Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Захист населення у надзвичайних ситуаціях — це комплекс заходів, що проводяться з метою недопущення або максимального зниження ступеня впливу на людей уражаючих факторів.

Одним з найважливіших принципів захисту населення у надзвичайних ситуаціях є застосування засобів індивідуального захисту від небезпечних, шкідливих й уражаючих факторів, підтримка їх у готовності для використання, організація та здійснення евакуації населення з небезпечних зон, використання засобів колективного захисту населенням.

Основними способами захисту населення у надзвичайних ситуаціях є:

укриття людей у захисних спорудах;

використання засобів індивідуального та медичного захисту;

розосередження та евакуація населення з небезпечної зони.

Засоби колективного захисту населення

До засобів колективного захисту населення належать захисні споруди: сховища, протирадіаційні та простіші укриття. Сховища — це захисні споруди герметичного типу, що захищають від усіх уражаючих факторів, що виникають під час НС мирного та воєнного часу. Люди, які укриваються у сховищах, не використовують засобів індивідуального захисту.

Протирадіаційні укриття — це споруди, призначені для захисту людей від іонізуючого випромінювання, зараження їх радіоактивними речовинами, краплями НХР та аерозолями біологічних засобів.

Укриття простішого типу — це щілини, траншеї, землянки. Їх зведення не вимагає багато часу, але вони можуть ефективно захищати людей від багатьох уражаючих факторів.

Захисні споруди класифікують за призначенням, місцем розташування, часом зведення, захисними властивостям, місткістю.

За призначенням захисні споруди поділяють на загальні й спеціальні. Перші використовуються населенням або персоналом; другі — обладнуються для розміщення органів управління, систем оповіщення та зв’язку, лікувальних закладів.

За місцем розташування захисні споруди поділяють на вбудовані та окремо розташовані. Вбудовані захисні споруди обладнують у підвальних і цокольних поверхах будинків. Окремо розташовані захисні споруди створюють поза будівлями.

За часом будівництва захисні споруди поділяються на збудовані завчасно (це капітальні сховища з довговічних пожежобезпечних матеріалів) і такі, що зроблені нашвидкоруч. Останні споруджуються в особливий період у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації, при цьому застосовують зазвичай підручні матеріали.

Згідно із захисним властивостям сховища поділяють на п’ять класів. Зауважимо, що ці властивості визначаються здатністю конструкції споруд витримувати певну величину надлишкового тиску повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.

За місткістю сховища поділяють на малі (на 600 людей), середні (600—2000 осіб) і великі, розраховані більш як на 2000 людей.

До захисних властивостей сховищ пред’являють певні вимоги, зокрема, суворе дотримання виконання правил будівництва та експлуатації. Тільки в цьому разі захисні споруди можуть бути застосовані за своїм прямим призначенням. Назвемо ці вимоги:

сховища мають забезпечувати надійний захист від усіх уражаючих факторів НС;

конструкції, що використовуються під час їх будівництва, не повинні втрачати свої механічні властивості в умовах дії високих температур;

сховища повинні бути відповідно обладнані для перебування в них людей — не менше двох діб;

перекриття має забезпечувати розрахункову кратність ослаблення іонізуючого випромінювання;

простіші укриття створюють таким чином, щоб вони могли захистити людей від світлового випромінювання, проникаючої радіації та дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху.