Моделювання діяльності страхової компанії

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Теоретичні засади моделювання діяльності страхової компанії

1.2 Аналіз діяльності НАСК «Оранта»

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСК «Оранта»

2.1 Аналіз фінансового стану НАСК «Оранта»

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.1 Техніка безпеки в організації

3.2 Організація пожежної безпеки на об'єкті господарювання

3.3 Обов’язки та права суб'єктів страхування від нещасних випадків ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Страхування як сектор національної економіки, що суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства, входить до кола проблем, безпосередньо пов’язаних з питаннями фінансової безпеки країни. Усі складові економіки і життєдіяльності людини пов’язані із страхуванням. У свою чергу, розвиток страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку України. Розв’язання багатьох проблем, що стоять перед українською економікою, залежить і від того, наскільки ефективно функціонує страховий ринок. Для покращення функціонування цієї галузі необхідне удосконалення обробки інформації у страхових компаніях. Масова комп’ютеризація техніки, перебудова бізнес-процесів на підприємствах і в організаціях на основі нових інформаційних технологій призвели до активного впровадження систем, які забезпечують швидкий та зручний облік та передачі інформації. Актуальним у цьому аспекті постає питання переходу на технології, які забезпечують віддалену взаємодію співробітників підприємства.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування наукових положень та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення діяльності страхової компанії.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

— дослідити фінансово-економічну необхідність удосконалення управління діяльністю НАСК «Оранта»

— визначити способи оцінки стратегій розвитку страхової компанії;

— дослідити методи управління діяльністю страхової компанії;

Об'єктом дослідження стала НАСК «Оранта».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Теоретичні засади моделювання діяльності страхової компанії

Прогнозування виконує важливу функцію в аналізі діяльності страхових компаній. Часто, за допомогою якісних та кількісних прогнозів є можливість зменшити ступінь невизначеності при прийнятті рішень щодо управління ризиками. Досить часто при побудові прогнозів використовуються трендові моделі, які дозволяють побудувати прості залежності зміни значень показника від часу. Також при побудові прогнозів використовуються експертні методи, в основі яких лежить процедура побудови прогнозу якогось явища або визначення можливої якісної інформації на основі методу «мозкового штурму» або «колективного прийняття рішень».

Для побудови трендових моделей можуть бути використані припущення про різні типи математичних функцій, що описують динаміку розвитку показника за ретроспективний період. Часто, як базову модель використовують модель лінійного тренду, яка має вигляд

(1)

де — показник, який досліджується, — параметри моделі, — змінна часу, яка приймає значення натурального ряду, тобто 1,2,…, n та відображує умовний порядок реального часового періоду.

Невідомі оцінки параметрів моделі можна отримати за допомогою методу найменших квадратів (МНК). Слід зазначити, що сучасні статистичні пакети дозволяють автоматично використовувати потрібні розрахункові процедури та отримувати оцінки параметрів для тих чи інших моделей.

Також слід зазначити, що не завжди можна використовувати лінійні моделі у якості трендів. Іноді слід приймати до уваги можливий нелінійний характер розвитку явища. Тому, у якості трендів слід використовувати найбільш поширені нелінійні моделі, які мають задані властивості. Часто серед нелінійних використовуються логарифмічні або поліноміальні залежності.

Показником, який визначає придатність побудованої моделі, є коефіцієнт детермінації. Значення коефіцієнту детермінації коливається від 0 до 1. Чим ближче воно до 1, тим у більшій мірі побудована модель відображує реальний процес.

Розгляд специфіки економічних відносин суб'єктів страхової діяльності опосередковане стратегіями розвитку страхових компаній. Основними серед них є [1]: модель комплексної стратегії розвитку страхової компанії й модель інвестиційної стратегії страхової компанії.

Комплексна стратегія розвитку страхової компанії визначає довгострокові цілі її діяльності й шляхи їх досягнення. Розробка комплексної стратегії повинна ґрунтуватися на результатах аналізу діяльності компанії, а також здійснюватися з обліком її потенційних можливостей і поточної ситуації на ринку. Відсутність у страхової компанії стратегії власного розвитку свідчить про безсистемність її діяльності. Це звичайно приводить до втрати конкурентних переваг компанії. Основне завдання, що стоїть перед страховою компанією в ході розробки комплексної стратегії її розвитку, полягає в здійсненні переході компанії з поточного стану необхідний стан відповідно до поставлених цілей для максимізації прибутку страхової компанії. Тут і - комплекси вихідних і кінцевих фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність страхової компанії. Процес розробки комплексної стратегії являє собою складне інтераційно-оптимізаційне завдання, яке належить до класу нелінійних дискретних завдань. Найбільш зручним математичним методом її розв’язку є метод послідовного перебору можливих варіантів комплексної стратегії з метою визначення оптимальної послідовності й строків реалізації планованих стратегічних заходів.

