Діагностика цукрового діабету у собак

ВСТУП Клінічна діагностика чисто пропедевтична наука, яка займається вивченням різних методів клінічних і лабораторних обстежень внутрішніх хвороб тварин з метою їх правильної діагностики. Існує і друга клінічна дисципліна, вивчаюча внутрішні захворювання, — спеціальна патологія і терапія, для якої етіологія, патогенез, патологоанатомічні зміни, лікування і профілактика складають основну частину курсу. Клінічну діагностику всі ці питання цікавлять в зв’язку з розробкою клінічних і лабораторних методів досліджень нормально і патологічно функціонуючих органів, а також систем тваринного організму.

Діагностику можна поділити, в якійсь мірі, на три самостійних розділи: перший охоплює всі методи дослідження і складає основну частину діагностики; другий присвячений семіології - вивченню симптомів, виявлених при дослідженні; в третьому на основі аналізу отриманих при цьому результатів проводиться методика постановки діагнозу.

Завданням моєї курсової роботи було дослідити тварину хвору на цукровий діабет. Цукровий діабет (Diabetes mellitus) — хронічне захворювання, зумовлене абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, що супроводжується порушенням обміну речовин, зокрема цукру, гіперглікемією і глюкозурією.

На цукровий діабет хворіють тварини з однокамерним шлунком: собаки, особливо такси, тер'єри, частіше у віці семи років, зрідка коти, коні, свині та інші. Співвідношення захворілих самців до самок у собак становить приблизно 1:4.

У тварин (собак) цукровий діабет класифікують на: діабет першого типу (інсулінозалежний) та цукровий діабет першого типу (інсулінонезалежний) — це діабет за якого відмічають менші порушення обміну речовин і менш вірогідний кетоацидоз. У собак та інших тварин частіше буває інсулінозалежний діабет.

ПОПЕРЕДНІ ДАНІ ПРО ТВАРИНУ

1.1 Реєстрація тварини — Registratio animalis

Порядковий номер ;

Дата дослідження — 21.03.2012

Власник — Ж.Ю.О.

Адреса — м. Дніпропетровськ, вул., буд. кв.

Вид — собака Стать — пес Вік — 5 років Кличка — Рекс Масть, прикмети — чорний з коричневими підпалами Порода — німецька вівчарка Маса — 49 кг

1.2 Анамнез — Anamnesis

1.2.1 Анамнез про життя твариниAnamnesis de vіtae animalis

Походження тварини — придбали в місячному віці на зооринку, пес народився 12 березня 2007 року Годівлякаші, варене м`ясо, напувається звичайною водою з крану. Утримання і призначення тварини — утримується один в квартирі як домашній улюбленець.

Тварина утримується у кімнатних умовах, вигулюється 2 рази в день, залишається тривалий час на самоті, коли власник у відряджені. Часто собаку ласують печивом та іншими солодощами. Щорічно роблять щеплення проти інфекційного гепатиту, лептоспірозу, сказу.

Епізоотична ситуація в районі - гострих заразних хвороб не зустрічалося, в грудні тварині робили щеплення проти сказу та ентериту.

1.2.2. Анамнез про хворобу твариниAnamnesis de morbi animalis

Раніше тварина не хворіла, проте останнім часом, приблизно півроку тому, власник помітив деяку слабкість собаки, байдужість, тьмяність волосяного покриву, але вважав що це пов`зано із віком, почала більше їсти, пити, при цьому втрачаючи вагу. Більшу увагу власник звернув на те, що тварина почала виділяти більшу кількість сечі та сухість шкіри. На прогулянку виходить як звичайно, але помітно що тварина стала гірше орієнтуватись у просторі, ніби то вона погано бачить.

