Розвиток математики на теренах україни

Математика (грец. — наука, знання, вивчення) — наука, яка первісно виникла як один з напрямків пошуку істини у сфері просторових відношень (землеміряння — геометрії) і обчислень (арифметики), для практичних потреб людини рахувати, обчислювати, вимірювати, досліджувати форми та рух фізичних тіл. Пізніше розвинулась у досить складну і багатогранну науку про абстрактні, кількісні та якісні співвідношення, форми і структури.

Історія розвитку математики — це не лише історія розвитку математичних ідей, понять і сучасних напрямів, але й історія взаємозв'язку математики з діяльністю, соціально-економічними умовами різних епох. У Європі склався поділ на гуманітарні і цілком природні науки за силою впливу математики для цієї частини.

Історію розвитку математики в Україні до XIX ст. слід висвітлювати через стан і рівень викладання математики в навчальних закладах та кваліфікацію їх викладачів. Розкривають її доцільно у два етапи: 1) XV — XVII ст. — формування математичних знань у Західній Україні; 2) XVII — XVIIІ ст. — формування математичних знань у Західній та Східній Україні. Цілу плеяду визначних вчених у різних галузях науки зростила українська земля. Значне місце серед них займають математики М. Остроградський, В. Буняковський, Г. Вороний та ін. Історичні обставини склалися так, що значну частину свого життя вони перебували далеко за межами рідного краю й інші народи хотіли мати їх у своєму національному пантеоні, заперечуючи при цьому їх український родовід.

Проте, про математиків чомусь не прийнято говорити піднесено, захоплено, хоча вони також заслуговують високих слів подяки, які ми часто адресуємо людям подвигу і мужності. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, але вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.

У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, в яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу. математичний аналітичний функція левицький Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й визначних математиків.

Володимир Йосипович Левицький «Основоположник математичної культури нашого народу», — так сказав про Володимира Левицького академік Михайло Кравчук. Великою заслугою В. Левицького було те, що він зібрав і впорядкував матеріали з української математичної термінології, що була надрукована в 1903 р. (1872−1956).

Володимир Йосипович Левицький написав майже 100 науково-популярних статей і перекладів. Свої праці він друкував українською, польською, німецькою, французькою, англійською та іспанською мовами. Майже вся наукова і громадська робота В. Й. Левицького проходила в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка. Він був також членом Польського астрономічного товариства, Французького та Німецького наукових товариств.

Основною ділянкою наукової роботи професора В. Левицького була теорія аналітичних функцій. Він займався також геометрією, алгеброю, диференціальними рівняннями та історією математики. Багато уваги приділяв теоретичній фізиці та астрономії. «Він мав дар вишукувати молодих адептів науки й розділяв між них праці, даючи їм одразу реферати з книжок, а далі заохочуючи до самостійної наукової праці. В цьому відношенні всі ми мусимо вважати себе його духовними учнями» — Микола Чайковський.

Ведучи мову про предмети і функції математики, очевидно, що у сучасній науці дедалі більше істотною стає інтегруюча роль математики, оскільки математика є загальною науковою дисципліною. Функції математики є функціями гуманітарними, оскільки спрямовані на вдосконалення матеріальної злагоди й духовної сфери людського буття.

Поза сумнівом, що математика і математичний стиль мислення роблять зараз тріумфальний марш як у науці, так і у її цілях. Учні, студенти певною мірою це відчувають й ставляться до математики з більшою цікавістю, захопленням і розумінням необхідності математичних знань, як майбутньої своєї діяльності, так і життя людського суспільства.