Податкова система Німеччини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Фінанси»

на тему: «Податкова система Німеччини»

Виконавець:

Марусик В.І.

Чернівці

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості податкової системи Німеччини

1.1 Податкова система ФРН, її становлення та розвиток

1.2 Принципи побудови податкової системи Німеччини

1.3 Податкове законодавство Німеччини Розділ 2. Аналіз податкової системи Німеччини за 2010;2014 роки

2.1 Характеристика основних видів податків в Німеччині

2.2 Аналіз структура та динаміка основних податків в Німеччині

Розділ 3. Проблеми та перспективні напрями організації оподаткування в Німеччині

3.1 Проблеми оподаткування в Німеччині

3.2 Перспективні напрями організації оподаткування в Україні на основі досвіду Німеччини та країн ЄС Висновки та пропозиції

Список використаних джерел Додатки

Вступ Федеративна республіка Німеччина як держава пройшла різні стадії політичного і економічного устрою, не раз піднімалася з розрухи, викликаної світовими війнами, виросла в економічно потужну державу з вираженою соціальною орієнтацією. До числа держав, що мають високо централізовану фінансову систему, відноситься і Німеччина. Основною рисою системи оподаткування в цій країні є закріплене в Конституції положення, що регулює поділ податкових доходів між бюджетами різного рівня (федеральні, земельні, місцеві), причому розділенню підлягають практично всі джерела доходів.

У будь-якій країні податкова система є основоположним чинником функціонування національної економіки. Податкова система Німеччини показова, насамперед, тим, що на її базі вдалося досягти як високого рівня економічного розвитку, так і забезпечити високий ступінь соціального захисту для своїх громадян.

Системі оподаткування в Німеччині, яка дуже складна, бо нараховує близько 45 різних видів податків. У даній роботі буде розглянуто, як розраховуються основні податки в Німеччині, а саме прибутковий податок для фізичних осіб, податок з корпорацій і податок на додану вартість (ПДВ) для юридичних осіб.

У Німеччині застосовується як вертикальне, так і горизонтальне вирівнювання доходів. Високоприбуткові землі (Баварія, Вюртемберг, Північний Рейн-Вестфалія) перераховують частину своїх фінансових ресурсів менш розвиненим земель (Саксонія, Шлезвіг-Голштейн). Це стало підсумком багаторічної розвитку податкової системи Німеччини.

Розділ 1. Особливості податкової системи Німеччини

1.1 Податкова система Німеччини, її становлення та розвиток При освіті в 1871 р. Німецької імперії встановлення всіх основних прямих податків залишалося прерогативою, які входять у неї держав (нинішніх земель). Імперії передали право встановлювати лише мита і податки на предмети споживання: тютюн, пиво, горілку, цукор, сіль. Закріплення права збору мит і акцизів поклало початок створенню спільного простору. Для фінансування загальних витрат цього, природно, бракувало. Джерелом коштів стали прибутки від поштового і телеграфного відомства і внески окремих земель, які мали характер подушного податку. Для покриття надзвичайних потреб передбачалася можливість звернутися до позик.

Регулярні внески окремих держав ставили імперію в серйозну залежність від них. Це і визначило шляхи розвитку податкової систем Німеччини. У дев’яності роки уже минулого століття ввели гербові збори на цінних паперів, векселі, гральні карти, в 1906 р. — податок на спадщину, в 1913 р. — податок на майно і водночас податок на приріст майна. З 1916 р. Німеччина вже активно використовувала можливості прямого оподаткування. Розвивалось і непряме оподаткування, бо мита і акцизів бракувало на покриття витрат, що пов’язане військовими діями. У 1918 р. Німеччина запровадила оборот спочатку за ставкою 0.5%. Він проіснував до початку оподаткування доданої, або знову створеної, власності, що сталося в 60-ті роки.

У грудні 1919 р. з твердженням правил оподаткування, розроблених міністром фінансів Эрцбергером, почалася найбільша податкова реформа. Величезні фінансові труднощі, які виникли у результаті економічних та соціальних наслідків Першої світової, викликали посилення централізації у сфері оподаткування. У результаті Веймарської республіки було створено єдине фінансове управління, яке контролює надходження всіх видів податків. Це фінансове управління функціонувало до травня 1945 р. У повоєнної Німеччини було законодавчо встановлено, державні завдання, які розподілялися між федерацією і землями, які входять у її склад. Про цьому федерації і землі роздільно несуть витрати, які під час виконання ними своїх можливостей; федерації і землі самостійно вирішували питання свого бюджетного устрою.

Поряд з федеральним державою і землями носіями певних суспільно-соціальних функцій виступають громади, що володіють місцевими бюджетами. Ключові позиції у податковому законодавстві належать федерації. У той же час для забезпечення фінансування всіх трьох рівнів управління податкова система Німеччини побудована таким чином, що найбільш великі джерела формує відразу три або два бюджети. Так, прибутковий податок з фізичних осіб розподіляється наступним чином: 42.5% надходжень направляються у федеральний бюджет, 42.5% - у бюджет відповідної землі і 15% - до місцевого бюджету. Податок на корпорації ділиться в пропорції 50% на 50% між федеральним і земельним бюджетами. Податок на підприємницьку діяльність стягується місцевими органами управління, але їм залишається половина, а друга половина перераховується у федеральний і земельний бюджети. Податок на додану вартість також розподіляється за трьома бюджетам. Співвідношення розподілу цього податку можуть бути самими різними і мінятися з плином часу, оскільки він служить регулюючим джерелом доходу. [12, c.19]

У будь якій країні з федеративним устроєм центральною проблемою є розмежування повноважень центральної влади і суб'єктів федерації. Це питання в Німеччині теж вирішене. Так, в результаті найбільшої податкової реформи в грудні 1919 року був ліквідований фінансовий суверенітет земель. Держава отримала виключне право стягування податків і управління ними. Був підвищений податок з обороту, введено оподаткування предметів розкоші, додатковий податок сплачували власники великих станів. Діяли 26земельних законів про прибутковий податок було замінено імперським прибутковим податком з диференційованої шкалою і максимальною ставкою оподаткування 60%. Ці та інші заходи дозволили в п’ять разів збільшити витрати держави на соціальні потреби.

Податкова реформа була ініційована федеральним міністром фінансів Ханс Айхель. Через кілька днів після урядової заяви Бундестаг більшістю голосів СДПН (соціал-демократичної партії Німеччини-правлячої партії Шредера) і партії Зелених (знаходиться в коаліції з СДПН) схвалив її.

Реформа, яка пройшла в три етапи, передбачала поступове зниження прибуткового податку до 2005 р, при цьому початкова ставка повинна бути знижена з 22,9% до15%, а максимальна — з 51% до 45%. Крім того, до 25% повинен бути знижений податок на прибуток юридичних осіб (корпоративний податок).

Задача податкової реформи — підняти купівельну спроможність населення і зробити Німеччину ще більш привабливою для інвесторів. Вже в наступному році для громадян і підприємств планується зниження податкового тягаря на 36 млрд. євро.

У Німеччині вартість реалізованого валового національного доходу розподіляється спочатку між тими, які зайняті в його утворенні. Це власники засобів виробництва-підприємці або юридичні особи, які отримують свою частину у вигляді прибутку, і працівники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування — відкрита і зрозуміла. В цілому при такому варіанті формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення (заробітна плата, особисті доходи підприємців). Це не перевага чи недолік, це об'єктивна властивість економічної системи з даними розподілом валового національного продукту.

