Оцінка демографічного потенціалу регіону

Вступ

Основа кожної держави — це населення, люди, які є її громадянами, носіями державного суверенітету. Нормальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, виробничої і духовної культури.

Під демографічним потенціалом розуміють людський потенціал, іншими словами — кількість населення, частку трудових ресурсів (працездатного населення), вікові та статеві показники, динаміку природного та механічного руху населення тощо.

Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв’язання цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім народжуваності.

Головне завдання дослідження демографічних процесів — вивчити закономірності, динаміку, виявити однотипні територіальні утворення і відновити можливість здійснити демографічну політику на регіональному та державному рівнях. Головними чинниками відтворення населення та трудових ресурсів вважаються стани природного та виробничого середовища, рівень споживання та пов’язаний з ним спосіб життя. Отже, на відтворення населення та трудових ресурсів впливає все навколишнє середовище, тобто і природні, і соціальні, і економічні його компоненти. Залежно від конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так негативний вплив, зокрема, на природний, міграційний, соціальний рух населення, здоров’я людей, тобто на кількісні та якісні показники відтворювальної діяльності людей.

Метою курсової роботи є розкриття сутності демографічного потенціалу Вінницької області, аналіз факторів, що на нього впливають, шляхів його відновлення.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

­ висвітлити сутність поняття «демографічного потенціалу», його роль, значення для розвитку економіки Вінницької області;

­ дослідити передумови, фактори, принципи формування і функціонування демографічного потенціалу Вінницької області;

­ провести аналіз існуючого демографічного потенціалу Вінницької області;

­ з’ясувати основні шляхи покращення демографічного потенціалу Вінницької області.

Об'єктом дослідження є населення Вінницької області.

Предметом є методологія вивчення демографічного потенціалу Вінницької області.

1. Сутність поняття «демографічний потенціал», його роль, значення для розвитку економіки Вінницької області

Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування Демографія як наука займається вивченням проблем відтворення населення, статистичним описом його зі стану (чисельність населення, розподіл під вік, родинним станом тощо.) і демографічними процесами (народжуваність, смертність, одруження, переміщення), що відбуваються з населенням.

У демограії, говорячи про населення, часто використовують два поняття — власне населення і народонаселення. «Населення» є поширеним і менше певним поняттям. Поняття «народонаселення» зазвичай уживають, коли це треба дати цілісне уявлення про країну (державу) чи великому регіону. Під демографічним потенціалом слід розглядати людський потенціал, іншими словами — кількість населення, частку трудових ресурсів (працездатного населення), вікові та статеві показники, динаміку природного та механічного руху населення тощо.

За останніми даними на сьогодні населення світу становить близько 6 млрд. чоловік. Воно постійно зростає за рахунок відтворення. Відтворення (природний рух) населення — це сукупність процесів народжуваності і смертності, які визначають розміри природного приросту. Від динаміки природного приросту залежить характер безперервного відновлення людських поколінь.

Природний приріст — це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення. Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різному. Для населення країн, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак — низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації починають зменшуватися і показники народжуваності. Кожному з етапів перебігу цього демографічного переходу притаманна своя ситуація у відтвренні населення. В наш час у світі переважають два типи відтворення населення. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Як наслідок — велика частка старших вікових груп у структурі населення Для другого типу характерні порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жителів). У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Так, природний приріст населення в розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки становить відповідно 3 і 5 чоловік на 1000 жителів, тоді як, наприклад, у країнах Південної Азії - 22, Центральної Америки — 31 чоловік на 1000 жителів До XVIII ст. зростання кількості населення світу залежало здебільшого від біологічних процесів. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидкими темпами.

Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв’язання цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В країнах з першим типом відтворення населення державні заходи спрямовані на збільшення народжуваності та природного приросту, а в країнах з другим типом — навпаки, на скорочення. На кількість населення країни, його структуру, культурний та освітній рівень істотно впливають міграції.

Міграції населення — це переміщення людей по території, пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи. Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, гуманітарні тощо), строками (сезонні, тимчасові, постійні), напрямами (зовнішні і внутрішні), складом Мігрантів, ступенем організованості тощо. Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, зміни державних кордонів.

Зовнішні міграції поділяють на: а) еміграцію — виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період; б) імміграцію — в'їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання.

У другій половині XX ст. з’явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка дісла назву «відпливу умів». Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших спеціалістів високої кваліфікації, яким створюють кращі умови роботи і виплачують високу зарплату.

Для всіх країн світу характерною рисою є зростання масштабів внутрішніх міграцій і насамперед з сільської місцевості в міста, особливо великі та столичні. В результаті темпи зростання сільського населення уповільнились, а темпи зростання міського — пришвидшилися.

Однак демографію цікавлять не всі структури, які можна виділити за різними ознаками, а тільки ті, які безпосередньо пов’язані з відтворенням населення. Саме ці структури і називають демографічними.

Такими є:

— статева структура — розподіл населення на чоловіків і жінок

— вікова структура — розподіл населення за віковими групами

— шлюбна структура — розподіл населення за шлюбним станом (статусом)

— сімейна структура — розподіл людей по сім'ях різної величини, структури, складів і типів.

Саме ці структури, з одного боку, мають пряме і безпосереднє вплив на відтворення в цілому, а також на складові його процеси народжуваності, смертності, шлюбності, а з іншого, — самі прямо і безпосередньо залежать від цих процесів.