2. ВЛАСНЕ КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИНИ EXPLORATIO РRОРRІА CLINIKALIS STATUS PRAESENS ANIMALIS

2.1 ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ — EXPTORATIO STATUS COMMUNIS

2.1.1 Найважливіші показники стану здоров’я тварини Температура -38,8 0С (норма 37,5−39,0)

Пульс — 115 ударів за хвилину (норма 70−90)

Дихання -18 дихальних рухів за хвилину (норма 15−20)

2.1.2 Зовнішній вигляд тварини — габітус — Habitus animalis

Стан собаки є пригніченим, вона малоактивна та байдужа, положення тіла в просторі природнє стояче, вгодованість середня, будова тіла пропорційна.

2.1.3 Кон’юнктиви і видимі слизові оболонки Слизові оболонки (ротова, носова порожнини, кон`юнктива та уретра) анемічні та сухі. Припухань, порушення цілісності не виявлено

2.1.4 Шерстний, волосяний покрив Шерсть у собаки дещо скуйовджена, тьмяна, помірної густоти. Утримується не досить міцно, частіше стала проявлятись линька, депігментацій та посивіння не відмічено.

2.1.5 Шкіра Шкіра в тварини суха, малоеластична, помітні лусочки та розчесані садна в області вух, морди та кінцівок. Розчесані ранки загоюються повільно. Набряків, гематом, нашарувань та ектопаразитів не виявлено.

2.1.6 Лімфатичні вузли Пахвинні лімфатичні вузли досліджувала бімануально за допомогою огляду та пальпації. У досліджуваної собаки вони малого розміру, округлої форми, рухливі. При пальпації не болючі, щільної консистенції, поверхня гладенька без горбків, вузликів та нашарувань. Температура поверхні шкіри над лімфовузлами не відрізняється від температури усього тіла.

2.1.7 Скелетно — м’язова система При дослідженні собаки оглядом і пальпацією відмічається деяка атонія м`язів, пальпуючи в області черева помітно занепокоєння тварини. М`язи цілісні, симетричні, парезів, паралічів та судом не виявлено. Кістяк розвинутий звичайно, тобто відсутні вивихи, деформації, переломи, скелет є пропорційним до тіла тварини.

2.1.8 Аналіз виявлених змін Пригнічення тварини, сухість шкіри, шерстяний покрив скуйовджений, тьмяний, анемічність слизових оболонок. Тахікардія — 115уд./хв, (норма для великих тварин 70 — 90 уд./хв.).

2.2 ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ ОРГАНІВ ТА СИСТЕМ — EXPLORATIO SYSTEMATUM ET ORGANORUM SINGULARIUM

2.2.1 СЕРЦЕВО — СУДИННА СИСТЕМАSYSTEMA CARDIO-VASCULARE

Анатомо-фізіологічні дані.

Серце — являє собою м`язовий орган, який завдяки ритмічним скороченням рухає кров по замкнутій системі сосудів. У собак серце має шаровидну форму і повністю покрите перикардом. Серце лежить в грудній порожнині в середостінному просторі. В серці розрізняють праву венозну і ліву артеріальну частини. Вони складаються відповідно із правого і лівого передшлунків, і правого і лівого шлунків. Частота скорочень серця у собак складає 70−120 за одну хвилину. Топографічні межі серця при перкусії у собак проходять — верхня по лінії від заднього кута лопатки до ліктьового суглоба (четвертий міжреберний проміжок), а задню визначають по лінії від ліктьового горба вгору й назад, приблизно під кутом 45 градусів, вона досягає 7-го ребра. Необхідно мати на увазі, що вони не збігаються з анатомічними, а є дещо більшими.

При аускультації серця перший тон краще вислуховується в четвер-тому міжребір'ї зліва та справа, на 4−6 см нижче лінії плечового суглобу (ЛПС). Другий тон вислуховують в 4-му міжребір'ї зліва, на 1−2 см нижче лінії плечового суглобу, та в третьому міжребір`ї зліва, на 6−8 см нижче ЛПС.

План дослідження серцево-судинної системи

1. Анамнез по серцево-судинної системи.

2. Дослідження ділянки серця.

3. Дослідження тонів і шумів серця.