Використання методу послідовного перебору варіантів при розробці комплексної стратегії визначається специфікою розв’язуваного завдання — його дискретним нелінійним характером. Реалізація методу вимагає більших витрат часу на проведення розрахунків у зв’язку з необхідністю аналізу різних варіантів діяльності компанії (основних ризиків, що страхуються) і обліку обмежень, що випливають зі специфіки страхового портфеля, вимог страхувальників, законодавчих норм і т.д. Проте цей метод у порівнянні з іншими методами й підходами являє собою досить простий і зручний спосіб пошуку оптимальної комплексної стратегії діяльності страхової компанії.

Комплексна стратегія розвитку страхової компанії повинна визначатися таким варіантом її технологічної діяльності, при якому досягається максимально можливе значення річного прибутку страхової компанії на основі формування оптимального плану реалізації фінансових операцій, що здійснюються страховою компанією протягом року. Опираючись на позиції, викладені М. А. Батьковским, модель даної стратегії можна представити в такий спосіб [2]:

(2)

де PGSK — максимально можливе значення прибутки страхової компанії протягом року; PG — значення прибутки страхової компанії протягом року при реалізації конкретної стратегії її розвитку; - альтернативний план фінансових операцій страхової компанії на розглянутий прогнозний період часу; а — індекс варіанта альтернативного плану фінансових операцій страхової компанії; - комплексна стратегія розвитку страхової компанії; - значення параметрів, які визначають технологічний регламент страхової компанії, (j = І,… Jtr); - параметри i_ї страхової операції m-го типу, (j = 1,… Lm).

Розв’язок завдання моделювання комплексної стратегії розвитку страхової компанії на прогнозний період дозволяє оцінити її ефективність через максимально можливе значення річного прибутку компанії й визначити спосіб досягнення цьому прибутку у вигляді плану фінансової діяльності.

Основними складовими комплексної стратегії розвитку страхової компанії є наступні її елементи (види стратегії):

— фінансово-економічна, що визначає пріоритети у фінансово-економічній діяльності;

— маркетингова, що дозволяє побудувати системи продажів виробленої продукції, вибирати сегменти ринку, регулювати цінову політику та ін.;

— інвестиційна, що забезпечує розробку й реалізацію інвестиційної політики компанії;

- організаційна, спрямована на вдосконалювання організаційної структури компанії;

— інформаційна, що має за мету впорядкування інформаційних потоків у компанії, підвищення ефективності обробки інформації, а також її автоматизацію;

— кадрова, що полягає в створенні ефективної системи добору й навчання персоналу, стимулювання його праці, розвитку корпоративної культури.

Найважливішим видом комплексної стратегії розвитку страхової компанії є інвестиційна складова її діяльності. Визначальною умовою розвитку цього напрямку страхового бізнесу повинне стати значне збільшення обсягу інвестиційної діяльності страховиків у найближчі роки. Для цього інвестиційна діяльність страхових компаній повинна стати менш ризиковою для того, щоб страховикам стало економічно вигідно інвестувати свої тимчасово вільні фінансові ресурси в розвиток вітчизняної економіки. На практиці менеджери страхових компаній вирішують усі завдання, що виникають перед ними на основі накопиченого досвіду, знань і здорового глузду, що дозволяє раціонально використовувати їхній досвід і знання. Однак одержувані при цьому результати не завжди є оптимальними. Тому підхід, заснований на математичній формалізації об'єкта керування, є єдино можливим для оптимізації розв’язку завдань, що стоять перед страховою компанією.

Математична формалізація дозволяє системно досліджувати комплексну стратегію розвитку страхової компанії, у тому числі її найважливішу складову — інвестиційну стратегію. Вони реалізують єдиний методичний підхід до формування комплексної стратегії розвитку страхової компанії з обліком її інвестиційної складової. При цьому відзначається, що різноманіття й взаємозалежність різних видів стратегії, можливість їх реалізації значним числом різних організаційно-економічних заходів суттєво ускладнюють розв’язок розглянутого завдання. Моделювання діяльності страхової компанії дозволяє значно підвищити її ефективність.

Розглянуті вище дві моделі комплексної стратегії можуть бути доповнені стратегією, що реалізує ефективне управління резервами страхової організації. Пропонований підхід пов’язаний з тим, що передбачається залучення керуючої компанії для здійснення цього процесу.

У рамках комплексної стратегії можливе проектування моделей індивідуальних і агрегованих економічних відносин. Методологічною базою може бути найпростіша модель застосування імовірнісних методів проектування економічних відносин у страхуванні, що опираються на математичний апарат використаний Маком Томасом. Економічні відносини в контексті поставленого до розв’язку в роботі завдання розглядаються як акт перерозподілу ризику між суб'єктами страхового контракту.

Для страхових розрахунків потрібні дані про характер застрахованих ризиків і процесі збитків. Якщо наявна в розпорядженні база даних охоплює кілька страхових компаній (ринкова статистика), то найчастіше дані споконвічно представлені в агрегованій формі. У цьому випадку нам доступні тільки сумарні річні статистичні показники (число ризиків, їх сукупна страхова сума, а також число й сумарний розмір збитків) по групах ризиків. Інформація про страхову суму кожного ризику й розмірі кожного окремого збитку відсутня. У кожній групі зібрані ризики, що задовольняють певним загальним критеріям, наприклад, ті, що характеризуються однаковими значеннями тарифних факторів. Багато методів вирахування тарифу явно або неявно ґрунтуються на деякій моделі розподілу сукупного збитку кожної із цих груп. З міркувань простоти розрахунків перевага віддається розподілам, що володіють явної функцією, що задається без допомоги інтеграла, щільності й утримуючим невелике число параметрів.

Основна проблема, пов’язана з агрегуванням, — щорічна зміна обсягу групи ризиків (числа ризиків і їх сукупної страхової суми) і, отже, розподілу сукупного збитку. А оскільки в кожному році спостерігається тільки одне значення сукупного збитку, залучення моделей розподілу видасться безглуздим, адже параметри розподілу не можна оцінити тільки по одному спостереженню. Розв’язати цю проблему дозволяє нормування сукупного збитку на відповідний обсяг. Одержувані в такий спосіб випадкові величини — «збиток на один поліз-рік» або «Ставка збитку» (при необхідності, після очищення даних від інфляції) — за певних умов не міняють математичних очікувань протягом ряду років. Однак дисперсії навіть після нормування сукупного збитку на обсяг будуть різнитися по роках: згідно із принципом колективного балансу, дисперсія нормованого сукупного збитку зменшується з ростом обсягу портфеля.

«Індивідуальні» моделі призначені в основному для моделювання математичного очікування й дисперсії сукупного річного збитку групи ризиків з метою розрахунків тарифів. Передумова використання цих моделей — однорідність груп: ризики кожної групи повинні бути схожі у всьому, за винятком страхових сум. Що ж стосується сукупного портфеля полісів ризикового страхування, то він, як правило, дуже неоднорідний, навіть якщо може бути поділений на однорідні групи. Одна з найважливіших завдань страхової компанії - моделювання розподілу збитку сукупного портфеля. Саме на основі моделі сукупного збитку будується уявлення про рівень надійності компанії й необхідному капіталі. При цьому аналізується не тільки математичне очікування, але й сам вид розподілу сукупного збитку, особливо його хвіст, що безпосередньо визначає рівень надійності компанії. Таким чином, необхідний метод, що дозволяє максимально точно апроксимувати сукупний розподіл збитку довільного неоднорідного портфеля.

1.2 Аналіз діяльності НАСК «Оранта»

моделювання страховий фінансовий економічний Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні є обов’язковим. Це найпоширеніший вид страхування і за кордоном. Для України таке страхування — справа нова. Регламентується цей вид страхування в Україні Положенням про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175.

Дія Положення поширюється на нерезидентів та резидентів — власників транспортних засобів (автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на базі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски), котрі експлуатують на вулично-дорожній мережі загального користування, за винятком засобів, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженими організаціями зі страхування цього виду відповідальності, з котрими Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Договір ОСЦПВВНТЗ (Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) впроваджено Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року (зі змінами), який набув чинності з 1 січня 2005 року. ОСЦПВВНТЗ здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відшкодовується збиток, заподіяний майну, життю й здоров’ю потерпілого.

Страховий поліс є договором (письмовою угодою) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Поліс складається з двох аркушів самокопіювального паперу формату А4.

В графу «Код страховика» вноситься трьохзначний код страховика, встановлений МТСБУ. Код НАСК «Оранта» «003». На замовлення страховика може бути виготовлений індивідуальний тираж з внесенням зазначеної інформації типографським способом.

В графі «Тип договору» позначається тип договору. Запис робиться арабською цифрою відповідно до порядкового номеру обраного типу договору. Згідно з Законом, можуть бути укладені такі типи договорів:

І-й тип — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування 1, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

ІІ-й тип — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування 2

ІІІ-й тип — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі 3

В розділі «2. Ліміт відповідальності» прописом проставляються суми (на одного потерпілого), визначені у гривнях: за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю потерпілих «П'ятдесят одна тисяча» та, окремо, за шкоду, заподіяну майну потерпілих «Двадцять п’ять тисяч п’ятсот».

В графі «Франшиза» прописом проставляється конкретний розмір франшизи (в гривнях), яку застосовує страховик, наприклад, «П'ятсот десять». При цьому, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону розмір франшизи не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В розділі «3. Строк дії» в першій клітині прописом зазначається обраний термін: «П'ятнадцять днів»; «Один місяць»; «Один рік». Нижче, у відповідні клітинки записуються години, хвилини, день, місяць, рік початку та день, місяць, рік закінчення дії полісу. Поліс виписується тільки на строки, передбачені Законом, а саме: мінімальний строк — 15 днів, максимальний — 1 рік.

В розділі «3. Строк дії» в першій клітині прописом зазначається обраний термін: «П'ятнадцять днів»; «Один місяць»; «Один рік». Нижче, у відповідні клітинки записуються години, хвилини, день, місяць, рік початку та день, місяць, рік закінчення дії полісу. Поліс виписується тільки на строки, передбачені Законом, а саме: мінімальний строк — 15 днів, максимальний — 1 рік.

В розділі «4. Страхувальник» пишеться:

А) в лівій частині для страхувальника-фізичної особи — його прізвище, ім'я та по-батькові; для страхувальника-юридичної особи — повна назва організації.

Б) в правій частині для страхувальника-фізичної - його домашня адреса із зазначенням поштового індексу;для страхувальника-юридичної особи — фактична адреса із зазначенням поштового індексу, код ЄДРПОУ.

У разі укладання договору з фізичною особою у відповідні клітинки графи «Посвідчення водія» записується серія і номер посвідчення водія та відомості про документально підтверджений водійський стаж.

Розділ 5. Інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована за цим Полісом" заповнюється у разі укладання договору ІІІ-го типу. В лівій частині зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, в правій — серія і номер посвідчення водія та відомості про документально підтверджений водійський стаж.

В розділі 6. Забезпечений транспортний засіб" зазначаються відомості про один транспортний засіб, який є забезпеченим за цим полісом, а саме: тип марка, модель, номерний знак, номер кузова (шасі), рік випуску та місце реєстрації.

У разі відсутності в технічному паспорті відомостей щодо номеру кузова (шасі), робиться запис «б/н».

В графі «Тип» зазначається однозначний або двозначний код транспортного засобу за такою класифікацією:

В графі «Для» договорів ІІ типу забезпеченим транспортним засобом є будь-який транспортний засіб із наведених категорій" зазначається однозначний код категорії транспортного засобу за такою класифікацією:

У разі укладання договору ІІ-го типу для розрахунку розміру страхового платежу до уваги приймається транспортний засіб, що має, у відповідності до Закону, найбільший коригуючий коефіцієнт. Категорії транспортних засобів, що мають менші значення коригуючих коефіцієнтів ніж відповідні значення обраної категорії, вважаються забезпеченими за цим типом договору та мають бути позначені у відповідній клітинці поліса. Решта клітинок перекреслюється.

В розділі «7. Страхова премія» в першому рядку цифрами та прописом проставляється сума внеску, обчислена шляхом множення базового страхового платежу на відповідні коефіцієнти. Всі коефіцієнти, застосовані для вказаного розрахунку, зазначаються в Копії Полісу в графі «Службові примітки»

В графі «Сплачена» до відповідних клітинок записується день, місяць рік, година, хвилини сплати премії та номер і вид платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо).

В розділ «8. Примітка» страховик може внести додаткову інформацію, важливу для страхувальника. Наприклад: серія та номер пенсійного посвідчення або посвідчення інваліда ІІ групи; контактні телефони асистентської служби; у разі заміни полісу — відомості про попередньо виданий поліс тощо.

В розділі «9. Підписи сторін»: В графі «Страхувальник» ставиться підпис страхувальника-фізичної особи, якщо страхувальник юридична особа — підпис та відтиск печатки. В графі «Страховик» зазначаються відомості про особу, що уклала договір від імені Страховика (П.І.Б.) та місце видачі поліса. Скріплюється печаткою Страховика.

Всі розділи та графи Копії, за виключенням графи «Службові примітки», відображають інформацію, внесену в аналогічні розділи та графи Оригіналу Полісу.