Останні ж, тобто процеси народжуваності, смертності, а також шлюбності і розлучуваності, будучи складовими частинами відтворення населення, і називаються демографічними процесами. Всі інші мислимі структури (склади) населення є недемографіческімі структурами.

Статева, вікова, шлюбна і сімейна структура безпосередньо входять у предмет демографії, в той час як всі інші виступають (або можуть виступати) лише як екзогенні змінні (фактори) демографічних процесів, які надають на них (і на відтворення населення в цілому) ту чи іншу, але завжди опосередкований, не безпосередній вплив. Вони діють опосередковано, через демографічні структури. Це аж ніяк не зменшує їх ролі в демографічному аналізі, а лише точніше визначає її.

Так, говорячи про демографічний потенціал, варто сказати, що він відіграє важливу роль для країни та її регіонів, зокрема Вінницької області. Такий фактор, як зменшення демографічного потенціалу призводить до зменшення та погіршення якості людських ресурсів та має наслідком втрату трудових ресурсів. Зокрема в області відбувається [7, c. 25]:

— зменшення життєвого і трудового потенціалу регіону;

— зниження середньої тривалості періоду зайнятості у працездатному віці;

— стрімке старіння кадрового складу промислових підприємств;

— зниження у виробництві ролі кваліфікованої, науково-технічної праці та широке застосування малокваліфікованої праці;

— втрата навичок та дискваліфікація робочої сили внаслідок високого рівня безробіття;

Важливим у цьому контексті є власне принципи регіонального підходу до вивчення комплексу взаємопов'язаних складових умов життя людей Вінницької області. Взаємозв'язок і взаємозумовленість різних типів відтворення чисельності населення в межах певних територій створюють внутрішньо єдиний спосіб життя спільнот людей даного територіального утворення. Розвиток останнього залежить від природного та міграційного руху населення, що у свою чергу є наслідком соціально-економічного розвитку, відтворення матеріальної бази як основи політичної, економічної, трудової, соціальної та інших діяльностей. Зі зміною процесів відтворення змінюються також його просторові форми. Динамічність — об'єктивна якість демографії населення.

Головними чинниками відтворення населення та трудових ресурсів у Вінницькій області вважаються стани природного та виробничого середовища, рівень споживання та пов’язаний з ним спосіб життя. Отже, на відтворення населення та трудових ресурсів впливає все навколишнє середовище, тобто і природні, і соціальні, і економічні його компоненти. Залежно від конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так негативний вплив, зокрема, на природний, міграційний, соціальний рух населення, здоров’я людей, тобто на кількісні та якісні показники відтворювальної діяльності людей.

Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного, екологічного розвитку держави та її регіонів. Кризові явища та процеси в суспільстві - його економіці, екології, політиці спричинили кризову ситуацію у відтворенні чисельності населення як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях Соціально-демографічні дослідження територіальних відмінностей життєдіяльності населення Вінницької області тісно пов’язані з економічними, соціальними, політичними, екологічними та іншими суспільними й природними процесами розвитку регіонів.

Динаміка чисельності й склад трудових ресурсів регіону за статтю й віком в основному визначаються природним рухом населення. В результаті розширеного відтворення населення (перевищення народжуваності над смертністю) чисельність трудових ресурсів збільшується. Зворотна тенденція демографічного розвитку — звужене відтворення — призводить до зменшення чисельності трудових ресурсів. В окремих регіонах Вінницької області на динаміку чисельності помітно впливає міграція населення.

Отже, все вищезазначене підкреслює важливість досліджуваної теми.

2. Передумови, фактори (чинники), принципи формування і функціонування демографічного потенціалу Вінницької області

демографічний економіка вінницький посткризовий Вінницька область належить до Подільського економічного району, що є давнозаселеною територією із густою мережею населених пунктів. З території регіону тривалий час відбувались активні міграції населення в Росію, Канаду, США, Бразилію. На сьогодні чисельність населення регіону менша, ніж перед Другою світовою війною, і продовжує скорочуватись. Основна причина несприятливих демографічних процесів — від'ємний природний приріст, висока частка людей похилого віку, а також значні обсяги міграції за межі району.

Подільський регіон — найбільш однорідний за етнічною ознакою: частка українців становить близько 95 відсотків. Серед інших національностей виділяються росіяни, поляки та євреї. Проживають вони переважно у містах.

Розселення населення на території району нерівномірне. Більшість населення проживає у селах. Рівень урбанізації на Вінничині найнижчий серед економічних районів України — близько 46 відсотків. Для регіону характерна велика кількість міських поселень (49 міст і 70 містечок (селищ міського типу)), переважно малих. Більшість сільських населених пунктів належать до середніх (500−1000 жителів) та великих (понад 1000).

Економічно активне населення району становить 1,8 млн осіб (45 відсотків від кількості населення). Близько 14 відсотків зайнято у промисловості, майже 30 відсотків у сільському господарстві. Реформування економіки та економічна криза спричинили в регіоні зростання безробіття, рівень якого є найвищим в Україні, а зайнятість найнижча.

Існує кілька основних факторів, що впливають на таку демографічну ситуацію. А саме:

1. Фактор політики держави. Політика, яку проводить держава впливає і на економічну ситуацію в країні, і на рівень соціальної захищеності, і на законодавчу підтримку сім'ї та шлюбу.