В цілому податкова система в Німеччині дуже складна. Нерідко вона піддається в країні жорсткій критиці, насамперед через відносно великі ставки оподаткування фірм. Однак ці справді високі ставки дозволяють державі вирішувати найскладніші завдання соціального ринкового господарства і трансформувати нові федеральні землі на сході. І навіть в цих випадках йде пошук можливостей знизити податки, які негативно впливають на становище Німеччини в конкурентній боротьбі територій для вкладення капіталів. Відносно України, то найкорисніше, що можна отримати з досвіду німецької податкової системи, — це чіткий розподіл компетенція між різноманітними рівнями державної влади і чітка опрацювання всіх механізмів оподаткування.

1.2 Принципи побудови податкової системи Німеччини

З часів Л. Ерхарда в Німеччині вкоренилися найважливіші принципи побудови системи оподаткування:

— податки по можливості мінімальні;

— мінімальні або, точніше, мінімально необхідні і витрати на їхнє стягування;- податки знеможуть перешкоджати конкуренції, змінювати будь-чиї шанси;

— податки відповідають структурній політиці;

— податки націлені на більш справедливий розподіл доходів;

— система повинна будуватися на повазі до приватного життя людини; у зв’язку з оподаткуванням людина повинна по мінімуму відкривати державі свою приватне життя; податковий працівник не має права нікому дати які-небудь відомості про платника податків; збереження комерційної таємниці гарантовано;

— податкова система виключає подвійне обкладення;

— величина податків відповідає розміру державних послуг, включаючи захист людини та все, що громадянин може отримати від держави.

Для ФРН властива множинна податкова система, що налічує близько 40 окремих податків. У залежності від закріплення за окремими ланками бюджетної системи податки розділяються на п’ять груп: загальні (надходять у бюджети різних рівнів); федеральні; земельні; общинні (місцеві); церковні. Так, до загальних належать податки (називаємо лише найбільш фіскально значимі з них): прибутковий, корпоративний, на додану вартість, на доходи від капіталу; до федеральних: акцизи на нафтопродукти, тютюнові та спиртогорілчані вироби; страховий податок; до земельних: податок із власників автомобілів, майновий, на спадщину і дарування, акциз на пиво; до общинних: промисловий і поземельний податки. Сучасна система розподілу податків під назвою Великого податкового союзу склалася в ході фінансової реформи 1969 р.

Одна з особливостей податкової системи ФРН полягає в тому, що по відношенню до окремих податків законодавча ініціатива (компетенція) по їх запровадженню (як за німецьким, так і міжнародним правом Європейського Союзу), бюджетна приналежність одержуваних доходів, організаційно-адміністративний рівень справляння можуть співпадати повністю, співпадати частково, а в окремих випадках навіть не співпадати зовсім. Справляє належне враження кількість і різноманітність податків у ФРН, система яких має вигляд, відображений у Додатку (Дод. А) Отже, функціонування податкової системи ФРН здійснюється таким чином, що адміністративна компетенція (право справляння податків) не співпадає з законодавчою прерогативою (право установлювати податки та правила їх сплати). Так, власне федеральний уряд збирає лише два види податків: акцизи (крім акцизу на пиво) і мито, обов’язки адміністрування всіма іншими податками від імені федерації покладені на податкові органи земель і общин.

Розподіл надходжень окремих податків між окремими ланками бюджетної системи фіксований у певній пропорціях, має регульований характер або податки повністю закріплюються за певними бюджетами. Так, надходження від акцизів і мита в повних сумах закріплені за федеральним бюджетом. Прибутковий податок із громадян (забезпечує близько 40% бюджетних доходів) розподіляється наступним чином: 42,5% надходжень поступає в федеральний бюджет; 42,5% - у бюджет землі; 15% - у бюджети общин. Корпоративний податок і податок на дохід із капіталу ділиться в пропорції 50 на 50% поміж федеральним і земельними бюджетами. Розподіл податку на додану вартість між трьома видами бюджетів має регульований характер, що періодично змінюється в залежності від кон’юнктурних обставин. Податки на майно, спадщину і дарування, з власників автомобілів закріплені за бюджетами земель, а поземельний податок — за бюджетами общин. Промисловий податок надходить у періодично змінюваній пропорції в усі бюджети. [5, c.12]

Таким чином, для ФРН характерна складна, багатоступенева система розподілу всієї сукупності податкових надходжень між різними бюджетами. Зате така система забезпечує ефективне вертикальне (між федерацією, землями й общинами) та горизонтальне (між окремими землями, а в межах земель — між общинами) фінансове вирівнювання, метою якого є гармонізація можливостей соціально-економічного розвитку всіх регіонів. Особливо велика роль у такому вирівнюванні належить податку на додану вартість у силу його фіскального значення (близько 30% бюджетних доходів), а також мінливої пропорції відрахувань від податку в залежності від податкового потенціалу земель-донорів і дотаційних земель· .

При складанні проектів бюджетів орієнтиром служать доходи конкретних територій (земель і громад) на душу населення. Від земель із високим рівнем душових доходів частково кошти вилучаються і перерозподіляються серед земель із рівнем душових доходів нижче середнього.

Виключна увага в ФРН приділяється здійсненню регіональної політики. Як відомо, нинішні федеральні землі не одне сторіччя були самостійними державами. Ця національно-історична обставина обумовлює значні відмінності між ними. Постійно йде пошук форми оптимальних взаємин між землями за схемами вертикального і горизонтального податково-фінансового вирівнювання. Мова не тільки про ефективну взаємодію між федерацією (центральною владою) і землями (включаючи общини). Не менш важлива проблема диференційованого горизонтального перерозподілу фінансових коштів між самими землями, (а також общинами), що знаходяться на різних рівнях соціально-економічного розвитку.

Бюджетне вирівнювання здійснюється також у рамках програм «Поліпшення регіональної господарської структури» та «Відновлення європейської економіки». Обидві програми базуються на класифікації регіонів за рівнем економічного розвитку, передбачають виділення тих із них, які потребують фінансової підтримки, на основі спеціальних показників.

На науку урядам країн Центральної і Східної Європи, відомий німецький учений-фінансист, професор Кельнського університету Йоахим Ланг пропонує принципи, на яких функціонує податкова система ФРН [17, c.97−118]. В інтерпретації Ланга принципи оподаткування, запропоновані свого часу корифеями економічної та фінансової науки, не переосмислені цілковито, а переглянуті під кутом зору їх відносного значення в сучасних умовах. За Лангом, основних принципів п’ять, їх слід розмістити в послідовності, яку диктують проблеми, породжені дефіцитністю державних бюджетів і переорієнтацією пріоритетів податкової політики, зокрема, її соціальною та регулятивною складовою. Згідно першого за значенням принципу економічної ефективності податкова система не повинна перешкоджати ефективному розміщенню ресурсів. Даний принцип означає, що тягар податків має бути розподілений таким чином, аби не блокувати ефективне з точки зору економіки виробництва використання ресурсів у масштабах національної економіки і водночас не порушувати критеріїв податкової справедливості і нейтральності оподаткування по відношенню до окремих господарюючих суб'єктів. Додержуючись принципу економічної ефективності, фіскальна служба має уникати переслідування виключно фіскальної мети своєї діяльності. Безпосередньо до діяльності податкового відомства відноситься принцип дешевизни або адміністративної економічності, відповідно з яким формулювання податкових законів має бути якомога простішим, а справляння податків не потребувати значних затрат. Йдеться не тільки про мінімізацію витрат на утримання власне податкових органів, але й про граничну простоту податкових законів, тобто економічність адміністрування податків як для функціонерів податкової служби, так і для платників податків під кутом зору зменшення затрат часу, ресурсів і зусиль, пов’язаних із процесом оподаткування.

