Визначення собівартості і ціни виробу

1 ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ І ЦІНИ ВИРОБУ

1.1 Визначення витрат на матеріали і комплектуючі вироби

Вартість матеріалів

грн (1.1)

де Ці - отпова ціна і-го виду матеріалу, грн;

Нрі - норма витрати на одиницю виробу і-го матеріалу в натуральних одиницях виміру;

Рmр — відсоток транспортнозаготівельних витрат на матеріали (2%);

m — число видів матеріалів;

Свідх — вартість поворотних відходів (реалізованих), грн.(2%).

Вартість напівфабрикатів свого виробництва для базового виробу становить 315грн.

Вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів для базового виробу становить 412.3грн.

Вартість напівфабрикатів свого виробництва для нового виробу становить 364грн.

Вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів для нового виробу становить 444грн.

Розрахунок витрат на матеріали, напівфабрикатів і комплектуючих виробів зведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Розрахунок вартості матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів

1.2 Розрахунок основної заробітної плати виробничих виробників

Структура фонду заробітної платні

Згідно закону України «Про оплату праці», «Інструкції за статистикою заробітної платні» фонд оплати праці складається з:

1) фонду основної заробітної платні Зосн;

2) фонду додаткової заробітної платні Здод (складає 50% від фонду основної заробітної платні);

3)інших заохочувальних і компенсаційних виплат Зін (складає 10% від фонду основної заробітної платні).

Фонд основної заробітної платні включає нарахування за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування) по тарифних ставках, відрядних розцінках або посадових окладах (для керівників, фахівців, технічних службовців), включаючи в повному об'ємі внутрішню сумісницю.

Фонд додаткової заробітної платні включає доплати, надбавки до тарифних ставок (окладам) за працю понад встановлену норму в розмірах, передбачених чинним законодавством, премії і винагороди, зокрема за вислугу років, що мають систематичний характер, оплата роботи в наднормовий час, в святкові і вихідні дні (у розмірах, встановлених чинним законодавством) і ін.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати включають винагороди і премії, що мають одноразовий характер, інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться зверху встановлених актами норм (такі доплати передбачаються, як правило, колективним договором в розділі «Оплата праці»). До таких виплат відносяться: винагороди за підсумками роботи за рік, одноразові заохочення до ювілейних дат, премії за сприяння ізобрітательству і раціоналізації, а також створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки і технології і ін.

Розрахунок основної заробітної плати на один виріб:

(1.3)

де Срі - середня годинна тарифна ставка і-го виду робіт, грн. год;

tі - трудомісткість і-го виду робіт на один виріб, н-год;

m — число видів робіт, оплачуваних по різних тарифних ставках.

Годинну тарифну ставку і-го виробу для Iрозряду можна визначити, виходячи з мінімальної заробітньої плати за рік, встановленої на період з 1.01.2006 по 30.06.2006 року, поділеної на кількість відпрацьованих годин протягом року.

Оскільки середній розряд роботи не ціле число, то годинну тарифну ставку для такого розряду доцільно визначити методом інтерполяції. Так, при середньому розряді роботи, вираженому числом, що знаходиться між n і n+1, годинну тарифну ставку можна визначити по формулі:

(1.4)

де Сn і Сn+1 — годинна тарифна ставка відповідно розрядам n і n+1, грн.;

г — дробова частина даного середнього розряду роботи.

Тарифна годинна ставка приведена у таблиці 1.2

Таблиця 1.2 — Тарифна сітка

Наприклад, для верстатних робіт виробу годинна тарифна ставка розраховується наступним чином:

— для базового виробу

— для нового виробу Наприклад, для холодних робіт виробу годинна тарифна ставка розраховується наступним чином:

— для базового і нового виробів

Таблиця1.3 — Розрахунок основної заробітної плати на один вироб

Фонд додаткової заробітної платні розраховується для базового виробу та для нового наступним чином:

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати розраховуються для базового виробу та для нового наступним чином:

1.3 Розрахунок інших витрат і складання калькуляції

Повна собівартість виробу визначається сумарними витратами на його виготовлення.

