Зовнішньоекономічні відносини України

План Вступ

1. Генезис, розвиток та світогосподарські пріоритети зовнішньоекономічних відносин України.

2. Теоретичні основи та практичні проблеми трансформації економіки України у світове господарство на сучасному етапі.

Висновок Список використаних джерел Вступ Проблема інтеграції України у світове господарство є актуальною, тому що розвиток відносин обов’язково призводить до інтеграційних процесів, а сприйняття України як надійного зовнішнього партнера об'єктивно потребує її входження у світове співробітництво на принципах рівноправності та взаємної вигоди.

Актуальність теми. Сучасне світове господарство представляє собою складну цілісну систему, формування якої стало об'єктивним наслідком процесів інтернаціоналізації виробництва та обміну. Результатом поглиблення інтернаціоналізації економічних процесів є розвиток міжнародної економічної інтеграції і процесів глобалізації.

На сучасному етапі світогосподарського розвитку економічні відносини країн стають все більш широкими і різноманітними. Для країн світу створюються сприятливі передумови підвищення ефективності функціонування національних економік за рахунок оптимального використання переваг міжнародного розподілу праці. Разом з тим, щоб уникнути негативних наслідків участі в процесах міжнародного співробітництва на всіх рівнях, необхідно мати чітке уявлення щодо особливостей зовнішньоекономічних відносин країн з урахуванням впливу процесів інтернаціоналізації і глобалізації, розвитку міжнародного економічного співробітництва в рамках інтеграційних угруповань і т.д.

Разом з тим, в системі зовнішньоекономічних відносин недостатньо дослідженими залишаються питання розбудови взаємовідносин країн на рівноправній основі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на всіх рівнях.

Мета—розглянути систему знань про право зовнішніх відносин (зовнішніх зносин), яке регулює офіційні зв’язки і відносини суб'єктів міжнародного права; ознайомлення із системою органів, принципами й методами регулювання зовнішніх відносин України зокрема.

Завдання роботи :

1. Розглянути генезис та розвиток зовнішньоекономічних відносин України.

2. Охарактеризувати основні світогосподарські пріоритети України.

3. Проаналізувати теоретичні основи та практичні проблеми трансформації економіки України у світове господарство.

Об'єктом дослідження є розвиток зовнішньоекономічних відносин на сучасному етапі розвитку світового господарства.

Предметом дослідження є організаційно-економічні передумови і організаційно-економічний механізм включення країн до системи зовнішньоекономічних відносин.

1. Генезис, розвиток та світогосподарські пріоритети зовнішньоекономічних відносин України зовнішньоекономічний світовий господарство Особливості розвитку економічної інтеграції України у світове господарство в значній мірі визначаються наслідками її перебування в складі СРСР. Будучи складовою Радянського Союзу, Україна розвивала зовнішньоекономічні зв’язки, виходячи з потреб єдиного народногосподарського комплексу. Найбільш повне і великомасштабне співробітництво здійснювалось з республіками колишнього СРСР, а також з соціалістичними країнами — членами Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Крім того, Україна співробітничала з групою країн, що розвиваються, і які обрали не капіталістичний шлях розвитку. Хоча і досить обмежені, економічні відносини підтримувалися з кількома розвинутими капіталістичними країнами.

Ставши на шлях незалежності, Україна активно включилася в пошуки шляхів інтенсифікації своїх світогосподарських зв’язків. При цьому відразу дали себе знати такі особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин, як недосконалість механізму інтеграції країну міжнародну економіку, нерозвинутість ринкових відносин, вплив економічної кризи, обмеженість досвіду розвитку міжнародних економічних відносин.

Недосконалість механізму інтеграції України в міжнародну економіку обумовлена передусім відсутністю належної правової бази, оскільки існуюче законодавство і підзаконні акти були зорієнтовані на зовнішньоекономічні зв’язки СРСР. Тому Україна нашвидкуруч почала приймати спеціальні закони з питань зовнішньоекономічної діяльності. Серед них закони про зовнішньоекономічну діяльність (16 квітня 1991р.), про створення державного експортно-імпортного банку (3 січня 1992р.), про іноземні інвестиції (13 березня 1992р.), про режим іноземного інвестування (19 березня 1996р.), про захист від недобросовісної конкуренції (7 червня 1996р.) та деякі інші.

