Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства

План

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки фінансових результатів діяльності підприємства

2. Оцінка рівня, динаміки та структури фінансових результатів

3. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності

4 Оцінка рентабельності діяльності підприємства

5. Особливості аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток»

6. Оцінка ефективності використання прибутку

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення оцінки фінансових результатів діяльності підприємства

Усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, безпосередньо віддзеркалюються у величині фінансових результатів Фінансові результати, як економічний підсумок діяльності господарюючих суб'єктів, виражається за допомогою абсолютних (дохід, прибуток) та відносних (пізні види рентабельності) показників.

Дохід є виручкою підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт.

Отримання доходу з одного боку, свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. А з другого, створює основу для самофінансування підприємства за умови, що його розмір достатній для покриття витрат з виробництва та реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Розрізняють такі показники доходу:

— валовий дохід — це загальна сума доходу, що отримує підприємство від всіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах як на території України, так і за її межами, за певний проміжок часу;

— чистий дохід є різницею між валовим доходом від реалізації продукції та обов’язковими платежами, що входять до ціни товару;

— необхідний дохід — дохід, який дозволяє підприємству фінансувати всі заплановані поточні витрати, обов’язкові платежі та отримати цільовий прибуток.

— можливий дохід — це дохід, який може отримати підприємство при наявних виробничих потужностях, можливому обсязі реалізації продукції при наявній кон’юнктурі ринку.

Види доходів підприємства поділяються також за характером отримання, за видами діяльності, за повнотою та місцем відображення: дохід від звичайної та надзвичайної діяльності. В свою чергу доходи від звичайної діяльності складаються із операційних доходів, доходів від фінансових операцій та інших доходів звичайної діяльності.

Рис. 1. Класифікація доходів від звичайної діяльності та їх джерел Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції:

· збільшуються активи або

· зменшуються зобов’язання і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються (або зобов’язання зменшуються), але це не призводить до зростання власного капіталу, такі надходження не визнаються доходами. А саме:

· суми надходжень за договором комісії, агентським та договором;

· суми попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

· суми задатку під заставу або для погашення позики, якщо це не передбачене відповідним договором;

· надходження від первинного розміщення цінних паперів;

· сума авансу в рахунок оплати продукції;

· інші надходження, що належать іншим особам.

Визнання доходу (виручки) від реалізації продукції пов’язане з виконанням деяких умов, зокрема:

1. Передача покупцеві ризиків і вигід, пов’язаних з правом власності на продукцію.

2. Передача управління і контролю за реалізованою продукцією.

3. Сума доходу достовірно визначена.

Прибуток в загальному значенні являє частину доходу (виручки) підприємства, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність. Водночас, прибуток — це межа, кінцевий результат, джерело розвитку діяльності підприємства і т. ін. (рис. 2).

Рис. 2. Сутність характеристики прибутку підприємства Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:

· валовий;

· від операційної діяльності;

· від звичайної діяльності до оподаткування;

· від звичайної діяльності після вирахування податків на прибуток;

· чистий.

Згідно з П © БО З «Звіт про фінансові результати» прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток — це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Рис. 3. Розрахунок валового прибутку (збитку) Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Рис. 4 Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Рис. 5. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Рис. 6. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування Чистий прибуток (збиток) за звітний період роботи підприємства розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку (рис. 7).

У позиціях «надзвичайні доходи» і «надзвичайні витрати» відображаються відповідно:

— невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виникненню втрати від стихійного лиха, техногенних аварій;

— прибутки або збитки від інших подій та операцій, які відносяться до надзвичайних подій.

Рис. 7. Розрахунок чистого прибутку (збитку) Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. У позиції «податки з надзвичайного прибутку» відображається сума податків, що підлягають сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

Оцінка фінансових результатів діяльності дозволяє визначити найбільш раціональні шляхи використання ресурсів і сформувати оптимальну структуру засобів підприємства. Крім того, така оцінка може виступати як інструмент прогнозування окремих показників діяльності підприємства. Підприємець зацікавлений у тому, щоб отримати максимум прибутку, який необхідно обґрунтувати аналітичними розрахунками.

Усі зазначені види показників прибутку аналізуються у першу чергу підприємством, а також іншими зацікавленими користувачами згідно їх інтересів. Особливо це важливо в умовах ринкової економіки, адже результати проведеного аналізу сприяють найбільш обґрунтованому вибору об'єктів можливих інвестицій. Насамперед, управлінський персонал для аналізу діяльності та визначення ефективності прийнятих рішень використовує показники економічного, маржинального прибутку, прибутку за видами діяльності, а також за періодами, які аналізуються. Для цього у розпорядженні аналітика є широкий обсяг інформації (внутрішня, бухгалтерська звітність, фінансовий план тощо).

Засновники та акціонери аналізують структуру та динаміку чистого прибутку з метою визначення можливості отримання дивідендів, мінімізації власного фінансового ризику. Такі зовнішні суб'єкти аналізу як, наприклад, податкові органи вивчають елементи прибутку, який підлягає оподаткуванню з метою перевірки правильності розрахунків і сплати податків. Вони використовують дані фінансової і податкової звітності.

Кінцеві результати діяльності характеризуються не лише абсолютними показниками доходу та прибутку (або збитку). Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капіталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з понесеними витратами (використаними ресурсами). Для цього обчислюються відносні показники ефективності: рентабельності (прибутковості). Детально розглянемо показники рентабельності у п.

