Форми і шляхи реалізації громадянського виховання школярів

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

1.1 Сутність і зміст громадянського виховання

1.2 Принципи виховання громадянина

1.3 Форми громадянського виховання, шляхи його реалізації

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

2.1 Досвід громадянського виховання школярів у Карлівській гімназії ім. Н. Герасименко

2.2 Розробка власного сценарію виховної години у формі гри-вікторини, спрямованої на формування патріотизму та національної свідомості учнів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Як відомо, розбудова української держави, ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання — виховання справжнього громадянина і патріота рідної землі. Лише люди, безмежно віддані українській національній ідеї, здатні відстояти незалежність, соборність України, вивести її з тимчасових соціально — економічних труднощів на шлях прогресу і процвітання.

Нормативною базою даної роботи виступають: Закон України «Про освіту» від 26 червня 1991 року, який закріплює основні вимоги до працівників освіти та постановки і реалізації навчально-виховного процесу у галузі формування патріотично зорієнтованої особистості. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) від 18 серпня 1994 року, яка визначає основні пріоритетні напрямки реалізації концепції громадянської освіти в Україні.

Постанова Президії Верховної Ради України від 19 квітня 2000 Протокол № 1−7/4−49 «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», що розкриває сутність і зміст поняття громадянське виховання; визначає основні принципи та підходи до виховання громадянина; формулює мету і завдання даного процесу; пропонує форми громадянського виховання та визначає інститути, які його здійснюють.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1697 від 15 вересня 1999 р. «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства», яка визначає основи патріотичного виховання.

Проблему громадянських цінностей обґрунтовано у працях М. Боришевського, Л. Крицької.

Основний зміст громадянського виховання дітей в школі, його національні ознаки та застосовані при цьому методи було охарактеризовано в педагогічній спадщині Г. Ващенка.

У працях П. Вербицької і П. Кендзьора обґрунтовано організаційно-педагогічні умови комплексної реалізації інноваційних форм громадянського виховання старшокласників у навчально-виховному процесі і в позакласній роботі. У цьому контексті О. В. Тягло визначено психолого-педагогічні умови ефективного здійснення громадянського виховання учнів 5−9 класів. О. В. Стребна розглядає зміст, форми та методи даного типу виховання дітей початкової ланки освіти.

Побудова нового демократичного, гуманного суспільства, яке орієнтується на високі національні і загальнолюдські цінності, набуває, насамперед, виховного характеру. Особливо це стосується підростаючого покоління, якому в недалекому майбутньому відстоювати та примножувати здобутки нашої незалежності. Зараз, в умовах економічної кризи, відбувається інтенсивний процес соціальної і моральної деградації частини учнівської молоді, надмірного захоплення негативними формами комерційного бізнесу і низькопробною зарубіжною культурою. Відтак, притуплюються природні потреби в пізнанні, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали.

З огляду на викладене, актуальним є наукове розроблення і практичне забезпечення, по суті нової системи громадянського виховання, мета якого сформувати в учнів комплекс громадянських якостей, потребу захищати інтереси України, реалізовувати свій особистісний потенціал на благо зміцнення Української Держави. Це й зумовило вибір теми курсового дослідження: «Формування особистості - громадянина».

Об'єктом дослідження — формування особистості громадянина України.

Предмет — форми і шляхи реалізації громадянського виховання школярів.

Мета роботи — дослідити теоретичні питання громадянського виховання школярів та досвід його здійснення у практиці сучасної школи.

У ході досягнення мети реалізуються такі завдання:

1. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність поняття «громадянин», виявити комплекс особистих якостей і рис характеру, що є основою формування громадянина.

2. Теоретично обґрунтувати необхідність використання основних шляхів реалізації концепції громадянського виховання на основі принципів гуманізації та демократизації виховного процесу, самоактивності і саморегуляції, системності, безприривності, культурної відповідності, інтеркультурності.

3. Вивчити особистий досвід вчителя-методиста Карлівської гімназії імені Ніни Герасименко Мороз Людмили Миколаївни.

У роботі використано методи: порівняльний — наводиться порівняльна таблиця принципів громадянського виховання; статистичний — використовуються дані загальноукраїнської статистики сформованості у старшокласників якості національної свідомості.

Робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. В теоретичній частині проведено огляд наукових розробок вітчизняних вчених-педагогів щодо ролі духовних цінностей в становленні особистості громадянина, роль демократичних цінностей в цьому становленні, наводяться головні вимоги до морально-психологічних якостей громадянина України: яким він повинен бути в ідеалі.