2. Економічний чинник. Цей фактор впливає на всі демографічні структури і процеси. На думку вчених, частка важких умов життя, погіршення матеріального комфорту складає в загальній картині зниження народжуваності приблизно 30 відсотків. А падіння рівня добробуту і як наслідок погіршення харчування, зростання цін на ліки та медичне обслуговування прямо веде до збільшення смертності.

Економічний чинник впливає також на внутрішню і зовнішню міграцію області, так як розселення населення в чималому ступені залежить від факторів заробітної плати та можливості працевлаштування.

3. Фактор соціальної захищеності. Всі верстви населення повинні отримувати від держави соціальний захист, якщо цього не відбувається, то збільшується масштаб зовнішньої міграції, яка призводить до зменшення чисельності населення.

Державі необхідно надавати населенню пенсії, дитячі допомоги, субсидії, пільги. Це не тільки матеріальна допомога, така турбота з боку держави породжує в людях почуття захищеності і впевненості в завтрашньому дні.

4. Фактор воєн. Війна є однією з головних причин неприродного зменшення кількості населення. Під час воєн гине величезна кількість людей, ще більше позбавляються здоров’я

5. Національний і релігійний фактори.

6. Фактор державної та законодавчої захищеності інституту сім'ї та шлюбу. На сьогоднішній день однією з головних складових демографічної кризи є відмова від материнства, що виражається в абортах, відмову від дітей, зречення від батьківства як такого, а також тенденція до створення малодітних сімей. Великий вплив робить втрата серед населення цінностей сім'ї та шлюбу, що виражається в так званих громадянських і гостьових шлюбах, численних розлученнях, позашлюбного народження дітей і т.д. Це відбувається тому, що держава недостатньо приділяє уваги питанням сім'ї та шлюбу. Необхідно відродження інституту сім'ї та шлюбу на державному рівні, всебічна підтримка матерів і батьків, подружжя, дітей і т.д.

7. Фактор епідемій. Негативний вплив цього чинника неможливо побороти без грамотної політики держави в галузі охорони здоров’я, гідного матеріального постачання медичних установ, суворим наглядом за здоров’ям населення. Адже епідемії здатні за дуже короткий час істотно знизити чисельність населення, вони дуже небезпечні.

Щоб охарактеризувати принципи функціонування та формування демографічного потенціалу Вінницької області розглянемо соціально-демографічну підструктуру суспільства.

Відповідно до соціально-демографічної підструктури суспільство поділяється на певні соціальні групи, спільноти за такими критеріями: стать, вік, сімейний стан. Оптимальна структура за статтю передбачає рівний розподіл чоловіків і жінок у суспільстві.

У цьому розумінні важливого значення набувають такі категорії, як біологічні та соціальні ознаки статі. Біологічна стать у простому визначенні означає біологічні (фізичні і генетичні) розбіжності між чоловіками і жінками. Те, що жінки здатні народжувати дітей, а чоловіки — ні, має велике значення для визначення місця і ролі жінок і чоловіків у суспільстві.

Соціальна стать означає сукупність норм поведінки і позицій, які асоціюються з особами чоловічої і жіночої статі в будь-якому суспільстві. Одним із аспектів нашого соціального образу є те, як чоловіки і жінки навчаються, виховуються протягом життя в певних суспільствах з різними культурами в різні проміжки часу.

Тип вікової структури населення можна встановити за співвідношенням таких груп: 1) діти та підлітки до 16 років; 2) молоді люди від 16 до 30 років; 3) люди середнього віку 30 — 55 років; 4) люди 55 років і старші.

Прогресивною називають таку структуру, коли частка дітей більша за частку останньої групи.

З огляду на вікову структуру слід згадати про різницю у віці; це ще й різниця колективного соціального і політичного досвіду вікових груп, певних поглядів, неузгодження яких у мінливому суспільстві може призвести до конфліктів.

Що стосується сімейного стану, то тут розрізняють, по-перше, належність людини до сім'ї і, по-друге, соціальну роль, яка в ній виконується.

Отже, об'єктом аналізу демографічної підструктури Вінницької області є кількість і якість населення, що виражається через чисельність і темпи зростання, чисельність і склад сімей, структуру населення за статтю, віком, станом здоров’я.

Основні категорії, що пов’язані з останнім, — народжуваність, смертність, шлюбність і міграція.

Народжуваність — частота дітонародження у тій чи іншій сукупності населення. Смертність — це процес вимирання населення. Він складається з сукупності одиничних смертей, які настають у різному віці серед різних верств населення. Її вимірюють відношенням кількості померлих до чисельності всього населення або його окремих груп, диференційованих за статтю, віком, соціальною належністю, територією. Разом з народжуваністю смертність забезпечує безперервність процесу відтворення населення.

У широкому розумінні шлюбність — це всі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, тобто всі зміни шлюбного стану. Шлюбність — процес утворення подружніх пар, який включає укладання як перших, так і повторних шлюбів. Поняття шлюбності поєднано з процесами овдовіння та розлучуваності і становить разом з ними відтворення шлюбної структури населення.

Отже, соціально-демографічна ситуація, що склалася у Вінницькій області, настійно вимагає врахування демографічного чинника при визначенні перспектив побудови кращої демографічної ситуації області, створення відповідних умов для збереження та виживання населення, без чого підтримання її національної безпеки буде справою безперспективною.

