Аналіз фінансового стану в системі прогнозування банкрутства підприємства (на матеріалах ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА Фінансово-економічний факультет Кафедра фінансів та банківської справи Контрольна робота з дисципліни

«Управління фінансовою санацією підприємства»

На тему: Аналіз фінансового стану в системі прогнозування банкрутства підприємства (на матеріалах ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»)

Виконала студентка групи 6- мЕФ Гущенко Л.Г.

Перевірила: Свистун Л. А.

Полтава 2015

ЗМІСТ Вступ Розділ Й. Аналіз фінансового стану в системі прогнозування банкрутства підприємства

1.1 Економічна сутність, прийоми і методи фінансового аналізу

1.2 Сутність і методи діагностики банкрутства підприємства Розділ ІІ. Методичні підходи оцінки кризового стану та визначення санаційної спроможності підприємства Розділ ЙЙЙ. Шляхи виведення підприємства з кризового стану Висновок Список використаної літератури Додатки

ВСТУП В умовах економічної кризи в Україні фінансові аспекти діяльності підприємства стають особливо актуальними, тому зміцнення фінансового становища, раннє виявлення та запобігання ознак банкрутства є основними передумовами виживання і поступового переходу підприємства до впевненого розвитку в майбутньому.

Дуже багато хто боїться неспроможності, пов’язуючи з банкрутством кінець всіх своїх починань. Насправді це не так. Неможливо збанкрутувати, якщо немати ніяких коштів і нічого не робити, але якщо хтось намагається зробити хоча б один крок в економіці, він завжди повинен бути готовий до провалу, нести певний ризик.

Метою контрольної роботи є розробка заходів щодо зниження ризику банкрутства на основі проведення фінансового аналізу підприємства.

Для досягнення даної мети в роботі вирішуються наступні завдання:

— Аналіз та порівняння методів діагностики банкрутства підприємства;

— Проведення експрес-діагностики банкрутства і вироблення критерію управління підприємством в умовах банкрутства;

— Прогнозування ймовірності банкрутства на основі оінки «кризового поля» підприємства;

— Розгляд внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства при загрозі банкрутства, форм санації підприємства та його ефективності;

— Визначення та вироблення управлінських рішень по антикризовій політиці підприємства ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів»;

— Оцінка ступеня фінансової стабільності з урахуванням розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

РОЗДІЛ Й. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ В СИСТЕМІ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність, прийоми і методи фінансового аналізу Основу будь-якої науки становлять її предмет і метод. Слід зазначити, що питання визначення предмета фінансового аналізу як особливого напряму науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів» не є однозначним як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі. В якості предмету фінансового аналізу окремими авторами виділяються фінансові ресурси та їх потоки, що, на нашу думку, звужує сферу вивчення фінансового аналізу. Інформація про фінансові потоки становить лише частину, хоча і істотну, від загальної інформації, необхідної для прийняття фінансових рішень. Безумовно, фінансові потоки розглядаються фінансовим аналізом, але у зв’язку з оцінкою їх впливу на фінансовий стан підприємства. Потоковий підхід відкриває значні можливості для аналізу функціонування підприємств, для оперативного і стратегічного планування їх діяльності. У рамках цього підходу рух фінансових ресурсів розглядається у взаємозв'язку з потоками реальних товарів і послуг. Потокові принципи багато в чому втілюють у собі новітні досягнення науки управління. Методи управління фінансовими потоками лежать в основі такого новітнього напряму зарубіжного менеджменту як фінансовий реінжиніринг.

Е. Хелферт розглядає предмет фінансового аналізу як взаємозв'язану систему рухів фінансових ресурсів, викликаних управлінськими рішеннями. Однак рух фінансових ресурсів на підприємстві визначається не тільки управлінськими рішеннями, але й об'єктивними умовами зовнішнього середовища. З точки зору А. Д. Шеремета і Р. С. Сайфуліна основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. Уточненням, яке слід було б зробити до даного визначення, є те, що фінансовий стан якраз і визначається станом розрахунків, співвідношенням активів і пасивів, отриманими фінансовими результатами. Таким чином, ймовірно, було б достатнім визначити предмет фінансового аналізу як фінансовий стан підприємств Згідно з визначенням французького вченого Ж. Рішара предметом фінансового аналізу є вивчення результатів господарської діяльності, в першу чергу, рентабельності. Таким чином, в якості переважної сфери дослідження фінансового аналізу даним автором виділяється ефективність діяльності, включаючи прибутковість продажів і рентабельність вкладення капіталу. Особливе місце у визначенні предмета фінансового аналізу займає фундаментальнапраця Л. А. Бернстайна. З точки зору даного автора предмет фінансового аналізу становить поточний фінансовий стан і результати діяльності підприємства, при цьому першочерговою метою є формування оцінок і прогнозів щодо майбутніх умов діяльності підприємства. З нашої точки зору дане Л. А. Бернстайном визначення найбільш повно відображає і предмет, і цільову спрямованість фінансового аналізу. Серед робіт зарубіжних авторів, присвячених проблемам фінансового аналізу, особливу увагу слід приділити роботам О. В. Єфімової. З позиції даного автора, фінансовий аналіз, будучи особливим напрямком науки «Комплексний економічний аналіз діяльності господарюючих суб'єктів», в якості свого предмета розглядає поточне і майбутнє фінансовий стан господарюючого суб'єкта, що міняється під впливом впливу зовнішнього та внутрішнього середовища та прийнятих управлінських рішень, з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності господарювання.