Разом з тим були визначені функції відповідних інститутів щодо реалізації зовнішньоекономічних зв’язків. При цьому головною ланкою в системі управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні визнано Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків, на яке покладалися функції розроблення та здійснення загальнодержавної політики в цій галузі. Деякі функції щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності закріплено за Національним банком, Міністерством фінансів, Міністерством закордонних справ, Державним митним комітетом, Торгово-промисловою палатою та іншими інститутами.

Створенню механізму зовнішньоекономічних зв’язків сприяли договори та угоди, що їх уклала Україна з незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР, та багатьма країнами Європи, Америки, Азії та Африки.

Прийняті нашвидкуруч нормативні акти, крім того, що не завжди були досконалими, відставали від темпів відкриття вітчизняної економіки для зарубіжних фірм. На практиці це призводило до втрати контролю над зовнішньоекономічною діяльністю, а це, в свою чергу, завдало збитків народному господарству і створило загрозу економічній безпеці України. Адже країна зазнала значних збитків, зв’язаних з незаконним ввезенням та вивозом товарів, неповерненням частини експортної виручки, нелегальним відтоком капіталів, невпорядкованою системою пільг та привілеїв для окремих суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Як вже говорилося, можливість інтенсифікації зовнішньоекономічних зв’язків в значній мірі обумовлена ринковою трансформацією економіки. Тобто інтенсифікація інтеграційних процесів повинна була б бути закономірним наслідком ринкових перетворень. Однак в Україні активізація зовнішньоекономічних зв’язків відбувалася не поетапно у відповідності з ринковими перетвореннями, а в прискореному режимі. Така ситуація обумовлена нерозвинутістю ринкових відносин в нашій країні. Хоча за більш як десять років ринкової трансформації Україна багато зробила для зближення соціально-економічного змісту своєї економіки з світовою економікою, проте ринкові перетворення ще далекі від завершення та й здійснювалися вони непослідовно. Як наслідок, економіка України сьогодні має риси сучасної ринкової системи, командно-адміністративної системи і системи капіталізму епохи первісного нагромадження капіталу.

До особливостей розвитку зовнішньоекономічних відносин України необхідно віднести і те, що входження нашої держави у світове співтовариство відбувається в умовах глибокої кризи національної економіки та економік країн, що утворилися на території колишнього СРСР, і країн колишньої РЕВ, з якими Україна мала найтісніші економічні зв’язки.

Під впливом економічної кризи наша держава зазнала великих втрату виробничому і науково-технічному потенціалі, допустила істотне погіршення структури виробництва та експорту, нажила великий зовнішній борг і великі суми по його обслуговуванню. Будучи породженням в певній мірі дезінтеграційних процесів на території колишньої РЕВ, і передусім на території колишнього СРСР, спад виробництва, в свою чергу, призвів до обвального скорочення економічних зв’язків України з постсоціалістичними державами. А це означало втрату Україною ринків збуту, на які припадала значна частина вітчизняного зовнішньоторгового обороту.

Нарешті ще одна особливість зовнішньоекономічної діяльності України — недостатність досвіду розвитку міжнародних економічних відносин. До набуття Україною незалежності переважна частина досвіду щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності була зосереджена в союзних органах управління. На рівні республік він був обмеженим, оскільки торкався лише тих сфер і напрямів, в яких була задіяна та чи інша республіка, це, по-перше. По-друге, навіть якби Україна володіла повним (сукупним) досвідом СРСР щодо розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, то і тоді б вона не змогла його застосувати в повній мірі, оскільки то був досвід роботи в іншій економічній системі, в умовах жорсткої державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні на світовий ринок вийшли не тільки великі, а й тисячі дрібних підприємств. І всі вони не тільки не мають досвіду зовнішньоекономічної діяльності, а нерідко не мають достатнього досвіду підприємницької діяльності взагалі.