4. Дослідження периферичних судин.

5. Додаткові дослідження серцево-судинної системи.

Методи дослідження: розпитування і опитування, огляд і спостереження, пальпація, перкусія, аускультація, термометрія, функціональні проби.

Анамнез серцево-судинної системи. Зі слів власника тварина, приблизно півроку тому, стала малорухлива.

Дослідження ділянки серця: положення грудних кінцівок природнє, стан м`язів анконеусів — в тонусі, фібрилярне дрижання відсутнє. Порушення цілісності шкіри та підшкірної клітковини не виявлено.

Дослідження серцевого поштовху: місцезнаходження — зліва в 5 м.р.п. з правого боку в 4 м.р.п. локалізований, величина біля 5 см, помірної сили, частота 115 пошт/хв, ритмічний.

Топографічною перкусією ділянки серця визначила перкусійні межі серця: верхню за лінією, проведеною від заднього кута лопатки до ліктьового горба, за переходом чіткого легеневого звуку в притуплений, досягає лінії плечового суглобу, задню — за лінією, проведеною від ліктьового горба до маклока під кутом 45 градусів, досягає до7-го ребра, болючість відсутня.

При опосередкованій аускультації серця за допомогою фонендоскопа перший тон краще чутно в 5-му міжребір'ї зліва та в 4-му справа — р.о. атріовентрикулярних клапанів; другий тон — в 4-му міжребір'ї зліва та в третьому міжребір'ї зліва, — р.о. клапанів аорти та легеневої артерії. Вони ритмічні, приглушені, подовжені, частота 115 уд./хв розщеплення і роздвоєння відсутні, перший тон довший та вищій за другий, систолічна пауза значно коротша за діастолічну. Серцеві шуми відсутні.

Дослідження периферичних судин: артеріальний пульс досліджувала на стегновій артерії, частота становила 102 уд./хв., аритмічний, середнього наповнення. Стінка артерії еластична, форма пульсової хвилі помірна.

Вени досліджувала оглядом та пальпацією, наповнення вен було помірним, що добре помітно в області голови та на вені сафені, що знаходиться на плантарній поверхні гомілки.

Функціональна діагностика: я проводила пробу з апное за І. Г. Шарабіним, аускультувала другий тон в пункті оптимумі клапанів аорти (4 М.Р.П. справа) та легеневої артерії (3 МРП зліва) до закриття ніздрів і після, виявилось послаблення другого тону.

Аналіз виявлених змін. Систолічний шум в 4 М.Р.П. з правого боку, що вказує на недостатність тристулкового клапану. Тахікардія — 115уд./хв, (норма для великих тварин 70 — 90 уд./хв.). При функціональній діагностиці виявлено послаблення другого тону, що також вказує на недостатність серця.

2.2.2 ДИХАЛЬНА СИСТЕМА — SYSTEMA RESPIRATORIUM

Анатомо-фізіологічні дані.

Органи дихання здійснюють газообмін між кров`ю та атмосферним повітрям. Вони регулюють приплив повітря в залежності від навантаження на організм і від потреби в кисні. Через пару ніздрів, повітря потрапляє в носову порожнину. По носоглоточному каналу, через носоглотку, гортань і трахею повітря попадає в легені.

Легені (pulmones) — парний паренхіматозний орган, блідо-рожевого кольору, слугує для газообміну між вдихуваним повітрям і кров`ю. На поверхні легені покриті серозною оболонкою — вісцеральною плеврою. Легені лежать в грудній порожнині від першого до передостаннього ребра.

Частота дихання в нормі у собак складає 15−20 дихальних рухів за хвилину. Задня перкусійна межа легень проходе у собак по лінії маклока до12-го, по лінії сідничного горба до 11-го, по лінії плечового суглобудо 9-го ребра.

План дослідження

1. Анамнез по системі дихання

2. Дослідження переднього відділу дихальних шляхів

3. Дослідження грудної клітини

4. Додаткові дослідження Методи дослідження: розпитування і опитування, огляду і спостереження, пальпації, перкусії, аускультації, термометрії, обнюхування, функціональні проби.