3. Сучасна оцінка використання демографічного потенціалу. Особливості формування в умовах посткризового розвитку економіки Вінницької області

Одним з найголовніших критеріїв якості життя населення є демографічний стан. Розглянемо особливості формування демографічний стану Вінницької області в умовах посткризового періоду економіки.

Варто сказати, що демографічна ситуація характеризує відтворення населення за його основними структурними елементами у просторовій і часовій визначеності. Забезпечення умов розвитку народонаселення в концепції національної безпеки України розглядається як один з її пріоритетних національних інтересів [1, с. 18].

Чисельність населення Вінницької області з кожним роком зменшується і це негативно впливає на демографічну ситуацію (табл. 1).

Таблиця 1. Чисельність сільського населення Вінницької області, тис. осіб

Протягом досліджуваного періоду спостерігається зниження постійного всього населення на 9% у 2012 р. у порівнянні з 2010 р., у т. ч. сільського — на 2%, спостерігається від'ємне значення приросту сільського населення. Зменшення чисельності сільського населення свідчить про негативні тенденції в демографії сільського населення.

Рис. 1 Загальний приріст (скорочення) кількості сільського населення Вінницької області

Характеризуючи динаміку населення сільських поселень Вінницької області за період 1995;2013 рр. (рис. 1), можна сказати, що загальна чисельність населення за цей відрізок часу зменшилась на 189,9 тис. осіб.

Співвідношення статей є одним із найважливіших демографічних показників. Від цього залежать характеристики відтворення населення й окремих демографічних процесів. Вони впливають на рівень актуальної і майбутньої шлюбності, на показники народжуваності і смертності.

Статево-вікова структура населення Вінницької області протягом останніх років є порівняно стабільною і характерна перевагою жінок у загальній кількості населення (Рис. 2).

Рис. 2 Статево-вікова структура населення Вінницької області (2010;2012 рр.)

Так. в структурі населення Вінницької області 54% становили жінки і 46% - чоловіки.

Важливим чинником зменшення кількості населення є міграція. Міграція пов’язана з рядом факторів, основними з яких є відсутність робочих місць, низькі заробітні плати тощо. Проте за останні роки міграційний відтік населення дещо призупинився.

У 2011 р. ми бачимо міграційний приріст (рис. 3).

Рис. 3 Динаміка міграції населення у Вінницькій області

Основним фактором зміни чисельності населення є його природне скорочення (збільшення) як результат перевищення (зменшення) кількості померлих над кількістю народжених.

Позитивним показником є темп збільшення кількості народжених. Кількість народжених зросла у 2012 р. порівняно з 2010 р. на 832 тис. чол. (Рис. 4). На підвищення рівня народжуваності у 2010;2012 рр. вплинули проведені урядом заходи і реформи щодо виплати і підвищення одноразової допомоги при народженні дитини.

Рис. 4 Динаміка народжуваності у Вінницькій області

Рівень смертності населення знижується. Як видно з табл. 2, на даний час динаміка природного руху населення характеризується природним скороченням, тобто смертність переважає над народжуваністю. І хоч показник природного скорочення за 2009;2012 рр. дещо знизився, це пов’язано не з позитивною тенденцією у чисельності населення, а зі зменшенням загальної кількості населення.

Таблиця 2. Динаміка природного руху населення Вінницької області за роками, чол

Основними причинами смерті населення Вінниччини у 2010;2012 р. залишилися хвороби системи кровообігу, новоутворення, зовнішні причини смерті, які становлять 90,8% від усіх причин смерті.

Рис. 5 Структура померлих за причинами смерті у Вінницькій області 2010;2012 рр.

Аналізуючи проведене нами дослідження демографічної ситуації у Вінницькій області можна сказати, що найбільш вагомою причиною скорочення населення є міграція і відсутність перспектив для молоді та перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності.

Негативні зміни в чисельності та структурі населення позначаються на соціальному і економічному розвитку області, особливо сільської місцевості, що свідчить про потребу вдосконалення демографічної політики. Послаблення демографічних параметрів ускладнює успішний розвиток регіонів і держави та зумовлюють деградацію села. Тому необхідно створити успішний механізм керування демографічними і соціально-економічними процесами з урахуванням інтересів держави в цілому та кожного регіону окремо, в томі числі і сільської місцевості.

4. Територіальні особливості розміщення, використання складових демографічного потенціалу в умовах посткризового розвитку економіки Вінницької області

Умови постркризового розвитку економіки області є чи не найстприяьливішими для її демографії. Мається на увазі занепад економіки, що сприяє зниженню заробітних оплат та зменшенню робочих місць. Це в свою чергу спричиняє рух населення з міста в село або за кордон. Таким чином виникає такий ефект як розселення.

Розселення — розміщення населення на території та форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Розселення відображає як процес розподілу й перерозподілу населення на території, так і результат цього процесу у вигляді існуючої на даний час територіальної мережі поселень. Розглядаючи всю існуючу різноманітність розселення, можна вирізнити такі головні й найпоширеніші його форми:

— дисперсне (розсіяне) сільське розселення окремими подвір'ями — садибами, яке наближає людей до місць праці - земельних ділянок, лісів, мисливських угідь тощо. Найвиразніші приклади дисперсної форми розселення — це хутори.