В практичній частині наводиться огляд розробок з питань ролі вчительської моралі в процесі виховання майбутніх громадян, наводяться данні теоретичних розробок та практичних досліджень в цій галузі Мороз Людмили Миколаївни. Також містяться особисті плани-розробки сценарію виховної години.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

1.1 Сутність і зміст громадянського виховання

Громадянське виховання — це процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціальне, політичне, юридичне дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними. Громадянське виховання об'єднує в собі суспільну й приватну сфери Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. — К., 1997. — С. — 257.

Звідси громадянськість — багатоаспектне поняття. Це фундаментальна духовно-моральна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади.

Такі характеристики громадянськості свідчать про визначальну роль світогляду особистості, на основі якого формується система її ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, усвідомлюється місце в суспільстві, визначаються обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадянськість — це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських перед особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

У педагогічному плані громадянськість містить в собі знання. переживання й вчинки. Ці складові знаходяться в певних зв’язках й взаємодії при переважанні на певних етапах розвитку індивіда емоційною компоненту, формування почуті свої сфери Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). К., 1994. — С. 56.

Важливе місце у громадянському вихованні посідає громадянська освіта — навчання, спрямоване на формування знань про права і обов’язки людини. Громадянська освіта тісно пов’язана з формуванням соціально-політичної компетентності особистості у суспільній сфері, яка передбачає перш за все політичну, правову й економічну освіченість й здатність керуватися відповідними знаннями в умовах кардинальної перебудови суспільства.

У процесі громадянського виховання провідне місце належить освітній складовій, яка доповнюється й розширюється вихованням в дусі громадянськості. Це поняття об'єднує в собі громадянську, політичну соціалізацію майбутнього громадянина та його здатність долучати до цього процесу моральні цінності.

На відміну від інших розвинутих країн, де громадянське виховання майже повністю базується на політичній та правовій сфері діяльності громадянського суспільства, в Україні на сучасному етапі її розвитку громадянське виховання, через відсутність відповідної правової та юридичної бази або її не діє спроможності, багато в чому базується на морально-етичних засадах, тобто морально-етичні імперативи й цінності виступають головним критерієм ефективності громадянського виховання.

Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму — любові до свого народу, до України. Важливою якістю українського патріотизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню і утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. — 1997. № 1. — С. — 15.

З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.

Одним з головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, ґрунтовне володіння нею.

Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків. Культура міжетнічних відносин — це реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.

Культура міжетнічних стосунків має економічну, політичну, правову, духовну основи. Деформація цих основ призводить до конфліктних міжетнічних стосунків, проявів шовінізму та інших небезпечних для громадянського миру і злагоди ситуацій.

Громадянське виховання має стимулювати також розвиток планетарної свідомості. Вона включає відчуття єдності й унікальності життя Землі, повагу до всіх народів, їх прав, інтересів і цінностей; розуміння світу як єдності і різноманітності, системи держав, які мусять мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах моральних ідеалів, гуманізації міжнародних стосунків, визнання головним пріоритетом права людини, націй і народів, постійної уваги до світових проблем Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина // Педагогіка і психологія. — 1997. № 2. — С. — 23.

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість — усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, ставлення до Закону, до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що головне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України. Тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. В той же час держава мусить гарантувати кожному реальну можливість працювати і творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини абсолютні, інтереси держави і суспільства відносні. Правова держава дотримується верховенства Закону, якому рівною мірою підкоряються всі його органи, а також громадські організації і окремі особи.

Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов’язаний добровільно дотримуватись чинних законів, знати не лише свої права, але й сприймати їх як свої обов’язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов’язків, головна суть виховання правосвідомості Основи національного виховання/ За ред. В. Г. Кузя. — К., 1993 — С. — 96.

Правова демократична держава, якою прагне стати Україна. передбачає, що її громадяни не лише добровільно дотримуватимуться чинних законів, але й конституційними методами боротимуться за нові, кращі закони.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. Вона включає належну політичну компетентність, знання про типи держав, політичне влаштування суспільства, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Політична культура виявляється також у лояльному і водночас критично вимогливому ставленні людей до держави, її установ, органів влади, у здатності громадян брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.

Громадянська зрілість підростаючого покоління включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення проявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств, вироблення уміння співіснувати з природою, нетерпимості і безкомпромісній боротьбі проти губителів природи, усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища.

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості.

Норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє побачити і усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні і протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально-ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень Основи національного виховання/ За ред. В. Г. Кузя. — К., 1993 — С. — 96.

Значне місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури поведінки особистості, що виявляється у сукупності сформованих соціальне значущих якостей особистості, заснованих на нормах моралі, закону, вчинків людини. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з іншого — засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, підприємництва, розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв’язання, готовності до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентноздатності й самореалізації особистості в ринкових відносинах.

Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності є одним і найсуттєвіших свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості.