Принцип гнучкості (еластичності) придає податковій системі здатність автоматично, без змін законодавства реагувати на економічну кон’юнктуру. Тобто, податкові надходження мають спонтанно зменшуватися чи зростати під дією кон’юнктурної динаміки економічних процесів, змінюватися в залежності від обсягу валового національного продукту. Попри цілеспрямовані законодавчі заходи чи додаткові зусилля фіскальної служби податки дають більші чи менші збори в залежності від стану економіки.

Принцип транспарентності (прозорості) оподаткування вимагає, щоб громадянам були зрозумілі як умови оподаткування та правила вирахування податкових зобов’язань, так і відомі напрямки й результати витрачання зібраних податків державними структурами. Даний принцип дозволяє виявити тенденції громадської думки, врахувати її вплив на напрям податкової політики.

Найбільш неоднозначним, суттєво непевним є принцип справедливості в оподаткуванні, оскільки він покликаний забезпечити справедливе ставлення до кожного з платників податків, незважаючи на індивідуальні відмінності між ними та різні, часом протилежні, соціально й суб'єктивно детерміновані уявлення про зміст самої справедливості.

Лозунги Ланга: «За податкову справедливість через спрощення податкової системи!», «Ніяких податкових привілеїв!» [17, c.3, 5]. Справді, небезпідставна думка, що за податковими пільгами за соціальною, галузевою, регіональною і т. д. ознаками стоять певні егоїстичні інтереси. До речі, за відмову від податкових пільг і звільнень від податків, заміну їх у разі необхідності субсидіями виробникам і/або споживачам виступають і автори альтернативного Лангу проекту податкового кодексу американські економісти У. Хассі та Д. Любік.

1.3 Податкове законодавство Німеччини Німецька держава має право на стягнення податків зі своїх громадян лише за умови законодавчого підтвердження цього права. Для утримання податків також необхідні певні фактичні підстави, які прописуються в законі.

За наявності таких підстав фінансове управління ФРН зобов’язана призначити законний розмір податків і здійснювати їх збір. Фінансовому управлінню офіційно заборонено вступати вбудь-які переговори або укладати угоди про ставку податку, воно повинно забезпечувати справедливий розподіл оподаткування.

Окремі податки нерегламентовані в загальному податковому законодавстві, але майже для кожного податку існує податковий закон.

Податкові закони покликані враховувати спеціальні економічні фактори й особливі обставини, як доходи, надмірно високі прибутки і витрати. Громадянство особи як правило не грає ролі при оподаткуванні. Хотілося б кілька слів сказати про міждержавній угоді про недопущення подвійного оподаткування. Кожна держава встановлює свою податкову систему, виходячи з власного бачення проблеми і при цьому прагне створити якомога ширшу базу для стягування податків. Найчастіше важливі податкові питання, що стосуються взаємних зобов’язань двох або більше держав, вирішуються в ні по-різному відповідно з внутрішнім правопорядком даної держави, що веде до подвійного або багаторазового обкладенню. У запобіганні або для зменшення подібного податкового тягаря багато країн укладають між собою договори, які регламентують ці відносини. Такі угоди визначають за яким з держав при конкретних виходять з рамок ситуаціях має бути закріплено право на оподаткування та в якому обсязі.

Про всі податки, які повинні виплачувати громадяни, регулярно повідомляється в письмових повідомленнях податкового органу. При незгоді громадянина з рішенням податкового органу або постановою фінансового управління він може оскаржити це рішення.

Спочатку як правило вдаються до такої позасудової мірою як заяву протесту. Проте повинен бути спрямований у фінансове управління, що видала постанову, в протязі певного терміну (як правило він обмежений місяцем). Якщо протест не здобуде дії, платник податків має право пред’явити позов до суду. У повідомленнях про податки зазвичай дається посилання на можливості оскарження рішення.

Розділ 2. Аналіз податкової системи Німеччини за 2012;2014 роки

2.1 Характеристика основних видів податків в Німеччині

Прибутковий податок є одним з найважливіших прямих податків у Німеччині. Прибутковим податком з фізичних осіб оподатковується сукупний річний дохід, отриманий у календарному році. Їм оподатковується заробітна плата осіб, які працюють за наймом, доходи осіб вільних професій (гонорари), доходи на капітал, відсотки на банківські вклади, оренда, здача житлових приміщень, індивідуальна трудова діяльність та ін. В основу оподаткування покладено принцип рівного податку на рівний дохід незалежно від його джерела.

Рис. 2.1 Розподілення прибуткового податку.

З Рис. 2.1 ми бачимо, що прибутковий податок з фізичних осіб є основним джерелом державних доходів. Він розподіляється наступним чином: 42,5% надходжень спрямовується до федерального бюджету, 42,5% - до бюджету відповідної землі і 15% - до місцевого бюджету. Весь оподатковуваний дохід з метою оподаткування поділяється на сім видів. Зокрема, виділяються доходи від:самостійної діяльності, промислової діяльності, роботи в сільському та лісовому господарствах, використання найманої праці, капіталу, здачі в оренду та ін. При формуванні оподатковуваної бази з цього податку з доходу вираховуються виробничі витрати, пов’язані з отриманням доходів, і особливі витрати. Деякі види особливих витрат підлягають вирахуванню в необмеженій кількості (наприклад, церковні податки, партійні внески), інші з обмеженнями граничної суми відрахувань, диференційованою в залежності від сімейного стану. Це перш за все відрахування страхових внесків та внески на цільове накопичення коштів на житлове будівництво.

Витрати на власне проф. навчання або підвищення кваліфікації, витрати на працівників у власному господарстві, а також шкільні витрати віднімаються у твердо встановленої суми. До особливих витрат належать також аліменти розведеним або живуть окремо протягом тривалого часу подружжю (у отримувача аліментів вони обкладаються податком).

Оподатковувана база може бути зменшена на суму непередбачених витрат (витрати на перебування в лікарні, витрати чи батька-одинака на побутові послуги при вихованні дитини молодше 16 років). Оподаткування здійснюється на основі тарифної прогресії.

Максимальна ставка податку застосовується до громадян, чий дохід перевищує 120 тисяч євро. У нинішній час неоподатковуваний податком мінімум для прибуткового податку складає в рік 5616 Євро для самотніх і 11 232 Євро для сімейних пар. Для доходів, які не перевищують для одиноких 8153 Євро і 16 307 Євро для подружжя, існує пропорційне оподаткування зі ставкою 21,6%. Далі податок стягується за прогресивною шкалою до обсягу доходів у 120 041 Євро для самотніх і 240 083 Євро для тих, хто перебуває у шлюбі. Доходи, що перевищують цей рівень, оподатковуються за максимальною ставкою 47,5%. Існують податкові пільги для дітей, вікові пільги, пільги з надзвичайних обставин (хвороба, нещасний випадок). Наприклад, в осіб, які досягли віку 64 роки, неоподатковуваний податком мінімум підвищується до 3700 Євро. У осіб, які мають земельну ділянку, прибутковий податок не стягується з 4750 Євро.(Табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Ставки прибуткового податку за 2013 р.

З Табл. 2.1 бачимо, що мінімальна податкова ставка — 18%, а максимальна — 47,5%. Якщо порівнювати з попередніми роками, то ми бачимо, що податкова ставка у Німеччині з кожним роком зменшується.

Податок з корпорацій сплачують юридичні особи (акціонерні суспільства, різні товариства, а також державні організації, в тому випадку якщо вони займаються приватною господарською діяльністю). Об'єктом оподаткування є прибуток, отриманий вищезазначеними платниками податків протягом календарного року. При формуванні об'єкта оподаткування широко використовується прискорена амортизація. Відсотки за позиками не обкладаються податком. У відношенні податку з корпорацій існує обмежена і необмежена податкова повинність. Необмежена податкова повинність поширюється на всі доходи тих юридичних осіб, дирекція яких або місцезнаходження розташовується на території ФРН (юридична особа є податковим резидентом ФРН). Обмежену податкову повинність несуть ті юридичні особи, які отримують доходи у ФРН, але постійне представництво мають за її межами.

Базова ставка податку з корпорацій складає 15%, яка була зменшена з 23% в 2013 р. У тому випадку, якщо прибуток корпорацій не розподіляється, використовується ставка в 29−31%. Таким чином стимулюється розподіл прибутку корпорацій.

Проблема подвійного оподаткування, що виникає повсюдно при включенні дивідендів, що виплачуються акціонерам з чистого доходу корпорацій у оподатковуваний особистий дохід фізичної особи, вирішена в Німеччині за допомогою заліку суми податку, сплаченого корпорацією при формуванні оподатковуваної бази в акціонерів з прибуткового податку.

Податок на прибуток корпорацій є основним податком, який сплачують юридичні особи. Даний податок передбачає так звану систему заліку, яка дозволяє врахувати інтереси акціонерів — фізичних осіб.

Податок на корпорації ділиться у пропорції 50% на 50% між федеральним і земельним бюджетами

Промисловий податок у Німеччині належить до основних місцевих податків.

За дохідної складової промислового податку під оподаткування, крім прибутку, підпадає сума, рівна 0,3% від величини відсотків за користування позиковими засобами капітального характеру, взятими на тривалий термін. Враховуються також збитки, отримані від діяльності інших підприємств (при дольовій участі в ньому платника податків). Передбачено ряд відрахувань: на суму, рівну 1,2% вартості земельних ділянок, суми прибутку, отримані від діяльності інших підприємств, а також від діяльності закордонних філій. При наявності минулих років оподатковуваний база зменшується на їх суму.

Умови оподаткування по цій частині податку диференційовані за категоріями платників податків. Місцева влада може збільшувати базову ставку промислового податку, в результаті чого ставка цього податку коливається від 15 до 21% прибутку фірми в залежності від землі і громади. Мінімальний дохід при оподаткуванні цим податком становить 60 000 євро;

Для персональних платників податків (фізичних осіб і товариств) встановлений неоподатковуваний мінімум, на який зменшується (у сумі 48 000 євро) оподатковуваний дохід. У нових землях (колишня НДР) він дорівнює 84 000 євро.

Для цієї категорії платників податків податок у частині доходу розраховується за ставками, диференційованими залежно від розміру оподатковуваного доходу (Рис. 2.2)

Рис. 2.2. Розміри оподатковуваного доходу промислового податку З Рис. 2.2 ми бачимо, що друга складова промислового податку в якості об'єкта оподаткування, як уже зазначалося, була представлена капіталом. Оподатковуваний база складалася з вартості власного капіталу платника податків за балансом плюс 0,5 вартості позикового капіталу, в тому випадку, якщо його величина перевищувала 50 000 євро плюс капітал неоголошених осіб (у Німеччині його називають тихим капіталом). Відрахування підлягали: вартість земельних ділянок, вартість капіталу, вкладеного в діяльність інших підприємств, вартість капіталу в закордонних філіях.

Земельним податком обкладається в Німеччині земельні ділянки, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб. Справляння податку здійснюються громадами. Ставка податку складається з двох частин, одна з яких встановлюється централізовано, інша являє собою надбавку громади.

Розмір централізованої ставки диференційований по землекористувачах, що отримує формальне відображення в існуванні двох видів земельного податку:

«А» — для підприємств сільського та лісового господарства;

«В» — для земельних ділянок незалежно від їх приналежності.

Від сплати податку звільняються установи, що фінансуються з державної скарбниці, церкви, різні некомерційні підприємства, а також землі, що використовуються в наукових цілях, і громадського призначення. Розмір податку залежить від цінності землі та розміру ставки.

При остаточному розрахунку суми податку істотне значення належить коригуючим ставкам громади, які диференційовані залежно від призначення земель (для лісового та сільського господарства — 0,6%), а також інтенсивності використання земельної ділянки під житлові будинки та вартості споруджених на ній будівель.

Якщо будинком володіє одна сім'я, то при вартості будинку не більше 75 000 євро ставка складе 0,26%, а понад 75 000 євро — 0,35%. При наявності на земельній ділянці двох сімейного будинку ставка становить 0,31% (без диференціації від вартості споруди). В інших випадках для забудованих і незабудованих земельних ділянок ставка дорівнює 0,35%.

Важливе місце в податковій системі Німеччини займають майнові податки, історія яких налічує вже більше 930 років. Податком на майно оподатковується власність юридичних і фізичних осіб. Як і у випадку прибуткового податку, при стягненні цього податку розрізняється обмежена і необмежена податкова повинність. Базою для обчислення з цього податку є вартість сукупного майна платника податків до початку календарного року, зменшена на неоподатковуваний мінімум. Для фізичних осіб він дорівнює 70 000 євро. До нього надається додаткова неоподатковуваний мінімум у розмірі 30 000 євро в тому випадку, якщо платнику податків виповнилося 60 років або він на три роки отримав інвалідність.

Ставка майнового податку для юридичних осіб 0,6% щорічно від вартості оподатковуваного майна, для фізичних осіб — 1,0%.

При формуванні оподатковуваної бази з цього податку віднімаються борги і зобов’язання, а також встановлені законом пільги. Так, не приймаються в розрахунок процентні та безпроцентні заборгованості, ощадні вклади, банківські активи, активи поштових рахунків, західнонімецькі та іноземні платіжні кошти, акції та паї нижче загальної суми в 11 000 євро; по фізичних особах — страховки, допомоги з фонду зайнятості населення і т.п.

Благородні метали, дорогоцінні камені, перли, монети і медалі враховуються тільки в тому випадку, якщо їх вартість перевищує 10 000 євро, прикраси і предмети розкоші - 10 000 євро в сукупності, твори мистецтв, колекції - при вартості вище 20 000 євро.

Податок на спадщину і дарування стягується за ставками, диференційованими залежно від ступеня спорідненості і вартості придбаного майна.

Відповідно до Закону «Про оподаткування спадщини і дарування, придбання з нагоди смерті (тобто отримання спадщини)» підлягає сплаті мита зі спадщини. Податкову повинність окремо взяте особа несе тоді, якщо спадкодавець (тобто померлий) на момент своєї смерті або спадкоємець на момент смерті спадкодавця є місцевим жителем Німеччини. Згідно з положеннями закону, під місцевими жителями розуміються, в першу чергу, фізичні особи, які мають місце проживання або постійно проживають у Німеччині.

Відповідно до § 16 Закону про оподаткування спадщини і дарування, в зв’язку з цим слід також враховувати й мінімальні суми спадщини, що не обкладаються податком. Якщо діти отримують спадок від своїх батьків, то неоподатковуваний податком мінімум в даний час складає 205.000 євро.

Найбільш значущим з фіскальної точки зору в Німеччині серед податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, який замінив раніше податок, що стягується з обороту. Як і будь-який інший непрямий податок, він лягає тягарем на споживача, а юридичні особи є її технічними збирачами. Податок включається в ціну товару з обов’язковим окремим зазначенням його суми в рахунках.