— дисперсно-групове сільське розселення. Воно є переважною формою сільського розселення.

— місто як найважливіша форма міського розселення.

— промислові поселення, які не «доросли» до рівня міст. Найуніверсальнішим, поширеним практично в усіх країнах видом поселень є зосередження гірничопромислового населення (селища шахтарів і рудокопів, золотошукачів, робітників нафтопромислів та будівельних кар'єрів). Другий масовий вид промислових поселень пов’язаний з переробкою деревини, третій — з переробкою сільськогосподарської сировини, та інші.

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).

Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей.

Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демопроцесів утворює мозаїчну картину як у кількісному, так і в якісному плані.

На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. У великих містах проживає 38,3% всього, або 56,9% міського населення. Так, міське населення з 1915 до 2010 р. зросло у 5,5 рази, а сільське зменшилося в 1,9 рази. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах.

Міське населення України проживає у різних типах поселень: малих містах (з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50−100 тис. жителів), великих (100−250 тис. жителів), крупних (250−500 тис. жителів) та найкрупніших (понад 500 тис. жителів), а також у селищах міського типу.

В селищах міського типу з людністю понад 20 тис.чол. проживає лише 2 відсотка населення, а решта населення проживає у поселеннях до 20 тис. чоловік. [17, c. 106−107]

Говорячи про територіальні особливоситі розміщення Вінницької області варто сказати, що до адміністративно-територіального складу області входять 27 районів, 28 селищних та 661 сільських рад, 1513 населених пунктів, з них 29 селищ міського типу, 18 міст, у тому числі 6 міст обласного значення.

Кількість наявного населення області станом на 1.01.2012 р. становила 1634,2 тис. осіб, що складало 3,6% від загальної кількості населення України. За кількістю населення серед регіонів України область займає 11 місце. У міських поселеннях проживало 815,8 тис. осіб або 49,9% від загальної кількості населення області, в сільській місцевості - 818,4 тис. осіб або 50,1%. За статистичними даними Головноо управління статистики у Вінницькій області станом на 1 січня 2012 року в області на 1 кв. км проживало 62 особи (Україна — 76 осіб). Вінницька область одна із шести областей України, де питома вага чисельності сільського населення більша за міську.

Перевага чисельності сільського населення над кількістю міського спостерігається у всіх районах області крім Тиврівського району, де кількість міського населення на 2,3 тис. осіб перевищує сільське.

За кількістю населення області найбільшими є Вінницький (77,1 тис. осіб) та Бершадський (62,1 тис. осіб), найменшими — Піщанський (21,9 тис. осіб), Чечельницький (22,6 тис. осіб), Оратівський (22,7 тис. осіб) райони.

Основним фактором зменшення чисельності населення у 2011 році, як і в попередні роки, було його природне скорочення як результат перевищення кількості померлих над кількістю народжених (7482 особи). Обсяг природного скорочення населення порівняно з 2010 роком зменшився на 17,1%. Найбільше природне скорочення зареєстровано в Мурованокуриловецькому районі - 11,6 осіб на 1000 жителів, найменше по містах обласного значення Жмеринка, Хмільник -0,3%. У обласному центрі м. Вінниця спостерігався найвищий природний приріст — 2,2 осіб у розрахунку на 1000 жителів.

На формування загальної чисельності населення мають вплив і міграційні процеси, які відбувалися в області. У 2011 році в область прибуло 31 586 осіб, вибуло 31 118 осіб, внаслідок чого зареєстровано міграційний приріст населення 468 осіб або 0,3 осіб на 1000 жителів. Загальний міграційний приріст в цілому по області складалось з позитивного міграційного приросту в міських поселеннях — 1526 осіб (1,9 осіб на 1000 жителів) та від'ємного у сільській місцевості - 1058 осіб (1,3%).

Від'ємне міграційне скорочення населення у 2011 році було зареєстровано у 20 районах та одному місті обласного значення. Найбільший коефіцієнт міграційного скорочення населення зареєстровано в Липовецькому районі - 4,3 осіб у розрахунку на 1000 жителів. Водночас у 7 районах та 5 містах обласного значення зареєстровано міграційний приріст населення, найвищий коефіцієнт міграційного приросту населення у Вінницькому районі - 9,3 осіб у розрахунку на 1000 жителів.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що територіальні особливості відіграють важливу роль у формуванні демографічного потенціалу для Вінницької області та інших регіонів України.

5. Проблеми, пов’язані із демографічним потенціалом Вінницької області. Шляхи їх вирішення та перспективи

У силу історичної тривалості розв’язання проблеми демографічної кризи нині на перший план виходять питання вирішення якісних параметрів демографічного потенціалу. Принципово важливою є державна підтримка сім'ї та сімейних цінностей, які є фундаментом, на основі якого формується вся система заходів демографічної політики, зокрема: забезпечення якості життя сімей, створення належних економічних передумов для реалізації потреби в дітях; формування сприятливого соціально-психологічного клімату й орієнтації суспільства на сімейні цінності, формування, як мінімум, дводітної, а згодом — тричотиридітної сім'ї; сприяння зміцненню інституту сім'ї, запобігання її руйнуванню, зменшенню кількості розлучень; збереження ізміцнення здоров’я сімей, передусім, репродуктивного, підвищення рівня культури репродуктивної поведінки; сприяння й підтримка виховної функції сім'ї.

