Перспективи розвитку СВК «Залузький» Теплицького району Вінницької області на 2012-2015 роки

Вступ

Процес становлення основ ринкової економіки в Україні відбувається в умовах значної кризи та падіння рівнів виробництва всіх товарів, що викликає необхідність структурних перетворень у економіці. Дані процеси є наслідком дії як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Проте вихід з даного становища можливий лише за рахунок різкого підвищення ефективності виробництва на основі формування системи незалежних товаровиробників як в народному господарстві України в цілому, так і в сільському господарстві, зокрема.

На даному етапі реформування сільськогосподарських підприємств в товариство з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю, повне товариство, акціонерне товариство, сільськогосподарський виробничий кооператив, приватно-орендне, фермерське господарство та інші форми господарювання передбачає створення конкурентного середовища, ринкових відносин.

Планування — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людей, що має на меті визначення цілей, завдань функціонування певних систем (підприємство, регіон, держава). Планування дає змогу виявити проблеми, що існують на ринку і намітити необхідні заходи для їх подолання в майбутньому.

Найголовнішим на сьогодні є:

— створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема, посилення інноваційного спрямування аграрної політики;

— визначення пріоритетів структурної перебудови, технологічного і технічного забезпечення;

— вирішення питань земельних відносин;

— структуризація власності та формування організаційно-правових структур АПК;

— стимулювання кооперації та фінансово-промислової інтеграції;

— стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

— розвиток інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної

політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів;

Розвиток сільського господарства, забезпечуючи зростання обсягів виробництва продукції, повинен супроводжуватися підвищенням доходності (прибутковості) галузей як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискореного вдосконалення суспільного виробництва. Складний і багатоплановий характер поставлених завдань зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом. Від компетентності, підприємливості й організаторських здібностей керівника значно залежать результати господарської діяльності колективу.

Кожному керівнику і спеціалісту потрібно досконало знати об'єктивні закономірності розвитку свого господарства, володіти практичними навиками виявлення і реалізації внутрішніх резервів для успішного виконання виробничої та фінансової програм. Цього можна досягти, оволодівши основами проведення планування на майбутнє.

1. Сучасний стан господарства СВК «Залузький» знаходиться в селі Залужжя Теплицького району Вінницької області. Створений в 2000 році шляхом перетворення КПС «Залузьке» на СВК «Залузький». Заснований на приватній власності і здійснює свою виробничо-господарську діяльність на повному госпрозрахунку у відповідності із діючим законодавством, статутом СВК Залузький". СВК має розрахунковий та інші рахунки, самостійний баланс, наділений основними та оборотними фондами.

За довіреністю СВК може бути позивачем і відповідачем в арбітражі чи суді, може набувати майнові та немайнові права. Має печатку і штампи зі своїм найменуванням.

СВК «Залузький» знаходиться в зоні помірно-континентального клімату, середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С річна кількість опадів: 520−590 мм, з них 80% випадають в теплий період.

Відстань від даного СВК до обласного центру становить — залізницею: 147 км, автошляхами 133 км.

Тривалість вегетаційного періоду близько 220 днів. Весняні дні характеризуються короткотривалими приморозками, які можуть бути аж до травня місяця, а осінні приморозки можна чекати з кінця вересня. Переважаючий напрям вітру північно — східний.

Отже, дане підприємство розташоване в зоні, де кліматичні умови цілком придатні і сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур і отримання високих стійких врожаїв.

Основними завданнями діяльності є посів, вирощування і збирання сільськогосподарських культур, а також розведення великої рогатої худоби та свиней.

Відношення СВК з юридичними і фізичними особами у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. «Залузький» здійснює виробничу діяльність по принципах повного розрахунку й самофінансування і несе відповідальність за:

1 результатами сільськогосподарської діяльності;

2 виконання взятих на себе зобов’язань по договорах;

3 виконання зобов’язань перед трудовим колективом.

Відкриває розрахункові та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення розрахункових, кредитних і касових операцій за місцем реєстрації СВК.

Відношення СВК з юридичними і фізичними особами у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів. СВК «Залузький» здійснює виробничу діяльність по принципах повного розрахунку й самофінансування і несе відповідальність за:

1 результатами сільськогосподарської діяльності;

2 виконання взятих на себе зобов’язань по договорах;

3 виконання зобов’язань перед трудовим колективом.

Відкриває розрахункові та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення розрахункових, кредитних і касових операцій за місцем реєстрації СВК.

СВК «Залузький» реалізує свою продукцію, послуги по цінах і тарифах, які встановлюються самостійно чи на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, за державними цінами і тарифами.

Матеріально-технічне забезпечення виробничої діяльності СВК здійснює самостійно через систему прямих угод (контрактів) чи через товарні біржі та інші посередницькі організації.

Майно СВК є загальнодержавною власністю закріпленою за ним на правах повного господарського ведення і складається з основних фондів й оборотних коштів, які створюють його статутний фонд, а також інших цінностей, вартість яких відображається в його самостійному балансі.

Сільськогосподарські угіддя, ферми, автотранспортні гаражі загального користування, закріплені за СВК, знаходяться на балансі і відображаються окремо.

Джерелами формування майна СВК «Залузький» є:

1) грошові кошти, направлені на обробку сільськогосподарських угідь, посів та збирання зернових культур, буряків, соняшнику;

2) доходи отримані від реалізації, а також інших видів господарської діяльності;

3) фінансова допомога юридичних і фізичних осіб;

4) придбання майна іншого підприємства чи організації;

5) інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

До складу СВК «Залузький» входять відділи, дільниці, підсобні виробництва, ремонтно-механічні майстерні та інші підрозділи. СВК визначає свою структуру, штатний розклад, кошторис на утримання апарату управління.

СВК очолює голова кооперативу, він керує його поточними справами, самостійно вирішує питання діяльності. Керівник організовує оперативно-господарську діяльність відповідно до завдань сільськогосподарського кооперативу; приймає на роботу і звільняє працівників; несе персональну відповідальність за своєчасність розрахунків з дебіторами та кредиторами СВК; несе відповідальність за результати господарської діяльності кооперативу. Керівнику підпорядковуються: головний інженер, головний бухгалтер, економіст.

Перший заступник голови кооперативу — головний інженер, визначає науково — технічну політику СВК, організовує виконання робіт, результати яких відповідають по якості технічним умовам і вимогам, керує виробничим відділом, контролює виконання вимог техніки безпеки, забезпечує своєчасну підготовку технічної інформації.

Загальна чисельність працюючих СВК «Залузький» на 1.01.2011 р. складає 42 чоловіка, з яких 4 чоловік займає керівні посади, 10 — спеціалісти, всі інші робітники зайняті в сільськогосподарському виробництві.

Реалізації продукції проводиться через наступні канали:

— реалізація зернових — пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв

— молоко — Теплицький молокозавод

— м'ясо — Бершадський м’ясокомбінат Основним показником розміру сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів є вартість валової продукції, оскільки вона визначає кінцевий результат виробництва. При порівнянні розмірів різних господарств за ряд років для оцінки валової продукції використовують порівнянні ціни на продукцію.

Правильне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в кооперативі дає можливість зменшити сезонність сільськогосподарського виробництва, домогтися регулярного надходження продукції й грошових коштів, а також прискорити оборотність засобів і зміцнює фінансовий стан підприємства.

Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що соціально — економічна сутність спеціалізації полягає в обособлені виробництва за схожою технологією, однотипними засобами одного чи кількох видів продукції в певних масштабах. Вона об'єктивно впливає на концентрацію виробництва.

При визначенні розмірів сільськогосподарських підприємств слід враховувати всі фактори — рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення.

Основним показником спеціалізації є структура товарної продукції за три роки, так як через неї виражається економічний зв’язок підприємства з народним господарством країни.

Розміри господарства розглянемо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Розміри СФК «Залузький»

Проаналізувавши дані таблиці 1.1 можна зробити висновок, що вартість валової продукції в 2011 році зросла на 769,40 тис. грн. порівняно з 2009 роком. За рахунок зменшення вартості основних засобів на 1135,00 та зниження кількості працівників на 7 чол., що значно скоротило витрати на виробництво.