Підводячи підсумок розгляду проблеми предмета фінансового аналізу, можна зробити висновок, що фінансовий аналіз, будучи і особливим напрямком науки економічного аналізу та істотним елементом фінансового менеджменту, являє собою процес накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:

— Оцінити поточний і перспективний фінансовий стан бізнесу;

— Оцінити можливі і доцільні темпи розвитку бізнесу з позиції їх фінансового забезпечення;

— Виявити доступні джерела засобів і оцінити можливості їх мобілізації;

— Спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів;

— Визначити зміни фінансового стану в структурно-часовому аспекті і виявити фактори, що викликали ці зміни.

В основі фінансового аналізу, як і фінансового менеджменту, в цілому, лежить аналіз фінансової звітності, склад, структура і принципи, якою визначені Законом України''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для України цей фрагмент фінансового аналізу має пріоритетне значення з ряду обставин, зокрема, недостатня розвиненість фінансового ринку знижує значимість аналізу ризиків, публікації фінансових звітів для завоювання довіри потенційних ділових партнерів і т.п.

Зміст і мета фінансового аналізу — оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта господарювання за допомогою раціональної фінансової політики. Змістовний аспект фінансового аналізу пов’язаний з ідентифікацією його основних блоків або складових частин. А. Д. Шеремет виділяє три взаємопов'язаних блоки:

— Аналіз фінансових результатів;

— Аналіз фінансового стану підприємства;

— Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Запропонована класифікація напрямів фінансового аналізу представляється не зовсім вдалою, оскільки фінансовий стан визначається як фінансовими результатами, так і ефективністю діяльності підприємства. При цьому невід'ємним елементом оцінки ефективності є аналіз фінансових результатів. Таким чином, аналіз фінансового стану повинен включати в себе інші блоки аналізу, виділені вказаним автором.

У роботі Л. А. Бернстайна представлені наступні блоки фінансового аналізу:

— Ліквідність у короткостроковому плані;

— Потоки грошових коштів;

— Структура капіталу та довгострокова платоспроможність;

— Прибуток на інвестиції;

— Використання активів;

— Результати діяльності.

При всій корисності підрозділи окремих аспектів діяльності на зазначені шість блоків, всі вони взаємопов'язані між собою, що є принципово важливим для методології фінансового аналізу. Необхідність відображення зазначених взаємозв'язків повинна бути врахована на стадії складання комплексного аналітичного висновку.

Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності фінансовий стан компанії залежить від наявних у неї ресурсів, її фінансової структури, її ліквідності та платоспроможності, а також її здатності адаптуватися до змін навколишнього середовища.

Цільова спрямованість фінансового аналізу досягається з допомогою властивою даній науці методу. Під методом у широкому сенсі наука розуміє спосіб дослідження предмета. Метод фінансового аналізу — це спосіб системного комплексного вивчення фінансового стану господарюючого суб'єкта з метою визначення його фінансової стійкості та ефективності діяльності в умовах невизначеності і ризику.

У роботах вітчизняних і зарубіжних економістів пропонуються різні класифікації методів економічного аналізу. На наш погляд, на першому рівні класифікації слід виділити:

— Неформалізовані методи, які засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них можна віднести такі методи, як метод експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, порівняння, побудови систем показників, побудова систем аналітичних таблиць і т.д. Цим методам властивий суб'єктивізм, велике значення має інтуїція, досвід і знання аналітика;

— Формалізовані методи, в основі яких лежать строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів, які складають другий рівень класифікації.

Класичні методи фінансово-економічного аналізу:

— Ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, простих і складних відсотків, дисконтування, класичні методи математичного аналізу: диференціювання, інтегрування, варіаційне числення та ін.

Традиційні методи економічної статистики:

— Середніх, абсолютних і відносних величин, групування за певними ознаками, елементарні методи обробки рядів динаміки, індексний, графічний.

Методи математичної статистики, які вивчають зв’язку, одномірні й багатомірні статистичні сукупності:

— Кореляційний аналіз, регресійний, дисперсійний, факторний аналіз, метод головних компонент, коваріаційний, кластерний аналіз та ін

Економетричні методи:

— Матричні методи, гармонійний спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу, національне рахівництво.

Методи економічної кібернетики і оптимального програмування:

— Методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне, квадратичне і нелінійне програмування, блокове і динамічне програмування, оптимізація.

Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень:

— Методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, теорія розкладів, управління запасами, методи мережевого планування і управління.

Останнім часом з’являється все більше робіт, присвячених проблемі розвитку і використання кількісних методів фінансового аналізу. Вони містять вказівку на обмеженість кількісних методів фінансового аналізу в силу великої невизначеності перспектив розвитку та значних припущень як у використовуваній інформаційній базі, так і в самих застосовуваних моделях, які по суті є спрощеннями реальних фінансових відносин. У зв’язку з цим виникає необхідність доповнення кількісних методів якісними оцінками і судженнями.

1.2 Сутність і методи діагностики банкрутства підприємства

Банкрутство — це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи і з користю розпорядитися коштами, відповідно до твердження Мескона М.Х.

Якщо розоряється підприємство, це завжди трагедія і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Процедура неспроможності пом’якшує несприятливі наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму.

Не можна не погодитися з Ковальовим А. П., що «діагностика банкрутства — це такий вид фінансового аналізу, який націлений на раннє виявлення збоїв і недоглядів у діяльності підприємств, потенційно небезпечних з теорії ймовірності настання банкрутства». Підприємство, на якому поставлено аналітичнаробота, здатне раніше розпізнати криза, що насувається і оперативно відреагувати.

Під «банкрутством» розуміється пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі, нездатність юридичної особисуб'єкта підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього термін. Зовнішній ознака банкрутства підприємства — призупинення його поточних платежів. Підприємство може бути визнано банкрутом або добровільно, або за рішенням арбітражного суду. Добровільна ліквідація підприємства під контролем суду провадиться на підставі офіційного оголошення про його неспроможність і заяви самого боржника, поданого до арбітражного суду, а примусова — на підставі рішення арбітражного суду за заявою кредиторів.

