Механізми дії гіподинамії та ожиріння на стан здоров'я

Гіподинамія — недостатня м’язова діяльність, зниження сили скорочення м’язів. Гіподинамія зазвичай поєднується із загальним зниженням рухової активності людини — гипокинезией, є наслідком малорухливого способу життя, широкого використання транспорту для пересування, автоматизації та механізації виробничих процесів: у цих умовах зменшується навантаження на мускулатуру. Гіподинамія у шкільному віці нерідко пов’язана з нераціональним розпорядком дня дитини, перевантаженням його домашніми завданнями, внаслідок чого залишається мало часу для прогулянок, ігор, спорт, занять. Вимушена Гіподинамія. в ряді випадків пов’язана з хворобою людини і необхідністю дотримуватися строгий постільний режим, напр, в гострому періоді інфаркту міокарда, при травмах нижніх кінцівок, хребта і т. п. У тривалих космічних польотах існує небезпека виникнення Гіподинамія., Т. к. в умовах невагомості знижується навантаження на кісткову мускулатуру. При зниженні фізич. активності спочатку зменшується витрата енергії, слідом за цим зменшується кровопостачання тканин, погіршується доставка до них кисню, сповільнюється кровотік в капілярах, виникає кисневе голодування (див. Гіпоксія) головного мозку, серця і багатьох інших органів, страждає їх харчування. Змінюється структура волокон серцевого м’яза, порушується стан регуляторних систем організму, зокрема гормональної та нервової. При гіподинамії знижується сигналізація, що йде від м’язів в центральну нервову систему, а це несприятливо відбивається на стані головного мозку, т. к. м’язова діяльність грає першорядну роль у підтримці тонусу центральної нервової системи, регуляції кровообігу і обміну речовин. Під впливом різкого зниження рухової активності відбувається атрофія м’язів (зменшується їх об'єм і сила скорочення), змінюється структура кісток. У зв’язку з атрофією м’язів збільшується кількість жирової тканини, порушуються обмінні процеси, змінюється стан центральної нервової системи, з’являється так зв. синдром асенізація виражається швидкою стомлюваністю, емоційною нестійкістю, в ряді випадків це супроводжується уразливістю, схильністю до конфліктів. Істотно порушується стан серцево-судинної системи, знижується сила скорочень міокарда, погіршується стан кровоносних судин, це веде до виникнення атеросклерозу, гіпертонічної хвороби.

Ожирімння (лат. adipositas — буквально: «ожиріння» і лат. obesitas — буквально: огрядність, відгодованість) — надлишкове відкладення жиру, збільшення маси тіла за рахунок жирової тканини. Ожиріння — хронічна хвороба, що веде до підвищеного ризику виникнення цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, жовчокам’яної хвороби. Жирова тканина може відкладатися як в місцях фізіологічних відкладень, так і в області молочних залоз, стегон, живота. Останнім часом ожиріння розглядається як хронічна обмінна хвороба, що виникає в будь-якому віці, що виявляється надлишковим збільшенням маси тіла переважно за рахунок надмірного накопичення жирової тканини, що супроводжується збільшенням випадків загальної захворюваності та смертності населення. Захворюваність ожирінням в цивілізованому суспільстві різко зростає, незважаючи на відсутність змін в генетичному пулі[1], тобто незалежно від спадкових факторів.