Анамнез дихальної системи: захворювань органів дихання раніше не відмічали. Останнім часом виявляється деяка задишка.

Дослідження переднього відділу: звернула увагу на витікання з носа, вони були майже не помітні, серозного характеру. Але відчувався чіткий фруктово кислий запах видихуваного повітря, що нагадував ацетон.

Досліджуючи верхньощелепні та лобові пазухи деформацій кісток, підвищення місцевої температури болючості не відмічено. Перкутувала безпосередньою пальпацією, звук — коробковий.

Бімануально про пальпувала кільця трахеї і гортань, болючості, підвищення місцевої температури, зміни форми та деформацій не виявлено.

Аускультація: в ділянці гортані вислуховується ларингеальне дихання, на трахеї - трахеальне. Хрипів, шумів, крепітації не виявлено.

Дослідження грудної клітини: частота дихальних рухів -18дих.рух./хв. (норма 15−20 дих.рух./хв). Тип дихання грудний, дихальні рухи поверхневі. Подивившись на тварину зверху визначила симетричність дихальних рухів за екскурсіями грудної клітини. Задишка проявляється як при фазі вдиху так і при видиху — це є змішана задишка.

При огляді виявила, що у досліджуваного пса грудна клітка округлої форми, про пальпувавши всю грудну клітину болючості, набряку, деформації ребер не виявлено.

Проводила топографічну перкусію в ділянці грудної клітини, визначаючи межі легень і порівняльну, визначаючи характер звуку. Топографічну перкусію виконувала дигітально методом легато, визначаючи задню межу легень, по трьом лініям — маклока, сідничного горба та плечового суглоба, у тварини вона знаходиться в 11,9,8 міжреберному проміжку.

Порівняльну перкусію виконувала методом стокато, дигітально. Перкутувала по міжреберних проміжках зверху вниз, звук не змінювався і був атимпанічним.

Аускультація: проводила за допомогою стетофонендоскопа, за лопаткою в середній третині грудної клітини, бо там звук вислуховується найкраще. В середній частині грудної клітки чутно бронховезикулярне дихання. Патологічних дихальних шумів не виявлено.

Аналіз виявлених змін. При дослідженні органів дихання виявлено 18 д.р. та змішану задишку, яка відмічається під час вдиху і видиху, запах ацетону з ротової порожнини.

2.2.3 ТРАВНА СИСТЕМА — SYSTEMA DIGESTIVUM

Анатомо-фізіологічні дані.

Травний апарат собак спрямований на тваринну, м`ясну їжу. В шлунково-кишковому тракті, який приблизно в 5 раз перевищує довжину тулуба і вважається відносно коротким, протікає її хімічне розщеплення, на відміну від травоїдних майже виключно за рахунок ферментів, які виробляються ендогенно.

Травний канал поділяється на наступні частини: стравохід по якому їжа йде від глотки до шлунку, шлунок який представляє собою розтягуючийся порожнистий орган в якому починається ферментативна обробка їжі, тонкий кишечник, де проходе основна обробка їжі, товстий кишечник в якому головним чином відбувається всмоктування води й електролітів, анальний канал, який являється останньою ділянкою травного каналу. Печінка розташована в правому підребер'ї, за діафрагмою, доходить до 12-го ребра, а зліва до 8-го. У ділянці мечоподібного відростка прилягає до черевної стінки.

План дослідження

1. Анамнез по системі травлення

2. Оцінка апетиту

3. Дослідження прийому корму і води, жування і ковтання

4. Дослідження ротової порожнини, глотки, стравоходу

5. Дослідження черева

6. Дослідження шлунка

7. Дослідження кишечнику

8. Дослідження акту дефекації і калу

9. Дослідження печінки

10. Додаткові дослідження Методи дослідження: розпитування і опитування, огляду і спостереження, пальпації, перкусії, аускультації, термометрії, лабораторні дослідження крові, калу та сечі.

