Розвиток валютного ринку України

Зміст Вступ.

Розділ 1. Загальні відомості про валютний ринок.

1.1 Валютний ринок: види, функції та учасники.

1.2 Механізм формування валютного курсу.

1.3 Конвертованість та котирування валют Розділ 2. Розвиток валютного ринку України.

2.1 Аналіз валютного ринку України за останні роки.

2.2 Валютне регулювання та оцінка курсової політики НБУ Розділ 3. Удосконалення механізму функціонування валютного ринку.

3.1 Основні проблеми, що суперечать ефективному функціонуванню валютного ринку України.

3.2 Пропозиції щодо покращення функціонування валютного ринку України Висновки Список використаної літератури.

Вступ Навряд чи сьогодні знайдуться опоненти твердженню, що стійкість національної валюти, її конвертованість — неодмінний атрибут будь-якої розвиненої країни. Сучасний валютний ринок — це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок, як один з головних елементів світової валютно-фінансової системи, в останні десятиліття характеризується посиленням процесів глобалізації, диверсифікації та трансформації. Інтеграція України до світового співтовариства зумовлює необхідність удосконалення функціонування її валютного ринку.

Актуальність теми. Дослідження проблеми валютного ринку держави набуває все більшої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України. Це обумовлено тим, що відбувається прискорена глобалізація світового господарства. Небезпека у валютній сфері існує постійно під впливом різних чинників як національного, так і загально національного характеру.

Метою даного дослідження є поглиблення розуміння сутності валютного ринку, дослідження теоретичного підґрунтя в цій галузі, встановлення суті та необхідності аналізу стану валютного ринку держави та факторів, що на нього впливають, визначення проблем та необхідних державних заходів, спрямованих на забезпечення задовільного стану валютного ринку.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

— визначити сутність валютного ринку та його основних елементів;

— розглянути інформаційне забезпечення становлення валютного ринку України;

— розглянути методичні підходи до оцінки стану валютного ринку України;

— провести аналіз стану валютного ринку Ураїни за попередні роки;

— проаналізувати показники платіжного балансу України;

— визначити основні проблеми, що характеризують сучасний стан валютного ринку;

— дослідити можливості покращення сучасного стану валютного ринку в найближчій перспективі.

Об'єктом дослідження є цілісний комплекс відносин, які складаються у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності валютних операцій.

Предметом дослідження є правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.

Фундаментальні теоретичні, методологічні і практичні аспекти аналізу валютним ринком та управління негативними факторами знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних і закордонних учених, зокрема, М. Бордо, Ч. Кіндлебергера, Дж. Кейнса, О. Кіреєва, Л. Красавіної, Р. Маккіннон, С. Моісеєвої, М. Фрідмен, А. Шварц та ін. Серед українських вчених необхідно відмітити праці О. Барановського, Я. Белінської, Т. Вахненко, А. Гальчинського, В. Геєця, А. Даниленко, О. Дзюблюка, В. Козюка, Д. Лук’яненко, З. Луцишин, О. Мозгового, Т. Мусієць, М. Савлука та інших. Їм вдалося створити ґрунтовне теоретичне підґрунтя для розроблення державою ефективної валютної політики.

Практичне застосування. Дана робота може буде використана на заняттях з дисциплін «Банківської система», «Фінансовий аналіз», Банківські операції", «Гроші та кредит» та інших дисциплін, а також у спецсемінарах та спецкурсах, при написанні курсових робіт, рефератів.

Розділ 1. Загальні відомості про валютний ринок.

1.1 Валютний ринок: види, функції та учасники Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини — не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань, не змогли б перетворити одержану валюту в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань.

В Україні валютний ринок досліджується не так давно.

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн.

Валютний ринок виконує такі важливі функції:

· здійснення міжнародних розрахунків;

· регулювання валютних курсів;

· диверсифікація валютних резервів;

· хеджування валютних ризиків;

· отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

· проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства [11,с. 310].

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Валютні операції — це операції, пов’язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

До основних суб 'єктів, що функціонують на валютному ринку, належать:

1. Центральний та комерційні банки.

2. Фірми, що здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном;

2. Приватні особи, що здійснюють перекази валют, купують валюту та здійснюють інші не торговельні угоди;

3. Валютні біржі, що формують ринковий валютний курс, здійснюють обмін валют для юридичних та фізичних осіб;

4. Валютні брокерські фірми, які зводять покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсійні або депозитно-кредитні операції;

5. Спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;

6. Хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

До валютного ринку як системи входить дві основні підсистеми:

· валютний механізм — представлений правовими нормами й інститутами, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному ринках;

· валютні відносини — щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

Валютні ринки можна класифікувати за певними критеріями, а саме:

1. За сферою поширення:

o міжнародний — охоплює валютні ринки всіх країн світу;

o внутрішній — валютний ринок однієї держави. Це ринок, який функціонує всередині конкретної країни.

2. По відношенню до валютних обмежень:

o вільний — ринок, на якому відсутні валютні обмеження;

o невільний — ринок з валютними обмеженнями. Валютні обмеження — це система державних заходів щодо встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями.

3. За видами валютних курсів:

o з одним режимом — це ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют. Ціна встановлюється на біржових торгах;

o з подвійним режимом — це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсів валют.

