Облік і аналіз операцій банку з овердрафту

ДИПЛОМНА РОБОТА

«ОБЛІК І АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ З ОВЕРДРАФТУ»

Вміст

Вступ

1. Сучасний стан розвитку кредитування в банківській системі

1.1 Сучасний стан банківської кредитної системи

1.2 Сутність та роль овердрафту

1.3 Законодавча база, яка регулює питання обліку операцій з овердрафту

1.4 Організація кредитної роботи в банку

1.5 Техніко — економічна характеристика АКБ «Європейський»

2. Існуюча система обліку операцій банку з овердрафту та шляхи її удосконалення

2.1 Особливості в обліку операцій з овердрафту АКБ «Європейський»

2.2 Організація формування резервів під кредитні ризики та їх облік

2.3 Внутрішній аудит операцій банку з овердрафту

2.4.Автоматизація обліку операцій банку з овердрафту за допомогою засобів обчислювальної техніки

3. Аналіз операцій банку з овердрафту та шляхи його удосконалення

3.1 Аналіз кредитного портфелю банку «Європейський»

3.2 Аналіз оцінки кредитоспроможності позичальника

3.3 Фінансовий аналіз ефективності кредитної діяльності банка

4. Охорона праці

Висновок Перелік використаних джерел

ВСТУП

В сучасних умовах в період встановлення та розвитку господарської діяльності одну з найважливіших відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит. Однією з потребуючих банківських послуг є кредитування юридичних осіб. З метою залучення підприємств до використання кредитних ресурсів банки впроваджують нові види кредитування, такі як овердрафт. Головною метою отримання овердрафту є поповнення нестачі обігових коштів підприємства. Сьогодення потребує, з одного боку, вдосконалення методик проведення традиційних видів банківських послуг, а з іншого, — впровадження принципово нових банківських операцій. Одним із відносно нових видів банківських послуг є кредитування в формі овердрафту. Користування овердрафтом, на відміну від традиційного кредитування, дає можливість у будь-який час без оформлення додаткових документів скористатися кредитними ресурсами для покриття тимчасової нестачі обігових коштів.

Для підприємств одержання кредитів у формі овердрафту — це вигідно та надійно. Це зумовлено необхідністю в додаткових коштах для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Комерційні банки виконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення. Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Таким чином, на сьогодні тема обліку і аналізу операцій банку з овердрафту є актуальною.

Метою дипломної роботи є освоєння та закріплення обліку і аналізу операцій банку з овердрафту.

Завданнями дипломної роботи є: засвоєння теоретичних основ, функцій та принципів банківського кредитування; ознайомлення із системою організації кредитної діяльності акціонерного комерційного банку «Європейський»; з’ясування основних етапів процесу банківського кредитування за овердрафтом; вивчення сучасного стану розвитку кредитування за методом овердрафт; ознайомлення з існуючою системою обліку операцій овердрафт та шляхи їх удосконалення; аналіз кредитного портфелю банку по групам кредитів та видам забезпечення. Аналіз кредитної діяльності банку полягає у вирішені таких завдань: визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідність зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків; визначення кредитоспроможності позичальника з метою зниження кредитного ризику; визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільне розміщення ресурсів.

Предметом дослідження є облік і аналіз операцій банку з овердрафту. Об'єктом дослідження є акціонерно — комерційний банк «Європейський» в м. Харкові.

Основними джерелами інформації в дипломній роботі є закони з банківської діяльності та бухгалтерського обліку, зокрема Закон України «Про банки та банківську діяльність»; положення та інструкції Національного Банку України (НБУ), такі як, Положення НБУ «Про кредитування», Положення про порядок формування резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України та інші нормативно-правові акти. Також в роботі використовувалися праці вчених — економістів з банківської діяльності, таких як Васюренко О. В., Мороз А. М., Кіндрацька Л. М., Коцовська Р., Ричаківська В., Коршунов В. І., Спяк Г. І., Фаріон Т. І., Єпіфанов А. О., Герасимович А. М., Слав’янська Н. Г. та ін. Разом з тим, можна стверджувати, що залишається велика кількість невирішених питань, пов’язаних з законодавством, а також з оцінкою термінів надання позичок та обліку спеціальних резервів за операціями з овердрафту приділено мало уваги.

В дипломній роботі будуть використані такі методи аналізу як горизонтальний та вертикальний аналіз кредитного портфелю банку, визначення темпів росту кредитного портфелю, аналіз прибутковості кредитних операцій. Також будуть використані засоби обчислювальної техніки для розрахунків сум пені за просторікою клієнта.

Економічна криза погіршила фінансовий стан клієнтів — і підприємств, і населення. Вони не в змозі належним чином обслуговувати свій борг. Уряд замість того, щоб запропонувати вихід з економічних проблем, популістські звинувачує банки, чим ще більше дестабілізує їх роботу. Сьогодні потрібно сконцентруватись не на пошуку винних та їх звинуваченні, а на спільному пошуку заходів, які б покращили стан не тільки банківської системи, а, в першу чергу, економіки в цілому. Більшість наших банків в умовах кризи виживають самостійно. Держава нічим не допомагає. На відміну від інших країн, де влада підтримує свою банківську систему. Наші банки нічого не отримують від держави.

Найбільшою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і вивели їх за кордон. Далі, по ланцюжку, це стало причиною ажіотажного вилучення гривневих вкладів населення і їх обміну на іноземну валюту.

Вагомою причиною кризового стану вітчизняних банків стала надмірна їх активність на ринку споживчого та іпотечного кредитування, оскільки криза економіки погіршує соціальне становище населення, пов’язане зі зростанням безробіття, заборгованістю з виплат заробітних плат і їх знеціненням через інфляцію, що постійно збільшує кількість неякісних і проблемних щодо погашення банківських кредитів.

На сьогодні світова практика засвідчує те, що кожна держава вже аналізує ефективність запроваджених заходів, але в Україні до цього часу поки що не визначено плану конкретних дій, не розроблено модель поведінки тих чи інших секторів економіки і владних структур в умовах кризи.

Банки, будучи унікальними в своєму роді інститутами акумуляції тимчасово вільних коштів населення і суб`єктів господарювання та їх спрямування через кредитні механізми на потреби виробництва і споживання, відіграють ключову роль у фінансовому забезпеченні економічних процесів країни. Саме завдяки оперуванню переважно залученими коштами до банків у всьому світі встановлено посилені регуляторні вимоги, а стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників, забезпечення своєчасності розрахунків і платежів є безумовними пріоритетами економічної політики більшості держав.

система кредитування банк облік операція овердрафт

1. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ

1.1. Сучасний стан банківської кредитної системи

У більшості країн, в тому числі в Україні особливе місце у банківській системі займає така найчисельніша група фінансових посередників, як комерційні банки. Згідно з ст. 4 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська система України складається з Національного Банку України (НБУ) та інших банків, заснованих та діючих на території України [2,с.43 ].

Діяльність комерційних банків полягає в отриманні банківського прибутку. З цією метою вони виступають посередниками між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони потрібні. Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних коштів підприємств. Постійне зростання таких коштів та потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.

Розвиток системи комерційних банків є одним із визначальних чинників розвитку економіки країни.

Розглянемо сучасний стан банківської системи України. Кількість банків та структура наведена в таблиці 1.1. [58, С. 19]. За станом на 01.01.2008р. в Державному реєстрі банків зареєстровано 196 банків, що на 2 менше, ніж на відповідний період 2007р. Упродовж 1 півріччя 2008 року до нього було внесено 4 банки та виключено 6 банків. Виходячи з табл.1.1 за станом на 1 січня 2009 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 184 банки, у тому числі: 155 банків (84,2% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) — акціонерні товариства (з них: 116 банків (63,0%) — відкриті акціонерні товариства, 39 банків (21,2%) — закриті акціонерні товариства), 29 банків (15,8%) — товариства з обмеженою відповідальністю. Структура активів та капіталу банків наведена в таблиці 1.2 [58, С. 19].

Таблиця 1.1 Основні показники діяльності банків України

Таблиця 1.2 Структура капіталу банків України

Виходячи з даних табл. 1.2 за станом на 01.01.2009 власний капітал банків склав 121,4 млрд. грн. або 13,1% пасивів банків. Як видно з даних табл. 1.2 сплачений зареєстрований статутний капітал складає 67,9% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу — 0,4%; емісійні різниці - 5,3%; загальні резерви, резервний фонд та інші фонди банків — 8,4%; результат минулих років — 1,2%; результат 2008 року — 8,0%; результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії - 8,8%. Зобов’язання банків за станом на 01.01.2009 становили 805,8 млрд. грн. Кошти фізичних осіб складають 213,2 млрд. грн., або 26,5% загального обсягу зобов’язань, кошти суб'єктів господарювання — 143,9 млрд. грн., або 17,9%. За станом на 01.01.2009 активи банків становили 927,2 млрд. грн., загальні активи — 971,8 млрд. грн. Більшу частину загальних активів складають кредитні операції - 81,5%. Доходи банків склали 120,6 млрд. грн., в т.р. процентні доходи становили 88,4 млрд. грн. (або 73,3% від загальних доходів), комісійні доходи — 19,6 млрд. грн. (16,2%). Витрати банків склали 110,9 млрд. грн., в т. ч. процентні витрати — 50,8 млрд. грн. (або 45,8% від загальних витрат), комісійні витрати — 2,2 млрд. грн. (2,0%).

Збереження тенденцій до перевищення темпів зростання вимог банків за кредитами над зобов’язаннями банків за депозитами, залученими у суб'єктів господарювання та фізичних осіб, призвело до подальшого зменшення коефіцієнта забезпечення кредитів депозитами, особливо довгострокових. Більшою мірою це було притаманно кредитно-депозитним операціям банків з суб'єктами господарювання.

Для більшості комерційних банків кредитна діяльність — один із основних напрямів бізнесу. На початок 2006 року по банківській системі України в цілому частка кредитного портфелю в сукупних активах банку становила 70,1% і в подальшому мала позитивну динаміку. Це дає підстави для висновку, що саме результати роботи банків у сфері кредитування найістотніше впливають на їх фінансовий стан і стабільність. [25, С. 102]

Протягом 2008 року Національний банк України (НБУ) активно проводив операції з підтримки ліквідності банків за допомогою різних інструментів рефінансування, водночас підвищуючи середньозважену процентну ставку за ними (у річному обчисленні у грудні до 14,8 порівняно із 10,1% за 2007 рік). Кредити, надані резидентам іншими депозитними корпораціями, становили 734,0 млрд. грн., і заборгованість за ними зросла за 2008 рік на 72,0% порівняно зі зростанням на 74,1% у 2007 році. При цьому протягом року динаміка кредитування була нерівномірною. Після прискорення темпів зростання кредитних вкладень до 178,0% у січні в річному вимірі, протягом лютого — вересня 2008 року спостерігалась тенденція до поступового уповільнення темпів зростання кредитних вкладень (до 154,1% у вересні в річному вимірі). Така ситуація була зумовлена сповільненням темпів зростання ресурсної бази інших депозитних корпорацій через ускладнення умов доступу до зовнішніх джерел фінансування та необхідністю виконання вимог НБУ, направлених на стримування кредитної активності тих депозитних корпорацій, які не мали для цього необхідного обсягу ресурсів належної строковості [17, С. 53].

У грудні 2008 року суттєво уповільнились темпи зростання заборгованості не фінансових корпорацій за проблемними кредитами. Порівняно з листопадом її приріст становив 14,0%, у тому числі в іноземній валюті - 20,7% (у листопаді - відповідно 24,7 і 42,6%). Дані про процентні ставки за кредитами, наданими банками з урахуванням операцій за овердрафтом та вимоги банків за кредитами наданим в економіку України на кінець жовтня 2008 року наведені в табл. 1.3 та табл. 1.4 відповідно. Згідно табл. 1.4 кредити овердрафт серед кредитів в поточну діяльність займають 2-ге місце та 3,3% відповідно. При цьому з загальної суми вимог овердрафт перевищує за кредитами, наданими фізичним особам, у тому числі у національній валюті. Виходячи із таблиці 1.3 процентні ставки за кредитами, наданими суб'єктам господарювання починаючи з грудня 2007 року починають зростати в межах одного двох процентних пунктів протягом одного місяця. Що стосується фізичних осіб виходячи з даних таблиці 1.3 відсоткові ставки поступово зростають та на кінець жовтня 2008 року складають 23,9%. Серед кредитних вкладень в 2008 році за категорією клієнтів переважали вимоги банків за кредитами, наданими суб'єктам господарювання. На 01.10.2008 р. їх частка становила 63,3 проти 63,6% на початок року. Питома вага заборгованості за кредитами фізичним особам становила 36,7% від усіх вимог за кредитами, наданими в економіку України. Структура кредитів за секторами економіки за 2008 рік практично не змінилась. Найбільші обсяги кредитів було спрямовано у сектор не фінансових корпорацій (60,4%) та сектор домашніх господарств (38,2%). Процентна політика інших депозитних корпорацій була спрямована на поліпшення якості кредитного портфеля. Так, середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими не фінансовим корпораціям, без урахування овердрафту протягом року підвищилась з 13,0 у січні в річному обчисленні до 19,4% у грудні. Вартість кредитів, наданих домашнім господарствам, протягом року збільшилась без урахування овердрафту на 2,1 процентного пункту до 17,3% річних.