В графу «Службові примітки» вносяться конкретні значення коефіцієнтів, застосованих для розрахунку розміру страхового платежу. Перший рівень граф заповнюються позначками, що складаються з одного символу У графі «Статус (Ф, Ю, П)» відображається статус Страхувальника, а саме, його належність до категорії фізичних, юридичних осіб або пільговиків (пенсіонерів, інвалідів ІІ групи). Скорочені значення статусу Страхувальника: Ф — фізичні особи, Ю — юридичні особи, П — пільговики.

В графі «Бонус-Малус» зазначається класу бонус / малус. Клас позначається символом М або однозначним чи двозначним числом від 0 до 13. У перший рік страхування клас бонус / малус відповідає значенню 3.

В графі «Зона» зазначається код зони, який визначається в залежності від території переважного використання транспортного засобу страхувальника. Графа заповнюється шляхом занесення номеру зони від 1 до 5. Законом передбачено п`ять зон з діапазонами певних коригуючих коефіцієнтів: Зона 1-м. Київ, Зона 2 — міста з населенням більше 1 мільйона осіб, Зона 3 — міста з населенням від 500 тис. до 1 млн. Осіб, Зона 4 — міста з населенням від 100 тис. до 500 тис. Осіб, Зона 5 — населені пункти з населенням менше 100 тис. Осіб Другий рівень граф у полі «Службові примітки» заповнюється конкретними значеннями коригуючих коефіцієнтів, відповідно до встановлених Законом діапазонів.

Графи з позначками від К1 до К7 відповідають таким коефіцієнтам:

K1 — визначає тип транспортного засобу;

K2 — визначає територію переважного використання;

K3 — визначає сферу використання транспортного засобу;

K4 — визначає водійський стаж особи, відповідальність якої застрахована за даним договором;

К5 — визначає кількості осіб, зазначених у договорі;

K6 — визначає наявність або відсутність у Страхувальника доведених у судовому порядку спроб страхового шахрайства;

К7 — визначає строк дії даного договору страхування. Графи заповнюються числовими записами коригуючих коефіцієнтів.

Деталі та умови договору ОСЦПВВНТЗ:

1. Об'єкт страхування

1.1. Об'єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

2. Предмет договору

2.1 Предметом цього Договору є здійснення Страховиком обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб, заподіяну наземними транспортними засобами (надалі - забезпеченими транспортними засобами), зазначеними в Додатку 1 до Договору

2.2. Застрахованою вважається цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують забезпечені транспортні засоби на законних підставах.

2.3. Страховик посвідчує укладання цього Договору страховими полісами, що є формою договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та які оформлюються на кожний забезпечений транспортний засіб.

3. Страховий випадок

3.1. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Страхувальника і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність.

4. Ліміти відповідальності страховика.

4.1. Ліміт відповідальності Страховика — грошова сума, в межах якої Страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування потерпілим особам при настанні страхового випадку.

4.2. Ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого за кожним полісом.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком по кожному полісу перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності Страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

4.3. Ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого за кожним полісом.

4.4. Страхові відшкодування Страховик виплачує по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності, з урахуванням умов, зазначених у підпункті б) пункту 9.1.2. цього Договору.

4.5. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, визначену Договором. Франшиза — частина збитків, що не відшкодовується Страховиком.

При відшкодуванні шкоди, заподіяної життю, здоров’ю потерпілих франшиза не встановлюється.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, становить 2% від ліміту відповідальності Страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих за кожним полісом.

4.6. Страховик не відшкодовує шкоду у випадках, передбачених ст. 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

5. Страхові платежі

5.1. Розміри страхових платежів стосовно кожного забезпеченого транспортного засобу Страхувальника розраховуються Страховиком шляхом добутку базового платежу в розмірі 291 грн. 49 коп. відповідно до розпорядження Держфінпослуг від 16.12.04 р. № 3099 та відповідних коригуючих коефіцієнтів, визначених розділом VII Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

5.2. По кожному окремому договору (полісу) страхувальнику присвоюється клас 4.

5.3. Загальний страховий платіж за цим Договором становить грн. (грн. коп.)

5.4. Умови застосування зменшення страхового платежу (у разі одночасного укладання п’яти і більше внутрішніх договорів страхування строком на один рік):

6. Строк дії договору

6.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 1 року.

6.2. Дія полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів починається з моменту, зазначеного у страховому полісі, але не раніше внесення Страхувальником страхового платежу Страховику, що засвідчується відповідними документами.

