Вплив іонізуючих випромінювань на людину. 
Інструктаж з охорони праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН економічний факультет Кафедра маркетингу та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА з предмету «Основи охрани праці»

Виконав: студент групи ЕР-41

Никипорець Олександр Перевірив:

к. е. н., доц. Мангушев Д.В.

Харків — 2013

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні питання
• 1.1 Джерела іонізуючих випромінювань і їх вплив на людину
• 1.2 Природні джерела іонізуючого випромінювання
• 1.3 Штучні джерела іонізуючого випромінювання
• 1.5 Дія радіації на людину
• 1.2 Види інструктажів з охорони праці
• 1.6 Види інструктажів
• 1.7 Захисні засоби електробезпеки
• 1.8 Заходи щодо попередження пожеж
• 2. Практична частина. Вирішування завдань
• Завдання № 1
• Завдання № 2
• Завдання № 3
• Завдання № 4
• Завдання № 5
• Тести
• Висновки та рекомендації
• Перелік використанних джерел

Вступ

Актуальність даної роботи полягає у важливості предмета охорони праці як науки, оскільки знання і розвиток цього предмета дозволяє не тільки знизити витрати виробництва, але і вберегти життя і здоров’я людини від небезпеки.

Основна мета роботи полягає у розкритті необхідних тем роботи, донесенні цих тем і закріпленні отриманих знань.

Дана робота складається з 3 головних розділів. Перший розділ містить теоретичну частину по 4 теоретичним питанням. Другий розділ містить практичну частину і являє собою вирішені завдання. Третій розділ являє собою розділ закріплення матеріалу у вигляді 10 складених тестів за темою роботи.

1. Теоретичні питання

1.1 Джерела іонізуючих випромінювань і їх вплив на людину

Іонізуюче випромінювання — будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення зарядів різних знаків. Властивостями іонізації середовища володіють радіоактивні випромінювання, випромінювання високих енергій, рентгенівські промені.

Джерела іонізуючого випромінювання поділяються на:

природні - існуючі в природі;

штучні - синтезовані за допомогою ядерних реакцій.

Основну частину опромінення людина одержує від природних джерел радіації. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них зовсім неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання потрапляють на поверхню Землі з космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться в земній корі.

Рис. 1.1 Основні джерела радіації

Людина піддається опроміненню двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінювати його зовні; в цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. Або ж вони можуть опинитися в повітрі, яким дихає людина, в їжі або у воді і потрапити всередину організму. Такий спосіб опромінення називають внутрішнім.

1.2 Природні джерела іонізуючого випромінювання

Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, при цьому, одні з них одержують більші дози, ніж інші. У залежності, зокрема, від місця проживання. Так рівень радіації в деяких місцях земної кулі, там, де особливо залягають радіоактивні породи, виявляється значно вище середнього, в інших місцях — відповідно, нижче. Доза опромінення залежить також від способу життя людей. Застосування деяких будівельних матеріалів, використання газу для приготування їжі, відкритих вугільних жаровень, герметичність приміщень і навіть польоти на літаках — все це збільшує рівень опромінення за рахунок природних джерел радіації.

Земні джерела радіації в сумі відповідальні за більшу частину опромінення, якому піддається людина за рахунок природної радіації. Іншу частину радіації вносять космічні промені.

Космічні промені, в основному, приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання і приводячи до утворення різних радіонуклідів.

У середньому приблизно 70% ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації, надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою і повітрям.

випромінювання іонізуюче охорона праця

1.3 Штучні джерела іонізуючого випромінювання

За останні кілька десятиліть людина створила кілька сотень штучних радіонуклідів і навчилася використовувати енергію атома в різних цілях: у медицині і для створення атомної зброї, для виробництва енергії і виявлення пожеж, для пошуку корисних копалин. Все це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом.

Індивідуальні дози, одержувані різними людьми від штучних джерел радіації, сильно різняться. У більшості випадків ці дози досить невеликі, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел виявляється у багато тисяч разів інтенсивніше, ніж за рахунок природних.

Як правило, для техногенних джерел радіації згадана варіабельність виражена набагато сильніше, ніж для природних. Крім того, породжене ними випромінювання звичайно легше контролювати, хоча опромінення, пов’язане з радіоактивними опадами від ядерних вибухів, майже так само складно контролювати, як і опромінення, зумовлене космічними променями або земними джерелами.

В даний час основний внесок у дозу, одержувану людиною від техногенних джерел радіації, вносять медичні процедури і методи лікування, пов’язані із застосуванням радіоактивності. У багатьох країнах це джерело відповідальний практично за всю дозу, одержувану від техногенних джерел радіації.

Радіація використовується в медицині як у діагностичних цілях, так і для лікування. Одним з найпоширеніших медичних приладів є рентгенівський апарат. Отримують все більш широке поширення і нові складні діагностичні методи, що спираються на використання радіоізотопів. Як не парадоксально, але одним із способів боротьби з раком є ??променева терапія.

Джерелом опромінення, навколо якого ведуться найбільш інтенсивні суперечки, є атомні електростанції, хоча в даний час вони вносять вельми незначний внесок у сумарне опромінення населення. При нормальній роботі ядерних установок викиди радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище дуже невеликі.

На кожній стадії ядерного паливного циклу в навколишнє середовище потрапляють радіоактивні речовини.