Об'єктом оподаткування цим податком є оборот, тобто постачання товарів, надання послуг, ввезення товару і його придбання. Практично — це загальний акциз у відношенні приватного і суспільного споживання

Схема обчислення цього податку побудована так, що всі товари, послуги, потрапляючи кінцевому споживачеві, виявляються обкладеними цим податком в однаковій мірі, незалежно від кількості оборотів товару або послуги на шляху до споживача. Це забезпечується шляхом системи попередніх відрахувань сум податку, що здійснюються юридичними особами у фінансовому управлінні. Загальна ставка оподаткування, що дорівнює 19%, застосовується до більшості оборотів товарів, послуг, знижена ставка в розмірі 7% застосовується до поставок продукції особистого споживання, ввезення і споживання всередині ЄС майже всіх продовольчих товарів (крім напої і обороти ресторанів), а також до послуг пасажирського транспорту ближнього радіуса дії, оборотам книг.

Попередні відрахування податку здійснюються лише в тому випадку, якщо товари або послуги використовуються юридичною особою для виробничих цілей.

Ряд товарів і послуг звільнений від оподаткування податком на додану вартість. До них відносяться експортні поставки, окремі звороти морського судноплавства та авіатранспорту, а також ряд інших послуг, пов’язаних з ввезенням, вивезенням та транзитними експортно-імпортними операціями. За цим товарам і послугам передбачений попередній відрахування ПДВ.

До іншої групи звільнених товарів і послуг, що не передбачає попереднього вирахування, відносяться послуги лікарів і представників інших лікувальних професій, послуги суспільства федерального страхування, послуги більшості лікарень, літніх шкіл, театрів, музеїв, а також надання кредитів та здачі в оренду земельних ділянок і деякі інші.

Податок на автомобілі (1,7% у загальній сумі податків) має яскраво виражений стимулюючий характер, а саме стимулюється використання автомобілів з бензиновими моторами або дизельними (але з особливо низьким викидом забруднюючих речовин), а також використання каталізаторів. Сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох факторів: від обсягу циліндра, то є потужності двигуна, і наявності (або відсутності) каталізатора. Так, про обсязі циліндра двигуна 100 куб. дециметрів власник автомобіля з каталізатором сплачує податок в 3 рази менше, ніж без нього. Власники менш потужних машин, оснащених каталізатором, від податку звільнено.

Акцизи в основному спрямовуються до федерального бюджету (крім пива). У число підакцизних товарів та послуг входять: рідке і мінеральне паливо, ігристі вина, кава, пиво, тютюн і тютюнові вироби, спирто-горілчаних виробів.

Ця група податків ділиться на три підгрупи: податок на продовольчі товари (податки на цукор, сіль), податки на продукти насолоди (тютюн, кава, пиво), інші податки на споживання (наприклад, податки на нафтопродукти). Вони всі, виключаючи податки на нафтопродукти, досить невеликі. Ці податки стягуються з виробників, які включають її в ціну і перекладають тим самим на споживачів.

Податок на нафтопродукти дає зараз 7,6% все податкових надходжень, що представляє собою значну величину. На початку 1993 р. у Німеччині розгорнулася широка дискусія з приводу урядових планів або підвищити цей податок (на автомобільне паливо), або ввести податок на проїзд по автобанах, або зробити і те і інше, але в менших розмірах. Сира нафта, так само як і нафтопродукти, які використовуються для переробки, податком на нафтопродукти не обкладаються. Але нафтопродукти, які використовуються як палива для автомобілів, на опалення житла та мастильні матеріали, оподатковуються за різними ставками.

На Рис. 2.3 ми бачимо, що з різних податків даної групи найбільш значним є податок на тютюнові вироби. В Німеччині також встановлюється податок на каву, податок на пиво — 0.2% і т.д. При різкому підвищенні податку на тютюнові вироби некурців стало значно більше, ніж при довгій пропагандистської кампанії про шкоду куріння. Таким чином, шляхом підвищення податку було вирішене соціальне завдання.

Рис 2.3. Ставки податків на соціальні відрахування.

Соціальні відрахування від фонду заробітної плати становлять 6,8%. Сума відрахувань, як і в багатьох країнах, ділиться в рівній пропорції між роботодавцями і працівником. У Німеччині мобілізація коштів на соціальні виплати відбувається за схемою, основи якої були закладені ще в позаминулому столітті з ініціативи рейхсканцлера Бісмарка. Внески на соціальні потреби роботодавці та наймані працівники виплачують приблизно в рівному співвідношенні (принцип паритету). При цьому вихідною величиною, відповідно до якої відбувається нарахування внесків, є брутто-дохід службовця. Також відсутній як регресивна, так і прогресивна шкала соціального оподаткування

В даний час система соціального захисту ФРН передбачає відрахування внесків по декількох обов’язкових видів страхування, до яких відносяться пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, на випадок хвороби і на випадок необхідності догляду.

Витрати ще по одному виду соціального страхування — від нещасного випадку на виробництві - бере на себе роботодавець. На ньому ж лежить відповідальність за щомісячним відрахуванню внесків до соціальним та лікарняні каси. Лікарняні каси є «перевалочними базами», куди спочатку надходять соціальні внески. Вони збирають всі надходження, а потім передають їх до відповідних установ.

Рис. 2.4. Розміри соціальних відрахувань З Рис. 2.4.ми бачимо, що в даний час у Німеччині існують такі розміри соціальних відрахувань:

— страхування на випадок безробіття: 4,2%,

— пенсійне страхування: 19,9%,

— медичне страхування: 14,25% (тут взято середній показник, його величина може варіювати залежно від того, в якій із лікарняних кас застрахований працівник),

— страхування на випадок необхідності догляду: 1,7%.

Половину цих внесків платить сам працівник, іншу половину — роботодавець. Але для нього сума соціальних внесків дещо більше, так як він платить повністю внески по страхуванню від нещасного випадку на виробництві та доплачує додаткові 0,9 відсотка на медичне страхування.

Подібне розділення діє в Німеччині для працівників найманої праці і для деяких представників вільних професій, які займаються творчою діяльністю. В останньому випадку частина соціальних відрахувань бере на себе спеціальна соціальна каса.

Німеччина має давні традиції, він був запроваджений ще в 1278 р. Сучасна ставка податку становить 1% від вартості майна фізичних осіб та 0,6% - майна промислових компаній і підприємств. Пільга у вигляді пониженої ставки поширюється на майно в сільському та лісовому господарствах. Не оподатковується майно вартістю до 70 тис. марок. При досягненні власником майна віку 60 років пільга підвищується до 100 тис. марок.

Оподаткуванню податком на майно підлягає: майно підприємств сільського і лісового господарства; нерухоме майно юридичних і фізичних осіб; виробниче майно компаній; окремі види особистого майна. Оподатковується майно за мінусом сум заборгованості, зобов’язань по соціальних платежах тощо.

Ставка прибуткового податку в ФРН має прогресивний характер і варіюється в межах 14% - 45% на рік. При податковій базі до 7834 євро на рік дохід не оподатковується. При доході від 7835 євро до 52 551 євро на рік ставка податку зростає за прогресивною шкалою з 14% до 42%. При доході понад 250 401 євро на рік застосовується максимальна податкова ставка в розмірі 45%.

2.2 Аналіз структури та динаміки основних податків Німеччини за 2010;2014 роки

Головним елементом бюджетної системи Німеччини є федеральний бюджет. У табл.2.2 наведено динаміку змін основних джерел надходжень до федерального бюджету за період 2011;2012 рр.