В Україні розвиток і розміщення сільськогосподарських зон та їх спеціалізація здійснюються згідно з дією об'єктивних економічних законів і спрямовані на збільшення виробництва високоякісної і дешевої продукції з метою повнішого задоволення всезростаючих проблем суспільства.

На підставі даних таблиці 1.2 ми визначимо склад і структуру товарної продукції. Встановимо головні та допоміжні галузі підприємства.

Таблиця 1.2. Спеціалізація СВК «Залузький»

Проаналізувавши дані таблиці 1.2 можна зробити висновок, що вартість товарної продукції в загальному по господарстві у 2011 році в порівнянні з 2009 знизилась на 89,40 тис. грн. якщо ж розглядати галузь тваринництва окремо-то товарна продукція тваринництва зросла на 299,40 тис. грн. Що свідчить про розширення галузі тваринництва…

З наведених даних видно, що найбільшу частку займає продукція рослинництва, зокрема зернові та соняшник.

Отже, господарство має зерново-соняшниковий напрям спеціалізації з розвиненим м’ясо-молочним скотарством.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства основним способом збільшення виробництва є інтенсифікація.

Інтенсифікація, що означає кількісний і якісний розвиток сільськогосподарського виробництва, — основа постійного збільшення обсягу продукції землеробства і тваринництва. Вона передбачає госпрозрахунковий метод господарювання, спрямований на досягнення найвищої ефективності виробництва.

В умовах інтенсифікації виробництва вихід сільськогосподарської продукції збільшується насамперед на основі найефективнішого використання як наявних земельних і трудових ресурсів, так і матеріальних засобів виробництва. А це передбачає вдосконалення сільськогосподарського виробництва, його техніки, технології, біологічних факторів (сортів рослин і порід тварин), форм організації праці та всього механізму господарювання.

Рівень інтенсифікації СВК «Залузький» розглянемо в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Рівень інтенсивності та результати виробництва

Проаналізувавши дані таблиці 1.3 можна зробити висновок, що вартість основних виробничих фондів у розрахунку на 1 га с-г угідь у 2011 р. порівняно з 2009 р. зменшилась на 261,07 грн. за рахунок скорочення галузі рослинництва. В свою чергу виробництво товарної продукції на 100 га с/г угідь збільшилось на 61,4017 тис. грн. за рахунок розширення галузі тваринництва Також варто відмітити, що порівняно з 2009 роком у 2011 році підвищився рівень виробництва молока та м’яса усіх видів.

В наступній таблиці 1.4 показано продаж продукції рослинництва і тваринництва різним споживачам.

Таблиця 1.4. Продаж продукції державі та іншим споживачам, ц

Проаналізувавши дані таблиці 1.4 можна зробити висновок, що в 2011 році спостерігається недовиконання плану по всіх видах продукції. Причиною цього є встановлення занадто високих планових показників та низький рівень продуктивності праці в господарстві.

2. Проектування параметрів тваринницьких галузей

2.1 Планування продуктивності тварин

Продуктивність худоби і птиці є головним якісним показником розвитку тваринництва. Її визначають за кількістю продукції бажаної якості, одержаної за певний проміжок часу з розрахунку на одну голову худоби і птиці. До основних показників продуктивності, що їх встановлюють у планах сільськогосподарських підприємств, належать: у скотарстві - надій на середньорічну корову за рік (кг), середньодобовий приріст живої маси молодняку на вирощуванні і відгодівлі (г); у свинарстві - середньодобовий приріст свиней (г); у птахівництві - кількість яєць на середньорічну курку-несучку (шт.) та середньодобовий приріст (г). Так, надій на фуражну корову повинен бути не нижче 5500 кг, середньодобовий приріст молодняку ВРХ — 700 г., свиней — 400 г. За допомогою даних таблиці 2.1 розглянемо проектну і фактичну продуктивність тварин.