Але найбільше шкоди для населення може принести аварія на АЕС. Як відомо, за період з 1971 по 1989 рік у 14 країнах світу мала місце 151 аварія на АЕС. Однак за час існування ядерних енергетичних реакторів відбулися тільки три великі аварії, що супроводжуються великими викидами радіоактивних речовин (у Великобританії в 1957року, в США в 1979 році і в СРСР в 1986 році).

Дуже багато людей піддалися дії іонізуючого випромінювання. Особливо постраждали ліквідатори аварії. На даний момент багато з них померли від променевої хвороби.

1.5 Дія радіації на людину

Радіація за самою своєю природою шкідлива для життя. Малі дози опромінення можуть «запустити» не до кінця ще вивчену ланцюг подій, що призводять до раку або генетичних ушкоджень. При великих дозах радіація може руйнувати клітини, пошкоджувати тканини органів і стати причиною швидкої загибелі організму.

Пошкодження, викликані великими дозами опромінення, звичайно проявляються протягом декількох годин або днів. Ракові захворювання, проте, проявляються через багато років після опромінення, — як правило, не раніше ніж через одне-два десятиліття. А вроджені вади розвитку та інші спадкові хвороби, викликані ушкодженням генетичного апарату, за визначенням проявляються лише в наступному або подальших поколіннях: це діти, онуки та більш віддалені нащадки індивідуума, який зазнав опромінення.

У той час як ідентифікація швидко проявляються («гострих») наслідків від дії великих доз опромінення не складає труднощів, виявити віддалені наслідки від малих доз опромінення майже завжди виявляється дуже важко. Частково це пояснюється тим, що для їх прояву повинно пройти дуже багато часу. Але навіть і виявивши якісь ефекти, потрібно ще й довести, що вони пояснюються дією радіації, оскільки і рак, і пошкодження генетичного апарату можуть бути викликані не тільки радіацією, але і безліччю інших причин.

Щоб викликати гостре ураження організму, дози опромінення повинні перевищувати певний рівень, але немає ніяких підстав вважати, що це правило діє у випадку таких наслідків, як рак або пошкодження генетичного апарату. Принаймні, теоретично для цього достатньо найменшої дози. Однак, в той же час, ніяка доза опромінення не призводить до цих наслідків у всіх випадках. Навіть при відносно великих дозах опромінення далеко не всі люди приречені на ці хвороби: діючі в організмі людини репараційні механізми звичайно ліквідують всі пошкодження. Точно так само будь-яка людина, що піддався дії радіації, зовсім не обов’язково повинен захворіти на рак або стати носієм спадкових хвороб; однак імовірність або ризик настання таких наслідків у нього більше, ніж у людини, яка не був опромінений. І ризик цей тим більше, чим більше доза опромінення.

Гостре ураження організму людини відбувається при великих дозах опромінення. Взагалі кажучи, радіація робить подібну дію, лише починаючи з деякої мінімальної, або «порогової», дози опромінення.

Реакція тканин і органів людини на опромінення неоднакова, причому розходження дуже великі. Величина ж дози, визначає тяжкість ураження організму, залежить від того, чи отримує її організм відразу або в декілька прийомів. Більшість органів встигає в тій чи іншій мірі залікувати радіаційні пошкодження і тому краще переносить серію дрібних доз, ніж ту саму сумарну дозу опромінення, отриману за один прийом.

Зрозуміло, якщо доза опромінення досить велика, опромінений людина загине. У всякому разі, дуже великі дози опромінення порядку 100 Гр викликають настільки серйозне ураження центральної нервової системи, що смерть, як правило, настає протягом декількох годин або днів.

Заряджені частинки. Проникаючі в тканини організму a-і b-частинки втрачають енергію внаслідок електричних взаємодій з електронами тих атомів, поблизу яких вони проходять. (G-випромінювання і рентгенівські промені передають свою енергію речовині декількома способами, які в кінцевому рахунку також призводять до електричних взаємодій.)

Електричні взаємодії. За час близько десяти трильйонних секунди після того, як проникаюче випромінювання досягне відповідного атома в тканині організму, від цього атома відривається електрон. Останній заряджений негативно, тому інша частина початково нейтрального атома стає позитивно зарядженою. Цей процес називається іонізацією. Відірвався електрон може далі іонізувати інші атоми.

Фізико-хімічні зміни. І вільний електрон, і іонізований атом зазвичай не можуть довго перебувати в такому стані і протягом наступних десяти мільярдних часток секунди беруть участь у складній ланцюга реакцій, в результаті яких утворюються нові молекули, включаючи і такі надзвичайно реакційноздатні, як «вільні радикали» .

Хімічні зміни. Протягом наступних мільйонних часток секунди, утворилися вільні радикали реагують як один з одним, так і з іншими молекулами і через ланцюжок реакцій, ще не вивчених до кінця, можуть викликати хімічну модифікацію важливих у біологічному відношенні молекул, необхідних для нормального функціонування клітини.

Біологічні ефекти. Біохімічні зміни можуть відбутися як через кілька секунд, так і через десятиліття після опромінення і стати причиною негайної загибелі клітин або таких змін до них, які можуть призвести до раку.