Таблиця 2.2. Структура доходів федерального бюджету Німеччини, %

Наведені дані табл.2.2. вказують на зміну питомої ваги кожної статті доходів у загальній структурі надходжень дозволяють зробити висновок щодо переваження доходів від індивідуальних і прибуткових податків за весь аналізований період, що відповідає загальній тенденції формування державних бюджетів розвинених країн. Зазначимо, що у посткризовий період незначних змін у бік збільшення питомої ваги зазнали такі статті доходів, як податок на прибуток корпорацій, прибутковий податок з працівників, ПДВ, а зменшилися надходження від неподаткових доходів і податку на електроенергію. Як особливість структури федерального бюджету можна відокремити наявність значної питомої ваги в податкових надходженнях ПДВ та зміни неподаткових надходжень у статті «доходи від економічної діяльності», що включають прибуток Німецького федерального банку.

У структурі витрат федерального бюджету Німеччини найбільшу питому вагу займають видатки на соціальне забезпечення. За досліджуваний період відбулося зменшення даної статті, що пов’язано з бюджетною стратегією, яка направлена на скорочення видатків задля зменшення дефіциту федерального бюджету.

Спільною рисою з бюджетними системами розвинених країн є значна частка видатків пенсійного страхування. Особливою статтею є видатки на соціальні задачі, пов’язані з війною, до яких належать послуги постраждалим від війни, компенсації втрат. Друге місце в системі державних витрат займають витрати на суспільні послуги, що за досліджуваний період змінились у напрямі зростання питомої ваги в загальній структурі витрат. На третьому місці - видатки на загальне фінансове управління. Особливістю даної статті є значна питома вага саме витрат на обслуговування федерального боргу, що зростали за досліджуваний період. Зазначимо, що загальний напрям боргової політики направлений на зменшення даної групи витрат за рахунок оптимізації боргового портфеля.

За досліджуваний період відбулося зростання питомої ваги витрат на науку й освіту, що пов’язано з наявною проблемою ринку праці Німеччини — проблемою мігрантів. Пріоритетним напрямом соціальної політики досліджуваної країни є забезпечення освітою дітей мігрантів, що збільшує видатки в абсолютному розмірі на її фінансування. Крім того, частка видатків у межах даної статті направлена на фінансування науково-дослідної діяльності провідних університетів.

Розділ 3. Проблеми та перспективні напрями організації оподаткування в ФРН

3.1 Проблеми оподаткування в Німеччині

Фінансова система Німеччини являє собою модель бюджетно-податкових взаємовідносин, що за суттю відображає перерозподіл фінансових потоків з метою нівелювання нерівності різних регіонів країни. Бюджетний устрій країни обумовлений її державним устроєм, територіально-адміністративним поділом, рівнем розвитку економіки та її структурних елементів і включає в себе три ланки управління: центральне, членів федерації та місцеве. Залежно від методів формування доходів економічних суб'єктів фінансову систему Німеччини можна поділити на дві сфери: централізовані фінанси (публічні фінанси) та децентралізовані фінанси (фінанси підприємств і фінанси господарств). Як форма організації грошових відносин фінансова система поділяється на такі підсистеми: господарюючих суб'єктів, населення, держави та місцевих органів. Кожна підсистема фінансової системи відрізняється методами, способами формування та використання фінансових ресурсів і відповідно поділяється на певні ланки.

На сучасному етапі основна проблема фінансової системи Німеччини характеризується зовнішнім походженням і передбачає недоотримання країною коштів відповідно до принципу «справедливого повернення» (непорівнянність країн — членів Європейського Союзу за рівнем розвитку), що відображається у виникненні основного питання бюджетної політики — взаємовідносини «донорів — реципієнтів» і спричиняє додаткове навантаження на державні фінанси. Крім того, ефективність функціонування фінансової системи Німеччини знижується через зростання витрат на фінансування антикризових фондів Європейського Союзу, що є загрозою розбалансування бюджетної системи за рахунок зростання дефіциту федерального бюджету та нарощення федерального боргу.

На сьогодні стан державних фінансів Німеччини характеризується як задовільний завдяки стабільним податковим надходженням і низькій вартості запозичень. Основна стратегія бюджетної політики досліджуваної країни відображається в консолідації бюджету, коригуванні середньострокових бюджетних планів у напрямі збалансування федерального бюджету і включає такі напрямки:

1) обмеження зростання чистих запозичень;

2) скорочення структурного дефіциту;

3) зменшення соціальних видатків і процентних доходів задля нарощення темпів економічного зростання.(Табл.3.1)

Таблиця 3.1. Основні показники фінансової системи Німеччини, % до ВВП

Дослідивши основні показники макроекономічного розвитку національної економіки Німеччини за період 2008;2013 років, з табл.3.1 можна зробити такі висновки:

1) наявне погіршення у 2009;2010 рр. фінансово-економічного стану, що пояснюється низькими темпами відновлення фінансових ринків у посткризовий період, наслідками збільшення безробіття та скорочення промислового виробництва вітчизняними компаніями;

2) спрямування бюджетної стратегії на скорочення дефіциту федерального бюджету та скорочення боргового навантаження, причиною зростання яких стало збільшення витрат на фінансування антикризових фондів Європейського Союзу.

Щоб виявити особливості сучасного стану та проблем функціонування фінансової системи Німеччини, потрібно дослідити структуру, фактори зміни тенденцій, впливу на стан її основних ланок. Головним елементом бюджетної системи Німеччини є федеральний бюджет. У таблиці 3.2 наведено динаміку змін основних джерел надходжень до федерального бюджету за період 2011;2012 рр. (Табл. 3.2.)

Таблиця 3.2. Структура доходів федерального бюджету Німеччини, %

Наведені дані табл.3.2 змін питомої ваги кожної статті доходів у загальній структурі надходжень дозволяють зробити висновок щодо переваження доходів від індивідуальних і прибуткових податків за весь аналізований період, що відповідає загальній тенденції формування державних бюджетів розвинених країн. Зазначимо, що у посткризовий період незначних змін у бік збільшення питомої ваги зазнали такі статті доходів, як податок на прибуток корпорацій, прибутковий податок з працівників, ПДВ, а зменшилися надходження від неподаткових доходів і податку на електроенергію. Як особливість структури федерального бюджету можна відокремити наявність значної питомої ваги в податкових надходженнях ПДВ та зміни неподаткових надходжень у статті «доходи від економічної діяльності», що включають прибуток Німецького федерального банку.

У структурі витрат федерального бюджету Німеччини найбільшу питому вагу займають видатки на соціальне забезпечення (табл. 3.3.). За досліджуваний період відбулося зменшення даної статті, що пов’язано з бюджетною стратегією, яка направлена на скорочення видатків задля зменшення дефіциту федерального бюджету.

Таблиця 3.3. Структура видатків федерального бюджету Німеччини, %

Спільною рисою з бюджетними системами розвинених країн є значна частка видатків пенсійного страхування. Особливою статтею є видатки на соціальні задачі, пов’язані з війною, до яких належать послуги постраждалим від війни, компенсації втрат. Друге місце в системі державних витрат займають витрати на суспільні послуги, що за досліджуваний період змінились у напрямі зростання питомої ваги в загальній структурі витрат. На третьому місці - видатки на загальне фінансове управління. Особливістю даної статті є значна питома вага саме витрат на обслуговування федерального боргу, що зростали за досліджуваний період. Зазначимо, що загальний напрям боргової політики направлений на зменшення даної групи витрат за рахунок оптимізації боргового портфеля.

За досліджуваний період відбулося зростання питомої ваги витрат на науку й освіту, що пов’язано з наявною проблемою ринку праці Німеччини — проблемою мігрантів. Пріоритетним напрямом соціальної політики досліджуваної країни є забезпечення освітою дітей мігрантів, що збільшує видатки в абсолютному розмірі на її фінансування. Крім того, частка видатків у межах даної статті направлена на фінансування науково-дослідної діяльності провідних університетів.