2.Теоретичні основи та практичні проблеми трансформації економіки України у світове господарство на сучасному етапі

Проблеми входження у світову економіку. Незважаючи на економічне зростання в перші два роки нового століття, підстав для оптимістичних оцінок ще замало, оскільки воно не опирається достатньою мірою на чинники довготривалої дії.

Здатність сучасного уряду України реалізувати намічені на перспективу програмні дії сприяння входженню вітчизняної економіки у світове господарство — важливий чинник підвищення її конкурентоспроможності. Без цілеспрямованої політики держави, яка змінює стан економічного середовища на краще, вітчизняний бізнес не матиме необхідної мотивації для розвитку своїх конкурентних переваг.

Політики і урядовці мають усвідомити, що на ринку товарів і послуг конкурують не стільки держави, скільки конкретні підприємства і фірми. У процесі подальшої адаптації до ринкових умов українському підприємництву доведеться змінювати попередні орієнтири, що сформувалися і утвердилися в період «дикого» капіталізму. У ході утвердження і розширення підприємницької діяльності необхідно буде освоювати норми цивілізованого ведення бізнесу, формувати нову етику ділових відносин, використовувати у своїй діяльності стратегії, націлені на розвиток підприємств і задоволення потреб ринку.

Аналіз позитивних результатів останніх років розвитку економіки України показав, що вихід країни на траєкторію зростання став можливим завдяки відкритості економіки й активному використанню зовнішньоекономічного чинника. Вони опираються на наявні в Україні, нехай і недостатньо відчутні, конкурентні переваги. Разом з тим країні потрібно змінювати нинішню однобічну метало-сировинну спеціалізацію, яка не може слугувати надійною основою для стабільності довготривалого економічного зростання.

Стратегія уряду України щодо подальшого входження її в світову економіку, на нашу думку, має полягати в орієнтації на формування двополюсної міжнародної спеціалізації, яка базується на використанні природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу. Досвід, наприклад Південної Кореї, показує, що у перспективі останній має бути пріоритетним.

Найближчі завдання зовнішньоекономічної діяльності уряду України в межах цієї стратегії такі:

— не допускати зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняного експорту та імпортозамінного виробництва;

— на основі створення вільних економічних зон, державної монетарної політики стимулювати експорт, особливо продукції, створеної на основі високих технологій;

— активно впроваджувати в життя політику гнучкого протекціонізму, забезпечувати захист галузей і виробництв, які «стають на ноги», модернізуються, потенційно конкурентоспроможні на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Нині набір важелів для збереження цінової конкурентоспроможності основної маси українських експортних товарів — металу, сировини і напівфабрикатів, а також імпортозамінної продукції досить обмежений.

Пріоритетними напрямами експортного сектора є:

розвиток виробництва і пошуки ринків збуту верстатів, літаків, побутової техніки, виробів порошкової металургії, електрозварювальної техніки та інших високотехнологічних і наукомістких виробів, які відповідають світовому рівню;

перетворення сільськогосподарського і продовольчого виробництва у високоефективну галузь, спроможну істотно впливати на обсяги вітчизняного експорту; розвиток торгівлі патентами, ліцензіями, різноманітними послугами, передусім транспортними, пропонуючи транзитні перевезення вантажів, нафти, газу; розвиток виробництва та пошук вигідних ринків збуту кольорових металів, урану, що можуть посилити експортний потенціал України.

В галузі імпортної політики пріоритетними напрямами визнано передусім такі:

— імпорт лікувальних засобів, обладнання для медичних закладів, техніки для розвитку медичної промисловості;

— імпорт продовольства, новітньої техніки і технологій для розвитку харчової промисловості.