Основні завдання оцінки фінансових результатів діяльності підприємства:

— загальна оцінка динаміки, обсягів, якості та структури фінансових результатів;

— виявлення факторів і кількісний вимір їх впливу на фінансові результати;

— аналіз ефективності використання прибутку;

— визначення резервів зростання прибутку та рентабельності, розробка рекомендацій з їх впровадження.

Джерела інформації, які використовуються при проведенні аналізу фінансових результатів, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 — Інформаційна база для аналізу фінансових результатів діяльності

2. Оцінка рівня, динаміки та структури фінансових результатів

У процесі аналізу на першому етапі необхідно оцінити рівень і динаміку фінансових результатів; дослідити структуру прибутку звітного періоду (здійснити вертикальний аналіз); зміну окремих складових та їх вплив на суму прибутку, зміну темпів зростання прибутку в розрізі окремих складових частин (горизонтальний аналіз) тощо.

Для достовірності (реальності) висновків про стійкість темпів зростання прибутку необхідно забезпечити порівнюваність показників, що вивчаються. При аналізі динаміки показників прибутку така вимога забезпечується шляхом коригування валового прибутку на індекс цін, який визначається за формулою:

(1)

де — обсяг виробництва продукції у звітному періоді в натуральних одинцях виміру; - ціна одиниці продукції у звітному періоді; - ціна одиниці продукції у базовому періоді, — кількість видів продукції.

Розглянутий індекс цін включає зміни цін на матеріали, тарифів на енергію, оплату праці, що відбулися, так як в основі ціни лежить собівартість одиниці реалізованої продукції. Цей індекс не можна поширювати на фінансові результати від інших видів діяльності.

У процесі аналітичного дослідження необхідно оцінити виконання плану по прибутках, який у ринкових умовах має не директивний, а прогнозний характер на найближчу перспективу. Такий план враховує реальні можливості підприємства отримувати прибутки, а отже, є інструментом перспективного аналізу. Контроль за виконанням плану необхідно здійснювати до та у ході здійснення операцій. Це вимагає налагодженої системи прогнозування обсягів реалізації, витрат тощо. У разі відсутності плану для оцінки рівня показників фінансових результатів діяльності заповнюється аналітична таблиця 2, у якій використовуються дані фінансової звітності (зокрема ф. № 2 «Звіт про фінансові результати») господарюючого суб'єкта.

Таблиця 2 — Аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності, тис. грн.

Аналіз даних таблиці 2 дозволяє:

— визначити позитивні та негативні тенденції змін показників доходу, прибутку витрат;

— співставити та оцінити динаміку змін загальних показників та показників, які характеризують окремі види діяльності.

Після оцінки динаміки фінансових результатів необхідно провести аналіз структури доходів, витрат, понесених для отримання цих доходів, прибутку.

Слід розглянути динаміки і зміну питомої ваги таких складових доходу як: чистий дохід від реалізації продукції, інші операційні доходи, дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи, надзвичайні доходи, оцінити вплив кожної складової на загальні результати.

Аналізуючи структуру витрат (собівартість реалізованої продукції, витрати на збут, адміністративні, фінансові витрати втрати від участі в капіталі, інші операційні витрати) необхідно також поряд з ними розглянути структуру вирахувань з доходу (непрямі податки, знижки тощо).

Співставлення динаміки та структури доходів і витрат дозволяє оцінити позитивні (негативні) зміни як в цілому по підприємству, так і по окремих видах діяльності.

При аналізі та оцінці структурних зрушень прибутку необхідно звернути увагу на наступні елементи: прибуток від звичайної діяльності (в т. ч. прибуток від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності), прибуток від надзвичайної діяльності.

За даними аналізу рівня, динаміки та структури фінансових результатів можуть бути прийняті наступні варіанти аналітичних висновків (табл. 3).

Таблиця 3 — Варіанти аналітичних висновків

На підставі сформованих висновків управлінським персоналом приймаються рішення щодо реальності прогнозних показників, оцінюються можливості нарощування (скорочення або припинення) виробництва певних видів продукції, розробляються заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

3. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності

Для прийняття обґрунтованих рішень, щодо реальних прогнозних показників прибутку від різних видів діяльності особливу увагу слід приділити факторному аналізу фінансових результатів від основної діяльності (А), особливостям аналізу фінансових результатів від іншої операційної (Б), інноваційної, фінансової та надзвичайної діяльності (В).

А. Як відомо, основна діяльність — це здійснення операцій, пов’язаних з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства. Основна діяльність забезпечує вагому частку його доходу. Наприклад, для торговельного підприємства операціями, що відносяться до основної діяльності, будуть операції з придбання і реалізації товарів, для виробничого — придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізація, для інвестиційної компанії - формування портфеля інвестицій тощо.

Реальний прибуток підприємство одержує після реалізації продукції, однак нова вартість утворюється тільки в процесі виробництва. Тому, аналізуючи прибуток, який підприємство одержує у процесі реалізації продукції, можна зробити висновки щодо ефективності виробництва: саме тут знаходяться резерви зростання прибутку від реалізації.

Мета внутрішнього аналізу такого прибутку — прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на систематичне збільшення прибутку підприємства. Внутрішній аналіз дає можливість розрахувати вплив більшої кількості факторів, що зумовлено обсягом використання інформації, її деталізацією.