4. За ступенем організації:

o біржовий — це ринок представлений валютною біржею;

o позабіржовий — організується дилерами, які можуть бути або не бути членами валютної біржі і здійснюють валютні угоди по телефону або через комп’ютерні мережі.

Валютна біржа — це офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютою на підставі попиту і пропозиції.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким видана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надане законодавством право на проведення валютних операцій.

Інколи класифікують валютні ринки і за іншими ознаками:

5. За видами операцій:

o ринок конверсійних операцій;

o ринок депозитних операцій;

o ринок кредитних операцій.

6. За територіальною ознакою:

o європейський ринок;

o північноамериканський ринок;

o далекосхідний ринок тощо.

Валютні ринки, крім вищерозглянутих ознак, за якими вони поділяються (класифікуються), можна характеризувати:

Ш за складом учасників валютних відносин :

o валютний ринок суб'єктів;

o валютний ринок продавців та покупців;

o валютний ринок посередників.;

Ш за функціями і операціями, які вони виконують[14,с. 226].

1.2 Механізм формування валютного курсу Обмінний (валютний) курс — це:

— кількість одиниць однієї валюти, необхідна для придбання одиниці іншої валюти;

— ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;

— сукупність цін валют, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем.

Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції.

Валютний курс необхідний для.

— обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

— порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

— періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків [6, c. 249].

На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.

1. Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:

— відносні процентні ставки.

— паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity — PPP) — це показник відносної купівельної спроможності різних валют.

— економічні умови, які характеризуються такими показниками, як платіжний баланс, економічне зростання, рівень інфляції, пропозиція грошей, безробіття, ставки податків;

— попит на капітал та його пропозиція.

2. Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку.

3. Соціальні чинники, або «настрій ринку». Короткострокові зміни обмінних курсів досить часто зумовлені тим, що учасники ринку називають «настроєм ринку», це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. «Настрій ринку» може бути позитивний або негативний. У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому — слабшає.

Занижений курс валюти порівняно з його купівельною спроможністю призводить до зниження внутрішніх цін країни нижче від світових. Це дає змогу експортерам продукції продавати її нижче світових цін, розширювати експорт товарів та послуг і за тих самих світових цін отримувати при обміні іноземної валюти більше національної валюти, а отже, й розширювати обсяги виробництва.

Завищений валютний курс призводить до підвищення внутрішніх цін вище від світових, до зниження конкурентоспроможності товарів і послуг й ефективності експорту (його скорочення і зменшення дохідності).

Валютний курс виконує надзвичайно важливі функції:

— інтернаціоналізації грошових відносин різних країн, що створює цілісну світову систему грошей;

— порівняння цінових структур і результатів виробництва окремих країн (зіставлення продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати тощо);

— зіставлення вартостей (цін) національного і світового ринків, що дозволяє національні витрати порівнювати із суспільно необхідними інтернаціональними витратами праці;

— перерозподілу національного продукту між країнами в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв’язків.

Отже, основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти. Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.

У міжнародній практиці використовують такі основні режими валютних курсів: фіксовані, плаваючі (гнучкі), компромісні.

Режим фіксованих валютних курсів — це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів.

Фіксований валютний курс може фіксуватися різними способами:

1. Фіксація курсу національної валюти (до курсу найбільш значущих валют міжнародних розрахунків).

2. Використання валюти інших країн у якості законного платіжного засобу.

3. Фіксація курсу національної валюти до валют інших країн — головних торговельних партнерів.

4. Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад, до СДР (Лівія, М’янма, Сейшельські Острови).

У країнах з ринковою економікою і високим рівнем доходу, як правило, діють ринкові (плаваючі) валютні курси. Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси — режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового, механізму.

Компромісні валютні курси — це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання валютних курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути:

— підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності - шляхом девальвації валюти і встановлення нового офіційного фіксованого курсу;

— регульоване плавання валют, коли офіційні органи змінюють валютний курс поступово, поки не буде досягнуто нового паритету. Це може бути: а) «ковзне прив’язування» — щоденна девальвація національної валюти на заздалегідь заплановану й оголошену величину; б) «повзуче прив’язування» — зниження валютного курсу зі заздалегідь оголошеною періодичністю на значну величину; в) «брудне плавання» — щоденна девальвація на заздалегідь не оголошену величину. Разом з цим уряд вживає заходів щодо пристосування економіки до нової ситуації [11, с 314].

Коли пропозиція не відповідає попиту при заданому офіційному курсі, то валютою торгують нелегально за обмінним курсом чорного ринку. Офшорний обмінний курс відноситься до неофіційної ціни регульованих валют, операції за якими здійснюються в офшорних зонах.

Вибір режиму валютних курсів залежить від того, яку мету переслідує економічна політика. В ситуації, коли основною метою ставиться досягнення повної зайнятості, а інфляції особливого значення не надається, перевага може бути віддана плаваючим валютним курсам. Коли ж ставиться за мету уникнути інфляції, переважними є фіксовані валютні курси.

