Конфесійна структура населення світу

РЕФЕРАТ на тему:

" Конфесійна структура населення світу" .

ПЛАН.

Вступ

1. 1.Європа

2. 2.Азія.

3. 3.Африка.

4. 4.Америка.

5. 5.Австралія й Океанія.

Висновки Список використаної літератури.

Вступ

Релігія — невід'ємна складова духовного життя людства, значною мірою ос­нова нормування повсякденного життя. Той чи інший релігійний світогляд віддзеркалюється в елементах матеріальної (культові споруди) і духовної (пісні, музика, обрядовість тощо) культури кожного народу, визначає не тільки культур­но-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а й впливає на політичне та соціально-економічне становище країн і регіонів.

Найбільш поширені в світі три релігії, які через це дістали назву світових: хри­стиянство, іслам, буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм.

Християнство поширене на всіх материках. Воно включає три гілки — католиць­ку, православну та протестантську. Його сповідує понад ¼ людства, з них 3/5 — ка­толики, 1/3 — протестанти, 1/10 — православні. Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки, окре­мих країнах заходу та півдня Африки, на Філіппінах. Протестантизм — в англоамериканських країнах та в Австралії. Православ’я дотримуються греки, народи півдня Центральної Європи, країн СНД (росіяни, українці, грузини тощо) та Ефіопії.

Послідовники ісламу становлять близько 20% населення Землі. Іслам пошире­ний переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, Африки, в Індонезії.

Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11% людства, трохи менше прихиль­ників індуїзму, конфуціанства й даосизму — 7,5%. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.

Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.

1. Європа

Християнська релігія проникнула в Європу незабаром після свого виникнення (I ст. н.е.). Однак спочатку вплив цієї релігії був невеликий, причому поширення обмежувалося районом Середземномор’я. У центральноєвропейські країни християнство впровадилося трохи пізніше, а на північ і схід Європи — лише в VIII-XII ст. ст.

З поділом християнства в XI ст. на західну і східну гілки країни Південно-Західної, Західної, Центральної і Північної Європи пішли за Римом, Схід і Південно-Схід — за Константинополем. Реформаційний рух, який розгорнувся в Європі в першій половині XVI ст., ще більше ускладнив релігійну картину в цій частині світу: поряд з католиками і православними з’явилися ще протестанти. Протестантизм — один з головних напрямків християнства, що охоплює безліч самостійних сповідань і церков. Протестантизм затвердився в ряді районів Центральної і Західної Європи, а також на всій Півночі.

З тієї пори географія різних релігійних напрямків у Європі не перетерпіла істотних змін. Протестантизм як і раніше переважає в північноєвропейських країнах (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія), а також в окремих країнах Західної і Центральної Європи (Великобританія). У таких же західноі центральноєвропейських країнах, як Нідерланди, Німеччина, Швейцарія, протестантизм у різних формах сповідають приблизно половина населення.

У країнах Південно-Західної Європи (Італія, Іспанія, Португалія, Мальта), а також у деяких країнах Західної (Ірландія, Франція, Бельгія, Люксембург), Центральної (Австрія) і Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) більшість населення — католики. Католики утворюють також половину населення в Німеччині, Нідерландах, Швейцарії.

Православ’я переважає серед населення Південно-Східної Європи (Румунія, Болгарія, Греція).

Іслам розповсюджений у Європі порівняно вузько. Лише в Албанії й у Європейській частині Туреччини до цієї релігії відноситься велика частина населення.

2. Азія Азія є частиною світу, де зародилися найбільші релігії земної кулі: іудаїзм, зороастризм, християнство, іслам, індуїзм, сикхізм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство, синтоізм. Однак доля цих релігій була різною. Одні з них широко поширилися й в інших частинах світу (християнство, іслам, іудаїзм), інші ж залишилися в основному азіатськими релігіями (зороастризм, індуїзм, сикхізм, буддизм, джайнізм, даосизм, конфуціанство, синтоізм).

В даний час у Південно-Західній Азії найбільш розповсюджений іслам. Це відноситься до Туреччини, Сирії, Йорданії, Саудівській Аравії, Ємену, Оману, ОАЕ, Катару, Бахрейну, Кувейту, Іракові, Ірану, Афганістану.