Ряд підприємств України було досліджено методом дисперсійного аналізу і поділені на групи по факторному ознакою — дебіторська заборгованість — кредиторська заборгованість. Підраховано кореляційне відношення (відношення між груповий дисперсії до загальної = 0.313), яке свідчить, що варіація простроченої кредиторської заборгованості на 31.3% обумовлена дебіторською заборгованістю. Можливо, залежно між дебіторською заборгованістю та кредиторської не існує взагалі, а отриманий результат — випадковість. Коло взаімонеплатежі - не основна причина кризи, а наслідок ситуації в економіці в цілому. Виникає необхідність у терміновому доповненні існуючих і ще розробляються антикризових заходів з фінансово-економічної стабілізації, реструктуризації підприємств і реалізації інноваційної політики.

Надані трудовим колективам права «розділити і продати» привело в Україну до утворення безлічі самостійних акціонерних товариств, при цьому була знищена інституційна структура оборонної промисловості і сформовані явно неконкурентоспроможні виробництва. Більшість промислових компаній виявилися нежиттєздатними через розпорошеність їх виробничо-економічних структур, застосування старих форм і методів організації виробництва і управління.

В умовах ринку будь-яке підприємство може виявитися банкрутом або жертвою «чужого» банкрутства. Вміла економічна стратегія, раціональна політика у сфері фінансових інвестицій, цін і маркетингу дозволяють підприємству уникнути банкрутства і зберігати протягом багатьох років ділову активність, прибутковість і високу репутацію надійного партнера і виробника якісної продукції.

Безліч чинників є причинами банкрутства. У країнах з розвиненою ринковою системою економіки банкрутство підприємств на 1 / 3 зумовлено зовнішніми факторами і на 2 / 3 — внутрішніми. Найбільш важливі зовнішні фактори:

— Інфляція, що тягне за собою значний і нерівномірний ріст цін на вихідні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, продукцію і послуги інших підприємств;

— Зміна банківських процентних ставок та умов кредитування, податкових ставок і митних зборів;

— Зміни у відносинах власності і оренди, законодавства з праці та введення нового розміру мінімальної оплати праці.

Негативно і вплив внутрішніх факторів. На Заході 90% малих фірм розоряються через недосвідченість менеджерів, некомпетентність керівництва, їх невміння орієнтуватися в ринковій економіці, зловживанням службовим становищем і консерватизм мислення.

Підприємство завжди повинно стежити за станом ліквідності і при складанні прогнозів контролювати, щоб рівень ліквідності не опускався нижче критичного. «У світовій практиці відомі два основних підходи прогнозування банкрутства:

— Модель Альтмана — індексу кредитоспроможності,

— Система критерію можливість банкрутства «.

У вітчизняній практиці знайшов застосування метод системи критерію можливості банкрутства, а також розроблено Агентством з питань запобігання банкрутству «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського становища підприємства і організацій». Якщо підприємство визнане неплатоспроможним (близьке до банкрута), то проводять антикризову політику. Пошук шляхів оздоровлення неспроможних підприємств (банкрутів) займає одне з провідних місць у сучасній господарській практиці.

До цих пір багато директорів і менеджери нашої держави не вірять або не хочуть вірити, що банкрутство стало реальністю, тому що десятки років у нашій країні заперечувалася сама можливість банкрутства державних підприємств. Банкрутство є однією з підстав для припинення діяльності підприємства.

Питання про визнання підприємств банкрутами розглядаються арбітражними судами у відповідності з Арбітражним процесуальним кодексом України, Законами України «Про відновлення платоспроможності підприємства», «Про банки і банківську діяльність», а також роз’ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України» Про відновлення платоспроможності підприємства «.

Як правило, «в нормально функціонуючій економіці більшість банкрутств виникає через помилки в поточному управлінні підприємством, і тоді всявідповідальність повинна лягати на його керівника» на думку Грузінова В.П.

Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію і, як наслідок, зниження обсягів виробництва, зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати своїм працівникам. Звідси і спільні шляхи вирішення фінансових проблем — від скорочення внутрішніх витрат до державного регулювання управління підприємством і його фінансової підтримки (санації).

Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього всіх перерахованих вище факторів. Для України недолік ліквідності більшої частини виробничих підприємств пояснюється структурно-технічними диспропорціями, а також діями сучасних державних органів управління. Для реалізації державної політики щодо запобігання неспроможності (банкрутства) підприємств і негативних соціальних наслідків, пов’язаних з реорганізацією та ліквідацією неплатоспроможних підприємств у разі визнання їх безпідставними, велике значення має пошук практичних шляхів до їх фінансового оздоровлення.

Падіння рівня життя населення нашої країни внаслідок кризи в українській економіці, в першу чергу, стосується працівників підприємств, що балансують намежі банкрутства. На період реалізації намічених шляхів фінансового оздоровлення неспроможних підприємств їх працівники мають потребу в серйозній соціального захисту. Тому слід визначити цілі та способи фінансування вирішення цих проблем, а також розробити механізми захисту фінансових інтересів акціонерів. Комплекс цих питань має стати програмою соціального захисту для акціонерів неспроможного підприємства і для його трудового колективу. Масові звільнення працівників з причини банкрутства підприємств в умовах триваючого спаду виробництва можуть викликати непередбачувані соціально-економічні наслідки. Важливо і те, що серед підприємств, чиї справи про банкрутство розглядаються судами, значна частина таких, які тимчасово потрапили в кризовий стан. Вартість їхніх активів не перевищує дебіторської заборгованості. За умови проведення санації ці підприємства могли б розрахуватися з боргами і успішно функціонувати надалі. Однак внаслідок недосконалого законодавства, відсутності достатнього теоретико — методологічного забезпечення процесу санації, неотримання підприємствами державної фінансової підтримки та дефіциту кваліфікованого фінансового менеджменту велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Незважаючи на те, що банкрутство підприємства є юридичним фактом, в основі його лежать фінансові причини:

1. Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності, тобто фінансові зобов’язання перевищують активи підприємства, який відбивається показником «чиста негативна вартість» (або чиста вартість дефіциту)

Чос = ЗК — А, де Чос — сума чистого негативної вартості підприємства;

ЗК — сума ЗК, що використовується підприємством;

А — сума активів підприємства.

2. Істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду обсягів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням обсягу негативного грошового потоку над позитивним та відсутністю перспектив перелому цієї негативної тенденції.

3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів, тобто значне перевищення невідкладних фінансових зобов’язань підприємства над сумою залишків його ДС та активів у високоліквідної формі, яка носить хронічний характер.

" Механізм банкрутства підприємства розглядається як дієва форма перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання" .

Як стверджує Грузинів В.П. можна виділити наступні види банкрутства:

1. Реальне банкрутство. Характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу.

2. Технічне банкрутство. Характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаного істотною простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість, а сума його активів значно перевищує обсяг фінансових зобов’язань.

3. Умисне банкрутство. Характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах; свідомо некомпетентне фінансове управління.

4. Фіктивне банкрутство. Характеризує завідомо неправдиве оголошення підприємства про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх кредитних зобов’язань чи знижки з суми кредитної заборгованості.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ОЦІНКИ КРИЗОВОГО СТАНУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Діагностика (прогнозування) банкрутства являє собою систему цільового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства у наступному періоді. Залежно від цілей і методів здійснення діагностика банкрутства поділяється на дві основні підсистеми: систему експрес-діагностики та систему фундаментальної діагностики банкрутства й оцінки санаційної спроможності. Основним завданням експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка його кризового стану.

У контрольній роботі здійснимо експрес-діагностику банкрутства за двома напрямами:

1) оцінка ймовірності банкрутства за моделями дискримінантного аналізу;

2) оцінка індикаторів «кризового поля».

Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтервальний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство підприємства. Він базується на емпіричному дослідженні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутували, а решта — успішно діють далі. Добирається сукупність показників-коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага. Вагомість може коригуватися в залежності від галузі, інфляції, інших факторів. У рамках дискримінантного аналізу проводиться прогнозування можливості банкрутства підприємства за наступними дискримінантними моделями.

1. Модель прогнозування банкрутства Е. Альтмана являє собою функцію від п’яти показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за період:

Z_A=1,2*К₁+1,4*К₂+3,3*К₃+0,6*К₄+1*К₅ (2.1)

де К₁=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів, К₂=ЧП/А=чистий прибуток/вартість активів, К₃=П^зддо/А=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/вартість активів, К₄=АК/ПЗ=ринкова вартість акціонерного капіталу/поточні зобов’язання, К₅=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів.

За даною моделлю, якщо Z_A<1,81?ймовірність банкрутства дуже висока, якщо розрахований показник у межах 1,81? Z_A?2,7, то ймовірність банкрутства висока, якщо 2,7? Z_A?2,99?можливість банкрутства низька, а при Z_A?3?дуже низька. Точність прогнозування за цим методом наступна: підприємство стане банкрутом через рік з імовірністю 95%, через два роки? з імовірністю 72%, через три роки? 48%.

К³=79 838/121909=0,65 грн/грн К³=41 637/121909=0,34 грн/грн К₃=42 346/121909=0,35 грн/грн К₄=17 405/23374=0,75 грн/грн К₅=189 200/121909=1,55 грн/грн

Z₂₀₁₂=1,2*0,65+1,4*0,34+3,3*0,35+0,6*0,75+1*1,55= 4,41

Отже, вірогідність банкрутства дуже низька, так як Z_A?3.

2. Модель діагностики банкрутства Таффлера, яка була розроблена 1997 року, має такий вигляд:

Z_Т=0,53Т₁+0,13Т₂+0,18Т₃+0,16Т₄ (2.2)

Де Т₁=ВП/ПЗ=валовий прибуток/поточні зобов’язання Т₂=ПА/ПК=поточні активи/позиковий капітал Т₃=ПЗ/А=поточні зобов’язання/вартість активів Т₄=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів Дана модель ефективна тим, що є однією з нових, і сукупний вплив факторів у загальній сумі дає 1, тобто модель повністю описує діяльність підприємства, виходячи зі ступеня того чи іншого показника. Якщо, Z_Т<0,2, то підприємство є потенційним банкрутом. Якщо Z_Т>0,3, то у фірми непогані довгострокові перспективи. У межаж від 0,2 до 0,3? зона невизначеності.

Т₁=80 613/23374=3,45 грн/грн Т₂=103 357+16/0+103 357+16=0 грн/грн Т₃=23 374/121909=0,2 грн/грн Т₄=189 200/121909=1,6 грн/грн

Z_Т²⁰¹²=0,53*3,45+0,13*0+0,18*0,2+0,16*1,6=2,12.

Так як Z_Т>0,3, то у ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» непогані довгострокові перспективи.

3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану була отримана у 1972 році для підприємств Великобританії:

Z_Л=0,063L₁+0,092L₂+0,057L₃+0,001L₄ (2.3)

Де L₁=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів

L₂=ВП/А=валовий прибуток/вартість активів

L₃=НП/А=нерозподілений прибуток/вартість активів

L₄=ВК/ПК=власний капітал/позиковий капітал Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0,037. Тобто, якщо Z_Л<0,037, то це характеризується як кризовий стан підприємства.

