Ігрові методи та їх дидактичне значення

Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше використовуються активні методи навчання. Аналіз теорії та практики дає можливість стверджувати, що головною ознакою активності методу є висока розумова діяльність учнів, яка визначається: швидкістю і логікою мислення; тривалою продуктивною роботою в заданому режимі; самостійним прийняттям рішення; взаємодією учнів і вчителя за допомогою прямих і зворотних зв’язків тощо.

Активні методи навчання поділяються на неімітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов’язане із застосуванням навчальних ігор. Імітація (наслідування, відображення) — це моделювання діяльності, розігрування ситуації. Отже, ігровий метод — це спосіб взаємодії вчителя й учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних завдань і мети навчання[21].

Ігровий метод навчання характеризується трьома основними ознаками:

• 1) визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;
• 2) передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності, яку він організує;
• 3) визначає характер взаємодії вчителя й учнів [12].

Водночас ігровий метод навчання, як і будь-який інший, передбачає наявність знань про:

• а) мету діяльності, що є знаннями про результат цієї діяльності. Без такої попередньої мети діяльність суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети;
• б) необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;
• в) необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки діяльність завжди пов’язана з ними;
• г) об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт, його властивості супроводжується в методі необхідним знанням про зміни об'єкта під впливом діяльності та механізм його перетворення[12].

Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:

• · наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності;
• · активізація мислення й поведінки школяра;
• · високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
• · обов’язковість взаємодії учнів між собою та вчителі або програмним матеріалом;
• · посилення емоційності і творчий характер заняття;
• · Самостійність у прийнятті рішення;
• · бажання набути вмінь та навичок за відносно короткий термін[12].

Найбільш оптимальними та ефективними є такі методи як дискусія, практичний метод та пізнавальна гра. Вони виявляються найбільш стимулюючими і розвиваючими в порівнянні з іншими методами.

Ігрові методи багатопланові і кожен з них в той чи інший спосіб сприяє виробленню певної навички, а тому виникає необхідність систематизувати їх для більш диференційованого використання у навчальному процесі.

Досить часто у своїй повсякденній роботі вчителі використовують ігривправи, включаючи їх у зміст багатьох уроків. Особливість їх використання полягає у тому, що вони не потребують тривалої підготовки, займають значно менше часу в межах урочного навчання. Використання даного методу пов’язане з активізацією певних психічних процесів і сприяє закріпленню знань, перевірці їх якості, виробленню навичок[25].

Ігри-вправи проводяться на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також можуть використовуватися у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчається, ігри-вправи дають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям і підліткам у навчальному плані, явища і факти, які можуть ' ти збережені пам’яттю як найбільш життєво важливі й захоплюючі у плані пізнання. Як правило, це можуть бути кросворди, ребуси, вікторини тощо.

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання можна відокремити такі основні види: гра-вправа, ігрова дискусія, ігрова ситуація і навчальнорольова гра[8].

Метод ігрової дискусії. Слово «дискусія» латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення суперечливого питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Основне призначення даного методу — виявити відмінності у розумінні питання й шляхом товариської суперечки, встановити істину, прийти до спільної точки зору.

Переваги цього методу полягають в тому, що:

• · матеріал, який подається на більш високому рівні або у нетрадиційній формі дозволяє учням отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;
• · виникає інтерес пошуку істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і відповідно збуджують інтерес до пізнавальної діяльності;
• · набуваються уміння, формуються практичні навички для логічного, несуперечливого й аргументованого ведення дискусії;
• · школярі поступово знаходять правильне співвідношення раціонального та емоційного, що вкладаються в зміст доведень;
• · здійснюється вибір відповідного понятійного апарату де є виключення підміни сутності суперечливих термінів;
• · розкриваються творчі можливості учнів, їхня здатність до узагальнення, нахил до теоретичного аналізу, тобто формуються навички, необхідні для
• · самостійної навчальної діяльності;
• · - формуються уміння аргументувати свою позицію, відстоювати свою точку зору[8].

Дискусійний метод навчання дозволяє серед різних варіантів рішень даного й того ж питання вибрати оптимальний. При цьому в учня можуть виникати сумніви у правильності вибору. Щоб зняти їх, необхідно глибоко проаналізувати суть явища або процесу, його природу. Такий спосіб навчання дає можливість учню підійти до істини, під якою розуміють відповідні уявлення про зміст явищ реальної дійсності. Досягнення поставленої мети зумовлює розвиток пізнання.

Різновидами ігрової дискусії є «мозкова атака», «дискусія круглого столу [8].

Наступний вид — «метод ігрової ситуації. В основі його лежить проблемна ситуація. Вона активізує пізнавальний інтерес у школярів, спрямовує розумову діяльність. Основне призначення цього методу — встановлення зв’язку теорії і практики з теми, що вивчалося або вивчається; вміння аналізувати, робити висновки, приймати відповідне рішення у нестандартних ситуаціях.

Метод ігрової ситуації сприяє заохоченню учнів до захоплюючої діяльності на основі певної ситуації, що розігрується. У зміст ситуації закладено необхідну суму знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні. Ігрова ситуація сприяє посиленню емоційно-психологічного стану, збуджує внутрішні стимули до анальної роботи, знімає напругу, стомленість. До ігрової ситуації входять такі методи, як «аналіз конкретної ситуації, інцидент», «розгляд ділової кореспонденції» тощо [11].

Метод " навчальної рольової (ділової) гри" . Нині спостерігається певний інтерес до використання цього методу у шкільній практиці. Рольова гра дає можливість відтворити практично будь-яку ситуацію в «ролях». Це дозволяє краще зрозуміти психологію людей, стати на їхнє місце, з’ясувати, що ними рухало при прийняті рішення. Завдяки рольовій грі відбувається психологічна переорієнтація школярів.

Кожний починає розуміти, що він уже не просто учень, який відповідає перед учителем, а особа, яка має певні права й обов’язки та несе відповідальність у прийнятті рішення. Такий метод інтенсифікує розумову працю школярів, дозволяє швидше і краще засвоїти навчальний матеріал: Крім того він сприяє професійній орієнтації учнів[17].

Вибір ігрових методів навчання залежить від багатьох чинників: змісту навчального матеріалу, дидактичних цілей, функцій, рівня підготовки та віку учнів, педагогічної майстерності вчителя тощо. Однак, варто зазначити, що в чистому огляді один метод використовують рідко. Здебільшого це відбувається за рахунок поєднання кількох методів, один із яких провідний [12].

Отже, використання ігрових методів призводить до того, що змінюється рівень активності учнів: від репродуктивного," через пошуковий до творчого. Ігровий метод націлює на діяльність, передбачає її, активізує поведінку учнів. Формуються теоретичні знання, уміння, світогляд. Розвиваються пам’ять, воля, здібності висловлювати думки, вміння добувати, систематизувати і поглиблювати знання. Ігрові методи стимулюють до продуктивного мислення та ініціативи, самостійність, змагання; застосування отриманих знань і вмінь, колективного співробітництва.