На прибуток від реалізації продукції у цілому по підприємству (за даними ф. № 2 «Звіт про фінансові результати» — валовий прибуток) впливає чотири основних фактори першого рівня:

— обсяг реалізації продукції у натуральних одиницях (ОР);

— структура реалізації (ПВ);

— собівартість одиниці і-го виду продукції (С_і);

— рівень цін одиниці і-го виду продукції (Ц_і).

Відповідно, модель залежності прибутку від наведених факторів має наступний вигляд:

(2)

де n — кількість видів продукції.

Перераховані фактори можуть спричинити різний вплив на суму валового прибутку підприємства (табл. 4)

Таблиця 4 — Фактори впливу на суму валового прибутку

Отримані результати аналітичних розрахунків складають необхідну інформаційну базу для розробки товарної політики підприємства та пошуку резервів зниження собівартості продукції. Вивчення резервів зниження собівартості продукції вимагає поглибленого дослідження факторів, що викликали зростання витрат на виробництво продукції.

У рамках внутрішнього фінансового аналізу, за умови наявності необхідних аналітичних даних бухгалтерського обліку, загальна величина валового прибутку (збитку) підприємства розглядається як сума прибутків (збитків) від реалізації за окремими видами продукції. Прибутки (збитки) від реалізації за видами продукції виступають у якості факторів загального валового прибутку (збитку). Факторний аналіз загального валового прибутку (збитку) дозволяє оцінити прибутковість різних видів продукції і зробити відповідні висновки щодо коригування ринкової стратегії підприємства (як виняток, збитковий вид продукції може фінансуватися за рахунок інших прибуткових видів). Як правило, у результаті такого аналізу приймається рішення про зміну структури виробництва та реалізації.

Проаналізувавши прибуток від реалізації продукції у цілому по підприємству, необхідно оцінити рівень і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, на які впливають лише наступні фактори першого рівня:

— обсяг реалізації продукції;

— собівартість одиниці продукції;

— ціна одиниці продукції.

Відповідно модель прибутку від реалізації окремих видів продукції наступна:

(3)

Б. Поряд з основною діяльністю до операційної входить й інша операційна діяльність. Фінансові результати — прибуток або збиток — від такого виду діяльності складають суттєву частку загального результату та, відповідно, мають особливості методики проведення аналізу.

Детальний аналіз таких показників здійснюється за даними бухгалтерського обліку (первинними документами, обліковими регістрами, звітністю).

Аналіз фінансових результатів від іншої операційної діяльності проводиться за іншої операційної діяльності, які перелічені у рис. 1 з погляду на сутність, доцільність і законність кожної операції, правильність оцінки майна, яке реалізується. При цьому необхідно встановити, чи правильно доходи і витрати віднесені до фінансових результатів, чи не було порушень діючих положень при віднесенні певних сум на збитки. При отриманні збитків від іншої реалізації, пов’язаних з перевищенням операційних витрат над доходами, у кожному конкретному випадку необхідно визначити винних осіб і причини виникнення таких збитків.

Так, причинами виникнення збитків від реалізації запасів є, як правило, зниження їх якості та споживчих властивостей внаслідок тривалого та недбалого збереження. Такі збитки є результатом недостатньої боротьби підприємства за збереженість майна. Причинами виникнення витрат, пов’язаних з анулюванням виробничих замовлень (договорів), припиненням виробництва, що не дає продукції, можуть бути відсутність матеріальних ресурсів, зниження попиту на продукцію тощо.

При наявності збитків від списання безнадійної дебіторської заборгованості необхідно встановити, за яких обставин вона виникла, чи було передано справу в господарський суд і яке ним прийнято рішення.

Доходи та витрати від штрафів, пені, неустойок не характеризують з позитивної сторони діяльність підприємства. При аналізі сплачених штрафів, пені та неустойок за порушення умов договорів необхідно встановити, кому та за що вони сплачені, які причини їх появи, хто є винуватцем. Найчастіше вони свідчать про низький рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порушення договірної дисципліни. Так як такі фінансові результати не плануються, їх поява дає змогу оцінювати не лише рівень організації бухгалтерського обліку, а рівень роботи маркетингової і фінансової служб підприємства.

При аналізі реалізації інших оборотних активів (сировини, матеріалів, палива тощо) необхідно враховувати їх специфіку. Це пов’язано з тим, що лишки оборотних активів можуть знижувати оборотність засобів, вилучати необхідні фінансові ресурси з обороту, а отже, знижувати ефективність їх використання.

Особливу увагу необхідно приділити сумам заборгованості, які повернуті підприємству після закінчення терміну позовної давності. Такі суми лише умовно можна відносити до доходів. Слід враховувати й понесені економічні витрати.

Наприклад, підприємству повернуто 20 тис. грн. після закінчення терміну позовної давності, тобто на 3 роки було вилучено кошти з обороту. Якщо середня оборотність коштів складає 100 днів, а рентабельність оборотного капіталу 18%, то реальні втрати підприємства будуть:

грн.

Отже, підприємство втратило майже таку ж суму (18 880 грн.), яку йому заборгували.

Це дає змогу зробити висновок, що для аналітика об'єктом аналізу повинні виступати також економічні витрати. При аналізі операційних доходів від оренди необхідно порівнювати їх з витратами не лише тими, які відображаються в бухгалтерському обліку, а й економічними, тобто оцінювати альтернативні можливості використання активів.