Калькуляція повної собівартості виробу складається по наступних статтях витрат:

(1.5)

де См — вартість матеріалів, грн;

Спф — вартість напівфабрикатів свого виробництва, грн;

Спфп — вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, грн;

Свідх — вартість поворотних відходів (реалізованих), грн;

Сзп — фонд заробітньої плати, грн;

Ссоц — відрахування на соціальні міри, грн;

Суст — витрати по утриманню й експлуатації устаткування, грн;

Сцех — цехові витрати, грн;

Сз — загальногосподарські витрати, грн;

Сін — інші виробничі витрати, грн;

Схоз — позавиробничі витрати, грн.

Відрахування на соціальні міри розраховуються по встановленій нормі (38,76%) суми основної і додаткової заробітної плати виробничих виробників.

Витрати по утриманню й експлуатації устаткування, цехові і загальногосподарські витрати розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платі виробничих виробників. У даній курсовій роботі їх потрібно прийняти у розмірі 70,60 і 80% відповідно.

Інші виробничі витрати можна включити в собівартість пропорційно виробничій собівартості у розмірі 4%.

Позавиробничі витрати визначаються в розмірі 3% від виробничої собівартості.

Прибуток установлюється по плановому рівні рентабельності від повної собівартості за винятком прямих матеріальних витрат (без статей 1−3) у розмірі 40%.

Оптова ціна виробу дорівнює сумі повної собівартості і прибутку.

Розрахунки зведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 — Калькуляція собівартості виробу

2 ОЦІНКА ВИРОБНИЧОЇ ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ ВИРОБУ

Виробнича технологічності виробу визначається стосовно до освоєння його виробництва і виготовлення. Вона характеризується системою показників, що по значимості поділяються на основні і додаткові, а по області аналізу — на технічні і техніко — економічні.

Склад показників технологічності залежить від призначення і конструктивних особливостей виробу й умов виробництва.

2.1 Визначення основних показників технологічності

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення доцільно визначити відношенням досягнутої трудомісткості виробу до базового показника трудомісткості виготовлення:

(2.1)

Технологічна собівартість виробу розраховується як сума витрат на одиницю виробу при здійсненні технологічного процесу його виготовлення:

(2.2)

де Зm — матеріальні витрати на виготовлення виробу, грн.;

Cзп — заробітна плата виробничих виробників (основна і додаткова) з урахуванням на соціальні нестатки, грн.;

Суст — витрати по змісту й експлуатації устаткування, грн.

Для базового виробу технологічна собівартість розраховується наступним чином:

Рівень технологічності конструкції по технологічній собівартості виробу до базового показника технологічної собівартості:

(2.3)

Таким чином, маємо:

2.2 Визначення додаткових показників технологічності

2.2.1 Техніко — економічні показники технологічності

Питому трудомісткість виготовлення нового і базового виробу можна визначити по формулі:

(2.4)

Питому трудомісткість виготовлення базового виробу можна визначити по формулі:

Питому трудомісткість виготовлення нового виробу можна визначити по формулі:

Питома технологічна собівартість нового і базового виробу визначається наступним чином:

(2.5)

де Сm — технологічна собівартість виробу, грн.

Питома технологічна собівартість базового виробу визначається наступним чином:

Питома технологічна собівартість нового виробу визначається наступним чином:

2.2.2 Технічні показники уніфікації конструкції

Показники уніфікації характеризують наступність проектованої конструкції.

При їхньому визначенні враховуються всі складові частини, крім кріпильних деталей. Склад виробу зручно виразити формулою:

шт. (2.6)

де Z — загальне число складових частин у виробі;

Е — число збірних одиниць у виробі;

Д — число деталей, що є складовими частинами і не ввійшли в складальні одиниці.

Склад виробу базового виробу визначається по формулі:

Склад виробу нового виробу визначається по формулі:

Інші технічні показники можна визначити наступним чином:

Коефіцієнт уніфікації виробу:

(2.7)

де Еу — число уніфікованих складальних одиниць;

Ду — число уніфікованих деталей.