7. Права та обов’язки сторін

7.1. Страхувальник зобов’язаний:

7.1.1. Повідомити Страховика про всі діючі договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими Страховиками, а також, за вимогою Страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

7.1.2. Надати Страховику відомості, необхідні для укладання договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за достовірність яких він несе відповідальність.

7.1.3. Своєчасно вносити страхові платежі.

7.1.4. Терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України

7.1.5. Вживати заходи щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку.

7.1.6. Не пізніше трьох робочих днів, повідомити Страховика про настання страхового випадку. Якщо Страхувальник з поважних причин не мав змоги виконати зазначені дії, він повинен підтвердити це документально.

7.1.7. Надати Страховику всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування потерпілій особі, та забезпечений транспортний засіб для огляду.

7.2. Страховик зобов’язаний:

7.2.1. Ознайомити Страхувальника з умовами страхування.

7.2.2. Не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), направити експерта на місце настання страхового випадку або до місцезнаходження пошкодженого майна для його огляду.

7.2.3. Виплатити страхове відшкодування потерпілим особам протягом одного місяця з дня отримання Страховиком всіх необхідних документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

7.2.4. У разі втрати страхового поліса — протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви Страхувальника. У разі втрати дубліката видати другий дублікат, вартість якого складає 5% страхового платежу по такому полісу.

7.3. Страхувальник має право:

7.3.1. Ознайомитись з умовами страхування.

7.3.2. Достроково припинити дію цього Договору або конкретного полісу.

7.3.3. Отримати дублікати полісів у випадку їх втрати.

7.4. Страховик має право:

7.4.1. Перевіряти документи та інформацію, яку йому надає Страхувальник.

7.4.2. Здійснювати огляд транспортних засобів Страхувальника після настання страхового випадку з метою з’ясування обставин ДТП.

7.4.3. Достроково припинити дію цього Договору.

7.4.4. Після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до Страхувальника, якщо його водій спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) керуючи транспортним засобом у стані сп’яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин;

б) керуючи транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) керуючи транспортним засобом не маючи на те законних підстав;

г) якщо водій Страхувальника після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки;

ґ) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання забезпеченого транспортного засобу Страхувальника існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

д) якщо Страхувальник не повідомив Страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 7.1.6 цього Договору.

8. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору

8.1. За порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

9. Зміна і припинення дії договору страхування

9.1. Договір або конкретний поліс припиняє свою дію у випадках:

9.1.1. З ініціативи Страхувальника:

а) за письмовою заявою, яка надається Страховику не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії Договору або конкретного полісу.

В такому разі Страховик, за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим Договором або окремим полісом, повертає Страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно періоду страхування, що залишився до закінчення терміну дії Договору (по кожному полісу) або конкретному полісу, з утриманням понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки, вилучає страховий поліс та анулює його.

б) у разі виходу транспортного засобу з володіння Страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу.

в) з інших підстав, передбачених законом.

9.1.2. З ініціативи Страховика:

а) в разі невиконання Страхувальником умов Договору.

В такому разі Страховик повертає Страхувальнику страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії Договору (по кожному полісу), з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, в розмірі 20 відсотків цієї частки, фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за цим Договором.

б) у разі коли виплачена сума відшкодування по конкретному полісу перевищила сумарний ліміт відповідальності Страховика (76 500 гривень), дія договору припиняється в односторонньому порядку з ініціативи Страховика. Страховик письмово повідомляє Страхувальника протягом 24 годин. Поліс вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення дії полісу.

Замість анульованого полісу Страхових видає інший на новий термін дії із застосуванням відповідного платежу.

в) якщо забезпечений транспортний засіб відчужується і Страхувальник не подав заяву про припинення Договору/полісу страхування, Договір/поліс припиняється з дня відчуження такого транспортного засобу.

г) в інших випадках, передбачених законодавством України.

9.2. У разі ліквідації Страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

9.3. У разі ліквідації Страховика за його власним рішенням визначені договором обов’язки цього Страховика виконує ліквідаційна комісія.

9.4. У разі ліквідації Страховика за рішенням визначених законом органів обов’язки по договорах обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов’язки, для виконання яких у Страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов’язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

10. Порядок вирішення спорів

10.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов’язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

10.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

11. Інші умови

11.1. Допускається укладення Страхувальником полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на користь штатних та позаштатних працівників Страхувальника, якщо вони використовують власний транспортний засіб у службових цілях, що оформлено згідно з чинним законодавством України.