Вибір тієї чи іншої валютної політики визначається ступенем залежності національної економіки від процесів, що відбуваються в світовому господарстві. Якщо країна великою мірою піддається загрозі внутрішньої і менше залежить від зовнішньої нестабільності, то для неї, як правило, кращими є фіксовані валютні курси. У випадку, коли економіка країни значною мірою залежить від світового ринку, а внутрішня економічна ситуація і національна макроекономічна політика порівняно стабільна, то кращими є плаваючі валютні курси.

У плаваючих валютних курсах більше зацікавлені країни з дефіцитом платіжного балансу і країни котрі віддають перевагу незалежності в проведенні грошово-кредитної і бюджетної політики.

Гнучкі валютні курси рекомендуються країнам, котрі спеціалізуються на експорті вузького набору продуктів, попит на які залежить від економічного становища імпортуючих країн.

1.3 Конвертованість та котирування валют Конвертованість — гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися. Вже процес визначення вартості товару означає, що вона здатна вимірюватися грошима. Тобто товар конвертується (обмінюється) на гроші, а гроші, в свою чергу, конвертуються на товар. Гроші також здатні конвертуватися на інші валюти. Тоді й кажуть, що гроші мають властивість вільно конвертуватися на світовому ринку на інші валюти. Обмін однієї національної валюти на інші відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних міняльних лавках та в інших фінансово-кредитних закладах. Здатність тієї або іншої національної грошової одиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом «вільна конвертованість» .

Розрізняють повну й часткову конвертованість. Повна конвертованість означає відсутність будь-яких валютних обмежень у поточних і фінансових операціях, часткова — збереження тих чи інших обмежень.

Розрізняється конвертованість внутрішня й зовнішня.

Внутрішня конвертованість як відсутність обмежень у використанні заробленої валюти означає: вільне використання її для поточних розрахунків та довготривалих угод, надання кредитів іншим учасникам угод, що пов’язані з рухом капіталів; проведення комплексу заходів, які включали б ліквідацію системи адміністративного розподілу валюти й перехід на ринкову її купівлю-продаж; свободу переведення вкладів, капіталів та товарів у національній валюті в будь-яку вільноконвертовану валюту; припинення централізованих асигнувань валюти для імпортерів (валютні кошти вони змогли б отримати, купуючи їх за ринковим курсом); введення в народне господарство елементів іноземної конкуренції; переборення замкнутості національної економіки й наближення структури внутрішніх цін до світових показників.

Зовнішня конвертованість пов’язана з операціями, спрямованими на підтримку потоків капіталів та кредиту з допомогою вільного обертання національної валюти, й означає здатність вільно обмінювати кошти в будь-якій валюті на широкий асортимент товарів та майна. Зовнішня конвертованість означає також здатність національної грошової одиниці вільно обертатися за межами національної території і обмінюватися на інші валюти.

Визначення курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування іноземної валюти до національної: пряме і непряме (зворотне). При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті (1 дол. = 26,0 грн). При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті (1 грн = 0,0381 дол.).

Зазвичай валютний курс розглядається як ціна іноземної валюти в національній валюті. Курс валют встановлюється до четвертого знака після коми десяткового дробу.

При котируванні валют встановлюється базова валюта та валюта котирування. Базова валюта — це валюта, відносно якої котируються інші валюти, тобто валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю. Валюта котирування — це валюта, яка котирується до базової, тобто валюта, курс якої визначають. Наприклад, 1 дол = 26,00 грн. Ліва частина котирування — це базова валюта (долар), права частина — валюта котирування (гривня).

Кожна валюта має не один валютний курс, а стільки, скільки існує валют. Обмінні курси валют, маючи різне числове вираження, взаємопов'язані і становлять сукупність цін, взаємопов'язаних тристороннім арбітражем. Арбітраж — це операція обміну двох валют через третю з метою отримання прибутку, використовуючи різницю між обмінним курсом і крос-курсом. Він називається тристороннім, оскільки до нього залучені три валюти.

Крос-курсом називається курс обміну двох валют (А і В) через третю валюту ©. Визначення крос-курсу відбувається шляхом конвертації валюти, А спочатку у валюту С, а потім — валюти С у валюту В [15, с. 305].

Розділ 2. Розвиток валютного ринку України.

2.1 Аналіз валютного ринку України за останні роки На стан і динаміку попиту і пропонування на валютному ринку впливає велика кількість чинників економічного, політичного, правового і психологічного характеру. Усі вони поділяються на три групи.

1. Курсоутворювальні чинники:

— стан платіжного балансу в країні;

— обсяги ВВП, які виробляються в країні;

— внутрішнє і зовнішнє пропонування грошей;

— процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;

— співвідношення внутрішніх цін країни із зовнішніми.

Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визначають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни.

2. Регулюючі чинники:

— заходи прямого державного регулювання (фінансово-бюджетна політика, квотування та ліцензування, грошово-кредитна політика, регулювання цін, інтервенційна політика, розподіл валюти тощо);

— структурні чинники.

Ці чинники впливають на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутворюючих чинників. Вони вводяться в дію державою свідомо для досягнення певних цілей в її економічній політиці і можуть давати значний ефект в умовах, коли економіка країни перебуває у стані тривалої рівноваги.

3. Чинники кризового характеру:

— дефіцит державного бюджету;

— безконтрольна емісія та інфляція;

— штучне і надмірне регулювання цін;

— висока монополізація виробництва.