1.2 Принципи виховання громадянина

Досягнення цілей громадянського виховання вимагає дотримання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об'єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників, що його детермінують (раціональність, об'єктивність, наукова картина світу).

Науковий підхід до процесу формування особистості громадянина передбачає, що дія загальних закономірностей розвитку громадянськості опосередковується впливом конкретно-історичних умов життєдіяльності даного суспільства загалом і кожного з його членів зокрема.

Конкретно-історичний підхід допомагає збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку українського суспільства завдання громадянського виховання, а саме: усвідомлення громадянами України необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства; формування у молодого покоління почуття патріотизму, відданості Батьківщині й водночас відчуття належності до світової спільноти.

У громадянському вихованні особливого значення набуває особистісно-зоріентований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів як людина (особистість) — народ (культура, історія, освіта) — держава (суспільство) можна реалізувати перспективну й демократичну модель виховання в дусі громадянськості. При цьому співвідношення особистісних і ситуативних факторів розглядається як співвідношення особистісних якостей й об'єктивних вимог діяльності.

Серед, принципів, дотримання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати наступні, викладені у таблиці № 1

«Порівняльна таблиця принципів громадянського виховання учнів» Таблиця № 1.1

З вище наведеної таблиці видно, що всі проаналізовані автори виділяють та обґрунтовують такі принципи, як: системності і безприривності; більшість — гуманізації, культурності, інтеркультурності, комплексності, і тільки П. Вербицька виділяє принципи: науковості, діалогу, конкретності та оптимальності.

1.3 Форми громадянського виховання, шляхи його реалізації

Процес громадянського виховання особистості значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину та суспільство, їх сутність, походження, шляхи самовизначення та самоствердження, що є умовою формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення у неї власної філософії життєдіяльності у контексті спільноти, громадянського суспільства, з яким дана особистість себе ідентифікує. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу, норми міжнародного спілкування та взаємодії.

Весь освітній процес у закладах освіти має бути насичений різними аспектами громадянського виховання, однак особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, як українській, так і світовій. До них долучаються й предмети художньо-естетичного циклу та ті, що входять до шкільного компоненту освіти Тягло О. В. Злободенний напрям громадянської освіти // Виховна робота в школі. — 2009. № 4 — С. — 56.

Ефективність громадянського виховання значною мірою зумовлюється спрямованістю власне виховного процесу, формами та методами його організації.

Серед методів та форм громадянського виховання пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії й спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо Вербицька П. Методологічні засади громадянського виховання особистості // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. — 2009 — № 1. — С. — 205.

Крім цих методів доцільно долучати також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, з періодичною пресою, самостійне рецензування і т. ін.

Застосування наведених форм та методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що включають в себе вироблення умінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему з усіх боків; робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати умінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин адекватної орієнтації; захищати свої інтереси. поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Результативність громадянського виховання великою мірою зумовлюється тим, наскільки ті чи інші форми, методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молодь. Чим доросліші вихованці, тим більше їх можливості до критично-творчого мислення; здатності до самоактивності, творчості, самостійності; усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Виховання громадянина України покладається на освітньо-виховні заклади (як формальної, так і неформальної освіти): дошкільні навчальні заклади, школи, професійно-технічні училища, вищі навчальні заклади — інститути та університети, позашкільні заклади освіти, клуби, центри, бібліотеки; установи культури, громадські (неурядові) організації. Виконувати завдання громадянського виховання мають також засоби масової інформації шляхом публікації відповідних матеріалів, підготовки та випуску навчальних телевізійних та радіопередач. Важлива роль у формуванні громадянськості належить сімейному вихованню Закон України «Про освіту». — К., 1991. — С. — 42.

Останнім часом зростає вплив церкви та її інститутів на формування світоглядних орієнтацій особистості, що зумовлює необхідність співпраці різних інститутів громадянського виховання, знаходження спільних цілей діяльності у цьому напрямі.

Сприяти досягненню цілей громадянського виховання значною мірою покликані різноманітні благодійні та філантропічні організації та фонди шляхом підтримки виховних заходів, конкурсів, семінарів, тренінгів, надання грантів для розробки науково-методичних матеріалів, посібників, підручників, фінансової підтримки публікацій тощо.

Інститути, що забезпечують громадянське виховання, не можуть залишатися індиферентними виконавцями в умовах перехідного періоду, швидких змін у суспільстві. Вони виступають окремим, автономним суб'єктом процесу громадянського виховання.