Коефіцієнт уніфікації базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації нового виробу:

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць:

(2.8)

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць для базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації складальних одиниць для нового виробу:

Коефіцієнт уніфікації деталей:

(2.9)

Коефіцієнт уніфікації деталей базового виробу:

Коефіцієнт уніфікації деталей нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації виробу:

(2.10)

де Ест — число стандартних складальних одиниць;

Дст — число стандартних деталей.

Коефіцієнт стандартизації базового виробу:

Коефіцієнт стандартизації нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць:

(2.11)

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць базового виробу:

Коефіцієнт стандартизації складальних одиниць нового виробу:

Коефіцієнт стандартизації деталей:

(2.12)

Коефіцієнт стандартизації деталей базового виробу:

Коефіцієнт стандартизації деталей нового виробу:

2.2.3 Технічні показники витрати матеріалу, обробки і складу конструкції

Питома матеріалоємність виробу:

(2.13)

де М — суха маса виробу, кг.

Питома матеріалоємність базового виробу:

Питома матеріалоємність нового виробу:

Коефіцієнт зборності:

(2.14)

Коефіцієнт зборності базового виробу:

Коефіцієнт зборності нового виробу:

Розраховані показники технологічності зведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 — Показники технологічності конструкції

3 ТЕХНІКО — ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ ПО ВИЗНАЧЕННЮ РЕСУРСІВ

3.1 Розрахунок вартості виробничих фондів

Розрахунок річного фонду часу устаткування виконується по формулі:

(3.1)

де Fд, Fреждійсний і режимний фонди часу одиниці устаткування, год.

Ррем — відсоток утрат часу на техобслуговування і ремонти від режимного фонду (5%).

Режимний фонд часу одиниці устаткування визначається множенням кількості робочих днів у році на число годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності. Кількість змін на добу прийняти рівним 3, кількість робочих днів визначається по календарю (365 днів).

Розрахунок кількості верстатного устаткування, необхідного для виконання плану виробництва порівнюваних виробів, в умовах серійного й індивідуального виробництва можна виконати по групах (токарські, свердлильні й ін.) у такий спосіб.

Розрахункова кількість устаткування визначається наступним чином:

(3.2)

де N — річний випуск виробу, шт.;

tі - трудомісткість одного машинокомплекта деталей, оброблюваних на даній групі устаткування, нормо — год.;

Квик — плановий відсоток виконання норм часу (для спрощення розрахунків приймається однаковим для всіх груп устаткування в розмірі 110%).

Потім установлюється прийнята (фактично необхідна) кількість устаткування Qпрі з таким розрахунком, щоб фактичний коефіцієнт завантаження устаткування не перевищував планованої величини, рівної 0,85.

З даної формули випливає, що прийнята кількість устаткування розраховується по формулі:

(3.3)

Приклад розрахунку для свердлових верстатних базового виробу.

Трудомісткість виробу дорівнює 138,75 нормо — год.

Трудомісткість програми визначається множенням кількості річного виробу на трудомісткість виробу, таким чином для токарських верстат вона дорівнює:

Трудомісткість програми визначається в станко — годинах :

Розрахункова кількість устаткування визначається наступним чином:

Прийнята кількість устаткування дорівнює 1 од.

Перевірка: фактичний коефіцієнт завантаження устаткування не повинен перевищувати планованої величини, рівної 0,85, отже:

Отож, кількість устаткування прийнята правильно.

Розрахунок кількості верстатного устаткування по групах виконати в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 — Розрахунок кількості верстатного устаткування

Розрахунок вартості основних виробничих фондів виконується на основі визначення кількості верстатного устаткування по таблиці 3.1. Вартість устаткування визначається як сума добутків усередненої оптової ціни одиниці устаткування кожного виду на число одиниць устаткування цього виду. Витрати по доставці, монтажу і налагодженню устаткування, що також входять у капітальні витрати, приймаються в розмірі 10% від оптової ціни устаткування.

Вартість будинку розраховується множенням питомої вартості 1 м² виробничої площі на виробничу площу, необхідну для проектованої ділянки. Середню величину виробничої площі для токарських, свердлильних і фрезерних верстатів можна прийняти 20 м², для автоматів 25 м² і для інших верстатів 16 м².