У переважній більшості цих країн іслам розповсюджений у формі суннізму. Лише в Ірані різко переважає шиїзм. Шиїти складають понад половину населення в Іраці й у Ємені. Немусульманськими в цьому районі є лише дві країни: Кіпр, де переважають християни, і Ізраїль, де більшість жителів сповідають іудаїзм. Крім того, у Лівані біля половини населення складають християни.

У центрі Південної Азії панує індуїзм, у периферійних же районах населення сповідає інші релігії: на заході і сході (у Пакистану, Бангладеш) — іслам, на півдні і півночі (у Шрі-Ланці, Бутану, частково в Непалу) — буддизм (у Шрі-Ланці - у формі тхеравади, а в інших країнах у формі махаяни).

У Південно-Східній Азії звичайно виділяють два підрайони. У першому з них, що включає півострів Індокитай без Малакки, серед населення переважає буддизм у формі тхеравади (Бірма, Таїланд, Лаос, Кампучия) чи махаяни (В'єтнам). В другому, що охоплює Малаккський півострів і Малайський архіпелаг, поширені головним чином дві релігії: у Малайзії, Індонезії, Брунеї - іслам, на Філіппінах — християнство.

У Східній і Центральній Азії населення сповідає трохи релігій, які нерідко вигадливо переплітаються між собою. Це буддизм у формі махаяни — у всіх країнах (Китай, Монголія, Корея, Японія), конфуціанство — у Китаї і Кореї, даосизм — у Китаї, синтоізм — у Японії.

3. Африка В даний час серед народів Африканського континенту поширено кілька груп віросповідань: місцеві традиційні культи і релігії, іслам, християнство, у меншому ступені індуїзм, іудаїзм і деякі інші. Особливе місце займають синкретичні християнсько-африканські церкви і секти.

Місцеві традиційні культи і релігії - це автохтонні вірування, культи, обряди, що склалися в народів Африки в процесі історичного розвитку до появи на цьому континенті арабів і європейців. Поширені серед більшої частини місцевого населення країн Тропічної, Південної Африки і на острові Мадагаскар.

Хоча складеними компонентами релігійних представлень більшості африканців є фетишизм (шанування матеріальних предметів), анімізм (віра в численні душі і парфуми), магія (чаклунство, марновірства), мана (безлика надприродна сила), термін «місцеві традиційні культи і релігії» дуже умовний, оскільки застосовується для позначення різних релігійних представлень, культів, вірувань і обрядів багатьох народів Африки, що знаходяться на визначених соціально-економічних рівнях розвитку. Ці культи і релігії можна розділити на дві великі групи: родоплемінні та національно-державні.

Істотне місце в житті африканських народів займає культ предків. Об'єктом шанування, як правило, є прабатьки родини, роду, племені і т.д., яким приписують надприродні здібності робити як добро, так і зло. Поширені в Африці також культи сил природи і стихій. Ці культи характерні для тих народів, у яких зберігаються різні форми родоплемінних укладів (наприклад, у готтентотів, гереро й ін.). Для народів з розвитий чи державністю, що складаються, (зулуси, йоруба, акан і ін.) характерні політеїстичні державні релігії з розвитим пантеоном богів. В автохтонних традиційних религиях Африки велике місце займають ритуали, церемонії, ритуали і т.д., що звичайно зв’язують з етапами життя людини.

Усього місцевих традиційних релігій дотримує понад третину населення Африки (130 млн.). Майже усі вони проживають до півдня від Сахари, складаючи близько 42% населення цього регіону. Більш половини зосереджено в Західній Африці.

Іслам — релігія, принесена в Африку з Аравійського півострова. У середині VII ст. Північна Африка була завойована арабами. Прибульці поширювали іслам за допомогою адміністративних і економічних заходів. Повна ісламізація Північної Африки закінчується до XII ст. ДО XVIII ст. відбувається ісламізація народів східного узбережжя Африки і північно-західної частини острова Мадагаскар. Трохи пізніше вплив мусульманства поширилося на всю Тропічну Африку, де іслам почав успішно суперничати з християнством.