У контексті формування рис громадянськості виховні інститути мають брати до уваги всі складові моменти, а саме: розташування школи (регіон, міська чи сільська школа); тип школи (масова чи елітарна); контингент дітей (моноетнічна чи поліетнічна); ступінь автономності школи щодо влади і освітянських структур; психофізіологічні особливості кожного вікового періоду розвитку дитини; психосоціальні особливості дітей, що відвідують школу (соціальний статус, належність до певної конфесії); сприйняття національних та загальнолюдських цінностей та орієнтирів Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). К., 1994. — С. 56.

Ефективність процесу виховання в дусі громадянськості залежатиме від повноти реалізації усіх його складових. Конкретними шляхами можуть бути:

— включення проблематики громадянського виховання до дослідницьких програм та планів навчальних та наукових закладів, проведення науково-теоретичних конференцій та семінарів, практично-методичних нарад з актуальних проблем громадянського виховання та освіти;

— підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів, для чого необхідно створити на базі обласних інститутів післядипломної освіти гнучку, оперативну систему науково-методичної підготовки та перепідготовки;

— спрямування Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Академії педагогічних наук України, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських адміністрацій на організацію та проведення науково-методичних конференцій, семінарів, нарад, засідань методичних об'єднань, створення творчих колективів з проблем громадянського виховання та освіти;

— створення на базі кращих освітянських закладів експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, розповсюдження передового досвіду творчих педагогічних працівників, вихователів;

— корегування та узгодження змісту освіти, навчальних планів та програм з метою орієнтації на цінності культури громадянськості вже існуючих дисциплін соціально-гуманітарного циклу, розробка та запровадження нових курсів, що сприятимуть формуванню політичної, правової культури та рис громадянськості молодого покоління України;

— науково-методичне забезпечення підготовки педагогів та вихователів, соціальних працівників, психологів вищих навчальних закладів з урахуванням завдань громадянського виховання;

— розробка та видання типових програм, методичних посібників, підручників, методичних матеріалів;

— розробка й запровадження нових методик навчання та виховання;

— організація та забезпечення психолого-педагогічного всеобучу батьків з метою підвищення ролі родинного виховання;

— використання засобів масової інформації з метою висвітлення кращого досвіду громадянського виховання дітей та молоді;

— розробка та впровадження навчально-виховних програм з громадянської освіти та виховання;

— вивчення світового педагогічного досвіду, адаптація кращих прикладів громадянського виховання та освіти;

— налагодження контактів з міжнародними організаціями, проведення спільних міжнародних заходів та проектів з проблем громадянського виховання та освіти.

Отже, підсумовуючи все вище викладене слід зазначити, що процес формування громадянина України та його головної риси — громадянськості є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої виділяють громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників: держави, суспільства, сім'ї, неформальних груп, засобів масової інформації, релігії та багатьох інших.

Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучає, чи не прилучає взагалі, школярів до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянського виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів — вихователів, які в свою чергу повинні користуватися вище викладеними методиками, принципами та формами організації громадянського виховання.

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ГРОМАДЯНИНА У ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ШКОЛИ

2.1 Досвід громадянського виховання школярів у Карлівській гімназії ім. Н. Герасименко

школа патріотизм учень національний Сьогодні проблеми взаємовідносин особи із суспільством та державою хвилюють не лише країни, які тільки вступають на шлях демократи, а й країни з глибокими правовими традиціями. Тому визнаною є думка про те, що для збереження і зміцнення демократії необхідна громадянська освіта. Навіть у державах з багатими традиціями демократії широко культивують громадянську освіту, розуміючи, що демократична свідомість не передається з генами, а потребує невпинного виховання. Адже знання елементарних питань політичного і громадянського життя, оволодіння принципами та процесами політичної взаємодії має бути потребою не тільки громадських і політичних діячів, а й усіх громадян.

Громадянська освіта — це набування теоретичних знань і формування практичних умінь і навичок основ демократії, прав і обов’язків громадян плюралістичного суспільства, вирішення конфліктних ситуацій, розвиток толерантності для розуміння і сприйняття світу.

Розвиток демократичних принципів життя в Україні неможливий без формування відповідальних за своє майбутнє громадян, особливо молоді. Адже демократія — це не тільки справедливі закони чи вільні вибори та багато партій, це — розвинута громада, громадянська структура, прагнення та широкі можливості громадян впливати на прийняття політичних рішень, брати участь у вирішенні широкого кола громадських проблем.

Громадянська освіта у Карлівській гімназії імені Ніни Герасименко включає в себе навчання і виховання в їх нерозривній єдності і являє собою процес оволодіння правилами і нормами загальноприйнятних відносин між особою і суспільством, це не лише сума знань, це — особлива філософія, основа політико-правового мислення. Тому вона вимагає переорієнтації навчального процесу з уміння запам’ятовувати і, у кращому випадку, повторювати сказане вчителем чи написане у підручнику на створення умінь і навичок самостійно аналізувати ті процеси і явища, які відбуваються навколо людини, на основі отриманих знань.