Ці чинники виникають при порушенні динамічної рівноваги економіки, послабляють дію курсоутворюючих чинників та знижують результативність регулятивних заходів держави.

У всій цій сукупності чинників ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка. Він має комплексний характер і акумулює в собі певною мірою дію всіх інших чинників[6, с. 252].

У лютому 2015 року дефіцит зведеного платіжного балансу становив 743 млн. дол. США, що на 1.4 млрд. дол. США менше, ніж у лютому минулого року (2.1 млрд. дол. США), за рахунок скорочення відпливу коштів за фінансовим рахунком.

Дефіцит поточного рахунку становив 405 млн. дол. США і був майже таким як у лютому минулого року (395 млн. дол. США).

Посилення девальваційних очікувань і відплив депозитів з банківської системи призвели до зростання відпливу готівкової валюти поза банки до 1,7 млрд.дол.США, у лютому 2014 року — 1.9 млрд. дол. США, тоді як за весь 2013 рік він становив 3.3 млрд. дол. США.

Чистий приплив коштів за прямими іноземними інвестиціями оцінено в розмірі 274 млн. дол. США, тоді як у лютому 2014 року чистий відплив становив 205 млн. дол.США. Основні кошти надійшли до банківського сектору (252 млн. дол. США) переважноз метою рекапіталізації.

Від'ємне сальдо за операціями з кредитами та облігаціями (766 млн. дол. США) зумовлювалось низькими обсягами залучень приватного сектору. У результаті резервні активи скоротилися на 743 млн. дол. США. Станом на 01.03.2015 обсяги міжнародних резервів становили5.6 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 1.2 місяця.

Вплив на валютний ринок обсягу ВВП, що виробляється в країні, базується на тому, що його зміна впливає на динаміку експорту і імпорту. Якщо обсяг ВВП, зростає, це створює передумови для збільшення експорту і зменшення імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу і поліпшенню кон’юнктури ринку. І навпаки, якщо обсяг ВВП скорочується, це спричинятиме формування від'ємного сальдо платіжного балансу і погіршання кон’юнктури ринку. Динаміка ВВП зображена у наступній таблиці.

Таблиця 2.1. Динаміка ВВП України з 2002 по 2014 роки в млн. грн.

Індекс інфляції - показник, який характеризує зміну загального рівня цін на товари та послуги, що були придбані населенням для кінцевого споживання. Індекс інфляції в Україні в березні 2013 року становив 102,2%, у 2014; 126%, у 2015 прогнозується 127%.

Останній рік економіка України знаходиться під сильним тиском, спричиненим політичною кризою, що вибухнула в країні. Ситуація характеризується постійними коливаннями курсу долара. Це зумовлено тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Що ж до 2013 р. то курс тримався біль — менш стабільно на рівні 8,05 — 8,08 грн за 1 дол. США. Динаміку зміни курсу долара у 2006 — 2013 роках можна побачити у наступній таблиці.

Таблиця 2.3. Курс гривні до долара у січні 2006 — 2013 років.

Щодо минулого 2014 року, то курс долара дивував українців мало не щодня, оскільки невпинно зростав по відношенню до української валюти. Найбільш стрімкий ріст відбувся з середини лютого до квітня місяця. Динаміку курсу долара по відношенню до гривні можна побачити на наступному рисунку.

Рис 2.1.Динаміка курсу долара у 2014 році.

З початку 2015 року валютний ринок України також характеризується негативними тенденціями та подальшим знеціненням української гривні. Національний банк України (НБУ) 26 лютого 2015 р. знизив курс гривні до 30,01 грн/дол. Це був рекордний мінімум гривні.

За даними НБУ, після запровадження жорсткіших заходів зі стабілізації валютного ринку, курс гривні почав зміцнюватися: офіційний курс долара до гривні на 1 квітня 2015 року становив 23,45 грн/дол., порівняно з 27,76 грн/дол. на початок березня. Тенденцію зміни валютних курсів можна прослідкувати на наступному рисунку.

Від початку березня Нацбанк викупив 579 млн. дол. для поповнення валютних резервів. У Нацбанку також відзначають, що стабілізації ситуації значною мірою сприяло досягнення домовленості з МВФ щодо кредиту EFF на загальну суму у 17,5 млрд дол.

Рис. 2.2. Коливання курсу долара з початку 2015 року За цією програмою 13 березня НБУ отримав перший транш кредиту на суму близько 5 млрд. дол.

Ймовірність продовження спадного руху гривні щодо долара зберігається. Підтримує таку ймовірність в першу чергу невизначеність щодо локалізації та тривалості конфлікту на Донбасі. Підвищені інфляційні ризики підтримують попит на валюту, як інструмент збереження заощаджень. Необхідність імпорту енергоресурсів формує додатковий тиск на торговельний і платіжний баланси. Це відбувається на тлі низьких рівнів золотовалютних резервів що покриває чистий імпорт лише на півтора місяця. Тривалі переговори з МВФ свідчать про наявність зустрічних вимог і пропозицій. Готовність виділення коштів та підвищення обсягу кредитування поки тільки вербальна, а ключовою умовою залишається стабілізація ситуації на Сході.