Таблиця 2. 1.1

Проаналізувавши дані можна зробити висновок, що у 2011 році порівняно з базовим підвищились надої на одну фуражну корову на 822,54 кг, за рахунок покращення стада та більш збалансованого способу утримання корів. В свою чергу середньодобовий приріст свиней також зріс на 88 г./ добу і становив 504,9 г/ добу. Такі високі показники підприємство досягло за рахунок відгодівлі молодняку полтавської м’ясної породи та покращеного способу відгодівлі.

В свою чергу середньодобові прирости ВРХ знаходяться на досить низькому рівні - 504,9 г/ добу при нормі - 700. Це пояснюється тим, що господарство більш зорієнтоване на молочне скотарство і тому недбало ставиться до процесу відгодівлі молодняку ВРХ.

2.2 Проектування скотарства, свинарства

У валову продукцію тваринництва включають вартість продуктів, одержаних під час вирощування й господарського використання сільськогосподарських тварин, вартість вирощування худоби, птиці та інших тварин. До складу валової продукції включається також гній. Вихід його розраховується на основі нормативів та кількості середньорічного поголів'я тварин у господарстві. Отримання гною від тваринництва розрахуємо в таблиці 2.2.1

З даної таблиці видно, що за рік загальний вихід гною становить 3748,4 т. Даний продукт с/г виробництва використовується у галузі рослинництва у вигляді добрив.

Таблиця 2.2.1

2.3 Кількість поголів'я худоби на кінець року

рослинництво тваринницький корм поголів'я Для того, щоб забезпечити отримання запланованої кількості продукції тваринництва для продажу працівникам, витрат на громадське харчування, а також для реалізації державі на перспективу показники продуктивності тварин заплановані на вищому рівні, який разом з тим є нормальним з біологічної точки зору.

В таблиці 2.3.1 необхідно визначити кількість поголів'я худоби, яка забезпечила б отримання запланованої кількості продукції тваринництва з урахуванням оптимальної структури стада.

Таблиця 2.3.1. Кількість поголів'я худоби на кінець року, гол.

Як помітно за даними таблиці, на проектний рік заплановано збільшити чисельність корів в господарстві на 96 голів, порівняно з базовим. Також вдвічі збільшити кількість кнурів-плідників і основних маток, що за тенденцією на ринку товарів дасть змогу значно підвищити прибуток господарства.

2.4 Валова продукція тваринництва

Плановий обсяг виробництва продукції розраховується виходячи з середньорічного поголів'я і продуктивності тварин. Розподіл отриманої продукції здійснюється за певними каналами реалізації:

— на виробничі потреби;

— на громадське харчування;

— продаж працівникам підприємства;

— продаж заготівельним організаціям.

Вартість валової продукції у свою чергу розраховується на основі планового обсягу виробництва продукції та відповідних порівняльних цін.

Розглянемо валову продукцію тваринництва у звітному 2009 році і порівняємо її з проектною. Результати запишемо у таблиці 2.4.1

Таблиця 2.4.1

З даних таблиці видно, що вартість валової продукції в проектному році валова продукція становитиме 4248,67 тис грн., що на 3455 тис. грн. більше ніж в 2011 році, за рахунок розширення масштабів господарства.

2.5 Розрахунок потреби в кормах

Для підтримання високої продуктивності тварин необхідно забезпечити їх в достатній мірі кормами. На останньому етапі проектування параметрів тваринницьких галузей необхідно провести розрахунок потреби в кормах на основі нормативів витрат кормів на 1 ц продукції тваринництва.

Нормативні витрати кормів знаходяться в прямій залежності від технології виробництва тієї чи іншої продукції, а також від продуктивності тварин.

Структура витрат кормів залежить від природно-кліматичної зони, в якій знаходиться конкретне господарство.

Проведемо розрахунок потреби у кормах в таблиці 2.5.1

Таблиця 2.5.1

Користуючись даними, наведеними нижче, можна зробити висновок, що господарству необхідно кормів у розмірі 194 650 кормових одиниць для відводівлі запланованої кількості поголів'я тваринництва і одержання стабільно високого прибутку від даної галузі.