Таблиця 1.3 Процентні ставки за кредитами, наданими банками (у розрізі суб'єктів господарювання та фізичних осіб) З урахуванням операцій за овердрафтом

Таблиця 1.4 Вимоги банків за кредитами, наданим в економіку України на кінець жовтня 2008 року (за видами кредитів)

Вплив світової фінансової кризи наглядно продемонстрував нездатність вітчизняної банківської системи протистояти її викликам, мобільно пристосовуватись до постійно змінюваних ринкових умов і проявив потенційні ризики її дестабілізації. Найбільшою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності. [80]

Скорочення ресурсної бази банків зумовлено також і скороченням зовнішніх запозичень та значними виплати за зовнішніми займами, оскільки недостатність ресурсної бази українських банків спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів. Хоча, на думку експертів таких міжнародних рейтингових агентств, як Standard & Poor’s та Fitch, на зниження рівня ліквідності більшою мірою вплинули внутрішні фактори (слабка ресурсна база, нераціональна структура та низький менеджмент ліквідності).

1.2 Сутність та роль овердрафту

Кредитні операції банків визначаються економічними відносинами між юридичними та фізичними особами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, забезпеченості, строковості, цільового використання і платності. [42,с.161]. Кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу об'єкта вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитних рахунках до запитання, строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Практичні засади кредитних відносин в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визначаються Положенням НБУ «Про кредитування», затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р. До принципів кредитування відносять наступні принципи: [6]

1) цілеспрямованість — цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичальником коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором;

2) диференційованість — різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежать від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо;

3) забезпеченість кредиту — цей принцип означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, порука);

4) повернення, строковість та платність кредиту означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користуванням ним.

Кредитні операції можна згрупувати у три великі групи: власне позикові операції, операції кредитного характеру та зобов’язання з кредитування. Вони наведені схемою на рис. 1.1. [42,с.166].

Крім традиційних форм кредитування в банківській практиці отримали широке поширення особливі форми кредитних операцій. До таких форм відноситься овердрафт.

Овердрафт — це одна з форм короткострокового кредиту, при наданні якого клієнт має безумовне право здійснювати оплату своїх платіжних документів понад залишок коштів на своєму поточному рахунку в межах визначеного договором ліміту. При виконанні такої операції за рахунком клієнта в банку утворюється дебетове сальдо. [47, с. 175]

Можливість виникнення овердрафта повинно передбачуватися в договорі про розрахункове — касове обслуговування. Овердрафт вигідний позичальнику, у якого на розрахунковому рахунку здійснюється активний рух коштів, тобто гроші постійно знаходяться в обороті; при затримці надходжень від одного контрагента діяльність клієнта не зупиниться: використовуючи овердрафт, він може вчасно розрахуватися з іншим своїм партнером.

Банки України надають кредити юридичним особам за наявності в них власного балансу та відкритого поточного рахунку. При відсутності в даному банку поточного рахунка клієнта, позичальник подає до банку завірені нотаріально документи, копію статуту, картку зі зразками підписів посадових осіб та відбитком печаті, завірену банком та довідку про наявність коштів на власному рахунку.

Рис. 1.1. Загальна класифікація кредитних операцій Одному й тому ж клієнту може бути відкрито декілька кредитних рахунків, тому що підприємство може одержати кредит на різні об'єкти — обладнання, сировину, тощо. [18, с. 250]

Варто мати, на увазі, що до підприємства, що не забезпечило своєчасне повернення овердрафту, застосовуються штрафні санкції, передбачені в діючому в даному банку Положенні про овердрафт. Непрямим підтвердженням справедливості подібного рішення є те, що в Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України немає рахунка пролонгації (перенесення терміну повернення) для овердрафта.

Договір про овердрафт підписується звичайно на рік (короткостроковий кредит) з строком погашення до місяця після утворення овердрафту. В угоді зазначається ліміт овердрафту, умови його використання та проценти як плата за такий спосіб кредитування. Сума по відсоткам за овердрафтом обчислюється з огляду на неоплачений денний залишок за рахунком та затверджену ставку відсотків. За способом надання овердрафт підлягає сплаті до запитання.