Аналіз фінансових результатів від іншої операційної діяльності проводиться у розрізі їх динаміки за певні періоди, структури та впливу факторів.

В. Вагому частину загальних фінансових результатів можуть складати прибутки (збитки) від іншої звичайної діяльності, яка включає інвестиційну та фінансову. Інвестиційна діяльність — діяльність, яка пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, майнових комплексів тощо, що не є складовими еквівалентів грошових коштів. Відповідно, результати такої діяльності мають особливості проведення аналізу.

До складу фінансових результатів від інвестиційної діяльності відносяться:

— прибутки (збитки) від реалізації фінансових інвестицій;

— прибутки (збитки) від реалізації майнових комплексів;

— прибутки (збитки) від реалізації необоротних активів;

— дохід від безоплатно одержаних активів;

— прибутки (збитки) від неопераційної курсової різниці;

— втрати від уцінки необоротних активів тощо.

Аналіз фінансових результатів від інвестиційної діяльності проводиться за кожним їх видом з огляду на сутність, доцільність і законність здійснених операцій, правильність оцінки реалізованого майна. Для аналізу використовуються дані бухгалтерського обліку (первинні документи, облікові регістри, звітність).

У ході аналізу необхідно встановити причини реалізації майна, оцінити витрати на реалізацію та співставити з альтернативним варіантом його використання (тобто таким, коли підприємство може й надалі використовувати майно в своїй діяльності). При прогнозуванні прибутків (збитків) від реалізації майна необхідно враховувати фактор часу, тобто продисконтувати дохід від можливої експлуатації і порівняти з доходом, який можна отримати сьогодні.

У ході аналізу фінансових результатів від інвестиційної діяльності вивченню підлягає їх динаміка за певний період часу, структура та рівень впливу факторів.

Г. В умовах ринкової економіки значну частину загальних фінансових результатів займають прибутки (збитки) від фінансової діяльності. Під фінансовою розуміють діяльність, яка полягає у здійсненні операцій, які призводять до змін розміру та складу власного й залученого капіталу підприємства. Необхідність аналізу фінансових результатів від фінансової діяльності зумовлена тим, що його результати визначають фінансову стратегію підприємства. Зокрема, це стосується емітентів цінних паперів, які виплачують відповідні дивіденди (відсотки) власникам цінних паперів.

Аналіз фінансових результатів від фінансової діяльності проводиться з огляду на сутність, законність і доцільність здійснених фінансових операцій на підставі використання даних бухгалтерського обліку (первинних документів, облікових регістрів, звітності).

Після здійснення фінансових операцій вивчається динаміка доходів і витрат за ряд періодів, визначаються тенденції приросту фінансових результатів. Корисним є вивчення досвіду роботи інших підприємств на ринку цінних паперів.

Аналізуючи фінансові результати від фінансової діяльності, особливу увагу необхідно приділити оцінці складу, структури та динаміки кількості та вартості емітованих цінних паперів і виплачуваних доходів по них.

Склад і структура цінних паперів залежить від стану економіки держави в цілому. Збільшення питомої ваги векселів може свідчити про зростання обсягів продажу в кредит і призвести до зниження оборотності оборотних коштів. Збільшення питомої ваги акцій може бути зумовлене інвестиційною спрямованістю суб'єктів господарювання.

Виплачувані доходи за цінними паперами визначаються дивідендами (відсотками) і можливою різницею між ціною купівлі та можливого продажу. У ході аналізу визначаються сума дивідендів (частина прибутку, яка виплачується акціонеру з розрахунку на одну акцію) і норма дивідендів (співвідношення суми дивідендів на одну акцію з її номінальною вартістю).

Д. У діяльності будь-якого підприємства можуть виникати прибутки та збитки від надзвичайної діяльності. Надзвичайна діяльність — це діяльність, яка кардинально відрізняється від звичайної і не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному звітному періоді.

Розрізняють наступні види показників фінансових результатів від надзвичайної діяльності:

· збитки від стихійних лих;

· збитки від техногенних катастроф (аварій);

· відшкодування збитків від надзвичайних подій;

· інші надзвичайні прибутки (збитки).

Аналіз перерахованих показників здійснюється на підставі використання даних бухгалтерського обліку (первинних документів, облікових регістрів, звітності тощо).

Аналіз показників фінансових результатів від надзвичайної діяльності полягає в дослідженні динаміки, структури та причин появи таких прибутків і збитків у кожному конкретному випадку. Зокрема, вивчення причин їх появи зумовлено тим, що досить часто до таких збитків відносять втрати, які зумовлені звичайною безгосподарністю (пожежі з вини працівників, нестачі, обкрадання тощо). Така ситуація спотворює реальну структуру фінансових результатів діяльності, знижуючи достовірність даних бухгалтерського обліку. Для правильної оцінки надзвичайних прибутків (збитків) аналітику слід брати до уваги й те, що деякі доходи, які в бухгалтерському обліку класифікуються як звичайні, є по своїй суті надзвичайними. Наприклад, дохід від списання кредиторської заборгованості, від безоплатно одержаних активів. Виходячи із сутності звичайної діяльності очікується, що ці доходи будуть постійно надходити на підприємство, а отже, вони є метою його діяльності. Але в дійсності жодне підприємство не ставить собі за мету очікувати списання заборгованості або отримувати подарунки. Тому таку суперечність можна пояснити лише загальним станом економіки держави, неплатоспроможністю підприємств.