L₁=98 374−18 536/121909=0,65 грн/грн

L₂=80 613/121909=0,66 грн/грн

L₃=65 217/121909=0,53 грн/грн

L₄=98 374/23535=4,18 грн/грн

Z_Л²⁰¹² =0,063*0,65+0,092*0,66+0,057*0,53+0,001*4,18=0,14.

З розрахунків бачимо, що підприємство у дуже доброму стані і немає загрози банкрутства.

4. Модель Спрингейта має наступний вигляд:

Z_C=1,03А+3,07В+0,66С+0,4D (2.4)

Де А=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів В=П^зддо/А=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/вартість активів С= П^зддо/ПЗ=прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/поточні зобов’язання

D=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів Точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак згодом цей показник зменшується. Якщо Z_C<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом.

А=79 838/121909=0,65 грн/грн В=42 346/121909=0,35 грн/грн С=42 346/23535=1,8 грн/грн

D=189 200/121909=1,55 грн/грн

Z_C²⁰¹²=1,03*0,65+3,07*0,35+0,66*1,8+0,4*1,55=1,67+ 1,07+1,19+ 0,62=4,55.

З розрахунків бачимо, що підприємство у дуже доброму стані і немає загрози банкрутства.

5. Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію:

фінансовий стан прогнозування банкрутство

Z_Y=1,5X₁+0,08X₂+10X₃+5X₄+0,3X₅+0,1X₆ (2.5)

Де X₁=ГП/ПК=грошовий потік/позиковий капітал

X₂=А/ПК=вартість активів/позиковий капітал

X₃=ЧП/А=чистий прибуток/вартість активів

X₄=ВП/ЧД=валовий прибуток/чистий дохід

X₅=ТМЗ/ЧД=виробничі запаси/чистий дохід

X₆=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів У даній моделі, якщо Z_Y>2, то підприємство фінансово стійке, йому не загрожує банкрутство, якщо 1Y<2? фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує, за умови 0< Z_Y <1 підприємству загрожує банкрутство, якщо не здійснити санаційних заходів, і в разі Z_Y<0? підприємство є напівбанкрутом.

X₁=44 081/23535=1,87 грн/грн

X₂=121 909/23535=5,18 грн/грн

X₃=41 637/121909=0,34 грн/грн

X₄=80 613/189200=0,43 грн/грн

X₅=18 467/189200=0,09 грн/грн

X₆=189 200/121909=1,55 грн/грн

Z_Y²⁰¹²=1,5*1,87+0,08*5,18+10*0,34+5*0,43+0,3*0,09+0,1*1,55=2,8+0,41+3,4+2,15+0,027+0,155=8,94.

З розрахунків бачимо, що фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови антикризового управління банкрутство не загрожує.

6. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства (рейтингове число) Р.С.Сайфуліна і Г. Г. Кадикова. Російські вчені запропонували використати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства таке рейтингове число:

К=2К_З+0,1К_ПЛ+0,08К_І+0,45К_М+К_РВК (2.6)

Де К_З=ВОК/А=власний оборотний капітал/вартість активів К_ПЛ=ПА/ПЗ=поточні активи/поточні зобов’язання К_І=ЧД/(ВК+ДП)=чистий дохід/(власний капітал+довгострокові зобов’язання) К_М=ВП/ЧД=валовий прибуток/чистий дохід К_РВК =ЧП/ВК=чистий прибуток/власний капітал Кз — коефіцієнт забезпеченості власними коштами; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 0,1;

Кпл — коефіцієнт поточної ліквідності; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 2;

Кі - інтенсивність обігу капіталу, що авансується; нормативне значення для стабільно діючого підприємства становить більше 2,5;

Км — коефіцієнт менеджменту; нормативне значення для стабільно діючого підприємства повинно бути більше облікової ставки НБУ на дату визначення показника;

Крвк — рентабельність власного капіталу; нормативне значення для стабільно діючого підприємства повинно бути більше 0,2.

Якщо рейтингове число К для підприємства має значення більше 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані. Якщо значення К менше за 1, то це характеризується як кризовий стан.

К_З=79 838/121909=0,65 грн/грн К_ПЛ=103 373/23535=4,39 грн/грн К_І=189 200/(98 374+0)=1,92 грн/грн К_М=80 613/189200=0,43 грн/грн К_РВК=41 637/98374=0,42 грн/грн К²⁰¹²=2*0,65+0,1*4,39+0,08*1,92+0,45*0,43+0,42=2,52

Підприємсво знаходиться в задовільному стані.

7. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії Г. Давидовою та А. Бєліковим була запропонована чотирьохфакторна модель прогнозу ризику банкрутства (R-модель), яка має наступний вигляд:

R=8,38R₁+R₂+0,054R₃+0,63R₄ (2.7)

R₁=ЧОК/А=чистий оборотний капітал/вартість активів

R₂=ЧП/ВК=чистий прибуток/власний капітал

R₃=ЧД/А=чистий дохід/вартість активів

R₄=ЧП/СОВ=чистий прибуток/сумарні операційні витрати

R₁=79 838/121909=0,65 грн/грн

R₂=41 637/98374=0,42 грн/грн

R₃=189 200/121909=1,55 грн/грн

R₄=41 637/138841=0,3 грн/грн

R²⁰¹²=8,38*0,35+0,054*1,71=6,014

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається таким чином:

Загальна оцінка імовірності банкрутства підприємства

Отже, імовірність банкрутства мінімальна, так як R>0,42.