З точки зору обліку особливість овердрафту полягає в тому, що кредит видається та погашається багато раз в межах встановленого ліміту, та по друге сума кредиту, на яку нараховуються відсотки є змінною.

Перевагами такого кредиту, як овердрафт є простота використання та погашення кредиту; відсутність витрат грошових коштів та часу, пов’язаних з оформленням застави; оперативне покриття поточного розриву ліквідності. При користуванні даним видом кредиту він надається на такі цілі як оплата рахунків за товари та послуги; оплата матеріалів та сировини, яка зберігається на складах; збільшення власних обігових коштів. [83]

Клієнтам можуть бути надані наступні види овердрафта:

1) стандартний овердрафт;

2) овердрафт авансом — надається клієнтові, що задовольняє вимогам банку, з метою залучення (повернення) його на обслуговування;

3) овердрафт під інкасацію — представляється клієнтам, що задовольняють вимогам банку й не менш 75% оборотів по кредиту розрахункового рахунку якого становить виторг (у т.ч. здана на розрахунковий рахунок самим клієнтом);

4) технічний овердрафт — представляється клієнтові, без обліку його фінансового стану, під оформлені на рахунок позичальника платежі (продаж / покупка валюти на біржі, до повернення термінового депозиту або інші гарантовані надходження на рахунок клієнта).

Ліміт овердрафта для кожної юридичної особи розраховується індивідуально за методикою розрахунку овердрафта. Для кожного виду овердрафта — своя методика розрахунку ліміту овердрафта.

Розрахунок ліміту овердрафта «Стандартний»:[82]

L = T / 2 (1.1)

де L — розрахунковий ліміт овердрафта;

Т — мінімальний усічений місячний кредитовий оборот по розрахунковому рахунку клієнта.

Мінімальний усічений місячний кредитовий оборот по розрахунковому рахунку клієнта в банку розраховується в такий спосіб:

1) з кожного місячного кредитового обороту по розрахунковому рахунку за останні 3 (три) повних місяці вичитуються по трьох максимальних надходження протягом відповідного місяця. У розрахунку не враховуються отримані кошти по кредитах.

2) з отриманих усічених оборотів (за 3 місяці), вибирається місяць із найменшими оборотами, що і використається в наступних розрахунках.

Розрахунок ліміту овердрафта авансом: [82]

L = T (a) / 3 (1.2)

де L — розрахунковий ліміт овердрафта;

Т (а) — мінімальний усічений місячний кредитовий оборот по розрахунковому рахунку клієнта за винятком майбутніх платежів по погашенню заборгованості по кредитах і сплаті відсотків банкам-кредиторам.

Мінімальний усічений місячний кредитовий оборот по розрахунковому рахунку клієнта в банку розраховується в такий спосіб:

1) з кожного місячного сукупного кредитового обороту по розрахунковому рахунку за останні 3 (три) повних місяці вичитуються по трьох максимальних надходження протягом відповідного місяця. У розрахунку не враховуються отримані кредитором кредити, а також надходження коштів з рахунків клієнта, відкритих в інших банках,

2) з отриманих усічених оборотів (за 3 місяці), вибирається місяць із найменшими оборотами, з нього віднімаються суми в розмірі майбутніх платежів клієнта по погашенню заборгованості по кредитах і сплаті відсотків банку-кредитора протягом майбутніх двох місяців. Отримане значення використається в наступних розрахунках.

3) рішення про подальшу роботу із клієнтом і наданні овердрафта авансом приймається до моменту закінчення одного місяця (30 календарних днів).

Розрахунок ліміту овердрафта під інкасацію: [82]

L = I / 1,5 (1.3)

де L — розрахунковий ліміт овердрафта;

I — мінімальний місячний обсяг наявних надходжень клієнта.

Мінімальний усічений місячний обсяг виторгу з обліком зданих самим клієнтам розраховується в такий спосіб:

1) з кожного місячного обсягу наявних надходжень на рахунок клієнта за останні 3 (три) повних місяці віднімається по трьох максимальних зарахування грошового виторгу в плині відповідного місяця

2) з отриманих усічених обсягів наявних надходжень вибирається найменший, котрий використається в наступних розрахунках.

Розрахунок ліміту технічного овердрафта: [82]

L = 0,95 x Su x K або L = 0,95 x S (1.4)

де L — розрахунковий ліміт овердрафта;

Su — сума коштів у валюті, спрямованих на конвертацію;

K — Біржовий курс (рублі/валюта) на день перекладу коштів;

S — сума гарантованих надходжень на рахунок клієнта в плині найближчих 3 (трьох) робочих днів.