При дозах опромінення від 10 до 50 Гр при опроміненні всього тіла ураження центральної нервової системи може виявитися не настільки серйозним, щоб привести до летального результату, однак опромінений людина, швидше за все, все одно помре через один-два тижні від крововиливів у шлунково-кишковому тракті. При ще менших дозах може не відбутися серйозних ушкоджень шлункового тракту або організм з ними впорається, і проте, смерть може настати через один-два місяці, з моменту опромінення головним чином через руйнування клітин червоного кісткового мозку — головного компонента кровотворної системи організму: від дози 3−5 Гр при опроміненні всього тіла вмирає приблизно половина всіх опромінених. Таким чином, в цьому діапазоні доз опромінення великі дози відрізняються від менших лише тим, що смерть у першому випадку настає раніше, а в другому — пізніше.

1.2 Види інструктажів з охорони праці

Навчання та інструктаж з питань охорони праці повинен проводиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності підприємства. Крім того, наказом Держнаглядохоронпраці від 23.12 1993р. № 196 затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою, які припускають спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці не рідше одного разу на рік. На підприємствах на основі Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (Наказ Держнаглядохоронпраці від 04.04.1994 г. № 30) з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються їх керівниками відповідні Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці повинно бути не менше трьох осіб, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, майстерні тощо) — на керівників цих підрозділів.

Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладено ці обов’язки керівником (правлінням) підприємства.

1.6 Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

усіма працівниками, які тільки надійшли на роботу (постійну або тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов’язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

студентом, учнем і вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях;

під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується зі службою охорони праці затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — I раз на квартал, на інших роботах — I раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння;

на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади у разі, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників загального спеціальності. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

виконанні разових робіт, не пов’язаних з безпосередніми обов’язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

ліквідації аварії, стихійного лиха;

проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

екскурсії на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після проведення інструктажу повинен бути проведений усне опитування, а також перевірка придбаних практичних навичок безпечних методів праці. Володіння перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті і скріплені печаткою.

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Примірний перелік основних питань вступного інструктажу:

1. Загальні відомості про підприємство, організації, характерні особливості виробництва.

2. Основні положення законодавства про охорону праці.

2.1 Трудовий договір, робочий час і час відпочинку, охорона праці жінок та осіб молодше 18 років. Пільги та компенсації.

2.2 Правила внутрішнього трудового розпорядку організації, відповідальність за порушення правил.

2.3 Організація роботи з охорони праці в організації. Відомчий, державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці.

3. Загальні правила поведінки працюючих на території підприємства, у виробничих і допоміжних приміщеннях. Розташування основних цехів, служб, допоміжних приміщень.

4. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для даного виробництва. Методи і засоби попередження нещасних випадків та професійних захворювань: засоби колективного захисту, плакати, знаки безпеки, сигналізація. Основні вимоги щодо попередження електротравматизму.

5. Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.

6. Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Порядок і норми видачі ЗІЗ, строки носіння.

7. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків, аварій, пожеж, що сталися на підприємстві та інших аналогічних виробництвах через порушення вимог безпеки.

8. Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків та професійних захворювань.

9. Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожеж, вибухів, аварій. Дії персоналу при їх виникненні.

10. Перша допомога постраждалим. Дії працюючих при виникненні нещасного випадку на дільниці, в цеху.

Примірний перелік основних питань первинного інструктажу на робочому місці:

1. Загальні відомості про технологічний процес і обладнанні на даному робочому, виробничій ділянці, в цеху. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що виникають при цьому технологічному процесі.

2. Безпечна організація та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони машини, механізму, приладу. Засоби безпеки обладнання: запобіжні, гальмові пристрої та огорожа, системи блокування та сигналізації, знаки безпеки.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлення та інших засобів захисту).

5. Безпечні прийоми та методи роботи. Дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на даному робочому місці та засоби користування ними.

7. Схема безпечного пересування працюючих на території ділянки, цеху.

8. Внутрішньоцехові транспортні та вантажопідйомні засоби і механізми.

9. Характерні причини аварій, вибухів, пожеж, випадків виробничих травм.

10. Заходи попередження аварій, вибухів, пожеж. Обов’язок і дії при аварії, вибуху, пожежі. Способи застосування наявних на ділянці засобів пожежогасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

1.7 Захисні засоби електробезпеки

Робота в діючих електроустановках так само, як і користування електричними приладами, абсолютно безпечна, якщо всі працюючі точно дотримуються правил технічної експлуатації і техніки безпеки. Ця ж робота може виявитися смертельно небезпечною і спричинити нещасні випадки при недотриманні правил. Безпека електричних установок досягається застосуванням таких способів захисту.

1) Заземлення, тобто умисне з метою електробезпеки електричне з'єднання з заземлювальним пристроєм металевих частин, нормально не знаходяться під напругою, застосовується в мережах з ізольованою нейтраллю. Чим менше опір захисного заземлення, тим менше напруга на цих частинах при пробої ізоляції.

2) Занулення, тобто умисне з метою відключення напруги при порушенні ізоляції електричне з'єднання металевих частин електроустановки, нормально не знаходяться під напругою, з заземленою нейтраллю («нулем»), застосовується в мережах 380/220 і 220/127 В з глухозаземленою нейтраллю. Справне занулення забезпечує захист в багатьох, але не у всіх ситуаціях. Адже не можна виключити можливість обриву нульового проводу і порушення ланцюга занулення. Але навіть і при непошкодженому зануленні небезпека може виникнути, наприклад, при падінні на землю фазного проводу повітряної лінії або при переході (пробої) напруги з боку 6−10 кВ на бік 0,38/0,22 кВ і в інших випадках.

3) Вирівнювання потенціалів, що виконується у випадках, коли електробезпека від напруг дотиків і кроку не може бути досягнута заземленням і занулением.