8. Модель А. Матвійчука була розроблена для українських підприємств:

Z_M=0,033M₁+0,268M₂+0,045M₃-0,018M₄-0,004M₅-0,015M₆+0,702M₇ (2.8)

M₁=ОА/НА=оборотні активи/необоротні активи

M₂=ЧД/ПЗ=чистий дохід/поточні зобов’язання

M₃=ЧД/ВК=чистий дохід/власний капітал

M₄=А/ЧД=вартість активів/чистий дохід

M₅=ЧОК/ПА=чистий оборотній капітал/поточні активи

M₆=ПК/А=позиковий капітал/вартість активів

M₇=ВК/ПК=власний капітал/позиковий капітал Якщо величина показника Матвійчука більше 1,104, це свідчить, що у підприємства задовільний фінансовий стан та низька ймовірність банкрутства, а якщо менше 1,104, то виникає загроза фінансової кризи.

M₁=103 357/18536=5,58 грн/грн

M₂=189 200/23535=8,04 грн/грн

M₃=189 200/98374=1,92 грн/грн

M₄=121 909/189200=0,64 грн/грн

M₅=79 838/103373=0,77 грн/грн

M₆=23 535/121909=0,19 грн/грн

M₇=98 374/23535=4,18 грн/грн

Z_M²⁰¹²=0,033*5,58+0,268*8,04+0,045*1,92−0,018*0,64−0,004*0,77−0,015*0,19+ +0,702*4,18=0,04+2,37+0,1−0,01−0,002−0,003+2,36=5,34

Так як величина показника більше 1,104, то у підприємства задовільний фінансовий стан та низька ймовірність банкрутства.

Розрахувавши вірогідність банкрутства за всіма моделями, можемо зробити висновки, що ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» має гарний фінансовий стан та мінімальну вірогідність банкрутства.

2. У рамках оцінки індикаторів «кризового поля» аналізуються 28 основних показників, які найбільш яскраво характеризують фінансовий стан підприємства. Результати розрахунків представимо у табличній формі (табл.2.1).

З таблиці 2.1 бачимо, що показники оцінки «кризового поля» ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» майже всі знаходяться в нормі. Поточна платоспроможність має негативне значення, і це свідчить про те, що у 2012 році не вистачало грошових коштів для покриття поточних зобов’язань. Темп росту виробництва та темп росту капіталу >100%, так як у базовому році порівняно зі звітним чистий дохід та вартість активів Таблиця 2.1

Показники оцінки «кризового поля» ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» за 2012 рік

були меншими. Підприємство має проблеми з дебіторською заборгованість, про що говорить тривалість інкасації дебіторської заборгованості. Отже, можемо зробити висновки, що підприємство знаходиться в легкій фінансовій кризі і має низьку вірогідність банкрутства.

РОЗДІЛ ЙЙЙ. ШЛЯХИ ВИВЕДЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА З КРИЗОВОГО СТАНУ ПАТ «Хорольський МКК ДП» має низьку вірогідність фінансової кризи, але я рекомендую даному підприємству, щоб у майбутньому не зазнати фінансової кризи, звернути увагу і вжити заходів щодо управління дебіторською заборгованістю.

На підприємстві ПАТ «Хорольський МКК ДП» велику частку у структурі активів підприємства займає дебіторська заборгованість, що призводить до зменшення власного оборотного капіталу у сфері виробництва, внаслідок чого підприємству необхідно залучати додаткові джерела фінансування оборотного капіталу, наприклад, використовувати кредиторську заборгованість іншим підприємствам, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства та спричинює замкнутий кругообіг коштів.

Сутність управління дебіторською заборгованістю підприємства полягає у застосуванні комплексної системи принципів і методів підготовки й реалізації управлінських рішень, що приймаються на стадії формування та інкасації дебіторської заборгованості та направлені на забезпечення: зростання обсягів товарообороту, що зумовлено застосуванням більш сприятливих умов для покупців і як наслідок зростання конкурентоспроможності підприємства, а також ефективне управління дебіторською заборгованістю, що направлене, в першу чергу, на оптимізацію її обсягів та структури тощо.

Аналіз управління дебіторської заборгованістю на ПАТ «Хорольський МКК ДП» дозволив зробити певні висновки:

1) спостерігається щорічне зростання дебіторську заборгованість, питому вагу дебіторську заборгованість в оборотних активах в 2012 року становив 43 968 тис. грн. є прострочена заборгованість;

2) неефективна робота з визначенню платоспроможності клієнтів? і не контролюється стан розрахунків із покупцями за простроченими заборгованостях;

3) на практиці умови договорів не гарантують своєчасне надходження коштів від покупців;

4) неефективно розробляються та не застосовуються прийоми прискорення запитання боргів.

Доступними і стандартними інструментами зменшення дебіторської заборгованості є: використання факторингу; надання товарного кредиту; надання відстрочки платежу; пропозиції знижки продукції; пропозиції знижки за оплату раніше стандартного терміну. Усі їх використовують для стимулювання додаткових обсягів продажу.

Оцінка реальним станом дебіторську заборгованість, тобто, оцінка ймовірності безнадійних боргів? одне з найважливіших питань управління активами. Ця оцінка ведеться окремо за групами дебіторську заборгованість з різними термінами виникнення. Фінансовий менеджер повинен використовувати накопичену для підприємства статистику, і навіть вдатися до послуг експертів-консультантів.

З метою максимізації припливу коштів підприємству варто використовувати різноманітні моделі договорів із гнучкими умовами форми оплати й ціноутворення. Можуть бути різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати, надійної банківської гарантії.