Після одержання очікуваних надходжень на рахунок клієнта технічний овердрафт закривається. Методики розрахунку овердрафта в різних банках можуть мати свої відмінні риси, але принцип не міняється. Ліміти стандартного овердрафта, овердрафта авансом і овердрафта під інкасацію переглядається щомісяця, з урахуванням змін результатів діяльності клієнта. Для впевненості в дотриманні ліміту, розрахувати овердрафт може кожний бухгалтер. І ще, для збільшення суми ліміту овердрафта, кожний бухгалтер повинен уміти контролювати потоки грошей і виторгу, не допускаючи одиничних великих платежів. Максимальні платежі, при необхідності ділити на трохи середні.

Згідно з Планом рахунків комерційних банків облік операцій за овердрафтом обліковується на рахунках 2 класу «Операції з клієнтами» :

1) на вимогу суб'єктів господарювання — 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» (АП);

2) на вимогу фізичних осіб — 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» (АП);

3) небанківських фінансових установ — 2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ».

За кредитом цих рахунків обліковуються суми, що надходять клієнту у цьому разі рахунок діє як пасивний, тобто за дебетом проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків. Овердрафт, виданий банкам розглядається як кредит та обліковується на окремому рахунку 1520 «Овердрафт на рахунках інших банків». Таким чином, облік операцій кредитування за овердрафтом можна надати в загальному вигляді на рис. 1.2. [21, с. 112]

Кредит у формі овердрафт надається лише надійним клієнтам, які мають позитивну репутацію, постійно поповнюють свій рахунок, в яких немає різко вираженої сезонної активності, які можуть забезпечити безперервність платежів за тимчасової короткострокової відсутності коштів.

У разі надання держателю платіжної картки кредиту овердрафт здійснюється така проводка: [12]

1) після укладення угоди про кредит овердрафт на суму зобов’язання з кредитування:

Рис. 1.2. Рахунки обліку операцій за овердрафтом Дт 9129 А «Інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам»

Кт 9900 «Контррахунки для рахунків розділів 90 — 95».

Сума використаних коштів кредиту овердрафт відображається за дебетом карткових рахунків 2605 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток» та 2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток», одночасно на суму використаного кредиту здійснюється така проводка:

1) Дт 990

Кт 9129.

2) на суму нарахованих процентів:

Дт 2607 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб'єктам господарювання», 2627 А «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам» ;

Кт 6020 П «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані суб'єктам господарювання», 6040 П «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам».

3) на суму нарахованих процентів в іноземній валюті:

Дт 2607, 2627;

Кт 3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів «.

4) на суму гривневого еквівалента нарахованих процентів:

Дт 3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

Кт 6020, 6040.

Погашення заборгованості за кредитом овердрафт здійснюється за рахунок надходження коштів на картковий рахунок. Погашення заборгованості за нарахованими процентами відображається такою проводкою:

Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку», 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України», 2600, 2605, 2620, 2625;

Кт 2607, 2627.

Отже, овердрафт надається тільки платоспроможнім клієнтам. Сума кредиту в межах ліміту не може перевищувати середній обсяг оборотів за рахунком клієнта. Для того, щоб визначити ліміт овердрафт за базу береться середньомісячний кредитовий оборот за рахунком клієнта в банку за період не менш ніж півроку, що передує прийняттю рішення про відкриття овердрафту. Визначений таким чином ліміт буде граничною сумою допустимого дебетового сальдо за рахунком клієнта. [81]

Проценти за користування овердрафтом нараховуються на щоденний факт дебетового сальдо з урахуванням його суми, але в межах ліміту. Нарахування процентів та їх сплата клієнтом здійснюється раз на місяць у встановлений банком термін, а також при закриті овердрафту за фактичні дні користування кредитом цього виду. Загальну облікову процедуру при здійсненні операції кредитування «овердрафт» можна описати таким правилами:

1) визначений банком ліміт кредиту овердрафт обліковується за методикою кредитної лінії. Зафіксована цим проведенням сума ліміту овердрафту відображає зобов’язання банку з кредитування клієнта на дату укладання кредитної угоди.

2) при необхідності списання коштів з рахунка клієнта на суму, яка перевищує залишок цього рахунка, виникає дебетове сальдо, але в межах затвердженого ліміту, що класифікується як наданий кредит «овердрафт».