4) Захисне відключення, що забезпечує автоматичне відключення всіх фаз аварійної ділянки мережі до 1 кВ пізніше 0,2 с з моменту виникнення однофазного замикання або погіршення ізоляції, наприклад з моменту дотику руки людини до струмоведучих частини електроустановки. Захисне відключення рекомендується для випадків, коли електробезпека не забезпечується заземленням, занулением і вирівнюванням потенціалів. Пристрої захисного відключення з часом спрацьовування не більше 0,05 с для мереж із заземленою нейтраллю випускаються промисловістю і виправдовують себе як при роботі з ручним електроінструментом, так і при застосуванні у виробничих приміщеннях.

5) Ізоляція частин, що знаходяться під напругою в місцях, де їх може торкнутися людина або тварина, є найбільш розповсюдженим заходом електробезпеки, однак за ізоляцією потрібно постійно стежити і підтримувати її у справному стані. Ізоляційні матеріали (пластмаса, гума, фарфор, папір тощо) можуть втрачати свої властивості при старінні або нагріванні або пошкоджуватися механічними впливами, проти яких ізолятори малостійкі. Якщо ізоляцією служить повітряний проміжок, то він може зменшитися при ослабленні кріплень або при деформації захисних кожухів та інших деталей електроапаратури. Найпростіша ізоляція — забарвлення — у багатьох випадках запобігає електротравматизму, тому трубопроводи та металеві конструкції, які практично неможливо ізолювати від «землі», а також і ті, які заземлені (наприклад, водопровідні та газові труби, опалювальні радіатори та ін), повинні бути завжди добре пофарбовані масляною або емалевою Електроізолюючі фарбою. Ізоляцію електроапаратури перевіряють виміром активного опору, проте немає гарантії, що пошкодження ізоляції чи не з’явиться в проміжку між вимірами. Тому бажаний безперервний контроль ізоляції. Цій вимозі відповідає пристрій захисного відключення, що реагує на зниження опору ізоляції.

6) Подвійна ізоляція, що є сукупність робочої і додаткової ізоляції, застосовується головним чином в переносних електроінструментах.

7) Поділяючі трансформатори, ізолюючі електроприймачі, що підключаються до вторинної мережі, від можливих аварійних станів первинної мережі: пошкоджень ізоляції, замикань на землю, витоків та інших причин, що викликають підвищену небезпеку. Ці трансформатори можуть бути чисто розділяють (наприклад, 220/220 В) або одночасно знижують напругу (380/220 В). Для виключення ушкоджень ізоляції всередині трансформаторів їх виготовляють особливо ретельно, застосовують підвищені випробувальні напруги, обмотки первинного і вторинного напруги розташовують на різних рівнях. Кожен струмоприймач комплектують своїм трансформатором. В умовах застосування важких електромолотками, вібраторів і інших механізмів, які при частоті 50 Гц не завжди можуть бути виконані на знижену напругу, застосування поділяють трансформаторів в сучасних умовах найкращим чином забезпечує безпеку, але і тут потрібен контроль ізоляції.

8) Обертові перетворювачі частоти менш надійні і довговічні в порівнянні з розділяють трансформаторами і дорожче їх, але зате дозволяють застосовувати легкі електроінструменти, що працюють на зниженій напрузі і підвищеній частоті, наприклад при 36 В і 200 Гц, повністю ізольовані від первинної мережі.

9) Розміщення на недоступній висоті неізольованих частин, що знаходяться під напругою, або захист їх замикаються кожухами і огородженнями з тим, щоб унеможливити випадкове зіткнення з частинами електроустановки, що перебувають під напругою.

10) Зниження напруги мережі до 12−36 В. При таких напругах користуються переносними лампами, переносним електроінструментом. В особливо небезпечних приміщеннях місцеве освітлення також може мати знижену напругу, одержуване від акумуляторів або понижувальних трансформаторів.

11) Пристрої для зниження напруги до 12 В у вторинній ланцюга зварювальних трансформаторів, що спрацьовують автоматично з витримкою часу не більше 0,5 с після обриву дуги. Є зразки таких пристроїв, що обмежують напругу холостого ходу до 8 В при часу спрацьовування до 0,15 с або автоматично відключають трансформатор при холостому ході.

12) Застосування засобів індивідуального захисту — діелектричних рукавичок, бот і калош; килимів і доріжок; екранів від електричного поля і екрануючому спецодягу; ізолюючих підставок; інструментів з ізолюючими рукоятками, а також попереджувальних плакатів і написів.

13) Оснащення механізмів приладами безпеки, що сигналізують про небезпеку і запобігають небезпечні зближення з проводами, що знаходяться під напругою. Наприклад, в одному з приладів при наближенні стріли крана до проводів спалахує червона лампа, спрацьовує звукова сигналізація і потім автоматично зупиняється машина за рахунок перекриття каналів живлення дизельного двигуна або розриву ланцюга запалювання в двигуні внутрішнього згоряння. Аналогічні сигналізатори монтуються і на касках робітників.

14) Застосування блокувань, тобто спеціальних пристроїв, що запобігають помилкові дії. Наприклад, на дверях осередків підстанцій, на дверцятах шаф з електроапаратурою, на кришках ящиків з рубільніками і в іншій апаратурі використовується блокування, яка не дозволяє відкрити двері або зняти кришку до зняття напруги.