Пропозиція знижок виправдано у трьох основних ситуаціях:

1. Якщо зниження ціни призводить до розширеня продажів, а структура витрат така, що реалізація цієї продукції віддзеркалюється в збільшенні загального прибутку, товар високоеластичний і має можливість досить високу частку постійних витрат;

2. Система знижок за прискорення оплати ефективніша, ніж система штрафних санкцій за прострочену оплату.

3. Якщо цю систему знижок призводить до прискорення припливу коштів у умовах дефіциту для підприємства, можливо короткострокове критичне зниження цін до негативного фінансового результату від проведення конкретних угод.

В усіх випадках можна казати про спонтанному фінансуванні, яке за інфляції веде до зменшення поточної вартості реалізованої продукції, тож слід точно оцінити можливість надання знижки по дострокової оплаті.

З використанням відстрочки платежу підприємство отримує позитивний ефект, виражений щодо підвищення обсягів продажу і збільшенні маси прибутку. Негативний ефект пов’язаний із тим, що суб'єкт починає нести певні витрати, зокрема, витрати від не використання коштів, пов’язаних у дебіторській заборгованості, витрати з проведення інкассаціонной політики, збільшення можливості виникнення безнадійних боргів через підвищення відстрочки платежу.

Для управління дебіторської заборгованістю необхідно вжити наступні заходи:

1. Визначення умов надання кредиту під час продажу товарів, термін і системи знижок. Необхідно у кредитному договорі вказати розмір штрафів та пені у разі порушення термінів сплати кредит. Наприклад: при затримки оплати до 15 днів встановити пеню у вигляді 5%, а затримки оплати до 20 днів? 10%.

2. Визначення гарантій надання кредиту. Найпростіший прижився товарів — це рахунок, як у відповідність до ув’язненим контрактом покупцю виставляється рахунок.

Складніший, а більш надійний спосіб,? отримання письмового зобов’язання клієнта заплатити гроші, тобто, отримання векселя. Векселі поділяють на звичні, коли покупець в письмовій формі визнає свої заборгованості і зобов’язується заплатити певну суму до визначеного терміна, і перекладні, чи комерційні. Комерційні векселі широко використовуються у міжнародній торгівлі. У цьому продавець виписує покупцю (або його агенту) певну суму до оплати до визначеного терміна. Якщо виробляється негайна оплата за поданням, то виписується предъявительский перекладний вексель, в інших випадках — перекладний вексель терміном, який пред’являється або покупцем, або його банком. Покупцям, які своєчасно не розраховуються за набутий у кредит товар чи послуг необхідно надалі відмовляти у наданні кредиту.

3. Визначення надійності покупця чи ймовірності оплати отриманих товарів. У цьому випадку може допомогти поширені опубліковані рейтинги, аналіз опублікованій фінансової звітності потенційного покупця, конструювання індексів ризику, аналіз балансу. Треба мати широкий спектр потенційних покупців, щоб можна було виключати некредитоспособних клієнтів.

4. Визначення суми кредиту, наданого кожній конкретному покупцю. У разі, зазвичай, робляться розрахунки, засновані на ймовірності оплати покупцем товару, можливості повторення замовлень, розміру вигод і збитків, отриманих від оплати (несплати) товару.

5. Визначення політики збору дебіторську заборгованість. Фірма за певну платню передає декларація про отримання грошей по дебіторську заборгованість спеціалізованої фірмі. Остання може забезпечити збір, страхування і додаткове фінансування дебіторської заборгованості або допомогти з її стягнення і страхування сумнівних боргів. Існує можливість отримання кредитної страховки за необхідності захисту від безнадійних боргів. Ці операції відомі як факторинг.

Розвиток ринкових відносин також інфраструктури ринку використовувати на практиці низку інших форм управління дебіторської заборгованісті - її рефінансування, тобто, прискореня переведення у іншій формі оборотних активів підприємства: кошти й високоліквідні короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованісті, які у даний час, є:

? факторинг;

? облік векселів, виданих покупцями продукції;

? форфейтинг.

Управління дебіторської заборгованістю має будуватися з урахуванням обраної політики роботи з платежами. Ця політика має передбачати такі напрями:

1. Моніторинг продажів. На його здійснення необхідно:

? реєстр платників для відстежування сум продажів, термінів платежу тощо.;

? класифікація в реєстрі продажам за групам «постійний — новий»;

? відстеження простроченої заборгованості, розміру безнадійних боргів;

? розрахунок потенційної заборгованості.

2.Опрацювання політики щодо управління заборгованістю, саме:

? роботу з клиентами-боржниками (зустрічі, переговори, і т.д.);

? розрахунок витрат користування короткостроковими кредитами;

? ув’язка термінів погашення дебіторську заборгованість з термінами погашення кредиторську заборгованість (аналіз стану та оптимізація);

? оцінка витрат за залучення спеціальних «інструментів» впливу, факторингу.

3. Вироблення інкассаціонної політики для підприємства, що включає у собі:

? термін і кількість письмових повідомлень за обов’язком;

? проведення особистих зустріч із клиентами-боржниками;

? розробку умов виплати боргу і санкцій за прострочення платежу;

? звернення до уповноважених органів з бажанням стягнення боргу з неплатника;

? дії з продажу боргу.

У результаті управління дебіторської заборгованістю ПАТ «Хорольський МКК ДП» необхідно проводити ранжування дебіторів за групами ризику, що з виникненням неспроможніших і безнадійних боргів. У цьому у складі партнерів підприємства виключаються дебітори із високим рівнем ризику. І тому необхідно зібрати інформацію про клиентах-дебиторах і старанно проаналізувати її, приймаючи рішення про надання чи відмову кредиту (вивчається фінансове становище клієнтів? і їхню соціальну значимість).