Інтеграція України в світогосподарську систему передбачає вибір пріоритетного економічного простору, в якому найбільш повно можуть реалізуватися національні інтереси. Найсприятливіший економічний простір — це простір колишнього СРСР. Будучи складовою єдиного народногосподарського комплексу, Україна мала широко розгалужену мережу економічних і науково-технічних зв’язків з колишніми республіками, а нині з незалежними країнами. Сьогодні є реальні можливості для відновлення цих зв’язків на новій політико-економічній основі. Причому на ринку країн СНД Україна реалізує понад 25% ВВП і забезпечує головні свої потреби в нафті, газі, деревині, бавовні і ін. сировині.

Незважаючи на те, що в 90-х роках відбулося значне скорочення зовнішньоекономічних зв’язків між країнами колишнього СРСР в результаті переорієнтації їх торгових потоків на країни так званого далекого зарубіжжя, рівень взаємозалежності партнерів по СНД залишається досить високим. А тому й відновлення нормальних економічних відносин на просторі колишнього СРСР є найпотужнішим фактором стабілізації економіки і піднесення добробуту населення кожної з країн СНД.

Усвідомлюючи цю обставину керівництво України здійснює заходи щодо реінтеграції на основі розроблення ефективного механізму економічної взаємодії з партнерами по СНД. При цьому розвиток співробітництва здійснюється як на міждержавній основі через погодження між урядами основних параметрів взаємовідносин, так і на рівні прямих зв’язків підприємств, об'єднань, кооперативів, бірж, асоціацій, спілок тощо. Надаючи своїм підприємствам можливість самим встановлювати економічні зв’язки, держава тим самим створює передумови для функціонування Євроазіатської зони вільної торгівлі.

Звичайно, відновлення економічних відносин України з країнами СНД відбувається не так швидко, як цього вимагає економіка. За минулі роки так і не був відновлений єдиний економічний простір, виявились серйозні розбіжності в підходах до здійснення ринкових перетворень. Крім того, реінтеграцію гальмують серйозний спад виробництва, нестійкість національних валют, взаємні неплатежі.

Сферу особливих економічних інтересів України становлять країни Східної Європи, передусім колишні члени Ради Економічної Взаємодопомоги (Болгарія, Угорщина, Словакія, Чехія). Хоча колишні зв’язки України з цією групою країн відбивали лише міждержавні стосунки СРСР, вони були достатньо міцними й ефективними. їх інтенсифікація на новій економічній та соціально-політичній основі здатна обернутися великим виграшем для України. Адже цьому сприяє територіальна близькість, наявність відповідних транспортних комунікацій, історичні й духовні традиції, приблизно однаковий рівень економічного й науково-технічного розвитку тощо. Тим більше, що багато українських підприємств були включені у міжнародний поділ праці через спеціалізацію і кооперацію з підприємствами саме цих країн.

Останнім часом керівництво держави здійснює цілий комплекс заходів на оновлення виробничих зв’язків з Польщею, Болгарією, Словакією, Угорщиною. При цьому йдеться не тільки про відновлення старих форм співробітництва. Україна готова співробітничати в інвестиційній сфері, створенні спільних підприємств, особливо у прикордонній смузі, спільній діяльності на ринках третіх країн. Значні зусилля нашої держави спрямовано на те, щоб розширити зовнішньоекономічні зв’язки з Європейським союзом (ЄС), який є одним з трьох головних промислових, фінансових і торгових центрів світу. Як відомо, економічне співробітництво України з ЄС здійснювалось на основі угоди про торгівлю між СРСР та Європейським союзом. Причому воно нерідко носило конфронтаційно-ідеологічний характер, оскільки стримувалось ідеологічними та політичними перешкодами. Скажімо, існувала заборона на передачу соціалістичним країнам, в тому числі й Україні, прогресивних технологій, торгівлю окремими товарами тощо. В сучасних умовах між Україною та ЄС досягнено домовленостей щодо усунення перешкод на шляху розвитку взаємовигідного співробітництва. Завдяки їм зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами ЄС набули нової якості. Про це свідчать такі факти:

сторони здійснюють співробітництво щодо проведення економічних реформ шляхом розвитку міжпарламентських зв’язків, узгодження українського законодавства з нормами ЄС, участь в міжнародному контролі за виборами в Україні;