Одним із важливих завдань, що має вирішити громадянська освіта, є навчити учнів діяти у різноманітних ситуаціях, адже людина повинна мати не стільки конкретні знання і уміння, скільки здатність не відступати перед незнанням і невмінням чого-небудь.

У цілому ж, на погляд Мороз Людмили Миколаївни, основними завданнями громадянської освіти є:

— дати учням знання про основні права, політичні і соціальні структури суспільства, основні його закони;

— дати можливість для самоствердження, самовизначення шляхом формування у школярів власної думки, активної життєвої позиції, збагачення форм і змісту спілкування з іншими людьми;

— формувати в учнів критичне ставлення до оточуючої дійсності, розвиток у них критичного і творчого мислення як важливої інтелектуальної риси громадянина;

— формувати свідомого громадянина, члена суспільства;

— формувати нонконформістську особу, незалежну від авторитету влади;

— формувати моральні пріоритети, які визнають: людину — найвищою цінністю цивілізації, свободи і права людини — загальнолюдськими цінностями, гуманізм і справедливість — універсальними принципами вселюдських стосунків, нетерпиме ставлення до порушень прав і свобод як окремих індивідів, так і цілих народів — необхідною умовою стабільного і міцного миру;

— формувати уміння застосовувати на практиці теоретичні знання, формувати навички особистої участі в суспільно-політичному житті, прийняття відповідальних рішень, здійснення свідомого вибору, модифікації своєї діяльності.

Програма з громадянської освіти повинна, на погляд Мороз Людмили Миколаївни, спиратися на філософський принцип визнання, в першу чергу, фундаментальної цінності особистості людини і її гідності. Наступними принципами викладання громадянської освіти повинні бути:

— безперервність (освіта в галузі громадянської освіти має здійснюватися з дошкільного віку і до випускного курсу Вузу, а також для дорослих;

— міждисциплінарність (не можна обмежуватися лише одним інтегрованим курсом, усі навчальні дисципліни мають містити елементи громадянської освіти);

— зв'язок освіти з практичною діяльністю (єдність знань, переконань, вчинків учнів повинна спиратися на безпосередній досвід демократії, який неможливий в авторитарній школі: необхідно, щоб у кожному педагогічному колективі, у діяльності педагогів і дирекції школи переважали демократичні, а не авторитарні стилі спілкування і керівництва);

— інтеркультурність (громадянська освіта не повинна обмежуватися і спиратися на культурні надбання лише українського народу, а використовувати досягнення багатьох культур і цивілізацій).

Програма повинна бути побудована так, щоб можна було прослідкувати статус особистості в сім'ї, школі, мікросоціумі, в суспільстві, державі і світі.

Програма, на думку викладачів гімназії, має носити не лише навчальний, а й освітній характер. Тому вона повинна:

1. Мати індивідуальний характер, враховувати вікові особливості, динаміку розвитку учня, його налаштованість на соціальне вмотивування.

2. Забезпечувати діалогічну «зустріч» особистих знань учня зі знаннями, які зафіксовані в соціально-науковому досвіді, сприяти обліку та узгодженню різних цінностей.

3. Реалізовувати можливість подачі навчального матеріалу в різній формі.

4. Передбачати різноманітні способи навчальної роботи, а тому отримання учнем не лише системи знань, а й метазнання, тобто відомості про організацію наукової інформації, прийоми її використання, про методи формування цих знань у пізнавальному досвіді людства.

5. Дати можливість виявити особисту причетність учня до заданого програмою змісту.

6. Формувати більше освіченість, ніж навченість, тобто розвивати ті особистісні риси учня, які забезпечують його індивідуальне світобачення, можливість творення і самовдосконалення, використання свого ментального досвіду для оцінки фактів, подій з позицій особисто значимих цінностей і внутрішніх установок, самостійного вибору шляхів їх реалізації.

Громадянська освіта повинна сприяти вихованню обізнаних, розумних, людяних і активних громадян, відданих цінностям і принципам демократії. Демократія ж вимагає від кожної людини відповідального самоконтролю. Їй не досягти своїх цілей, якщо громадяни не схильні брати участь у громадських справах. Демократія вгасає, коли громадяни уникають політики. Як вірно відзначив Луїс Брадейс: «Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу». Тому, крім виборів і голосування, які є серцевиною демократії, громадяни повинні стати активними учасниками громадського і політичного життя.