3. Проектування галузі рослинництва

3.1 Трансформування земельних угідь

Виступаючи головним засобом виробництва у сільському господарстві, земля разом з тим значним чином відрізняється від інших засобів виробництва:

1) земля є продуктом природи і на її виробництво не витрачена праця;

2) земельний простір незмінний і обмежений;

3) земля як засіб виробництва має відповідне місцезнаходження;

4) при раціональному використанні земля не погіршує своєї родючості, а навпаки, покращує.

Організація раціонального використання землі і підвищення її родючості має першочергове значення для збільшення виробництва продукції, підвищення прибутковості с.-г. підприємств.

Із загальної площі землекористування виділяють сільськогосподарські угіддя.

До них відносять ріллю, пасовища, сіножаті, сади, виноградники та інші, які використовуються у виробництві с.-г. продукції.

В сільському господарстві виділяють дві групи заходів по покращенню використання землі:

1) удосконалення структури земельних угідь, поліпшення їх якісного складу;

2) раціональне використання наявних земельних угідь шляхом боротьби з водною і вітровою ерозією, застосування більш досконалої системи землеробства, проведення раціонального внутрігосподарського землевпорядкування тощо.

В залежності від потреби одні угіддя можуть бути переведені в інші. Таку їх зміну називають трансформацією земельних угідь.

Дані про трансформацію земельних угідь наведемо в таблиці 3.1.1.Таблиця 3.1.1

З даних таблиці видно, що всі сільськогосподарські угіддя підприємства використовуються під ріллю.

3.2 Планування урожайності сільськогосподарських культур

Урожайність є функцією багатьох перемінних величин (факторів), таких як волога, тепло, світло, елементи живлення рослин і багатьох інших. Вплив цих факторів на формування врожаю в різні роки проявляється по-різному. Отже, урожайність по роках коливається. По цій причині в плануванні урожайності не слід виходити із показника найбільшої урожайності, досягнутої в одному із років. Чим більше число років береться для визначення базової урожайності, тим точніше буде плановий показник.

Планова урожайність повинна забезпечити виконання договірних зобов’язань і внутрігосподарські потреби (насіння, натуроплата, громадське харчування, корми і ін.).

Далі ми визначаємо урожайність сільськогосподарських культур на перспективу. Для цього необхідно взяти урожайність культур за попередні роки, знайти середню за 3 роки і визначити урожайність проекту. Дані запишемо в таблиці 3.2.1

Таблиця 3.2.1. Планування урожайності сільськогосподарських культур (ц. з 1 га)

Проаналізувавши дані таблиці 3.2.1, можна зробити висновок, що за 2011 рік порівняно з попередніми урожайність зросла майже по всіх видах культур, що свідчить про покращення способу обробітку ґрунту в господарстві. Винятком лише є горох та соняшник, урожайність яких зменшилась, в силу дії кліматичних умов, що в даному році мали негативний вплив на дані культури.

Намічену на перспективу урожайність необхідно обґрунтувати агроекономічними розрахунками. Прибавка урожаю може бути отримана за рахунок освоєння сівозміни, запровадження нових сортів, використання хімічних засобів захисту рослин від шкідників та бур’янів, полезахисних лісових смуг і, нарешті, від використання добрив.

Важливим фактором збільшення урожайності є сівозміна. За даними науково-дослідних закладів, середня прибавка врожаю (в ц. на 1 га) від однієї ротації сівозміни складає по зерну — 0,47, цукрових буряків — 29, соняшнику -0,4. Розрахунки запишемо в таблиці 3.2.2

Таблиця 3.2.2. Обґрунтування прибавки урожаю з 1 га посіву сільськогосподарських культур

З вищевказаних даних видно, що на підвищення урожайності с/г культур впливають як нові сорти та гібриди; так і полезахисні смуги, оскільки вони захищають поля від вивітрювання і ерозії ґрунту; так і освоєння сівозмін, оскільки вдало підібраний попередник для культури значно підвищує її урожайність.

3.3 Визначення об'ємів виробництва продукції зернофуражних культур

Для планування посівних площ необхідно визначити кількість зерна, що потрібна для забезпечення худоби концентрованими кормами. Оскільки зерно є головним і незамінним кормом для тварин та має вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, то для годівлі тварин використовують фуражне зерно — ячменю, вівса, гороху, вики, кукурудзи на зерно та пшениці. При цьому найбільш поживними є зерно кукурудзи та ячменю.