Умови роботи та типи електроустановок різноманітні, тому в кожному конкретному випадку потрібно діяти за ретельно продуманою схемою організації монтажних, ремонтних або експлуатаційних робіт та застосовувати лише ті кошти або їх поєднання, які можуть гарантувати електробезпека. Крім перерахованих способів захисту, є й інші, спрямовані на загальне поліпшення роботи електроустановок і одночасно поліпшують умови електробезпеки.

Важливою мірою є профілактика електротравматизму серед виробничого персоналу і населення. Ця робота ведеться в чотирьох основних напрямках:

навчання і підвищення кваліфікації персоналу.

попередження електротравматизму шляхом виявлення при обстеженнях в порядку нагляду порушень правил і норм технічного стану електроустановок та їх експлуатації.

виявлення для вилучення з експлуатації або припинення виготовлення електрообладнання та виробів, які не відповідають вимогам електробезпеки.

розслідування випадків ураження електричним струмом з розробкою заходів щодо усунення причин та умов виникнення подібних випадків.

1.8 Заходи щодо попередження пожеж

Заходи по боротьбі з пожежами можна поділити на:

технічні;

експлуатаційні;

режимного характеру;

обмежують поширення вогню;

забезпечують успішне дію пожежних команд і ДПД;

організаційні.

1) До технічних заходів належать:

дотримання пожежних норм, вимог та правил у пристрої складів, будівель, споруд, систем опалення, вентиляції, електрообладнання;

пристрій автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожежі та пожежного водопостачання, блискавкозахисту.

2) Експлуатаційні заходи полягають у дотриманні правил проведення технологічних процесів, в правильному утриманні будівель, споруд, складів, території.

3) Заходи режимного характеру забороняють куріння, застосування відкритого вогню, зварювальних робіт у пожежо-та вибухонебезпечних цехах, приміщеннях, на відкритих майданчиках.

4) До заходів, що обмежують поширення вогню, відносяться:

застосування в будівництві вогнетривких матеріалів, пристрій перешкод у будівельних конструкціях, системах вентиляції, розривів між штабелями, групами і кварталами штабелів, а також між будівлями та штабелями;

правильне розміщення будівель, споруд і складів лісоматеріалів на території.

5) Заходи, що забезпечують успішні дії пожежних команд і ДПД, включають: пристрій спеціальних доріг, проїздів, під'їздів, пожежних сходів, водойм; оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння.

6) Організаційні заходи полягають у інструктуванні та навчанні робітників і службовців; розробці пожежних інструкцій для кожного об'єкта; організації ДПД і пожежно-технічних комісій, оглядів стану пожежної безпеки, періодичних навчань з використання засобів пожежогасіння; організації куточків з пожежної профілактики в цехах і складах; щоденної перевірки протипожежного стану приміщення по закінченні роботи з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі [5,6].

2. Практична частина. Вирішування завдань

Завдання № 1

Таблиця 2.1

Вихідні данні

Рішення:

Визначимо коефіцієнт тяжкості травматизму:

Кт = Д / Т, де Д — число днів тимчасової непрацездатності, викликаної нещасними випадками на виробництві (закриті листи непрацездатності); Т — кількість нещасних випадків (травм).

Кт 1 = 123/9 = 13,67 (днів непрацездатності на 1 нещасний випадок) Кт 2 = 98/6 = 16,34 (днів непрацездатності на 1 нещасний випадок) Коефіцієнт травматизму на другому підприємстві вище, ніж на першому, при цьому різниця між двома показниками є значною.

Визначимо коефіцієнт частоти травматизму:

Кч = Т 1000/Р, де Т — загальна кількість постраждалих за певний період часу незалежно від того, чи закінчилася тимчасова непрацездатність у цьому періоді; Р — середньооблікова чисельність працівників за цей період часу.

Кч 1 = 9 1000/2450 = 3,67

Кч 2 = 6 1000/1900 = 3,16

Коефіцієнт частоти нещасних випадків у теж час на другому підприємстві нижче.

Тепер порахуємо загальним коефіцієнт травматизму.

Кобщ = Кч * Кт = Д * 1000/С, де Кч — коефіцієнт частоти нещасних випадків (захворювань); Кт — коефіцієнт тяжкості нещасних випадків (захворювань); Д — кількість днів непрацездатності внаслідок нещасного випадку; С — середньосписковий складу підприємства.

Кобщ 1 = 13,67 * 3,67 = 50,17

Кобщ 2 = 16,34 * 3,16 = 51,64

Для того, щоб отримати єдину оцінку про стан охорони праці на підприємстві необхідно був розрахований загальний коефіцієнт травматизму. Даний показник нижче на першому підприємстві, що дає можливість зробити висновок про те, що на ньому система охорони праці розвинена краще.

Так як на другому підприємстві загальний коефіцієнт травматизму виявився вище, то на ньому необхідно запровадити спеціальні заходи щодо зміни ситуації. Так як ми не маємо відомості про специфіку роботи підприємства, можна запропонувати лише загальні заходи щодо поліпшення стану охорони праці:

1. Проводити частіше інструктажі з техніки безпеки;

2. Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту;

3. Поліпшити технологічний процес, закупити більш безпечне обладнання;

4. Посилити контроль за дотриманням техніки безпеки на робочих місцях;

5. Ввести штрафи за недотримання заходів безпеки.

Завдання № 2

Таблиця 2.1

Вихідні данні

Рішення:

Розрахуємо величину умовного вивільнення чисельності працівників у разі зниження захворюваності за формулою:

Де ВУТн — нормативні витрати робочого часу (прийняти 80−50% від втрат у базовому році); ФБ — фонд робочого часу одного працівника в рік; Чр — середньорічна чисельність працівників.