Впровадження громадянської освіти необхідне для подолання політичної апатії і боротьби з такими викликами демократичним цінностям, як нетерпимість, ксенофобія, расизм, насилля, тероризм. Громадянська освіта має розвивати широкі уявлення учнів про світ і роль у ньому людини, виховувати толерантність і повагу до тих, хто має інші переконання, формувати розвинені морально-інтелектуальні якості, утверджувати гуманістичні правила і норми співжиття, вкорінювати у свідомості основні засади волелюбності і самодисципліни духу, правової і політичної культури, економічного мислення, патріотизму, виробляти вміння обстоювати свої права і свободи, потреби і інтереси в єдності з інтересами держави і суспільства, культивувати в свідомості учнів пагони свободи і громадянської зрілості. Для того, щоб демократія змогла вижити і працювати, молодь повинна навчитися розуміти важливість правопорядку, спільно працювати в ім'я покращання суспільства, демонструвати терпимість до політичних опонентів, критично ставитись до свідчень із засобів масової інформації, стати активним учасником громадянського і політичного життя. Справжнім творцем демократії може стати громадянин, який не лише знає догми закону, а й розуміє межі власних домагань, їх припустимість чи неприпустимість. Така людина правильно уявляє не лише те, на що їй вказуватимуть упродовж її життя інститути держави, а й те, на що слід вказувати їй самій (через референдуми, вибори, виступи в засобах масової інформації тощо) у межах правового поля.

До змісту громадянської освіти, за баченням Мороз Людмили Миколаївни, мають входити проблеми (як загальні, так і місцеві, регіональні), що хвилюють кожного, щойно він починає усвідомлювати себе в суспільстві. Оскільки громадянська освіта повинна давати і формувати знання, уміння, навички і позиції з політичних, економічних, правових, морально-етичних питань, то відповідними повинні бути і теми занять: політичні системи, конституційне облаштування держави, сила і влада, суспільство, освіта виборців, права людини і відповідальність, правила і закони, обов’язки, справедливість, свобода і примус, співробітництво і конфлікт, рівність і багатоманітність, власність, відмінності між людьми і толерантне ставлення до них, порушення закону і неправомірні дії, демократія і тоталітаризм, відповідальність за навколишнє середовище, повага до себе і до оточуючих, дружба, чесність, вірність і т.д.

Найгостріші, найактуальніші проблеми сьогодення: наркоманія, алкоголізм, хуліганство, крадіжки, «дідівщина» в армії - теж заслуговують на увагу громадянської освіти.

Громадянська освіта, на думку викладачів гімназії, потребує нетрадиційних методів роботи як при засвоєнні нового матеріалу, так і при перевірці знань, умінь, навичок учнів, вияву їх ціннісних установок. Варто відмітити, що пасивний характер роботи учня на уроці за традиційної системи навчання утруднює формування у нього активної життєвої позиції і створює благодатний ґрунт для утвердження у підростаючого покоління тоталітарного типу свідомості. Психологами ж доведено, що найкраще засвоюється новий матеріал в процесі практичної діяльності. Тому методика громадянської освіти повинна передбачати активну участь і взаємодію дітей, повне їх включення в процес пізнання світу. Учні - активні дослідники оточуючого, а не пасивні слухачі вчителя. Методологія співучасті та взаємодії повною мірою включає учнів у процес навчання.

Викладання громадянської освіти буде ефективним лише тоді, коли буде здійснюватися на методологічних принципах інноваційного навчання такі, як:

— цілісна взаємодія, співпраця двох рівноправних її учасників — учня та вчителя;

— розвиток особистості, різноманітних форм мислення кожного учня та продуктивних способів діяльності, формування переконань, почуття відповідальності за прийняті рішення;

— зорієнтована позиція вчителя на особистість учня, переважають організаційна і стимулююча функції;

— підтримка ініціативи учнів;

— на першому плані засвоєння знань творчі і реконструктивні завдання, які визначають вибір репродуктивних завдань;

— цілі і плани їх досягнення розробляються вчителем і учнями.

Вище наведені принципи визначають форми роботи:

— Основа фронтальна: виходячи з положення про те, що добре пояснення вчителем матеріалу — гарантія того, що учні його засвоять;

— групова і індивідуальна, що ґрунтується на довірі дитині, опорі на її здатність відповідати за себе, стимуляція почуття гідності та самоповаги; дослідницькі і комунікативно-діалогічні та моделюючі форми роботи;

Методи викладання, згідно з баченням Мороз Людмили Миколаївни, повинні відповідати наступним вимогам:

— зацікавити учнів життєвою важливістю і актуальністю порушуваних при вивченні проблем;

— примусити учнів задуматися над питаннями, які вивчаються, питаннями відносин між людьми, а також між громадянином і державою;

— стимулювати учнів формувати свою думку і вільно її висловлювати;

— вчити учнів спілкуватися один з одним, вирішувати конфлікти, які виникають між людьми на основі толерантності, поваги людської гідності і прав людини;

— створювати в класі атмосферу поваги і рівності; без якої про ефективну громадянську освіту говорити немає сенсу.

