Розділ 1. Теоретичні основи дослідження
На 3-му році життя триває подальша диференціація рухів ніг, вдосконалюється пяточно-пальцевий навик ходьби. У міру того як цей навик набуває рис автоматизму, дитині вже не потрібно широко розставляти ноги для збереження рівноваги, і він може використовувати досить вузьку «базу» для кроку. Це в свою чергу, веде до поліпшення координації рухів при ходьбі. Однак малюк поки відчуває деякі труднощі… Читати ще >
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Особливості фізичного розвитку дітей молодшого дошкільного віку
Своєчасне та успішне формування рухової функції людини, особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку. Як вважав Вільчковський Е. С, цей період закладається фундамент здоров’я, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Правильним фізичний розвиток — фізіологічний та педагогічний процес, спрямований на досягнення фізичної досконалості, зміцнення здоров’я, підготовку підростаючого покоління до дорослого життя та праці. [3].
На 3-му році життя триває подальша диференціація рухів ніг, вдосконалюється пяточно-пальцевий навик ходьби. У міру того як цей навик набуває рис автоматизму, дитині вже не потрібно широко розставляти ноги для збереження рівноваги, і він може використовувати досить вузьку «базу» для кроку. Це в свою чергу, веде до поліпшення координації рухів при ходьбі. Однак малюк поки відчуває деякі труднощі при швидких поворотах тіла, тому що його вага ще нерівномірно розподіляється на різні відділи стоп. Разом з тим дитина вже зберігає стійкість при перенесенні ваги тіла з однієї ноги на іншу, завдяки чому підйом і спуск зі сходів стають все більш досконалими. Рівновага розвивається, і дитина спочатку недовго може стояти на одній нозі. [2].
Уміння переміщати центр ваги і зберігати при цьому стійкість дає дитині можливість освоїти новий спосіб руху — переступання через низькі предмети.
Розвиток рухливості і рівноваги створює основу для вдосконалення бігу. Ближче до 3 років дитині все більше і більше подобаються ігри, в яких потрібно швидко тікати від переслідувача, озиратися на нього і вивертатися від його рук. Але маля ще не може зістрибувати зі сходинок, так як у нього поки не сформувалася двостороння координація рухів ніг, коли обидві ноги повинні виконувати одночасно одне і те ж рух. Дитина цього віку може стрибати, тільки тримаючись за поручні і викидаючи одну ногу вперед.
Під час гри 3-річна дитина все ще користується переважно однією рукою (провідною), найбільш часто — правою. Більшість дій він починає однією рукою, а іншу використовує для підтримки предметів, якими маніпулює.
У 3 роки малюк освоює досить тонке маніпулювання предметами: він може нанизувати намисто, застібати «блискавку» на одязі, робить спроби розстібати гудзики, виймати шнурки з взуття, зав’язувати бант. Крім цих досить складних маніпулятивних дій малюк починає опановувати навичками одягання і роздягання. Таким чином, завдяки інтенсивному розвитку рухових функцій дитина до 3 років уже володіє способами вживання багатьох предметів, а також початковими навичками самообслуговування.
У середньому на третьому році життя діти підростають і на 9 см, і вага їх збільшується на 2 кг. У трирічної дитини зріст складає близько 55% від зросту дорослої людини. Зміцнюються кісткова, м’язова і нервова системи маляти.
Фігура дитини в цьому віці значно відрізняється від дитячої. Наприкінці другого і початку третього року життя маля вже добре ходить і бігає, переборює різні перешкоди, вміє підійматися на невеликі гірки і спускатися з них, а координація рухів уже на такому рівні, що дитина може тримати обома руками посуд з водою і нести його. [4].
На третьому році життя маля вже добре користується набутим досвідом, воно значно швидше думає і робить висновки про будь-які нові явища. В цьому віці цікава гра займає маля приблизно на півгодини, тоді як монотонні дії воно може узагалі відмовитися виконувати. Те, що її цікавить, дитина запам’ятовує дуже швидко.
У цей період маля схильне в усьому наслідувати батьків. Потрібно використовувати прагнення маляти до самостійності у виховних цілях, коли повсякденне самообслуговування для дитини вже перестане бути грою.
До кінця третього року дитина може незалежно від батьків задовольняти деякі свої потреби. Зовсім самостійно вона справляється з їжею. Перше з'їдає ложкою, друге — виделкою, повну чашку дитина тримає двома руками, порожню — однією. Дитина любить готуватися до їжі: розкладати ложки, виделки, діставати серветки і т.п. Вона сама виконує свій туалет. Майже цілком вже може вдягатися, хоча застебнути ґудзика і зашнурувати черевики йому ще не під силу. Узагалі прагнення до чистоти і порядку в цьому віці в дитини є досить активним. [4].
До трьох років дитина добре упізнає обличчя знайомих, навіть якщо не бачила їх досить довго. Зараз ваше маля, користуючись уявою, організує так звані тематичні ігри. Наприклад, йде за покупками, готує їжу, лікує ляльку, водить машину і т.д.
В молодшій групі вихователь має привчати дітей ходити і бігати вільно, природно координуючи рухи рук і ніг, не «човгаючи» ногами, не опускаючи голови; домагатися оволодіння різними видами ходьби та бігу. Вчити стрибати, енергійно відштовхуючись двома ногами і м’яко приземляючись. Вправляти в повзанні і лазіння, киданні і відштовхуванні предметів при катанні, ловлі (не притискаючи до грудей). Привчати діяти спільно, в загальному для всіх темпі, знаходити своє місце в групових побудовах. Вправляти у збереженні рівноваги. Вчити підтримувати правильну поставу. Вчити кататися на санках, сідати на триколісний велосипед, кататися на ньому і сходити. Вчити надягати і знімати лижі, ставити їх на місце, ходити на лижах. Вчити дітей виконувати правила рухливих іграх, розвивати інтерес до них, виховувати бажання займатися фізичними вправами.
Саме тому треба створити якнайсприятливіші умови для правильного фізичного розвитку дитячого організму, для підвищення його опірності інфекціям, а також для поступового та систематичного загартування дітей з активним використанням здоров’язбережувальних технологій; зберігати і зміцнювати фізичне, психічне, соціальне і духовне здоров’я дітей, підвищувати їх фізичну і розумову працездатність, розвивати кожну дитину за її індивідуальною природною програмою.