Фб = (166,25 час * 12 мес) / 8 час = 249 дн ВУТн = 15 дн * 0,8 = 12 дн.

Проведемо розрахунок умовного зростання продуктивності праці за формулою:

Визначимо економію витрат з фонду соціального страхування внаслідок скорочення захворювань де БЛБ — річні витрати по лікарняних листках робітників (базові), грн; Рвб — сумарні витрати робочого часу через хворобу (базові), люд-дн.; Ір — індекс зростання середньорічної заробітної плати (прийняти Ір = 1,1−1,2) КЗБ — питома вага виробничообумовленої захворюваності робітників в її загальній величині (прийняти = 30% - 50%).

(грн) Висновок: У результаті розрахунків з’ясувалося, що економія витрат з фонду соціального страхування внаслідок скорочення захворюваності становить — 55,42 грн. Тобто число від'ємне та економії немає. Це може бути в слідстві великого числа днів втрати працездатності на працівника, високої заробітної плати. Тому можна дати підприємству рекомендації щодо поліпшення охорони праці:

1) Видача працівникам засобів індивідуального захисту, для зменшення ризику захворюваності;

2) Впровадження нової техніки і як наслідок звільнення працівників від роботи в несприятливих умовах;

3) Введення регулярних медоглядів для працівників;

4) Більш часто проводити прибирання в приміщеннях, провітрювання, створення сприятливого мікроклімату робочого середовища;

5) Проводити пропаганду безпечних умов праці, навчання техніки безпеки з охорони праці.

Завдання № 3

Таблиця 2.1

Вихідні данні

Висновок.

Два параметри з трьох не задовольняє допустимим значний, встановленим ДСН 3.3.6.042−99. Це температура повітря і вологість. Швидкість руху повітря становить 0,2 м / с, що входить в допустимі значення. Для досягнення допустимих значень за всіма параметрами, необхідно знизити температуру повітря хоча б на 1° і знизити вологість повітря на 10%. Тоді параметри будуть на верхній межі допустимого значення. Так як у підприємства є невідповідності, то можна виділити наступні заходи щодо поліпшення охорони праці:

1) Встановити якісні кондиціонери, що б краще охолоджувати повітря.

2) Встановити більш технологічні витяжки, для зменшення вологості.

3) Покращення технологічного процесу, який може привести в переході категорії робіт в Іб.

4) Зменшення температури внутрішніх поверхонь приміщень, шляхом використання відбиває тепло матеріали.

Завдання № 4

Вихідні дані:

Габарити приміщення:

Довжина — 7,9 м

Ширина — 6,4 м

Висота — 3,8 м

Кількість студентів — 5 чол

Розміри віконного прорізу:

Висота — 2,6 м

Ширина — 1,4 м

Кількість вікон — 2 шт

Рішення:

Для визначення загальнообмінної вентиляції аудиторії, в якій навчаються 5 студентів необхідно зробити наступні розрахунки.

Обсяг приміщення = 7,9 * 6,4 * 3,8 = 192,13 (м)

Обсяг приміщення на 1 студента = 192,13/5 = 38,4 (м).

Тому мінімальна продуктивність повинна бути 20 м 3/чел * 5 чол = 100 м 3/чел.

Для визначення мінімального діаметра вентиляційного патрубка для здійснення вентиляції за допомогою дефлекторів слід провести наступні розрахунки, за формулою:

d = 0.0188 v L / нв

приймаючи нв для Харків 1,7 м / с

Тоді d = 0,0188 v (100/1,7) ~ 0,14 м = 140 мм.

Тепер необхідно розрахувати обсяг повітря, що проходить через проріз:

L = F * v * м * 3600 м3/ч

Де F — площа отвору, м — коефіцієнт витрати, залежить від конструкуіі (0,32/0,65)

Розміри віконних прорізів:

2,6 * 1,4 * 2 = 7,28 (м2).

L = 7,28 * 1,7 * 0,32/0,65 * 3600 = 21 831,26 (м3)

Тепер порахуємо об'єм повітря на 1 людину: 21 831,26/5 = 4366,25 (м3)

Висновок: на одного студента припадає 38,4 м площі приміщення, а витрата повітря становить мінімум 20 м³ на 1 студента, тобто на групу з 5 осіб цей обсяг буде дорівнює 100 м³. При це мінімальний діаметр вінтіляціі повинен становити 140 мм. При наявності 2-х вікон у приміщенні заданого діаметра об'єм повітря, який проходить через отвір дорівнює 21 831,26 м³, або 4366,25 м3/с на людину. Тобто вентиляція присутня в межах норми. Але можна дати і наступні рекомендації щодо поліпшення стану охорони праці в аудиторії:

Провітрювати приміщення часто, для поліпшення повітрообміну і підвищення працездатності студентів;

Проводити інструктажі з охорони праці та поведінки в приміщеннях;

Проводити регулярно вологі прибирання, для зменшення запиленості, і поліпшення якості повітря;

Пропаганда здорового способу життя, дотримання технічних правил безпеки;

Поліпшити систему вентилювання та кондиціонування, для створення більш сприятливих умов мікроклімату.