2.2 Валютне регулювання та оцінка курсової політики НБУ Останній рік був надзвичайно важкий для України, а зокрема для НБУ як головного органу валютного регулювання. Протягом цього року гривня постійно девальвувала під впливом, наведених у попередньому питанні, чинників і встановлювала щоразу історичні рекордні мінімуми. Жорсткі заходи зі стабілізації валютного ринку є в багатьох випадках незрозумілими для простих людей, оскільки вони ущемляють їх права, та з іншого боку, як свідчить статистика, лише такі заходи можуть стати причиною зміцнення валюти.

НБУ у 2014 році прийняв вагомі рішення щодо регулювання валютного ринку України, зокрема для гривні був встановлений гнучкий (плаваючий) валютний курс. В постанові Правління Національного банку від 31 березня 2014 року № 180 «Про внесення змін до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2014 року за № 375/25 152 зазначається, що курс гривні до долара розраховуватиметься як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Нацбанку.

Сьогодні на валютному ринку діє режим валютних обмежень, введений фактично півроку тому Національним банком України Постановами № 540 від 29 серпня 2014 р. і № 758 від 1 грудня 2014 р., які вже втратили свою силу. На початку березня НБУ прийняв нові Постанови № 160 і № 161, якими розширив перелік раніше встановлених валютних обмежень, і уточнив порядок авансових платежів за імпортними операціями, про який ми інформували раніше.

Серед обмежень, дія яких була подовжена НБУ без змін:

· вимога про проведення всіх розрахунків у валюті за імпортно-експортними операціями протягом 90 днів;

· вимога про обов’язковий продаж 75% валютної виручки, отриманої юридичними особами, фізичними особами — підприємцями та іноземними представництвами з-за кордону;

· призупинення випуску банками ощадних сертифікатів на пред’явника і обмеження терміну іменних сертифікатів до 6 місяців із забороною на їх дострокове погашення;

· заборона на купівлю валюти за рахунок кредитних коштів;

· заборона на дострокове погашення кредитів у валюті;

· заборона на виплати за кордон у валюті на підставі індивідуальних ліцензій НБУ, за деякими винятками;

· заборона на перерахування фізичними особами валюти за кордон за неторговельними операціями в сумі, що перевищує еквівалент 15 000,00 грн. на день. Нерезиденти можуть виконувати такі операції тільки на підставі документів, що підтверджують джерело походження коштів;

· заборона на перерахування валюти з поточного рахунку в іноземній валюті фізичними особами за кордон за неторговельними операціями в сумі, що перевищує еквівалент 15 000,00 грн. на день і 150 000,00 грн. на місяць без підтвердних документів, за деякими винятками;

· заборона на видачу готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків в сумі, що перевищує еквівалент 150 000,00 грн. на добу в Україні та за її межами;

· заборона на продаж одним банком готівкової валюти в сумі, що перевищує еквівалент 3 000,00 грн. на день.

Серед обмежень, дію яких НБУ уточнив:

· заборона на повернення іноземним інвесторам грошових коштів, отриманих від продажу цінних паперів українських емітентів, поширений не тільки на випадки відчуження таких паперів поза фондових бірж, але й на біржах; При цьому, таке обмеження не поширюється на кошти, отримані від продажу боргових цінних паперів такими емітентами на фондових біржах;

· заборона на повернення іноземним інвесторам дивідендів тепер також поширена на всі види дивідендів, в тому числі й за цінними паперами, що обертаються на фондових біржах;

· заборона на повернення іноземними інвесторами грошових коштів, одержаних ними від продажу корпоративних прав в українських юридичних особах, поширена на грошові кошти, отримані в результаті зменшення статутного капіталу та виходу з українських юридичних осіб;

· скасована до 3 квітня 2015 обов’язкова акредитивна форма розрахунків для авансових платежів з постачання життєво-необхідних товарів («критичний імпорт»), навіть якщо їх вартість перевищує еквівалент 500 000,00 доларів США;

· розширено перелік документів, які необхідно подати в НБУ для купівлі та перерахування валюти, (а) довідкою фіскальної служби про відсутність у платника заборгованості перед бюджетом — при покупці більше еквівалента 50 000,00 доларів США; (б) актом цінової експертизи за авансовою оплатою імпортованих послуг і робіт вартістю більше еквівалента 25 000,00 доларів США); (в) довідкою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відсутність ознак фіктивності угоди з продажу недержавних боргових цінних паперів,. д.

Серед обмежень, які НБУ ввів додатково:

· заборона кредитування в національній валюті під заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на рахунках в іноземній валюті;

· заборона на купівлю валюти, якщо у юридичної особи на рахунках розміщена валюта в сумі, що перевищує еквівалент 10 000,00 доларів США, за деякими винятками;

· заборона на придбання державних облігацій за рахунок коштів, розміщених на інвестиційних рахунках, за винятком тих коштів, які отримані від продажу іноземної валюти, самих державних облігацій, доходів від них або від їх погашення;

· заборона на купівлю банківських металів за безготівкові кошти в гривні більше одного разу на тиждень і в загальній масі, що перевищує 3,216 тройської унції золота;

· право НБУ призупинити будь-яку валютну операцію, яка, на його думку, несе підвищений ризик її проведення з протиправною метою, а також вимагати надання будь-яких додаткових документів, що підтверджують операцію.