Аналіз структури та стану фінансово-бюджетної системи Німеччини дозволяє відокремити її позитивні та негативні риси, а саме:

1) адаптивність федерального бюджету до посткризових проявів;

2) можливість скорочення державних витрат за рахунок наявних низьких ставок обслуговування боргу та низького безробіття без необхідності збільшення податків;

3) наявність прогресивної шкали оподаткування прибуткового податку дає можливість його скорочення навіть за високої інфляції, адже це не призведе до зростання податкових ставок і податкового навантаження;

4) переорієнтування державних видатків на напрям з більшим фіскальним мультиплікатором, що проявляється в позитивному зростанні видатків на розвиток інфраструктури та інновації;

5) потреба у структурному збалансуванні федерального бюджету з урахуванням демографічного сценарію, зокрема старіння населення.

Світова фінансово-економічна криза загострила проблему бездефіцитного формування місцевих бюджетів. Місцеві фінанси Німеччини як друга ланка фінансової системи є її слабким елементом, що зумовлено застарілою системою розподілу та критеріями фінансового вирівнювання. Основними перевагами системи фінансового вирівнювання в Німеччині є:

1) збереження стимулів для нарощення дохідної бази;

2) врахування фактичних особливостей розвитку регіону, врахування реальних відмінностей у бюджетній забезпеченості регіонів;

3)полегшення тягаря на федеральний бюджет за рахунок горизонтального вирівнювання.

Внаслідок економічних, географічних і регіональних особливостей кожного з 16 суб'єктів федерації існують різні обсяги надходжень до бюджету. Німеччина відрізняється нерівномірним розподілом великих концернів і найбагатших верств населення. Регіональні й економічні відмінності з часом посилюються і відповідно збільшується розрив у податкових надходженнях. На сьогодні діючими донорами серед земель Німеччини є лише три землі: Баварія, Баден-Вюртемберг і Гессен. Серед регіонів, що є найбіднішими, — Берлін, який має статус самостійного суб'єкта федерації.

Якщо розглядати ринок державного боргу досліджуваної країни в динаміці змін, то необхідно відмітити зменшення основного показника боргового навантаження за період 2010;2011 рр., що відбулося за рахунок активних заходів уряду з регулювання федерального боргу. Одним із інструментів регулювання стало встановлення лімітів заборгованості. У Німеччині законодавчо встановлено обмеження на розмір щорічних нових запозичень федерального рівня та рівня земель, що не має перевищувати суму коштів, направлених на інвестиції. Зазначимо, що основна частка державного боргу Німеччини — це заборгованість за державними облігаціями, нарощення якої відбулося після об'єднання Німеччини у 90-х роках за рахунок двократного збільшення емісії державних облігацій. В інструментальній структурі спостерігається переважання довгострокових і середньострокових державних облігацій, меншу частку становлять дворічні казначейські ноти, піврічні федеральні без купонні облігації та федеральні ощадні облігації для населення Серед зовнішніх облігацій найбільшу частку у структурі зовнішнього державного боргу займають єврооблігації. За валютною структурою переважає заборгованість у валюті євро. Відмінною особливістю фінансової системи Німеччини є тенденція до зростання заборгованості земель і громад у загальній структурі федерального боргу, що негативно позначається на стані її фінансово-бюджетної системи.

3.2 Перспективні напрями організації оподаткування в Україні на основі досвіду Німеччини та країн ЄС У зв’язку з тим, що Україна на сьогоднішній день обрала курс на євроінтеграцію, виникає необхідність пристосування існуючих інститутів, що регулюють соціально-економічні процеси, до умов, які висуваються законодавством ЄС. Зокрема, важливим аспектом розвитку будь-якої країни є ефективність функціонування інститутів оподаткування. Регулювання податкової сфери в Україні здійснюється у відповідності до Податкового кодексу України, норми якого зазнають постійних змін, що свідчить про значну нестабільність вітчизняної системи оподаткування. З іншого боку, в умовах, що склалися на сьогоднішній день в України, реформування податкового законодавства є необхідною умовою ефективної роботи всієї економічної системи. З огляду на прийняте рішення в орієнтації України на Європу, корегування існуючого інституційного механізму оподаткування має бути здійснено з урахуванням вимог євро простору. У межах Європейського співтовариства діють Директиви ЄС, проте вести мову про їх дотримання Україною зарано, оскільки її рівень економічного, соціального і політичного розвитку не відповідає європейському, і відповідно інститути, адаптовані для країн Європи, не можуть бути застосовані в Україні. Проте, при розбудові інституційного середовища в Україні необхідно орієнтуватися на соціально-економічні інститути, що діють в Європі, брати до уваги принципи побудови податкової системи ЄС, однак адаптувати їх до умов, що склалися в Україні на певному етапі розвитку. Оскільки питання реформування податкової сфери стає все більш актуальним на сьогоднішній день, на нашу думку, доцільно буде провести порівняльне дослідження системи оподаткування ЄС та України з урахуванням значної кількості податкових новацій, запропонованих урядом, та надати практичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення вітчизняної податкової сфери. Отже, питання реформування податкової системи України в умовах євроінтеграції є досить актуальним на сьогоднішній день.

Українські науковці мають певні здобутки в дослідженні системи оподаткування країн ЄС та їх порівнянні з вітчизняною податковою системою. Серед них можна відмітити наукові праці таких вчених, як: І.О. Лютий, А. Б. Дрига, О.М. Смірнова, І.І. Огороднікова та інші. Однак, зважаючи на сучасні реалії у сфері оподаткування, можна зробити висновок про те, що даний напрям дослідження потребує подальшого доопрацювання і розробки з метою удосконалення інститутів оподаткування в Україні з орієнтацією на норми, прописані в законодавстві країн-учасниць ЄС, для знаходження балансу інтересів платників податків та держави.

На сучасному етапі розвитку економічних відноси вітчизняні інститути оподаткування є не достатньо дієвими, про що свідчить низка фактів: зростаюче невдоволення суб'єктів підприємницької діяльності, рівень тінізації економіки, масштабність корупції на державному та місцевому рівні, значний податковий тиск на платників, складна та довготривала процедура сплати податків тощо. Підтвердженням недостатньої ефективності системи оподаткування в Україні є надзвичайно низькі позиції в міжнародних рейтингах, що характеризують податкові інститути країни. Одним з показників, що визначають рівень розвитку податкової системи, є податкове навантаження на платників податків. Так, рівень податкового навантаження в Україні визначається за методикою, запропонованою Світовим банком в рамках оцінки ведення бізнесу в різних країнах світу. Сплата податків є одним з 10 індикаторів, що показують рівень регулювання підприємницької діяльності в країні, вони враховують час і вартість виконання підприємцем вимог держави щодо реєстрації нового підприємства і ведення його діяльності, здійснення торгівельних операцій, забезпечення виконання контрактів, оподаткування та закриття підприємства. Сам індикатор «Сплата податків» складається з трьох показників: кількість платежів протягом року, витрати часу на підготовку податкової звітності і сплату податків для трьох основних податків (ПДВ, податок на прибуток, внески на соціальне страхування); узагальнена ставка податку (Табл.3.4).

Для порівняння: середня сукупна податкова ставка у світі складає 44,8% від комерційних прибутків, середня кількість податкових платежів за рік — 28,5, а середня кількість часу для здійснення цих платежів — 277 годин на рік.

Таблиця 3.4. Динаміка показників, що характеризують рівень розвитку податкової системи України.