Ці вимоги можуть забезпечити лише активні методи навчання, під якими Мороз Людмила Миколаївна розуміє не лише ігри, але також всі види діяльності, які погребують творчого підходу до матеріалу і створюють оптимальні умови для самостійної роботи учнів. Ось деякі з них:

— рольові, ділові та мотиваційні ігри (один із основних методів активного навчання; це невеличка п'єса, яка ставиться учнями з метою інсценування незвичайних ситуацій та подій з моделюванням вірогідної поведінки учнів і спрямованості їхньої розумової діяльності);

— соціально-психологічні тренінги, тести (спрямовані на підвищення психологічної і соціальної культури учнів, вчать працювати в групі, створюють умови для участі і самореалізації кожного);

— робота в парах і малих групах (дозволяє активізувати роботу учнів, залучаючи до неї всіх, дозволяє за невеликий проміжок часу генерувати велику кількість ідей або осмислити абстрактні поняття на основі власного досвіду, сприяє вільному розкриттю кожного);

— дискусії (дозволяють висловити кожному свою точку зору, навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, сперечатися. Учні отримують досвід самопрояви, бачать, як люди по-різному можуть підходити до одних і тих же питань, вчаться поважати думку іншої людини);

— «мозковий штурм» (це метод заохочення творчої активності та швидкого генерування великої кількості ідей; застосовується для розкриття конкретних проблем або знаходження відповіді на якесь запитання);

— проведення досліджень, виконання проектів (це самостійне дослідження певних тем протягом певного проміжку часу, яке завершується підготовкою підсумкової роботи; цей метод дає учням практичні навички в організації власної діяльності, планування часу; дозволяє учням самим контролювати своє навчання; створює можливості для співпраці учнів одне з одним та з іншими людьми; дає практичні навички публічної презентації та захисту власних знахідок і думок).

Завдяки таким методам активізується навчальний процес, розвивається творче мислення школярів формуються навички діяти в різноманітних життєвих ситуаціях. Активні методи сприяють кращому засвоєнню термінів і понять, стимулюють учнів до ґрунтовної роботи з першоджерелами і додатковою літературою, значно підвищують інтерес до навчання, тренують пам’ять, розвивають кмітливість, логічне мислення, виробляють уміння застосовувати здобуті знання на практиці, поглиблюють та урізноманітнюють міжпредметні зв’язки.

2.2 Розробка власного сценарію виховної години у формі гри-вікторини, спрямованої на формування патріотизму та національної свідомості учнів

Визначення стану сформованості громадянської самосвідомості у середньому по Україні показало, що більшість старшокласників знаходилися на низькому (відповідно — 58,1%) та середньому (відповідно — 32,4%) рівнях і лише 12,6% учнів мали достатній рівень сформованості громадянської самосвідомості. Це, а також проведене анкетування з учнями 5-В класу Харківської ЗОШ № 167, яке виявило бажання учнів 90% брати учать у виховній годині у формі бейн-рингу, чи гри-вікторини, обумовило тематику та форму проведення нижче наведеного заходу.

Тема: «З чого починається Батьківщина».

Мета: поглибити знання дітей про традиції українського народу, розвивати у дітей логічне мислення, мову, збагачувати лексичний запас; прилучати дітей до джерел національної історії, культури. Сприяти патріотичному вихованню, осмисленню себе, своєї особистості як частини великого українського народу, пробуджувати національну свідомість, навчати любові та поваги до традицій рідної землі; виховувати гідних громадян своєї Батьківщини.

Перебіг виховної години Слово вчителя. Мотивація діяльності. Доброго дня, шановні учні, сьогодні ми зібралися з вами з приводу проведення гри-вікторини «Сто чудес України». Я думаю, що всі ви поважаєте і добре знаєте свою Неньку-Україну, тому пропоную вам перейти безпосередньо до змагання. Бажаю успіху!!!

(Звучить музика до телегри «Ігри патріотів»)

Ведучий 1.

Різні в світі є країни, Різні люди є на світи, Різні гори, полонини, Різні трави, різні квіти.

Ведучий 2.

А у нас усіх одна країна.

Найрідніша нам усім.

То прекрасна Україна, Нашого народу дім.

Ведучий 1. Вітаємо всіх на інтелектуальній грі «Сто чудес України».

Ведучий 2. Умови гри. 4 команди учасників по 7 учнів. Як справжні патріоти вони, доведуть, що державі потрібні високо інтелектуальні громадяни, тому пропонуємо їм пройти такі тури:

І тур. Географія України.

ІІ тур. Історичний.

ІІІ тур. Народна мудрість.

ІV тур. Поліглот.