Серед мусульманського населення сучасної Африки розповсюджений головним чином іслам суннітського напрямку. Суннізм представлений усіма чотирма мазхабами (чи релігійно-правовими школами).

Значну роль серед африканських мусульман грають суфійські ордена (чи братерства). Духовні глави деяких з цих братств дуже впливають на політичне життя в ряді африканських країн. Так, у Сенегалу великим впливом користається керівник братерства муридів, у Нігерії - глава тиджанитів і т.д.

Представників другого напрямку в ісламі - шиїзму в Африці менш чверті мільйона чоловік. Здебільшого це іноземці - вихідці з Індостанського півострова, і в меншому ступені місцеве населення.

Іслам сповідає понад 41% населення Африки (біля 150 млн. чоловік). Біля половини прихильників ісламу (47,2%) зосереджено в країнах Північної Африки, причому в Єгипті проживає більш п’ятої частини африканських мусульман. У Західній Африці мусульмани складають понад 33% населення, половина з них знаходиться в Нігерії. У Східній Африці зосередженоі менш п’яті частини мусульманського населення, де вони складають 31% жителів.

Поширення християнства в Африці почалося з II ст. н.е. Спочатку воно поширилося в Єгипті й Ефіопії, а потім по узбережжю Північної Африки. На початку IV ст. серед християн Африки виник рух за створення незалежної від Рима африканської церкви.

З XV ст., із приходом завойовників-португальців в Африці починається новий період поширення християнства, але вже західного напрямку.

Християнство в даний час сповідають 85 млн. чоловік. Близько 8 млн. з них — вихідці з чи Європи їхні нащадки. Прихильники окремих напрямків у християнстві розподіляються в такий спосіб: католики — понад 38% (33 млн.), протестанти — близько 37% (31 млн.), монофізити — більш 24% (20 млн.), інші - православні й уніати. Більше всього християн сконцентровано в країнах східної Африки — понад третину (35% населення), стільки ж у Західній Африці. У Південній Африці християни складають четверту частину населення регіону, причому тут католиків приблизно в три рази менше, ніж протестантів. У східному регіоні більш половини християн — монофізити, і майже усі вони проживають в Ефіопії. У більшості країн католики переважають над протестантами. У Заїрі живе п’ята частина всіх африканських католиків. Більш ніж по двох мільйона з них у Нігерії, Уганді, Танзанії і Бурунді.

Половина всіх африканських протестантів приходиться на двох країн — ПАР (27%) і Нігерію (22%). Приблизно по одному мільйоні проживає в Заїрі, Гані, Уганді, Танзанії і на острові Мадагаскар.

Індуїзм в Африці сповідають вихідці з Індостанського півострову та їх нащадки, яких нараховується 1,1 млн. — близько 0,3% населення Тропічної і Південної Африки. Розподілено вони нерівномірно. На острові Маврикій, де індуісти складають понад половину населення, зосереджено більш 2/5 їхньої загальної чисельності, у ПАР — більш третині, а в Кенії - десята частина. Невеликі громади индуистов маються в країнах Східної Африки.

З інших південноі східно-азіатських релігій, що мають поширення серед індійців і почасти китайців, варто назвати сикхизм — 25 тис. прихильників, джайнізм — 12 тис., буддизм і конфуціанство — 25 тис. чоловік.

Іудаїзм сповідають близько 270 тис. жителів Африки.

4. Америка До початку європейської колонізації корінне населення Америки (різні групи індіанців, а також ескімоси) дотримувало різних місцевих культів. Серед багатьох індійських народів зберігалися тотемістичні вірування. Помітну роль грали магічні представлення. Існувала також віра в деяку безособову силу, що нагадує меланезійську ману. Однак найбільш характерної для доколумбової Америки була віра в душі і парфумів. Чимале поширення одержав в індіанців культ природи, різні культи, зв’язані з їхньою господарською діяльністю, а також культ предків.

У більш цивілізованих індійських народів, у яких склалася державність (ацтеки, майя, інки й ін.), існували більш високі форми релігійних вірувань. Серед парфумів і божеств стали розрізняти вищих і нижчих. Великий розвиток одержав жрецтво.