З даних табл.3.3 ми бачимо, що кількість платежів суттєво зменшилась за рахунок скасування низки місцевих податків. Експерти Світового банку відзначили, що скорочення часу стало можливим за рахунок спрощення декларацій для сплати ПДВ та єдиного соціального внеску, а також удосконалення системи електронного звітування. За оцінками дослідження, за рік податкова ставка в Україні знизилася з 55,4% до 54,9%, кількість платежів залишилася на рівні минулого року — 28. Станом на 2013 рік в Україні податкове навантаження на зарплату сягає 56% (єдиний соціальний внесок у розмірі від 36,76 до 49,7% плюс 15% (17%) податок з доходів фізичних осіб). У Німеччині відрахування із зарплати складає лише 30%, а у Швеції, країні з одними із найвищих податків у світі, — 46%.

З жовтня 2013 року по червень 2014 року інтегральний податковий індекс, який вимірюється фахівцями ЄБА (Європейська бізнес-асоціація) уже вп’яте, не зазнав істотних змін і становить 2,37 бала з п’яти можливих. При тому, що на початок жовтня 2013 року цей показник становив 2,41 бала з п’яти можливих. Податковий індекс розраховується по таких компонентах, як: якість податкового законодавства, яке займає у структурі індексу 15%; адміністрування податків — 40%; фіскальний тиск — 30%; якість податкового обслуговування — 15%. У результаті близько 75% учасників дослідження негативно оцінили якість податкового законодавства. Близько 63% респондентів відзначили, що податкова звітність була і залишається складною і незручною. Близько 48% опитаних визнали, що тиск податкових органів і «пропозиції» сплатити податки авансом усе ще заважають діяльності. Отже, несуттєве, проте все одно зниження показника Індексу свідчить про те, що настрої бізнесу істотно не змінилися, і платники податків так само гостро відчувають певні вади системи оподаткування. Одержані дані свідчать про недосконалість інституційного механізму оподаткування фізичних і юридичних осіб. На сьогоднішній день у роз виток податкової системи України вносить свої корективи виникнення досить не простої економічної і політичної ситуації, що зумовлює необхідність корегування існуючих інститутів у відповідності до теперішніх реалій. Ряд вимушених змін в систему оподаткування було внесено в екстреному порядку і закріплено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» та Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Проте більшість з цих змін носять тимчасовий характер і будуть скасовані після стабілізації ситуації в країні. Про це йшлося в попередніх дослідженнях автора, тому, на нашу думку, варто звернути увагу саме на перспективну модель системи оподаткування України, основні положення якої вже були представлені урядом в «Концепції реформування податкової системи України».

Реформа Податкової Системи України полягає у впровадженні такої системи оподаткування, яка, в першу чергу, передбачає скорочення базових податків до дев’яти. Виконання цього завдання дасть змогу спростити процедуру адміністрування збору податків, скасувати корупцію в податковій сфері і дати можливість підприємцям працювати за прозорими і зрозумілими механізмами. Крім цього, на нашу думку, доцільно буде при розробці змін до Податкового кодексу максимально орієнтуватися на податкове законодавство ЄС. Саме тому актуальним на сьогоднішній день буде порівняння податкових систем України (діючу модель і перспективну) і ЄС (Посилання на Додаток Б).

За результатами проведеного дослідження було встановлено, що система оподаткування України та країн ЄС має спільні риси, проте існує багато суттєвих розбіжностей, які б у разі їх ліквідації могли б принести позитивний ефект при їх впровадженні в Україні. Так, основними змінами в системі оподаткування має стати: наближення бухгалтерського і податкового обліку і максимальна ліквідація податкових різниць при розрахунку суми оподаткованого прибутку підприємств; диференціація ставок ПДВ, мінімізація пільг з даного податку, максимальна співпраця податкових органів різних рівнів, а також налагодження системи електронної взаємодії податкових органів і платників; розширення бази оподаткування екологічним податком та податком на нерухоме майно; спрощення процедури подання звітності, зменшення кількості податків шляхом їх часткової ліквідації або об'єднання тощо. Науковою новизною проведеного дослідження є систематизація та проведення порівняльного аналізу діючої системи оподаткування в Україні з податковою системою країн ЄС та перспективною моделлю реформування даної сфери в Україні. Практичне значення даного дослідження полягає саме у виділенні позитивного для України досвіду в податковій сфері, який практикується у країнах ЄС, оскільки інститути оподаткування та податковий механізм потребують значного спектра заходів по їх вдосконаленню. Європейський шлях, який обрала для себе Україна, вимагає у процесі реформування податкової системи орієнтуватися саме на європейське податкове законодавство і враховувати досвід реформування країн ЄС. Проте варто пам’ятати, що західні концептуальні підходи у податковій сфері мають бути максимально адаптованими до українських умов.

податок німеччина європейський законодавчий

Висновки та пропозиції

Аналіз стану, структури, механізму функціонування фінансово-бюджетної системи Німеччини дозволяє зробити висновок щодо зосередження основних проблем у сфері бюджетної системи, що зумовлено зростанням державних витрат на проведення реформ у соціальній сфері, на фінансування антикризових фондів Європейського Союзу, необхідністю рефінансування наявних зобов’язань уряду. Коригування середньострокової стратегії розвитку потребує федеральний бюджет, що можливо здійснити за рахунок його консолідації, обмеження зростання чистих запозичень, скорочення структурного дефіциту, зменшення соціальних видатків і процентних доходів задля нарощення темпів економічного зростання. Серед пріоритетних напрямів розвитку економіки Німеччини, що мають забезпечити стабільне функціонування фінансово-бюджетної системи, можна виокремити такі:

1) поліпшення умов для приватних капіталовкладень в інфраструктурні проекти з метою створення підґрунтя для нарощення дохідної бази федерального бюджету;

2) відмова від програми закриття атомних електростанцій та устаткування на розвиток відновлювальної енергетики задля підтримки цін на електроенергію на стабільному рівні через загрозу закриття промислового виробництва та збільшення кількості безробітних, що негативно позначиться на стані державних фінансів;

3) поглиблення Європейського валютного союзу й укріплення валюти євро з метою досягнення збалансованого бюджету та зменшення навантаження щодо фінансування видатків ЄС.

Список використаних джерел

1) Конституція Федеративної Республіки Німеччини (Bundesgesetz) від 29 квітня 2010 р.

2) Базедов П., Шахиджанян Р. Г. Довідник. Податкова система Німеччини. Декларація платника податків. — М.: Полиглоссум, 2005. — 208 с.

3) Баранова К. К. Бюджетний федералізм й місцеве самоврядування у Німеччині. — М.: Річ навіть і сервіс, 2006. — 240 с.

4) Мещерякова В.І. Про. Податкові системи розвинених країн світу. Довідник. — М.: Юнити, 2007. — 289 с.

5) Клименко О. В. «Податкова система Федеративної Республіки Німеччина» // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23−24 квітня 2004. Частина 2. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. — С.55−57;

6) Клименко О. В. «Податок на доходи фізичних осіб Федеративної Республіки Німеччина» // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових статей. Юридичні науки. Випуск 1. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2010. — С.81−89.

7) Клименко О. В. «Про оподаткування доходів громадян, які працюють в іноземних представництвах» // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 53. Частина ІІ (у двох частинах). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2011. — С.200−202;

8) Клименко О. В. «Податок на доходи фізичних осіб Федеративної Республіки Німеччина» // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових статей. Юридичні науки. Випуск 1. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. — С.81−89.

Додаток, А Основні види податків, їх законодавча компетенція та адміністрування

Додаток Б Порівняльна характеристика систем оподаткування країн ЄС та України (існуюча модель та перспективна)