Незначних клієнтів умовно можна розбити на п’ять категорій залежно від рівня ризику, якому підприємство піддається внаслідок повної чи часткової несплати дебіторську заборгованісті.

За першим категорієм кредит можна надавати автоматично. За другим — кредит надається до певного обсягу, що визначається підприємством. По третьому — ліміт з кредиту може бути суворішим. По четвертому — кредит надається у виняткових випадках. По п’ятій категорії кредит не надається взагалі. Значного клієнта слід розглядати, як сукупність невеликих клієнтів, випадкові втрати від якого повною мірою регулюються один з одним. Якщо підприємство продають у кредит великим клієнтам, то проблема у тому, щоб отримується максимальний ризик, що виникає у цій ситуації, та можливі наслідки і збиток буде такої величини, що може призвести підприємство до банкрутства. У таких випадках слід відмовити клієнту у кредиті, навіть якщо ймовірність не повернення коштів низька.

У окремих випадках є доцільним інвентаризація боргів щомісяця, але з прийняттям заходів на несумлінних дебіторів. Усе це сприятиме припливу коштів та зниження безнадійних боргів.

ВИСНОВКИ В процесі встановлення ринкових відносин в Україні зростає частка підприємств, які банкрутують. Так, згідно даних Державної служби статистики з 100 підприємств, які зареєструвалися, «виживають» близько 15, інші в період п’яти років ліквідуються. Однак, будь-яке підприємство може перебувати у стані банкрутства, оскільки воно функціонує не відокремлено від інших суб'єктів господарювання, споживачів, контрагентів.

Із вищезазначеного випливає, що необхідність застосування моделей ймовірності настання банкрутства полягає в тому, що в сучасних умовах економічного розвитку зросла необхідність пошуку найбільш точної моделі прогнозування банкрутства, оскільки всі підприємства перебувають під впливом негативних внутрішніх та зовнішніх факторів. Тому прогнозування банкрутства підприємства стає першочерговою необхідністю.

В даній роботі було здійснене дослідження і порівняння методологічних підходів до прогнозування банкрутства підприємства ПАТ «Хорольський МКК ДП», що розповсюджені в закордонній та вітчизняній практиці. У результаті чого, можна зробити висновок, що майже усі закордонні моделі (Таффлера, Гольдера, Ліса, R-модель, універсальна дискримінантна функція) є недієздатними на українських підприємствах, в тому числі і на аналізованому ПАТ «Хорольський МКК ДП», через відсутність необхідних даних для підрахунку деяких показників, тому розрахунки можна вважати неточними. Стосовно тих моделей, які в принципі можна застосовувати для підприємств України є оцінка «кризового поля» та вітчизняні підходи до оцінки ймовірності банкрутства, а саме модель А. Матвійчука, оскільки вона є найдосконалішою з усіх вищерозглянутих моделей і методик.

Таким чином, отримані результати в результаті здійсненого аналізу показали, що фінансовий стан ПАТ «Хорольський МКК ДП» з кожним роком погіршується і має велику ймовірність до банкрутства, тому керівництво повинно негайно прийняти рішення щодо застосування санації на підприємстві, а саме, дебіторської заборгованості і прийняти усі можливі заходи щодо оздоровлення його фінансового стану, наприклад, такі як: використання факторингу; надання товарного кредиту; надання відстрочки платежу; пропозиції знижки продукції; пропозиції знижки за оплату раніше стандартного терміну та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про Національний банк України» // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. — 2002. — № 5.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"// Голос України. — 1999. — 30 липня.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств"// Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 5.

6. Басюк Т. П. Реструктуризація дебіторської заборгованості підприємства// Фінанси України. — 2010. — № 12;

7. Коваленко М. А., Лобанова Н. В. Оцінка ефективності санації підприємства // Фінанси України. — 2011. — № 3;

8. Кузьменко Л. В., Кузьмін В.В., Шаповалові В.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. — Херсон: Олді - плюс, 2009;

9. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2011;

10. Макаренко І.О. Алгоритм антикризового управління підприємством // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 3;

11. Макаренко І.О. Проблеми антикризового управління промисловим підприємством. // Актуальні проблеми економіки. — 2010. — № 6;

12. Мойсеєнко Т.А. Санація як основний інструмент оздоровлення економіки. // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 4;

13. Моргунець О. Б., Нікітін Ю. О. Модель реструктуризації підприємства. — 2012 — № 3;

14. Старостенко Г. Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник — К.: Центр навчальної літератури, 2006;

15. Стасюк Г. А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. — Херсон: Олді - плюс, 2009;

16. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2012;

17. Управління фінансової санацією підприємства: Навчальний посібник, Салила С. Я., О.І. Дацій, Н. В. Несторенко, О. В. Серебряков. — Київ: Центр навчальної літератури, 2011;

18. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П.І., Петрова К. Я. — 2-ге видання, перероблене і доповнене — К.: Либідь, 2012;

19. Шиян Д. В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник — К.: Центр навчальної літератури, 2008.

ДОДАТКИ

Середня кількість працівників (1): 355

Одиниця виміру: тис.грн.

Адреса: 37 800, УКРАЇНА, Полтавська обл., Хорольський р-н, м. Хорол, вул. Молодiжна, 17

Складено (зробити позначку «v» у відповідній клітинці):

Баланс на 31.12.2012 p.

Форма № 1

Керівник Федоткiн Андрiй Миколайович Головний бухгалтер Вакуленко Наталiя Григорiвна

Складено (зробити позначку «v» у відповідній клітинці):

Звіт про фінансові результати за 2012 рік Форма № 2

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Керівник Федоткiн Андрiй Миколайович Головний бухгалтер Вакуленко Наталiя Григорiвна