Завдання № 5

Вихідні дані:

Вид світлопропускаючого матеріалу:

скло листове візерункове;

Вид палітурки: палітурки для вікон житлових будівель: металеві, одинарні;

Несучі конструкції покриттів: балки і рами суцільні при висоті перетину менше 50 см;

Сонцезахисні пристрої, вироби та матеріали: стаціонарні жалюзі вертикальні.

Кімната:

Ширина — 6,4 м, висота — 3,8 м, довжина — 7,9 м.

Вікна — 2 шт. 1,4 * 2,6 м., розташовані на одній стіні південної сторони.

Рішення: знайдемо нормоване значення коефіцієнта природного освітлення для зорових робіт середньої точності (4 розряд) при природному освітленні:

є4 = є3 * m * c (%)

де, є3 = 1,5% - значення нормованого к. п. о. для третього пояса при природному освітленні; m — значення коефіцієнта світлового клімату (Україна — 4 пояс світлового клімату) m = 0,9; c — значення коефіцієнта сонячності клімату при бічному освітленні c = 0,75, так як вікна розташовані в південному напрямку.

Звідси, нормоване значення КПО:

є4 = 1.5 * 0,9 * 0,75 = 1,01%.

Визначимо фактичне значення коефіцієнта природного освітлення

Де S_o — площа світлових прорізів при бічному освітленні,

S_o = 2 * 2,6 * 1,4 = 7,28 м².

S_n — площа полку, рівна

S_n = 6,4 * 7,9 = 50,56 м².

K_з — коефіцієнт запасу — враховує запилення, забруднення, затуманення і т.д. стекол: Кз, лежить в межах 1,3−1,5, згідно СНиП II — 4−79 Кз = 1,3;

К_зд — коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протівостоязімі будівлями в залежності від ставлення відстані між розглянутим і протистояли будівлями до висоті розташування карниза протистоїть будинку над підвіконням розглянутого вікна. Знаходимо КЗД згідно табл.27 СНиП II — 4−79. Отримаємо КЗД = 1.

з_о — світлова характеристика вікна — залежить від співвідношення довжини приміщення до його глибини і від ставлення глибини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна. Знаходимо за табл.26 з_о = 16.

T_o — общіей коефіцієнт світлопропускання

T_o = Т1 * Т2 * Т3 * Т4 * Т5.

Т1 — коефіцієнт, що враховує вид світлопропускаючого матеріалу, табл 28 СНИП II — 4−79, для скла листового візерункового Т1 = 0,65;

Т2 — коефіцієнт, що враховує втрати світла в палітурках світлового прорізу, для палітурок для вікон житлових будівель металевих одинарних Т2 = 0,9;

Т3 — коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях, для балок і рам суцільних при висоті перетину менше 50 см., Т3 = 0,9;

Т4 — коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях, для виробів і матеріалів: стаціонарних та жалюзі вертикальних, Т4 = 0,75.

Т5 — коефіцієнт, що враховує втрати світла в захисній сітці при верхньому освітленні. У даному приміщенні верхнього освітлення немає. Т5 = 1.

Отже,

T_o = 0,65 * 0,9 * 0,9 * 0,75 * 1 = 0,39

r₁ — коефіцієнт, що враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення, залежить від: відносини глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна; відносини відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення; відносини довжини приміщення до його глибини.

Приймаємо значення 1.7.

Підставимо отримані значення у формулу. Отримаємо:

З формули розрахунку фактичного значення коефіцієнта природного освітлення для зорових робіт середньої точності бачимо, що відповідно до вимог фактичне значення коефіцієнта природного освітлення ЎјКПОЎЅ _ф = 0,41%, менше необхідного значення 1,01% на 0,6% для класу робіт середньої точності в четвертому світловому поясі, в якому знаходиться Україна. Це свідчить про те, що в приміщенні лабораторії не достатньо світла, що надходить природним шляхом, через вікна, в денний час.

Тому дамо деякі рекомендації щодо поліпшення стану охорони праці на підприємстві:

Регулярно проводити чистку скла, що б уникнути запиленість і заземлений;

Поміняти світлопропускаючий матеріал, на той, який пропускає більше світла;

Встановити в приміщенні більш яскраве освітлення, більш потужні лампочки, переважно денного світла, які не порушують зір;

Проводити профілактичні бесіди з співробітниками з приводу техніки безпеки роботи в приміщеннях;

Проводити регулярні медогляди, що б стежити за станом здоров’я співробітників, особливу увагу приділити перевірці органів зору.

Тести

Тема: Пожежна безпека

1. Коли слід використовувати при гасінні інертні гази:

А) при гасінні продуктів нафти

Б) при горінні ЛЗР

В) об'єктів з обмеженим повітрообміном

Г) всі відповіді правильні

2 Вкажіть пе6рвічние засоби пожежогасіння:

А) вогнегасники

Б) пожежна сигналізація

В) автоматична установка пожежогасіння

Г) всі відповіді правильні

3. При проектуванні і будівництві промислових підприємств передбачаються заходи, що запобігають поширення вогненним шляхом:

А) поділ будинку на пожежні відсіки

Б) використання протипожежних матеріалів

В) поділ приміщень протипожежними перегородками на секції

Г) всі відповіді правильні

4. Планові перевірки суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику проводяться:

А) один раз на 2 роки

Б) щорічно

В) залежно від графіка

Г) один раз на 3 роки

5. Водою можна гасити:

А) Сильно нагріті предмети

Б) Тверді речовини

В) Продукти нафти

Г) Всі варіанти правильні

6. Засоби гасіння та виявлення пожеж бувають:

А) ручні, автоматичні

Б) вода, піни, інертні гази, порошкові склади

В) немає правильної відповіді

Г) вогнегасна речовини, первинні, пожежна сигналізація і зв’язок, автоматичні установки пожежогасіння, Автоматичні пожежні сповіщувачі, автоматичні системи придушення вибухів

7. Вкажіть найбільш повний список різновидів горіння, відповідно до ДСТУ 2272−93:

А) теплове, мікробіологічне, хімічне

Б) вибух, детонація, спалах, займання, самозаймання, тління

В) займання, разгорання, загасання

Г) вибух, спалах, самозаймання, детонація, тління, загорання

8. Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі та важко речовини і матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем і один з одним тільки горіти відносяться до категорії приміщень:

А) вибухопожежної безпеки

Б) вибухопожежної і пожежонебезпечної безпеки

Г) пожежонебезпечної безпеки

9. Вкажіть первинні засоби пожежогасіння:

А) вогнегасники

Б) пожежна сигналізація

В) автоматична установка пожежогасіння

Г) всі відповіді правильні

10. Кількість евакуаційних виходів повинно бути:

А) 1 і більше

Б) не менш 2

В) не менш 3

Г) немає чітких вказівок за кількістю евакуаційних виходів

Висновки та рекомендації

У ході роботи були описані теоретичні питання.

Перше запитання стосувалося видів інструктажів. Їх розрізняють 5: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, включаючи тих хто Едіт або прибув з відрядження. Первинний інструктаж проводиться безпосередньо перед початком робіт чи заходів. Повторний інструктаж проводиться раз на півріччя за нормальних умов роботи і раз на квартал при роботах з підвищеною небезпекою. Позаплановий інструктаж проводиться на вимогу співробітників нагляду, при порушеннях, при зміні технологічного процесу, при закупівлі нового обладнання. І цільовий інструктаж проводиться при разовому виконанні робіт, ліквідації аварій і т.д.

При дослідженні питання про джерела іонізуючого опромінення були зроблені висновки, що їх існує 2: природні і штучні. З природними джерелами опромінення ми стикаємося щодня, це і космічне випромінювання, і сонце, і наявність різних копалин. При цьому було з’ясовано, що не на всіх ділянках Землі воно однакове. До штучних джерел належить все, що створено людиною, основу цього мають медичні джерела (при рентгені, дослідженні, лікуванні хвороб) і атомні електростанції, тобто вироблення ядерної енергії. Всі випромінювання надають згубний дію на всі органи і системи людини. І випромінювання у великих обсягах може призвести як до ракових захворювань, так і до смерті.

До захисних засобів електробезпеки, що з’ясовувалося в 3 теоретичному питанні, відносять заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, захисне відключення, ізоляція частин під напругою, подвійна ізоляція, що розділяють трансформатори, зниження напруженості мережі, застосування засобів індивідуального захисту, оснащення механізмів приладами безпеки, застосування блокувань.

У четвертому питанні необхідно було описати заходи по боротьбі з пожежами. Вони бувають технічні, експлуатаційні, режимного характеру, що обмежують поширення вогню, що забезпечують успішне дію пожежних команд і ДПД, організаційні.

Також були вирішені 5 завдань. Перша була присвячена розрахунку частоти і тяжкості травматизму на двох підприємствах. Друга — поліпшення умов праці за рахунок скорочення захворювань. Третє завдання охоплювала питання мікроклімату виробництва, а саме організації температури, вологості і швидкості повітря в приміщенні. Четверта — розрахунку показників повітрообміну і п’ята — розрахунку показників природного освітлення приміщення.

Наприкінці роботи зроблені 10 тестів по темі пожежної безпеки.

Перелік використанних джерел

1. Закон Украины «Про охрану труда» от 14.10.1992 г.

2. Козлов В. Ф. Справочник по радиационной безопасности. М. Энергоатомиздат, 2001.

3. Моисеев А. А., Иванов В. И. Краткий справочник по радиационной защите и дозиметрии. М. Атомиздат, 2004.

4. Радиация. Дозы, эффекты, риск. Пер. С англ. Ю. А. Банникова. М., Мир, 2008.

5. НАПБ А, 01А001−2004 Правила пожарной безопасности в Украине.

6. Жидецкий В. Ц., Джигирей В. С., Мельников А. В. Основы охраны труда. Учебник. — Издю 2-у, дополненное. — Л.: Афиша, 2000. — 351 с.

7. В. Г. Грибан, О. В. Негодченко. Охрана Труда. — К.: Основа, 2009 — 280 с.

8. ДНАОП 0,03−2,72−87 (ОСП 72/87). Основные правила работы с радиоактивными веществами и другими источниками ионизирующего излучения.

9. ДНАОП 0,03−3,06−80. Санитарно-гигиенические нормы допустимой напряженности электростатического поля.

10. ДНАОП 0,03−3,16−85. Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений

11. ДНАОП 0,03−3,24−97. Нормы радиационной безопасности Украины.

12. ДНАОП 0,03−3,30−96. Государственные санитарные нормы и правила защиты населения от влияния электромагнитных излучений.

13. ДСН 3,3,6−042−99. Санитарные нормы микроклимата производственных помещений.

14. ДСТУ 2264−93. Оборудование для кондиционирования воздуха и вентиляции.

15. СНиП 2,04,05−91. Отопление, вентиляция и кондиционирование.

16. Закон Украины «Про пожарную безопасность» от 17.12.1993 года.