4. Оцінка рентабельності діяльності підприємства

Рентабельність (від нім. rentabel — доходний) — це відносний показник прибутку. який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Окрім рентабельності розраховуються коефіцієнти окупності (покриття).

Показники рентабельності та окупності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо.

Розрізняють витратні, ресурсні та доходні відносні показники рентабельності.

Витратні показники рентабельності характеризують доходність понесених витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних тощо) у процесі діяльності.

Для їх розрахунку використовуються показники чистого прибутку, загального прибутку, а також прибутку від реалізації продукції, які співвідносяться із загальною сумою витрат на виробництво та реалізацію, собівартістю виробленої (реалізованої) продукції, собівартістю одиниці продукції тощо. Загальна формула витратних показників рентабельності має наступний вигляд:

(4)

де — рентабельність, П — прибуток, В — витрати.

Показники рентабельності, розраховані за даним підходом, характеризують ефективність використання засобів, спожитих у процесі виробництва або здійснення інших видів діяльності, а саме скільки підприємство отримує прибутку (ефекту) з кожної гривні, витраченої на здійснення певного виду діяльності. Використовуючи витратний підхід, розраховується і рентабельність інвестиційних проектів як відношення очікуваного прибутку та суми інвестицій у даний проект.

Важливими показниками, які співвідносять витрати з доходами, є коефіцієнти окупності та покриття витрат. Коефіцієнт окупності характеризує величину витрат, понесену підприємством для отримання однієї гривні доходу від продажу продукції (робіт, послуг).

Даний коефіцієнт обчислюється як відношення витрат до суми чистого доходу:

(5)

де — коефіцієнт окупності, ЧД — чистий дохід.

Коефіцієнт покриття є оберненим показником до коефіцієнта окупності та характеризує величину, на яку дохід покриває понесені витрати. Розраховується як відношення чистого доходу до витрат:

(6)

де — коефіцієнт покриття.

Ресурсні показники рентабельності розраховуються, якщо необхідно визначити доходність ресурсів або капіталу підприємства (власного, залученого, основного, оборотного тощо). Вони визначаються як відношення прибутку (валового, загального або чистого) до вартості активів (капіталу) або їх складових:

(7)

де, А — сума активів підприємства, К — сума капіталу підприємства, — рентабельність капіталу (активів).

Результати розрахунку показують ефективність діяльності підприємства, активів (капіталу) і їх складових. Коефіцієнти окупності (покриття) активів (капіталу) подібні до витратних показників, але замість сум витрат у знаменнику наводяться суми активів (капіталу).

Доходні показники рентабельності розраховуються як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) (чистого прибутку) до чистого доходу підприємства:

(8)

де — рентабельність реалізації, ЧД — чистий дохід.

Цей показник характеризує ефективність комерційної діяльності та відображає, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. Рентабельність реалізації розраховується у цілому по підприємству та за окремими видами продукції.

Для розрахунку наведених показників рентабельності в чисельнику показників може відображатися не тільки сума прибутку (валового, загального, чистого), але й сума чистого приросту грошових коштів (див. тему 3). Дані показники свідчать про можливість підприємства розрахуватися з кредиторами та власниками грошових коштів. Показники рентабельності, які обчислюються на основі приросту грошових коштів, широко застосовуються у країнах з ринковою економікою. Такий підхід є пріоритетним, тому що операції з грошовими коштами забезпечують платоспроможність і є істотним показником здорового фінансового стану підприємства.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення.

Ресурсні показники рентабельності цікавлять різних суб'єктів аналізу, зокрема, адміністрацію підприємства — віддача (доходність) усіх активів; потенційних інвесторів і кредиторів — віддача на вкладений капітал, власників і засновників — доходність акцій.

Дослідження показників рентабельності дає змогу комплексно оцінити ефективність господарської діяльності підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 «Звіт про фінансові результати», додатковими — форма № 1 «Баланс», фінансовий план підприємства тощо.

Порядок розрахунку основних показників рентабельності відповідно до П (С)БО наведено в табл. 5.

Таблиця 5 — Порядок розрахунку відносних показників ефективності діяльності

Показники рентабельності доцільно розраховувати як в цілому по підприємству, так і за його структурними підрозділами, окремими напрямами діяльності та видами продукції.

У.процесі аналізу рентабельності оцінюється рівень виконання прийнятих параметрів (плану, прогнозу тощо), вивчається динаміка показників, фактори зміни їх рівня, здійснюється порівняльний багатоваріантний аналіз, визначаються резерви зростання рентабельності. Послідовність аналізу визначається його метою. Наприклад, при виборі варіантів рішень щодо виробництва вивчається рентабельність окремих виробів і фактори її зміни; при оцінці результатів діяльності - рентабельність реалізованої продукції тощо.

У ході аналізу відносних показників ефективності діяльності важливим завданням є вивчення факторів, які зумовлюють зміну їх рівня.

Зміна показників рентабельності відбувається під впливом відповідних факторів. Так, на рівень рентабельності продукції впливають 3 основні фактори першого рівня: ціна, структура, собівартість реалізації.