Зниження народжуваності, орієнтація сім' ї на одного, максимум на двох дітей Вінницької області, зумовлена взаємодією ряду економічних, соціальних, глобалізаційних факторів. Їхній взаємозв'язок у сучасній науці представлений концепцією лауреата Нобелівської премії з економіки 1992 року Г. С. Беккера. По-перше, він пов’язує демографічну поведінку в сучасному світі зрізкою зміною у полі тичній та економічній сферах, депресіями й кризами. По-друге, в сучасном світі важливим капіталом є «людський», який висуває підвищені вимоги до якості демографічного потенціалу, а турбота про якість демографічного капіталу супроводжується затратами часу, ростом своєрідних трансакційних витрат, тобто, соціальних витрат на виховання, освіту та утримання дітей, інших ресурсів, серед яких особливу цінність має час батьків, який також є своєрід-ним капіталом. Зниження економічної функції сучасної сім' ї відображається, передусім, у тому, що домогосподарство, визначення якого під час проведення переписів населення є центральним, по суті стало спільним житлом. Наявність або відсутність дітей уже не є головним у забезпеченні старості батьків — ця роль перейшла до державної системи пенсійного забезпечення та соціальної підтримки. Функції щодо догляду за похилими батьками, які раніше покладалися на плечі дітей, нині стали прерогативою сучасної системи соціального забезпечення, що також сприяє скороченню «попиту» на дітей. Діти для літніх батьків сьогодні менше відіграють роль того соціального капіталу, який раніше забезпечував їм догляд і турботу. Порівняно з попередніми домогосподарствами легшими стали поділ житла та власності. Підвищення ролі освіти у розвитку продуктивних сил сприяло розвитку й удосконаленню її системи, перетворенню знань в особливого роду соціальний капітал. Все це збільшило термін навчання, а також залучало до процесу одержання вищої та середньої спеціальної освіти більшої чисельності жінок, ніж чоловіків. Як результат, в економіці аграрного сектору України частка чоловіків, які мають вищу освіту, становить 16,7%, а жінок — 22,4%; частка чоловіків, які мають середню спеціальну освіту, — 16,9%, а жінок — 29,1%. Випереджаючий розвиток рівня освіти жінок і збільшення строків одержання освіти створюють об' єктивні умови для більш пізньої реаліза — ції їх демовідтворювальної функції.

Позбутися депопуляції у Вінницькій області, зумовлена низькою народжуваністю, можна, мабуть, років через 30−40 років. А це можливо за умови, якщо у сімей сформується потреба у більшій кількості дітей, ніж нині. Для цього необхідно більше ніж у 20 разів збільшити частку сімей із 3−4-ма дітьми і різко скоротити однодітність. Головною проблемою тут є підвищення престижу сімейного способу. Із цього погляду поліпшення матеріальних умов життя, по-перше, сприяє тому, щоб народження дитини не погіршувало благополуччя сім'ї, а по-друге, може створити умови для збільшення інтенсивності народжуваності. Проте, якщо суспільством не буде створена потреба в 3-й — 4- й дитині, то будь — які стимули не приведуть до бажаного результату.

Хоча останніми роками засоби масової інформації дещо розпочали пропагувати сімейні багатодітні цінності, проте, взята на озброєння платформа — показувати і розказувати про побут багатодітних сімей (від 6 до 10 дітей) з позицій підвищення їх престижу, не завжди має успіх, оскільки рівень життя таких сімей, як пра-вило, відстає від загальноприйнятих норм. Засобам масової інформації та громадськості потрібно насамперед пропагувати сім' ї з 3−4 — ма дітьми, щоб саме у жінок сформувати потребу мати не менше трьох дітей і підбирати у свої телей радіопрограми матерів таких сімей, які досягли при цьому успіхів на трудовій ниві та кар' єрного росту.

За роки незалежності України демографічний розвиток Вінницької області відбувався під впливом значного ряду факторів — глобалізаційних, історичних, політичних, соціально-економічних, власне регіональних. Внаслідок їхньої взаємодії Вінницька область має одні з невтішних показників серед інших областей щодо скорочення народжуваності, зростання смертності, прогресивного росту чисельності дітей, які народилися поза шлюбом, збіль-шення від'ємного сальдо міграції населення тощо, що створює суттєві проблеми для забезпечення стабільного розвитку країни.

У демографічному розвитку для Вінницької області важливі не лише кількісні аспекти, але і якісні. Відбувається перегляд жінками їхніх головних життєвих цінностей — сімейних. Існує протиріччя між бажаннями і можливостями жінок щодо поліпшення демографічної ситуації, яке характеризується бажанням мати більше дітей, ніж є нині, прагненням родити, з одного боку, і самим фактом народження, з іншого боку. Існують проблеми й гендерних відносин у сімейно — побутовій сфері. Серед особливих демографічних факторів сучасної демографічної ситуації у Вінницькій області основною стає тенденція переходу від дводітної до однодітної сім'ї, що для майбутнього демографічного розвитку країни не є бажаним, оскільки веде до суттєвих екстернальних та інфернальних наслідків.