Анамнез системи травлення: захворювань пов’язаних з системою травлення раніше не спостерігалось. Апетит і спрага підвищені, а тварина схудла.

Дослідження прийому корму та води — тварина стала частіше приймати корм, навіть якщо вже сита, це явище називають булімія, жадібно поглинає корм. Неприродних поз та звуків під час прийому корму та води не відмічається. Іноді відбувається разове блювання.

Дослідження ротової порожнини: виконувала безпосередньо відкривши пащу собаки. Слизові оболонки бліді, пошкоджень і нашарувань не відмічено. Салівації не помічено. Язик рухливий, без уражень та нашарувань.

Дослідження глотки і стравоходу проводила методом огляду та пальпації. Зовні дивлячись на шию тварини, особливо під час ковтання деформацій, викривлень та припухань не відмічається. Пропальпувавши вздовж верхнього краю яремного жолоба больової реакції в собаки не було, місцева температура не підвищена.

Дослідження стравоходу: пропальпувавши бімануально вздовж яремного жолоба до входу його в стравохід — закупорки, дивертикулів не виявлено. При споживанні корму, маси спокійно проходили по глотці та стравоходу без ускладнень та перешкод.

Огляд черева: за формою є зменшеним, підтягнутим внаслідок втрати ваги, останнім часом. При пальпації опору з боку черевної стінки не відчувалось, м`язевого напруження не помічено. Больова реакція відсуня, проте тварина помітно хвилюється.

Дослідження шлунку проводила в ділянці 9−12 М.Р.П., використовувала глибоку пальпацію, занурюючи руки ніби під ребра. Ущільнення, розширення та больової реакції не відмічається.

Дослідження кишечнику: при огляді тварини неприродних поз, занепокоєння, не спостерігається. Напруженості немає, перкутуючи в ділянці 2−5 поперекових хребців прослуховується притуплений звук. При аускультації вислуховується звук плескоту та дзюрчання води.

Дослідження акту дефекації: це є рефлекторний акт видалення з кишечнику калових мас. Частота дефекації у досліджуваного пса 1−2 рази на добу, запорів, проносу не відмічається. Форма калових мас циліндрична, темно-коричневого кольору з неприємним запахом, без домішок.

Дослідження печінки: пропальпувавши бімануально під правою реберною дугою болючості не виявила. При перкусії визначила задню межу печінки, вона сягала з правого боку до 12, а зліва до 8−10 ребра, больової реакції у тварини також не було.

Аналіз виявлених змін. При дослідженні органів травлення виявлено, що у собаки булімія, полідипсія, сухість слизових оболонок та помітне схуднення.

2.2.4 СЕЧОВА СИСТЕМА — SYSTEMA URINARIUM

Анатомо-фізіологічні дані.

Органи сечовиділення — складний органний комплекс, спеціалізований на виведенні із організму сечі.

В системі органів сечовиділення прийнято розрізняти: 1) парні нирки; 2) парні сечоводи; 3) непарний сечовий міхур; 4) непарний сечовий канал;

Нирки — парні органи, в яких протікає утворення сечі. У собак гладенькі однососочкові, бобовидної форми. У однієї і тієї собаки вони можуть бути різного розміру. Вони розташовані з обох боків від серединної площини під дорсальною черевною стінкою. Права нирка у собаки завжди розміщена більш краніально ніж ліва. Краніальний полюс правої нирки знаходиться під 7 або 8 ребром. Каудальний полюс досягає поперечного відростка 2-го або 3-го поперекового хребця. Від нирок ідуть сечоводи, які з'єднують нирки з сечовим міхуром і виконують функцію проведення сечі із нирок в сечовий міхур.

Сечовий міхур лежить на дні тазової порожнини і слугує тимчасовим резервуаром для збирання сечі.