Вартість основних виробничих фондів:

(3.5)

де С_ус.буд. — вартість устаткування і виробничого будинку, грн.;

Р_ус.буд. — відсоток вартості устаткування і виробничого будинку у вартості основних виробничих фондів (приймається рівним 40%).

Наприклад, вартість устаткування з урахуванням доставки й монтажу для базового і нового виробу дорівнює сумі 10% від оптової ціни виробу та оптовоі ціни виробу:

Вартість виробничого будинку визначається множенням питомої вартості 1 (30 грн.) виробничої площі на виробничу площу:

Вартість устаткування і виробничого будинку визначається як сума вартості виробничого будинку і вартості устаткування з урахуванням доставки й монтажу:

Вартість основних виробничих фондів визначаєтся наступним чином:

Результати розрахунку вартості виробничих фондів зводиться в таблицю 3.2

Таблиця 3.2 — Розрахунок вартості основних виробничих фондів

3.2 Розрахунок показників по праці і заробітній платі

Річний фонд часу одного робітника прийняти рівним річному фонду устаткування:

Розрахунок чисельності основних робітників, необхідних для виконання плану виробництва порівнювальних виробів, виробляється по професіях. Виходячи з того, що всі основні виробники знаходяться на нормованих роботах, їхню чисельність по кожній професії можна визначити по формулі:

(3.6)

де N — річний випуск виробу, шт.;

t_і — трудомісткість витраченої на один виріб роботи, виконуваної робітниками даної професії, нормо — год;

К_вик — планований відсоток виконання норм часу приймається для всіх робіт рівним 110%;

Прийнята чисельність основних робітників виходить при округленні розрахункової чисельності до цілого числа.

Результати розрахунку по базовому і новому виробах зведені у таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 — Розрахунок чисельності основних робітників

Розрахунок річного фонду заробітної плати виробничих виробників, грн.

(3.7)

де С_зп — фонд заробітньої плати основних виробничих виробників на один виріб, грн.;

N — річний випуск виробу, шт.;

Річний фонд заробітної плати виробничих виробників по базовому виробу:

Річний фонд заробітної плати виробничих виробників по новому виробу:

Середньомісячна заробітна плата одного робітника, грн.

(3.8)

де Ч_пр. об. — прийнята чисельність робітників загальна (по всіх професіях).

Середньомісячна заробітна плата одного робітника для базового виробу:

Середньомісячна заробітна плата одного робітника для нового виробу:

Розрахунки річного фонду і середньомісячної заробітної плати виробничих робітників зведені у таблицю 3.4

Таблиця 3.4 — Розрахунок фонду заробітної плати виробничих робітників, грн.

3.3 Визначення продуктивності праці

Річна продуктивність праці (вироблення) на одного працівника по новому і базовому виробах визначається по формулі:

(3.9)

де Ч_пр. об. — прийнята чисельність працюючих на підприємстві.

Річна продуктивність праці на одного працівника по базовому виробу дорівнює:

Річна продуктивність праці на одного працівника по новому виробу дорівнює:

3.4 Визначення фондовіддачі

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників:

(3.10)

де Ф — вартість основних виробничих фондів, грн.

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників по базовому виробу:

Показник фондовіддачі, що характеризує випуск продукції на 1 грн. основних виробничих виробників по новому виробу:

.

4 ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ

Рішення про доцільність створення і впровадження нового виробу приймається на основі економічного ефекту обумовленого на річний випуск нового виробу в розрахунковому році (річного економічного ефекту). Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на зіставлені приведених витрат по базовому і новому виробах.

Приведені витрати являють собою суму собівартості і нормативного прибутку, грн.

(4.1)

де З_пр — приведені витрати на одиницю продукції, грн.;

Сп — повна собівартість одиниці продукції, грн.;

К — питомі капітальні вкладення в виробничі фонди, грн.;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (прийняти 0,15).

При визначенні річного економічного ефекту повинна бути забезпечена порівнянність порівнювальних виробів по обсягу виробленої ними продукції (роботи) і якісним параметрам.