Також, необхідно активізувати роботу з поліпшення стану здоров’я жителів Вінницької області, зниження смертності та підвищення тривалості життя населення шляхом:

— усунення перешкод у масовій доступності населення до засобів збереження й поліпшення здоров’я (відновлення фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП) дільничних лікарень у сільській місцевості);

— створення умов праці, які забезпечувати-муть творчий розвиток працівника, його фізичне і психічне здоров’я;

— формування у населення активної та свідомої поведінки самозбереження;

— створення безпечного для життя і здоров’я навколишнього середовища;

— подальший розвиток ефективної системи охорони здоров’я і медичних послуг.

Важливим, також, є прийняття програми подолання негативних наслідків старіння населення на основі:

— забезпечення економічних передумов гідного життя в пенсійному віці;

— створення умов для реалізації творчого й трудового потенціалів похилих людей;

— сприяння розвитку в суспільстві взаємодії поколінь і зміцненню взаєморозуміння між представниками різних вікових груп.

Програма регулювання міграційних процесів Вінницької області повинна орієнтуватися на:

— сприяння поверненню етнічних українців і колишніх громадян України забезпеченні повернення зовнішніх трудових мігрантів;

— забезпеченні соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

— запобіганні нелегальної трудової міграції населення за межі країни;

— недопущенні нелегальної транзитної міграції; вирівнюванні вікової еластичності зовнішніх міграційних процесів.

Подолання негативних демографічних тенденцій — складний і тривалий процес. Його мета полягає у поліпшенні якості життя населення, збереженні та відтворенні його життєвого й трудового потенціалу. Важливим аспектом є пристосування демографічної політики до формуючого ринкового механізму. У науковому плані в цьому контексті важливо здійснити соціологічний мо-ніторинг регіональних демографічних проблем, враховуючи необхідність постійного розширення поля дослідження — фактора глобалізації соціально — економічних процесів, етноконфесіональних особливостей, взаємозв'язку регіональних і національних демографічних проблем.

Розглянемо інші можливі шляхи покращення демографічного потенціалу Вінницької області, які включають:

1. Запровадження спеціального податку, спрямованого на підвищення народжуваності українського етносу. Запровадження твердих законодавчих заходів, які сприятимуть найефективнішому, цільовому використанню цього податку.

2. Виявлення і постановка на державний облік усіх осіб, хворих на венеричні захворювання. Заборона анонімного лікування подібних захворювань.

3. Скорочення продажу протизаплідних засобів та інших видів контрацепції (за винятком окремих медичних випадків).

4. Зниження рівня алкоголізації населення шляхом ідеологічного впливу, заборона продажу на території України алкогольних і тютюнових товарів іноземного виробництва. Запровадження карної відповідальності за самогоноваріння.

5. Пропаганда ранніх шлюбів, що, по-перше, приведе до збільшення народонаселення, а по-друге, зробить структуру суспільства молодшою. Запровадження курсу статевого виховання в середній школі для підготовки молоді до цього кроку.

6. Установи, що займаються штучним заплідненням, зобов’язати використовувати матеріал, узятий виключно від представників здорової групи населення.

Ще раз оцінюючи соціально-демографічну ситуацію у Вінницькій області, можна сказати, що область останні роки переживає стан демографічної кризи. Такий висновок дають можливість зробити ті тенденції, що спостерігаються.

По-перше, перевага смертності над народжуваністю. Причинами цього є дорожнеча, інфляція, загальний низький рівень життя населення, зміна системи цінностей і т. ін. Зниження рівня життя і втрата опори на звичні соціальні інституції, невпевненість у майбутньому сім'ї призвели багатьох людей до перегляду своїх шлюбних і репродуктивних планів. Вкрай песимістичні прогнози пророкують навіть вимирання населення України як такого.

По-друге, і це є наслідком першого, спостерігається старіння населення, а це значить старіння працюючого його складу. Звідси можуть виникати проблеми, які пов’язані безпосередньо з працівниками: зниження працездатності, певний консерватизм, несприйняття нових ідей і технологій, необхідність активізації служби соціального захисту і допомоги і т. ін.

По-третє, перевага чисельності жіночого населення над чоловічим. Ця тенденція намітилася ще після Великої Вітчизняної війни і дотепер це співвідношення не вирівнялося.

По-четверте, тенденції, пов’язані з низкою проблем сім'ї. Серед них: зростання альтернативних шлюбних форм сім'ї, велика кількість одинаків (незаміжніх, нежонатих), перехід до молодіжної сім'ї. Це пов’язано зі зниженням рівня життя, втратою опори на звичні соціальні інституції, невпевненістю у майбутньому сім'ї.

По-п'яте, тенденція до еміграції, що впливає на зниження чисельності населення України. Це тривожний симптом, адже більшість тих, хто виїздить, — молоді й добре освічені люди. Їх від'їзд істотно знижує якість трудового, демографічного та інтелектуального потенціалу України. Досягнувши на певному етапі критичної маси, цей процес створює серйозні перешкоди для національного відродження країни.

Наявність вищезазначених проблем свідчить про необхідність проведення певним чином спрямованої демографічної політики.

Демографічна політика — це частина політики народонаселення, яка включає економічні, соціальні та юридичні заходи, що впливають на демографічні процеси, і спрямована на досягнення у довгостроковій перспективі бажаного характеру процесів природного відновлення генерацій.