Журі уважно спостерігає за командами. Та команда, яка готова відповідати, повинна підняти сигнальну картку. Кожна правильна відповідь — 1 балл.

Ведучий 1. І ми починаємо нашу гру. У цьому турі гравці покажуть свої знання з географії України.

Ведучий 2.

Моя Україна — широкі простори:

Поля і левади, долини і гори…

Красива до болю рідна земля ;

Для мене єдина, колиско моя…

І тур. Географія України

1. Столиця України? (Київ)

2. Найбільша річка України? (Дніпро)

3. Найвища гора? (Говерла)

4. Найвища східна область? (Донецька)

5. Найзахідніша область? (Львівська)

6. Козацька столиця? (Чигирин)

7. Яка сучасна територія України була раніше ханством (Крим)

8. Які гірські масиви є на території України?(Карпати, кримські гори)

9. Моря, які омивають береги України?(Азовське, Чорне)

10. Назвіть найбільше місто України (Одеса)

11. У якій області України знаходиться центр Європи (Закарпатська)

12. Яке місто нашої країни омивається обома морями? (Керч) Ведучий 1. Кожен народ має свою багатовікову історію, а кожен патріот повинен її знати та розуміти. Отже, наступний тур — історичний !!!

1. Хто такі козаки?(українські лицарі)

2. У якому році Україна стала незалежною державою?(1991)

3. Хто такий Байда Вишневецький?(засновник запорізької січі)

4. Коли була прийнята Конституція України?(28 червня 1996 р.)

5. Хто такій Т. Г. Шевченко?(український національний герой)

6. Що таке Річ Посполита?(Литовсько-Польська держава до якої входили українські землі)

7. Хто христив Київську Русь?(Володимир Великий)

8. Назвіть єдину княгиню Київської Русі?(Ольга)

9. Назвіть князя-автора «Повчання дітям»?(Володимир Мономах)

10. З якої мови прийшло слово козак?(тюркської)

11. Хто такі трипільці?(давні племена, що населяли Україну)

12. Як називалася козацька держава Б. Хмельницького?(Військо Запорізьке) Ведучий 2. Доки журі підводить підсумки двох турів, я пропоную вам музичну паузу. А саме прослухати пісню «Мамина Сорочка».

Слово надається журі.

Ведучий 1. А зараз перевіримо літературні знання наших гравців.

ІІІ тур. (Ерудит-лото). Народна мудрість.

Прислів'я і приказки — це народна мудрість, практичний звід правил життя, своєрідний народний, етичний кодекс честі.

Завдання. Хтось змішав прислів'я. Командам треба зібрати вислови воєдино. Переможе команда, яка швидше впорається з завданням.

1. У чужий монастир… (зі своїм статутом не ходи)

2. Чесні очі… (у бік не дивляться)

3. Бережи плаття знову… (а честь змолоду)

4. Все добре… (що добре закінчується)

5. З ким поведешся… (того й наберешся)

6. Моя хата скраю… (нічого не знаю)

7. У дитини болить пальчик… (а у матері серце)

8. Сім раз відмір… (один раз відріж)

9. Скільки вовка не годуй… (а він у ліс дивиться)

10. Слово не горобець… (вилетить не спіймаєш) Ведучий 2. Молодці. Ви дуже гарно впоралися з завданням. І ми переходимо до наступного туру «Поліглот», де учасники повинні показати знання одразу двох мов: української та російської. Команда, яка швидше впорається з перекладом — переможе.

ІV тур. Поліглот Галстук — краватка; носки — шкарпетки; неделя — тиждень; дом — будинок;

осел — віслюк; утро — ранок; узор — візерунок; конфета — цукерка; сахар — цукор; изделие — виріб; год — рік; глаз — око.

Ведучий 2. Доки журі підводить підсумки, ми почуємо пісню «Одна Калина».

Ведучий 1. Слово надається журі (Підведення підсумків, нагородження переможців).

Отже, дивлячись на все вище викладене можна сказати, що становлення української державності у всіх її аспектах (соціально-економічному, політичному та культурно-естетичному) вимагає якісно нового підходу до вирішення проблеми виховання громадянської самосвідомості молоді, який вимагає надання пріоритетності та об'єднання зусиль державних органів, громадських організацій, педагогічної науки у визначенні змісту та основних напрямків здійснення державної програми громадянського виховання.

ВИСНОВКИ

Опрацьований матеріал дозволяє дійти висновку, що процес формування громадянина України та його головної риси — громадянськості є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої нас найбільше цікавлять громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників: держави, суспільства, сім'ї, неформальних груп, засобів масової інформації, релігії та багатьох інших.

Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучаючи, чи не прилучаючи взагалі, школярів до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянського виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів — вихователів.