери, а також фотоі відеокамери.

Розглянемо ці ТЗ з погляду тих функцій, які вони можуть виконувати в організації діяльності естрадно-вокального гурту.

1. Практично-навчальна робота з школярами з використанням мікрофонів та відповідного обладнання;

2. Виготовлення або опрацювання фонограм-мінусівок, фонограм типу «караоке», тобто — записів супроводу з інструментальню озвученою мелодією (для домашньої самостійної роботи учнів);

3. Створення «робочих записів» учасників гурту;

4. Організація концертних виступів вихованців;

6. Запис нотних текстів.

Розглянемо більш детально ці форми діяльності.

1. Практично-навчальна робота, що спрямована на:

а) розвиток музичної ерудованості учнів та оцінного ставлення до естрадних творів, до естрадно-виконавського мистецтва на основі накопичення аудіо та відео прикладів митців, про що мова вже йшла вище;

б) формування сівацько-виконавчих навичок. У цьому процесі ТЗ можуть виконувати принаймні три функції, серед яких: накопичення художньо якісних взірців щодо певного навику, наприклад — досягнення світлого звуку, широкого легато, виразної артикуляції тощо;

в) відпрацювання специфічно-естрадного вміння співати із мікрофоном.

Зауважимо, що мікрофон — це один з найважливіших технічних засобів, яким користується естрадний співак: мікрофон укупі із іншим технічним приладдям (посилювач, мікшер тощо) створює для співака передумови для нових, у порівнянні з природним звучанням його голосу, можливостей. Але молодому співаку потрібно усвідомлювати, що мікрофон не тільки не маскує технічні недоліки, а навпаки, їх посилює, тому використання мікрофону приносить позитивні результати тільки на базі володіння співацькою технікою, навиками дихання, звукоутворення, артикуляції і т.д. Основне завдання, яке вирішують ці пристрої - це якісне відтворення звучання голосу без суттєвого перекручення звуку у процесі виступу та запису.

Викладач має бути обізнаним щодо особливостей використання мікрофону в різноманітних за об'ємом та акустичними властивостями приміщення, в різних ситуаціях (наприклад — різний ступень заповнення зали), від характеристик самого мікрофону, від якості та можливостей всього комплексу акустичних приладь. Його завданням є навчання молодих співаків орієнтації у принципах та щодо специфіки роботи з мікрофонами різного типу. Зрозуміло, що ці знання підкріплюються завданнями на практичне засвоєння учнем техніки співу із використанням мікрофону. Юний співак повинен навчатись невимушено тримати мікрофон, використовуючи його як сценічний атрибут, тобто — для посилення художнього ефекту, вміти варіювати кут тримання мікрофону та ступінь його віддаленості від себе, координувати свої дії відповідно звуковому результату, якого він бажає досягти та реально отримує.

Керівник гурту повинен також знати особливості мікрофонів різного типу і володіти технологією їх використання. Перш за все ці знання стосуються того, що існує два типи мікрофонів, які використовуються у широкій практиці: динамічні та конденсаторні.

Динамічні мікрофони (наприклад — Shure SM-58) використовуються під час виступу на сцені. Вони уловлюють звук безпосередньо від джерела, тобто — від виконавця і називаються мікрофонами спрямовані дії. Співаки повинні знати, що при невірному куті утримання зменьшуеться їх чутливість, вони почнуть «ловити» чужі звуки, у тому числі й із звукових колонок, в результаті чого нерідко на практиці утворюється ефект «зворотної» реакції, яка і приводе до виникнення посторонніх фонових звуків, навидь до свисту з колонок.

Конденсаторні мікрофони (наприклад — Neumann U87) у порівнянні з динамічними мають більшу чутливість і більш широкий сектор прийому сигналу. Вони використовуються під час запису на студіях, або для «підзвучки» та для запису великих оркестрів у залі.

Усі мікрофони діляться також на інструментальні (для запису барабанів, духових інструментів) й голосові, з обумовленим зрізом (відсутністю) чутливості та частотними характеристиками.

Конденсаторним мікрофонам у порівнянні з динамічними, потрібне додаткове електроживлення, відоме під назвою «фантомне», тому він потребує підключення до постійної напругі у 48 V. Це підключення може бути забезпечене з більшості мікшерів та предпідсилювачів. Типовою помилкою починаючих співаків є неуважність при підключенні мікрофонів: якщо переплутати та підключити динамічний мікрофон таким же чином, як конденсаторний, то він зіпсується.