11.2. Взаємовідносини Сторін, не зазначені у цьому Договорі, регламентуються законодавством України.

11.3. Договір укладено в двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, українською мовою, по одному для кожної Сторони.

11.4. Після слати Страхувальником страхових платежів на користь Страховика, Страховик бере на себе зобов’язання протягом 3-х діб забезпечити Страхувальника полісами на кожний забезпечений транспортний засіб.

11.5. Після набрання чинності цим Договором усі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.

11.6. Невід'ємною частиною цього Договору є перелік забезпечених транспортних засобів Страхувальника.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСК «ОРАНТА»

2.1 Аналіз фінансового стану НАСК «Оранта»

Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) «Оранта» є правонаступницею Укрдержстраху, заснованого 25 листопада 1921 року. Цю дату компанія вважає датою свого заснування. У 1994 році Укрдержстрах було перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», засновником якого з боку держави виступив Фонд державного майна України. У 2007 році Фонд державного майна продав інвесторові останній пакет акцій, що перебував у державній власності. Компанія стала приватною, що сприяло подальшому поліпшенню структури активів НАСК «Оранта» і підвищенню її платоспроможності.

Останнім часом НАСК «Оранта» активно розвивається, удосконалюючи систему управління та впроваджуючи нові технології ведення бізнесу, дедалі більше стверджуючись на позиції лідера страхового ринку України. Компанія керується в діяльності стратегією нарощування своєї частки ринку в сегменті класичних видів страхування, постійно розширюючи лінійку страхових продуктів і підвищуючи якість обслуговування клієнтів.

НАСК «Оранта» надає страхові послуги з понад 50 видів страхування. Компанія входить в першу 20 лідерів страхового ринку з надання страхових послуг по всім групам страхування. НАСК «Оранта» має розгалужену регіональну мережу та найбільшу агентську мережу. Крім того, компанія для продажу страхових послуг використовує наступні канали продажу: послуги страхових посередників, банківські продажі, тендери.

Одним з найбільших акціонерів НАСК «Оранта» є казахстанський «БТА-банк» (володіє більше 35% акцій компанії).

10 серпня 2010 року Міжнародна інвестиційно-консалтингова компанія EastOne повідомила, що уклала договори з міноритарними акціонерами національної акціонерної страхової компанії (НАСК) «Оранта» щодо пакетів, що раніше перебували у власності українського підприємця Миколи Лагуна.

Відповідно до договорів, EastOne буде консультувати міноритарних акціонерів «Оранти» з управління належними їм пакетами акцій компанії. У рамках свого мандату EastOne буде приймати участь в розробці стратегії компанії і подальшому вдосконаленні її бізнес-моделі з метою збільшення вартості компанії для акціонерів.

«EastOne має солідний досвід консультування по інвестиціях в компаніях фінансового сектора, — зазначив генеральний директор EastOne Генадій Газін. — І ми маємо намір використовувати його для максимізації вартості портфельних інвестицій наших клієнтів. „Оранта“ на сьогоднішній день є визнаним лідером національного масштабу на страховому ринку України. Компанія володіє потенціалом зростання, розкриття якого сприятиме об'єднання традицій з кращими світовими практиками».

НАСК «Оранта» має 676 підрозділів в Україні, включаючи 28 дирекцій, 503 балансових відділення і 4 агенції. Штат Компанії складає біля 10 тисяч працівників.

Головний офіс Компанії знаходиться в м. Києві.

В компанії застраховано понад 7 мільйонів юридичних і фізичних осіб, що є найвищим показником серед страхових компаній України.

На сьогодні НАСК «Оранта» — одна з найбільших страхових компаній класичного страхового ринку України. Станом на 1 жовтня 2013 року активи НАСК «Оранта» склали: 545 372 тис. грн. А у рейтингу ОСЦПВВНТЗ займає перше місце з розміром премій — 200 395,5 тис. грн. та виплатами — 73 540,7 тис. грн., серед інший страхових компаній Основні фінансові показники за 2006;2012 роки представлені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Основні фінансові показники діяльності за 2006;2012 роки (тис. грн.)

По даним, представленим у табл. 2.1, можна сказати, що діяльність НАСК «Оранта» фактично збільшує основні фінансові показники у декілька разів в період з 2006 по 2009 роки, проте з 2010 по 2012 ми спостерігаємо тенденцію до зниження по більшості з показників. Компанія дуже швидко збільшує розміри страхових премій, хоча кількість укладених договорів збільшується з непропорційною швидкістю повільно.