Створення фуражного фонду в господарстві тільки за рахунок однієї з перерахованих культур без урахування певних пропорцій, не забезпечує повноцінної годівлі тварин, веде до перевитрат кормів та збільшення собівартості продукції. Тому рекомендується оптимальний варіант співвідношення компонентів зернофуражного фонду, в якому на долю ячменю приходиться 25%, вівса — 10%, пшениці - 18%, гороху — 17%, кукурудзи — 20% (дані таблиці 3.3.1).

Таблиця 3.3.1. Розрахунки об'ємів виробництва зерна на фураж

Отже, як видно з отриманих даних, для забезпечення худоби необхідною кількістю концентратів, що будуть збалансовані за всіма поживними речовинами аналізованому господарству необхідно виділити 4401,07 ц ячменю, 3520,86 ц кукурудзи, 1760,43 ц вівса, 3168,77 ц пшениці, 2992,73 ц гороху та 1760,43 ц сої.

3.4 Визначення посівних площ під культури зеленого конвеєра

Зелені корми займають переважне становище в літньому раціоні тварин.

З метою безперебійного забезпечення тварин зеленими кормами у місяці пасовищного періоду господарствам рекомендується створювати зелений конвеєр. Нарівні з природними кормовими угіддями до складу зеленого конвеєра підбираються культури із строками нарощування зеленої маси, що не співпадають. При цьому рівномірність надходження кормів регулюється набором культур та строками їх посіву.

Планування зеленого конвеєру починається з покриття недостачі в зеленому кормі в травні місяці. В цьому місяці він може бути покритий зеленою масою озимого жита.

Нестача зеленого корму у червні покривається озимою пшеницею на зелений корм та багаторічними травами.

При нестачі зеленого корму у червні місяці та проценту надходження зеленої маси багаторічних трав в цьому місяці визначають валовий збір багаторічних трав, а по валовому збору та по плановій урожайності - плану їх посіву.

Тривалість пасовищного періоду 153 дні. Денна потреба в зеленій масі -111 735,9: 153 = 730,3 ц.

Таблиця 3.4.1. Розрахунок посівних площ культур зеленого конвеєра

Проаналізувавши дані таблиці 3.4.1 можна зробити висновки, що загальна потреба в зелених кормах становитиме 76 813,6 ц зеленої маси, 7,4% якої буде покриватися за рахунок гички, недостача становитиме 71 165,6 ц. 3% якої буде покриватись за рахунок посіву озимого жита, 31% за рахунок посіву багаторічних трав, 7% за рахунок посівів озимої пшениці, 13% за рахунок посіву укісного гороху, 14% за рахунок однорічних трав, 11% за рахунок кормових баштанних, 10% за рахунок поживних посівів і 11% за рахунок кукурудзи на зелений корм.

3.5 Планування посівних площ сільськогосподарських культур, кінцева продукція яких не використовується на насіння

Планування посівних площ сільськогосподарських культур, продукція яких не використовується на насіння здійснюється у таблиці 3.6. Об'єм продажу овочів працівникам господарства та витрачання цієї продукції на громадське харчування планується на рівні року, що передує плановому плюс приріст, що дорівнює приросту заготівлі овочевих культур. Різниця між потребою громадської худоби у сіні та залишком сіна природних сінокосів є фуражний фонд, який має бути створений за рахунок однорічних та багаторічних трав. Найкраще співвідношення цих видів продукції в фуражнім фонді сіна досягається, коли на долю однорічних трав припадає приблизно 40, а багаторічних трав — 60% валового збору. Сума фондів, що розподіляється по кожній культурі складає загальну потребу у відповідній продукції. Площа посіву культури визначається при діленні потреби на планову урожайність. На заключному етапі розрахунків визначається потреба у насінні, при цьому користуються примірними нормами висіву насіння.

У таблиці 3.5.1 виконаємо планування посівних площ культур, продукція яких не використовується на насіння.