Для більш якісної передачі співацького звуку мікрофон підключається через предпідсилювач (наприклад — Tube MPstudioV3), який уявляє собою спеціальний пристрій, що дозволяє підняти рівень чутливості мікрофонного сигналу до рівня лінійного. Предпідсилювачі звуку можуть міститись у окремих приладдях, а можуть бути і вбудовані безпосередньо в мікшери. Останнє, завдяки відсутності зайвих комутаційних з'єднань, складає певну зручність при монтажі та транспортуванні техніки.

Охарактеризуємо мікшерні пульти (скорочено — мікшери). Вони уявляють собою складні комутаційні (з'єднальні) пристрої, що змішують, обробляють та регулюють вихідні частоти, а звідси — і темброву фарбу. Причому, окремо кожного з підключених звукових каналів, а також — загальну динаміку звучання, баланс, стерео панораму.

Мікшери за призначенням підрозділяються на студійні, концертні, ефірні. Розрізняють мікшерні пульти також за типом (аналогові й цифрові), та за кількістю входів, до яких можна підключати джерела звукового сигналу (від 4-х до 30-х і більше) що має можливість паралельного підключення достатньої кількості мікрофонів, комп’ютеру та ін.

Технологія роботи із мікшерним пультом має бути, хоча б у загальних рисах, також відома педагогу з естрадного вокалу та самому виконавцю. Це пояснюється тим, що на якість звучання вокаліста під час виступу суттєво впливає настройка пульту. Вона має відбивати особливості звучання різних регістрів вокаліста, враховувати діапазон його динамічних можливостей, координувати звучання фонограми — «мінусівки» та «живого» голосу виконавця. Тому ясно, що співак теж має бути обізнаним з принципами корегування звучання, щоб грамотно та успішно ставити перед майстром-звукооператором завдання під час «sound-check», тобто — технічної репетиції.

Не менш важливим для вокаліста, що співає у мікрофон, є можливість чути комплексне звучання фонограми та власного виконання. З цією метою використовують так звані активні акустичні системи ближнього поля, (так м звані активні монітори), які спрямовують результативний звук на виконавця-співака. Звуковий результат, який співак чує з монітору, носить комплексне звучання, завдяки чому співак має змогу сприймати загальне звучання та оцінювати свої співацькі дії під час співу, звідси — корегувати їх та варіювати техніку використання мікрофону, наближаючи або віддаляючи його від себе, змінюючи кут тримання тощо. Подібні монітори доцільно використовувати як на репетиціях у залі, так і у процесі виступів перед публікою.

За певних обставин роль моніторів виконують спеціальні навушники, які доносять до співака диференційоване за витоком та чисте від побічних шумів звучання. Основне розходження між слуховим образом, сприйнятим з монітору та з навушників, полягає в тому, що в останньому випадку співак чує перехресні канали (у ліве вухо доходить звук із правого каналу, і навпаки). Тому в навушниках звуковий результат сприймається більш роздільно та яскраво і це допомагає сприймати, аналізувати та коректувати співаку якість свого звучання та баланс між голосом та супроводом. Особливо велике значення це має при роботі над записом.

Велику допомогу в процесі розвитку в співака навичок слухового самоаналізу, самоусвідомлення та корекції відкриває створення робочих студійних записів на різних етапах підготовки твору до виконання. Прослуховування цих записів дає йому змогу відокремити процес співу від самосприйняття, а звідси і більш ясно проаналізувати своє виконання, що, у свою чергу, спрямовує подальшу працю над вдосконаленням своїх можливостей.

Однією з відносно нових технологій, яка в останні роки стає все більш поширеною у вокальній педагогіці, є використання фонограм «мінус». Частіш за все вони являють собою запис супроводу у тому вигляді, який буде використовуватись під час реального виступу співака. Створення фонограм такого роду власне надає можливість систематично працювати під удаваний інструментальний ансамбль або навіть оркестр.

У числі головних достоїнств використання таких фонограм — їхня універсальність у рішенні навчально-виховних завдань, можливість раціональної організації самостійної роботи співака. Використання та накопичення педагогом подібних фонограм, по-перше, є дійовим засобом систематизації навчального матеріалу, по-друге, — надає можливість варіювання пісенного матеріалу адекватно актуальним завданням виконавця, по-третє — дає змогу йому самостійно працювати.

Робота із фонограмою ефективна при рішенні питань розвитку слухов го сприйняття, музичної пам’яті, технічної майстерності юних співаків, вона також може використовуватись для більш ефективного розучування музичного тексту, відпрацювання складного фрагменту, для відпрацювання чи вдосконалення тих чи інших співацьких технічних і виконавських прийомів у самостійні роботі. Корисним є використання фонограми під час пошуку манери виконання (особливо — у процесі підготовки незнайомого твору), у створенні власної інтерпретації твору.