сприяння інтеграції України в світову економіку шляхом надання допомоги в забезпеченні відповідності українських товарів міжнародним стандартам, розвитку регіонального співробітництва, сприяння в сфері захисту навколишнього середовища, створення сучасної банківської системи, надання допомоги в галузі впровадження сучасних інформаційних технологій тощо; співробітництво в сфері здійснення конверсії військово-промислового комплексу; координування дій і надання взаємної допомоги в боротьбі з організованою злочинністю, корупцією, незаконною міграцією; сприяння підготовці кадрів, розвитку наукових досліджень, надання гуманітарної допомоги.

Перспективні економічні та науково-технічні зв’язки України і США. Останнім часом значно зросли обсяги товарообороту і прямих інвестицій, активізувалося співробітництво в галузі зміцнення миру та безпеки народів, боротьби з організованою злочинністю, підготовки й перепідготовки кадрів.

З боку України робляться певні кроки щодо розвитку економічних зв’язків з Китаєм. Україна в останні роки значно збільшила імпорт китайських товарів, хоча експортні поставки в цю країну практично дорівнюють нулю. Сказане означає, що вітчизняним виробникам необхідно більш активно пробиватись на внутрішній ринок Китаю, адже при певних умовах ми могли б продавати продукцію машинобудівного комплексу, співробітничати в підготовці кадрів, спільному здійсненню наукових проектів тощо.

Інтеграції України у міжнародну економіку сприяє розвиток відносин з міжнародними економічними та валютно-кредитними організаціями, зокрема такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, які можуть бути основним джерелом зовнішніх запозичень України.

Отже, Україна вже сьогодні спроможна будувати свої зовнішньоекономічні зв’язки на взаємовигідних умовах як з країнами близького, так і далекого зарубіжжя.

Висновок Отже, перед Україною стоїть завдання оперативно вирішити питання щодо професійної підготовки та перепідготовки працівників для підприємств і організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому варто використати досвід зарубіжних фірм та навчальних закладів, особливо досвід з маркетингу, валютно-фінансових операцій, міжнародного права. Крім того, для забезпечення інтенсифікації зовнішньоекономічних зв’язків необхідно запозичити досвід щодо формування демократичних політичних структур, соціальної бази демократії, високої загальної та політичної культури населення, підприємницької етики і ін. Вивчення зарубіжного досвіду розвитку міжнародних економічних відносин є одним із способів прискорення включення України в систему міжнародної економіки, що дасть можливість швидше подолати кризовий стан економіки, сповна використати наявний виробничий потенціал й забезпечити зростання добробуту населення України.

Ринкова трансформація економіки України поставила розвиток зовнішньоекономічних відносин в більш (залежність від економічного інтересу в порівнянні з тим, що було в умовах входження нашої держави до складу СРСР. Саме з огляду на економічний інтерес формуються основні напрями сучасних зовнішньоекономічних відносин України.

Виходячи з пріоритету національних економічних інтересів, держава прагне розвивати взаємовигідні зв’язки як в експортному, так і в імпортному секторах.

З огляду на своє геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал Україна може і повинна стати впливовою світовою державою, здатною виконувати значну роль в забезпеченні політико-економічної стабільності в Європі.

Неодмінною умовою успішної реалізації Україною своїх можливостей є її активне і повномасштабне входження до світового співтовариства. Долаючи кризові явища в суспільстві і торуючи свій шлях у світ, Україна спирається на свої фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики.

Список використаних джерел

1. Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини (система регулювання МЕВ). — К.: Либідь, 1994.

2. Історія економіки та економічної думки: навчальний посібник. /— Тернопіль, 2009.

3. Бабанін О. Деякі проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України // Зовнішня торгівля. — 2010. — № 1

4. Кириченко О. А. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. — 1999. — № 7.

5. Кириченко О. А. Стан, тенденції та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України // Зовнішня торгівля. — 2006. — № 1.