У сфері трудових стандартів керівництво Компанії орієнтоване на досягнення міжнародного рівня й стандартизації бізнес-процесів, починаючи добором і закінчуючи мотивацією персоналу. НАСК «Оранта» співпрацює з профспілковими організаціями, колективний договір між трудовим колективом і менеджментом НАСК «Оранта» було укладено у 2009 р.

У вересні 2008 року засновано Українську федерація убезпечення (УФУ), що об'єднала 14 класичних страхових компаній, з метою сприяння розвитку в Україні прозорого класичного страхування, гарантування високого рівня послуг страхування, які надаються Членами Федерації, інтеграції українського і європейського ринків страхування, захисту інтересів Членів Федерації, недопущення недобросовісної діяльності її Членів. НАСК «Оранта» виступила одним з ініціаторів створення Федерації і є її активним членом. У грудні 2008 р. компанія підписала Глобальний Договір Організації Об'єднаних Націй і привселюдно задекларувала свою прихильність принципам соціально відповідального бізнесу. НАСК «Оранта» співпрацює із професійними українськими й міжнародними організаціями у сфері КСВ, бере участь у роботі комітетів і робочих груп Американської Торговельної Палати і Європейської Бизнес-Асоціації. За результатами незалежного рейтингу НАСК «Оранта» отримала найвищий рейтинг А+ серед соціально відповідальних компаній.

Відповідно до даних зі Звіту про фінансові результати НАСК «Оранти» з 2010 по 2012 роки, структура доходів має нерівномірну тенденцію, і ці показники наведемо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Структура доходів НАСК «Оранти» з 2010 — 2012 роки

Аналізуючи обсяг витрат НАСК «Оранти» протягом 2010 — 2012 років можемо зазначити, що всі вони мають не однакову динаміку. Структура витрат НАСК «Оранти» наведена у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура витрат НАСК «Оранти» з 2010 — 2012 роки

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.1 Техніка безпеки в організації

Навчання й інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, вихованцями і студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їхньої трудової діяльності.

Усі працівники, яких приймають на роботу і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої і швидкої допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві.

Відповідно до «Основ законодавства України», затвердженими Верховною Радою України у 1970 р., нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил по охороні праці здійснюють державні органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств і організацій, і профспілки, а також знаходяться в їхньому підпорядкуванні технічна і правова інспекції праці.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є заступник директора по техніці безпеки.

Допуск до роботи осіб до початку виконання своїх обов’язків періодично проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи і фахівці невеликих підприємств, де неможливо провести навчання і створити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних установах або у близьких до їх профілю виробництва підприємствах, а перевірку знань — комісіях при місцевих органах Держнагляду по охороні праці.

Інструктажі бувають:

I. Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу, а також з особами, які прибули на підприємство у відрядження, на виробничу практику (навчання) і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі.

Він проводиться на підставі діючих на підприємстві правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки у спеціально обладнаному для цього приміщенні фахівцем, на якого наказом по підприємству покладені ці обов’язки, і може поєднуватися із вступним інструктажем з охорони праці.

Програма для проведення вступного протипожежного інструктажу затверджується керівником (заступником) підприємства.

II. Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівника. Його повинні проходити:

· усі новоприйняті на роботу;

· працівники, приведені з інших структурних підрозділів;

· особи, що прибули на підприємство у відрядження і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі;

· учні (студенти) під час виробничої практики (навчання), а також перед проведенням з ними практичних занять в навчальних майстернях.

III. Повторний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками не менш як один раз на рік за примірним переліком питань, з якими необхідно ознайомити працівників під час проведення вступного та первинного протипожежних інструктажів.

IV. Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або у спеціально відведеному для цього приміщенні:

· у разі введення в дію нових нормативних актів з питань пожежної безпеки (норм, правил, інструкцій, положень тощо) або змін та доповнень до них;

· у разі зміни технологічного процесу, застосування нового або заміни чи модернізації існуючого пожежонебезпечного устаткування;

· на вимогу державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти у випадку пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння.

Обсяг та зміст інструктажу визначаються окремо залежно від причин, що спричинили необхідність його проведення.

Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж проводиться по наступним видах: вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочними приладами. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Повторний інструктаж проводять не рідше одного разу в 6 місяців, а додатковий — при порушенні працюючим правил і інструкцій з техніки безпеки, технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні технологічного процесу, виду робіт. Повторний і додатковий інструктажі записуються в спеціальний журнал, що зберігає керівник виробничої ділянки.

Отже, додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов’язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України «Про охорону праці» на працівника покладається обов’язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.

3.2 Організація пожежної безпеки на об'єкті господарювання

Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його стан, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.