План дослідження сечової системи

1. Анамнез по сечовидільній системі

2. Дослідження акту сечовиділення

3. Дослідження нирок

4. Дослідження сечоводів

5. Дослідження сечового міхура

6. Дослідження уретри

7. Лабораторні дослідження сечі.

Методи досслідження: розпитування і опитування, огляду і спостереження, пальпації, перкусії, термометрії, лабораторні дослідження крові та сечі.

Анамнез сечової системи. Спостерігається часте сечовипускання, зі збільшенням кількості виділеної сечі.

Дослідження сечовиділення: тварина приймає звичайну для даного виду позу, частота сечовиділення за добу приблизно 7−9 разів, іноді виділяється не багато, краплями.

Дослідження нирок: набряки відсутні. Пальпувала нирки за останніми ребрами, накладаючи руки на поперек, горбкуватості, розм`якшення та ущільнення не виявила.

Дослідження сечового міхура: пальпувала бімануально через черевну стінку, виявила, що сечовий міхур переповнений, але не болючий.

Уретру досліджувала оглядом — слизова оболонка ціанотична, запалення, геморагії і сторонніх витікань не виявлено.

Дослідження сечі: сечу одержувала від тварини після туалету статевих органів під час природного сечовиділення вранці. Для дослідження відбирала 15 мл сечі. За добу тварина виділяє приблизно 1,5−2,0 л сечі, дослідження проводила з свіжою сечею:

Колір — жовтий; pH-5,5; відносна щільність — 1,040 кг/л (норма 1,020 — 1,050 кг/л);

Запах — фруктово-солодкуватий.

Лабораторні дослідження сечі: проводила з метою визначення вмісту білка, глюкози, кетонових тіл, крові, міоглобіну, індикану, білірубіну, уробіліну, жовчних кислот нітратів, сечовини, креатиніну. (див. додаток 2)

Аналіз виявлених змін. У собаки виражена поліурія, глюкозурія, кетонурія, гіпохромурія, гіперстенурія, ацидоз.

2.2.5 НЕРВОВА СИСТЕМАSYSTEMA NERVORUM

Нервова система поділяється на соматичну та вегетативну, а вегетативна, в свою чергу є симпатична та парасимпатична. Вони керують роботою внутришніх органів. Так, симпатична посилює та збільшує скорочення серця, дихальні рухи, послаблює перистальтику кишечнику та секрецію його залоз. Парасимпатична на ці ж органи діє навпаки.

Нервова система забезпечує сприйняття організмом подразників з навколишнього середовища, обробку інформації та правильну реакцію організму.

План дослідження нервової системи

1. Анамнез по нервовій системі

2. Дослідження поведінки тварини

3. Дослідження черепа і хребта

4. Дослідження органів чуття

5. Дослідження поверхневої і глибокої чутливості

6. Дослідження рухової сфери

7. Дослідження рефлексів

8. Дослідження вегетативної нервової системи Методи дослідження: розпитування і опитування, огляду і спостереження, пальпації, перкусії, термометрії, лабораторні дослідження крові, ліквору, метод рефлексів.

Анамнез нервової системи: тварина є врівноваженою, спокійною, останнім часом навіть млявою. Раніше травм хребта, голови не було. Досліджуваний пес реагує на подразники зовнішнього середовища, але останні 2−3 місяці власник помітив, що тварина погано орієнтується, ніби погано бачить.

Дослідження черепа і хребта: деформацій, випинань, не виявлено, хребет не викривлений, при перкусії черепа звук коробковий.

Дослідження органів зору: спостерігаючи за твариною, помітно що деяких речей вона не бачить, особливо невеликих в розмірі, силуети розпізнає. Витікань не має, повіки не змінені, без нашарувань, без опускання чи вивертання. При направлені світла зіниця звужується.

Дослідження органів слуху та нюху: тварина окликається на звуки та оклики власника, при підставлянні на відстані розчину оцтової кислоти, тварина водить носом підходить обережно, що каже про нормальний розвиток нюху.