НБУ обіцяє скасувати прийняті заходи, якщо ситуація на фінансово-валютному ринку стабілізується. Втім, прогнози учасників ринку не вселяють оптимізму і не дозволяють сподіватися на поліпшення ситуації в осяжній перспективі. Поки ж бізнесу необхідно враховувати зазначені обмеження при структуруванні відносин зі своїми іноземними партнерами, в тому числі для цілей мінімізації валютних та договірних ризиків, пов’язаних з неможливістю або відкладенням виконання своїх грошових зобов’язань.

Розділ 3. Удосконалення механізму функціонування валютного ринку.

3.1 Основні проблеми, що суперечать ефективному функціонуванню валютного ринку України Незадовільнй стан валютного ринку характеризується рядом проблем. Назвати і описати їх всіх, напевно, неможливо, адже він складається із безлічі взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють один з одним.

Доларизація — це використання валют інших країн як законного платіжного засобу.

Шкідливість доларизації для національної економіки проявляється у таких наслідках:

— національні гроші неспроможні виконувати свої базові функції - виступати єдиним засобом нагромадження і всезагальним еквівалентом на території держави, яка їх репрезентує;

— вартість української гривні залежить не від нагромаджених поколіннями матеріальних багатств і національних надбань, а повністю визначається масою іноземних грошей на валютному ринку;

— зв'язуючи на своєму внутрішньому ринку наявну в обігу іноземну валюту наявною товарною масою, українська держава, таким чином, бореться з інфляцією не у своїй, а у чужих країнах;

— втрачаються значні потенційні емісійні доходи від випуску державою національних грошей. Йдеться про втрату сеньйоражу — різниці між номінальною ціною грошей і витратами на їх виготовлення; окрім того, держава потрапляє у певну економічну залежність від країни — емітента іноземної валюти, яка використовується у внутрішньому грошовому обігу;

— провокується недовіра до української гривні, як валюти аутсайдера;- наявність суттєвого рівня доларизації не стимулює зменшення обсягів тіньової економіки[3].

Щороку з економіки України виходить $ 8 млрд. За 22 роки відтік капіталу з країни склав $ 167 млрд. Україна знаходиться в десятці країн-лідерів за обсягом вивезення капіталу. Проте частина виведених коштів постійно повертається у вигляді кредитів, інвестицій та корупційних платежів.

Лідером з вивезення капіталу є Китай — за 40 років з нього було виведено $ 1,19 трлн. На другому місці перебуває Росія, відтік капіталу з 1990 року становить $ 798 млрд. У топ-5 також входять Південна Корея ($ 779 млрд), Бразилія ($ 520 млрд) і Кувейт ($ 496 млрд).

Україна знаходиться на 9-му місці, істотно поступаючись Аргентині (8-е місце, $ 399 млрд).

Валютний ризик — наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали.

Події, які відбувалися протягом останнього року, дали безліч аргументів для недовіри до політики Національного банку, банківської системи України та втечі капіталу.

Велика кількість грошей, які знаходяться на руках у населення поза банківською системою, негативно впливають на курс гривні.

Справді, рівень довіри населення до банків сьогодні дуже низький. З початку року українці винесли з фінустанов 39,1 млрд грн депозитів. Якщо спочатку люди робили це під впливом девальвації гривні та зростання нестабільності на ринку, то згодом до цієї причини додалося зростання кількості неплатоспроможних банків.

Наразі НБУ разом з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ввів тимчасову адміністрацію або почав ліквідацію вісімнадцяти банків, серед яких є й доволі великі, як от «Форум», Брокбізнесбанк та Півднкомбанк. Загалом обсяг депозитів дев" яти з цих вісімнадцяти банків складав 26,4 млрд грн, зокрема 16,5 млрд грн — вклади фізичних осіб.

Фактично саме втрата депозитів і поставила стабільність банківської системи під загрозу, тому на сьогодні ми маємо замкнуте коло, яке доведеться розірвати.

Проблема відпливу капіталу з країни є також слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки. Маючи ряд загальних рис із зарубіжними аналогами, український феномен втечі капіталу відрізняється великою своєрідністю як по мотивах відтоку, так і по каналах вивозу ресурсів і макроекономічних наслідках. Ця своєрідність витікає із специфіки первинного накопичення капіталу шляхом тіньового перерозподілу доходів і витягання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів, прагнення господарюючих суб'єктів стабілізувати (або нарощувати) рівень доходів в обстановці спаду виробництва і в тяжких умовах ведення бізнесу (важкий податковий тягар, криміналізація економіки і низький рівень гарантій безпеки бізнесу, недосконалість ринкової інституційної і правової бази і т.д.).

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.

" Втеча" капіталу має ряд негативних наслідків для економіки країни:

ь Скорочується пропозиція валюти і зменшується в цілому грошова маса. Гривня поступає на валютний ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривні стає нестійким.

ь Скорочуються валютні резерви, що побічно б'є по курсу гривні. Якщо хоч би частина капіталу, що «втік», залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3−4 рази більше, ніж в даний час.

ь Скорочуються інвестиційні ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

ь Зменшується база оподаткування. При державному регулюванні вивозу капіталу операції реєструються, а тому сплачуються податки.