Зміна структури продукції впливає на рівень її рентабельності у зв’язку з тим, що, по-перше, рівень рентабельності окремих виробів різний, по-друге, середній рівень рентабельності виробничої продукції не співпадає з рівнем рентабельності окремих виробів. Вплив цього фактору може бути як позитивним, так і негативним. Розрахунок рівня виливу факторів доцільно здійснювати за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

У свою чергу на ціну реалізації та собівартість реалізованої продукції спричиняють вплив різноманітні фактори, зокрема, кон’юнктура ринку, якість продукції, рівень прямих матеріальних і трудових витрат тощо.

Для розрахунку рентабельності окремих видів продукції використовуються дані бухгалтерського обліку (зокрема, первинні документи).

Рентабельність окремих видів продукції, визначається за формулою:

(9)

де — рентабельність і-го виду продукції, %;

 — ціна і собівартість і-го виду продукції відповідно (грн.).

Відмінністю факторного аналізу рентабельності окремих видів продукції від рентабельності усієї продукції є те, що не враховується вплив структурного фактора.

За результатами факторного аналізу можна проводити групування продукції підприємства за наступними ознаками:

1) за рівнем рентабельності:

— нерентабельні види продукції;

— вироби з низькою рентабельністю;

— вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

— вироби високорентабельні.

2) за ступенем і напрямом зміни рентабельності у порівнянні з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів (питому вагу) за якими:

— рентабельність помітно зросла;

— рентабельність суттєво не змінилася;

— рентабельність знизилася.

Слід визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу основних видів продукції, чи є нові перспективні вироби. При цьому визначається питома вага кожної групи в загальному обсязі виробленої реалізованої продукції. Групування виробів за вказаними ознаками дає змогу визначити існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва.

Згідно з розглянутими вище моделями рентабельності продукції та одиниць продукції, рівень рентабельності не залежить від обсягу реалізації, тому що зі зміною останнього прибуток і сума витрат змінюються рівномірно. Тобто продукція є рентабельною, якщо прибуток змінюється прямо пропорційно до обсягу реалізації. І навпаки, якщо продукція є збитковою, то прибуток змінюється обернено пропорційно. У даному випадку не враховується взаємозв'язок обсягу виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. Це суперечить реальній дійсності, адже витрати можуть бути постійними (на які не впливає обсяг реалізації) і змінними (які залежать від обсягу реалізації). Врахування такого підходу до поділу витрат дає змогу здійснити системний факторний аналіз рентабельності одиниці продукції за наступною моделлю:

(10)

де — рентабельність одиниці продукції; - ціна за одиницю продукції; - змінні витрати на одиницю продукції; - постійні витрати на окремий вид продукції; - обсяг реалізації окремого виду продукції.

Така модель факторного аналізу досліджує і кількісно визначає не лише безпосередні, а й опосередковані зв’язки її елементів.

5. Особливості аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток»

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень відіграє аналіз «витрати-обсяг-прибуток». Він передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з’являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Результати аналізу «витрати-обсяг-прибуток» є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Застосовуючи аналіз «витрати-обсяг-прибуток» необхідно враховувати припущення, покладені в його основу:

— рівень виробництва рівний обсягу продажу;

— постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

— змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва;

— ціна одиниці продукції і вартість одиниці ресурсів залишаються постійними протягом досліджуваного періоду;

— при дослідженні декількох видів продукції співвідношення між обсягами продукції виробництва повинні залишатися незмінними.

Основні етапи аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток»:

1) збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

2) розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

3) аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» побудований на підставі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг реалізації.

Для визначення суми умовно-постійних та умовно-змінних витрат застосовуються різноманітні способи: прямого розрахунку, графічний, алгебраїчний, кореляційно-регресивний тощо.

Вивчення співвідношення здійснюється у визначеному діапазоні ділової активності, притаманному даному підприємству (при мінімальному та максимальному обсягах виробництва). Теоретично максимальною межею ділової активності може бути проектна потужність, забезпечена відповідною технологією, сировиною, матеріалами, обладнанням, енергією, трудовими ресурсами. Максимальна величина обсягу виробництва нижча проектної. Мінімальна межа обсягу виробництва може бути визначена на рівні підтримки мінімальної працездатності основних видів технологічного обладнання.

Як зазначалося вище, аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» використовується для розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) — рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції (чистий дохід) співпадає з втратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції) (), грошових одиницях () або у відсотках до нормальної потужності. Визначальним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості розраховується двома способами: алгебраїчним та графічним. Розглянемо алгебраїчний спосіб розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:

(11)

де — чистим дохід від реалізації; і - змінні і постійні витрати; - прибуток.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

(12)

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції (Ц) на кількість одиниць реалізованої продукції (ОР), а загальну суму змінних витрат як добуток змінних витрат одиниці продукції () на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

. (13)

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру. що забезпечує рівність чистого доходу і витрат дорівнює:

(14)

фінансовий результат оцінка Оскільки знаменник означає маржинальний (граничний) дохід на одиницю реалізованої продукції, то:

(15)

де — маржинальний (граничний) дохід.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.

Необхідний обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру () задля отримання бажаного прибутку, розраховується за формулою:

(16)

де — сума бажаного (необхідного) прибутку.

Для ілюстрації практичного застосовування наведених вище формул розглянемо наступний приклад.