3) сума зобов’язань зменшується на суму виданого кредиту овердрафт.

4) нарахування процентів здійснюється відповідно до принципу нарахування, а нарахована сума обліковується на рахунках процентних доходів 6020 «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані суб'єктам господарювання».

5) далі діє процедура щодо визнання нарахованих доходів простроченими, але окремих рахунків для цього обліку не передбачено Планом рахунків. Кредити овердрафт за економічним змістом характеризується як кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Тоді процентні доходи обліковуються за дебетом рахунка 2069 «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання» та кредитом рахунка 2607 «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання».

6) нараховані проценті доходи можуть бути признані сумнівними або безнадійними. Тому списання безнадійної заборгованості проводиться за рахунок раніше сформованих резервів під заборгованість за нарахованим доходами за операціями з клієнтами.

7) якщо суму кредиту не погашено у визначений термін, то дебетовий залишок за рахунком клієнта переноситься на рахунок з обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами. [42, с. 206]

1.3 Законодавча база, яка регулює питання обліку операцій з овердрафту

Згідно зі ст. 6. Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999. № 679-ХIV основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. [2, с. 45]

Виконанням своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності. Крім того, Національний банк є майже одним з основних органів державного фінансового контролю. Так згідно з ст. 66. Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2001 № 2121-III державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

1) адміністративне регулювання: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.

2) індикативне регулювання: встановлення обов’язкових економічних нормативів; визначення норм обов’язкових резервів для банків; встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; визначення процентної політики; рефінансування банків; кореспондентські відносини; управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; операції з цінними паперами на відкритому ринку; імпорт та експорт капіталу.

Ст. 67. цього Закону встановлює, що метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог Закону «Про банки і банківську діяльність». 30, с. 155]

На державному рівні облік кредитування регулюється Положенням НБУ «Про кредитування», затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.1995р., Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою НБУ № 435 від 15.09.2004р., а також Інструкцією «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженою постановою НБУ № 279 від 6.07.2000р.

В Україні овердрафт не одержав ще досить чіткого законодавчого врегулювання, однак тією чи іншою мірою він регламентується Законом України «Про банки та банківську діяльність», Положенням НБУ «Про кредитування», а також Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», у якій дані деякі роз’яснення щодо можливості застосування овердрафта як інструмента короткострокового кредитування українських підприємств. До того ж умови кредитування, що застосовуються в кожному конкретному банку одержують інформацію у внутрішнім положенні.

Кредитні відносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором та позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

НБУ встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій. Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіально — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. Загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів. [57, с. 190]

До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

1) норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

2) норматив великих кредитних ризиків (Н8);

3) норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдеру (Н9);

4) норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

Норматив Н7 встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.

Норматив Н8 установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентами або групою пов’язаних контрагентів. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів вважається великим, якщо сума всіх вимог банку становить 10% і більше регулятивного капіталу банку. Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. [44, с. 50]

Норматив Н9 установлюється з метою зниження концентрації ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах не вигідних для банку, що призводить до значних проблем. Значення цього нормативу не має перевищувати 5%.

Норматив Н10 установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків пов’язаних із інсайдерами. Значення цього нормативу не має перевищувати 30%. Максимальне значення нормативу не повинне перевищувати 200%. Крім цього, НБУ забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку. В табл. 1.5 наведена динаміка дотримання банками України економічних нормативів за 2008 рік. [84]

Таблиця 1.5 Динаміка дотримання банками України економічних нормативів за 2008 рік

Показником, що контролює виконання економічних нормативів НБУ є ліцензування комерційних банків. Центральний банк з метою регулювання кредитної діяльності проводять ліцензування юридичних осіб, що здійснюють кредитну діяльність.

Резерв для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих витрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валюті. [36,с. 218].

1.4 Організація кредитної роботи банку

У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків є правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями [23, с. 142].

Кредити є найбільш прибутковою, але й водночас й найбільш ризиковою частиною банківських активів. Теорія кредитного портфелю пропонує розглядати не кожну позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом та взаємозалежністю. Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку. Якість і склад кредитного портфеля істотно залежать від організації кредитної роботи в банку.

Координацію кредитної роботи виконує кредитний комітет, який створюється за рішенням правління банку як його постійний орган, який здійснює свою діяльність під керівництвом і контролем правління банку. В організації кредитної роботи беруть участь майже всі структури банку.