Серед проблем, які не були названі вище, але викликали різкі коливання курсу гривні та її знецінення можна виділити виділити:

— надмірні обсяги кредитування в іноземній валюті;

— бажання банків отримати максимальний прибуток від спекулятивних операцій на міжбанківському ринку;

— суттєве перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією на готівковому ринку внаслідок втрати довіри домогосподарств до національної валюти, що девальвує. Готівковий ринок перетворився у джерело купівлі іноземної валюти для погашення кредитів;

— підвищення рівня фінансової доларизації та поступова втрата гривнею функції нагромадження;

— зростання державного боргу.

Для гривні базовим залишається ризик ослаблення внаслідок військових дій на Донбасі. Ця зона невизначеності обмежує приплив інвестиційного капіталу в країну, стимулює відтік капіталу з країни і відтік валютних вкладів з банків. Потенційно високі інфляційні ризики також сприяють втечі з гривні у валюту.

3.2 Пропозиції щодо покращення функціонування валютного ринку України Формування дієвої системи валютного ринку в Україні — дуже складна і комплексна проблема. Вирішальне значення у стані валютного ринку України займає валютна політика. Валютна політика являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. На жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі.

Таким чином, за умов що склалися в Україні, назріла потреба у проведенні активної державної політики, спрямованої на подолання несприятливих тенденцій у валютній системі країни.

Основними на сьогодні шляхами подолання проблем по покращенні стану валютного ринку є:

— вдосконалення контролю і розробка нових методів банківського і валютного регулювання, що впливатиме на оптимізацію валютної діяльності (вдосконалення та розширення меж валютної діяльності, відновлення довіри до головних суб'єктів валютних відносин з боку резидентів та іноземних партнерів, забезпечення більш строкової стабілізації валютного курсу національної валюти);

— реформування банківської системи у напрямку її капіталізації та підвищення конкурентоспроможності й зміцнення позицій вітчизняних банків на валютному ринку України та у сучасному інтегрованому світі;

— вдосконалення валютного законодавства. Переймаючи світовий досвід, слід створити відповідну структурну одиницю, на яку було б покладено функції валютного контролю, а завдання комерційних банків полягало лише у поданні інформації про виконання ними тих валютних операцій, які підлягають контролю. Скажімо у США функціонує спеціальних орган — FinCEN, який у режимі реального часу відстежує всі фінансові трансакції.

— вдосконалення функціонування системи інформаційного обміну. Необхідно вдосконалити співпрацю з правоохоронними органами, Службою безпеки України, з метою недопущення ведення незаконної валютної діяльності.

— врегулювання розміру штрафних санкцій, які повинні служити покаранням, а не знищенням банківської установи. Скажімо, у 90х роках штраф становив 100% від незаконного перерахування валюти, АУБ пропонує щоб розмір штрафу становив не більше 25%, але не більше 5% від розміру статутного капіталу .

— перетворення механізму рефінансування в реально діючий інструмент забезпечення комерційних банків ресурсами в національній валюті;

— розширення можливостей капіталізації за рахунок розміщення банківських акцій серед юридичних і фізичних осіб, вилучення з бази оподаткування кредитних установ суми, що використовується на капіталізацію;

— зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів;

— посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

— стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу;

— оптимізація механізмів взаємозв'язку між попитом на національну та іноземну валюту [19];

— збільшення обсягу ринкової інформації про джерела іноземної валюти та її використання, а також про тенденції зміни платіжного балансу країни для того щоб учасники ринку могли сформувати власну обґрунтовану думку про валютний курс і майбутню грошово-кредитну політику;

— сприяння розвитку інструментів хеджування ризику шляхом поступового скасування заборони та контролю над над проведенням строкових валютних операцій;

— вирішення питання щодо поновлення спеціальної статистичної звітності та забезпечення доступності інформації про наявність і рух коштів в іноземній валюті вітчизняних підприємств і організацій усіх форм власності, що надасть змогу контролювати і комплексно аналізувати усі ланки руху іноземної валюти суб'єктів господарювання в Україну та за її межі за строками і джерелами формування й використання;

— постійний моніторинг світового валютного ринку для завчасного виявлення зародження кризових явищ і вжиття необхідних запобіжних заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на вітчизняний валютний ринок;

— максимально можлива лібералізація системи валютного регулювання та валютного контролю;

— недопущення неефективного використання коштів кредитів міжнародних фінансових організацій, іноземних урядів і банків;

— розроблення, затвердження і впровадження системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держави;

— недопущення неправильного інформування НБУ міжнародних фінансових організацій про реальні розміри офіційних валютних резервів держави на певну дату.

— -вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків[7].

валюта ринок конвертованість банк.

Висновки Валютний ринок — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності.До основних суб'єктів, що функціонують на валютному ринку, належать: центральний та комерційні банки, фірми, що здійснюють зовнішню торгівлю або капіталовкладення за кордоном, приватні особи, що здійснюють перекази валют, купують валюту та здійснюють інші не торговельні угоди, валютні біржі, що формують ринковий валютний курс, здійснюють обмін валют для юридичних та фізичних осіб, валютні брокерські фірми, спекулянти, хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу.

До валютного ринку як системи входить дві основні підсистеми: валютний механізм — представлений правовими нормами й інститутами, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному ринках;валютні відносини — щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції.

На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.

Основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти. Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.

У міжнародній практиці використовують такі основні режими валютних курсів: фіксовані, плаваючі (гнучкі), компромісні.