Підприємство виробляє один вид продукції - столи, за ціною реалізації 120 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю — 40 грн., загальні постійні витрати — 800 грн. Керівництво бажає знати, який обсяг реалізації дозволить:

1) досягти беззбитковості;

2) отримати прибуток в сумі 600 грн.;

3) визначити, яким буде прибуток при реалізації 100 столів.

1. Для розрахунку точки беззбитковості в натуральних та грошових одиницях використаємо формулу 9:

од.

Для розрахунку необхідно знайти загальні змінні витрати ():

грн.

Звідси:

грн.

Отже, можна зробити висновок, що підприємство в досліджуваному періоді отримає нульовий прибуток (тобто чистий дохід співпаде з витратами) при реалізації 10 столів на суму 1200 грн.

2. Розрахуємо необхідний обсяг реалізації столів для одержання прибутку 600 грн.:

столів Отже, підприємство отримає прибуток 600 грн., реалізувавши 18 столів.

3. Розрахуємо суму прибутку від реалізації 100 столів:

грн.

Важливим напрямом аналізу взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» є прогнозування чутливості прибутку на зміни інших параметрів діяльності. Для визначення виливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Різниця між фактичним обсягом реалізованої продукції і беззбитковим обсягом продаж складає зону безпеки або запас міцності (ЗМ) тобто:

(17)

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продаж без ризику зазнати збитків.

Поряд з абсолютним значенням показника запасу міцності широко використовують коефіцієнт запасу міцності (), що розраховується як співвідношення запасу міцності та фактичного обсягу реалізації:

(18)

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником ризику нерентабельної роботи підприємства. Значення цього коефіцієнту знаходиться у межах:

Чим більше значення коефіцієнту запасу міцності, тим менша імовірність того, що підприємство отримає збитки при зменшенні обсягу реалізації.

Обсяг виробництва продукції, ціна на продукцію і витрати знаходяться у визначеній функціональній залежності один від одного, тому одержання максимального прибутку можливо при певних поєднаннях цих величин. При прийнятті рішень, направлених на збільшення прибутку підприємства, необхідно враховувати можливі величини граничного доходу і граничних витрат.

Таким чином, метод аналізу співвідношення «витрати-обсяг-прибуток» є теоретичною основою перспективного аналізу, що базується на інтеграції обліку, аналізу, регулювання; є базою для прийняття оптимальних управлінських рішень. Результати такого дослідження дають можливість вирішувати наступні завдання перспективного аналізу діяльності підприємства:

— оптимізувати обсяг виробництва (реалізації) продукції, виграти і прибуток, що дозволяють обрати правильний стратегічний напрям розвитку підприємства на перспективу;

— оптимізувати структуру виробництва продукції;

— обґрунтувати рішення про прийняття додаткового замовлення за ціною нижче собівартості;

— обґрунтувати варіанти цін на нові вироби; вибір варіантів придбання машин і обладнання, технологій виробництва, випуску або придбання комплектуючих виробів та інше.

Отже, показник точки беззбитковості варто використовувати при:

— введенні у виробництво нового продукту;

— модернізації виробничих потужностей;

— створенні нового підприємства;

— зміні виробничої чи адміністративної діяльності підприємства.

6. Оцінка ефективності використання прибутку

Чистий прибуток — це частина загального прибутку, яка залишається підприємству. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а залишок поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства і спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) та створення резервного фонду. Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального бігу коштів або додаткової їх потреби. Приблизна схема використання чистого прибутку на підприємствах України наведена на рис. 8. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

Рис. 8. Схема використання чистого прибутку на підприємствах України Від обґрунтованості розподілу чистого прибутку в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства, курсова вартість акцій (для відкритих акціонерних товариств), зовнішнє інвестування і т. ін.

Методика аналізу розподілу чистого прибутку полягає у порівнянні фактичних даних з прогнозними та за минулі періоди за основними напрямами розподілу прибутку. На підставі такого аналізу визначаються відхилення і їх причини. Підлягає оцінці питома вага кожного напряму розподілу прибутку в загальній його сумі, що потребує порівняння розмірів витрачених коштів та отриманих результатів.

За результатами проведеного аналізу розробляються рекомендації щодо змін пропорцій у розподілі прибутку та найбільш раціональному його використанні.

Співвідношення використання прибутку на споживання і накопичення здійснює вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. Якщо накопичених коштів недостатньо, зростає потреба в залучених коштах, знижується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо цей показник дорівнює 15%, то це означає, що можна відмовитися від споживання і збільшити власні кошти на 15%, і навпаки. Але в дійсності відбувається пошук оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням, а також оптимальної структури джерел фінансування. Такий взаємозв'язок характеризує категорія левериджу, яка виступає у двох видах: виробничому та фінансовому.

Виробничий леверидж (важіль) полягає у потенційній можливості впливати на формування прибутку від основної діяльності за рахунок зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції і співвідношення постійно-змінних витрат у структурі собівартості. Цей механізм діє наступним чином: зростання обсягу виробництва (реалізації) зменшує рівень постійних витрат на одиницю продукції, а отже, збільшує прибуток на одиницю, що відповідним чином відображається на обсязі та структурі основних і оборотних засобів і ефективності їх використання. Виробничий леверидж покладено в основу аналізу співвідношення «витрати-обсяг-прибуток».

Рівень виробничого левериджу можна визначити за формулою:

(19)

де ЛB — виробничий леверидж; - приріст прибутку від реалізації продукції, %; - приріст обсягу реалізації продукції, %.

