Інші технології посилення основ і фундаментів

У світовій і вітчизняній практиці в останні 40 років широко застосовуються нові технології, засновані зокрема на традиційних способах посилення основ і фундаментів. Розробляються і принципово нові технології, в основу яких закладають високий ступінь механізації робіт. При цьому до мінімуму зводяться ручні операції.

У кожному конкретному випадку можуть бути підібрані технологічні прийоми залежно від визначальних чинників, зокрема від мети реконструктивних робіт (порятунок аварійно-деформованої споруди, збільшення навантаження на фундамент, зведення нової будівлі поряд із старою, прокладка глибоких інженерних мереж і т.п.). Тут важливими чинниками є: конструктивні особливості будівлі, стан ґрунтів в основі, гідрогеологічні характеристики майданчика.

Проаналізовані вище традиційні технології, пов’язані з розширенням підошви фундаментів, на сучасному етапі можуть бути трансформовані таким чином.

На рівні підвалу встановлюють залізобетонну плиту (рис. 2.7), закріплену в тілі фундаменту. Щоб плита надійно включалася в роботу, під неї можна ін'єктувати цементний розчин для опресовування верхніх шарів ґрунту.

Рис. 2.7 Збільшення опорної площі за допомогою монолітної залізобетонної плити з опресовуванням ґрунту

1 — існуючий фундамент; 2 — залізобетонна плита; 3 -труба для ін'єкції цементного розчину, що розширюється; 4 — цементний розчин між плитою і ґрунтом.

Якщо несучої здатності такої плити недостатньо, в ній можна залишити отвори і в них втиснути багатосекційні палі [11].

У ряді випадків опорну площу фундаментів можна збільшити за рахунок збірних плит, влаштованих в підвалах будівлі. При цьому навантаження на плити передаються через нажимні рамні конструкції, що упираються в монолітне перекриття. Недоліком технології є великий об'єм робіт в обмежених умовах підвалів. До того ж, як правило, кладка над обрізом фундаменту буває деструкторизованою через постійне зволоження його. Такі заходи повинні проводитися в комплексі з посиленням опорної частини кладки стіни. Перевагою технології є відсутність необхідності розкриття ґрунтів в основі фундаментів.

Пропоновані рядом авторів виносні консолі і залізобетонні плити [12] цікаві по постановці задачі, але також мають недоліки:

при піднятті консолей руйнується кладка, а легкі будівлі можуть отримати нерівномірні підняття взимку і просідання влітку;

в результаті міграції вологи в процесі промерзання ґрунт значно збільшується в об'ємі («роздувається»), а після його відтаювання порушується структура і різко знижуються основні деформаційні характеристики і характеристики міцності.

На сьогодні існують методи посилення паль де за допомогою ін'єкційних паль (паль-шпор), які прорізають існуючий фундамент. В даному випадку залізобетонну плиту можна включити в спільну роботу з фундаментом і ґрунтами основи. Промерзання не впливає на конструкції, підсилюванні всередині будівлі. Подібна комплексна технологія була використана при посиленні фундаментів театральної будівлі на Петербурзькій стороні в Петербурзі [13, 21].

Висновки

Аналіз розглянутих методів підсилення фундаментів показує, що в конкретних умовах можна розглядати такі методи:

збільшення опорної площі фундаментів;

застосування буронабивних паль;

підсилення фундаментів методом вдавлюваних паль.

Збільшення опорної площі фундаменту окремими ділянками в цьому випадку є не раціональним, оскільки це пов’язано з великим об'ємом земляних робіт, можливим негативним впливом на фундаменти сусідніх споруд.

Підсилення фундаментів методом вдавлювання паль пов’язане із застосуванням спеціальних гідравлічних установок, а також складністю вдавлювання на ділянці добудови.

Найбільш економічно виправданим в даних умовах, є підсилення фундаментів з допомогою мікропаль з поширеною п’ятою, що дає можливість:

зменшити об'єми земляних робіт;

виконати буронабивні мікропалі з мінімальним використанням технічних засобів;

виключення впливу пошкодження основ існуючих фундаментів.