Найважливішими напрямами демографічної політики Вінницької області мають бути:

— охорона материнства та дитинства;

— поліпшення матеріального стану багатодітних та малозабезпечених сімей;

— організація та вдосконалення служби побуту;

— надання безплатної медичної допомоги;

— збільшення грошових виплат у разі народження дитини;

— надання пільг молодим сім'ям;

— створення сприятливих умов для творчого розвитку спеціалістів у всіх галузях суспільства і т.ін.

З усіх вікових груп найбільш проблемною є така соціально-демографічна спільнота, як молодь, тому на її особливостях ми зосередимо свою увагу.

Молодь — це соціально-демографічна спільнота, яка має свої специфічні фізіологічні, психологічні, культурно-освітні властивості. Основним змістом розвитку молодої людини є перехід від фізіологічної до соціальної зрілості, пошук свого місця в суспільстві, формування поглядів, навичок поведінки, соціальних зв’язків. У той же час їй притаманні відносна нестабільність соціального стану, мінливість життєвих настанов, відсутність вибіркового ставлення до джерел інформації. Засвоєння будь-яких поглядів у молоді тісно пов’язане з почуттями, емоціями, настроєм, з природними і духовними потребами. Молода людина зазвичай легко сприймає і робить своїми ті цінності, що відповідають її потребам, викликають почуття задоволення чи приглушують почуття незадоволеності.

Молодь — спільнота специфічна, тому що її істотні характеристики перебувають у стані формування і становлення. Цей період у житті людини позначається певними віковими межами. В радянській і західній соціології існує кілька визначень цих меж. Так, на Заході молодь — це люди віком від 12 до 30 років, причому 12−18 років — це етап юності, 19−30 років — молоді люди на порозі дорослого життя. У радянській соціології досить довго віковими межами молоді вважалися від 16 до 30 років, від моменту повноліття до набуття рис зрілої людини. Але зі зміною критеріїв, змінюється і віковий молодіжний інтервал. Нижчою межею є 14 років, що пов’язано з настанням працездатності людини і залученням її до трудової соціалізації, з можливим початком самостійного життя. Верхньою межею нині називають 35 років.

Однак соціологічне визначення молодіжного віку дещо розходиться з тим, як його дає Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», який молоддю називає молодих громадян віком від 15 до 28 років.

На сьогоднішній день держава впроваджує різноманітні заходи щодо зростання населення, це насамперед це виплати певної суми грошей при народжуванні дитини.

Для виведення Вінницької області з глибокої демографічної кризи необхідно розробити і впровадити в життя ряд заходів спрямованих на стимулювання процесів відтворення населення як природної бази формування трудового потенціалу. В першу чергу, це:

1. Забезпечення належного рівня охорони здоровя і гарантування фінансування та виконання існуючих програм реформування системи здоровя населення. Належну увагу слід приділити як розвитку сімейної, так і страхової медицини, розробці і впровадженню спеціалізованих програм, спямованих на тпрофілактику будь-яких захворювань;

2. Підвищення розміру допомоги сімям на дітей до рівня мінімальної зарплати;

3. Розробку і здійснення комплексу заходів щодо поліпшення умов праці;

4. Розвиток соціальної інфраструктури села й сільського соціуму та закріплення молоді на сільських територіях і в аграрній сфері, підвищення соціальних стандартів проживання сільського населення;

5. Посилення контролю за правовим забезпеченням трудових відносин і дотриманням роботодавцями соціальних гарантій матеріального забезпечення працюючих;

6. Розробка регіональної міграційної політики, метою якої повинні стати конкретні заходи, спрямовані на збереження у кожному регіоні людського потенціалу. [2,264].

Отже, майбутнє демографічного розвитку Вінницької області залежить від репродуктивної поведінки молоді, у зв’язку з чим вимагається реалізація молодіжної демографічної програми, яка включатиме: врахування інтересів і потреб молодих громадян на основі залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні та реалізації програм і політики, які стосуються молоді й усього суспільств; забезпечення захисту їхніх прав і закон-них інтересів в економічній та соціальній сферах, які сприятимуть розвитку творчого й репродуктивного потенціалу; стимулювання зайнятості серед молоді; охорону репродуктивного здоров’я підлітків і молоді; проведення статевого виховання й реалі-зацію політики щодо зниження, а згодом і запобігання підліткової вагітності та народжуваності; охорону й профілактику здоров’я дітей.

Таким чином, в наш час, який є складним для всієї України, не тільки Вінницької області, вкрай важливо сприяти росту демографії та впливати на її потенціал. Суспільство повинно розширятись не зважаючи на занепад екороміки, який прослідковується в націй державі вже не перший десяток років.

Висновок

Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного, екологічного розвитку держави та її регіонів. Кризові явища та процеси в суспільстві - його економіці, екології, політиці спричинили кризову ситуацію у відтворенні чисельності населення як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обгрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров’я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту увага і підтримка держави повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

Для виведення Вінницької області з глибокої демографічної кризи необхідно розробити і впровадити в життя ряд заходів спрямованих на стимулювання процесів відтворення населення як природної бази формування трудового потенціалу. В першу чергу, це:

— забезпечення належного рівня охорони здоровя і гарантування фінансування та виконання існуючих програм реформування системи здоровя населення. Належну увагу слід приділити як розвитку сімейної, так і страхової медицини, розробці і впровадженню спеціалізованих програм, спямованих на тпрофілактику будь-яких захворювань;