Економічний зміст виробничого левериджу полягає у тому, що він показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації).

Фінансовий леверидж (важіль) на відміну від виробничого, тісно пов’язаний з фінансовою діяльністю підприємства. Він є потенційною можливістю впливати на фінансові результати та рентабельність підприємства шляхом зміни обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів банку, облігаційних позик тощо). Використання залучених коштів господарюючими суб'єктами пов’язано з певними витратами (сплатою відсотків). Фінансовий леверидж дає змогу оптимізувати співвідношення між власними та залученими ресурсами та визначити їх вплив на прибуток.

Рівень фінансового левериджу зростає при зростанні питомої ваги довгострокових позик у зв’язку з тим, що зростає сума відсотків, які по них сплачуються. Якщо підприємство не використовує довгострокових позик, а отже, не сплачує відсотки, фінансовий леверидж дорівнює одиниці, тобто абсолютно не впливає на фінансові результати.

Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок чистого прибутку та прибутку до оподаткування і розраховується наступним чином:

(20)

де ЛФ — фінансовий леверидж; - приріст чистого прибутку, %; - приріст прибутку до оподаткування, %.

Даний показник показує, у скільки разів чистий прибуток перевищує прибуток до оподаткування. Він тісно пов’язаний з поняттям фінансового ризику, тобто ризику, зумовленого можливою нестачею коштів для сплати відсотків за довгостроковими кредитами. Отже, зростання рівня фінансового левериджу характеризує зростання ризикованості діяльності підприємства.

Позитивним буде значення фінансового важеля за умови, що рентабельність капіталу вище ставки позикового капіталу. Тому для підвищення рентабельності капіталу, крім зростання чистого прибутку та суми власного капіталу, необхідно залучати позикові кошти на вигідних умовах.

Розглянемо розрахунок показників левериджу на підставі вихідних даних таблиці 6.

Таблиця 6 — Вихідні дані

За наведеними даними в таблиці 6, виробничий леверидж складає:

.

Такий рівень виробничого левериджу (1,42) означає, що приріст обсягу реалізації на 1% збільшує прибуток від реалізації на 1,42%. Якщо необхідно збільшити прибуток на 10%, то обсяг реалізації повинен зрости на 7,04% (10%: 1,42).

Фінансовий леверидж становить:

.

Аналогічно, такий рівень фінансового левериджу означає, що приріст прибутку до оподаткування на 1% збільшує чистий прибуток на 1,73%.

Узагальнюючим показником левериджу є виробничо-фінансовий, який розраховується наступним чином:

(21)

де ЛВФ — виробничо-фінансовий леверидж.

Виробничо-фінансовий леверидж застосовується для визначення оптимальної структури та обсягу необхідних залучених коштів з урахуванням платності останніх.

Згідно з даними таблиці 10 він становить:

.

Використовуючи показники левериджу можна приймати ефективні управлінські рішення, правильно плануючи оптимальні обсяги виробництва, структуру пасивів, розраховувати ефективність вкладень з оцінкою їх ризиковості.

Література

1. Елисеева, Т. П. Экономика и анализ деятельности предприятий / Т. П. Елисеева, М. Д. Молев, Н. Г. Трегулова. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2011. — 480 с.

2. Иванов, И. Н. Экономика промышленного предприятия: учебник / И. Н. Иванов. — Москва: Инфра-М, 2011. — 393 с.

3. Клочкова, Е. Н. Экономика предприятия / Е. Н. Клочкова, В. И. Кузнецов, Т. Е. Платонова. — М.: Юрайт, 2014. — 448 с.

4. Чалдаева, Л. А. Экономика предприятия: учебник / Л. А. Чалдаева. — Москва: Юрайт, 2011. — 347 с.

5. Шепеленко, Г. И. Экономика, организация и планирование производства на предприятии: учебное пособие / Г. И. Шепеленко. — Ростов-на-Дону: МарТ, 2010. — 608 с.

6. Экономика и финансы предприятия / под ред. Т. С. Новашиной. — М.: Синергия, 2014. — 344 с.

7. Экономика, организация и управление на предприятии: учебное пособие / [А. В. Тычинский и др.]. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2010. — 475 с.

8. Экономика, организация и управление на предприятии / под ред. М. Я. Боровской. — Спб: Феникс, 2010. — 480 с.

9. Экономика предприятий (организаций): учебник / А. И. Нечитайло, А. Е. Карлик. — Москва: Проспект: Кнорус, 2010. — 304 с.

10. Экономика предприятия: учебник / [В. М. Семенов и др.]. — Санкт-Петербург: Питер, 2010. — 416 с.

11. Экономика предприятия: учебный комплекс / Л. А. Лобан, В. Т. Пыко. — Минск: Современная школа, 2010 — 429 с.

12. Экономика предприятия (организации): учебник / [Н. Б. Акуленко и др.]. — Москва: Инфра-М, 2011. — 638 с.

13. Экономика предприятия: учебник / [А. П. Аксенов и др.]. — Москва: КноРус, 2011. — 346 с.

14. Экономика фирмы: учебник / [А. С. Арзямов и др.]. — Москва: Инфра-М: Национальный фонд подготовки кадров, 2010. — 526, с.

15. Экономика фирмы: учебник для вузов / [В. Я. Горфинкель и др.]. — Москва: ИД Юрайт, 2011. — 678 с.