Таблиця 3.5.1. Розрахунок об'ємів виробництва продукції, потреби у насінні та площ посіву культу з, кінцева продукція яких не використовується на насіння

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що посівні площі сплановані таким чином, щоб в повній мірі задовольнити потреби господарства в продукції кормових культур, яка буде використана для забезпечення худоби високоякісними кормами. А також, щоб забезпечити виконання договірних зобов’язань з продажу продукції споживачам.

Крім того, отримані вище дані по виробництву і продажу продукції будуть використані при плануванні балансу кормів, розрахунку обсягів валової та товарної продукції.

3.6 Планування посівних площ сільськогосподарських культур, насіннєвий фонд яких формується за рахунок кінцевої продукції

Методика планування посівних площ зернових культур, соняшника, багаторічних трав на насіння має свої особливості. Насіннєвий фонд по цих культурах, як відомо, формується за рахунок кінцевої продукції, розмір його визначається посівною площею.

Але тому, що обидва показники на початковому етапі розрахунків ще невідомі, об'єм виробництва продукції визначається попередньо (без урахування насіннєвого фонду), а також площа культури — діленням цього об'єму на планову урожайність за вирахуванням норми висіву.

Розрахунки проведемо у таблиці 3.6.1.

Фонд продажу зерна працівникам господарства визначають на рівні базового року плюс збільшення, що дорівнює проценту приросту плану закупівлі зерна, але не більше 15−20% валового збору. Потім його розподіляють по культурах. Потреба у насінні озимого жита та пшениці на зелений корм, однорічні та багаторічні трави на зелений корм і сіно беремо з попередніх таблиць. По решті культур потреба у насінні визначається на підставі норми висіву.

Правильність рішення забезпечення громадської та особистої худоби кормами на основі розробленої структури посівних площ підтверджується балансом кормів.

Недопустимі у балансі як значні надлишки, так і нестача.

Таблиця 3.6.1. Розрахунок об'ємів виробництва та площ посіву культур, кінцева продукція яких використовується на насіннєві цілі

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що посівні площі сплановані таким чином, щоб в повній мірі задовольнити потреби господарства в продукції кормових культур, яка буде використана для забезпечення худоби високоякісними кормами. А також, щоб забезпечити виконання договірних зобов’язань з продажу продукції споживачам.

У таблиці 3.6.2 розглянемо баланс кормів.

Проаналізувавши дані таблиці 3.6.2 бачимо, що господарство більшість кормів отримає за рахунок власного виробництва. Надлишок соковитих (79 121,08ц) буде реалізовуватись іншим господарствам та працівникам підприємства, надлишок грубих кормів можна реалізовувати іншим господарствам або використовувати в якості добрив на полях. У підприємстві є нестача молока та ЗНМ у розмірі 14 549 ц. Нестачу молока можна покрити за рахунок закупівель сухого молока або інших замінників.

Таблиця 3.6.2. Баланс кормів

3.7 Розрахунок структури посівних площ

Раціональна структура посівних площ повинна в значній мірі впливати на підвищення урожайності сільськогосподарських культур, загальну продуктивність ріллі, на зміцнення економіки господарства.

Залежно від виробничих типів (зерно-буряково-скотарський, по виробництву молока, по виробництву яловичини, по виробництву молока і м’яса, по виробництву свинини та продукції птахівництва, по вирощуванню нетелів) господарства по зонах України (Лісостеп, Степ і Полісся) розроблені найбільш раціональні структури посівних площ.

Отже, на наступному етапі необхідно розглянути структуру посівних площ, що ми і зробимо в таблиці 3.7.1

Таблиця 3.7.1. Структура посівних площ

З таблиці 3.7.1 ми бачимо, що посівні площі по всіх культурах розраховані таким чином, щоб площа посіву була тотожною до площі наявної в підприємстві ріллі. Тобто, в господарстві будуть раціонально використанні земельні ресурси.

3.8 Проектування сівозмін і потреба у добривах

Схеми чергування культур в сівозмінах повинні відповідати усім організаційним і технологічним вимогам і в той же час забезпечувати розміщення культур у сівозмінах в об'ємі, передбаченому структурою посівних площ.

