Дарвін

ДАРВИН (Darwin) Чарлз Роберт (1809−1882), англійський натураліст, творець дарвінізму, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1867). Здебільшого праці «Походження видів шляхом природного відбору» (1859), узагальнивши результати власних спостережень (плавання на «Бигле», 1831−36) і досягнення сучасної йому біології й селекційною практики, розкрив основні чинники еволюції органічного світу. У праці «Зміна свійських тварин і культурних рослин» (т. 1−2, 1868) виклав додатковий фактичний матеріал до основного праці. У кн. «Походження чоловіки й статевої відбір» (1871) обгрунтував гіпотезу походження людини від обезьяноподобного предка. А роботи з геології, ботаніки і зоології; автобиография.

ДАРВИНИЗМ ДАРВІНІЗМ, теорія еволюції (історичного поступу) органічного світу Землі, джерело якої в поглядах Ч. Дарвіна. Рушійними силами еволюції, по Дарвінові, є спадкова изменчивость[1] і природний отбор[2]. Мерехтливість є підставою освіти нових ознак у структурі і функціях організмів, а наследственность[3] закріплює ці ознаки. У результаті боротьби за существование[4] відбувається виживання й у розмноженні найбільш пристосованих особин, т. е. природний відбір, наслідком є виникнення нових видів. У цьому істотно, що пристосованість організмів до навколишньому середовищі носить відносний характер. Незалежно від Дарвіна до родичів висновків прийшов А. Уоллес. Суттєвий внесок у пропаганду та розвитку дарвінізму внесли Т. Гексли (в 1860 запропонував термін «Дарвінізм»), Ф. Мюллер і Еге. Геккель, А. Про. і У. Про. Ковалевские, М. Проте й А. М. Северцовы, І. І. Мечников, До. А. Тімірязєв, І. І. Шмальгаузен та інших. У 20−30-ті рр. 20 в. сформувалася т. зв. синтетична теорія еволюції, об'єднала класичний дарвінізм і досягнення генетики. Як цілісне матеріалістичний вчення Дарвінізм зробив переворот в біології, підірвав позиції креаціонізму і віталізму, надав у 2-ї підлогу. 19 в. значний вплив на природні і громадських науки, культуру загалом. Проте ще за життя Дарвіна, поруч із широким визнанням його теорії, в біології виникли різні течії антидарвинизма, які заперечували чи різко ограничивавшие роль природного добору у еволюції і висували як головних сил, що призводять до видообразованию, інші чинники. Полеміка по основним проблемам еволюції вчення триває й у сучасної науке.

———————————- [1] МІНЛИВІСТЬ, розмаїтість ознак і властивостей у особин і груп особин будь-якого рівня кревності. Властива всім живим організмам. Розрізняють мінливість: спадкову і ненаследственную; індивідуальну і групову, якісну і кількісну, спрямовану і ненаправленную. Спадкова мінливість обумовлена виникненням мутацій, ненаследственная впливом чинників довкілля (див. Модифікації, Морфозы, Фенокопия). Явища спадкоємності та мінливості лежать у основі еволюції. [2] ПРИРОДНИЙ ДОБІР, процес виживання і відтворення організмів, найбільш пристосованих до місцевих умов середовища, і відтак загибелі під час еволюції непристосованих. Природний відбір слідство боротьби за існування; обумовлює відносну доцільність будівлі та функцій організмів; творча роль природного відбору виявляється у перетворення популяцій, приводящем до появи нових видів. Природний відбір як основний рушійний чинник історичного поступу живої природи відкритий Ч. Дарвіном. [3] СПАДКОВІСТЬ, властивість організмів повторювати у низці поколінь подібні типи обміну речовин і індивідуального розвитку на цілому. Забезпечується самовідтворенням матеріальних одиниць спадковості генів, локалізованих в специфічних структурах ядра клітини (хромосомах) і цитоплазми. Разом з мінливістю спадковості забезпечує сталість і розмаїття форм життя і основу еволюції живої природи. [4] БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ, в біології одна з головних понять теоретично еволюції Ч. Дарвіна, що він вживав для позначення відносин між організмами, і навіть між організмами і абиотическими умовами, що призводять до загибелі менш пристосованих і виживання найбільш пристосованих особин, т. е. до природного добору. Складність проблеми освіти й метафоричний характер терміна породили його різні тлумачення і навіть виняток цього поняття з еволюційної біології деякими сучасними дарвинистами. Робилися спроби вчення про боротьбу за існування переносити на людське суспільство (соціальний дарвинизм).