Дослідження чутливості: є глибока чутливість — м`язи, зв`язки, кістки та суглоби, шкіра та слизові оболонки. При дослідженні глибокої чутливості я перехрещувала собаці грудні кінцівки, тобто надавала їй неприродної пози, пес одразу намагався ухилитись, стаючи природнім чином. При дослідженні поверхневої перевірила: тактильну чутливість — доторкалася до кінчиків волосся холки, больову — маленькою голкою поколювала собаку в області крупа, черева, та температурну чутливість — прикладаючи до стегна гарячу пробірку, тварина реагує на всі ці подразники, ухиляється, тупцює задніми кінцівками.

Дослідження рухової сфери: — при дослідженні собаки оглядом і пальпацією відмічається деяка атонія м`язів. М`язи цілісні, симетричні, парезів, паралічів та судом не виявлено. Кістяк розвинутий звичайно, тобто відсутні вивихи, деформації, переломи, скелет є пропорційним до тіла тварини.

Дослідження рефлексів — перевірила поверхневі, та глибокі. Поверхневі: подразнюючи слизову оболонку глотки, тварина одразу відповіла реакцією, в неї з`явився кашель. Глибокі - ударила кілька раз по ахілловому сухожилку перкусійним молоточком, пес одразу почав виправляти скакальний суглоб.

Дослідження вегетативної Н.С. — проводила око-серцевий рефлекс. Підрахувавши частоту пульсу до натискання на очні яблука вона становила 115уд./хв. і через 15 — 20 с. після закінчення маніпуляції, збільшилася до 12уд./хв., так як частота пульсу змінилася в межах ?, тварина є нормотоніком.

Аналіз виявлених змін. Тварина пригнічена, в стадії апатії, реагує на зовнішні подразники, але відмічається втрата зору.

2.2.6 КРОВОНОСНА СИСТЕМА І КРОВ SYSTEMA HAEMATOGENUM ET HAEMA

Анатомо-фізіологічні дані.

Кров, тканинна рідина та лімфа — утворюють внутрішнє середовище організму. Функції крові спрямовані на те, щоб підтримувати відносно сталий склад цього середовища. Таким чином, кров бере участь в підтриманні гомеостазу. Депо крові знаходиться в печінці, селезінці.

Кров складається з рідкої частини і формених елементів. Формені елементи ділять на три групи: еритроцити, лейкоцити і кров`яні пластинки.

Еритроцити — червоні формені елементи крові. Складається з тонкої сітчастої строми, яка заповнена пігментом гемоглобіном, який має здатність приєднувати кисень та вуглекислий газ. У собак в нормі їх 5,6 — 6,5млн/мкл крові.

Лейкоцити — білі кров’яні тільця, мають ядро та цитоплазму. Їх ділять на дві великі групи: зернисті (гранулоцити) і незернисті (агранулоцити). У собак в нормі їх 6−12 тис/мкл крові. Вони забезпечують імунний захист організму.

Кров`яні пластинки (тромбоцити) — білі кров’яні тільця. Їх функція — забезпечувати нормальне згортання крові та утворення тромбу після пошкодження судини. У собак в нормі їх 190−577 тис/мкл крові.

План дослідження.

1. Анамнез по кровоносній системі

2. Визначення фізичних властивостей крові

3. Біохімічний аналіз крові

4. Дослідження морфологічного складу крові

Методи дослідження: лабораторні дослідження крові.

Анамнез при досліджені кровоносної системи та крові: собака раніше не хворіла.

Фізичні показники крові:

ШОЕ, за Панченковим, під кутом 60? — 1 год-32мм (норма 30−33 мм).

РКЗ, часткова через 2,5 год, повна через 21 год. Індекс рефракції становить 0,6.

ШЗК, за Моравицем 10 хв.(норма 8−10 хв).

Гематокрит, за Тодоровим 46%.(норма 42−48%).

Біохімічні показники крові:

Резервна лужність, за Кондрахіним 62об.% СО2 (норма 45−66 об.% СО2).

Гемоглобін, ціанідним методом -13,6 г % (норма 14 — 21 г %).

Вміст загального білка біуретовим методом 68г/л (норма 60−75 г/л).

Вміст глюкози, глюкозооксидазним методом 10,5 ммоль/л (норма 3,3 — 4,5 ммоль/л).

Вміст кетонових тіл, за Лєстраде 10,8 мг/100 мл (норма 2,5 — 8 мг/100 мл).

Вміст білірубіну, за Ієндрашиком — 0,13мг/100мл (норма 0,02 — 0,23 мг/100 мл).

Вміст загального кальцію, за Луцьким 11,5 мг/100 мл (норма 10−12,5 мг/100 мл).

Вміст неорганічного фосфору, за Пулсом 3,6 мг/100 мл.

Колірний показник 1,1 (норма0,8−1,2).

Морфологічні показники:

Кількість еритроцитів 6,5 млн/мкл (норма 5 — 8,5 млн/мкл).

Кількість лейкоцитів 12,6 тис/мкл (норма 8,5−10,5 тис/мкл).

Тромбоцитів 320 тис/мкл (норма 250−550 тис/мкл).

Лейкограма (див. додаток 1).

Лабораторна діагностика крові наведена (див. додаток 1).

Аналіз виявлених змін. Гіперглікемія 10,5 ммоль/л (норма 3,3 — 4,5 ммоль/л), гіперкетонемія 10,8 мг/100 мл (норма 2,5 — 8 мг/100 мл).

3. ВИСНОВОК — SUMMARIUM

Провівши повне клінічне дослідження собаки породи німецька вівчарка, віком 5 років, масою тіла 49 кг, кличка Рекс, яка належить Ж.Ю.О. яка мешкає по вул. буд., кв., м. Дніпропетровськ, було виявлено: сухість шкіри, шерстний покрив скуйовджений, тьмяний, анемічність слизових оболонок, тварина знаходиться у пригніченому стані. При дослідженні органів травлення виявлено, що у собаки булімія, полідипсія, сухість слизових оболонок та помітне схуднення. При дослідженні органів дихання виявлено поліпноє 30 дих.рух./хв. та змішану задишку, яка відмічається під час вдиху і видиху, запах ацетону з ротової порожнини. Систолічний шум в 4 М.Р.П. з правого боку, що вказує на недостатність тристулкового клапану. При функціональній діагностиці виявлено послаблення другого тону, що також вказує на недостатність серця, тахікардія — 115 уд./хв. (норма для великих тварин 70 — 90 уд./хв.), відмічається втрата зору.

При лабораторному дослідженні крові: гіперглікемія 10,5 ммоль/л (норма 3,3 — 4,5 ммоль/л), гіперкетонемія 10,8 мг/100 мл (норма 2,5 — 8 мг/100 мл); сечі: поліурія, глюкозурія, кетонурія, гіпохромурія, гіперстенурія, ацидоз.

На основі даних анамнезу, клінічних і лабораторних досліджень встановила діагноз цукровий діабет.

волосяний шкіра лімфатичний скелетний

Список використаної літератури

1. Анатомия собаки и кошки/ Е. Болдырева, И. Кравец. — М.: «АКВАРИУМ БУК», 2003. — 580с.

2. Болезни собак. Практическое руководство для ветеринарных врачей, 8-е изд./Пер.с нем., 2-е изд. — М.: «Аквариум-Принт», 2008. — 816с.: с ил.

3. Влізло В.В., Левченко В.І., Лисенко В. В., Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин — Білоцерківський державний аграрний універсиситет, 2004.

4. Внутрішні хвороби тварин / Левченко В.І., Кондрахін І.П. За ред. В.І. Левченко, Б. Церква, БДАУ, 2001, ч.2.

5. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з клінічної діагностики /ДДАУ. Дніпропетровськ 2012 — 26 с.

.ur