Сівозміна — це чергування сільськогосподарських культур в часі і на території, рідше — в часі. Коли ж при цьому забезпечується рекомендоване для зони чергування культур і витримується необхідний термін повернення вирощених культур на поле, то сівозміна називається науково-обгрунтованою.

Щоб на основі структури посівних площ скласти схему (порядок чергування культур) сівозміни, треба попередньо визначити число полів, виходячи з того, щоб всі поля були рівномірними і більшість культур займала ціле поле.

За допомогою даних таблиці 3.8.1 розглянемо чергування культур у сівозміні та потребу в добривах.

Таблиця 3.8.1. Чергування і розмір площ під культурами у сівозміні господарства

У проектному році під культури в польовій сівозміні буде внесено 37 090 ц органічних добрив та 41 848,9 ц мінеральних добрив у фізичній вазі (17 036,8ц — у д.р.), в тому числі: азотних — 11 524,6 ц; фосфорних — 16 478,1 ц; калійних 13 846,2 ц.

За допомогою даних таблиці 3.8.2 розглянемо внесення на проектний рік.

Таблиця 3.8.2. Внесення добрив у господарстві, ц

Із даних таблиці 3.8.2 ми можемо сказати, що кількість внесення органічних і мінеральних добрив у господарстві заплановано забезпечити на достатньо високому рівні.

Усі розрахунки, пов’язані з розподілом площ по сівозмінах, узагальнимо в таблиці 3.8.3, де вказані оптимальні розміри посіву, та розміщення культур на полях.

Таблиця 3.8.3. Розміщення культур по сівозмінах, га

3.9 Розрахунок вартості валової продукції рослинництва

Обчислюючи вартість валової продукції рослинництва, оцінюють збір урожаю всіх видів продукції (основної, супутньої і використовуваної побічної) проектного року, посіви культур на зелене добриво, роботи, пов’язані із закладенням та вирощуванням молодих багаторічних насаджень і враховують зміни вартості незавершеного виробництва.

Вартість валової продукції рослинницьких галузей визначається на основі порівняльних цін 2005 року, які затверджені Кабінетом Міністрів України.

За допомогою даних попередніх таблиць виконаємо розрахунок валової продукції рослинництва на рік освоєння проекту (таблиця 3.9.1).

Таблиця 3.9.1. Розрахунок вартості валової продукції рослинництва на рік освоєння проекту

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що вартість валової продукції на рік освоєння проекту становитиме 3775,52 тис. грн., в тому числі: вартість основної продукції - 96,1%.; вартість побічної продукції - 3,9% Валовий збір основної продукції становитиме 218 171,24 ц, а побічної - 76 274,4 ц.

4. Планування потреби в тракторах, комбайнах та сільськогосподарських машинах

Сільськогосподарська техніка є складовою частиною виробничих сил підприємства — речовим фактором виробництва. Кількісний склад машинно-тракторного парку залежить від технології виробництва. Проте на кожному етапі розвитку сільського господарства оптимальний розмір машинно-тракторного парку повинен відповідати: рівню технології виробництва та продуктивності землі й худоби; науково-технічному прогресу в машинобудуванні; рівню підготовки механізаторських кадрів. Надлишок або нестача техніки негативно впливає на результати виробництва. У другому випадку господарство змушене розтягувати терміни виконання робіт, що призводить до втрат продукції, а у першому — амортизаційні відрахування та витрати на поточний ремонт зайвої техніки, будучи віднесеними на продукцію, збільшують її собівартість, знижують ефективність виробництва. Тому дуже важливо визначити потребу господарства в техніці вірно.

Визначити потребу в тракторах, комбайнах та сільськогосподарських машинах у кожному господарстві можна різними способами:

1. Графічним (базується на використанні технологічних карт і побудові графіків завантаження машинно-тракторного парку протягом року);

2. Проектно-розрахунковим (базується на визначенні кількості машинно-тракторного парку по обсягу робіт у найбільш напружений період);

3. По заздалегідь розрахованих нормативах тракторних робіт у розрахунку на 1 га сільськогосподарських культур, в ум. ет. га;