Організаційна структура кредитного підрозділу в кожному конкретному банку має свої особливості, які визначаються розмірами, можливостями банку, а також потребами клієнтів. Організація кредитної роботи по підрозділам і стадіям кредитного процесу у банку наведена в табл. 1.6. [43, с. 190].

Таблиця 1.6 Організація кредитної роботи в банку

До організаційної структури великого банку може входити кілька департаментів, які складаються з розгалуженої мережі відділів, секторів, комітетів, груп, тощо. Ці структурні підрозділи спеціалізуються на виконанні певних функцій кредитної процедури. Наведений в табл. 1.6 перелік функцій структурних підрозділів банку та кредитного комітету зовсім не повний, але він дає уявлення про розподіл повноважень між різними структурними одиницями. 43, с. 192]

Для проведення кредитних операцій кожен банк розробляє власну кредитну політику. Кредитна політика має забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку, ретельний контроль за ними і мінімізацію втрат від настання кредитних ризиків.

Кредитна політика банку — це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів і спрямування їх на кредитування клієнтів банку на основі принципів кредитування.

Стратегія кредитної політики передбачає пріоритети, принципи та цілі окремого банку на кредитному ринку, а стосовно тактики — фінансовий та інший інструментарій, що використовується комерційним банком для реалізації своїх цілей при здійснені кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Кредитна політика як основа процесу управління кредитом визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин, з одного боку, та функціонування кредитного механізму — з іншого.

Опис кредитної політики має бути достатньо гнучким для того, щоб враховувати всі зміни економічних умов і правил, які встановлюються регулюючими органами. Слід зауважити, що потрібно створювати таку систему прийняття кредитних рішень, щоб підготувати менеджерів та керівників банку, встановити такий контроль над банківськими операціями, за яких можливість відхилення від кредитної політики стало б неможливим.

Кредитна діяльність банку здійснюється через кредитний департамент банку, який у своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативними актами НБУ, статутом банку, рішеннями загальних зборів акціонерів, ради і правління банку, рішеннями кредитного комітету.

Можна виділити наступні пріоритети у розробці кредитної політики: [36, с. 219] 1) надання якісних кредитів — такі, кредити які забезпечують адекватний процентний прибуток навіть за негативних змін макроекономічних умов чи за зміни умов ведення бізнесу;

2) прибутковість — вартість кредиту має відповідати прогнозному ступеню ризику. Прибутковість відносин з клієнтом необхідно максимізувати шляхом перехресних продажів для забезпечення оптимального співвідношення ризику та прибутковості для кожного клієнта;

3) розумне зростання кредитного портфеля — зростання кредитного портфелю має контролюватися таки чином, щоб уникнути неприйнятої для банку концентрації ризику. Основні етапи формування кредитної політики представлені на рис. 1.3 [18, с. 257].

Рис. 1.3. Етапи формування кредитної політики комерційного банку

Кожний банк визначає власну кредитну політику, враховуючи сукупність зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливають на роботу банку. До зовнішніх чинників належать такі:

1) загальний стан економіки країни, темпи інфляції, темпи зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), дефіцит державного бюджету;

2) грошово — кредитна політика НБУ; 3) рівень доходів населення, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг;

4) регіональна та галузева специфіка функціонування банку;

5) рівень конкуренції;

6) рівень цін на банківські послуги та продукти;

7) політизованість суспільства;

8) рівень соціального забезпечення населення;

9) попит на послуги банку його клієнтів.

До внутрішніх чинників, які визначають кредитну політику банку, відносять: кредитний потенціал банку; ступінь ризику та прибутковості окремих видів позик; стабільність депозитів; спектр виконуваних операцій та послуг; забезпеченість позик; професійну підготовленість, кваліфікацію та досвід персоналу банку; клієнтуру банку; цінову політику банку. Наступною складовою організації кредитної діяльності є кредитний департамент банку. До його складу входять Кредитний комітет та Комітет кредитного нагляду. Основними функціями кредитного комітету можна назвати наступні:

1) формування кредитної стратегії та кредитної політики банку;

2) затвердження організаційної структури кредитного департаменту та посадових інструкцій для його працівників;

3) встановлення напрямів диверсифікації кредитного портфеля банку та відповідних лімітів за країнами, галузями, кредитними інструментами, позичальниками;

4) оцінка адекватності резервів під можливі втрати за кредитами;

5) аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов’язані з кредитуванням;