Поняття і види цінних паперів

Контрольна робота на тему:

Поняття і види цінних паперів

ПЛАН.

1. Поняття цінних паперів.

2. Види цінних паперів

• акції
• облігації

• ощадні сертифікати.

3. Реєстрація та обіг цінних паперів.

Використана література

1. Поняття цінних паперів Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право во­лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розра­хунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться дер­жавними органами, підприємствами, установами і організаціями, що ви­пустили ці папери.

Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до цивіль­ного законодавства України.,.

Поняття, особливі умови випуску, використання та обігу привати­заційних паперів визначаються спеціальним законодавством України.

Порядок обігу цінних паперів, випущених Союзом РСР, іншими союзними республіками і розміщених на території України, регулюється цим Законом, іншими актами законодавства України, а також договора­ми України з Союзом РСР і відповідними союзними республіками.

Емітент цінних паперів Емітент цінних паперів — юридична особа, яка від свого імені ви­пускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випли­вають з умов їх випуску (надалі - емітент).

Емітент повинен усі зобов’язання, що виникають у зв’язку з ви­пуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства України, а також рішеннями про випуск цінних паперів.

Права і обов’язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покуп­цю) чи його уповноваженій особі.

2. Види цінних паперів

Відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися і обер­татися такі види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов’язання республіки;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

АКЦІЇ

Основні характеристики акцій Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціо­нерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

По акціях на пред’явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одер­жання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товари­ством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процен­тах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Випла­та дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплати дивіденді!1, по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що пере­вищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою 50 карбованців. Номінальна вартість акції більша 50 карбованців повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цін­ного паперу — «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції-та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.

Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного това­риства і рік виплати дивідендів.

Права, що надаються власнику акцій Власник акції має право на частину прибутку акціонерного това­риства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представ­ника.

Рішення про випуск акцій Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонер­ного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного това­риства.

Рішення про випуск акцій оформляється протоколом.

Протокол рішення про випуск акцій повинен обов’язково містити: фірмове найменування емітента та його місцезнаходженнярозмір ста­тутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітентацілі та предмет його діяльностізазначення службових осіб емітентанаймену­вання контролюючого органу (аудиторської фірми) — дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперівмету випуску акційзазначення категорій акційкількість іменних акцій та акцій на пред’явникакількість привілейованих акційзагальну суму емісії і кількість акційномінальну вартість акційкількість учасників голосуванняпорядок виплати дивідендівстрок і порядок передплати акцій та їх оплатистрок повернення коштів при відмові від випуску акційчерговість випуску акцій (при ви­пусках їх різними серіями) — порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акційумови розпорядження акціямиправа власників привілейованих акційпереважне право на придбання акцій при новій емісії.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій.

Випуск акцій Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підпри­ємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Придбання акцій Акції оплачуються в карбованцях, а у випадках, передбачених ста­тутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у карбованцях.

Підприємства, установи і організації можуть придбати акції за ра­хунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після пов­ної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загаль­них зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціо­нерним товариством власних акцій.

Виплата доходу по акціях Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законо­давством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

ОБЛІГАЦІЇ

Основні характеристики облігацій Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номі­нальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і гро­мадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою 50 карбованців. Номінальна вартість облігації більша 50 карбованців повин­на бути кратною мінімальній вартості облігації.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

6) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх перед­бачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціо­нерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств виз­начаються цим Законом, іншими актами законодавства України і стату­том емітента.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, про­центними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випуска­ються на пред’явника.

Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігаційфірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації) — номінальну вартість облігаціїстроки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій) — місце і дату ви­пуску, а також серію і номер облігаціїпідпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентівномер облігації, по якій виплачуються процентинайменування емітента і рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купон­ний лист.

Рішення про випуск облігацій Рішення про випуск облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими Радами народних депутатів.

У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.

Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов’язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходженнявідомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітентанайменування контролюючого органу (ауди­торської фірми) — дані про розміщення раніше випущених цінних паперівмету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред’явника) — загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігаційкількість учасників голо­суванняпорядок випуску облігацій та виплати доходів по нихстроки повернення коштів при відмові від випуску облігаційстроки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облі­гаціяхпорядок повідомлення про випуск та розміщення облігаційпоря­док оплати облігацій.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігацій.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення ста­тутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.

Придбання облігацій Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів.

Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Облігації усіх видів оплачуються в карбованцях, а у випадках, пе­редбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у кар­бованцях.

Виплата доходу по облігаціях Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів абопослуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок кош­тів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обо­в'язкових платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобо­в'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбіт­ражним судом.

Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Використання коштів, одержаних від реалізації облігацій Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх республікан­ських і місцевих позик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих Рад народних депутатів. .,.

Кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

ОЩАДНІ СЕРТИФІКАТИ Основні характеристики ощадних сертифікатів Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’яв­ника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «ощадний сертифікат», найменування банку, що випус­тив сертифікат, та його місцезнаходженняпорядковий номер сер­тифіката. дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката) — підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Придбання ощадних сертифікатів Підприємства і громадяни придбають сертифікати за рахунок коштів, передбачених статтею 12 цього Закону.

Виплата доходу по ощадних сертифікатах Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред’явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Основні характеристики векселів Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобо­в'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування — «вексель» ;

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, перед­бачених у підпунктах «а», «в — є» частини третьої цієї статті, також:

просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винят­ком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред’явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа — для простого век­селя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання плат­ника (векселедавця — для простого векселя);

в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Реєстрація та обіг цінних паперів Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з мо­менту реєстрації цього випуску у відповідному фінансовому органі.

Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропону­ються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов’язаний подати фінансовому органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів.

Емітент зобов’язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Порядок реєстрації випуску акцій, облігацій підприємств, а також інформації про їх випуск визначається Кабінетом Міністрів України або за його дорученням — Міністерством фінансів України.

Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних доку­ментів.

Фінансовий орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, зобов’язаний перевіряти відпо­відність поданих емітентом документів вимогам законодавства України.

Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства.

У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду.

Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться фінансовими органами, не може розгля­датися як гарантія вартості цих цінних паперів.

Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Міністерством фінансів України.

Інформація про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропо­нуються для відкритого продажу, крім реєстрації, підлягає обов’язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери.

Акції, облігації підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, допускаються для розміщення не раніш як через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск.

Використана література

1. 1.Банківське право. Підручник. — Харків, 2002.

2. 2.Стаття 21 ЗУ «про цінні папери і фондову біржу» 18.06.1991р.

3. 3.Постанова КМУ та НБУ від10.09.1992 р.№ 528 «про правила виготовлення та використання вексельних бланків».

4. 4.Захарин В. А. «Все о векселе». — М., 1998.

5. 5.Малюк В. М. «Вексель в Україні». — К., 1997 р.

6. 6.Хабарина В. М. «Операції з векселями». — 1995 р.

7. 7.Цінні папери. Підручник. — К., 2002.