З часу європейської колонізації (тобто з кінця XV ст.) в Америку стало поступово проникати християнство. У Середню і Південну Америку, де орудували іспанські і португальські конкістадори, християнство проникало у формі католицизму, у Північній же Америці, що знаходилася під контролем англійців, французів і голландців, поряд з католицизмом впроваджувався і протестантизм.

В даний час переважна більшість населень Америки — християни. У Південній Америці різко переважають католики. Вони становлять більшість населень у всіх країнах, за винятком Фолклендськ островів, де розповсюджений протестантизм, а також Гайани і Сурінаму, що відрізняються розмаїтістю релігійного складу. Католицизм є основною релігією також у всіх країнах Центральної Америки й у Мексиці. У Вест-Індії від острова до острова релігійний склад помітно варіюється. У країнах, що раніше належать Іспанії і Франції (Куба, Пуерто-Рико, Домініканська республіка, Гаїті й ін.), а також у нинішніх французьких колоніях (Гваделупа, Мартиніка) більшість жителів дотримує католицизму, у країнах же, тривалий час, що знаходилися під пануванням Великобританії (Ямайка, Барбадос і ін.), основна маса жителів — протестанти. У США і Канаді багато і протестантів і католиків, однак, перше місце по чисельності прихильників належить у цих двох державах усе-таки протестантизму.

Послідовників місцевих культів залишилося в Америці порівняно небагато, причому число їхнього увесь час скорочується (за рахунок перетворених у християнську віру). Традиційні вірування збереглися головним чином у глухих, ізольованих районах. У той же час у багатьох населених індіанцями і неграми районах склалися синкретичні культи, що сполучать елементи християнства і старих вірувань.

5. Австралія й Океанія До моменту проникнення європейців в Австралію й Океанію населення цієї частини світла дотримувало різних місцевих культів. Найбільш розповсюдженими віруваннями були культ природи, тотемізм, фетишизм, шанування померлих, а також віра в різні парфуми і душі.

Традиційні вірування в більшій частині Австралії й Океанії були витиснуті християнством, що стало поширюватися слідом за проникненням колонізаторів. Раніш усього місіонерська робота була почата на Маріанських островах. Уже в другій половині XVII ст. на окремі острови цього архіпелагу прибутку католицькі місіонери, супроводжувані іспанськими солдатами.

Протестантські місіонери проникнули в цю частину світла набагато пізніше. Перші спроби почати місіонерську роботу в Океанії були початі протестантськими місіонерами лише наприкінці XVIII ст., коли окремі проповідники висадилися на островах Тонга і Суспільства. Однак широкий розвиток діяльність місіонерів (як протестантських, так і католицьких) одержала лише в XIX ст., коли вони обґрунтувалися на усіх більш-менш значних океанійських островах і атолах.

В даний час переважна більшість місцевих населень Австралії й Океанії - християни. Випливає, однак, підкреслити, що дуже часто приналежність місцевих жителів до християнської релігії носить дуже формальний характер. Вони звичайно не вникають у тонкості релігійного віровчення і, крім того, нерідко зберігають вірність своїм стародавнім традиціям і ритуалам. Найчастіше, особливо серед народів, недавно звернених у християнство, можна спостерігати своєрідне двовірство, коли дотримуються розпорядження як старої, так і нової релігії.

Боротьба між протестантами і католиками принесла більше перемог першим, чим другим. Крім того, і серед імігрувавших в Австралію й Океанію європейців протестанти чисельно переважали над католиками. У результаті протестантизм у цій частині світла виявився більш впливовим, чим католицизм. У той же час протестанти, як відомо, не представляють єдності в організаційному відношенні, а розпадаються на значне число плинів і сект. В Австралії й Океанії найбільш впливові такі протестантські плини, як англіканство, методизм, лютеранство, пресвітеріанство, реформаторство, конгрегаціоналізм. Є також баптисти, адвентисти сьомого дня, п’ятидесятники й інші протестантські секти.

Крім різних плинів християнства в Океанії й Австралії в результаті азіатської імміграції поширилися також такі релігії, як індуїзм, іслам, буддизм, синтоізм.