Не менш важливим є і накопичення фонограм типу «плюс», тобто записів пісенних творів у виконані різних співаків, у тому числі і власного виконання. Їх прослухування та порівняння дають змогу знайомити молодих співаків з широким колом виконавських манер, поширювати музичний кругозір щодо пісенного репертуару, стимулюють розвиток навичок критичного аналізу. Використання цих записів створює умови для формування у молодого співака вміння відбирати та пристосовувати до своїх можливостей найбільш вдалі зразки втілення художнього образу, технічних прийомів, орієнтуватись на якісне темброве звучання, нарешті — навчатись різним засобам інтерпретації.

Окрім так званих «Wave-фонограм» де звучання адекватне концертному, як під час «живого"виступу, іноді навіть з підспівуванням (бек-вокал) існують і MIDI (Musikal Instrument Digital Inteface). Формат MIDIданих існує для створення, зберігання й передачі MIDI-повідомлень (тобто фонограм).

Доцільно використовувати такі фонограми у процесі роботи з учнями, що дає змогу досконаліше розучувати нові твори, відокремлено за часом прослуховувати тему та акомпанемент, змінювати тональність, кількість інструментів акомпанементу, варіювати темп, динаміку, тим самим вдосконалювати майстерність інтерпретації та співу у цілому. Викладач також має змогу коригувати стиль твору (оброблювати та створювати RMX) й т.п.

Використання MIDI-фонограм дозволяє підвищити продуктивність домашніх занять, створюють умови для їх цілеспрямованості, а в цілому — дає можливість скоротити час на відпрацьовування співацьких технічних та виконавчих навичок на підготовку творів. Робота з такою фонограмою доступна вокалістам з різним ступенем підготовки, у тому числі й початківцям.

Вокалісти можуть використовувати такі фонограми для самостійного пошуку найбільш зручної для них тональності, для поглибленого засвоєння звучання акомпанементу тощо. З часом молоді співаки навчаються самостійно варіювати темп, динаміку MIDI-фонграми і тим самим вдосконалюють власну майстерність.

Полегшує заняття з учасниками естрадного гурту також робота з програмами, що дозволяють набирати, редагувати та обробляти нотні тексті. Найбільш відомі програми такого типу — «Finale» та «Sibelius». Ці програми також необхідні для читання партитур, якщо є потреба у використанні нотного тексту, записаного за їх допомогою.

" Fіnale 2005″ дозволяє набирати, друкувати й редагувати ноти, імпортувати їх (тобто переводити нотний запис у музичний MIDI-файл, програвати його). Fіnale також пропонує різноманітні функції, такі, як зв’язування (лінковка) партій, редагування декількох сторінок одночасно.

Sibelius 5 — це професійний нотний редактор для написання, відтворення й друку музичних партитур. За допомогою даної програми можна створюва-ти власний музичний CD-диск та розміщати музику в Інтернеті.

Ці програми мають значну кількість функціональних можливостей (у програмі міститься 1700 високоякісних шаблонів, звуків, інструментальних партій, текстів й т.п.).

Партитура може вводитися у обох програмах двома шляхами: вручну — за допомогою «миші» або MIDI чи комп’ютерної клавіатури; з аркуша — за допомогою сканера й програм розпізнавання (наприклад: MIDIScan, MusicScan, PianoScan).

Застосування охарактеризованих вище технологій дає змогу педагогу з естрадного вокалу ефективно здійснювати індивідуальний вплив на кожного вихованця, розвивати його виконавчу особистість.

Використання комп’ютера в навчальному процесі - один з важливих шляхів інтенсифікації навчального процесу сьогодення, який відповідає інтересам та попиту сучасної молоді. 6] Застосування новітніх музичних технологій сприяє вихованню у юних співаків, навичок самоаналізу та самовдосконалення, вимогливості до свого виконання, складаючи важливі передумови для підвищення якості їхньої естрадно-виконавчої підготовки.

Список використаних джерел :

1.Артюхов С. Обучение в Internet // Мир ПК.- 2001. N 10. — С. 90−92.

2.Гаранян.Г.А., Аранжировка для эстрадных инструментальных и вокальноинструментальных ансамблей/ Георгий Гаранян,. -2-е изд. доп. -М.: Музыка, 1986.

3.Журнал «Комп`ютер у школі та сем`ї», № 4, 1998

4.Пейперт С. Переворот в сознании: Дети, компьютеры и плодотворные идеи. — М.: Мир, 1990.

5.Пол Уайт, Творческая звукозапись. Ассоциация Профессиональных Студий. 2008, Англия

6.Кручинина Г. А. Формирование готовности студентов педагогических

специальностей к использованию новых информационных технологий в образовании и педагогической науке / Вестник Нижегородского государственного университета им. Н. И. Лобачевского. Серия: Инновации в образовании. Выпуск 1(2). Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2001.