4.1 Розрахунок річного економічного ефекту

Розрахунок річного економічного ефекту можна зробити по формулі:

•N, (4.2)

де З_пр 1 і З_пр2 — приведені витрати виготовлювача на одиницю продукції відповідно до базового і нового виробу, грн.

а₁ — коефіцієнт росту продуктивності праці:

(4.3)

де B₁ і B₂ — потужність виробу продукції відповідно базового і нового виробу;

а₂ — коефіцієнт урахування зміни терміну служби виробу, a2=1.

Таким чином, маємо:

де И^{`</sup><sub>1</sub>і И<sup>`}₂ — річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і нового виробу без обліку амортизаційних відрахувань на реновацію виробу, грн., (узяти 10% від оптової ціни виробу);

N — річний обсяг випуску нового виробу в натуральних одиницях;

К_пр — загальна сума капітальних вкладень на розробку нового виробу, приведених до розрахункового року, грн.;

Приведені витрати виготовлювача для базового і нового виробів доцільно визначити по формулі 4.1:

Питомі капітальні вкладення розрахувати розподілом вартості основних виробничих фондів на річний випуск виробу:

(4.4)

Супутні капітальні вкладення К<sup>`</sup> (капітальні вкладення без обліку вартості розглянутих виробів) включають витрати на транспортування, монтаж і налагодження виробу, а також вартість комплектуючих виробів, додаткових пристроїв та інші витрати, зв`язані з упровадженням виробу, їхню величину можна прийняти в розмірі 15% від оптової ціни виробу.

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і нового виробів:

грн. (4.5)

де З_е — затрати на споживану виробом електроенергію, грн.;

З_е^вент — витрати на електроенергію, споживану вентиляційною установкою, грн.;

А_с — амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат, грн.

Витрати на споживану виробом електроенергію можна визначити по формулі:

грн. (4.6)

де Р — потужність виробу, кВт;

з — коефіцієнт корисної дії виробу;

F_г — річний фонд часу виробу, год;

К_з — коефіцієнт, завантаження виробу за часом (0.8);

Ц_є — ціна 1 кВт/ч електроенергії, грн.

Амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат можна визначити по формулі:

грн. (4.7)

де З^`_пр — приведені витрати на одиницю виробу в споживача (10% від витрат виготовлювача), грн.;

Н_р — норма амортизації на реновацію, %.

Таким чином, амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат для базового виробу можна визначити по формулі:

Таким чином, амортизаційні відрахування від супутніх капітальних витрат для нового виробу можна визначити по формулі:

Витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, грн.:

(4.8)

де Р_ев — витрати електроенергії у вентиляційній установці, кВт.

(4.9)

де Q — витрата повітря на одну установку, м³;

n — кількість вентиляційних установок;

з_вент — КПД вентиляційної установки.

Витрати електроенергії у вентиляційній установці для базового виробу визначається по формулі:

Витрати електроенергії у вентиляційній установці для базового виробу визначається по формулі:

Таким чином, витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, для базового виробу визначається по формулі, грн.:

Таким чином, витрати на електроенергію, що витрачається вентиляційною установкою, для нового виробу визначається по формулі, грн.:

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового виробу дорівнюють:

Річні експлуатаційні витрати споживача при використанні нового виробу дорівнюють:

Загальна сума приведених до розрахункового року капітальних вкладень на розробку нового виробу:

(4.10)

де З_осв — витрати на освоєння виробу з урахуванням фактора часу.

(4.11)

де К_t — капітальні вкладення, здійснювані в t — ому році, грн.;

Е_нп — норматив приведення різночасних витрат, чисельно дорівнює нормативу ефективності капітальних вкладень;

T — кількість років на розробку.

Витрати на освоєння виробу з урахуванням фактора часу визначається по формулі:

Таким чином, загальна сума приведених до розрахункового року капітальних вкладень на розробку нового виробу дорівнює:

Результати розрахунку річного економічного ефекту зведені у таблицю 4.1

Таблиця 4.1 — Розрахунок економічного ефекту