Розглянемо характеристику релігійного складу сучасного населення окремих країн Австралії й Океанії.

В Австралії релігійний склад населення обумовлений у першу чергу етнічним складом переселенців, колонізувавших материк. Серед переселенців були головним чином емігранти з трьох країн, що утворили З'єднане Королівство: Англії, Шотландії й Ірландії. Кожна з цих трьох груп використовувала особливу форму християнства. Англійці - в основному прихильники англіканства, у меншому ступені - методизмушотландці - пресвітеріанства, ірландці - католицизму. Відповідно до цього англіканство, методизм, пресвітеріанство і католицизм зробилися чотирма головними християнськими напрямками в Австралії.

В даний час біля двох третин населення Австралії - протестанти. Англіканці складають близько 30% усього населення, методисти — 7%, пресвітеріани — 7%.

У середині 1977 р. методисти, а також переважна більшість пресвітеріан і конгрегационалистов утворили церкву, Що Поєднується, в Австралії (1,5 млн. членів). З інших протестантів найбільш численними є лютерани, більшість яких є членами лютеранської церкви Австралії (в етнічному відношенні це переважно німці), і баптисти. Представлені також члени Церков Христа (87 тис.), конгрегаціоналісти (53 тис.), послідовники Армії порятунку (63 тис.), адвентисти сьомого дня (41 тис.), свідки Ієгови (41 тис.). Маються і мормони (19 тис.). Католики складають близько 30% населення. Православних (греки й ін.) нараховується близько 530 тис. Серед послідовників нехристиянських релігій найбільшу групу складають іудаісти, далі випливають мусульмани, індуісти, буддисти, бехаісти і т.д.

Кочівники, що представляє корінне населення внутрішніх районів Австралії, продовжують дотримувати місцевих традиційних вірувань. Осілі аборигени звернені в християнство. Місіонерську роботу серед корінного населення ведуть головним чином англіканська і католицька церкви.

Висновки.

Отже, християни в сукупності складають приблизно ¼ населення Землі - близько 1,5 мільярда чоловік. Загальні релігійні корені зв’язують християнство з іудейською релігією, прихильники якої відносно нечисленні і нараховують близько 15 мільйонів, а також з ісламом, що поєднує більш одного мільярда віруючих.

Крім монотеїстичних, існують і політеїстичні релігії, у тому числі і світові, до числа яких пре-належить буддизм із більш ніж напівмільярдом прихильників, у відомому змісті також конфуціанство, що є, однак, у більшій мері етичною доктриною, чим релігією, і тому цілком сумісне з чи буддизмом синтоізмом. Численних прихильників мають також різноманітні індуістські культи, яких дотримує значна більшість громадян мільярдної по населенню Індії. Розвиті форми релігійного культу, багату релігійну літературу мають і такі релігії, як даосизм, синтоізм, джайнізм. Існують і синкретичні релігіїдеякі з них містять у собі окремі елементи християнства, що подібно возникли вже в XX сторіччі мунізму. Значна частина населення Африки і частина індійських племен Америки зберігають традиційні племінні язичеські культи. У XX столітті атеїсти й агностики склали вже значну частину народонаселення світу, імовірно, біля мільярда чоловік, особливо багато атеїстів і агностиків у Західній Європі, Китаї і Японії. Багато хто з невіруючих при цьому зберігають свідомість своєї приналежності до тієї чи іншої релігійної культури і при соціологічних опитуваннях називають себе прихильниками тієї чи іншої релігії. У наш час тому вже не сприймається як парадокс, коли людина називає себе не віруючим у Бога католиком чи євреєм.

Особливість сучасної релігійної карти світу в тому, що на територіях багатьох країн прихильники різних релігій живуть разом і побутове спілкування між ними носить неминучий характер.

Список литератури.

1. 1.Религии мира. Ч. 2. — 5-е изд., перераб. и доп. / Глав. ред. М. Д. Аксёнова. — М.: Аванта+, 2002.

2. 2.Енциклопедия для детей. Т. 21. Общество. Ч. 1. — 1-е изд. — М.: Аванта+, 2003.

3. 3.Алексеева А. И. Природа и население. — М.: Дрофа, 2001.