Конвертованість — гарантована здатність національної грошової одиниці обертатися. Здатність тієї або іншої національної грошової одиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом «вільна конвертованість» .

Визначення курсу валют називається котируванням. Існує два методи котирування іноземної валюти до національної: пряме і непряме (зворотне). При прямому котируванні курс одиниці іноземної валюти виражається в національній валюті. При непрямому котируванні курс одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті.

На стан і динаміку попиту і пропонування на валютному ринку впливає велика кількість чинників економічного, політичного, правового і психологічного характеру. У всій цій сукупності чинників ключове місце займає платіжний баланс, його стан та динаміка. Він має комплексний характер і акумулює в собі певною мірою дію всіх інших чинників.

У лютому 2015 року дефіцит зведеного платіжного балансу становив 743 млн. дол. США, що на 1.4 млрд. дол. США менше, ніж у лютому минулого року (2.1 млрд. дол. США), за рахунок скорочення відпливу коштів за фінансовим рахунком.

Останній рік економіка України знаходиться під сильним тиском, спричиненим політичною кризою, що вибухнула в країні. Ситуація характеризується постійними коливаннями курсу долара. Це зумовлено тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара.

Ймовірність продовження спадного руху гривні щодо долара зберігається. Підтримує таку ймовірність в першу чергу невизначеність щодо локалізації та тривалості конфлікту на Донбасі. Підвищені інфляційні ризики підтримують попит на валюту, як інструмент збереження заощаджень. Необхідність імпорту енергоресурсів формує додатковий тиск на торговельний і платіжний баланси. Це відбувається на тлі низьких рівнів золотовалютних резервів що покриває чистий імпорт лише на півтора місяця. Тривалі переговори з МВФ свідчать про наявність зустрічних вимог і пропозицій. Готовність виділення коштів та підвищення обсягу кредитування поки тільки вербальна, а ключовою умовою залишається стабілізація ситуації на Сході.

Виходячи з проведеного дослідження, основними напрямами стабілізації механізму функціонування валютного ринку України можна вважати такі: зменшення рівня доларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів;посилення довіри до банківської системи; удосконалення правил роботи учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур; вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків;- забезпечення стабільності нормативної бази НБУ; посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;- стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу; оптимізація механізмів взаємозв'язку між попитом на національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування гривневих потоків насамперед у реальний сектор економіки, вагомими важелями чого мають бути інструменти фінансової політики.

Список використаної літератури.

1. Постанова Правління Національного банку України від 31 березня 2014 року № 180 «Про внесення змін до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» // Закони України.

2. Постанова Правління НБУ № 160 від 03.03.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» // Закони України.

3. Аржевітін С. Відплив капіталу з України: причини та шляхи подолання / С. Аржевітін // Вісник Національного банку України, 2014. — № 1 — С. 3−7.

4. Бодрова Н. Е. Валютний ринок: стан, проблеми, перспективи / Н. Е. Бодрова // Економіка. — 2013. — № 1. -с. 102 — 114.

5. Гроші та кредит: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Алєксєєв І.В., Колісник М.К. — К., 2009. — 253 с.

6. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А. М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: кнеу, 2001. — 602 с.

7. Дубинський О. Валютні перспективи ще не втрачені? / О. Дубинський // Дзеркало тижня. Україна. -№ 4. 04 Лютий 2013.

8. Еш С. М. Фінансовий ринок. Навч. посіб. 2-ге вид. — К.: Центр учбової літератури, 2011. — 528 с.

9. Івасів Б.С. Гроші та кредит: підручник / Б. Івасів. — Вид. 3-тє, зміни і доп. — Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. — 632 с.

10. Козик В. В. й ін. «Міжнародні економічні відносини». — К.: Знання-Перс, 2002. — 216.

11. Міжнародні фінанси: навчальний посібник. / О. М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О. М. Мозгового. — К.: КНЕУ, 2005. — 546 с.

12. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. Ю.В. Ніколенка. — 3-тє вид. — Київ: ЦУЛ, 2003. — 540 с.

13. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 148 с.

14. Сич Є.М. Ринок фінансових послуг: навчальний посібник / Є.М. Сич, В.П. Ільчук, Н.І. Гавриленко — К.: «Центр учбової літератури», 2012 — 478с.

15. Фінанси: підручник під ред. С.І. Лушина, В. А. Слепова.-2-ое вид., Перераб. і доп .- М.: Економіст, 2005 .- 682 с.

16. Шило В. П. Міжнародні фінанси: за модульною системою. Теоретично-практичний посібник (рек. МОН України).- 2-е вид. / Шило В. П., Доровська С. С. Іванова Н.С., Ільіна С.Б.- К.: Кондор, 2010. — 346 с.

17. Статистичний бюлетень (електронне видання) за 2014 р. — Національний банк України.

18. Стан валютного ринку України в 2013; 2015 роках (статистика).

19. Павлова О. М. Сучасний стан валютного ринку та проблеми його функціонування.

20. Статистичний бюлетень (електронне видання) за січень 2015 р. — Національний банк України.

21. Шевчук О. Чужі гроші / О. Шевчук // Український тиждень.

22. Цюп’як М.Л. Україна та міжнародний валютний ринок: проблеми і перспективи.